|
|||||
Білокриниця - село (близько 2,2 тис. жителів) Кременецького району
Тернопільської області,
лежить на правому березі річки Іква в підніжжі яристих схилів Кременецьких гір біля автошляху
Кременець-Дубно.
Білокриниця відома з 1438 року, коли поселення належало Кременецькому замку. У 1520-ті роки польський король Сигізмунд I віддав Білокриницю хрещеному татаринові Семенові Кілдишу, який став засновником шляхетського роду Білокриницьких, та згодом від його спадкоємців село перейшло до князів Збаразьких. На початку XVII століття біля підніжжя пагорбів постав замок, в якому Юрій і Кшиштоф Збаразькі 1617 року приймали королевича Владислава. Після вгасання роду Збаразьких, Білокриниця в 1630-ті роки перейшла до князів Вишневецьких. 1725 року в замку, що Урсула-Франциска Вишневецька принесла в посаг своєму чоловікові Михайлу-Казимиру Радзивіллу, ідбулися пишні весільні урочистості. Згодом в 1806 році Радзивілли продали Білокриницю та кілька навколишніх сіл Чосновським. У 1840-х роках на місці старого замку Юзеф Чосновський почав будівництво розкішного палацу в псевдоготичному стилі. Та він не розрахував своїх фінансових можливостей, і наприкінці 1860-х років маєток було продано за борги. Торги виграв Олександр Воронін - чиновник з особливих доручень київського генерал-губернатора. Відомо, що його батьки були кріпаками в Курській губернії, але завдяки дружбі з панським сином О. Воронін спромігся вивчитися в Київському університеті та зробити карколомну кар'єру. Наприкінці свого життя колишній кріпак заповів свій величезний палац для навчання сільських дітей, і 1892 року в маєтку було відкрито Білокриницьку сільськогосподарську трирічну школу, що після низки перетворень тепер стала Кременецьким лісотехнічним коледжем. Белокриница - село (около 2,2 тыс. жителей) Кременецкого района Тернопольской области, лежит на правом берегу речки Иква в подножии овражистых склонов Кременецких гор возле автодороги Кременец-Дубно. Белокриница известна с 1438 года, когда поселение принадлежало Кременецкому замку. В 1520-ые годы польский король Сигизмунд I отдал Белокриницу крещенному татарину Семену Килдишу, который стал основателем благородного рода Белокриницких, но впоследствии от его наследников село перешло к князьям Збаражским. В начале XVII века у подножия холмов появился замок, в котором Юрий и Кшиштоф Збаражские в 1617 году принимали королевича Владислава. После угасания рода Збаражских, Белокриница в 1630-ые годы перешла к князьям Вишневецким. В 1725 году в замке, который Урсула-Франциска Вишневецкая принесла в качестве приданого своему мужу Михаилу-Казимиру Радзивиллу, состоялись пышные свадебные торжества. Впоследствии в 1806 году Радзивиллы продали Белокриницу и несколько окрестных сел Чесновским. В 1840-х годах на месте старого замка Юзеф Чесновский начал строительство роскошного дворца в псевдоготическом стиле. Но он не рассчитал свои финансовые возможности, и в конце 1860-х годов имение было продано за долги. Торги выиграл Александр Воронин - чиновник по особым поручениям киевского генерал-губернатора. Известно, что его родители были крепостными в Курской губернии, но благодаря дружбе с господским сыном А. Воронин смог выучиться в Киевском университете и сделать головокружительную карьеру. На склоне своей жизни бывший крепостной завещал свой огромный дворец для учебы сельских детей, и в 1892 году в имении было открыто Белокриницкую сельскохозяйственную трехлетнюю школу, которая после ряда преобразований теперь стала Кременецким лесотехническим колледжем. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Паспорт дендропарку Кременецького лісотехнічного коледжу.
Дендропарк розташований на Волино-Подільському плато на висоті 200 м над рівнем моря.
Організований в 1947 році на базі лісопарку графа Вороніна,
основою якого був природній дубовий масив з алеями, обсадженими модриною, липою, березою.
Площа парку становить 15,9 га.
Видовий склад дендропарку налічує більше 360 видів деревних і чагарникових порід.
Дендропарк є навчальною базою Кременецького лісотехнічного коледжу та пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.
Паспорт дендропарка Кременецкого лесотехнического колледжа. Дендропарк расположен на Волыно-Подольском плато на высоте 200 м над уровнем моря. Организованный в 1947 году на базе лесопарка графа Воронина, основой которого был природный дубовый массив с аллеями, обсаженными лиственницей, липой, березой. Площадь парка составляет 15,9 гектаров. Видовой состав дендропарка насчитывает свыше 360 видов древесных и кустарниковых пород. Дендропарк является учебной базой Кременецкого лесотехнического колледжа и памятником садово-паркового искусства местного значения. |
|||||
|
|||||
На межі Тернопільської та Рівненської областей. Мальовничий краєвид між селами Хотівка та Онишківці. Панорама ~180° (50°09'53"N, 25°36'28"E).
На гранце Тернопольской и Ровненской областей. Живописный вид между селами Хотовка и Онишковцы. Панорама ~180° (50°09'53"N, 25°36'28"E).
|
|||||
Далі ми відвідати духовно-меморіальний комплекс
«Козацькі могили» -
національну святиню нашого народу, місце спокою тисяч героїв-козаків.
Фоторозповідь про Національний історико-меморіальний заповідник
«Поле Берестецької битви» подано
окремою сторінкою.
Далее мы посетили духовно-мемориальный комплекс
«Казацкие могилы» -
национальную святыню нашего народа, место упокоя тысяч героев-казаков.
Фоторассказ о Национальном историко-мемориальном заповеднике
«Поле Берестецкой битвы» дан
отдельной страницей.
|
|||||
Тартаків - село (близько 1,5 тис. жителів)
Сокальського району
Львівської області,
лежить на лівому березі зарегульованої річки Спасівка за 11 км від автодороги
Червоноград-Нововолинськ.
Назва Тартаків походить від місцевої назви пристрою для нарізки дерева - «тартак» (лісопильня).
Перша письмова згадка про Тартаків датується 1426 роком. 1587 року в Тартакові було зведено костел Святого Архангела Михаїла, що зберігся дотепер. При костелі функціонував навчальний заклад - «Колеґія школьна». Також в Тартакові діяла єврейська синагога. Тартаков - село (около 1,5 тыс. жителей) Сокальского района Львовской области, лежит на левом берегу зарегулированной речки Спасовка в 11 км от автодороги Червоноград-Нововолынск. Название Тартаков происходит от местного названия устройства для нарезки дерева - «тартак» (лесопилка). Первое письменное упоминание о Тартакове датируется 1426 годом. В 1587 году в Тартакове был возведен костёл Святого Архангела Михаила, который сохранился доныне. При костёле функционировало учебное заведение - «Коллегия школьная». Также в Тартакове действовала еврейская синагога. |
|||||
|
|||||
З 1587 року власниками цих місць були представники родини Тшецінських, згодом - магнати Потоцькі.
У XVII столітті тут було споруджено оборонний замок, і Тартаків став головною резиденцією
Великого гетьмана коронного Фелікса Казімежа Потоцького Щенсного.
1685 року Фелікс Казімеж Потоцький виклопотав для свого містечка
магдебурзьке право та дозвіл на запровадження чотирьох щорічних ярмарків і щотижневих торгів.
Та вже 1692 року гетьман переніс свою резиденцію в споруджуваний неподалік над Західним Бугом
Кристинопіль
(нині Червоноград).
Замок в Тартакові згодом перебудували на палац, згадку про який дослідники знайшли в описі юнацьких вражень засновника мазохізму - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). 1781 року палац у Тартакові за борги продали багатому шляхтичеві Адаму Понінському. С 1587 года владельцами этих мест были представители семьи Тшецинских, впоследствии - магнаты Потоцкие. В XVII веке здесь был построен оборонный замок, и Тартаков стал главной резиденцией Великого гетмана коронного Феликса Казимежа Потоцкого Щенсного. В 1685 году Феликс Казимеж Потоцкий выхлопотал для своего местечка магдебургское право и разрешение на организацию четырёх ежегодных ярмарок и еженедельных торгов. Но уже в 1692 году гетман перенес свою резиденцию в сооружаемый неподалёку над Западным Бугом Кристинополь (ныне Червоноград). Замок в Тартакове впоследствии перестроили в дворец, упоминание о котором исследователи нашли в описании юношеских впечатлений основателя мазохизма - Леопольда фон Захер-Мазоха (1836-1895). В 1781 году дворец в Тартакове за долги продали богатому шляхтичу Адаму Понинскому. |
|||||
|
|||||
Нинішній варіант садибного палацу в стилі французького необароко було споруджено наприкінці XIX століття на місці колишнього замку Потоцьких.
Він являв собою двоповерхову цегляну будівлю складної конфігурації, з балконом у центральній частині головного фасаду прикрашеного ліпним декором.
Із заходу до палацу примикала триярусна, квадратна в плані вежа зі зрізаними кутами, завершена необароковим дахом зі шпилем.
На відкритій цегляній кладці верхніх поверхів виразно виділяються ліпний декор лиштв і завершальний фриз.
На початку XX століття, після кількох змін власників, маєток у Тартакові почав занепадати.
У післявоєнні роки в палаці розміщувалася школа, а вже в роки Незалежності він пережив пожежу, що практично повністю знищила внутрішнє оздоблення і перекриття будівлі. Нынешний вариант усадебного дворца в стиле французского необарокко был построен в конце XIX века на месте бывшего замка Потоцких. Он являл собой двухэтажное кирпичное здание сложной конфигурации, с балконом в центральной части главного фасада, украшенного лепным декором. С запада к дворцу примыкала трехъярусная, квадратная в плане башня со срезанными углами, завершённая необарокковой крышей с шпилем. На открытой кирпичной кладке верхних этажей отчётливо выделяются лепной декор наличников и завершающий фриз. В начале XX века, после нескольких смен владельцев, имение в Тартакове начало приходить в упадок. В послевоенные годы во дворце размещалась школа, а уже в годы Независимости он пережил пожар, который практически полностью уничтожил внутреннюю отделку и перекрытие здания. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010. # Вікіпедія. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. |
|||||
Інші сторінки маршруту "На захід від Києва, серпень-вересень 2015 року":
|
|||||
Усі права застережено. © 2003-2016 Сергій Клименко |
|
|
|
|