|
Мапа маршруту Славське -> навколишні гори -> Славське.
Того дня вирішили трохи прогулятися у гори на південний схід від Славського. Схема маршрута Славское -> окрестные горы -> Славское. В тот день решили немного прогуляться в горы на юго-восток от Славского. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Карпатські краєвиди.
Вид з гори у бік Славського та на готель «Перлина Карпат». Карпатские пейзажи. Вид с горы в сторону Славского и на гостиницу «Жемчужина Карпат». Carpathians. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи. Carpathians. |
Фото червня 2009 року. |
Карпатський краєвид.
Вид з гори у бік Славського. Карпатский пейзаж. Вид с горы в сторону Славского. Carpathians. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Китятки звичайні (Polygala vulgaris).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцвіті - Fabales. Родина: Китяткові - Polygalaceae. Рід: Китятки - Polygala. Вид: Китятки звичайні - Polygala vulgaris. Истод обыкновенный (Polygala vulgaris). Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцветные - Fabales. Семейство: Истодовые - Polygalaceae. Род: Истод - Polygala. Вид: Истод обыкновенный - Polygala vulgaris. |
Китятки звичайні (APolygala vulgaris) -
багаторічна трав'яниста рослина з родини Китяткові (Polygalaceae).
Стебел багато, вони прості або у верхній частині розгалужені, майже голі, біля основи висхідні, 15-30 см заввишки. Листки дрібні, чергові. Нижні листки - яйцеподібні або округло-яйцеподібні, при основі - звужені в черешок, не створюють прикореневої розетки; Стеблові листки ланцетоподібні або лінійно-ланцетоподібні, сидячі, загострені, довші за нижні. Квітки двостатеві, дрібні, неправильні, сині, рідше рожеві, зібрані в рідку китицю. Плід - гладка, довгасто-серцеподібна, сплюснута з обох боків двогніздна коробочка однакової довжини з внутрішніми крилоподібними чашолистками. Цвітуть у травні - липні, плоди дозрівають у червні - серпні. Росте на луках, серед чагарників, у світлих лісах, на узліссях, галявинах, схилах.
Истод обыкновенный (Polygala vulgaris) - многолетнее травянистое растение семейства Истодовые (Polygalaceae).
Стеблей много, они простые или в верхней части разветвленные, почти голые, у основания приподнимающиеся, 15-30 см высотой. Листья мелкие, очередные. Нижние листья - яйцевидные или округло-яйцевидные, при основании суженные в черешок, не образующие прикорневой розетки; Стеблевые листья ланцетовидные или линейно-ланцетовидные, сидячие, заостренные, длиннее нижних. Цветки двуполые, мелкие, неправильные, синие, реже розовые, собраны в редкую кисть. Плод - гладкая, продолговато-сердцевидная, сплюснутая с обоих боков двугнездная коробочка, одинаковой длины с внутренними крыловидными чашелистиками. Цветет в мае - июле, плоды созревают в июне - августе. Растет на лугах, среди кустарников, в светлых лесах, на опушках, полянах, склонах.
Стебел багато, вони прості або у верхній частині розгалужені, майже голі, біля основи висхідні, 15-30 см заввишки. Листки дрібні, чергові. Нижні листки - яйцеподібні або округло-яйцеподібні, при основі - звужені в черешок, не створюють прикореневої розетки; Стеблові листки ланцетоподібні або лінійно-ланцетоподібні, сидячі, загострені, довші за нижні. Квітки двостатеві, дрібні, неправильні, сині, рідше рожеві, зібрані в рідку китицю. Плід - гладка, довгасто-серцеподібна, сплюснута з обох боків двогніздна коробочка однакової довжини з внутрішніми крилоподібними чашолистками. Цвітуть у травні - липні, плоди дозрівають у червні - серпні. Росте на луках, серед чагарників, у світлих лісах, на узліссях, галявинах, схилах.
Истод обыкновенный (Polygala vulgaris) - многолетнее травянистое растение семейства Истодовые (Polygalaceae).
Стеблей много, они простые или в верхней части разветвленные, почти голые, у основания приподнимающиеся, 15-30 см высотой. Листья мелкие, очередные. Нижние листья - яйцевидные или округло-яйцевидные, при основании суженные в черешок, не образующие прикорневой розетки; Стеблевые листья ланцетовидные или линейно-ланцетовидные, сидячие, заостренные, длиннее нижних. Цветки двуполые, мелкие, неправильные, синие, реже розовые, собраны в редкую кисть. Плод - гладкая, продолговато-сердцевидная, сплюснутая с обоих боков двугнездная коробочка, одинаковой длины с внутренними крыловидными чашелистиками. Цветет в мае - июле, плоды созревают в июне - августе. Растет на лугах, среди кустарников, в светлых лесах, на опушках, полянах, склонах.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Ахірофорус одноквітковий (Achyrophorus uniflorus).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Айстроцвіті - Asterales. Родина: Айстрові - Asteraceae. Рід: Ахірофорус - Achyrophorus. Вид: Ахірофорус одноквітковий - Achyrophorus uniflorus. Прозанник одноцветковый (Achyrophorus uniflorus). Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Астроцветные - Asterales. Семейство: Астровые - Asteraceae. Род: Прозанник - Achyrophorus. Вид: Прозанник одноцветковый - Achyrophorus uniflorus. |
Ахірофорус одноквітковий (Achyrophorus uniflorus) -
квіткова рослина з родини Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae).
Багаторічна трав'яниста рослина висотою 15-50 см, з молочним соком. Стебло прямостояче, просте або малогіллясте, настовбурчено-волосисте, безлисте або з 1-3 списоподібними листками і, зазвичай, з одиночним верхівковим суцвіттям. Під суцвіттям стебло сильно потовщене. У прикореневій розетці листки великі, видовжні, в основі клиновидні, з обох боків жорстко-опушені. Стеблове листя помітно дрібніше прикореневого. Розетки квітів верхівкові, великі, в діаметрі до 5 см. Обгортка багаторядна, її зовнішні листочки густо опушені чорними волосками. Всі квітки в суцвітті язичкові, лимонно-жовті, вдвічі довші за обгортку; квітколоже плівчасте. Паппус складається з 1 ряду перистих волосків. Сім'янки дзьобоподібні, з одним рядом м'яких волосків, завдовжки до 15 мм. Цвіте з другої половини червня до вересня.
Поширений в Центральній і Східній Європі, від Франції і Італії до Румунії та Західної України. Росте на полонинах на висоті до 900-2500 м, зустрічається в степу та лісостепу, на луках, лісових галявинах і узліссях. Надає перевагу силікатним грунтам. Часто росте великими групами.
Прозанник одноцветковый (Achyrophorus uniflorus) - цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Многолетнее травянистое растение высотой 15-50 см, с млечным соком. Стебель прямостоячий, простой или маловетвистый, оттопырено-волосистый, безлиственный или с 1-3 копьевидными листьями и, как правило, с одиночным верхушечным соцветием. Под соцветием стебель сильно утолщен. В прикорневой розетке листья крупные, продольные, в основании клиновидные, с обеих сторон жестко-опушенные. Стеблевые листья заметно мельче прикорневых. Розетки цветов верхушечные, крупные, в диаметре до 5 см. Обертка многорядная, ее наружные листочки густо опушены черными волосками. Все цветки в соцветии язычковые, лимонно-желтые, в длину дважды превышают обертку; цветоложе пленчатое. Паппус состоит из 1 ряда перистых волосков. Семянки клювовидные, с одним рядом мягких волосков, длиной до 15 мм. Цветет со второй половины июня до сентября.
Распространен в Центральной и Восточной Европе, от Франции и Италии до Румынии и Западной Украины. Растет на горных лугах на высоте до 900-2500 м, встречается в степи и лесостепи, на лугах, лесных полянах и опушках. Предпочитает силикатные почвы. Часто растет большими группами.
Багаторічна трав'яниста рослина висотою 15-50 см, з молочним соком. Стебло прямостояче, просте або малогіллясте, настовбурчено-волосисте, безлисте або з 1-3 списоподібними листками і, зазвичай, з одиночним верхівковим суцвіттям. Під суцвіттям стебло сильно потовщене. У прикореневій розетці листки великі, видовжні, в основі клиновидні, з обох боків жорстко-опушені. Стеблове листя помітно дрібніше прикореневого. Розетки квітів верхівкові, великі, в діаметрі до 5 см. Обгортка багаторядна, її зовнішні листочки густо опушені чорними волосками. Всі квітки в суцвітті язичкові, лимонно-жовті, вдвічі довші за обгортку; квітколоже плівчасте. Паппус складається з 1 ряду перистих волосків. Сім'янки дзьобоподібні, з одним рядом м'яких волосків, завдовжки до 15 мм. Цвіте з другої половини червня до вересня.
Поширений в Центральній і Східній Європі, від Франції і Італії до Румунії та Західної України. Росте на полонинах на висоті до 900-2500 м, зустрічається в степу та лісостепу, на луках, лісових галявинах і узліссях. Надає перевагу силікатним грунтам. Часто росте великими групами.
Прозанник одноцветковый (Achyrophorus uniflorus) - цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Многолетнее травянистое растение высотой 15-50 см, с млечным соком. Стебель прямостоячий, простой или маловетвистый, оттопырено-волосистый, безлиственный или с 1-3 копьевидными листьями и, как правило, с одиночным верхушечным соцветием. Под соцветием стебель сильно утолщен. В прикорневой розетке листья крупные, продольные, в основании клиновидные, с обеих сторон жестко-опушенные. Стеблевые листья заметно мельче прикорневых. Розетки цветов верхушечные, крупные, в диаметре до 5 см. Обертка многорядная, ее наружные листочки густо опушены черными волосками. Все цветки в соцветии язычковые, лимонно-желтые, в длину дважды превышают обертку; цветоложе пленчатое. Паппус состоит из 1 ряда перистых волосков. Семянки клювовидные, с одним рядом мягких волосков, длиной до 15 мм. Цветет со второй половины июня до сентября.
Распространен в Центральной и Восточной Европе, от Франции и Италии до Румынии и Западной Украины. Растет на горных лугах на высоте до 900-2500 м, встречается в степи и лесостепи, на лугах, лесных полянах и опушках. Предпочитает силикатные почвы. Часто растет большими группами.
|
|
Зміячка (Скорзонера) рожева (Scorzonera rosea).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Айстроцвіті - Asterales. Родина: Айстрові - Asteraceae. Рід: Скорзонера - Scorzonera. Вид: Зміячка (Скорзонера) рожева - Scorzonera rosea. Козелец розовый (Scorzonera rosea). Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Астроцветные - Asterales. Семейство: Астровые - Asteraceae. Род: Козелец - Scorzonera. Вид: Козелец розовый - Scorzonera rosea. |
Зміячка (Скорзонера) рожева (Scorzonera rosea) -
квіткова рослина з родини Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae).
Більшість представників роду Скорзонера - мешканці посушливих районів, та деякі види є характерними елементами полонин. Одним з таких видів є Скорзонера рожева. Це багаторічна трав'яниста рослина висотою 15-50 см, з потовщеним веретеноподібним коренем. Стебло прямостояче, просте або (рідше) слабо розгалужене. Листя лінійне, вузьке. Прикореневе листя завдовжки до 30 см, стеблове значно коротше, стеблобгортне. Кошик великий, завдовжки 50 мм. Обгортка суцвіття вузька, дзвоникоподібна, завдовжки 20-30 мм, її листочки розташовані черепично. Всі квітки в суцвіттях язичкові, блідо-рожеві (на відміну від більшості інших видів роду, в яких вони жовті). Краєві квітки - удвічі довші, ніж обгортка. Сім'янки з чубком із перистих волосків. Зміячка рожева росте на полонинах на висоті 800-2000 м.
Цей вид поширений у південно-східній частині Альп, на Балканському півострові та в Карпатах. Нерідко його розглядають як підвид Зміячки пурпурної (Scorzonera purpurea), досить поширеної в рівнинній частині Євразії.
Козелец розовый (Scorzonera rosea) - цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Большинство представителей рода Козелец - обитатели засушливых районов, но некоторые виды являются характерными элементами горных лугов. Одним из таких видов является Козелец розовый. Это многолетнее травянистое растение высотой 15-50 см, с утолщенным веретеновидным корнем. Стебель прямостоячий, простой или (реже) слабо разветвленный. Листья линейные, узкие. Прикорневые листья длиной до 30 см, стеблевые значительно короче, стеблеобъемлющие. Корзинка большая, длиной 50 мм. Обертка соцветий узкоколокольчатая, длиной 20-30 мм, её листочки расположены черепитчато. Все цветки в соцветиях язычковые, бледно-розовые (в отличие от большинства других видов рода, у которых они желтые). Краевые цветки - вдвое длиннее, чем обертка. Семянки с хохолком из перистых волосков. Козелец розовый растет на горных лугах на высоте 800-2000 м.
Этот вид распространен в юго-восточной части Альп, на Балканском полуострове и в Карпатах. Нередко его рассматривают в качестве подвида Козельца пурпурного (Scorzonera purpurea), довольно широко распространенного в равнинной части Евразии.
Більшість представників роду Скорзонера - мешканці посушливих районів, та деякі види є характерними елементами полонин. Одним з таких видів є Скорзонера рожева. Це багаторічна трав'яниста рослина висотою 15-50 см, з потовщеним веретеноподібним коренем. Стебло прямостояче, просте або (рідше) слабо розгалужене. Листя лінійне, вузьке. Прикореневе листя завдовжки до 30 см, стеблове значно коротше, стеблобгортне. Кошик великий, завдовжки 50 мм. Обгортка суцвіття вузька, дзвоникоподібна, завдовжки 20-30 мм, її листочки розташовані черепично. Всі квітки в суцвіттях язичкові, блідо-рожеві (на відміну від більшості інших видів роду, в яких вони жовті). Краєві квітки - удвічі довші, ніж обгортка. Сім'янки з чубком із перистих волосків. Зміячка рожева росте на полонинах на висоті 800-2000 м.
Цей вид поширений у південно-східній частині Альп, на Балканському півострові та в Карпатах. Нерідко його розглядають як підвид Зміячки пурпурної (Scorzonera purpurea), досить поширеної в рівнинній частині Євразії.
Козелец розовый (Scorzonera rosea) - цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Большинство представителей рода Козелец - обитатели засушливых районов, но некоторые виды являются характерными элементами горных лугов. Одним из таких видов является Козелец розовый. Это многолетнее травянистое растение высотой 15-50 см, с утолщенным веретеновидным корнем. Стебель прямостоячий, простой или (реже) слабо разветвленный. Листья линейные, узкие. Прикорневые листья длиной до 30 см, стеблевые значительно короче, стеблеобъемлющие. Корзинка большая, длиной 50 мм. Обертка соцветий узкоколокольчатая, длиной 20-30 мм, её листочки расположены черепитчато. Все цветки в соцветиях язычковые, бледно-розовые (в отличие от большинства других видов рода, у которых они желтые). Краевые цветки - вдвое длиннее, чем обертка. Семянки с хохолком из перистых волосков. Козелец розовый растет на горных лугах на высоте 800-2000 м.
Этот вид распространен в юго-восточной части Альп, на Балканском полуострове и в Карпатах. Нередко его рассматривают в качестве подвида Козельца пурпурного (Scorzonera purpurea), довольно широко распространенного в равнинной части Евразии.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Карпати. Дзвоник розлогий (Campanula patula L.)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Айстроцвіті - Asterales. Родина: Дзвоникові - Campanulaceae. Рід: Дзвоник - Campanula. Вид: Дзвоник розлогий - Campanula patula. Карпаты. Колокольчик раскидистый (Campanula patula L.) Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Астроцветные - Asterales. Семейство: Колокольчиковые - Campanulaceae. Род: Колокольчик - Campanula. Вид: Колокольчик раскидистый - Campanula patula. |
Дзвоник розлогий (Campanula patula L.) -
дворічна трависта рослина, сягає висоти 50-70 см і більше.
Стебло подовжньо-смугасте і в перетині дещо кутасте, голе чи шорстко опушене, гіллясте, з розчепіреними, майже безлистими гілками.
Прикореневе листя обернено-яйцеподібне, черешкове, близько 3-6 см завдовжки, городчате, голе;
стеблове - нечисленне, ланцетно-лінійне, сидяче, суцільно-крайнє чи дещо пилчасте, коротше прикореневого.
Досить великі (до 3 см у довжину) квітки - синьо-фіалкового кольору (іноді майже білого) -
зібрані в негусті китицеподібні суцвіття, верхівкові чи пазушні, з довгими квітконіжками.
Чашечка п'ятироздільна.
Віночок п'ятилопатевий, з інтенсивно забарвленими жилками, поділений до однієї третини на яйцеподібні, гоструваті, відігнуті лопаті.
Тичинки з перетинковими волосистими нитками, розширеними біля основи.
Маточка дорівнює за довжиною віночку, синювата, опушена, з трьома рильцями.
Плід - пряма коробочка, яйцеподібно-циліндрова, з десятьма жилками, гола чи дещо волосиста, що відкривається трьома дірочками.
Поширений в Європі та Західному Сибіру. Його зазвичай можна зустріти на будь-якій луці або узліссі.
Назва роду походить від латинського слова, що означає "дзвоник", і пов'язана з формою квіток.
Колокольчик раскидистый (Campanula patula L.) - двулетнее травянистое растение, достигает в высоту 50-70 см и более. Стебель продольно-полосатый и в сечении несколько угловатый, голый или шероховато опушенный, ветвистый, с растопыренными, почти безлистными ветвями. Прикорневые листья обратно-яйцевидные, черешковые, около 3-6 см длиной, городчатые, голые; стеблевые - немногочисленные, ланцетно-линейные, сидячие, цельно-крайние или несколько пильчатые, короче прикорневых. Довольно крупные (до 3 см в длину) цветки - сине-фиолетового цвета (иногда почти белого) - собраны в рыхлые метельчатые соцветия, верхушечные или пазушные, с длинными цветоножками. Чашечка пятираздельная. Венчик пятилопастный, с интенсивно окрашенными жилками, поделен до одной трети на яйцевидные, островатые, отогнутые лопасти. Тычинки с перепончатыми волосистыми нитями, расширенными около основы. Пестик равен по длине венчику, синеватый, опушенный, с тремя рыльцами. Плод - прямая коробочка, яйцевидно-цилиндрическая, с десятью жилками, голая или несколько волосистая, открывающаяся тремя дырочками.
Широко распространен в Европе и Западной Сибири. Его обычно можно встретить на любом лугу или лесной опушке.
Название рода происходит от латинского слова, означающего "колокольчик", и связано с формой цветков.
Поширений в Європі та Західному Сибіру. Його зазвичай можна зустріти на будь-якій луці або узліссі.
Назва роду походить від латинського слова, що означає "дзвоник", і пов'язана з формою квіток.
Колокольчик раскидистый (Campanula patula L.) - двулетнее травянистое растение, достигает в высоту 50-70 см и более. Стебель продольно-полосатый и в сечении несколько угловатый, голый или шероховато опушенный, ветвистый, с растопыренными, почти безлистными ветвями. Прикорневые листья обратно-яйцевидные, черешковые, около 3-6 см длиной, городчатые, голые; стеблевые - немногочисленные, ланцетно-линейные, сидячие, цельно-крайние или несколько пильчатые, короче прикорневых. Довольно крупные (до 3 см в длину) цветки - сине-фиолетового цвета (иногда почти белого) - собраны в рыхлые метельчатые соцветия, верхушечные или пазушные, с длинными цветоножками. Чашечка пятираздельная. Венчик пятилопастный, с интенсивно окрашенными жилками, поделен до одной трети на яйцевидные, островатые, отогнутые лопасти. Тычинки с перепончатыми волосистыми нитями, расширенными около основы. Пестик равен по длине венчику, синеватый, опушенный, с тремя рыльцами. Плод - прямая коробочка, яйцевидно-цилиндрическая, с десятью жилками, голая или несколько волосистая, открывающаяся тремя дырочками.
Широко распространен в Европе и Западной Сибири. Его обычно можно встретить на любом лугу или лесной опушке.
Название рода происходит от латинского слова, означающего "колокольчик", и связано с формой цветков.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Карпати. Конюшина лучна (Trifolium pratense)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцвіті - Fabales. Родина: Бобові - Fabaceae. Рід: Конюшина - Trifolium. Вид: Конюшина лучна - Trifolium pratense. Карпаты. Клевер луговой (Trifolium pratense) Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Бобовоцветные - Fabales. Семейство: Бобовые - Fabaceae. Род: Клевер - Trifolium. Вид: Клевер луговой - Trifolium pratense. |
Конюшина лучна (Trifolium pratense) -
багаторічна трависта рослина висотою 40—70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими,
з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками.
Квітки зібрані в суцвіття - головки. Плід - яйцевидний однонасінний біб.
Цвіте з травня до вересня. Вважається однією з кращих кормових трав.
Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках у лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму.
Конюшина лучна має низку цікавих особливостей. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються наче парасолька, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи, бо світліша поверхня повільніше нагрівається. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, Що сприяє їх доброму поширенню вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує вологу і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.
Клевер луговой (Trifolium pratense) - многолетнее травянистое растение высотой 40-70 см с тройчатыми широко-яйцевидными или удлиненными, с выемкой на верхушке листками и приросшими к черешку яйцевидными, с острием прилистками. Цветки собраны в соцветия - головки. Плод - яйцевидный односемянный боб. Цветет с мая до сентября. Считается одной из лучших кормовых трав. Растет на пойменных лугах, в кустарниках, на опушках, по балкам в лесных и лесостепных районах, реже в Степи и Крыму
Клевер луговой имеет ряд интересных особенностей. Так, перед дождем его листки опускаются и складываются как зонтик, прикрывая цветочные головки. Белые пятна на листках обеспечивают более длительное испарение растением влаги, потому что более светлая поверхность медленнее нагревается. Бобы мелкие. При них остается высохший околоцветник, способствующий их хорошему распространению ветром. Как и много других бобовых, клевер луговой не боится ночного холода: его листочки на ночь складываются и поднимаются кверху, в результате чего уменьшается поверхность растения, следовательно, оно меньше испаряет влагу и меньше теряет тепла. Растет преимущественно ночью за счет накопленных за день веществ. В холодные ночи процесс роста значительно замедляется, накопленные вещества полностью не тратятся и на следующий день тормозят фотосинтез. Движением листков растение регулирует определенное соотношение дневных и ночных температур, нужное для его нормального развития.
Конюшина лучна має низку цікавих особливостей. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються наче парасолька, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи, бо світліша поверхня повільніше нагрівається. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, Що сприяє їх доброму поширенню вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує вологу і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.
Клевер луговой (Trifolium pratense) - многолетнее травянистое растение высотой 40-70 см с тройчатыми широко-яйцевидными или удлиненными, с выемкой на верхушке листками и приросшими к черешку яйцевидными, с острием прилистками. Цветки собраны в соцветия - головки. Плод - яйцевидный односемянный боб. Цветет с мая до сентября. Считается одной из лучших кормовых трав. Растет на пойменных лугах, в кустарниках, на опушках, по балкам в лесных и лесостепных районах, реже в Степи и Крыму
Клевер луговой имеет ряд интересных особенностей. Так, перед дождем его листки опускаются и складываются как зонтик, прикрывая цветочные головки. Белые пятна на листках обеспечивают более длительное испарение растением влаги, потому что более светлая поверхность медленнее нагревается. Бобы мелкие. При них остается высохший околоцветник, способствующий их хорошему распространению ветром. Как и много других бобовых, клевер луговой не боится ночного холода: его листочки на ночь складываются и поднимаются кверху, в результате чего уменьшается поверхность растения, следовательно, оно меньше испаряет влагу и меньше теряет тепла. Растет преимущественно ночью за счет накопленных за день веществ. В холодные ночи процесс роста значительно замедляется, накопленные вещества полностью не тратятся и на следующий день тормозят фотосинтез. Движением листков растение регулирует определенное соотношение дневных и ночных температур, нужное для его нормального развития.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Карпати. Чорниця, афина, яфина (Vaccinium myrtillus L.)
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Вересоцвіті - Ericales. Родина: Вересові - Ericaceae. Рід: Брусничні - Vaccinium. Вид: Чорниця - Vaccinium myrtillus. Карпаты. Черника (Vaccinium myrtillus L.) Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Верескоцветные - Ericales. Семейство: Вересковые - Ericaceae. Род: Брусничные - Vaccinium. Вид: Черника - Vaccinium myrtillus. |
Чорниця (Vaccinium myrtillus L.), місцеві назви - черниця, борівка, чорні ягоди, чорничник, у Карпатах - афина й яфина.
Багаторічна чагарникова рослина заввишки 15-50 см з довгим повзучим кореневищем.
Стебла висхідні або прямостоячі, розгалужені, із зеленувато-коричневою корою.
Молоді гілочки зелені, гостроребристі.
Листки чергуються, на дуже коротких черешках, яйцеподібні (8-20 мм завдовжки, 5-16 мм завширшки),
з тупою або злегка загостреною верхівкою, дрібно-зарубчасто-пилчасті, світло-зелені, на зиму обпадають.
Квітки правильні, зрослопелюсткові, пониклі, на коротких квітконіжках, що виходять з пазух листків при основі молодих гілочок.
Оцвітина подвійна, чашечка (до 1 мм завдовжки) вузька, плівчаста.
Віночок (4-7 мм завдовжки) кулясто-глечикоподібний зеленувато-білий або зеленувато-рожевий з відігнутими чотирма-п’ятьма короткими трикутними зубчиками.
Тичинок 8-10, маточка одна, зав’язь нижня.
Плід - куляста, синьо-чорна ягода (6-13 мм у діаметрі) з сизуватим нальотом.
Насіння численне, у формі півмісяця.
М'якоть стиглої ягоди - пурпурова, кисло-солодка, дещо в'язка на смак, сильно фарбує губи та зуби при її споживанні.
Чорниця росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина.
Цвіте у квітні-травні, плоди достигають у червні-липні.
В Україні поширена повсюдно, крім південних і степових районів.
Основні райони заготівель зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Тернопільській,
Сумській, Львівській областях, на півночі Чернігівської та Київської областей, у Карпатах.
Збирають стиглі ягоди, а листки - під час цвітіння.
Чорниця - найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди, як сушені, так і свіжі, а також засипані цукром.
Застосовують при проносах, кровотечах, анемії, гастриті, гепатиті, набряках, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ревматизмі, псоріазі, цукровому діабеті,
анемії, лейкозі, ангіні, бронхіті, циститі, уретриті, шлункових і кишкових коліках, захворюваннях очей (кератит, іридоцикліт).
Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює
зір в умовах сутінків, збільшує поле зору та зменшує втому очей, прискорює регенерацію тканини сітківки ока.
Листя чорниці звичайної мають протидіабетичні властивості завдяки наявності в ньому глікозидів.
Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus - «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою.
Наукова назва роду походить від латинського слова vacca - «корова», по придатності листя деяких видів на корм худобі.
Черника (Vaccinium myrtillus L.), местные названия - черница, боровка, черные ягоды, черничник, в Карпатах - афина и яфина. Многолетнее кустарниковое растение высотой 15-50 см с длинным ползучим корневищем. Стебли восходящие или прямостоячие, разветвленные, с зеленовато-коричневой корой. Молодые веточки зеленые, остроребристые. Листки чередуются, на очень коротких черешках, яйцеобразные (8-20 мм в длину, 5-16 мм в ширину), с тупой или слегка заостренной верхушкой, мелко-зарубисто-пилообразные, светло-зеленые, на зиму опадают. Цветки правильные, со сросшимися лепестками, свисающие, на коротких цветоножках, которые выходят из пазух листков при основании молодых веточек. Околоцветник двойной, чашечка (до 1 мм длиной) узкая, пленочная. Веночек (4-7 мм длиной) шаро-кувшинообразный зеленовато-белый или зеленовато-розовый с отогнутыми четырьмя-пятью короткими треугольными зубчиками. Тычинок 8-10, пестик один, завязь нижняя. Плод - шаровидная, сине-черная ягода (6-13 мм в диаметре) с сизоватым налетом. Семена многочисленные, в форме полумесяца. Мякоть спелой ягоды - пурпурная, кисло-сладкая, несколько вязкая на вкус, сильно красит губы и зубы при ее употреблении. Черника растет в хвойных и смешанных лесах на опушках. Светолюбивое растение. Цветет в апреле-мае, плоды созревают в июне-июле. В Украине распространена повсеместно, кроме южных и степных районов. Основные районы заготовок сосредоточены в Волынской, Ровенской, Житомирской, Тернопольской, Сумской, Львовской областях, на севере Черниговской и Киевской областей, в Карпатах. Собирают спелые ягоды, а листки - во время цветения. Черника - самое популярное народное лекарственное растение, особенно ее ягоды, как сушеные, так и свежие, а также засыпанные сахаром. Применяют при поносе, кровотечениях, анемии, гастрите, гепатите, отеках, гипертонической болезни, атеросклерозе, ревматизме, псориазе, сахарном диабете, анемии, лейкозе, ангине, бронхите, цистите, уретрите, желудочных и кишечных коликах, заболеваниях глаз (кератит, иридоциклит). Употребление ягод черники улучшает кровообращение в сетчатке глаза, обостряет зрение в условиях сумерек, увеличивают поле зрения и уменьшают усталость глаз, ускоряют регенерацию ткани сетчатки глаза. Листья черники обычной имеют противодиабетические свойства благодаря наличию в нем гликозидов. Латинское видовое название myrtillus происходит от слова myrtus - «мирта», через всхожесть растения с маленькой миртой. Научное название рода происходит от латинского слова vacca - «корова», по пригодности листьев некоторых видов на корм скоту.
Черника (Vaccinium myrtillus L.), местные названия - черница, боровка, черные ягоды, черничник, в Карпатах - афина и яфина. Многолетнее кустарниковое растение высотой 15-50 см с длинным ползучим корневищем. Стебли восходящие или прямостоячие, разветвленные, с зеленовато-коричневой корой. Молодые веточки зеленые, остроребристые. Листки чередуются, на очень коротких черешках, яйцеобразные (8-20 мм в длину, 5-16 мм в ширину), с тупой или слегка заостренной верхушкой, мелко-зарубисто-пилообразные, светло-зеленые, на зиму опадают. Цветки правильные, со сросшимися лепестками, свисающие, на коротких цветоножках, которые выходят из пазух листков при основании молодых веточек. Околоцветник двойной, чашечка (до 1 мм длиной) узкая, пленочная. Веночек (4-7 мм длиной) шаро-кувшинообразный зеленовато-белый или зеленовато-розовый с отогнутыми четырьмя-пятью короткими треугольными зубчиками. Тычинок 8-10, пестик один, завязь нижняя. Плод - шаровидная, сине-черная ягода (6-13 мм в диаметре) с сизоватым налетом. Семена многочисленные, в форме полумесяца. Мякоть спелой ягоды - пурпурная, кисло-сладкая, несколько вязкая на вкус, сильно красит губы и зубы при ее употреблении. Черника растет в хвойных и смешанных лесах на опушках. Светолюбивое растение. Цветет в апреле-мае, плоды созревают в июне-июле. В Украине распространена повсеместно, кроме южных и степных районов. Основные районы заготовок сосредоточены в Волынской, Ровенской, Житомирской, Тернопольской, Сумской, Львовской областях, на севере Черниговской и Киевской областей, в Карпатах. Собирают спелые ягоды, а листки - во время цветения. Черника - самое популярное народное лекарственное растение, особенно ее ягоды, как сушеные, так и свежие, а также засыпанные сахаром. Применяют при поносе, кровотечениях, анемии, гастрите, гепатите, отеках, гипертонической болезни, атеросклерозе, ревматизме, псориазе, сахарном диабете, анемии, лейкозе, ангине, бронхите, цистите, уретрите, желудочных и кишечных коликах, заболеваниях глаз (кератит, иридоциклит). Употребление ягод черники улучшает кровообращение в сетчатке глаза, обостряет зрение в условиях сумерек, увеличивают поле зрения и уменьшают усталость глаз, ускоряют регенерацию ткани сетчатки глаза. Листья черники обычной имеют противодиабетические свойства благодаря наличию в нем гликозидов. Латинское видовое название myrtillus происходит от слова myrtus - «мирта», через всхожесть растения с маленькой миртой. Научное название рода происходит от латинского слова vacca - «корова», по пригодности листьев некоторых видов на корм скоту.
|
|
Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Айстроцвіті - Asterales. Родина: Айстрові - Asteraceae. Рід: Королиця - Leucanthemum. Вид: Королиця звичайна - Leucanthemum vulgare. Нивяник обыкновенный, или поповник (Leucanthemum vulgare). Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Астроцветные - Asterales. Семейство: Астровые - Asteraceae. Род: Нивяник - Leucanthemum. Вид: Нивяник обыкновенный - Leucanthemum vulgare. |
Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare) -
дуже розповсюджена квіткова рослина з родини Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae).
Багаторічна рослина висотою 15-80 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті. Кошики великі, 3-6 см у діаметрі, розташовані поодинці на верхівці стебла або його відгалужень. Крайові квітки білі, язичкові, серединні - жовті, трубчасті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні.
Часто цю рослину неправильно називають ромашкою, від якої вона відрізняється цілісними листками (у ромашки листки перистоскладні).
Нивяник обыкновенный (Leucanthemum vulgare), или поповник - очень распространенное цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Многолетнее растение высотой 15-80 см, преимущественно с одной корзинкой. Листья простые, продолговатые, по краю городчатые или зубчатые. Корзинки большие, 3-6 см в диаметре, расположенные поодиночке на верхушке стебля или его ответвлений. Краевые цветки белые, язычковые, срединные - жёлтые, трубчатые. Семянки без хохолка. Цветет с мая до конца лета. Растет на лугах, склонах, опушках, вдоль дорог по всей Украине.
Часто это растение неправильно называют ромашкой (или луговой ромашкой). Однако, от ромашки нивяник можно отличить по целостным листьям (у ромашки листья перисторассечённые).
Багаторічна рослина висотою 15-80 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті. Кошики великі, 3-6 см у діаметрі, розташовані поодинці на верхівці стебла або його відгалужень. Крайові квітки білі, язичкові, серединні - жовті, трубчасті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні.
Часто цю рослину неправильно називають ромашкою, від якої вона відрізняється цілісними листками (у ромашки листки перистоскладні).
Нивяник обыкновенный (Leucanthemum vulgare), или поповник - очень распространенное цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Многолетнее растение высотой 15-80 см, преимущественно с одной корзинкой. Листья простые, продолговатые, по краю городчатые или зубчатые. Корзинки большие, 3-6 см в диаметре, расположенные поодиночке на верхушке стебля или его ответвлений. Краевые цветки белые, язычковые, срединные - жёлтые, трубчатые. Семянки без хохолка. Цветет с мая до конца лета. Растет на лугах, склонах, опушках, вдоль дорог по всей Украине.
Часто это растение неправильно называют ромашкой (или луговой ромашкой). Однако, от ромашки нивяник можно отличить по целостным листьям (у ромашки листья перисторассечённые).
Інші сторінки маршруту "Карпати, червень 2009 року":
До переліку фотосерій