Залізці (до 1993 - Заложці, у деяких історичних документах - Залісці) -
невеличке селище міського типу (2706 мешканців) Зборівського району
Тернопільської області.
Розташоване у верхів'ї річки Серет (притоки Дністра) за 28 км
від районного центру - міста Зборів.
Через містечко проходить автошлях Р39
Броди-Тернопіль.
Перша писемна згадка про поселення (як про частину олеських маєтностей) датується 1483 роком, коли тут був побудований Антоніївський костел, що нині лежить в руїнах. Історія розвитку містечка типова для багатьох приватних поселень краю. 1516 року польський король Сигізмунд I подарував село (надавши йому статусу містечка) воєводі М. Каменецькому. На широкій високій заплаві ріки новий власник звів оборонну фортецю-замок як важливий форпост для захисту навколишніх земель від турків і татар. Поселення, що утворилося біля його стін (на правому березі річки), стали називати Новими Залізцями на противагу Старим Залізцям, що були розташовані на протилежному березі Серету. 1520 року містечко отримало Магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Після Каменецьких власниками замку була родина Олеських, згодом - Юрій (Ежи) Мнішек, донька якого - Марина (Мар’яна) Мнішек - 18 травня 1606 року була помазана на царицю в Успенському соборі Московського Кремля. Як стверджують історики, у Залозецькому замку в 1604 році Лжедмитрій I за підтримки короля Речі Посполитої Сигізмунда III і тодішнього власника резиденції готував похід на Москву. Під час Визвольної війни українського народу середини XVII століття полк Максима Кривоноса у 1649 році здобув Залозецький замок, який захищали поляки. Найбільшого розквіту Залізці, а разом з ними і замок, набули за часів володарювання великого коронного гетьмана Дмитра Юрія Вишневецького (Корибут), який зміцнив твердиню та збільшив чисельність гарнізону до трьох тисяч вояків. Саме вони разом з городянами витримали 1675 року штурм турецького війська Ібрагіма Шишмана. Однак, саме місто та весь урожай в окрузі тоді було знищено. З того часу замок почав втрачати своє оборонне значення. Під час Північної війни (в 1705-1712 роках) Залізці багаторазово грабували шведи. У XIX столітті на території замка було влаштовано фабрику сукна та броварню. Під час Першої світової війни замок було сильно пошкоджено і потім його не відновлювали.
Перша писемна згадка про поселення (як про частину олеських маєтностей) датується 1483 роком, коли тут був побудований Антоніївський костел, що нині лежить в руїнах. Історія розвитку містечка типова для багатьох приватних поселень краю. 1516 року польський король Сигізмунд I подарував село (надавши йому статусу містечка) воєводі М. Каменецькому. На широкій високій заплаві ріки новий власник звів оборонну фортецю-замок як важливий форпост для захисту навколишніх земель від турків і татар. Поселення, що утворилося біля його стін (на правому березі річки), стали називати Новими Залізцями на противагу Старим Залізцям, що були розташовані на протилежному березі Серету. 1520 року містечко отримало Магдебурзьке право, що сприяло розвитку ремесел і торгівлі. Після Каменецьких власниками замку була родина Олеських, згодом - Юрій (Ежи) Мнішек, донька якого - Марина (Мар’яна) Мнішек - 18 травня 1606 року була помазана на царицю в Успенському соборі Московського Кремля. Як стверджують історики, у Залозецькому замку в 1604 році Лжедмитрій I за підтримки короля Речі Посполитої Сигізмунда III і тодішнього власника резиденції готував похід на Москву. Під час Визвольної війни українського народу середини XVII століття полк Максима Кривоноса у 1649 році здобув Залозецький замок, який захищали поляки. Найбільшого розквіту Залізці, а разом з ними і замок, набули за часів володарювання великого коронного гетьмана Дмитра Юрія Вишневецького (Корибут), який зміцнив твердиню та збільшив чисельність гарнізону до трьох тисяч вояків. Саме вони разом з городянами витримали 1675 року штурм турецького війська Ібрагіма Шишмана. Однак, саме місто та весь урожай в окрузі тоді було знищено. З того часу замок почав втрачати своє оборонне значення. Під час Північної війни (в 1705-1712 роках) Залізці багаторазово грабували шведи. У XIX столітті на території замка було влаштовано фабрику сукна та броварню. Під час Першої світової війни замок було сильно пошкоджено і потім його не відновлювали.
Зализцы - небольшой посёлок городского типа (2706 жителей) Зборовского района
Тернопольской области.
Расположен в верховье реки Серет (приток Днестра) в 28 км от
от районного центра - города Зборов.
Через посёлок проходит автодорога Р39
Броды-Тернополь.
Первое письменное упоминание о поселении (как о части олеских имений) датируется 1483 годом, когда здесь был построен Антониевский костел, который в настоящее время лежит в руинах. История развития местечка типична для многих частных поселений края. В 1516 году польский король Сигизмунд I подарил село (предоставив ему статус местечка) воеводе М. Каменецкому. На широкой высокой заводи реки новый владелец возвел оборонную крепость-замок как важный форпост для защиты окружающих земель от турков и татар. Поселение, которое образовалось около его стен (на правом берегу реки), стали называть Новыми Зализцами в противовес Старым Зализцам, расположенным на противоположном берегу Серета. В 1520 году местечко получило Магдебургское право, которое содействовало развитию ремесел и торговле. После Каменецких владельцами замка была семья Олеских, впоследствии - Юрий (Ежи) Мнишек, дочка которого - Марина (Марьяна) Мнишек - 18 мая 1606 года была помазана на царицу в Успенском соборе Московского Кремля. Как утверждают историки, в Заложцевском замке в 1604 году Лжедмитрий I при поддержке короля Речи Посполитой Сигизмунда III и тогдашнего владельца резиденции готовил поход на Москву. Во время Освободительной войны украинского народа середины XVII века полк Максима Кривоноса в 1649 году взял Заложцкий замок, который защищали поляки. Наибольшего расцвета Зализцы, а вместе с ними и замок, приобрели во времена владычества великого коронного гетмана Дмитрия Юрия Вишневецкого (Корибут), который укрепил твердыню и увеличил численность гарнизона до трех тысяч воинов. Именно они вместе с горожанами выдержали в 1675 году штурм турецкого войска Ибрагима Шишмана. Однако, сам город и весь урожай в округе тогда был уничтожен. С того времени замок начал терять свое оборонное значение. Во время Северной войны (в 1705-1712 годах) Зализцы многократно грабили шведы. В XIX веке на территории замка была устроена фабрика сукна и пивоваренный завод. Во время Первой мировой войны замок был сильно поврежден и потом его не восстанавливали.
Первое письменное упоминание о поселении (как о части олеских имений) датируется 1483 годом, когда здесь был построен Антониевский костел, который в настоящее время лежит в руинах. История развития местечка типична для многих частных поселений края. В 1516 году польский король Сигизмунд I подарил село (предоставив ему статус местечка) воеводе М. Каменецкому. На широкой высокой заводи реки новый владелец возвел оборонную крепость-замок как важный форпост для защиты окружающих земель от турков и татар. Поселение, которое образовалось около его стен (на правом берегу реки), стали называть Новыми Зализцами в противовес Старым Зализцам, расположенным на противоположном берегу Серета. В 1520 году местечко получило Магдебургское право, которое содействовало развитию ремесел и торговле. После Каменецких владельцами замка была семья Олеских, впоследствии - Юрий (Ежи) Мнишек, дочка которого - Марина (Марьяна) Мнишек - 18 мая 1606 года была помазана на царицу в Успенском соборе Московского Кремля. Как утверждают историки, в Заложцевском замке в 1604 году Лжедмитрий I при поддержке короля Речи Посполитой Сигизмунда III и тогдашнего владельца резиденции готовил поход на Москву. Во время Освободительной войны украинского народа середины XVII века полк Максима Кривоноса в 1649 году взял Заложцкий замок, который защищали поляки. Наибольшего расцвета Зализцы, а вместе с ними и замок, приобрели во времена владычества великого коронного гетмана Дмитрия Юрия Вишневецкого (Корибут), который укрепил твердыню и увеличил численность гарнизона до трех тысяч воинов. Именно они вместе с горожанами выдержали в 1675 году штурм турецкого войска Ибрагима Шишмана. Однако, сам город и весь урожай в округе тогда был уничтожен. С того времени замок начал терять свое оборонное значение. Во время Северной войны (в 1705-1712 годах) Зализцы многократно грабили шведы. В XIX веке на территории замка была устроена фабрика сукна и пивоваренный завод. Во время Первой мировой войны замок был сильно поврежден и потом его не восстанавливали.
Фото червня 2009 року. |
Залозецький замок.
Вид на в’їзну браму з наріжним бастіоном (49°47'46"N, 25°22'55"E). Залозецкий замок. Вид на въездные ворота с угловым бастионом (49°47'46"N, 25°22'55"E). |
Фото травня 2018 року. |
Залозецький замок.
Вид на в’їзну браму з наріжним бастіоном (49°47'46"N, 25°22'55"E). Залозецкий замок. Вид на въездные ворота с угловым бастионом (49°47'46"N, 25°22'55"E). |
За свою історію замок кілька разів перебудовували (особливо ґрунтовно
наприкінці XVI століття і в першій половині XVIII століття).
Його споруди побудовані з місцевого пісковику і вапняку.
У плані замок мав форму прямокутника, довжина сторони якого становить 62 м.
На кутах були чотирьох’ярусні бастіонні укріплення, з яких збереглося частково тільки північно-західне.
Твердиню оперізували високі земляні вали з муром та заповнені річковою водою рови, що виконували роль додаткових укріплень.
В’їзд до замку проходив по дамбі, що перегороджує ріку, через північну браму із звідним мостом, перекинутим через рів з водою.
В’їзна аркова брама мала білокам'яний портал з рустованих пілястрів, що несли антаблемент тосканського ордера.
Вона збереглася найкраще, з розташованими поруч двоярусними будинками-казематами.
Житлові корпуси в замку були розташовані по периметру оборонних мурів.
У північній частині був двохповерховий палац.
За свою историю замок несколько раз перестраивали (особенно обстоятельно
в конце XVI века и в первой половине XVIII века).
Его сооружения были построены из местного песчаника и известняка.
В плане замок имел форму прямоугольника, длина стороны которого составляет 62 м.
По углам были четырехъярусные бастионные укрепления, из которых сохранилось частично только северо-западное.
Твердыню опоясывали высокие земляные валы со стенами и заполненные речной водой рвы, которые играли роль дополнительных укреплений.
Въезд в замок проходил по дамбе, которая перегораживает реку, через северные ворота с подъемным мостом, переброшенным через ров с водой.
Въездные арочные ворота имели белокаменный портал из рустованных пилястров, которые несли антаблемент тосканского ордера.
Они сохранилась лучше всего, с расположенными рядом двухъярусными домами-казематами.
Жилые корпуса в замке были расположены по периметру оборонных стен. В северной части был двухэтажный дворец.
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Руїни Залозецького замку.
Руины Залозецкого замка. |
Фото травня 2018 року.
Рештки Залозецького замку.
Панорама ~180°.
Остатки Залозецкого замка.
Панорама ~180°.
Zaliztsi Castle.
Panorama ~180°.
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Фото травня 2018 року. |
Руїни Залозецького замку.
Руины Залозецкого замка. |
Дотепер збереглася невелика частина західних мурів, що піднімаються на висоту одного поверху, склепінні підвали палацу
(що формував південну сторону замкового двору) та північна частина замку - найважливіший рубіж оборони.
Ця частина комплексу представлена казематами нижнього ярусу первісно двох’ярусного будинку з арковим проїздом головної брами,
а також наріжною, неправильною в плані п’ятигранною вежею, наземна частина мурів якої збереглася до рівня першого поверху.
У підвальний ярус вежі, перекритий напівциркульним склепінням,
веде з подвір’я замку вузький довгий коридор, влаштований між казематами та сполучений з ними.
Доныне сохранилась небольшая часть западных стен, которые поднимаются на высоту одного этажа, сводчатые подвалы дворца
(который формировал южную сторону замкового двора) и северная часть замка - важнейший рубеж обороны.
Эта часть комплекса представлена казематами нижнего яруса первоначально двухъярусного дома с арочным проездом главных ворот,
а также угловой, неправильной в плане пятигранной башней, наземная часть стен которой сохранилась до уровня первого этажа.
В подвальный ярус башни, перекрытый полуциркульним сводом,
ведет со двора замка узкий длинный коридор, устроенный между казематами и соединенный с ними.
Фото травня 2018 року. |
Фото червня 2009 року. |
Залозецький замок.
Каземати нижнього ярусу північної частини замку. Залозецкий замок. Казематы нижнего яруса северной части замка. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Залозецький замок.
Каземати нижнього ярусу північної частини замку. Залозецкий замок. Казематы нижнего яруса северной части замка. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Фото червня 2009 року. |
Руїни Залозецького замку.
Склепінні підвали замку. Руины Залозецкого замка. Сводчатые подвалы замка. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Руїни костелу Святого Антонія (49°47'47"N, 25°22'49"E).
Костел було збудовано з пісковика в XV столітті. Поєднував стилі пізньої готики та ренесансу. 1730 року храм було перебудовано коштом Юзефа Потоцького в бароковому стилі. Нині перебуває в руїнах. У криптах костелу Святого Антонія знайшли свій спочинок князі Константин та Януш Вишнівецькі. Їхні розкішні надгробки, на жаль, не збереглися. Руины костёла Святого Антония (49°47'47"N, 25°22'49"E). Костёл был построен из песчаника в XV веке. Сочетал стили поздней готики и ренессанса. В 1730 году храм был перестроен средством Юзефа Потоцького в бароковому стиле. Ныне пребывает в руинах. В криптах костёла Святого Антония нашли свой последний покой князе Константин и Януш Вишнивецкие. Их пышные надгробия, к сожалению, не сохранились. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Руїни костелу Святого Антонія, XV століття.
Руины костёла Святого Антония, XV век. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Фото травня 2018 року. |
Руїни костелу Святого Антонія зсередини.
Руины костёла Святого Антония изнутри. |
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль.
# Вікіпедія.
# Путівник «Україна. Фортеці, замки, палаци…»; А.С. Івченко, О.А. Пархоменко; ДНВП «Картографія»; Київ-2010.
# Путівник «Замки і палаци Тернопілля»; ТОВ «Наш Світ»; Тернопіль.
# Вікіпедія.
До переліку фотосерій
