Легендарну «Олександрію» -
чудовий дендропарк у місті
Біла Церква -
було засновано 1793 року Франциском Браницьким на честь його дружини Олександри.
Керував будівництвом цього ландшафтного парку знаменитий французький архітектор Мюффо. Олександрію прикрашали не лише модні на той час мармурові скульптури та вази з декоративними квітами, але й розкішна резиденція магнатів, а також Царський павільйон для гостей. Сьогодні Олександрія є найбільшим дендропарком в Україні. Вона займає площу 201,5 гектарів. Для порівняння: уманська «Софіївка» розміщується на 170 гектарах. Скульптури часів Браницьких зараз зібрано в музеї, який працює щодня, окрім вівторка.
Легендарная «Александрия» - прекрасный дендропарк в городе Белая Церковь - была основана в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Руководил строительством этого ландшафтного парка знаменитый французский архитектор Мюффо. Александрию украшали не только модные в то время мраморные скульптуры и вазы с декоративными цветами, но и роскошная резиденция магнатов, а также Царский павильон для гостей. Сегодня Александрия является самым большим дендропарком в Украине. Она занимает площадь 201,5 гектаров. Для сравнения: уманская «Софиевка» размещается на 170 гектарах. Скульптуры времен Браницких сейчас собраны в музее, который работает ежедневно, кроме вторника.
Керував будівництвом цього ландшафтного парку знаменитий французький архітектор Мюффо. Олександрію прикрашали не лише модні на той час мармурові скульптури та вази з декоративними квітами, але й розкішна резиденція магнатів, а також Царський павільйон для гостей. Сьогодні Олександрія є найбільшим дендропарком в Україні. Вона займає площу 201,5 гектарів. Для порівняння: уманська «Софіївка» розміщується на 170 гектарах. Скульптури часів Браницьких зараз зібрано в музеї, який працює щодня, окрім вівторка.
Легендарная «Александрия» - прекрасный дендропарк в городе Белая Церковь - была основана в 1793 году Франциском Браницким в честь его жены Александры.
Руководил строительством этого ландшафтного парка знаменитый французский архитектор Мюффо. Александрию украшали не только модные в то время мраморные скульптуры и вазы с декоративными цветами, но и роскошная резиденция магнатов, а также Царский павильон для гостей. Сегодня Александрия является самым большим дендропарком в Украине. Она занимает площадь 201,5 гектаров. Для сравнения: уманская «Софиевка» размещается на 170 гектарах. Скульптуры времен Браницких сейчас собраны в музее, который работает ежедневно, кроме вторника.
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Олександрійський парк. Головний вхід - одна з основних архітектурних споруд парку.
Його композиція складається з масивної двостулкової металевої брами та декоративної огорожі.
Стулки брами обрамлені двома чотиригранними колоноподібними пілонамі з нішами, карнизами та ліпними капітеліями іонічного ордера.
І брама, і декоративна огорожа вдало контрастують з буйною зеленню навколишніх дерев, і надають всій композиції вигляду парадності та монументальності.
Александрийский парк. Главный вход - одно из основных архитектурных сооружений парка. Его композиция состоит из массивных двухстворчатых металлических ворот и декоративного ограждения. Створки ворот обрамлены двумя четырехгранными колонновидными пилонами с нишами, карнизами и лепными капителиями ионического ордера. И ворота, и декоративное ограждение удачно контрастируют с пышной зеленью окружающих деревьев, и придают всей композиции вид парадности и монументальности. |
Фото жовтня 2008 року. |
Мапа Олександрійського парку.
На схемі позначено:
Схема Александрийского парка. На схеме обозначены:
|
Фото травня 2015 року. |
Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України. Схема розташування рослинного комплексу парку.
На схемі позначено:
- ясен звичайний
- природні види
- балка «Глобус»
- балка «Лев»
- «Царський сад»
- Велика галявина;
- тополя чорна;
- рідкісні рослини;
- водна флора і фауна;
- тис ягідний;
- діброва;
- «Сірінгарій» (бузковий сад);
- «Коніферетум» (хвойні рослини);
- «Розарій» (сад троянд);
- яловець віргінський;
- Нагірна галявина;
- Палієва гора;
- горіхова галявина;
- балка західна;
- верба козяча;
- сосновий бір;
- березовий гай;
- граб звичайний;
- ясен білоцвітий;
- став «Дзеркальний»;
- став «Холодний»;
- став «Лазневий»;
- став «Потерчата» (дити, які померли нехрещеними);
- став «Русалка»;
- став «Водяник»;
- озеро «Лебедине»;
- «Половичів» став;
- річка Рось;
- головний вхід;
- в'їзд у парк;
- місця для відпочинку;
- годівнички для птахів.
Государственный дендрологический парк «Александрия» НАН Украины. Схема расположения растительного комплекса парка. На схеме обозначены: - ясень обыкновенный; - природные виды; - балка «Глобус»; - балка «Лев»; - «Царский сад»; - Большая поляна; - тополь чёрный; - редкие растения; - водная флора и фауна; - тис ягодный; - дубрава; - «Сирингарий» (сад сирени); - «Кониферетум» (хвойные растения); - «Розарий» (сад роз); - можжевельник вирджинский; - Нагорная поляна; - Палиева гора; - ореховая поляна; - балка западная; - ива козья; - сосновый бор; - березовая роща; - граб обыкновенный; - ясень манновый; - пруд «Зеркальный»; - пруд «Холодный»; - пруд «Лазневый» («Банный»); - пруд «Потерчата» (кикиморы, умершие некрещеными младенцы); - пруд «Русалка»; - пруд «Водяной»; - озеро «Лебединое»; - «Половичев» пруд; - река Рось; - главный вход; - въезд в парк; - места для отдыха; - кормушки для птиц. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Стежкою від головного входу повз сосновий ліс.
Парк «Олександрія» було закладено як заміську резиденцію графа Франтишека Ксаверия Браницького, карателя національно-визвольного повстання середини XVIII сторіччя в Україні. По дорожке от главного входа вдоль соснового леса. Парк «Александрия» был заложен как загородная резиденция графа Франтишека Ксаверия Браницкого, карателя национально-освободительного восстания середины XVIII столетия в Украине. |
Це повстання, що згодом отримало назву «Коліївщина», під керівництвом запорізького козака Максима Залізняка й уманського сотника Івана Гонти,
було дуже жорстоко придушено польськими військами на чолі з Браницьким і донським козачим полком, який було послано їм у підтримку імператрицею Росії Катериною II.
За сі заслуги Ф. К. Браницького було призначено 1774 року коронним гетьманом Польщі та старостою Білоцерківським;
площа його білоцерківських володінь склала 400 тис. десятин.
Это восстание, получившее впоследствии название «Колиивщина», под руководством запорожского казака Максима Зализняка и уманского сотника Ивана Гонты, было жесточайшим образом подавлено польскими войсками во главе с Браницким и донским казачьим полком, посланным им в поддержку императрицей России Екатериной II. За сии заслуги Ф. К. Браницкий был назначен в 1774 году коронным гетманом Польши и старостой Белоцерковским; площадь его белоцерковских владений составила 400 тыс. десятин.
Это восстание, получившее впоследствии название «Колиивщина», под руководством запорожского казака Максима Зализняка и уманского сотника Ивана Гонты, было жесточайшим образом подавлено польскими войсками во главе с Браницким и донским казачьим полком, посланным им в поддержку императрицей России Екатериной II. За сии заслуги Ф. К. Браницкий был назначен в 1774 году коронным гетманом Польши и старостой Белоцерковским; площадь его белоцерковских владений составила 400 тыс. десятин.
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Сонячна «Східна галявина».
Будівництво парку на околиці Білої Церкви почалося наприкінці XVIII сторіччя з ініціативи дружини Браницкого - Олександри Василіївни (до заміжжя - Енгельгардт). У цей період у Західній Європі ставав модним англійський, чи ландшафтний, стиль паркобудівництва, тому і «Олександрія» влаштовувалася в такому ж стилі. Солнечная «Восточная поляна». Строительство парка на окраине Белой Церкви началось в конце XVIII столетия по инициативе супруги Браницкого - Александры Васильевны (до замужества - Энгельгардт). В этот период в Западной Европе входил в моду английский, или ландшафтный, стиль паркостроения, поэтому и «Александрия» устраивалась в таком же стиле. |
Автором генерального плану парку був відомий французький архітектор-паркобудівник Мюффо;
над цим парком працювали також архітектор Доминік Ботані, садівники Август Станге, Бартецький, Вітт, Август Енс.
До середини XIX сторіччя «Олександрія» перетворилася на один із найгарніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму і сентименталізму. Парк був широко відомим не тільки у всій тодішній Російській Імперії, але й у Європі.
У різні часи парк «Олександрія» відвідували: в 1813 року - видатний російський поет Гаврило Романович Державін (1743-1816); в 1821 року - великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837); в 1824 року - керівники Південного товариства декабристів Павло Іванович Пестель (1798-1826), Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1796-1826), Михайло Павлович Бестужев-Рюмін (1803-1826); в 1845 і 1847 роках - великий український поет і художник Тарас Григорович Шевченко (1814-1861).
Автором генерального плана парка был известный французский архитектор-паркостроитель Мюффо; над этим парком работали также архитектор Доминик Ботани, садовники Август Станге, Бартецкий, Витт, Август Энс.
К середине XIX столетия «Александрия» превратилась в один из прекраснейших пейзажных парков Украины, которому были присущи элементы романтизма и сентиментализма. Парк был широко известен не только в тогдашней Российской Империи, но и в Европе.
В разное время парк «Александрия» посещали: в 1813 году - выдающийся русский поэт Гаврил Романович Державин (1743-1816); в 1821 году - великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837); в 1824 году - руководители Южного общества декабристов Павел Иванович Пестель (1798-1826), Сергей Иванович Муравьев-Апостол (1796-1826), Михаил Павлович Бестужев-Рюмин (1803-1826); в 1845 и 1847 годах - великий украинский поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко (1814-1861).
До середини XIX сторіччя «Олександрія» перетворилася на один із найгарніших пейзажних парків України, якому були властиві елементи романтизму і сентименталізму. Парк був широко відомим не тільки у всій тодішній Російській Імперії, але й у Європі.
У різні часи парк «Олександрія» відвідували: в 1813 року - видатний російський поет Гаврило Романович Державін (1743-1816); в 1821 року - великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін (1799-1837); в 1824 року - керівники Південного товариства декабристів Павло Іванович Пестель (1798-1826), Сергій Іванович Муравйов-Апостол (1796-1826), Михайло Павлович Бестужев-Рюмін (1803-1826); в 1845 і 1847 роках - великий український поет і художник Тарас Григорович Шевченко (1814-1861).
Автором генерального плана парка был известный французский архитектор-паркостроитель Мюффо; над этим парком работали также архитектор Доминик Ботани, садовники Август Станге, Бартецкий, Витт, Август Энс.
К середине XIX столетия «Александрия» превратилась в один из прекраснейших пейзажных парков Украины, которому были присущи элементы романтизма и сентиментализма. Парк был широко известен не только в тогдашней Российской Империи, но и в Европе.
В разное время парк «Александрия» посещали: в 1813 году - выдающийся русский поэт Гаврил Романович Державин (1743-1816); в 1821 году - великий русский поэт Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837); в 1824 году - руководители Южного общества декабристов Павел Иванович Пестель (1798-1826), Сергей Иванович Муравьев-Апостол (1796-1826), Михаил Павлович Бестужев-Рюмин (1803-1826); в 1845 и 1847 годах - великий украинский поэт и художник Тарас Григорьевич Шевченко (1814-1861).
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Сонячна «Східна галявина».
Солнечная «Восточная поляна». |
Фото серпня 2004 року. |
Фото травня 2015 року. |
Стежкою до березового гаю.
При закладенні та формуванні парку основою стали всі елементи природи Лісостепу. Це і старі діброви, і мальовничі галявини, і водойми, і степові ділянки на схилах ярів. Неоціненні рослинні багатства дендропарку. Поруч з місцевими породами, такими, як дуб черешчатий, липа серцеподібна, клен гостролистий, ясен звичайний, сосна звичайна, що складають основу парку, тут росте близько 500 видів дерев і чагарників, прибульців з Північної Америки, Приамур'я, Китаю, Японії та Центральної Європи. По дорожке к березовой роще. При закладке и формировании парка основой стали все элементы природы Лесостепи. Это и старые дубравы, и живописные поляны, и водоемы, и степные участки на склонах балок. Неоценимы растительные богатства дендропарка. Рядом с местными породами, такими, как дуб черешчатый, липа сердцевидная, клен остролистый, ясень обыкновенный, сосна обыкновенная, составляющих основу парка, здесь произрастает около 500 видов деревьев и кустарников, пришельцев из Северной Америки, Приамурья, Китая, Японии и Центральной Европы. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Один з мурованих містків парку.
Один из каменных мостиков парка. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Альтанка.
Беседка. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Краєвиди неподалік від альтанки.
Пейзажи невдалеке от беседки. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Річка Рось.
Речка Рось. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Річка Рось.
Речка Рось. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Дуб-велетень.
Для того, щоб охопити стовбур цього дуба, потрібно чотири дорослих людини одночасно. Дуб-великан. Для того, чтобы охватить ствол этого дуба, необходимо четыре взрослых человека одновременно. |
Фото липня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Мініатюрне життя на дубі-велетневі: Жук-олень (Lucanus cervus) і чорні садові мурахи (Lasius niger).
Миниатюрная жизнь на дубе-великане: Жук-олень (Lucanus cervus) и чёрные садовые муравьи (Lasius niger). There are Lucanus cervus and Black garden ants (Lasius niger) at an oak. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Ансамбль «Руїни» - одна з найоригінальніших архітектурних споруд, збудованих в парку.
Пам’ятка малої архітектурної форми кінця XVIII - початку XIX сторіччя.
Завершує цілу гідрологічну систему ставків, водоспадів, фонтанів східної частини парку.
«Руїни» імітують рештки старого розваленого замку.
Споруда належить до композиційного ядра головних пам'яток парку.
Ансамбль «Руины» - одно из самых оригинальных архитектурных сооружений, воздвигнутых в парке. Памятник малой архитектурной формы конца XVIII - начала XIX века. Завершает целую гидрологическую систему прудов, водопадов, фонтанов восточной части парка. «Руины» имитируют остатки старого разваленного замка. Сооружение входит в композиционное ядро главных достопримечательностей парка. Bila Tserkva. The Ensemble "Ruins" in the "Oleksandriya" Park. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Ансамбль «Руїни».
У пейзажних парках, подібних до «Олександрії», розвалини якогось палацу були важливим декоративним елементом.
Автор «Руїн» невідомий.
Крім естетичного призначення, ця архітектурна споруда виконує також практичну роль підпірної стінки.
Споруда двох'ярусна. Перший ярус до половини знаходиться в землі.
Другий - у вигляді високої будівлі без даху підноситься на дамбі.
Ансамбль «Руины». В пейзажных парках, подобных «Александрии», развалины какого-либо дворца являлись важным декоративным элементом. Автор «Руин» неизвестен. Наряду с эстетическим назначением, это архитектурное сооружение выполняет и практическую роль подпорной стенки. Сооружение двухъярусное. Первый ярус до половины находится в земле. Второй - в виде высокого здания без крыши возвышается на плотине. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Водоспад під «Руїнами».
На широкій дамбі Лазневого ставка з-під «Руїн» витікає могутній водоспад, а неподалік на острові «Мрії» б'є фонтан. Усередині «Руїн» розташований видовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на ставок і Рось. Водопад под «Руинами». На широкой плотине Лазневого пруда из-под «Руин» вытекает мощный водопад, а невдалеке на острове «Мечты» бьет фонтан. Внутри «Руин» расположена видовая площадка, с которой открывается прекрасный вид на пруд и Рось. |
У парку багато ставків, балок і ярів, тому були побудовані декоративні містки.
Здебільшого вони були дерев'яним, до того ж деякі дуже ефектними.
Завдяки Т. Ярошевському й А. Роттермунду став відомим так званий «Чортовий міст», перекинутий на великій висоті над яром у верхів'ї Східної балки.
З його висоти відкривався чудовий вид на Дзеркальний ставок, а внизу глибочіло провалля.
Вид такого містка, перекинутого через глибокий яр, представлено в літографії 3. Сулковськой, датованій 1822 роком.
У парку було зведено й аркові містки, зроблені з великим художнім смаком. Один з них, кам'яний, прикрашений різними металевими поручнями, перекинуто на природний острів річки Рось неподалік від «Турецького будиночка». З містка відкривається чудовий вид на ставок і водоспад «Черепаха». Місток і водопад було відреставровано, і вони нині функціонують. Ще один арковий місток перекинуто на невеличкий штучний острівець в районі «Руїн». Острівець цей, ніби іграшковий, оперезано штучними каналами, по яких стікає вода зі ставків Східної балки. У центрі острова було влаштовано фонтан, що працює за рахунок перепаду рівнів води.
В парке много прудов, балок и оврагов, поэтому были построены декоративные мостики. В основном они были деревянные, причем некоторые очень эффектны. Благодаря Т. Ярошевскому и А. Роттермунду стал известен так называемый «Чертов мост», перекинутый на большой высоте над оврагом в вершине Восточной балки. С его высоты открывался прекрасный вид на Зеркальный пруд, а внизу зияла глубокая пропасть. Вид такого мостика, перекинутого через глубокий овраг, представлен в литографии 3. Сулковской, датированной 1822 годом.
В парке были возведены и арочные мостики, сделанные с большим художественным вкусом. Один из них, каменный, украшенный разными металлическими перилами, перекинут на естественный остров речки Рось недалеко от «Турецкого домика». С мостика открывается прекрасный вид на пруд и водопад «Черепаха». Мостик и водопад отреставрированы и функционируют в настоящее время. Еще один арочный мостик перекинут на небольшой искусственный островок в районе «Руин». Островок этот, как бы игрушечный, опоясан рукотворными каналами, по которым стекает вода из прудов Восточной балки. В центре острова был устроен фонтан, работающий за счёт перепада уровней воды.
У парку було зведено й аркові містки, зроблені з великим художнім смаком. Один з них, кам'яний, прикрашений різними металевими поручнями, перекинуто на природний острів річки Рось неподалік від «Турецького будиночка». З містка відкривається чудовий вид на ставок і водоспад «Черепаха». Місток і водопад було відреставровано, і вони нині функціонують. Ще один арковий місток перекинуто на невеличкий штучний острівець в районі «Руїн». Острівець цей, ніби іграшковий, оперезано штучними каналами, по яких стікає вода зі ставків Східної балки. У центрі острова було влаштовано фонтан, що працює за рахунок перепаду рівнів води.
В парке много прудов, балок и оврагов, поэтому были построены декоративные мостики. В основном они были деревянные, причем некоторые очень эффектны. Благодаря Т. Ярошевскому и А. Роттермунду стал известен так называемый «Чертов мост», перекинутый на большой высоте над оврагом в вершине Восточной балки. С его высоты открывался прекрасный вид на Зеркальный пруд, а внизу зияла глубокая пропасть. Вид такого мостика, перекинутого через глубокий овраг, представлен в литографии 3. Сулковской, датированной 1822 годом.
В парке были возведены и арочные мостики, сделанные с большим художественным вкусом. Один из них, каменный, украшенный разными металлическими перилами, перекинут на естественный остров речки Рось недалеко от «Турецкого домика». С мостика открывается прекрасный вид на пруд и водопад «Черепаха». Мостик и водопад отреставрированы и функционируют в настоящее время. Еще один арочный мостик перекинут на небольшой искусственный островок в районе «Руин». Островок этот, как бы игрушечный, опоясан рукотворными каналами, по которым стекает вода из прудов Восточной балки. В центре острова был устроен фонтан, работающий за счёт перепада уровней воды.
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Вид від «Руїн» у бік річки Рось та на острів «Мрії».
Вид от «Руин» в сторону речки Рось и на остров «Мечты». |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Скульптура Богоматері на острові «Мрії».
Скульптура Богоматери на острове «Мечты». |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото липня 2015 року. |
Вид з острова «Мрії» на ансамбль «Руїни».
«Руїни» зображено на старих польських гравюрах. Під час громадянської війни ансамбль «Руїни» було зруйновано. Реставровано їх 1962 року за проектом Д. М. Криворучко. Вид с острова «Мечты» на ансамбль «Руины». «Руины» запечатлены на старых польских гравюрах. Во время гражданской войны ансамбль «Руины» был разрушен. Реставрированы они в 1962 году по проекту Д. М. Криворучко. |
Фото жовтня 2008 року. |
«Лазневий» ставок, вид від «Руїн».
На цьому ставку (площею більш за 0,65 га) колись було влаштовано холодні купальні для господарів парку. «Лазневый» («Банный») пруд, вид от «Руин». На этом пруду (площадью более 0,65 га) в прошлом были устроены холодные купальни для владельцев парка. |
Фото травня 2015 року. |
Краєвид «Лазневого» ставка, вид від «Руїн».
Панорама ~135° Пейзаж «Лазневого» («Банного») пруда, вид от «Руин». Панорама ~135°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
«Лазневий» ставок, та вид на «Руїни» з його берега.
«Лазневый» («Банный») пруд, и вид на «Руины» с его берега. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Мов у казці...
Краєвид «Руїн» та «Лазневого» ставка. Как в сказке... Пейзаж «Руин» и «Лазневого» («Банного») пруда. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Мов у казці...
Краєвид «Руїн» та «Лазневого» ставка. Как в сказке... Пейзаж «Руин» и «Лазневого» («Банного») пруда. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Мов у казці...
Краєвид «Руїн» та «Лазневого» ставка. Как в сказке... Пейзаж «Руин» и «Лазневого» («Банного») пруда. |
Фото липня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото липня 2015 року. |
Качки та лебідь-красень на «Лазневому» ставку.
Утки и лебедь-красавец на «Лазневому» («Банном») пруду. |
Фото травня 2015 року. |
Фото липня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Водограй.
Фонтан. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото липня 2015 року. |
Водоспад «Великий».
Водопад «Большой». |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Став «Дзеркальний».
Пруд «Зеркальный». |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Лебеді на ставку «Дзеркальний».
Альтанка над «Дзеркальним» ставом. Лебеди на пруду «Зеркальный». Беседка над «Зеркальным» прудом. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Паркова скульптура Гладіатора.
Парковая скульптура Гладиатора. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Став «Холодний».
Пруд «Холодный». |
Фото жовтня 2008 року. |
Краєвид (~120°) Великої галявини.
Панорама (~120°) Большой поляны. |
Фото травня 2015 року.
Біла Церква, Олександрійський парк. Панорама (~180°) Великої галявини.
Белая Церковь, Александрийский парк.Панорама (~180°) Большой поляны.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Види Великої галявини.
Виды Большой поляны. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Квітуче тюльпанове дерево (Ліріодендрон тюльпановий, Liriodendron tulipifera).
Царство: Рослини - Plantae. Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae). Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Магнолієцвіті - Magnoliales. Родина: Магнолієві - Magnoliaceae. Рід: Ліріодендрон - Liriodendron. Вид: Ліріодендрон тюльпановий - Liriodendron tulipifera. Цветущее тюльпанное дерево (Лириодендрон тюльпановый, Liriodendron tulipifera). Царство: Растения - Plantae. Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae). Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones). Порядок: Магнолиецветные - Magnoliales. Семейство: Магнолиевые - Magnoliaceae. Род: Лириодендрон - Liriodendron. Вид: Лириодендрон тюльпановый - Liriodendron tulipifera. Flowered American tulip trees (Liriodendron tulipifera) cultivated at the historical landscape park "Alexandria" in Bila Tserkva (Ukraine, Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Квіти та квіткові бруньки (бутони) тюльпанового дерева (Ліріодендрон тюльпановий).
Цветы и бутоны тюльпанного дерева (Лириодендрон тюльпановый). Flowers & flower buds of American tulip tree (Liriodendron tulipifera) at the landscape park "Alexandria" in Bila Tserkva (Ukraine, Kyiv region). |
Ліріодендрон тюльпановий (Тюльпанове дерево, Liriodendron tulipifera) - найближчий родич магнолії.
У перекладі це слово означає «дерево-ліра».
Саме так назвали це дерево за оригінальну форму листків, яка притаманна лише йому.
А тюльпановим його називають за великі пахучі квіти жовтогарячого кольору, які зовнішнім виглядом нагадують тюльпани.
Тюльпанове дерево походить з Північної Америки, де воно поширене від Індіани й Пенсильванії до Флориди й Арканзасу.
Ростуть ліріодендрони поодиноко чи невеликими групами.
Середня висота дерева становить 25-36 м.
Крона висока, у молодих дерев пірамідальна, з віком набуває овальніших контурів.
Стовбур прямий, масивний, в діаметрі 60-150 см.
Кора молодих дерев гладка, світло-сіро-зелена; у доросліших нерівна, з білими ромбоподібними борозенками.
Квіти великі, до 6 см у діаметрі, поодинокі, зеленувато-жовтуваті.
Найбільші екземпляри можна зустріти в басейні річки Охіе. Висота таких дерев може сягати 60 м, а діаметр стовбура - 3 м. Ліріодендрон доживає до 500 років.
У себе на батьківщині, в США, ліріодендрон тюльпановий відомий під назвою «жовта тополя», і має велике лісопромислове значення. У англійській технічній літературі позначається як «біле дерево» або «канаркове біле дерево». Деревина легка, добре обробляється і полірується; використовується на виробництво лущеної фанери, на корпуси музичних інструментів і радіоприймачів, як столярний і тарний ліс, на баланси для паперової промисловості тощо.
Ліріодендрон тюльпановий інтродуковано і широко культивується в помірному кліматі різних країн. В Україні тюльпанове дерево вирощують у ботанічних садах. Зустрічається воно також в деяких старих парках і дендраріях, зокрема в Асканя-Нова. Найкращий час для огляду ліріодендрона - у червні, коли він увесь вкривається квітами.
Лириодендрон тюльпановый (Тюльпанное дерево, Liriodendron tulipifera) - ближайший родственник магнолии. В переводе это слово означает «дерево-лира». Именно так назвали это дерево за оригинальную форму листков, которая присуща только ему. А тюльпановым его называют за большие пахучие цветы оранжевого цвета, которые внешним видом напоминают тюльпаны. Тюльпанное дерево происходит из Северной Америки, где оно распространено от Индианы и Пенсильвании до Флориды и Арканзаса. Растут лириодендроны одиночно и небольшими группами. Средняя высота дерева составляет 25-36 м. Крона высокая, у молодых деревьев пирамидальная, с возрастом приобретает более овальные очертания. Ствол прямой, массивный, в диаметре 60-150 см. Кора молодых деревьев гладкая, светло-серо-зелёная; у более зрелых неровная, с белыми ромбовидными бороздками. Цветы большие, до 6 см в диаметре, одиночные, зеленовато-желтоватые.
Самые большие экземпляры можно встретить в бассейне реки Охие. Высота таких деревьев может достигать 60 м, а диаметр ствола - 3 м. Лириодендрон доживает до 500 лет.
У себя на родине, в США, лириодендрон тюльпановый известен под названием «жёлтый тополь», и имеет большое лесопромышленное значение. В английской технической литературе обозначается как «белое дерево» или «канареечное белое дерево». Древесина лёгкая, хорошо обрабатывается и полируется; используется на производство лущеной фанеры, на корпуса музыкальных инструментов и радиоприемников, как столярный и тарный лес, на балансы для бумажной промышленности и т.п.
Лириодендрон тюльпановый интродуцирован и широко культивируется в умеренном климате различных стран. В Украине тюльпанное дерево выращивают в ботанических садах. Встречается оно также в некоторых старых парках и дендрариях, в частности в Аскании-Нова. Наилучшее время для обзора лириодендрона - в июне, когда он весь укрывается цветами.
Найбільші екземпляри можна зустріти в басейні річки Охіе. Висота таких дерев може сягати 60 м, а діаметр стовбура - 3 м. Ліріодендрон доживає до 500 років.
У себе на батьківщині, в США, ліріодендрон тюльпановий відомий під назвою «жовта тополя», і має велике лісопромислове значення. У англійській технічній літературі позначається як «біле дерево» або «канаркове біле дерево». Деревина легка, добре обробляється і полірується; використовується на виробництво лущеної фанери, на корпуси музичних інструментів і радіоприймачів, як столярний і тарний ліс, на баланси для паперової промисловості тощо.
Ліріодендрон тюльпановий інтродуковано і широко культивується в помірному кліматі різних країн. В Україні тюльпанове дерево вирощують у ботанічних садах. Зустрічається воно також в деяких старих парках і дендраріях, зокрема в Асканя-Нова. Найкращий час для огляду ліріодендрона - у червні, коли він увесь вкривається квітами.
Лириодендрон тюльпановый (Тюльпанное дерево, Liriodendron tulipifera) - ближайший родственник магнолии. В переводе это слово означает «дерево-лира». Именно так назвали это дерево за оригинальную форму листков, которая присуща только ему. А тюльпановым его называют за большие пахучие цветы оранжевого цвета, которые внешним видом напоминают тюльпаны. Тюльпанное дерево происходит из Северной Америки, где оно распространено от Индианы и Пенсильвании до Флориды и Арканзаса. Растут лириодендроны одиночно и небольшими группами. Средняя высота дерева составляет 25-36 м. Крона высокая, у молодых деревьев пирамидальная, с возрастом приобретает более овальные очертания. Ствол прямой, массивный, в диаметре 60-150 см. Кора молодых деревьев гладкая, светло-серо-зелёная; у более зрелых неровная, с белыми ромбовидными бороздками. Цветы большие, до 6 см в диаметре, одиночные, зеленовато-желтоватые.
Самые большие экземпляры можно встретить в бассейне реки Охие. Высота таких деревьев может достигать 60 м, а диаметр ствола - 3 м. Лириодендрон доживает до 500 лет.
У себя на родине, в США, лириодендрон тюльпановый известен под названием «жёлтый тополь», и имеет большое лесопромышленное значение. В английской технической литературе обозначается как «белое дерево» или «канареечное белое дерево». Древесина лёгкая, хорошо обрабатывается и полируется; используется на производство лущеной фанеры, на корпуса музыкальных инструментов и радиоприемников, как столярный и тарный лес, на балансы для бумажной промышленности и т.п.
Лириодендрон тюльпановый интродуцирован и широко культивируется в умеренном климате различных стран. В Украине тюльпанное дерево выращивают в ботанических садах. Встречается оно также в некоторых старых парках и дендрариях, в частности в Аскании-Нова. Наилучшее время для обзора лириодендрона - в июне, когда он весь укрывается цветами.
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Види Великої галявини.
Виды Большой поляны. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Паркова скульптура «Лавка декабристів».
Парковая скульптура «Скамейка декабристов». |
Фото серпня 2008 року. |
Краєвид Великої галявини.
Панорама Большой поляны. |
Фото жовтня 2008 року. |
Краєвид Великої галявини.
Панорама Большой поляны. |
Фото серпня 2004 року. |
Краєвид Великої галявини.
Панорама Большой поляны. |
Фото жовтня 2008 року. |
Краєвид Великої галявини.
Панорама Большой поляны. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Колонада «Луна».
Колоннада «Эхо». |
Колонада «Луна» - оригінальна архітектурна споруда, яку виконано в стилі класицизму, -
розташована в центральній частині парку і належить до його композиційного ядра.
Побудована в стилі класицизму архітектором І. Старовим.
Напівциркульна галерея замикається двома об'ємними ризалітами.
Її фасад є відкритою колонадою перед партерною зоною з 14 колон іонічного ордера.
Входи ризалітів оформлені портиками із зображенням жінки та немовляти.
На фотографії, датованій 1913 роком, усередині колонади видно мармурові скульптури.
На партері перед колонадою встановлено скульптуру бога торгівлі Меркурія.
Світлу будівлю колонади видно з великої відстані, на неї спроектовано кілька дальніх перспектив з Великої галявини.
Ефектний зовнішній вигляд і краса колонади «Луна» поєднуються з високими акустичними властивостями.
Слово, що було стиха промовлено в одному кінці споруди, посилене луною, добре чути на іншому кінці, попри відстань близько 34 м.
При графах Браницьких біля колонади «Луна» часто грала музика, завдяки акустичним особливостям будівлі вона розносилася територією парку.
У роки громадянської війни колонаду було повністю зруйновано.
Відновлено її під керівництвом Д. М. Криворучка в 1959 році.
Колоннада «Эхо» - оригинальное архитектурное строение, выполненное в стиле классицизма - расположена в центральной части парка и входит в его композиционное ядро. Построена в стиле классицизма архитектором И. Старовым. Полуциркульная галлерея замыкается двумя объемными ризалитами. Её фасад представляет собой открытую колоннаду перед партерной зоной из 14 колонн ионического ордера. Входы ризалитов оформлены портиками с изображением женщины и младенца. На фотографии, датированной 1913 годом, внутри колоннады видны мраморные скульптуры. На партере перед колоннадой установлена скульптура бога торговли Меркурия. Светлое здание колоннады видно с большого расстояния, на него спроектировано несколько дальних перспектив с Большой поляны. Эффектный внешний вид и красота колоннады «Эхо» совмещаются с высокими акустическими свойствами. Слово, тихо сказанное в одном конце сооружения, усиленное эхом, отлично слышно в другом конце, хотя расстояние при этом составляет около 34 м. При графах Браницких у колоннады «Эхо» часто играла музыка, благодаря акустическим особенностям строения она разносилась по территории парка. В годы гражданской войны колоннада была полностью разрушена. Восстановлена она под руководством Д. М. Криворучко в 1959 году.
Колоннада «Эхо» - оригинальное архитектурное строение, выполненное в стиле классицизма - расположена в центральной части парка и входит в его композиционное ядро. Построена в стиле классицизма архитектором И. Старовым. Полуциркульная галлерея замыкается двумя объемными ризалитами. Её фасад представляет собой открытую колоннаду перед партерной зоной из 14 колонн ионического ордера. Входы ризалитов оформлены портиками с изображением женщины и младенца. На фотографии, датированной 1913 годом, внутри колоннады видны мраморные скульптуры. На партере перед колоннадой установлена скульптура бога торговли Меркурия. Светлое здание колоннады видно с большого расстояния, на него спроектировано несколько дальних перспектив с Большой поляны. Эффектный внешний вид и красота колоннады «Эхо» совмещаются с высокими акустическими свойствами. Слово, тихо сказанное в одном конце сооружения, усиленное эхом, отлично слышно в другом конце, хотя расстояние при этом составляет около 34 м. При графах Браницких у колоннады «Эхо» часто играла музыка, благодаря акустическим особенностям строения она разносилась по территории парка. В годы гражданской войны колоннада была полностью разрушена. Восстановлена она под руководством Д. М. Криворучко в 1959 году.
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Скульптура бога торгівлі Меркурія на партері перед колонадою «Луна».
Скульптура бога торговли Меркурия на партере перед колоннадой «Эхо». |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Скульптура бога торгівлі Меркурія на партері перед колонадою «Луна».
Скульптура бога торговли Меркурия на партере перед колоннадой «Эхо». |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Озеро «Лебедине» та «Китайський місток».
Озеро «Лебединое» и «Китайский мостик». |
«Китайський місток» - пам`ятка архітектури кінця XVIII сторіччя -
знаходиться на греблі між другим та третім ставками Центральної балки.
Ця архітектурна споруда з елементами китайської архітектури належить до центрального композиційного ядра головних архітектурних споруд парку.
Місток нагадує легку ажурну альтанку з красивим склепінням і своєрідно зігнутою стріхою.
Оригінальний вид моста пожвавив навколишній ландшафт.
З нього відкривається чудовий вид на ставки - верхній ("Лебединий") з водоспадом і нижній ("Половичів").
Для додання споруді більшої монументальності вся нижня частина містка виконана з великих блоків пісковика та граніту.
Споруджено місток у період активної забудови парку.
На літографії З. Сулковської, датованої 1822 роком, він зображений вже в закінченому виді.
Крім того, місток відомий за аквареллю Ю. Ріхтера і з гравюри по дереву Я. Краєвського (1881 рік).
Всі три зображення трохи різняться. В період громадянської війни місток було зруйновано.
Реставровано по малюнках в 1963 році під керівництвом Д. М. Криворучка.
«Китайский мостик» - памятник архитектуры конца XVIII века - находится на плотине между вторым и третьим прудами Центральной балки. Это архитектурное сооружение с элементами китайской архитектуры входит в центральное композиционное ядро главных архитектурных сооружений парка. Мостик напоминает легкую ажурную беседку с красивым сводом и своеобразно изогнутой кровлей. Оригинальный вид моста оживляет окружающий ландшафт. С него открывается замечательный вид на пруды - верхний ("Лебединый") с водопадом и нижний ("Половичев"). Для придания сооружению большей монументальности вся нижняя часть мостика выполнена из крупных блоков песчаника и гранита. Сооружение мостика относится к периоду активной застройки парка. На литографии З. Сулковской, датированной 1822 годом, он изображен уже в законченном виде. Кроме того, мостик известен по акварели Ю. Рихтера и из гравюры по дереву Я. Краевского (1881 год). Все три изображения несколько различаются. В период гражданской войны мостик был разрушен. Реставрирован по рисункам в 1963 году под руководством Д. М. Криворучко.
«Китайский мостик» - памятник архитектуры конца XVIII века - находится на плотине между вторым и третьим прудами Центральной балки. Это архитектурное сооружение с элементами китайской архитектуры входит в центральное композиционное ядро главных архитектурных сооружений парка. Мостик напоминает легкую ажурную беседку с красивым сводом и своеобразно изогнутой кровлей. Оригинальный вид моста оживляет окружающий ландшафт. С него открывается замечательный вид на пруды - верхний ("Лебединый") с водопадом и нижний ("Половичев"). Для придания сооружению большей монументальности вся нижняя часть мостика выполнена из крупных блоков песчаника и гранита. Сооружение мостика относится к периоду активной застройки парка. На литографии З. Сулковской, датированной 1822 годом, он изображен уже в законченном виде. Кроме того, мостик известен по акварели Ю. Рихтера и из гравюры по дереву Я. Краевского (1881 год). Все три изображения несколько различаются. В период гражданской войны мостик был разрушен. Реставрирован по рисункам в 1963 году под руководством Д. М. Криворучко.
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Озеро «Лебедине» та «Китайський місток».
Озеро «Лебединое» и «Китайский мостик». |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Скульптури перед «Китайським містком».
Скульптуры перед «Китайским мостиком». |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
«Половичів» ставок і «Китайський місток».
«Половичев» пруд и «Китайский мостик». |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Нижче за «Китайський місток».
Ниже «Китайского мостика». |
Фото жовтня 2008 року. |
Дорослий лебідь-красень на ставі «Половичів».
Взрослый лебедь-красавец на пруду «Половичев». |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Цього підлітка вже «Гидким каченям» назвати не можна.
Этого подростка уже не назовешь «Гадким утенком». |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Водоспад «Черепаха» та ставок «Срібний серпанок».
Види з острова «Золотий колос». Водопад «Черепаха» и пруд «Серебряный серпантин». Виды с острова «Золотой колос». |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Арковий «Турецький місток» та ставок «Срібний серпанок».
Види з острова «Золотий колос». Арочный «Турецкий мостик» и пруд «Серебряный серпантин». Виды с острова «Золотой колос». |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Ставок «Срібний серпанок».
...Осіння казка... Пруд «Серебряный серпантин». ...Осенняя сказка... |
Фото серпня 2004 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Пам`ятна колона садівнику Августу Енсу на острові "Золотий колос".
У 1815 році О. В. Браницька привезла з Берліну в Білу Церкву 15-річного Августа Енса, котрий протягом наступних 54-х років працював у "Олександрії" садівником. Під його орудою було проведено великий обсяг рабіт з благоустрою паркової території, сформовано нові ландшафтні композиції на Великій та Малії галявинах, побудовано економію... На знак вдячності за багаторічну працю та з приводу 50-річчя служби, Августу Енсу господарями парку було встановлено цю пам`ятну металеву колону. Памятная колонна садовнику Августу Энсу на острове "Золотой колос". В 1815 году А. В. Браницкая привезла из Берлина в Белую Церковь 15-летнего Августа Энса, который на протяжении последующих 54-х лет трудился в "Александрии" садовником. Под его руководством были проведены очень большие работы по обустройству парковой территории, сформированы новые ландшафтные композиции на Большой и Малой полянах, проведено строительство экономии... В знак благодарности за многолетний труд и в связи с 50-летием службы, Августу Энсу хозяевами парка была установлена эта памятная металлическая колонна. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Види Великої галявини.
Виды Большой поляны. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото травня 2015 року. |
Колишня «економія» парку; нині - адміністративний корпус і музей парку.
Архітектура будівлі досить проста, центральна частина - в класичному стилі. Споруду вдало пов`язано мережею алей з іншими частинами парку. У музеї можна ознайомитись із історією створення парку, його науковою та виробничою діяльністю, а також - із скульптурними творами італійських майстрів, експозицією картинної галереї. Бывшая «экономия» парка; ныне - административный корпус и музей парка. Архитектура здания довольно простая, центральная часть - в классическом стиле. Здание удачно связано аллейной сетью с другими частями парка. В музее можно ознакомиться с историей создания парка, его научной и производственной деятельностью, а также - со скульптурными произведениями итальянских мастеров, экспозицией картинной галереи. |
Адміністративний корпус розташований в глибині парку, в його південно-західній частині, недалеко від річки Рось.
Ця будівля належить до комплексу господарських споруд і ділянок,
основні з них - науковий корпус, оранжерея, теплиці, промисловий та інтродукційний розплідники, розарій та ін.
У адміністративному корпусі розміщуються дирекція парку, музей та інші приміщення господарського та побутового призначення.
Господарський сектор вдало пов'язано алейно-дорожньою мережею з парковими насадженнями.
Ялинова та Дібровна алеї парку вдало спроектовано садівниками Браницьких на центральну класичну частину адміністративного корпусу.
Попри те, що архітектура будівлі в цілому досить проста, здалека воно вдало вписується в паркову композицію.
Административный корпус располагается в глубине парка, в его юго-западной части, неподалёку от речки Рось. Это здание входит в комплекс хозяйственных сооружений и участков, основные из них - научный корпус, оранжерея, теплицы, промышленный и интродукционный питомники, розарий и др. В административном корпусе размещаются дирекция парка, музей и другие помещения хозяйственного и бытового назначения. Хозяйственный сектор удачно связан аллейно-дорожной сетью с парковыми насаждениями. Еловая и Дубравная аллеи парка удачно спроецированы садовниками Браницких на центральную классическую часть административного корпуса. Несмотря на то, что архитектура здания в целом довольно простая, издали оно удачно вписывается в парковую композицию.
Административный корпус располагается в глубине парка, в его юго-западной части, неподалёку от речки Рось. Это здание входит в комплекс хозяйственных сооружений и участков, основные из них - научный корпус, оранжерея, теплицы, промышленный и интродукционный питомники, розарий и др. В административном корпусе размещаются дирекция парка, музей и другие помещения хозяйственного и бытового назначения. Хозяйственный сектор удачно связан аллейно-дорожной сетью с парковыми насаждениями. Еловая и Дубравная аллеи парка удачно спроецированы садовниками Браницких на центральную классическую часть административного корпуса. Несмотря на то, что архитектура здания в целом довольно простая, издали оно удачно вписывается в парковую композицию.
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Величезні квітучі маки на господарській ділянці.
Одна з алей перед колишньою «економією» парку. Громадные цветущие маки на хозяйственном участке. Одна из аллей перед бывшей «экономией» парка. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Виноградний равлик, або Слимак садовий (Helix pomatia) -
один з найпоширеніших та найбільших молюсків України.
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa). Тип: Молюски - Mollusca. Клас: Черевоногі - Gastropoda. Ряд: Легеневі равлики - Pulmonata. Родина: Равлики справжні - Helicidae. Рід: Равлики великі - Helix. Вид: Виноградний равлик - Helix pomatia. Виноградная улитка (Helix pomatia) - один из самых распространенных и больших моллюсков Украины. Царство: Животные - Animalia (Metazoa). Тип: Моллюски - Mollusca. Класс: Брюхоногие - Gastropoda. Отряд: Лёгочные улитки - Pulmonata. Семейство: Улитки настоящие - Helicidae. Род: Улитки большие - Helix. Вид: Виноградная улитка - Helix pomatia. Bila Tserkva, "Oleksandriya" Landscape Park. Burgundy snail, also known as Roman snail, and edible snail (Helix pomatia). |
Назва походить від того, що вперше на виноградних слимаків звернули увагу в трав’яних заростях під кущами винограду в Бургундії.
У природі поширені в Європі (окрім півночі).
Мешкають в чагарниках, на світлих лісових узліссях, в садах і парках.
Травоїдні, харчуються як свіжими рослинами, так і мертвими залишками рослин.
Для нарощування черепашки потребують солей кальцію.
Ці равлики перебувають в активному стані з весни до перших холодів,
коли зариваються в землю на глибину до 30 см і впадають в сплячку (зазвичай зимують в одних і тих же укриттях).
Під час зимівлі отвір черепашки закривається вапняною пробкою (епіфрагмою), товщина якої залежить від суворості холодів.
У природі живуть в середньому 7-8 років, можуть дожити до 20 років, якщо не будуть з’їденими хижаками.
Тіло зовні поділяється на раковину та тулуб.
У останньому виділяють ногу та голову.
Внутрішні органи оточені мантією, частина якої висунута з-під раковини назовні.
Діаметр черепашки дорослої особини в середньому становить 3-4,5 см; обсяг її достатній для того, щоб цілком вмістити тулуб.
Черепашка спірально вигнута; закручена праворуч (за годинниковою стрілкою); має 4,5 оберти, що лежать в різних площинах («турбоспіраль»).
Звичайна довжина ноги дорослої особини становить 3,5-5 см, проте тварина може сильно витягнутися, аж до 8-9 см.
Над ротовим отвором равлика є дві пари щупалець.
Довжина передніх (губних) щупалець коливається від 2,5 до 4,5 мм.
Вони мають нюхову функцію.
Довжина задніх (очних) щупалець - від 1 до 2 см.
На кінцях цих щупалець розташовані очі, всі рецептори яких містять однаковий фотопігмент, що є причиною цілковитого дальтонізму тварини.
Однак її очі здатні розрізняти не тільки ступінь інтенсивності освітлення, а й предмети на відстані до 1 см.
У м'ясі виноградних равликів міститься 10% білка, 30% жиру, 5% вуглеводів, а також вітаміни B6, B12, залізо, кальцій, магній. З давніх часів людина використовувала виноградних равликів як їжу, причому делікатесом вони не були, і люди будь-якого соціального стану вживали їх як доступну та здорову їжу. Наприклад, у Франції виноградних равликів традиційно готують в раковині у рослинному маслі, приправленому петрушкою («Escargot de Bourgogne», «Еськарго»). Вважається, що їх смак перевершує смак інших їстівних равликів. Нині у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії та низці інших країн виноградні равлики є рідкісними і захищені законом, тому для потреб кулінарії та фармацевтики їх туди імпортують. У низці країн виноградних равликів розводять для продажу в ресторани, для фармацевтичної промисловості, для реалізації в магазинах. Виноградний равлик є ворогом сільського господарства, оскільки харчується молодими пагонами сільськогосподарських культур, зокрема винограду. У низці країн є предметом винищування. У деякі країни, зокрема країни Північної та Південної Америки, ввезення виноградних равликів заборонено.
Название происходит от того, что впервые на виноградных улиток обратили внимание в травяных заростях под кустами винограда в Бургундии. В природе распространены в Европе (кроме севера). Живут в кустарниках, на светлых лесных опушках, в садах и парках. Травоядные, питаются как свежими растениями, так и мёртвыми остатками растений. Для наращивания раковины нуждаются в солях кальция. Эти улитки находятся в активном состоянии с весны до первых холодов, когда зарываются в землю на глубину до 30 см и впадают в спячку (обычно зимуют в одних и тех же укрытиях). Во время зимовки отверстие черепашки закрывается известковой пробкой (эпифрагмой), толщина которой зависит от силы холодов. В природе живут в среднем 7-8 лет, могут дожить до 20 лет, если не будут съедены хищниками. Тело внешне разделяется на раковину и туловище. В последнем выделяют ногу и голову. Внутренние органы окружены мантией, часть которой выдвинута из-под раковины наружу. Диаметр раковины взрослой особи в среднем составляет 3-4,5 см; объем её достаточен для того, чтобы полностью вместить туловище. Раковина спирально выгнута; закручена направо (по часовой стрелке); имеет 4,5 оборота, которые лежат в разных плоскостях («турбоспираль»). Обычная длина ноги взрослой особи составляет 3,5-5 см, однако животное может сильно вытянуться, вплоть до 8-9 см. Над ротовым отверстием улитки есть две пары щупалец. Длина передних (губных) щупалец колеблется от 2,5 до 4,5 мм. Они имеют обонятельную функцию. Длина задних (глазных) щупалец - от 1 до 2 см. На концах этих щупалец расположены глаза, все рецепторы которых содержат одинаковый фотопигмент, что является причиной полного дальтонизма животного. Однако его глаза способны различать не только степень интенсивности освещения, но и предметы на расстоянии до 1 см.
В мясе виноградных улиток содержится 10% белка, 30% жира, 5% углеводов, а также витамины B6, B12, железо, кальций, магний. С давних времён человек использовал виноградных улиток в качестве пищи, причём деликатесом они не являлись, и люди любого социального положения употребляли их в качестве доступной и здоровой пищи. Например, во Франции виноградных улиток традиционно готовят в раковине в растительном масле, приправленном петрушкой («Escargot de Bourgogne», «Эскарго»). Считается, что их вкус превосходит вкус других съедобных улиток. Ныне во Франции, Германии, Австрии, Швейцарии и ряде других стран виноградные улитки являются редкими и защищены законом, поэтому для нужд кулинарии и фармацевтики их туда импортируют. В ряде стран виноградных улиток разводят для продажи в рестораны, для фармацевтической промышленности, для реализации в магазинах. Виноградная улитка является врагом сельского хозяйства, поскольку питается молодыми побегами сельскохозяйственных культур, в частности винограда. В ряде стран является предметом истребления. В некоторые страны, в частности страны Северной и Южной Америки, ввоз виноградных улиток запрещён.
У м'ясі виноградних равликів міститься 10% білка, 30% жиру, 5% вуглеводів, а також вітаміни B6, B12, залізо, кальцій, магній. З давніх часів людина використовувала виноградних равликів як їжу, причому делікатесом вони не були, і люди будь-якого соціального стану вживали їх як доступну та здорову їжу. Наприклад, у Франції виноградних равликів традиційно готують в раковині у рослинному маслі, приправленому петрушкою («Escargot de Bourgogne», «Еськарго»). Вважається, що їх смак перевершує смак інших їстівних равликів. Нині у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії та низці інших країн виноградні равлики є рідкісними і захищені законом, тому для потреб кулінарії та фармацевтики їх туди імпортують. У низці країн виноградних равликів розводять для продажу в ресторани, для фармацевтичної промисловості, для реалізації в магазинах. Виноградний равлик є ворогом сільського господарства, оскільки харчується молодими пагонами сільськогосподарських культур, зокрема винограду. У низці країн є предметом винищування. У деякі країни, зокрема країни Північної та Південної Америки, ввезення виноградних равликів заборонено.
Название происходит от того, что впервые на виноградных улиток обратили внимание в травяных заростях под кустами винограда в Бургундии. В природе распространены в Европе (кроме севера). Живут в кустарниках, на светлых лесных опушках, в садах и парках. Травоядные, питаются как свежими растениями, так и мёртвыми остатками растений. Для наращивания раковины нуждаются в солях кальция. Эти улитки находятся в активном состоянии с весны до первых холодов, когда зарываются в землю на глубину до 30 см и впадают в спячку (обычно зимуют в одних и тех же укрытиях). Во время зимовки отверстие черепашки закрывается известковой пробкой (эпифрагмой), толщина которой зависит от силы холодов. В природе живут в среднем 7-8 лет, могут дожить до 20 лет, если не будут съедены хищниками. Тело внешне разделяется на раковину и туловище. В последнем выделяют ногу и голову. Внутренние органы окружены мантией, часть которой выдвинута из-под раковины наружу. Диаметр раковины взрослой особи в среднем составляет 3-4,5 см; объем её достаточен для того, чтобы полностью вместить туловище. Раковина спирально выгнута; закручена направо (по часовой стрелке); имеет 4,5 оборота, которые лежат в разных плоскостях («турбоспираль»). Обычная длина ноги взрослой особи составляет 3,5-5 см, однако животное может сильно вытянуться, вплоть до 8-9 см. Над ротовым отверстием улитки есть две пары щупалец. Длина передних (губных) щупалец колеблется от 2,5 до 4,5 мм. Они имеют обонятельную функцию. Длина задних (глазных) щупалец - от 1 до 2 см. На концах этих щупалец расположены глаза, все рецепторы которых содержат одинаковый фотопигмент, что является причиной полного дальтонизма животного. Однако его глаза способны различать не только степень интенсивности освещения, но и предметы на расстоянии до 1 см.
В мясе виноградных улиток содержится 10% белка, 30% жира, 5% углеводов, а также витамины B6, B12, железо, кальций, магний. С давних времён человек использовал виноградных улиток в качестве пищи, причём деликатесом они не являлись, и люди любого социального положения употребляли их в качестве доступной и здоровой пищи. Например, во Франции виноградных улиток традиционно готовят в раковине в растительном масле, приправленном петрушкой («Escargot de Bourgogne», «Эскарго»). Считается, что их вкус превосходит вкус других съедобных улиток. Ныне во Франции, Германии, Австрии, Швейцарии и ряде других стран виноградные улитки являются редкими и защищены законом, поэтому для нужд кулинарии и фармацевтики их туда импортируют. В ряде стран виноградных улиток разводят для продажи в рестораны, для фармацевтической промышленности, для реализации в магазинах. Виноградная улитка является врагом сельского хозяйства, поскольку питается молодыми побегами сельскохозяйственных культур, в частности винограда. В ряде стран является предметом истребления. В некоторые страны, в частности страны Северной и Южной Америки, ввоз виноградных улиток запрещён.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Нагірна галявина.
Став «Водяник» в південно-західній частині парку «Олександрія». Неподалік розташована Білоцерківська гідробіологічна станція Інституту гідробіології НАН України. Нагорная поляна. Пруд «Водяной» в юго-западной части парка «Александрия». Неподалеку расположена Белоцерковская гидробиологическая станция Института гидробиологии НАН Украины. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото травня 2015 року. |
Монумент на Палієвій горі.
За часів Київської Русі ця гора - один зі стратегічних пунктів у системі оборони державних рубежів по річці Рось від степових кочовиків. Сучасна назва гори - народна, на честь Семена Пилиповича Палія (40-і роки XVII ст. - 1710 рік), народного героя, полковника Фастівського та Білоцерківського полків, керівника народно-визвольної боротьби проти польської шляхти на Правобережній Україні наприкінці XVII - на початку XVIII сторіч. Монумент на Палиевой горе. Во времена Киевской Руси эта гора - один из стратегических пунктов в системе обороны государственных рубежей по речке Рось от степных кочевников. Современное название горы - народное, в честь Семёна Филипповича Палия (40-е годы XVII в. - 1710 год), народного героя, полковника Фастовского и Белоцерковского полков, руководителя народно-освободительной борьбы против польской шляхты на Правобережной Украине в конце XVII - начале XVIII веков. |
Палієва гора - найвища точка Олександрійського парку, висота її становить 27 м від рівня річки Рось.
Звідси відкривається мальовничий вид на річку та на протилежний берег із залишками вікової діброви.
На початку XVIII століття (в 1702-1704 роках) на горі розміщувався один із загонів козацького полковника Семена Палія,
що визволяв Білу Церкву від польського гарнізону, про що свідчать рештки земляних укріплень.
Тут росте 300-річний дуб звичайний (Quercus robur), який названо «дубом Палія».
У 1980 році на згадку про ті події було встановлено пам'ятник - кам'яну вежу з барельєфами із зображенням бойового життя козаків.
Палиева гора - наивысшая точка Александрийского парка, высота её составляет 27 м от уровня реки Рось. Отсюда открывается живописный вид на реку и на противоположный берег с остатками вековой дубравы. В начале XVIII века (в 1702-1704 годах) на горе размещался один из отрядов казацкого полковника Семёна Палия, освобождавший Белую Церковь от польского гарнизона, о чём свидетельствуют остатки земляных укреплений. Здесь растёт 300-летний дуб обыкновенный (Quercus robur), который назван «дубом Палия». В 1980 году в память о тех событиях был установлен памятник - каменная башня с барельефами с изображением боевой жизни казаков.
Палиева гора - наивысшая точка Александрийского парка, высота её составляет 27 м от уровня реки Рось. Отсюда открывается живописный вид на реку и на противоположный берег с остатками вековой дубравы. В начале XVIII века (в 1702-1704 годах) на горе размещался один из отрядов казацкого полковника Семёна Палия, освобождавший Белую Церковь от польского гарнизона, о чём свидетельствуют остатки земляных укреплений. Здесь растёт 300-летний дуб обыкновенный (Quercus robur), который назван «дубом Палия». В 1980 году в память о тех событиях был установлен памятник - каменная башня с барельефами с изображением боевой жизни казаков.
Фото травня 2015 року. |
Краєвид річки Рось від пам'ятника на Палієвій горі.
Панорама ~90°. Пейзаж речки Рось от памятника на Палиевой горе. Панорама ~90°. |
Невелику територію південного схилу Палієвої гори, де гранітні породи Українського кристалічного масиву виходять на поверхню,
займає степова ділянка із залишками степової рослинності.
У складі раритетної рослинності степу фрагментарно збереглася популяція ковили волосистої (Stipa capillata), що занесена до Зеленої книги України
(а вид ковила волосиста охороняється Червоною книгою України).
Ця ділянка займає верхню частину стрімкого південного схилу Палієвої гори,
площа її становить до 1200 кв. м з кількістю до 100 генеративних особин.
Через антропогене навантаження на схилі збереглися лише 3 рідкісних види, що охороняються Червоною книгою України:
горицвіт весняний (Adonis vernalis), сон великий (Pulsatilla grandis) і сон лучний (Pulsatilla pratensis), які представлені поодинокими особинами.
Тільки на схилах Палієвої гори ростуть: вишня степова, або кущова (Prunus fruticosa), деревій благородний (Achillea nobilis),
азинеума сірувата (Asyneuma canescens), полин австрійський (Artemisia austriaca), рястка Гуссона (Ornithogalum gussonei),
миколайчики пласкі (Eryngium planum) та миколайчики польові (Eryngium campestre).
Небольшую территорию южного склона Палиевой горы, где гранитные породы Украинского кристаллического массива выходят на поверхность, занимает степной участок с остатками степной растительности. В составе раритетной растительности степи фрагментарно сохранилась популяция ковыля-волосатика (Stipa capillata), которая занесена в Зелёную книгу Украины, (а вид ковыль-волосатик охраняется Красной книгой Украины). Этот участок занимает верхнюю часть крутого южного склона Палиевой горы, площадь его составляет до 1200 кв. м с количеством до 100 генеративных особей. Из-за антропогеной нагрузки на склоне сохранилось всего 3 редких вида, которые охраняются Красной книгой Украины: адонис весенний (Adonis vernalis), прострел большой (Pulsatilla grandis) и прострел луговой (Pulsatilla pratensis), которые представлены одиночными особями. Только на склонах Палиевой горы растут: вишня кустарниковая, или степная (Prunus fruticosa), тысячелистник благородный (Achillea nobilis), азинеума сероватая (Asyneuma canescens), полынь австрийская (Artemisia austriaca), птицемлечни Гуссона (Ornithogalum gussonei), синеголовник плосколистный (Eryngium planum) и синеголовник полевой, или равнинный (Eryngium campestre).
Небольшую территорию южного склона Палиевой горы, где гранитные породы Украинского кристаллического массива выходят на поверхность, занимает степной участок с остатками степной растительности. В составе раритетной растительности степи фрагментарно сохранилась популяция ковыля-волосатика (Stipa capillata), которая занесена в Зелёную книгу Украины, (а вид ковыль-волосатик охраняется Красной книгой Украины). Этот участок занимает верхнюю часть крутого южного склона Палиевой горы, площадь его составляет до 1200 кв. м с количеством до 100 генеративных особей. Из-за антропогеной нагрузки на склоне сохранилось всего 3 редких вида, которые охраняются Красной книгой Украины: адонис весенний (Adonis vernalis), прострел большой (Pulsatilla grandis) и прострел луговой (Pulsatilla pratensis), которые представлены одиночными особями. Только на склонах Палиевой горы растут: вишня кустарниковая, или степная (Prunus fruticosa), тысячелистник благородный (Achillea nobilis), азинеума сероватая (Asyneuma canescens), полынь австрийская (Artemisia austriaca), птицемлечни Гуссона (Ornithogalum gussonei), синеголовник плосколистный (Eryngium planum) и синеголовник полевой, или равнинный (Eryngium campestre).
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Краєвид річки Рось з Палієвої гори.
Вид речки Рось с Палиевой горы. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Стежка крізь діброву.
«Кругла альтанка» в південно-західній частині парку «Олександрія» (споруджена під час реставрації парку в 1957-1968 роках). «Примара», що «мешкає» в Олександрійському парку. Тропинка через дубраву. «Круглая беседка» в юго-западной части парка «Александрия» (сооружена во время реставрации парка в 1957-1968 годах). «Привидение», которое «живёт» в Александрийском парке. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Пам`ятний знак «Олександрії 200 років. 1793-1993» та
алея, що веде до цього пам`ятного знака.
Памятный знак «Александрии 200 лет. 1793-1993» и аллея, ведущая к этому памятному знаку. |
Майже одночасно з посадкою дерев почалися роботи із загального впорядкування парку та будівництва резиденції, інших архітектурних споруд.
Вибір місця для резиденції був справою випадку.
Коли графиня Браницька під час прогулянки за містом затрималася на хвилину біля лісів споруджуваної при дорозі аустерії (готелю) і,
вийшовши з карети, почала розглядати навколишні яри, то їй сподобалася ця місцевість,
і вона вирішила відразу почати будівництво літнього палацу на цьому місці.
Незабаром спорудження палацу було закінчено.
Назва «Austeria» так і залишилася на пристінному фронтоні, а поряд з житловим будинком поступово зводили інші невеликі будівлі та чудовий сад.
Опис тих давніх днів є в творах Т. Ярошевського й А. Роттермунда.
Поряд з літньою резиденцією Браницьких було споруджено «Царський» павільйон. Так само, як і палац, його зведено у формі прямокутника, що близький до квадрата. Завдяки польським дослідникам Т. Ярошевському й А. Роттермунду відомий його садовий фасад з чотирьохколонним пристінним портиком, що увінчаний фронтоном. У цьому павільйоні жили гості «Олександрії» - члени царської сім'ї.
Почти одновременно с посадкой деревьев начались работы по общему благоустройству парка и строительству резиденции, других архитектурных сооружений. Выбор места для резиденции был делом случая. Когда графиня Браницкая во время прогулки за город задержалась на минуту возле лесов сооружаемой при дороге аустерии (гостиницы) и, выйдя из кареты, начала рассматривать окружающие яры, то ей понравилась эта местность, и она решила сразу начать строительство летнего дворца на этом месте. Вскоре сооружение дворца было закончено. Название «Austeria» так и осталось на пристенном фронтоне, а рядом с дворцом постепенно возводились другие небольшие здания и прекрасный сад. Описание тех давних дней есть в произведениях Т. Ярошевского и А. Роттермунда.
Рядом с летней резиденцией Браницких был сооружен «Царский» павильон. Так же, как и дворец, он возведён в форме прямоугольника, близкого к квадрату. Благодаря польским исследователям Т. Ярошевскому и А. Роттермунду известен его садовый фасад с четырёхколонным пристенным портиком, увенчанным фронтоном. В этом павильоне жили гости «Александрии» - члены царской семьи.
Поряд з літньою резиденцією Браницьких було споруджено «Царський» павільйон. Так само, як і палац, його зведено у формі прямокутника, що близький до квадрата. Завдяки польським дослідникам Т. Ярошевському й А. Роттермунду відомий його садовий фасад з чотирьохколонним пристінним портиком, що увінчаний фронтоном. У цьому павільйоні жили гості «Олександрії» - члени царської сім'ї.
Почти одновременно с посадкой деревьев начались работы по общему благоустройству парка и строительству резиденции, других архитектурных сооружений. Выбор места для резиденции был делом случая. Когда графиня Браницкая во время прогулки за город задержалась на минуту возле лесов сооружаемой при дороге аустерии (гостиницы) и, выйдя из кареты, начала рассматривать окружающие яры, то ей понравилась эта местность, и она решила сразу начать строительство летнего дворца на этом месте. Вскоре сооружение дворца было закончено. Название «Austeria» так и осталось на пристенном фронтоне, а рядом с дворцом постепенно возводились другие небольшие здания и прекрасный сад. Описание тех давних дней есть в произведениях Т. Ярошевского и А. Роттермунда.
Рядом с летней резиденцией Браницких был сооружен «Царский» павильон. Так же, как и дворец, он возведён в форме прямоугольника, близкого к квадрату. Благодаря польским исследователям Т. Ярошевскому и А. Роттермунду известен его садовый фасад с четырёхколонным пристенным портиком, увенчанным фронтоном. В этом павильоне жили гости «Александрии» - члены царской семьи.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Графиня Олександра Браницька (1754-1838) - засновниця парку «Олександрія».
Пам'ятник встановлено 11 травня 2014 року, скульптор Максим Василенко. Графиня Александра Браницкая (1754-1838) - основательница парка «Александрия». Памятник установлен 11 мая 2014 года, скульптор Максим Василенко. |
По інший бік від головного палацу графів Браницьких було побудовано павільйон в класичному стилі, в якому містився бальний зал.
У плані він виглядав як літера «Т» і був прикрашений трьома багатоколонними портиками.
Навколо Танцювального павільйону у великій кількості висаджували декоративні дерева та чагарники.
У 1918-1921 роках, під час Громадянської війни, «Олександрія» сильно постраждала. Літню резиденцію Браницьких, більшість архітектурних споруд було частково чи повністю зруйновано. Із парку було вивезено багато цінних мармурових і бронзових скульптур. Значної шкоди було завдано й парковим насадженням. 1922 року Київський губком оголосив «Олександрію» заповідником. Парк було підпорядковано Білоцерківському політехнікуму, який згодом реорганізували на Білоцерківський сільськогосподарський інститут.
У 1941-1944 роках, в період Другої світової війни було пошкоджено значну частину дерев, ще більше зруйновано архітектурні споруди. Цінні паркові композиції поросли бур'янами та самосівом малоцінних деревних порід. На східній околиці парку було повністю знищено соснові насадження площею 3 га.
По другую сторону от главного дворца графов Браницких был построен павильон в классическом стиле, в котором находился бальный зал. В плане он смотрелся как буква «Т», и был украшен тремя многоколонными портиками. Вокруг Танцевального павильона в большом количестве высаживались декоративные деревья и кустарники.
В 1918-1921 годах, во время гражданской войны, «Александрия» сильно пострадала. Летняя резиденция Браницких, большинство архитектурных сооружений были частично или полностью разрушены. Из парка было вывезено много ценных мраморных и бронзовых скульптур. Значительный урон был нанесен и парковым насаждениям. В 1922 году Киевский губком объявил «Александрию» заповедником. Парк был подчинен Белоцерковскому политехникуму, который со временем реорганизовался в Белоцерковский сельскохозяйственный институт.
В 1941-1944 годах, в период Второй мировой войны, была повреждена значительная часть деревьев, ещё больше разрушены архитектурные сооружения. Ценные парковые композиции заросли сорняками и самосевом малоценных древесных пород. На восточной окраине парка были полностью уничтожены сосновые насаждения площадью 3 га.
У 1918-1921 роках, під час Громадянської війни, «Олександрія» сильно постраждала. Літню резиденцію Браницьких, більшість архітектурних споруд було частково чи повністю зруйновано. Із парку було вивезено багато цінних мармурових і бронзових скульптур. Значної шкоди було завдано й парковим насадженням. 1922 року Київський губком оголосив «Олександрію» заповідником. Парк було підпорядковано Білоцерківському політехнікуму, який згодом реорганізували на Білоцерківський сільськогосподарський інститут.
У 1941-1944 роках, в період Другої світової війни було пошкоджено значну частину дерев, ще більше зруйновано архітектурні споруди. Цінні паркові композиції поросли бур'янами та самосівом малоцінних деревних порід. На східній околиці парку було повністю знищено соснові насадження площею 3 га.
По другую сторону от главного дворца графов Браницких был построен павильон в классическом стиле, в котором находился бальный зал. В плане он смотрелся как буква «Т», и был украшен тремя многоколонными портиками. Вокруг Танцевального павильона в большом количестве высаживались декоративные деревья и кустарники.
В 1918-1921 годах, во время гражданской войны, «Александрия» сильно пострадала. Летняя резиденция Браницких, большинство архитектурных сооружений были частично или полностью разрушены. Из парка было вывезено много ценных мраморных и бронзовых скульптур. Значительный урон был нанесен и парковым насаждениям. В 1922 году Киевский губком объявил «Александрию» заповедником. Парк был подчинен Белоцерковскому политехникуму, который со временем реорганизовался в Белоцерковский сельскохозяйственный институт.
В 1941-1944 годах, в период Второй мировой войны, была повреждена значительная часть деревьев, ещё больше разрушены архитектурные сооружения. Ценные парковые композиции заросли сорняками и самосевом малоценных древесных пород. На восточной окраине парка были полностью уничтожены сосновые насаждения площадью 3 га.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Відбудований заново танцювальний павільйон (південний фасад).
Отстроенный заново танцевальный павильон (южный фасад). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Статуя Діани перед танцювальним павільйоном.
Статуя Дианы перед танцевальным павильоном. Statue of Diana in the "Oleksandriya" Park (Bila Tserkva). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Статуя Аполлона перед танцювальним павільйоном і (раніше) - в парку.
Статуя Аполлона перед танцевальным павильоном и (раньше) - в парке. Statue of Apollo in the "Oleksandriya" Park (Bila Tserkva). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Залишки палаців.
Відбудований танцювальний павільйон (північний фасад). Остатки дворцов. Отстроенный танцевальный павильон (северный фасад). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Дендропарк «Олександрія». Композиція «Варна».
«Варна». Таку назву отримала частина парку. Неподалік від Царського павільйону встановлено п'єдестал з тесаного граніту, в який вмурована кам'яна плита на честь здобуття міста Варна. Цю плиту було колись знайдено при розкопках в Туреччині. На ній - зображення двох жінок з дитиною, а зверху - напис грецькою мовою. Дендропарк «Александрия». Композиция «Варна». «Варна». Такое название получила часть парка. Невдалеке от Царского павильона установлен пьедестал из тесаного гранита, в который вмурована каменная плита в честь взятия города Варна. Эта плита была когда-то найдена при раскопках в Турции. На ней - изображение двух женщин с ребенком, а сверху - надпись на греческом языке. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Дендропарк «Олександрія». Композиція «Варна».
У цій же частині парку на честь здобуття міста Варна російськими військами, в якому брав участь зять Браницьких М. Воронцов, було споруджено меморіальний комплекс. До нього входили острівець, опоясаний ровом, в який напускалася вода. У центральній частині острівця було нагромадження гранітних скель, які стягувалися обручем. Дендропарк «Александрия». Композиция «Варна». В этой же части парка в честь взятия города Варна русскими войсками, в котором принимал участие зять Браницких М. Воронцов, был воздвигнут мемориальный комплекс. В него входили островок, опоясанный рвом, в который напускалась вода. В центральной части островка было нагромождение гранитных скал, которые стягивались обручем. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Дендропарк «Олександрія». Композиція «Варна».
У післявоєнні роки композицію «Варна» було зруйновано. На її місці залишався видимим лише острівець з ровом, що оточував його, і невелике хаотичне нагромадження каменів. Відновлено композицію нещодавно. Дендропарк «Александрия». Композиция «Варна». В послевоенные годы композиция «Варна» была разрушена. На её месте просматривался только островок с окружающим его рвом и небольшое хаотическое нагромождение камней. Восстановлена композиция недавно. |
Фото липня 2015 року. |
Фото липня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Колона «Смутку» («Пелікана»).
Назва «Колона Смутку» є хибною. У минулому ця споруда називалася «Колона Пелікана». Вона стоїть неподалік від палацу і замикає собою одну з алей парку так, що є видимою з великої відстані. Колона «Пелікана» символізує відданість дому, сім'ї, рідним. Колонна «Печали» («Пеликана»). Название «Колонна Печали» является неверным. В прошлом это сооружение называлось «Колонна Пеликана». Она стоит недалеко от дворца и замыкает собой одну из аллей парка так, что просматривается с большого расстояния. Колонна «Пеликана» символизирует преданность дому, семье, родным. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото травня 2015 року. |
Джерело «Лев» у Східній балці.
Цей комплекс малих архітектурних форм споруджено під час реставрації парку в 1957-1968 роках. Источник «Лев» в Восточной балке. Этот комплекс малых архитектурных форм сооружен во время реставрации парка в 1957-1968 годах. |
Джерело «Лев». На території парку в багатьох місцях на поверхню виходять джерельні води.
Частіше джерела можна спостерігати в нижній частині схилів, балок і ярів.
Ще садівники Браницьких успішно використовували дану природну особливість рельєфу для створення упорядкованих місць з чистою питною водою.
В процесі розвитку парку джерела неодноразово переобладнували. Зараз найбільш упорядкований з них - «Лев».
Така назва йому дана через металеву скульптури леву, яка неначе охороняє його.
Територія біля джерела добре упорядкована: по дну балки прокладено пішохідні доріжки,
створено підпірні стінки з дикого каменя, по обох схилах викладено красиві гранітні сходи.
По дну балки можна вийти і до Великої, і до Малої галявин.
Схили балки покриті віковими деревами, які зімкнулися своїми кронами вгорі, утворивши своєрідний шатер.
Спів птахів тут не утихає ні вдень, ні вночі. Температура води в джерелі постійна - 8-9°C.
Источник «Лев». На территории парка во многих местах на поверхность выходят родниковые воды. Чаще родники можно наблюдать в нижней части склонов, балок и оврагов. Еще садовники Браницких успешно использовали данную природную особенность рельефа для создания благоустроенных мест с чистой питьевой водой. В процессе развития парка источники неоднократно переоборудовались. В настоящее время наиболее благоустроенный из них - «Лев». Такое название ему дано из-за металлической скульптуры льва, которая как будто охраняет его. Территория возле источника хорошо благоустроена: по дну балки проложены пешеходные дорожки, созданы подпорные стенки из дикого камня, по обеим склонам выложены красивые гранитные лестницы. По дну балки можно выйти и к Большой, и к Малой полянам. Склоны балки покрыты вековыми деревьями, которые сомкнулись своими кронами вверху, образовав своеобразный шатер. Пение птиц здесь не утихает ни днем, ни ночью. Температура воды в источнике постоянная - 8-9°C.
Источник «Лев». На территории парка во многих местах на поверхность выходят родниковые воды. Чаще родники можно наблюдать в нижней части склонов, балок и оврагов. Еще садовники Браницких успешно использовали данную природную особенность рельефа для создания благоустроенных мест с чистой питьевой водой. В процессе развития парка источники неоднократно переоборудовались. В настоящее время наиболее благоустроенный из них - «Лев». Такое название ему дано из-за металлической скульптуры льва, которая как будто охраняет его. Территория возле источника хорошо благоустроена: по дну балки проложены пешеходные дорожки, созданы подпорные стенки из дикого камня, по обеим склонам выложены красивые гранитные лестницы. По дну балки можно выйти и к Большой, и к Малой полянам. Склоны балки покрыты вековыми деревьями, которые сомкнулись своими кронами вверху, образовав своеобразный шатер. Пение птиц здесь не утихает ни днем, ни ночью. Температура воды в источнике постоянная - 8-9°C.
Фото жовтня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Джерело «Лев», скульптури великого та малого левів.
Источник «Лев», скульптуры большого и малого львов. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Джерело «Лев», скульптури великого та малого левів.
Источник «Лев», скульптуры большого и малого львов. |
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Східна балка поблизу джерела «Лев».
Момент падіння дерева у Східній балці. Восточная балка вблизи источника «Лев». Момент падения дерева в Восточной балке. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Один з малих водоспадів парку (у Східній балці, поблизу джерела «Лев»).
Один из малых водопадов парка (в Восточной балке, вблизи источника «Лев»). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Східна балка - верхів'я «Холодного» ставу.
Восточная балка - верховье «Холодного» пруда. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото серпня 2004 року. |
Колона «Глобус» у Східній балці.
Колонна «Глобус» в Восточной балке. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Фото травня 2015 року. |
Види парку.
Виды парка. |
Фото липня 2015 року. |
Фото липня 2015 року. |
Дендропарк «Олександрія».
Композиція «Кінська могила».
Розташована у східній частині парку. Дендропарк «Александрия». Композиция «Конская могила». Находится в восточной части парка. |
Фото травня 2015 року. |
Фото жовтня 2008 року. |
Стежками парку.
Дорожками парка. |
Фото серпня 2008 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Дендропарк «Олександрія».
Павільйон «Ротонда».
Розташований у східній частині парку. Це - меморіальна споруда в стилі розвинутого класицизму. У дореволюційний період в ніші, усередині павільйону, було встановлено мармурові бюсти Катерини II та Г. А. Потьомкіна. Дендропарк «Александрия». Павильон «Ротонда». Находится в восточной части парка. Это - мемориальное сооружение в стиле развитого классицизма. В дореволюционный период в нише, внутри павильона, были установлены мраморные бюсты Екатерины II и Г. А. Потемкина. |
«Ротонда» має багато спільного з павільйоном в Павловському парку під Санкт-Петербургом.
У Павловському він відомий під назвою «Пам'ятник батькам» (архітектор Ч. Камерон, скульптор У. Мартос).
Зважаючи, яку роль у долі А. В. Браницької відіграли Г. А. Потьомкін і Катерина II,
не дивно, що в «Олександрії» за бажанням господині було скопійовано такий архітектурний пам'ятник.
Висота споруди становить 10,5 і ширина 9 м.
«Ротонда» имеет много общего с павильоном в Павловском парке под Санкт-Петербургом. В Павловске он известен под названием «Памятник родителям» (архитектор Ч. Камерон, скульптор У. Мартос). Учитывая, какую роль в судьбе А. В. Браницкой сыграли Г. А. Потемкин и Екатерина II, не удивительно, что в «Александрии» по желанию хозяйки и был скопирован такой архитектурный памятник. Высота сооружения составляет 10,5 и ширина 9 м.
«Ротонда» имеет много общего с павильоном в Павловском парке под Санкт-Петербургом. В Павловске он известен под названием «Памятник родителям» (архитектор Ч. Камерон, скульптор У. Мартос). Учитывая, какую роль в судьбе А. В. Браницкой сыграли Г. А. Потемкин и Екатерина II, не удивительно, что в «Александрии» по желанию хозяйки и был скопирован такой архитектурный памятник. Высота сооружения составляет 10,5 и ширина 9 м.
Фото травня 2015 року. |
Фото серпня 2008 року. |
Дендропарк «Олександрія».
Павільйон «Ротонда».
У композиційному плані павільйон є частиною потовщеної стіни з внутрішнім отвором у виді аркового порталу, що перерізаний масивним архітравом, який підтримують чотири колони з капітелями коринфського ордера. Купол і арку оформлено оригінальним декоративним ліпленням. Підлогу та сходи виконано з граніту. Павільйон було реставровано 1961 року під керівництвом Д. М. Криворучко. Дендропарк «Александрия». Павильон «Ротонда». В композиционном плане павильон представляет собой часть утолщенной стены с внутренним отверстием в виде арочного портала, пересеченного массивным архитравом, который поддерживают четыре колонны с капителями коринфского ордера. Купол и арка оформлены оригинальной декоративной лепкой. Пол и ступени выполнены из гранита. Павильон реставрирован в 1961 году под руководством Д. М. Криворучко. |
Фото серпня 2008 року.
Стежкою до головного входу.
По дорожке к главному входу.
По дорожке к главному входу.
Першоджерела:
# «Дендропарк "Александрия". Путеводитель»; "Наукова думка", Киев-1990.
# «Екологічна стежка у дендропарку "Олександрія"»; "Час", Київ-1990.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
# «Екологічна стежка у дендропарку "Олександрія"»; "Час", Київ-1990.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Стаття «Путешествие в белых тонах», Світлана Цибульська, газета "15 минут" від 01.11.2007.
До переліку фотосерій