|
|||||
Далі наш маршрут пролягав через місто Цюрупинськ (історична назва - Олешки) -
районний центр Херсонської області.
Першу згадку про Олешки (Олешшя) датовано 1084 роком як про місто у складі Київської Русі. У 1711-1728 роках тут знаходилась Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового. З 1802 до 1920 року Олешки були центром Дніпровського повіту Таврійської губернії. 1928 року місто було перейменоване на Цюрупинськ (на честь радянського діяча Цюрупи Олександра Дмитровича). Того разу в Цюрупинське нас цікавила саме Олешківська Січ, яку було засновано, як і Кам'янську, запорожцями, що підтримали повстання Гетьмана Івана Мазепи 1708-1709 років. Олешківська Січ перебувала під протекторатом Кримського ханства. Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами та валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990-2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода. З історією Олешківської Січі пов'язані імена кошового отамана Костя Гордієнка та графа Григорія Пилиповича Орлика. Далее наш маршрут пролегал через город Цюрупинск (историческое название - Алёшки) - районный центр Херсонской области. Первое упоминание про Алёшки (Олешье) датировано 1084 годом как о городе в составе Киевской Руси. В 1711-1728 годах здесь находилась Алёшковская Сеч Славного Войска Запорожского Низового. С 1802 до 1920 года Олешки были центром Днепровского уезда Таврической губернии. В 1928 году город был переименован в Цюрупинск (в честь советского деятеля Цюрупы Александра Дмитриевича). В тот раз предметом нашего интереса в Цюрупинске была именно Алёшковская Сеч, которая была основана, как и Каменская, запорожцами, поддержавшими восстание Гетмана Ивана Мазепы 1708-1709 годов. Алёшковская Сеч находилась под протекторатом Крымского ханства. Сечь представляла из себя правильный четырехугольник с рвами и валами высотой 1,5 метра, с редутами по углам и воротами с северной стороны. В центре располагались курени-полуземлянки (они исследовались археологами в 1990-2003 годах). К западу от коша стояла церковь Покрова Пресвятой Богородицы, сделанная из камыша, около которой было кладбище и колодец, в котором никогда не замерзала вода. С историей Алёшковской Сечи связаны имена кошевого атамана Костя Гордиенко и графа Григория Филипповича Орлика. |
|||||
|
|||||
|
|||||
Цюрупинська Кінська - за кілька сотень метрів від Олешківської Січі.
Вид із заводської пристані. Панорама ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
Цюрупинская Конка - в нескольких сотнях метров от Алёшковской Сечи. Вид с заводской пристани. Панорама ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
Tsyurupinskaya Konka river. Panorama ~180° (46°37'60"N, 32°45'40"E).
|
|||||
Далі того дня ми проїхали через Херсон, Миколаїв, Нову Одесу, Вознесенськ, Южноукраїнськ і Первомайськ. Фоторозповіді про них подано на інших сторінках. Далее в тот день мы проехали через Херсон, Николаев, Новую Одессу, Вознесенск, Южноукраинск и Первомайск. Фоторассказы о них даны на других страницах. |
|||||
Кіровоградська область, Голованівський район, селище міського типу Побузьке.
Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Нарешті ми завітали до цього музею! Тут, на межі Кіровоградської та Миколаївської областей, неподалік від міста Первомайськ, ще не так давно була розташована суворо засекречена центральна бойова стартова позиція (ЦБСП) міжконтинентальних балістичних ракет, що входила до складу 46-ої ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії. На території бази дислокувалися ракети РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базування. Наразі функціонування Музею Ракетних військ стратегічного призначення забезпечують колишні військовослужбовці - відставні ракетники, на чолі з колишнім командиром полку 46-ї дивізії 43-ї Ракетної армії, полковником запасу Тарасенко О.Е. Усі вони, - жива історія ракетних військ, - колись несли бойове чергування на різноманітних ракетних комплексах, а тепер дуже цікаво і змістовно проводять екскурсії, підтримують технічне обладнання та механізми у працездатному стані. Кировоградская область, Голованевский район, поселок городского типа Побугское. Музей Ракетных войск стратегического назначения. Наконец, мы посетили этот музей! Здесь, на границе Кировоградской и Николаевской областей, недалеко от города Первомайск, еще не так давно была расположена строго засекреченная центральная боевая стартовая позиция (ЦБСП) межконтинентальных баллистических ракет, входившая в состав 46-й ракетной Нижнеднепровской ордена Октябрьской Революции Краснознаменной дивизии. На территории базы дислоцировались ракеты РС-22А (SS-24 «Scalpel») шахтного базирования. Теперь функционирование Музея Ракетных войск стратегического назначения обеспечивают бывшие военнослужащие - отставные ракетчики, во главе с прежним командиром полка 46-й дивизии 43-й Ракетной армии, полковником запаса Тарасенко А.Е. Все они, - живая история ракетных войск, - когда-то несли боевое дежурство на разнообразных ракетных комплексах, а теперь очень интересно и содержательно проводят экскурсии, поддерживают техническое оборудование и механизмы в работоспособном состоянии. |
|||||
|
|||||
Коли 1991 року Україна відновила свій суверенітет,
вона у спадок від СРСР отримала третій у світі за розмірами ядерний арсенал.
На території України тоді містилася величезна кількість ядерних боєголовок,
тактичних ядерних зарядів і стратегічних бомбардувальників,
176 одиниць міжконтинентальних балістичних ракет (МБР),
130 з яких - на рідкому паливі з шістьма ядерними боєголовками кожна і
46 МБР - на твердому паливі з десятьма ядерними боєголовками кожна.
У світі ці ракети відомі під назвами РС-18 (за класифікацією NATO - SS-19 «Stiletto») і
РС-22 (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»).
Тільки у 46-ій (Нижньодніпровській) дивізії 43-ої Ракетної армії цих ракет налічувалося 86 одиниць.
Це - майже 800 ядерних зарядів, потужність кожного з яких у десятки разів перевищувала потужність атомних бомб,
скинутих у 1945 році на японські міста Хіросіму та Нагасакі.
Це - майже 800 цілей, які можна було уразити одним ракетним залпом однієї 46-ої дивізії.
Та незалежна Україна добровільно відмовилася від символу та престижу держави, що володіє величезним смертоносним потенціалом і проголосила без'ядерний принцип свого подальшого існування: не приймати, не виготовляти і не накопичувати ядерну зброю. До кінця 2001 року всі ядерні боєприпаси та їх носії були виведені з території України, а шахтні пускові установки було підірвано. 30 жовтня 2001 року методом підриву було знищено останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22 (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральну бойову стартову позицію уніфікованого командного пункту 309-го ракетного полку 46-ої ракетної дивізії 43-ої Ракетної армії з наземним устаткуванням і різноманітними допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» (одиночний старт) було збережено в робочому стані та перетворено на Музей Ракетних військ стратегічного призначення (РВСП) - філію Центрального музею Збройних Сил України. З місцевої ракетної шахти було демонтовано найбільш важливе устаткування, а саму її було на 2/3 залито бетоном. 20 серпня 2002 року в новоствореному Музеї РВСП відбулася процедура прощання Міністра оборони України, генерала армії України Шкідченка В.П. з особовим складом 43-ої Ракетної армії. Восстановив в 1991 году свой суверенитет, Украина в наследство от СССР получила третий в мире по размеру ядерный арсенал. На территории Украины тогда нразмещалось огромное количество ядерных боеголовок, тактических ядерных зарядов и стратегических бомбардировщиков, 176 единиц межконтинентальных баллистических ракет (МБР), 130 из которых - на жидком топливе с шестью ядерными боеголовками каждая и 46 МБР - на твердом топливе с десятью ядерными боеголовками каждая. В мире эти ракеты известны под названиями РС-18 (по классификации NATO - SS-19 «Stiletto») и РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»). Только в 46-й (Нижнеднепровской) дивизии 43-й Ракетной армии этих ракет насчитывалось 86 единиц. Это - почти 800 ядерных зарядов, мощность каждого из которых в десятки раз превышала мощность атомных бомб, сброшенных в 1945 году на японские города Хиросиму и Нагасаки. Это - почти 800 целей, которые можно было поразить одним ракетным залпом одной 46-й дивизии. Но независимая Украина добровольно отказалась от символа и престижа государства, владеющего громадным смертоносным потенциалом и провозгласила безъядерный принцип своего последующего существования: не принимать, не изготавливать и не накапливать ядерное оружие. К концу 2001 года все ядерные боеприпасы и их носители были выведены с территории Украины, а шахтные пусковые установки были подорваны. 30 октября 2001 года методом подрыва была уничтожена последняя шахтно-пусковая установка межконтинентальной баллистической ракеты РС-22 (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), а центральная боевая стартовая позиция унифицированного командного пункта 309-го ракетного полка 46-й ракетной дивизии 43-й Ракетной армии с наземным оборудованием и разнообразными вспомогательными механизмами ракетного комплекса «ОС» (одиночный старт) была сохранена в рабочем состоянии и преобразована в Музей Ракетных войск стратегического назначения (РВСП) - филиал Центрального музея Вооружённых Сил Украины. С местной ракетной шахты было демонтировано наиболее важное оборудование, а сама она была на 2/3 залита бетоном. 20 августа 2002 года в новосозданном Музее РВСП состоялась процедура прощания Министра обороны Украины, генерала армии Украины Шкидченко В.П. с личным составом 43-й Ракетной армии. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Уніфікований командний пункт /УКП/ (споруда №2) призначений
для керування і контролю пусковими установками з міжконтинентальними балістичними ракетами
РС-22 «Молодець» (за класифікацією NATO - SS-24 «Scalpel»),
підтримання температурно-вологісного режиму, захисту особового складу від поражаючих факторів ядерної зброї.
Дата виготовлення - 1979 рік. Глибина - 45 м. Діаметр - 6 м
Будівельний об'єм - 2128 кв.м.
Контейнер УКП - це споруда, виготовлена з металу та скловолокна, що має 12 відсіків (рівнів). Контейнер УКП підвішений за допомогою системи амортизації до шахти. Вага контейнера - 125 т. Діаметр - 3,3 м. Довжина - 33 м. Для переміщення між різними рівнями командного пункту було влаштовано спеціальний ліфт. Зверху УКП було захищено від поражаючих факторів ядерного вибуху 120 тонною кришкою зі сталі, бетону, парафіну та землі. Назовні було виведено супутникову антену та датчики радіації. Для евакуації після ядерного вибуху було передбачено спеціальний піротехнічний пристрій, який, пробиваючи захисну товщу, вистрілював капсулу з черговими офіцерами з-під землі. Унифицированный командный пункт /УКП/ (сооружение №2) предназначен для управления и контроля пусковыми установками с межконтинентальными баллистическими ракетами РС-22 «Молодец» (по классификации NATO - SS-24 «Scalpel»), поддержания температурно-влажностного режима, защиты личного состава от поражающих факторов ядерного оружия. Дата изготовления - 1979 год. Глубина - 45 м. Диаметр - 6 м. Строительный объем - 2128 кв.м. Контейнер УКП - это сооружение, изготовленное из металла и стекловолокна, имеющее 12 отсеков (уровней). Контейнер УКП подвешен с помощью системы амортизации к шахте. Вес контейнера - 125 т. Диаметр - 3,3 м. Длина - 33 м. Для перемещения между разными уровнями командного пункта был устроен специальный лифт. Сверху УКП был защищен от поражающих факторов ядерного взрыва 120 тонной крышкой из стали, бетона, парафина и земли. Наружу была выведена спутниковая антенна и датчики радиации. Для эвакуации после ядерного взрыва было предусмотрено специальное пиротехническое устройство, которое, пробивая защитную толщу, выстреливало капсулу с дежурными офицерами из-под земли. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Моє післяслово.
Відвідини Музею Ракетних військ стратегічного призначення справляють незабутнє враження. Скоріш за все, це пояснюється насамперед живим спілкуванням з нинішніми співробітниками музею - колишніми офіцерами ракетних військ, які присвятили своїй справі кращі роки життя... Ці люди заслужено вважалися елітою Збройних Сил... Вони й досі «живуть» цією справою... Та після відвідин цього музею в голову лізуть й інші думки: а не чи не занадто поквапилися Україна тоді так легко (і майже безоплатно) відмовитися від тієї частини ракетно-ядерного потенціалу, яку вона успадкувала від СРСР? Адже цей потенціал великою мірою створювався українськими вченими, конструкторами, інженерами, робітниками... Адже цей потенціал великою мірою створювався на українських заводах... Адже на створення цього потенціалу була витрачена величезна частина і природних, і виробничих, і фінансових, і інтелектуальних ресурсів України (у складі колишнього СРСР)... Адже була тоді технічна можливість повністю взяти під свій контроль цей потенціал... Навіть якщо розглядати частину ракетно-ядерного потенціалу СРСР, що дісталася Україні, тільки з погляду матеріальної цінності, то це - величезні кошти... Інший аспект - міжнародний престиж держави... Безумовно, цей престиж визначається безліччю чинників: економічним, фінансовим, науковим потенціалом країни, рівнем життя та політичних свобод її громадян, економічною і політичною стабільністю та багато чим іншим. Проте і військовий потенціал країни ніхто не скидає з рахунків... Можливо, деякі (занадто великі) наші сусіди поводились би коректніше, якби Україна зберегла за собою частину ракетно-ядерного потенціалу, який вона успадкувала... Що зараз марно гадати... Моё послесловие. Посещение Музея Ракетных войск стратегического назначения производит неизгладимое впечатление. Скорее всего, это объясняется преимущественно живым общением с нынешними сотрудниками музея - бывшими офицерами ракетных войск, которые посвятили своему делу лучшие годы жизни... Эти люди заслуженно считались элитой Вооруженных Сил... Они до сих пор «живут» этим делом... Но после посещения этого музея в голову приходят и другие мысли: а не слишком ли поторопились Украина тогда так легко (и почти безвозмездно) отказаться от той части ракетно-ядерного потенциала, которую она унаследовала от СССР? Ведь этот потенциал в значительной степени создавался украинскими учёными, конструкторами, инженерами, рабочими... Ведь этот потенциал в значительной степени создавался на украинских заводах... Ведь на создание этого потенциала была затрачена громадная часть и природных, и производственных, и финансовых, и интеллектуальных ресурсов Украины (в составе бывшего СССР)... Ведь была тогда техническая возможность полностью взять под свой контроль этот потенциал... Даже если рассматривать доставшуюся Украине часть ракетно-ядерного потенциала СССР только с точки зрения материальной ценности, то это - громадные средства... Другой аспект - международный престиж государства... Безусловно, этот престиж определяется множеством факторов: экономическим, финансовым, научным потенциалом страны, уровнем жизни и политических свобод её граждан, экономической и политической стабильностью и многим другим. Однако и военный потенциал страны никто не сбрасывает со счетов... Возможно, некоторые (слишком большие) наши соседи вели бы себя покорректнее, если бы Украина сохранила за собой часть унаследованного ракетно-ядерного потенциала... Что теперь попусту гадать... |
|||||
Після виїзду на трасу E95 (Київ-Одеса), ми традиційно зупинилися в ресторані «Батьківська хата». Далі ми проїхали повз Умань та Білу Церкву. Ці міста загальновідомі насамперед завдяки своїм славнозвісним паркам («Софіївка» й «Олександрія»). Докладні фоторозповіді про ці міста та парки подано окремими сторінками. После выезда на трассу E95 (Киев-Одесса), мы традиционно остановились в ресторане «Батьківська хата» /«Родительский дом»/. Далее мы проехали возле Умани и Белой Церкви. Эти города широко известны прежде всего благодаря своим знаменитым паркам («Софиевка» и «Александрия»). Подробные фоторассказы об этих городах и парках даны отдельными страницами. |
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Вікіпедія. # Музей Ракетних військ стратегічного призначення. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. |
|||||
Інші сторінки маршруту "На південь від Києва (серпень 2011 року)":
|
|||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|