|
|
|
Мапа маршруту
Жденієво ->
Белз -> Червоноград -> Сокаль -> Володимир-Волинський -> Луцьк -> Клевань
На всьому цьому маршруті покриття магістральних автошляхів -
більш-менш пристойне (за пострадянськими критеріями).
Більшість місцевих автошляхів відверто погані.
Зранку того дня ми не зупинялися у
Сколе,
Стриї та
Львові.
Докладні фоторозповіді про них подано на інших сторінках.
Схема маршрута
Ждениево ->
Белз -> Червоноград -> Сокаль -> Владимир-Волынский -> Луцк -> Клевань
На всем этом маршруте покрытие всех магистральных автодорог -
более-менее приличное (по постсоветским меркам).
Большинство местных автодорог откровенно плохие.
С утра в тот день мы не останавливались в
Сколе,
Стрые и
Львове.
Подробные фоторассказы о них даны на других страницах.
|
|
|
|
Белз -
місто (2,4 тисячі мешканців) Сокальського району
Львівської області,
розташоване на мисі при злитті річок Солокія та Жечиця.
Є одним з найстаріших і найменших за чисельністю населення міст України.
У IX-X століттях Белз імовірно був центром східнослов'янського племені бужан,
яке увійшло до складу Київської Русі.
Вперше місто згадується в «Повісті минулих літ» у зв'язку із суперництвом за нього в 1030-1031 роках
між польським і київським князями - Болеславом Хоробрим і Ярославом Мудрим.
Цій події присвячено «найсвіжішу» пам'ятку міста - пам'ятник на честь 950-річчя
першої літописної згадки про місто Белз (1980 рік, скульптор В. Савчук, архітектор Б. Черкес).
З XII до XIV століття місто було столицею Белзького удільного князівства, що виникло в 1170-х роках.
Замок (розмірами 220х190 м), від якого нині збереглися лише фрагменти валів,
був розташований між нинішнім руслом річки Солокія та її старицею.
Тут народилися дві майбутні польські королеви - дружини Казимира Справедливого та Лешка Білого.
Як і будь-яке заможне місто тих смутних часів, Белз неодноразово піддавався нападам, і не завжди їх вдавалося відбити,
та завдяки своєму вигідному розташуванню Белз завжди відроджувався.
З 1366 року Белз увійшов до складу Польщі та майже через десятиліття (1375 рік) отримав міські права.
Белз -
город (2,4 тысяч жителей) Сокальского района
Львовской области,
расположенный на мысе при слиянии рек Солокия и Жечица.
Является одним из старейших и наименьших по численности населения городов Украины.
В IX-X веках Белз вероятно был центром восточнославянского племени бужан,
вошедшего в состав Киевской Руси.
Впервые город упоминается в «Повести временных лет» в связи с соперничеством за него в 1030-1031 годах
между польским и киевским князьями - Болеславом Храбрым и Ярославом Мудрым.
Этому событию посвящена самая «свежая» достопримечательность города - памятник в честь 950-летия
первого летописного упоминания о городе Белз (1980 год, скульптор В. Савчук, архитектор Б. Черкес).
С XII до XIV века город был столицей Белзского удельного княжества, которое возникло в 1170-х годах.
Замок (размерами 220х190 м), от которого ныне сохранились лишь фрагменты валов,
был расположен между нынешним руслом реки Солокия и ее старицей.
Здесь родились две будущих польских королевы - жены Казимира Справедливого и Лешка Белого.
Как и любой зажиточный город тех смутных времен, Белз неоднократно поддавался нападениям, и не всегда их удавалось отбить,
но благодаря своему выгодному расположению Белз всегда возрождался.
С 1366 года Белз вошел в состав Польши и почти через десятилетие (1375 год) получил городские права.
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Схема «Тисячолітній Белз вітає гостей».
На цій схемі показано історичні райони міста
(Середмістя, Люблінське передмістя, Замочок, Витків, Монастирисько, Клименщина, Заболоття)
та позначено основні пам'ятки:
Белзька (Ченстоховська) Богородиця, Каплиця на Замочку, Каплиця-усипальниця Снопковських («Аріянська вежа»),
комплекс монастиря Домініканів, Міська ратуша, комплекс монастиря сестер Домініканок, дерев'яна церква Св. Параскеви П'ятниці.
Белз.
Схема «Тысячелетний Белз приветствует гостей».
На этой схеме показаны исторические районы города
(Центр города, Люблинское предместье, Замочек, Витков, Монастырысько, Клименщина, Заболотье)
и обозначены основные достопримечательности:
Белзская (Ченстоховская) Богородица, Часовня на Замочке, Часовня-усыпальница Снопковских («Арианская башня»),
комплекс монастыря отцов Доминиканцев, Городская ратуша, комплекс монастыря сестёр Доминиканок, деревянная церковь Св. Параскевы-Пятницы.
Tourist map of Belz.
|
|
|
|
У 1388-1462 роках місто було вотчиною князів Мазовецьких.
Князівство припинило своє існування після отруєння в один день обох останніх претендентів династії на белзький престол.
На його основі створили Белзьке воєводство, що проіснувало понад три сторіччя,
до першого поділу Польщі в 1772 році та приєднання цих земель до Австрії.
Ще в XV столітті у Белзі почали селитися євреї, запрошені сюди для пожвавлення торгівлі та ремесел.
Згодом вони створили тут велику громаду і місто стало центром так званого Белзького хасидизму,
що має свою династію цадиків, яка бере початок від Шолома Рокеача (1789-1855 роки) -
неформального проводиря ортодоксальних євреїв Галичини.
Його послідовник цадик Аарон Дов (1880-1957 роки) після Другої світової війни осів у створеному тоді Ізраїлі,
де белзькі хасиди дотепер представляють одну із найвпливовіших хасидських груп, що має свою синагогу в Єрусалимі.
Головні збережені архітектурні пам'ятки Белза було споруджено під час найбільшого розквіту міста - в XVI-XVII століттях.
В 1388-1462 годах город был вотчиной князей Мазовецких.
Княжество прекратило свое существование после отравления в один день обоих последних претендентов династии на белзский престол.
На его основе создали Белзское воеводство, просуществовавшее свыше трех столетий,
до первого раздела Польши в 1772 году и присоединения этих земель к Австрии.
Еще в XV веке в Белзе начали селиться евреи, приглашенные сюда для оживления торговли и ремесел.
Впоследствии они создали здесь большую общину и город стал центром так называемого Белзского хасидизма,
имеющего свою династию цадиков, которая берет начало от Шолома Рокеача (1789-1855 годы) -
неформального предводителя ортодоксальных евреев Галичины.
Его последователь цадик Аарон Дов (1880-1957 годы) после Второй мировой войны осел в созданном тогда Израиле,
где белзские хасиды доныне представляют одну из самых влиятельных хасидских групп, имеющую свою синагогу в Иерусалиме.
Основные сохранённые архитектурные достопримечательности Белза были построены во время наибольшего расцвета города - в XVI-XVII веках.
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Двоярусна вежа-дзвіниця (1933 рік) костелу Пресвятої Діви Марії Ченстоховської.
Розбудову храмового комплексу Костелу Пресвятої Діви Марії Ченстоховської було продовжено у 1933-1938 роках
за проектом архітектора Вітольда Равського.
У 1933 році постала двоярусна цегляна вежа-дзвіниця в стилі модерну з елементами романтизму.
На фасаді вежі розміщено один з історичних гербів Белза - зображення грифона.
Цей герб було надано місту королем Казимиром в 1462 році.
Белз.
Двухъярусная башня-колокольня (1933 год) костёла Пресвятой Девы Марии Ченстоховской.
Строительство храмного комплекса Костёла Пресвятой Девы Марии Ченстоховской было продолжено в 1933-1938 годах
по проекту архитектора Витольда Равского.
В 1933 году появилась двухъярусная кирпичная башня-колокольня в стиле модерн с элементами романтизма.
На фасаде башни размещён один из исторических гербов Белза - изображение грифона.
Этот герб который был дан городу королем Казимиром в 1462 году.
Belz.
Church of the Blessed Virgin Mary, the beginning of the 20th century.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Брама (1935 рік) костелу Пресвятої Діви Марії Ченстоховської.
Браму костелу було споруджено 1935 року.
Вона являє собою триаркову споруду з більшим центральним прогіном.
На брамі зображено інший герб Белза - пушкар з гарматою та латинський надпис «Belz constanter fidelis» («Белз постійно вірний»).
Белз.
Ворота (1935 год) костёла Пресвятой Девы Марии Ченстоховской.
Ворота костёла были построены в 1935 году.
Они представляют из себя трёхарочное сооружение с большим центральным пролётом.
На воротах изображен другой герб Белза - пушкарь с пушкой и латинская надпись «Belz constanter fidelis» («Белз постоянно верный»).
Belz.
Church of the Blessed Virgin Mary, the beginning of the 20th century.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
«Польовий вівтар» Св. Валентина (1935 рік) костелу Пресвятої Діви Марії Ченстоховської.
У 1935 році на колишньому замковому подвір'ї постала велична каплиця Св. Валентина в стилі функціоналізму -
так званий «Польовий вівтар».
До вівтаря ведуть два симетричних крила двомаршевих сходів.
Обабіч сходів встановлено скульптури святих Франциска та Домініка.
У рік святкування 1000-річчя Белза до «Польового вівтаря» повернулася подарована поляками копія ікони Белзької Божої Матері.
Белз.
«Полевой алтарь» Св. Валентина (1935 год) костёла Пресвятой Девы Марии Ченстоховской.
В 1935 году на бывшем замковом дворе появилась величественная часовня Св. Валентина в стиле функционализма -
так называемый «Полевой алтарь».
К алтарю ведут два симметричных крыла двомаршевой лестницы.
С обеих сторон лестницы установлены скульптуры святых Франциска и Доминика.
В год празднования 1000-летия Белза в «Полевой алтарь» вернулась подаренная поляками копия иконы Белзской Божьей Матери.
|
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Величезний пам'ятник-хрест, що символізує 1000-річчя Белза.
Посередині подвір'я Кальварії до святкування 1000-річчя Белза було встановлено величезний білий пам'ятник-хрест.
Белз.
Огромный памятник-крест символизирующий 1000-летие Белза.
Посредине двора комплекса к празднованию 1000-летие Белза был установлен огромный белый памятник-крест.
|
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Площа Ринок. Старі кам'яниці.
Площа Ринок традиційно розташована в центрі міста і має квадратну форму.
Подекуди на площі Ринок ще залишились старі кам'яниці.
Белз.
Площадь Рынок. Старые каменные здания.
Площадь Рынок традиционно расположена в центре города и имеет квадратную форму.
Местами на площади Рынок еще остались старые каменные здания.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Площа Ринок. Дзвіниця комплексу монастиря Домініканів (початок XVIII століття).
Дзвіницю побудовано в стилі борокко, прикрашено волютами.
Фасад розчленовано пілястрами іонічного ордера, портал прикрашено ліпниною та символами Всевидящего ока.
Белз.
Площадь Рынок. Колокольня комплекса монастыря отцов Доминиканцев (начало XVIII века).
Колокольня построена в стиле борокко, украшена волютами.
Фасад расчленён пилястрами ионического ордера, портал украшен лепниной и символами Всевидящего Ока.
|
|
|
|
|
|
|
Після Першої світової війн під нову ратушу було пристосовано частину монастиря домініканів,
а саме північний келійний корпус з чотириярусною вежею.
Вежу збудовано в барочному стилі та увінчано модерновим ажурним ліхтарем.
У 1920 році на вежі було встановлено годинник.
После Первой мировой войны под новую ратушу была приспособлена часть монастыря доминиканив,
а именно северный келейный корпус с четырехярусной башней.
Башня построена в барочном стиле и увенчана модерновым ажурным фонарём.
В 1920 году на башне были установлены часы.
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Мальовничі руїни костелу Домініканів (середина XVI століття).
Комплекс споруд Домініканського монастиря розташований на розі площі Ринок.
Цей комплекс дуже сильно постраждав під час Другої світової війни.
Белз.
Живописные руины костёла отцов Доминиканцев (середина XVI века).
Комплекс сооружений Доминиканского монастыря расположен на углу площади Рынок.
Этот комплекс очень сильно пострадал во время Второй мировой войны.
Belz.
Ruins of Dominican monastery, the middle of the 16th century.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Колишній кінотеатр чи будинок культури (певно, перша половина 1950-х років).
Триває реконструкція. Що тут буде після її закінчення?
Белз.
Бывший кинотеатр или дом культуры (вероятно, первая половина 1950-х годов).
Идёт реконструкция. Что здесь будет после ее окончания?
|
|
|
|
|
|
|
Будівлю було зведено 1653 року й освячено як Миколаївський храм.
1785 року храм було передано Греко-католицькій церкві як костел Непорочного зачаття Діви Марії.
За радянських часів будівлю було переобладнано на магазин.
Нині костел використовує громада УГКЦ.
Здание возвели в 1653 году и освятили как Николаевский храм.
В 1785 году храм был передан Греко-католической церкви как костел Непорочного зачатия Девы Марии.
В советские времена здание было переоборудовано в магазин.
Ныне костёл использует община УГКЦ.
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Мури колишнього монастиря сестер Домініканок.
Белз.
Стены бывшего монастыря сестёр Доминиканок.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Мури колишнього монастиря сестер Домініканок і костел Непорочного зачаття Діви Марії (1653 рік).
Белз.
Стены бывшего монастыря сестёр Доминиканок и костёл Непорочного зачатия Девы Марии (1653 год).
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Пам'ятник героям, які загинули в боротьбі за незалежність польського народу.
Белз.
Памятник героям, погибшим в борьбе за независимость польского народа.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Вулицею Савенка.
Белз.
По улице Савенко.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Колишній монастир і келії сестер Феліцианок (XVIII століття).
Нині тут розташована міська лікарня.
Белз.
Бывший монастырь и келии сестёр Фелицианок (XVIII век).
Ныне здесь расположена городская больница.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Пам'ятний камінь на згадку про 60-річчя депортації українців м. Белза і Белзщини (1946-2006 р.)
Народний дім - колишній будинок суспільства «Сокіл»
Белз.
Камень в память о 60-летии депортации украинцев г. Белза и Белзщины (1946-2006 г.)
Народный дом - бывший дом общества «Сокол».
|
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Пам'ятка історії - оборонний вал та давній єврейський цвинтар, що діяв протягом століть до 1846 року.
Огорожу було відновлено 2007 року коштом Всесвітнього центру белзських хасидів у Святому місті Єрусалимі.
Белз.
Памятник истории - оборонный вал и давнее еврейское кладбище, действовавшее на протяжении веков до 1846 года.
Ограда была восстановлена в 2007 году на средства Всемирного центра белзских хасидов в Святом городе Иерусалиме.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Цвинтарна дерев'яна церква Св. Параскеви П'ятниці (XVII століття) із дзвіницею (XIX століття).
Реставрацію церкви було виконано в 2006-2007 роках.
Белз.
Кладбищенская деревянная церковь Св. Параскевы-Пятницы (XVII век) с колокольней (XIX век).
Реставрация церкви была выполнена в 2006-2007 годах.
Wooden St. Paraskeva church at the cemetery.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Белз.
Придорожня колона зі скульптурою святого каплана Вінцента (50°23'19.16"N, 24°01'05.60"E).
Розташована на північно-східній околиці Белза обіч дороги на Червоноград поруч із залізничним переїздом.
Встановлено у XVIII столітті на високому бароковому постаменті, що огороджено парапетом.
Автор скульптури невідомий.
Нині пам'ятник є частково пошкодженим.
Каплан Вінцент (1576-1660) канонізований католицькою церквою як святий.
Вважається опікуном убогих, хворих і терплячих.
Був засновником товариства Лазаристів.
У 1990 році поруч зі скульптурою було насипано символічний меморіальний пагорб на честь полеглих у 1918 році січових стрільців.
Белз.
Придорожная колонна со скульптурой святого каплана Винцента (50°23'19.16"N, 24°01'05.60"E).
Расположена на северо-восточной околице Белза возле дороги на Червоноград рядом с железнодорожным переездом.
Установлена в XVIII веке на высоком барокковом постаменте, ограждённом парапетом.
Автор скульптуры неизвестен.
Ныне время памятник частично повреждён.
Каплан Винцент (1576-1660) канонизован католической церковью как святой.
Считается опекуном убогих, больных и терпеливых.
Был основателем общества Лазаристов.
В 1990 году рядом со скульптурой был насыпан символический мемориальный холм в честь павших в 1918 году сечевых стрельцов.
|
|
|
|
|
|
|
Сокаль -
місто (25,1 тисячі мешканців) і районний центр
Львівської області,
розташоване на правому березі річки Західний Буг.
Вперше Сокаль згадується в грамоті мазовецького князя Земовіта, виданої місту Буськ в 1411 році.
Він же трьома роками пізніше перевів Сокаль на Магдебурзьке право.
До 1462 року місто перебувало в складі Белзького удільного князівства,
а після його скасування стало повітовим центром Белзького воєводства.
Сокаль, що тоді був розташований на лівому березі Західного Бугу, було повністю зруйновано 1519 року,
після того як неподалік литовсько-польські війська програли битву з татарами.
Будівництво нового міста за рікою почав 1524 року тодішній його староста А. Тенчинський.
Відроджений Сокаль, не стиснутий оборонними спорудами, швидко розростався і незабаром став ремісничо-торговельним центром.
Формально найдавнішими спорудами міста, що з'явилися в XVI столітті, вважаються православна церква та синагога,
що розташовані в сучасному міському парку та були практично знищені під час Другої світової війни.
Миколаївську церкву було заново відбудовано в 1971-1975 роках і довгий час у ній містилася експозиція міського краєзнавчого музею.
Синагога дотепер стоїть в руїнах як лиховісний пам'ятник міським євреям, розстріляним фашистами під час окупації.
На початку XVII століття на високій лівій частині заплави ріки (тепер це селище Жвирка)
почали споруджувати свій монастир ченці-бернардинці, яким король Сигізмунд III надав великі привілеї.
У величному костелі (1604-1619 роки) монастиря бернардинців зберігався образ Богородиці Сокальської,
який довгі роки був місцем паломництва католиків.
Монастир один раз горів і двічі зазнавав руйнувань, але залишався діючим до початку Другої світової війни.
Сокаль -
город (25,1 тысячи жителей) и районный центр
Львовской области,
расположенный на правом берегу реки Западный Буг.
Впервые Сокаль упоминается в грамоте мазовецкого князя Земовита, выданной городу Буск в 1411 году.
Он же тремя годами позже перевел Сокаль на Магдебургское право.
До 1462 года город находился в составе Белзкого удельного княжества,
а после его отмены стал уездным центром Белзского воеводства.
Сокаль, который тогда был расположен на левом берегу Западного Буга, был полностью разрушен в 1519 году,
после того как неподалеку литовско-польские войска проиграли битву с татарами.
Строительство нового города за рекой начал в 1524 году тогдашний его староста А. Тенчинский.
Возрождённый Сокаль, не сжатый оборонными сооружениями, быстро разрастался и вскоре стал ремесленно-торговым центром.
Формально самыми давними сооружениями города, которые появились в XVI веке, считаются православная церковь и синагога,
расположенные в современном городском парке и практически уничтоженные во время Второй мировой войны.
Николаевская церковь была заново отстроена в 1971-1975 годах и долгое время в ней размещалась экспозиция городского краеведческого музея.
Синагога доныне стоит в руинах как зловещий памятник городским евреям, расстрелянным фашистами во время оккупации.
В начале XVII века на высокой левой части поймы реки (теперь этот поселок Жвирка)
начали сооружать свой монастырь монахи-бернардинцы, которым король Сигизмунд III предоставил большие привилегии.
В величественном костёле (1604-1619 годы) монастыря бернардинцев хранился образ Богородицы Сокальской,
который долгие годы был местом паломничества католиков.
Монастырь один раз горел и дважды испытывал разрушения, но оставался действующим до начала Второй мировой войны.
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль. Колишній монастир отців Бернардинів з костелом Діви Марії - пам'ятка архітектури початку XVII століття.
Будівлі колишнього монастиря розташовані на лівому березі Західного Бугу в селі Жвирка, що межує з Сокалем.
Нині це - Сокальська виправна колонія з максимальним рівнем безпеки.
Тут, зокрема, утримують засуджених на довічне ув'язнення.
Цю пам'ятку національного значення було фактично зруйновано під час велетенської пожежі 27 березня 2012 року.
Сокаль.
Бывший монастырь отцов бернардцев с костёлом Девы Марии - памятник архитектуры начала XVII века.
Строения бывшего монастыря расположены на левом берегу Западного Буга в селе Жвирка, граничащем с Сокалем.
Ныне это - Сокальская исправительная колония с максимальным уровнем безопасности.
Здесь, в частности, содержат осуждённых на пожизненное заключение.
Этот памятник национального значения был фактически разрушен во время громадного пожара 27 марта 2012 года.
Sokal.
The former Bernardine monastery with Roman Catholic church of Virgin Mary, early 17th century.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль.
Річка Західний Буг, вид з правого берега.
Башта та оборонний мур колишнього жіночого монастиря на правому березі Західного Бугу.
Сокаль.
Речка Западный Буг, вид с правого берега.
Башня и оборонная стена бывшего женского монастыря на правом берегу Западного Буга.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль.
Церква св. архангела Михаїла - пам'ятка архітектури 1778 року (вул. Б. Хмельницького, 17).
Сокаль.
Церковь св. архангела Михаила - памятник архитектуры 1778 года (ул. Б. Хмельницкого, 17).
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль.
Центральная площадь города и костёл св. архангела Михаила.
Сокаль, Червоноград і Белз увійшли до складу Української РСР в 1951 році,
після так званого «вирівнювання» післявоєнних кордонів із Польщею.
У центрі Сокаля розташована Михайлівська церква (XVIII-XIX століття), що на своїй архітектурі має печать класицизму,
і величезна кірха, що своїми важкими конструктивістськими формами домінує над іншими будівлями центральної площі міста.
Попри це, доволі доречним і органічним тут виглядає пам'ятник Т. Шевченку, встановлений перед храмом.
Сокаль.
Центральная площадь города и костёл св. архангела Михаила.
Сокаль, Червоноград и Белз вошли в состав Украинской ССР в 1951 году,
после так называемого «выравнивания» послевоенных границ с Польшей.
В центре Сокаля расположена Михайловская церковь (XVIII-XIX века), которая на своей архитектуре несёт печать классицизма,
и огромная кирха, которая своими тяжелыми конструктивистскими формами доминирует над другими зданиями центральной площади города.
Невзирая на это, достаточно уместным и органичным здесь выглядит памятник Т. Шевченко, установленный перед храмом.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Пам'ятник Євгенові Петрушевичу (1863-1940) - українському громадсько-політичному діячеві,
президентові Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Теперішня ратуша була побудована на початку XX століття.
Розташована в центрі міста, на колишньому Ринку (тепер - площа Січових Стрільців).
Одноповерхова, в плані прямокутна, видовжена.
Вхід до ратуші прикрашає портик із чотирма квадратними у плані колонами, на які опирається фронтон.
Посередині будівлі здіймається ратушна вежа з годинником-курантами на чотири циферблати (діаметром понад 1 м).
Завершує ратушну вежу ажурна сиґнатурка.
Нині в ратуші розташована міська рада Сокаля.
Памятник Евгению Петрушевичу (1863-1940) - украинскому общественно-политическому деятелю,
президенту Западноукраинской Народной Республики (ЗУНР).
Нынешняя ратуша была построена в начале XX века.
Расположена в центре города, на бывшем Рынке (теперь - площадь Сечевых Стрелецов).
Одноэтажная, в плане прямоугольная, удлиненная.
Вход в ратушу украшает портик с четырьмя квадратными в плане колоннами, на которые опирается фронтон.
Посредине здания вздымается ратушная башня с часами-курантами на четыре циферблата (диаметром свыше 1 м).
Завершает ратушную башню ажурный декоративный шпиль.
Ныне в ратуше расположен городской совет Сокаля.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль.
Катедральний храм святих апостолів Петра і Павла (1904-1909 роки).
Належить греко-католицькій громаді.
Сокаль.
Кафедральный храм святых апостолов Петра и Павла (1904-1909 годы).
Принадлежит греко-католической общине.
|
|
|
|
Фото вересня 2013 року.
|
Фото вересня 2013 року.
|
Сокаль.
Один з колишніх особняків у центрі міста (вул. А. Шептицького, 89).
Сокаль.
Один из бывших особняков в центре города (ул. А. Шептицкого, 89).
|
|
|
|
|
|
|
|
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
|
|
|
|
|
|
Інші сторінки маршруту "На південний захід від Києва, вересень 2013 року":
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|