Фото травня 2008 року.
Національний Музей Історії України (вул. Володимирська № 2).
Бере початок від Міського музею старовини і мистецтв, створеного в 1899. Офіційно відкритий 1904 як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Його засновником було Товариство Старожитностей і мистецтв, співробітниками були Н. Ф. Беляшевський, В. В. Хвойка та Д. М. Щербаковський, пізніше - Ф. Л. Ернст. У 1924 музей було перейменовано на Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка; згодом - на Київський державний історичний музей. З 1965 - Державний Історичний музей УРСР.
Национальный Музей Истории Украины (ул. Владимирская № 2).
Берёт начало от Городского музея древностей и искусств, созданного в 1899. Официально открыт в 1904 как Киевский художественно-промышленный и научный музей. Его основателем являлось Общество Древностей и искусств, сотрудниками были Н. Ф. Беляшевский, В. В. Хвойка и Д. М. Щербаковский, позже - Ф. Л. Эрнст. В 1924 музей был переименован во Всеукраинский исторический музей им. Т. Г. Шевченко; впоследствии - в Киевский государственный исторический музей. С 1965 - Государственный Исторический музей УССР.
Бере початок від Міського музею старовини і мистецтв, створеного в 1899. Офіційно відкритий 1904 як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Його засновником було Товариство Старожитностей і мистецтв, співробітниками були Н. Ф. Беляшевський, В. В. Хвойка та Д. М. Щербаковський, пізніше - Ф. Л. Ернст. У 1924 музей було перейменовано на Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка; згодом - на Київський державний історичний музей. З 1965 - Державний Історичний музей УРСР.
Национальный Музей Истории Украины (ул. Владимирская № 2).
Берёт начало от Городского музея древностей и искусств, созданного в 1899. Официально открыт в 1904 как Киевский художественно-промышленный и научный музей. Его основателем являлось Общество Древностей и искусств, сотрудниками были Н. Ф. Беляшевский, В. В. Хвойка и Д. М. Щербаковский, позже - Ф. Л. Эрнст. В 1924 музей был переименован во Всеукраинский исторический музей им. Т. Г. Шевченко; впоследствии - в Киевский государственный исторический музей. С 1965 - Государственный Исторический музей УССР.
Фото березня 2007 року.
Залишки стародавніх фундаментів перед Національним Музеєм Історії України (Володимирська, 2).
З 1944 Музей розташований на території садиби по вул. Володимирській № 2, де знаходяться залишки фундаментів Десятинної церкви й інших споруд X-XIII століть (цю територію ухвалою Раднаркому УРСР від 30 травня 1944 було оголошено заповідною). В експозиції музею, зокрема, представлені відділи первісного суспільства; історії племен скіфського періоду на території України; історії Київської Русі; України XIV-XVIII століть; України XIX - початку XX століття. У музеї зберігаються унікальні археологічні, етнографічні, нумізматичні колекції, твори живопису та скульптури, а також стародруки, інші речові експонати та документи - всього понад 600 тис. експонатів. Будівлю Історичного музею споруджено 1937 року (архітектор І. Ю. Каракис).
Остатки древних фундаментов перед Национальным Музеем Истории Украины (Владимирская, 2).
С 1944 Музей расположен на территории усадьбы по ул. Владимирской № 2, где находятся остатки фундаментов Десятинной церкви и других сооружений X-XIII веков (эта территория постановлением Совнаркома УССР от 30 мая 1944 была объявлена заповедной). В экспозиции музея, в частности, представлены отделы первобытного общества; истории племён скифского периода на территории Украины; истории Киевской Руси; Украины XIV-XVIII веков; Украины XIX - начала XX века. В музее хранятся уникальные археологические, этнографические, нумизматические коллекции, произведения живописи и скульптуры, а также старопечатные книги, другие вещественные экспонаты и документы - всего свыше 600 тыс. экспонатов. Здание Исторического музея сооружено в 1937 году (архитектор И. Ю. Каракис).
З 1944 Музей розташований на території садиби по вул. Володимирській № 2, де знаходяться залишки фундаментів Десятинної церкви й інших споруд X-XIII століть (цю територію ухвалою Раднаркому УРСР від 30 травня 1944 було оголошено заповідною). В експозиції музею, зокрема, представлені відділи первісного суспільства; історії племен скіфського періоду на території України; історії Київської Русі; України XIV-XVIII століть; України XIX - початку XX століття. У музеї зберігаються унікальні археологічні, етнографічні, нумізматичні колекції, твори живопису та скульптури, а також стародруки, інші речові експонати та документи - всього понад 600 тис. експонатів. Будівлю Історичного музею споруджено 1937 року (архітектор І. Ю. Каракис).
Остатки древних фундаментов перед Национальным Музеем Истории Украины (Владимирская, 2).
С 1944 Музей расположен на территории усадьбы по ул. Владимирской № 2, где находятся остатки фундаментов Десятинной церкви и других сооружений X-XIII веков (эта территория постановлением Совнаркома УССР от 30 мая 1944 была объявлена заповедной). В экспозиции музея, в частности, представлены отделы первобытного общества; истории племён скифского периода на территории Украины; истории Киевской Руси; Украины XIV-XVIII веков; Украины XIX - начала XX века. В музее хранятся уникальные археологические, этнографические, нумизматические коллекции, произведения живописи и скульптуры, а также старопечатные книги, другие вещественные экспонаты и документы - всего свыше 600 тыс. экспонатов. Здание Исторического музея сооружено в 1937 году (архитектор И. Ю. Каракис).
Фото березня 2007 року.
Пам’ятний знак поруч із Національним Музеєм Історії України (вул. Володимирська, 2).
На колоні - напис:
Памятный знак рядом с Национальным Музеем Истории Украины (ул. Владимирская, 2).
На колонне - надпись (в переводе на русский язык):
На колоні - напис:
«В лЂто 988
Володимєръ
пославъ нача поимати оу нарочитоє чади дЂти и даяти на оученьє книжноє
Повєсть времєнных лєт»
Точніше (ближче до першоджерела) слід було написати, певно, так:
Володимєръ
пославъ нача поимати оу нарочитоє чади дЂти и даяти на оученьє книжноє
Повєсть времєнных лєт»
«В лЂто 6496...
...Володимєръ...
...пославъ нача поимати оу нарочитоє чади дЂти и даяти на оученьє книжноє
ПовЂсть времєнныхъ лЂт»
Сучасною українською мовою цей текст читається так:
...Володимєръ...
...пославъ нача поимати оу нарочитоє чади дЂти и даяти на оученьє книжноє
ПовЂсть времєнныхъ лЂт»
«У літо 6496 [988] ... Володимир ... почав посилати забирати дітей
у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне (Повість минулих літ)»
у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне (Повість минулих літ)»
Памятный знак рядом с Национальным Музеем Истории Украины (ул. Владимирская, 2).
На колонне - надпись (в переводе на русский язык):
«Летом 6496 [988] ... Владимир ... начал посылать собирать детей
у нарочитых мужей своих и отдавать их в учение книжное (Повість минулих літ)»
у нарочитых мужей своих и отдавать их в учение книжное (Повість минулих літ)»
Фото березня 2007 року.
Пам’ятна дошка на місці Південного палацу X-XI століть (на фасаді будинку по вул. Володимирська, 6/1).
Поруч був розташований Південний палац X-XI століть. Залишки палацу досліджували у 1911-1914 роках А. В. Мілєєв та С. П. Вєльмін. Реконструкцію зовнішнього вигляду палацу виконав Ю. С. Асєєв.
Мемориальная доска на месте Южного двореца X-XI веков (на фасаде дома по ул. Владимирская, 6/1).
Рядом был расположен Южный дворец X-XI веков. Остатки дворца исследовали в 1911-1914 годах А. В. Милеев и С. П. Вельмин. Реконструкцию внешнего вида дворца выполнил Ю. С. Асеев.
Поруч був розташований Південний палац X-XI століть. Залишки палацу досліджували у 1911-1914 роках А. В. Мілєєв та С. П. Вєльмін. Реконструкцію зовнішнього вигляду палацу виконав Ю. С. Асєєв.
Мемориальная доска на месте Южного двореца X-XI веков (на фасаде дома по ул. Владимирская, 6/1).
Рядом был расположен Южный дворец X-XI веков. Остатки дворца исследовали в 1911-1914 годах А. В. Милеев и С. П. Вельмин. Реконструкцию внешнего вида дворца выполнил Ю. С. Асеев.
Фото 24 серпня 2018 року.
Пам'ятний камінь на початку Пейзажної алеї
Пейзажна алея бере свій початок від оглядового майданчика біля Національного музею історії України і завершується між будинками №36 і №40 по вулиці Великій Житомирській. Алею було прокладено на початку 1980-х років на місці давніх оборонних валів Верхнього міста. Вона проектувалася як частина комплексу Архітектурно-історичного заповідника «Стародавній Київ». Дає можливість огляду чудових краєвидів Подолу та Дніпра з висоти історичного Верхнього міста.
Памятный камень в начале Пейзажной аллеи.
Пейзажная аллея берёт своё начало от обзорной площадки возле Национального музея истории Украины и завершается между домами №36 и №40 по улице Большой Житомирской. Аллея была заложена в начале 1980-х годов на месте давних оборонных валов Верхнего города. Она проектировалась как часть комплекса Архитектурно-исторического заповедника «Древний Киев». Даёт возможность обзора прекрасных пейзажей Подола и Днепра с высоты исторического Верхнего города.
Пейзажна алея бере свій початок від оглядового майданчика біля Національного музею історії України і завершується між будинками №36 і №40 по вулиці Великій Житомирській. Алею було прокладено на початку 1980-х років на місці давніх оборонних валів Верхнього міста. Вона проектувалася як частина комплексу Архітектурно-історичного заповідника «Стародавній Київ». Дає можливість огляду чудових краєвидів Подолу та Дніпра з висоти історичного Верхнього міста.
Памятный камень в начале Пейзажной аллеи.
Пейзажная аллея берёт своё начало от обзорной площадки возле Национального музея истории Украины и завершается между домами №36 и №40 по улице Большой Житомирской. Аллея была заложена в начале 1980-х годов на месте давних оборонных валов Верхнего города. Она проектировалась как часть комплекса Архитектурно-исторического заповедника «Древний Киев». Даёт возможность обзора прекрасных пейзажей Подола и Днепра с высоты исторического Верхнего города.
Фото червня 2015 року.
Перший Український парк сучасної скульптури й інсталяції (на Пейзажній алеї). Схема
На схемі позначено роботи: Володимир Кузнецов «Як вдома», Олексій Володимирів «Майстер і Маргарита», Лілія Пустовіт «Килим», Сергій Данчинов «Окуляри для читання», Артемій Лебедєв «Знак», Андре Тан «Баланс», Назар Білик «Дощ», Лілія Літковська «Руки», Жанна Кадирова «Форма світла», Олексій Залевський «Дах», Олександр Алексєєв «Веселка», Ольга Громова «Тканина», Зінаїда Лихачова «Сакральний Hi-Tech», Олександр Лідаговський «Ріка-Любов», Костянтин Скритуцький «Кавун», Михайло Вертуозов «Рубік», а також дитячі майданчики.
Первый Украинский парк современной скульптуры и инсталляции (на Пейзажной аллее). Схема.
На схеме обозначены работы: Владимир Кузнецов «Как дома», Алексей Владимиров «Мастер и Маргарита», Лилия Пустовит «Ковер», Сергей Данчинов «Очки для чтения», Артемий Лебедев «Знак», Андре Тан «Баланс», Назар Билык «Дождь», Лилия Литковская «Руки», Жанна Кадырова «Форма света», Алексей Залевский «Крыша», Александр Алексеев «Радуга», Ольга Громова «Ткань», Зинаида Лихачова «Сакральный Hi-Tech», Александр Лидаговский «Река-Любовь», Константин Скритуцкий «Арбуз», Михаил Вертуозов «Рубик», детские площадки.
На схемі позначено роботи: Володимир Кузнецов «Як вдома», Олексій Володимирів «Майстер і Маргарита», Лілія Пустовіт «Килим», Сергій Данчинов «Окуляри для читання», Артемій Лебедєв «Знак», Андре Тан «Баланс», Назар Білик «Дощ», Лілія Літковська «Руки», Жанна Кадирова «Форма світла», Олексій Залевський «Дах», Олександр Алексєєв «Веселка», Ольга Громова «Тканина», Зінаїда Лихачова «Сакральний Hi-Tech», Олександр Лідаговський «Ріка-Любов», Костянтин Скритуцький «Кавун», Михайло Вертуозов «Рубік», а також дитячі майданчики.
Первый Украинский парк современной скульптуры и инсталляции (на Пейзажной аллее). Схема.
На схеме обозначены работы: Владимир Кузнецов «Как дома», Алексей Владимиров «Мастер и Маргарита», Лилия Пустовит «Ковер», Сергей Данчинов «Очки для чтения», Артемий Лебедев «Знак», Андре Тан «Баланс», Назар Билык «Дождь», Лилия Литковская «Руки», Жанна Кадырова «Форма света», Алексей Залевский «Крыша», Александр Алексеев «Радуга», Ольга Громова «Ткань», Зинаида Лихачова «Сакральный Hi-Tech», Александр Лидаговский «Река-Любовь», Константин Скритуцкий «Арбуз», Михаил Вертуозов «Рубик», детские площадки.
Організатор Першого Українського парку сучасної скульптури й інсталяції на Пейзажній алеї - «Kiev Fashion Park».
Це - меценатський проект, в рамках якого в парках і скверах міст встановлюються унікальні авторські арт-об’єкти та скульптури,
які створено за ескізами як відомих майстрів, так і молодих талановитих авторів.
Меценатом арт-об’єкта може виступити людина або організація, передавши його в дар місту.
Организатор Первого Украинского парка современной скульптуры и инсталляции на Пейзажной аллее - «Kiev Fashion Park». Это - меценатский проект, в рамках которого в парках и скверах городов устанавливаются уникальные авторские арт-объекты и скульптуры, созданные по эскизам как известных мастеров, так и молодых талантливых авторов. Меценатом арт-объекта может выступить человек или организация, передав его в дар городу.
Организатор Первого Украинского парка современной скульптуры и инсталляции на Пейзажной аллее - «Kiev Fashion Park». Это - меценатский проект, в рамках которого в парках и скверах городов устанавливаются уникальные авторские арт-объекты и скульптуры, созданные по эскизам как известных мастеров, так и молодых талантливых авторов. Меценатом арт-объекта может выступить человек или организация, передав его в дар городу.
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Оригінальний дитячий майданчик на Пейзажній алеї.
Оригинальная детская площадка на Пейзажной аллее. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Ще один дитячий майданчик на Пейзажній алеї.
Ещё одна детская площадка на Пейзажной аллее. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Назар Білик, скульптура «Дощ» на Пейзажній алеї.
Олексій Володимирів, скульптура «Майстер і Маргарита» на Пейзажній алеї. Назар Билык, скульптура «Дождь» на Пейзажной аллее. Алексей Владимиров, скульптура «Мастер и Маргарита» на Пейзажной аллее. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Водограй на Пейзажній алеї.
Лілія Літковська, скульптура «Руки» на Пейзажній алеї. Фонтан на Пейзажной аллее. Лилия Литковская, скульптура «Руки» на Пейзажной аллее. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Ще один дитячий майданчик на Пейзажній алеї.
Жанна Кадирова, інсталяція «Форма світла» на Пейзажній алеї. Ещё одна детская площадка на Пейзажной аллее. Жанна Кадырова, инсталляция «Форма света» на Пейзажной аллее. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Олександр Лідаговський, скульптура «Ріка-Любов трохи нижче Пейзажної алеї.
Александр Лидаговский, скульптура «Река-Любовь немного ниже Пейзажной аллеи. |
Фото березня 2007 року. |
Фото березня 2007 року. |
Вздовж вулиці Велика Житомирська.
Пам’ятник Святославу - Князю Київському на Пейзажній алеї. На постаменті - написи:
«Святослав - князь київський 957-972»
Навмисно нічого не коментую; самі очі маєте...
«Скульптор Пергаменщик О. архітектор Пергаменщик А.» «Дар місту від авторів» «Встановлено 2004» Проте "Дарованому коневі в зуби не заглядають"... Вдоль улицы Большая Житомирская. Памятник Святославу - Князю Киевскому на Пейзажной аллее. На постаменте - надписи (на Украинском языке):
«Святослав - князь киевский 957-972»
Умышленно ничего не комментирую; сами глаза имеете...
«Скульптор Пергаменщик О. архитектор Пергаменщик А.» «Дар городу от авторов» «Установлен в 2004» Хотя и "Дареному коню в зубы не смотрят"... Monument to Kyiv prince Svyatoslav (957-972 A.D.) ..."Don't look a gift horse in the mouth"... |
Фото жовтня 2003 року.
Вулицею Велика Житомирська. Вид на
Поділ з Пейзажної алеї.
Автор фото -
Елла Клименко.
На передньому плані - т.з. «Замок Ричарда Левове серце» (пам'ятка архітектури кінця XIX століття; Андріївський узвіз № 15), що підноситься на складному рельєфі нижче Андріївської церкви.
По улице Большая Житомирская. Вид на Подол с Пейзажной аллеи. Автор фото - Элла Клименко.
На переднем плане - т.н. «Замок Ричарда Львиное сердце» (памятник архитектуры конца XIX века; Андреевский спуск № 15), который возвышается на сложном рельефе ниже Андреевской церкви.
На передньому плані - т.з. «Замок Ричарда Левове серце» (пам'ятка архітектури кінця XIX століття; Андріївський узвіз № 15), що підноситься на складному рельєфі нижче Андріївської церкви.
По улице Большая Житомирская. Вид на Подол с Пейзажной аллеи. Автор фото - Элла Клименко.
На переднем плане - т.н. «Замок Ричарда Львиное сердце» (памятник архитектуры конца XIX века; Андреевский спуск № 15), который возвышается на сложном рельефе ниже Андреевской церкви.
Фото вересня 2019 року. |
Фото вересня 2019 року. |
Мініатюрний пам'ятник «Присвячується київській каві» (проект «Шукай!»).
Встановлено на колоні біля «City-Zen cafe & bar» (вулиця Велика Житомирська № 20). Скульптор Ольга Колесник. Миниатюрный памятник «Посвящается киевскому кофе» (проект «Шукай!»). Установлен на на колонне возле «City-Zen cafe & bar» (улица Большая Житомирская № 20). Скульптор Ольга Колесник. «Dedicated to Kyiv Coffee» (project «Shukai!»). Sculptor Olha Kolesnyk. |
Фото червня 2015 року. |
Фото червня 2015 року. |
Новітня забудова урочища
Гончари-Кожум'яки - «Воздвиженка».
Вид з боку Пейзажної алеї. На задньому плані - т.з. «Замок Ричарда Левове серце» й Андріївська церква. Новая застройка урочища Гончары-Кожемяки - «Воздвиженка». Вид со стороны Пейзажной аллеи. На заднем плане - т.н. «Замок Ричарда Львиное сердце» и Андреевская церковь. |
Фото 24 серпня 2018 року. |
Фото 24 серпня 2018 року. |
Фото 24 серпня 2018 року. |
Відновлені сходи від Пейзажної алеї до урочища Гончари-Кожум'яки.
2018 року до Дня Незалежності України було виконано реконструкцію сходів від Десятинного провулка до вулиці Гончарна та благоустрій прилеглої території. Восстановленная лестница от Пейзажной аллеи к урочищу Гончары-Кожемяки. В 2018 году ко Дню Независимости Украины были выполнены реконструкция лестницы от Десятинного переулка к улице Гончарная и благоустройство прилегающей территории. |
Храм Стрітення Господнього на Львівській площі (Шевченківський район).
На розі вулиць Велика Житомирська та Стрітенська, де зараз скверик, за часів Великого князя Київського Ярослава Мудрого була Стрітенська Церква. Вона разом з Львівською Брамою була своєрідної візитівкою західної частини княжого Києва. Разом із Софіївським та Михайлівським Золотоверхим Соборами, Стрітенська церква була однією з головних частин комплексу стародавнього Києва - міста князя Володимира Великого, князя Ярослава Мудрого та князя Ізяслава.
Храм Стрітення Господнього на Львівській площі був надзвичайним тому, що в ньому знаходився чудотворний образ Божої Матері "усіх Скорботних Радість". Авторство цієї ікони, за переказом, належить апостолу Луці, який намалював образ Пресвятої Богородиці Діви Марії на дошці від стола, за яким відбувалась євангельська "Тайна Вечеря".
У 1853-1859 роках Стрітенська церква була перебудована за проектом видатного архітектора Ніколаєва. Розписи храму здійснював друг Тараса Шевченка, видатний художник І. М. Сошенко. У 1859 році Тарас Шевченко, перебуваючи в Києві, також долучився до справи розпису Храму.
Незвичайною Стрітенська церква була ще й тому, що, за переказами, саме на ній у 1923 році Господь Бог явив останнє чудо у місті Києві: 19 липня на очах у великої кількості людей, серед ясного дня оновилися хрести та купола Стрітенської церкви, також оновилися ікони та розписи Храму.
На превеликий жаль, Стрітенська церква розділила сумну долю багатьох стародавніх святинь Золотоверхого Києва: у 1934 році її було зруйновано. Ділянка, де знаходився Храм, довго стояла пусткою. Лише через декілька десятиліть по руйнуванні Стрітенської церкви, цю ділянку засадили каштанами, створивши таким чином скверик. Наразі тут йдуть археологічні дослідження фундаментів храму.
Примітка: Стрітення - принесення немовляти Ісуса до Соломонового храму в Єрусалимі. Християнське свято Стрітення відзначається в лютому.
Храм Сретенья Господнего на Львовской площади (Шевченковский район).
На пересечении улиц Большая Житомирская и Сретенская, где в настоящий момент находится скверик, во времена Великого князя Киевского Ярослава Мудрого была Сретенская Церковь. Она вместе с Львовскими Воротами была своеобразной визитной карточкой западной части княжеского Киева. Вместе с Софиевским и Михайловским Златоверхим Соборами, Сретенская церковь была одной из главных частей комплекса древнего Киева - города князя Владимира Великого, князя Ярослава Мудрого и князя Изяслава.
Храм Сретенья Господнего на Львовской площади был исключительным потому, что в нем находился чудотворный образ Божьей Матери "всех Скорбящих Радость". Авторство этой иконы, по преданию, принадлежит апостолу Луке, который нарисовал образ Пресвятой Богородицы Девы Марии на доске от стола, за которым происходила евангельская "Тайная Вечеря".
В 1853-1859 годах Сретенская церковь была перестроена по проекту выдающегося архитектора Николаева. Росписи храма осуществлял друг Тараса Шевченко, выдающийся художник, И. М. Сошенко. В 1859 году Тарас Шевченко, находясь в Киеве, также приобщился к делу росписи Храма.
Необычной Сретенская церковь была еще и потому, что, согласно преданиям, именно на ней в 1923 году Господь Бог явил последнее чудо в городе Киеве: 19 июля на виду у большого количества людей, среди ясного дня обновились кресты и купола Сретенской церкви, также обновились иконы и росписи Храма.
К величайшему сожалению, Сретенская церковь разделила печальную судьбу многих древних святынь Златоверхого Киева: в 1934 году она была разрушена. Участок, где находился Храм, долго оставался пустырем. Лишь через несколько десятилетий после разрушения Сретенской церкви, этот участок засадили каштанами, создав таким образом скверик. Теперь здесь идут археологические исследования фундаментов храма.
Примечание: Сретенье - принесение младенца Иисуса в Соломонов храм в Иерусалиме. Христианский праздник Сретенье отмечается в феврале.
На розі вулиць Велика Житомирська та Стрітенська, де зараз скверик, за часів Великого князя Київського Ярослава Мудрого була Стрітенська Церква. Вона разом з Львівською Брамою була своєрідної візитівкою західної частини княжого Києва. Разом із Софіївським та Михайлівським Золотоверхим Соборами, Стрітенська церква була однією з головних частин комплексу стародавнього Києва - міста князя Володимира Великого, князя Ярослава Мудрого та князя Ізяслава.
Храм Стрітення Господнього на Львівській площі був надзвичайним тому, що в ньому знаходився чудотворний образ Божої Матері "усіх Скорботних Радість". Авторство цієї ікони, за переказом, належить апостолу Луці, який намалював образ Пресвятої Богородиці Діви Марії на дошці від стола, за яким відбувалась євангельська "Тайна Вечеря".
У 1853-1859 роках Стрітенська церква була перебудована за проектом видатного архітектора Ніколаєва. Розписи храму здійснював друг Тараса Шевченка, видатний художник І. М. Сошенко. У 1859 році Тарас Шевченко, перебуваючи в Києві, також долучився до справи розпису Храму.
Незвичайною Стрітенська церква була ще й тому, що, за переказами, саме на ній у 1923 році Господь Бог явив останнє чудо у місті Києві: 19 липня на очах у великої кількості людей, серед ясного дня оновилися хрести та купола Стрітенської церкви, також оновилися ікони та розписи Храму.
На превеликий жаль, Стрітенська церква розділила сумну долю багатьох стародавніх святинь Золотоверхого Києва: у 1934 році її було зруйновано. Ділянка, де знаходився Храм, довго стояла пусткою. Лише через декілька десятиліть по руйнуванні Стрітенської церкви, цю ділянку засадили каштанами, створивши таким чином скверик. Наразі тут йдуть археологічні дослідження фундаментів храму.
Примітка: Стрітення - принесення немовляти Ісуса до Соломонового храму в Єрусалимі. Християнське свято Стрітення відзначається в лютому.
Храм Сретенья Господнего на Львовской площади (Шевченковский район).
На пересечении улиц Большая Житомирская и Сретенская, где в настоящий момент находится скверик, во времена Великого князя Киевского Ярослава Мудрого была Сретенская Церковь. Она вместе с Львовскими Воротами была своеобразной визитной карточкой западной части княжеского Киева. Вместе с Софиевским и Михайловским Златоверхим Соборами, Сретенская церковь была одной из главных частей комплекса древнего Киева - города князя Владимира Великого, князя Ярослава Мудрого и князя Изяслава.
Храм Сретенья Господнего на Львовской площади был исключительным потому, что в нем находился чудотворный образ Божьей Матери "всех Скорбящих Радость". Авторство этой иконы, по преданию, принадлежит апостолу Луке, который нарисовал образ Пресвятой Богородицы Девы Марии на доске от стола, за которым происходила евангельская "Тайная Вечеря".
В 1853-1859 годах Сретенская церковь была перестроена по проекту выдающегося архитектора Николаева. Росписи храма осуществлял друг Тараса Шевченко, выдающийся художник, И. М. Сошенко. В 1859 году Тарас Шевченко, находясь в Киеве, также приобщился к делу росписи Храма.
Необычной Сретенская церковь была еще и потому, что, согласно преданиям, именно на ней в 1923 году Господь Бог явил последнее чудо в городе Киеве: 19 июля на виду у большого количества людей, среди ясного дня обновились кресты и купола Сретенской церкви, также обновились иконы и росписи Храма.
К величайшему сожалению, Сретенская церковь разделила печальную судьбу многих древних святынь Златоверхого Киева: в 1934 году она была разрушена. Участок, где находился Храм, долго оставался пустырем. Лишь через несколько десятилетий после разрушения Сретенской церкви, этот участок засадили каштанами, создав таким образом скверик. Теперь здесь идут археологические исследования фундаментов храма.
Примечание: Сретенье - принесение младенца Иисуса в Соломонов храм в Иерусалиме. Христианский праздник Сретенье отмечается в феврале.
Фото березня 2007 року.
Вулиця Велика Житомирська, № 34А.
Вже котрий рік, на жаль, - руїна.
Улица Большая Житомирская, № 34А.
Уже котрый год, к сожалению, - руины.
Вже котрий рік, на жаль, - руїна.
Улица Большая Житомирская, № 34А.
Уже котрый год, к сожалению, - руины.
Вулиця Ярославів Вал пролягає від
Володимирської вулиці до
Львівської площі (Шевченківський район).
Названа на честь Ярослава Мудрого (978-1054) - Великого князя Київського.
У XI столітті вздовж нинішньої вулиці Ярославів Вал проходив захисний вал.
У 40-50-х роках XIX століття залишки валу знесли, а на його місці проклали Підвальну вулицю (пролягала "під валом").
У 1869 вулицю офіційно назвали вулицею Ярославів Вал.
Паралельно існувала інша назва - Велика Підвальна.
У 1928 вулицю було названо ім'ям Ворошилова, в 1957 було перейменовано на вулицю Полупанова
(на честь першого радянського коменданта Києва), в 1963 - на Велику Підвальну, в 1977 - на вулицю Ярославів Вал.
Улица Ярославов Вал пролегает от Владимирской улицы до Львовской площади (Шевченковский район). Названа в честь Ярослава Мудрого (978-1054) - Великого князя Киевского. В XI веке вдоль нынешней улицы Ярославов Вал проходил оборонительный вал. В 40-50-х годах XIX века остатки вала снесли, а на его месте проложили Подвальную улицу (проходила "под валом"). В 1869 улицу официально назвали улицей Ярославов Вал. Параллельно существовало другое название - Большая Подвальная. В 1928 улица была названа именем Ворошилова, в 1957 была переименована в улицу Полупанова (в честь первого советского коменданта Киева), в 1963 - в Большую Подвальную, в 1977 - в улицу Ярославов Вал.
Улица Ярославов Вал пролегает от Владимирской улицы до Львовской площади (Шевченковский район). Названа в честь Ярослава Мудрого (978-1054) - Великого князя Киевского. В XI веке вдоль нынешней улицы Ярославов Вал проходил оборонительный вал. В 40-50-х годах XIX века остатки вала снесли, а на его месте проложили Подвальную улицу (проходила "под валом"). В 1869 улицу официально назвали улицей Ярославов Вал. Параллельно существовало другое название - Большая Подвальная. В 1928 улица была названа именем Ворошилова, в 1957 была переименована в улицу Полупанова (в честь первого советского коменданта Киева), в 1963 - в Большую Подвальную, в 1977 - в улицу Ярославов Вал.
Фото грудня 2006 року.
Вулиця Ярославів Вал, 40.
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Будинок колишньої економічної школи, пам’ятка архітектури 1905-1907 рр.
Улица Ярославов Вал, 40.
Киевский национальный университет театра, кино и телевидения имени І. К. Карпенко-Карого.
Здание бывшей экономической школы, памятник архитектуры 1905-1907 гг.
Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
Будинок колишньої економічної школи, пам’ятка архітектури 1905-1907 рр.
Улица Ярославов Вал, 40.
Киевский национальный университет театра, кино и телевидения имени І. К. Карпенко-Карого.
Здание бывшей экономической школы, памятник архитектуры 1905-1907 гг.
Фото грудня 2006 року.
Вулиця Ярославів Вал, № 40. Пам’ятна дошка Випускникам Київських спецшкіл.
Дошка - скульптурна композиція чотирьох юнаків у формі артилериста, льотчика, моряка і танкіста, що символізують спецшколи; бронза; скульптор Н. Д. Марченко, архітектор Т. Р. Довженко; відкрита в 1984. На дошці - написи (на русском языке):
Улица Ярославов Вал, № 40. Мемориальная доска Выпускникам Киевских спецшкол.
Доска - скульптурная композиция четырёх юношей в форме артиллериста, лётчика, моряка и танкиста, символизирующих спецшколы; бронза; скульптор Н. Д. Марченко, архитектор Т. Г. Довженко; открыта в 1984. На доске - надписи:
Дошка - скульптурна композиція чотирьох юнаків у формі артилериста, льотчика, моряка і танкіста, що символізують спецшколи; бронза; скульптор Н. Д. Марченко, архітектор Т. Р. Довженко; відкрита в 1984. На дошці - написи (на русском языке):
«Випускникам Київських артилерійських, військово-морської і авіаційної спеціальних шкіл
системи народної освіти - учасникам Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»
Авіаційна спецшкола розміщувалася на вул. Суворова № 1,
військово-морська спецшкола - на вул. Горького № 96,
12-а артилерійська спецшкола - на вул. Свердлова № 19.
Вихованці всіх спецшкіл брали участь в Київській обороні 1941,
в подальших битвах другої Світової війни.
Героєм Радянського Союзу стали викладач артилерійської спецшколи А. Д. Потопольский (1943)
і її вихованець капітан И. Е. Чайковский (1945). У складі штурмової групи,
яка першою прорвалася до рейхстагу і на одній з його колон закріпила Червоний прапор,
був вихованець артшколи майор І. П. Боровський.
У київській середній школі № 117 створено музей, присвячений 13-ій артилерійській спецшколі.
системи народної освіти - учасникам Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»
«Встановлено на будинку, де розміщувалася 13-а артспецшкола».
Улица Ярославов Вал, № 40. Мемориальная доска Выпускникам Киевских спецшкол.
Доска - скульптурная композиция четырёх юношей в форме артиллериста, лётчика, моряка и танкиста, символизирующих спецшколы; бронза; скульптор Н. Д. Марченко, архитектор Т. Г. Довженко; открыта в 1984. На доске - надписи:
«Выпускникам Киевских артиллерийских, военно-морской и авиационной специальных школ
системы народного просвещения - участникам Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.»
Авиационная спецшкола размещалась на ул. Суворова № 1,
военно-морская спецшкола - на ул. Горького № 96,
12-я артиллерийская спецшкола - на ул. Свердлова № 19.
Воспитанники всех спецшкол принимали участие в Киевской обороне 1941,
в последующих сражениях второй Мировой войны.
Героем Советского Союза стали преподаватель артиллерийской спецшколы А. Д. Потопольский (1943)
и её воспитанник капитан И. Е. Чайковский (1945). В составе штурмовой группы,
которая первой прорвалась к рейхстагу и на одной из его колонн закрепила Красное знамя,
был воспитанник артшколы майор И. П. Боровский.
В киевской средней школе № 117 создан музей, посвященный 13-й артиллерийской спецшколе.
системы народного просвещения - участникам Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.»
«Установлено на здании, где находилась 13-я артспецшкола».
Фото квітня 2005 року.
Вулиця Ярославів Вал, 25.
Колишня гімназія В. П. Науменка, в якій навчався поет М. Т. Рильський, пам’ятка історії поч. XX ст.
Улица Ярославов Вал, 25.
Бывшая гимназия В. П. Науменко, в которой учился поэт М. Т. Рыльский, памятник истории нач. XX в.
Колишня гімназія В. П. Науменка, в якій навчався поет М. Т. Рильський, пам’ятка історії поч. XX ст.
Улица Ярославов Вал, 25.
Бывшая гимназия В. П. Науменко, в которой учился поэт М. Т. Рыльский, памятник истории нач. XX в.
Фото червня 2019 року. |
Фото червня 2019 року. |
Мініатюрний пам'ятник «Київський комп'ютер» (проект «Шукай!»).
Встановлено на стіні ресторану «Chang» (вулиця Ярославів Вал № 23). Скульптор Дар'я Вовк. Миниатюрный памятник «Киевский компьютер» (проект «Шукай!»). Установлен на стене ресторана «Chang» (улица Ярославов Вал № 23). Скульптор Дарья Вовк. «Kyiv Computer» (project «Shukai!»). Sculptor Daria Vovk. |
Фото серпня 2019 року. |
Фото серпня 2019 року. |
Фото серпня 2019 року. |
Мініатюрний пам'ятник «Гелікоптер Сікорського» (проект «Шукай!»).
Встановлено перед входом до готелю «Radisson Blu Hotel» (вулиця Ярославів Вал № 22). Скульптор Юрій Білявський. Миниатюрный памятник «Геликоптер Сикорского» (проект «Шукай!»). Установлен перед входом в отель «Radisson Blu Hotel» (улица Ярославов Вал № 22). Скульптор Юрий Белявский. «Sikorskyi Helicopter» (project «Shukai!»). Sculptor Yurii Biliavskiy. |
Фото червня 2019 року. |
Фото червня 2019 року. |
Мініатюрний пам'ятник «Золоті Ворота» (проект «Шукай!»).
Встановлено на стіні кав'ярні «Буланжері» (вулиця Ярославів Вал № 21/20а). Скульптор Марко Галенко. Миниатюрный памятник «Золотые Ворота» (проект «Шукай!»). Установлен на стене кафе «Буланжери» (улица Ярославов Вал № 21/20а). Скульптор Марко Галенко. «Kyiv Computer» (project «Shukai!»). Sculptor Marko Galenko. |
|
Фото грудня 2006 року. |
Вулиця Ярославів Вал № 7 пам’ятка архітектури, 1900 рік.
Колишня кенаса - культова споруда караїмів (тюркська народність). Споруджена в 1900 році за проектом архітектора В. В. Городецького в стилізованих мавританських формах. Улица Ярославов Вал № 7 памятник архитектури, 1900 год. Бывшая кенаса - культовое сооружение караимов (тюркская народность). Построена в 1900 году по проекту архитектора В. В. Городецкого в стилизованных мавританских формах. Former Caraime temple (kenassa). |
Головний фасад кенаси підкреслено монументальним порталом і карнизом.
Стіни фасаду й інтер'єрів прикрашені імітацією різьблення по каменю, ліпленням у вигляді арабесок.
З 1926 в будівлі колишньої кенаси поміщалася установа політосвіти, пізніше - театр Ляльок, з 1952 - кінотеатр «Зоря»; з 1981 - Будинок актора. У 1968 будівлю було реконструйовано. Зараз - Будинок актора Національної спілки театральних діячів.
Главный фасад кенасы подчёркнут монументальным порталом и карнизом. Стены фасада и интерьеров украшены имитацией резьбы по камню, лепкой в виде арабесок.
С 1926 в здании бывшей кенасы помещалось учреждение политпросвета, позднее - Кукольный театр, с 1952 - кинотеатр «Заря»; с 1981 - Дом актёра. В 1968 здание было реконструировано. Ныне - Дом актёра Национального союза театральных деятелей.
З 1926 в будівлі колишньої кенаси поміщалася установа політосвіти, пізніше - театр Ляльок, з 1952 - кінотеатр «Зоря»; з 1981 - Будинок актора. У 1968 будівлю було реконструйовано. Зараз - Будинок актора Національної спілки театральних діячів.
Главный фасад кенасы подчёркнут монументальным порталом и карнизом. Стены фасада и интерьеров украшены имитацией резьбы по камню, лепкой в виде арабесок.
С 1926 в здании бывшей кенасы помещалось учреждение политпросвета, позднее - Кукольный театр, с 1952 - кинотеатр «Заря»; с 1981 - Дом актёра. В 1968 здание было реконструировано. Ныне - Дом актёра Национального союза театральных деятелей.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Вулиця Ярославів Вал.
На фото ліворуч - будинок № 16. Це - колишній прибутковий будинок М. Михайлова, споруджений у стилі неоренесанс у 1897-1898 роках. Архітектор - Андрій-Фердінанд Кіндратович Краусс. На фото праворуч - будинок № 14-А. Це - колишній прибутковий будинок Леоніда Петровича Родзянка, споруджений у модному на той час стилі модерн у 1910-1911 роках. Архітектор - Мартін Вільгельмович Клуг (разом з М. Яскевичем і В. Городецьким). Улица Ярославов Вал. На левом фото - дом № 16. Это - бывший доходный дом М. Михайлова, построенный в стиле неоренесанс в 1897-1898 годах. Архитектор - Андрей Фердинанд Кондратьевич Краусс. На правом фото - дом № 14-А. Это - бывший доходный дом Леонида Петровича Родзянко, построенный в модном в то время стиле модерн в 1910-1911 годах. Архитектор - Мартин Вильгельмович Клуг (совместно с Н. Яскевичем и В. Городецким). |
Фото грудня 2015 року. |
Фото грудня 2015 року. |
Фото грудня 2015 року. |
Колишній особняк барона Максима Васильовича Штейнгеля
(вул. Ярославів Вал № 3).
1858 рік, арх. Голованов.
Бывший особняк барона Максима Васильевича Штейнгеля (ул. Ярославов Вал № 3). 1858 год, арх. Голованов. |
Фото червня 2012 року. |
Фото грудня 2006 року. |
Фото грудня 2006 року. |
Колишній прибутковий будинок поміщика Михайла Підгорського (вул. Ярославів Вал № 1), пам’ятка архітектури кінця XIX століття.
Цю чотириповерхову будівлю, що поєднує готичні та ренесансні мотиви, було споруджено в 1896-1897 роках за проектом архітектора Миколи Добачевського. Іноді цей будинок помилково називають «Замок барона Штейнгеля». Бывший доходный дом помещика Михаила Подгорского (ул. Ярославов Вал № 1), памятник архитектури конца XIX века. Это четырёхэтажное здание, сочетающие готические и ренессансные мотивы, было сооружёно в 1896-1897 годах по проекту архитектора Николая Добачевского. Иногда этот дом ошибочно называют «Замок барона Штейнгеля». |
Фото грудня 2015 року. |
Фото грудня 2015 року. |
Вид на Золоті Ворота з вулиці Ярославів Вал і
вид на вулицю Ярославів Вал від Золотих Воріт. Вид на Золотые Ворота с улицы Ярославов Вал і вид на улицу Ярославов Вал от Золотых Ворот. |
Фото липня 2004 року. |
Фото червня 2012 року. |
Золоті Ворота - головна, урочиста брама стародавнього Києва.
Свою назву одержали від схожості з константинопольськими Золотими воротами.
Про будівництво їх, водночас із Софійським собором, згадується в літопису під 1037.
Із записів мандрівників XVI-XVII століть і малюнків А. ван Вестерфельда (1651) відомо,
що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими.
Золотые Ворота - главные, парадные врата древнего Киева. Свое название получили от сходства с константинопольскими Золотыми воротами. О строительстве их, одновременно с Софийским собором, упоминается в летописи под 1037. Из записей путешественников XVI-XVII веков и рисунков А. ван Вестерфельда (1651) известно, что уже тогда Золотые ворота были полуразрушенными. |
Наприкінці XVII століття у зв`язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, перед воротами збудовано земляні бастіони,
а вже в середині XVIII століття руїни колись головного виїзду до міста було засипано землею.
Докладніше про Золоті Ворота див. в серії "Від Володимирської гірки до Володимирського собору".
В конце XVII века в связи с реконструкцией фортификационных сооружений города, перед воротами были построены земляные бастионы, а уже в середине XVIII века руины когда-то главного въезда в город были засыпаны землей.
Подробнее о Золотых Воротах см. в серии "От Владимирской горки до Владимирского собора".
Докладніше про Золоті Ворота див. в серії "Від Володимирської гірки до Володимирського собору".
В конце XVII века в связи с реконструкцией фортификационных сооружений города, перед воротами были построены земляные бастионы, а уже в середине XVIII века руины когда-то главного въезда в город были засыпаны землей.
Подробнее о Золотых Воротах см. в серии "От Владимирской горки до Владимирского собора".
Першоджерела:
# “Київ. Енциклопедичний довідник”, Головна редакція УРЕ, Київ-1981.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об'єктів.
# “Киев. Энциклопедический справочник”, Главная редакция УСЭ, Киев-1985.
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об'єктів.
Пропоную мої інші тематичні колекції про Київ:
До розділу "Як тебе не любити, Києве мій!"