|
Мапа маршруту Київ -> Житомир -> Ямпіль (Тихомель) -> Тернопіль -> Стрий -> Славське.
Покриття магістральних автошляхів - досить пристойне. Ділянка безпосередньо перед Славським (після повороту з E471) - геть «убита». Дорогою ми тоді не зупинялися в Житомирі, Денишах, Збаражі, Тернополі, Бережанах, Рогатині та інших містах і селищах, що були на нашому шляху. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Схема маршрута Киев -> Житомир -> Збараж -> Тернополь -> Стрый -> Славское. Покрытие магистральных автодорог - достаточно приличное. Участок непосредственно перед Славским (после поворота с E471) - совершенно «убитый». По дороге мы тогда не останавливались в Житомире, Денишах, Збараже, Тернополе, Бережанах, Рогатине и других городах и поселках, которые лежали на нашем пути. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
Ямпіль - селище міського типу (2022 мешканця) Білогірського району
Хмельницької області.
Ямпіль було засновано 1535 року віленським єпископом Янушем. Історія цього містечка щільно пов’язана з історією сусіднього Тихомля - літописного міста удільних руських князів, що було засноване ще в X столітті й належало до Погоринської волості Волинського князівства. Тихомель (Тихомль, Тихомля) вперше згадується 1152 року під час війни київсько-волинського князя Ізяслава Мстиславича з галицьким князем Володимирком Володаревичем. Пізніше Тихомль належав до Київського, Волинського, а з 1199 року - до Галицько-Волинського князівств. У 40-х роках XIV століття Тихомль увійшов до складу Литовської держави. На початку XVI століття Тихомль та його городище належали представникам могутнього роду Сенют. 1535 року Грицько та Роман Сенюти продали Тихомельске городище єпископові Янушу Віленському. Поруч з городищем княжого міста Тихомля він заснував містечко, яке назвав Янушполем на свою честь. Ця назва згодом змінилася на Янпіль, а пізніше - на Ямпіль. Після смерті Януша 1538 року село відійшло до його рідної сестри Беати. Далі належало князям Збаразьким, із 1631 року - Вишневецьким, із 1741 року - Радзивіллам, із 1806 року - графам Ходкевичам. 1616 року містечко отримало Магдебурзьке право. У роки Хмельниччини Ямпіль був захоплений селянсько-козацькими загонами. Мешканці містечка брали участь у штурмі фортеці в Ляхівцях (нині - Білогір’я), в облозі Старокостянтинова. Військові дії й напад турків на Волинь 1676 року розорили Ямпіль. Його відродження відбувалося за князів Вишневецьких, коли 1723 року вони заснували костел Преображення Господня (згорів 1780 року під час величезної пожежі). Після захоплення Росією Ямпіль став повітовим містом Подільської губернії, але дуже скоро відійшов до Кременецького повіту.
Наразі Тихомель - пересічне село (272 мешканця) Білогірського району Хмельницької області, розташоване поруч із Ямполем.
Ямпіль було засновано 1535 року віленським єпископом Янушем. Історія цього містечка щільно пов’язана з історією сусіднього Тихомля - літописного міста удільних руських князів, що було засноване ще в X столітті й належало до Погоринської волості Волинського князівства. Тихомель (Тихомль, Тихомля) вперше згадується 1152 року під час війни київсько-волинського князя Ізяслава Мстиславича з галицьким князем Володимирком Володаревичем. Пізніше Тихомль належав до Київського, Волинського, а з 1199 року - до Галицько-Волинського князівств. У 40-х роках XIV століття Тихомль увійшов до складу Литовської держави. На початку XVI століття Тихомль та його городище належали представникам могутнього роду Сенют. 1535 року Грицько та Роман Сенюти продали Тихомельске городище єпископові Янушу Віленському. Поруч з городищем княжого міста Тихомля він заснував містечко, яке назвав Янушполем на свою честь. Ця назва згодом змінилася на Янпіль, а пізніше - на Ямпіль. Після смерті Януша 1538 року село відійшло до його рідної сестри Беати. Далі належало князям Збаразьким, із 1631 року - Вишневецьким, із 1741 року - Радзивіллам, із 1806 року - графам Ходкевичам. 1616 року містечко отримало Магдебурзьке право. У роки Хмельниччини Ямпіль був захоплений селянсько-козацькими загонами. Мешканці містечка брали участь у штурмі фортеці в Ляхівцях (нині - Білогір’я), в облозі Старокостянтинова. Військові дії й напад турків на Волинь 1676 року розорили Ямпіль. Його відродження відбувалося за князів Вишневецьких, коли 1723 року вони заснували костел Преображення Господня (згорів 1780 року під час величезної пожежі). Після захоплення Росією Ямпіль став повітовим містом Подільської губернії, але дуже скоро відійшов до Кременецького повіту.
Наразі Тихомель - пересічне село (272 мешканця) Білогірського району Хмельницької області, розташоване поруч із Ямполем.
Ямполь - поселок городского типа (2022 жителя) Белогорского района
Хмельницкой области.
Ямполь был основан в 1535 году виленским епископом Янушем. История этого городка тесно связана с историей соседнего Тихомля - летописного города руських удельных князей, который был основан еще в X веке и принадлежал к Погорынской волости Волынского княжества. Тихомель (Тихомль, Тихомля) впервые упоминается в 1152 году во время войны киевско-волынского князя Изяслава Мстиславича с галицким князем Володимирком Володаревичем. Позже Тихомль принадлежал к Киевскому, Волынскому, а с 1199 года - к Галицко-Волынскому княжествам. В 40-х годах XIV века Тихомль вошел в состав Литовского государства. В начале XVI века Тихомль и его городище принадлежали представителям могущественного рода Сенют. В 1535 году Грицко и Роман Сенюты продали Тихомельское городище епископу Янушу Виленскому. Рядом с городищем княжеского города Тихомля он основал поселение, которое назвал Янушполем в свою честь. Это название впоследствии изменилось на Янполь, а позже - на Ямполь. После смерти Януша в 1538 году село отошло к его родной сестре Беате. Далее принадлежало князьям Збаражским, с 1631 года - Вишневецким, с 1741 года - Радзивиллам, с 1806 года - графам Ходкевичам. В 1616 году местечко получило Магдебургское право. В годы Хмельниччины Ямполь был захвачен крестьянско-казацкими отрядами. Жители местечка принимали участие в штурме крепости в Ляховцах (ныне - Белогорье), в осаде Староконстантинова. Военные действия и нападение турок на Волынь в 1676 году разорили Ямполь. Его возрождение происходило при князях Вишневецких, когда в 1723 году они основали костел Преображения Господнего (сгорел в 1780 году во время громадного пожара). После захвата Россией Ямполь стал уездным городом Подольской губернии, но очень скоро отошел к Кременецкому уезду.
Ныне Тихомель - заурядное село (272 жителя) Белогорского района Хмельницкой области, расположенное рядом с Ямполем.
Ямполь был основан в 1535 году виленским епископом Янушем. История этого городка тесно связана с историей соседнего Тихомля - летописного города руських удельных князей, который был основан еще в X веке и принадлежал к Погорынской волости Волынского княжества. Тихомель (Тихомль, Тихомля) впервые упоминается в 1152 году во время войны киевско-волынского князя Изяслава Мстиславича с галицким князем Володимирком Володаревичем. Позже Тихомль принадлежал к Киевскому, Волынскому, а с 1199 года - к Галицко-Волынскому княжествам. В 40-х годах XIV века Тихомль вошел в состав Литовского государства. В начале XVI века Тихомль и его городище принадлежали представителям могущественного рода Сенют. В 1535 году Грицко и Роман Сенюты продали Тихомельское городище епископу Янушу Виленскому. Рядом с городищем княжеского города Тихомля он основал поселение, которое назвал Янушполем в свою честь. Это название впоследствии изменилось на Янполь, а позже - на Ямполь. После смерти Януша в 1538 году село отошло к его родной сестре Беате. Далее принадлежало князьям Збаражским, с 1631 года - Вишневецким, с 1741 года - Радзивиллам, с 1806 года - графам Ходкевичам. В 1616 году местечко получило Магдебургское право. В годы Хмельниччины Ямполь был захвачен крестьянско-казацкими отрядами. Жители местечка принимали участие в штурме крепости в Ляховцах (ныне - Белогорье), в осаде Староконстантинова. Военные действия и нападение турок на Волынь в 1676 году разорили Ямполь. Его возрождение происходило при князях Вишневецких, когда в 1723 году они основали костел Преображения Господнего (сгорел в 1780 году во время громадного пожара). После захвата Россией Ямполь стал уездным городом Подольской губернии, но очень скоро отошел к Кременецкому уезду.
Ныне Тихомель - заурядное село (272 жителя) Белогорского района Хмельницкой области, расположенное рядом с Ямполем.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Покажчик «Тихомльське городище з руїнами фортеці XII-XVI століть (вежа каплиця аріанська)» та
вид на аріанську вежу-каплицю XVI століття і Тихомльське городище. Багаторазово проїздив мимо, та все не було часу завернути... Указатель «Тихомльске городище с руинами крепости XII-XVI веков (башня каплица арианская)» и вид на арианскую башню-каплицу XVI века и Тихомльске городище. Многократно проезжал мимо, но все не было времени заглянуть... |
Тихомльське городище з руїнами фортеці - пам'ятка національного значення XII-XVI століття.
Розташовано в басейні річки Горинь, за 1 километр від сучасного села Тихомель, на місці давньоруського міста Тихомль.
Городище - чотирикутне в плані, оточене валом і ровом.
2005 року на валу Тихомльського городища було встановлено пам'ятний хрест із написом «Вічна пам'ять і слава героям - борцям за Українську державу».
2005 року на валу Тихомльського городища було встановлено пам'ятний хрест із написом «Вічна пам'ять і слава героям - борцям за Українську державу».
Тихомльское городище с руинами крепости - памятник национального значения XII-XVI века.
Расположено в бассейне реки Горынь, в 1 километре от современного села Тихомель, на месте древнеруського города Тихомль.
Городище - четырехугольное в плане, окружено валом и рвом.
В 2005 году на валу Тихомльского городища был установлен памятный крест с надписью (на Украинском языке) «Вечная память и слава героям - борцам за Украинскую державу».
В 2005 году на валу Тихомльского городища был установлен памятный крест с надписью (на Украинском языке) «Вечная память и слава героям - борцам за Украинскую державу».
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Вид на вали Тихомльского городища (панорама ~90°) і
пам'ятний хрест із написом «Вічна пам'ять і слава героям - борцям за Українську державу». Вид на валы Тихомльського городища (панорама ~90°) и памятный крест с надписью «Вечная память и слава героям - борцам за Украинскую державу». |
Поблизу від Тихомльского городища збереглася аріанська вежа-каплиця XVI століття над склепом зі склепінчастим перекриттям.
Чотирикутна в плані, перекрита зімкненим склепінням з декоративними башточками по кутах,
прямокутними отворами в першому ярусі й овальними в другому (між'ярусне перекриття відсутнє).
В інтер'єрі над вікнами другого ярусу збереглися фрагменти фресок.
Ця вежа-каплиця є однією з унікальних пам'яток, що виникли як тип у XVI столітті, та заслуговує на окрему розповідь.
У XVІ столітті Західну Європу охопив реформаторський рух. Серед основних реформаторських течій, які в XVI столітті поширилися в Речі Посполитої, передусім були лютеранство, кальвінізм та антитринітарство (социніанство). Найрадикальнішою із цих течій було антитринітарство (социніанство), представники якого виступали проти основних догматів християнства, заперечували єдину сутність божественної Трійці (звідси й назва - «антитринітарії»), не визнавали догмату про першогріх, святих таїнств, виступали на захист віротерпимості, велику увагу приділяли освіті, зі справ віри переносили наголос на моральні та інтелектуальні якості людини. Опоненти дали представникам цієї течії зневажливе іменування «аріани» за іменем ранньохристиянського священика Арія (256-336) з Александрії.
До наших часів збереглося досить мало пам’яток давніх аріан. Серед найвидатніших є Аріанська вежа-каплиця в італійському місті Равенна. Ця вежа-каплиця послугувала прототипом для молитовних будинків аріан-социніан XVI-XVII століть. Вони перейняли традицію давніх аріан влаштовувати свої каплиці у спорудах, схожих на вежі, зі сферичними куполами на завершенні. У Європі збереглося всього декілька подібних «Аріанських веж», переважно в Італії та Польщі. На території України такі вежі збереглися у Белзі (Львівщина) та Тихомелі.
У XVІ столітті Західну Європу охопив реформаторський рух. Серед основних реформаторських течій, які в XVI столітті поширилися в Речі Посполитої, передусім були лютеранство, кальвінізм та антитринітарство (социніанство). Найрадикальнішою із цих течій було антитринітарство (социніанство), представники якого виступали проти основних догматів християнства, заперечували єдину сутність божественної Трійці (звідси й назва - «антитринітарії»), не визнавали догмату про першогріх, святих таїнств, виступали на захист віротерпимості, велику увагу приділяли освіті, зі справ віри переносили наголос на моральні та інтелектуальні якості людини. Опоненти дали представникам цієї течії зневажливе іменування «аріани» за іменем ранньохристиянського священика Арія (256-336) з Александрії.
До наших часів збереглося досить мало пам’яток давніх аріан. Серед найвидатніших є Аріанська вежа-каплиця в італійському місті Равенна. Ця вежа-каплиця послугувала прототипом для молитовних будинків аріан-социніан XVI-XVII століть. Вони перейняли традицію давніх аріан влаштовувати свої каплиці у спорудах, схожих на вежі, зі сферичними куполами на завершенні. У Європі збереглося всього декілька подібних «Аріанських веж», переважно в Італії та Польщі. На території України такі вежі збереглися у Белзі (Львівщина) та Тихомелі.
Вблизи от Тихомльского городища сохранилась арианская башня-часовня XVI века над склепом со сводчатым перекрытием.
Четырехугольная в плане, перекрыта сомкнутым сводом с декоративными башенками по углам,
прямоугольными проемами в первом ярусе и овальными во втором (межъярусное перекрытие отсутствует).
В интерьере над окнами второго яруса сохранились фрагменты фресок.
Эта башня является одним из уникальных памятников, возникших как тип в XVI веке, и заслуживает отдельного рассказа.
В XVІ веке Западную Европу охватило реформаторское движение. Среди основных реформаторских течений, которые в XVI веке распространились в Речи Посполитой, прежде всего были лютеранство, кальвинизм и антитринитарство (социнианство). Самым радикальным из этих течений было антитринитарство (социнианство), представители которого выступали против основных догматов христианства, отрицали единую сущность божественной Троицы (отсюда и название - «антитринитарии»), не признавали догмат о первогрехе, святых таинств, выступали в защиту веротерпимости, большое внимание уделяли образованию, переносили акцент с дел веры на моральные и интеллектуальные качества человека. Оппоненты дали представителям этого течения пренебрежительное именование «ариане» по имени раннехристианского священника Ария (256-336) из Александрии.
До наших дней сохранилось достаточно мало памятников давних ариан. Среди самых выдающихся - Арианская башня-часовня в итальянском городе Равенна. Эта башня-часовня послужила прототипом для молитвенных домов ариан-социниан XVI-XVII веков. Они переняли традицию давних ариан устраивать свои часовни в сооружениях, похожих на башни, со сферическими куполами на завершении. В Европе сохранилось всего несколько подобных «Арианских башен», преимущественно в Италии и Польше. На территории Украины такие башни сохранились в Белзе (Львовщина) и Тихомеле.
В XVІ веке Западную Европу охватило реформаторское движение. Среди основных реформаторских течений, которые в XVI веке распространились в Речи Посполитой, прежде всего были лютеранство, кальвинизм и антитринитарство (социнианство). Самым радикальным из этих течений было антитринитарство (социнианство), представители которого выступали против основных догматов христианства, отрицали единую сущность божественной Троицы (отсюда и название - «антитринитарии»), не признавали догмат о первогрехе, святых таинств, выступали в защиту веротерпимости, большое внимание уделяли образованию, переносили акцент с дел веры на моральные и интеллектуальные качества человека. Оппоненты дали представителям этого течения пренебрежительное именование «ариане» по имени раннехристианского священника Ария (256-336) из Александрии.
До наших дней сохранилось достаточно мало памятников давних ариан. Среди самых выдающихся - Арианская башня-часовня в итальянском городе Равенна. Эта башня-часовня послужила прототипом для молитвенных домов ариан-социниан XVI-XVII веков. Они переняли традицию давних ариан устраивать свои часовни в сооружениях, похожих на башни, со сферическими куполами на завершении. В Европе сохранилось всего несколько подобных «Арианских башен», преимущественно в Италии и Польше. На территории Украины такие башни сохранились в Белзе (Львовщина) и Тихомеле.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Аріанська башта-каплиця XVI століття.
Арианская башня-часовня XVI века. |
Відроджене та розвинуте у XVI столітті аріанство знайшло чимало прихильників у Речі Посполитій,
закріпившись переважно серед представників української шляхти.
Цікаво, що найбільше розповсюдилися социніанські громади на Волині,
де їх підтримували такі найбільш маєтні та впливові представники української шляхти,
як Чапличі, Гойські, Сенюти, Холоневські, Чеховичі, Любенецькі та багато інших.
Трохи пізніше социніанство поширилося на Поділля та Київщину.
Втім, аріанська ідея не зачепила широких мас і залишилась релігією елітною та шляхетною.
Можливо тому, потрапивши від 1638 року під жорстокий тиск і гоніння з боку католицької церкви,
а з 1648 року - у вир визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, аріанство прийшло у повний занепад.
Власник Тихомеля Авраам Сенюта теж був завзятим социніанином. Десь на межі XVI-XVII століть поблизу села Тихомель, напроти городища колишнього княжого міста, він побудував вежу-каплицю. Ця каплиця розташована на правому підвищеному березі річки Горинь і велично знеслася вверх над усім навкіллям. Є підстави вважати, що Тихомельська вежа-каплиця являла собою своєрідний культовий центр аріанських громад володінь Сенют.
Після занепаду аріанства Тихомельська вежа-каплиця фактично з середини XVII століття стояла пусткою та зазнала значних руйнацій. Слід зазначити, що поміж усіх згаданих вище «Аріанських веж», Тихомельська вежа-каплиця вирізняється своєю вишуканою архітектурою, розмірами та розписом інтер’єрів. Це ставить вежу-каплицю в Тихомелі на рівень унікальних пам’яток минувшини.
Власник Тихомеля Авраам Сенюта теж був завзятим социніанином. Десь на межі XVI-XVII століть поблизу села Тихомель, напроти городища колишнього княжого міста, він побудував вежу-каплицю. Ця каплиця розташована на правому підвищеному березі річки Горинь і велично знеслася вверх над усім навкіллям. Є підстави вважати, що Тихомельська вежа-каплиця являла собою своєрідний культовий центр аріанських громад володінь Сенют.
Після занепаду аріанства Тихомельська вежа-каплиця фактично з середини XVII століття стояла пусткою та зазнала значних руйнацій. Слід зазначити, що поміж усіх згаданих вище «Аріанських веж», Тихомельська вежа-каплиця вирізняється своєю вишуканою архітектурою, розмірами та розписом інтер’єрів. Це ставить вежу-каплицю в Тихомелі на рівень унікальних пам’яток минувшини.
Возрожденное и развитое в XVI веке арианство нашло немало сторонников в Речи Посполитой,
закрепившись преимущественно среди представителей украинской шляхты.
Интересно, что больше всего распространились социнианские общины на Волыни,
где их поддерживали такие наиболее богатые и влиятельные представители украинской шляхты,
как Чапличи, Гойские, Сенюты, Холоневские, Чеховичи, Любенецкие и много других.
Немного позже социнианство распространилось на Подолье и Киевщину.
Впрочем, арианская идея не зацепила широкие массы и осталась религией элитной и аристократической.
Возможно, потому, попав с 1638 года под жестокое давление и гонение со стороны католической церкви,
а с 1648 года - в водоворот освободительной войны под руководством Богдана Хмельницкого, арианство пришло в полный упадок.
Владелец Тихомеля Авраам Сенюта тоже был рьяным социнианином. Где-то на грани XVI-XVII веков вблизи села Тихомель, напротив городища бывшего княжеского города, он построил башню-часовню. Эта часовня расположена на правом возвышенном берегу реки Горынь и величественно вознеслась вверх над всей округой. Есть основания считать, что Тихомельская башня-часовня являлась своеобразным культовым центром арианских общин владений Сенют.
После упадка арианства Тихомельская башня-часовня фактически с середины XVII века стояла пустошью и испытала значительные разрушения. Следует отметить, что между всех упомянутых выше «Арианских башен», Тихомельская башня-часовня выделяется своей изысканной архитектурой, размерами и росписью интерьеров. Это ставит башню-часовню в Тихомеле в ряд уникальных памятников прошлого.
Владелец Тихомеля Авраам Сенюта тоже был рьяным социнианином. Где-то на грани XVI-XVII веков вблизи села Тихомель, напротив городища бывшего княжеского города, он построил башню-часовню. Эта часовня расположена на правом возвышенном берегу реки Горынь и величественно вознеслась вверх над всей округой. Есть основания считать, что Тихомельская башня-часовня являлась своеобразным культовым центром арианских общин владений Сенют.
После упадка арианства Тихомельская башня-часовня фактически с середины XVII века стояла пустошью и испытала значительные разрушения. Следует отметить, что между всех упомянутых выше «Арианских башен», Тихомельская башня-часовня выделяется своей изысканной архитектурой, размерами и росписью интерьеров. Это ставит башню-часовню в Тихомеле в ряд уникальных памятников прошлого.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Вікіпедія.
# Проект «Україна - історія держави».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія.
# Проект «Україна - історія держави».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2009 року":
До переліку фотосерій