|
Мапа третього дня маршруту.
Покриття магістральних автошляхів - більш-менш пристойне. Місцеві шляхи між селами подекуди препогані. До теми готелів... Готель "Воскресенський" у Сумах (площа Незалежності, 15) та готель "Харків" у Харкові (площа Свободи, 7) справили дуже приємне враження. Схема третьего дня маршрута. Покрытие магистральных автодорог - относительно приличное. Местные догори между селами иногда отвратительны. К теме гостиниц... Отель "Воскресенский" в Сумах (площадь Независимости, 15) и отель "Харьков" в Харькове (площадь Свободы, 7) оставили очень приятное впечатление. |
|
Розпочали цей день із ознайомлення з містом Суми - адміністративним, промисловим та культурним центром Сумської області. Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою. Начали этот день со знакомства с городом Сумы - административным, промышленным и культурным центром Сумской области. Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей. |
Місто Тростянець - районний центр Сумської області
(не слід плутати із селищем Тростянець в Ічнянському районі Чернігівської області, де розташований всесвітньо відомий
Тростянецький парк-заповідник XIX століття -
Державний дендрологічний парк НАН України).
Розташоване на березі річки Боромля, за 60 км від Сум. Поселення виникло в середині XVII століття під час нової хвилі переселення селян і козаків із Правобережної України на Слобожанщину, що була спричинена відновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком. Назва пішла від річки Тростянки. До 1765 року Тростянець належав до Охтирського полку, пізніше - до Слобідсько-Української губернії, Харківського намісництва, з 1835 року - до Харківської губернії. Тривалий час залишався убогим селом, в якому виділявся лише багатий маєток князів Голіциних (манеж, цирк, театр, панський будинок, дві церкви).
У місті народився відомий український письменник М. Хвильовий.
Город Тростянец - районный центр Сумской области (не следует путать с поселком Тростянец в Ичнянском районе Черниговской области, где расположен всемирно известный Тростянецкий парк-заповедник XIX столетия - Государственный дендрологический парк НАН Украины).
Расположен на берегу речки Боромля, в 60 км от Сум. Поселение возникло в середине XVII века во время новой волны переселения крестьян и козаков из Правобережной Украины на Слобожанщину, вызванной восстановлением господства польской шляхты после битвы под Берестечком. Название произошло от реки Тростянки. До 1765 года Тростянец относился к Ахтырскому полку, позднее - к Слободско-Украинской губернии, Харьковского наместничества, с 1835 года - к Харьковской губернии. Длительное время оставался бедным селом, в котором выделялась лишь богатая усадьба князей Голицыных (манеж, цирк, театр, помещичий дом, две церкви).
В городе родился известный украинский писатель М. Хвыльовый.
Розташоване на березі річки Боромля, за 60 км від Сум. Поселення виникло в середині XVII століття під час нової хвилі переселення селян і козаків із Правобережної України на Слобожанщину, що була спричинена відновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком. Назва пішла від річки Тростянки. До 1765 року Тростянець належав до Охтирського полку, пізніше - до Слобідсько-Української губернії, Харківського намісництва, з 1835 року - до Харківської губернії. Тривалий час залишався убогим селом, в якому виділявся лише багатий маєток князів Голіциних (манеж, цирк, театр, панський будинок, дві церкви).
У місті народився відомий український письменник М. Хвильовий.
Город Тростянец - районный центр Сумской области (не следует путать с поселком Тростянец в Ичнянском районе Черниговской области, где расположен всемирно известный Тростянецкий парк-заповедник XIX столетия - Государственный дендрологический парк НАН Украины).
Расположен на берегу речки Боромля, в 60 км от Сум. Поселение возникло в середине XVII века во время новой волны переселения крестьян и козаков из Правобережной Украины на Слобожанщину, вызванной восстановлением господства польской шляхты после битвы под Берестечком. Название произошло от реки Тростянки. До 1765 года Тростянец относился к Ахтырскому полку, позднее - к Слободско-Украинской губернии, Харьковского наместничества, с 1835 года - к Харьковской губернии. Длительное время оставался бедным селом, в котором выделялась лишь богатая усадьба князей Голицыных (манеж, цирк, театр, помещичий дом, две церкви).
В городе родился известный украинский писатель М. Хвыльовый.
|
Тростянець, Сумська область.
Благовіщенська церква, 1744-1750 роки (вул. Горького). Одна з найдавніших камяних будівель міста в стилі раннього класицизму з елемертами бароко. Тростянец, Сумская область. Благовещенская церковь, 1744-1750 годы (ул. Горького). Одно из старейших каменных сооружений города в стиле раннего классицизма с элементами барокко. |
1720 року ці землі було передано царському духівнику Тимофію Надаржинському.
Його сини - Йосип, Денис, Герасим та Пилип - 1749 року побудували т.з. «Круглий двір» -
певно єдина в країні споруда такого роду, що збереглася до наших часів.
З 1843 року Тростянець належав родині князя Василя Голіцина.
В 1720 году эти земли были переданы царскому духовнику Тимофею Надаржинскому. Его сыновья - Иосиф, Денис, Герасим и Филипп - в 1749 году построили т.н. «Круглый двор» - едва ли не единственное в стране сооружение подобного рода, дошедшее до наших дней. С 1843 года Тростянец принадлежал семье князя Василия Голицына.
В 1720 году эти земли были переданы царскому духовнику Тимофею Надаржинскому. Его сыновья - Иосиф, Денис, Герасим и Филипп - в 1749 году построили т.н. «Круглый двор» - едва ли не единственное в стране сооружение подобного рода, дошедшее до наших дней. С 1843 года Тростянец принадлежал семье князя Василия Голицына.
|
|
Тростянець, Сумська область.
Палац, XVIII-XIX століття (вул. Червоноармійська). Будівлю споруджено в стилі класицизму з елементами бароко, складається з прямокутної в плані центральної двоповерхової частини з короткими крилами, які переходами з’єднуються з одноповерховими, Г-подібними в плані флігелями. Тростянец, Сумская область. Дворец, XVIII-XIX века (ул. Красноармейская). Здание построено в стиле классицизма с элементами барокко, состоит из прямоугольной в плане центральной двухэтажной части с короткими крыльями, которые переходами соединяются с одноэтажными, Г-образными в плане флигелями. |
У другій половині XIX століття середню частину будинку було розібрано та вибудовано заново, крила-флігелі збереглися у тому вигляді, якими вони були раніше. При перебудові до декору фасадів було включено елементи стилю бароко (криволінійні фронтони, скульптура), змінено планування, будівлю було сполучено з флігелями, що стоять поруч.
Головний вхід влаштовано за поздовжньою віссю будівлі в лоджії, що фланкована колонами, на верхньому поверсі за шириною лоджії - тераса, по боках якої розташовано барельєф.
З протилежного фасаду, з боку парка, вхід до палацу - через двоярусну терасу, що спирається на колони та нижній ярус, огороджено балюстрадою, верхній - металевими ґратами художньої роботи. По боках тераси на верхньому поверсі - ніші з скульптурами Путті.
Палац є композиційним центром садиби, від якої зберігся «Круглий двір» та залишки парка.
У цьому будинку три літніх місяці 1864 року жив і працював великий композитор Петро Ілліч Чайковський, тоді студент Петербурзької консерваторії. Тут він написав свій перший симфонічний твір - увертюру «Гроза». Зараз у цій будівлі (з протилежного фасаду) розташовується районний народний краєзнавчий та П. І. Чайковського музей.
Во второй половине XIX века средняя часть здания была разобрана и выстроена заново, крылья-флигели сохранились в том виде, какими они были прежде. При перестройке в декор фасадов были включены элементы стиля барокко (криволинейные фронтоны, скульптура), изменена планировка, здание соединено с рядом стоящими флигелями. Главный вход устроен по продольной оси здания в лоджии, фланкированной колоннами, на верхнем этаже по ширине лоджии - терраса, по сторонам которой помещены барельефы. С противоположного фасада, со стороны парка, вход во дворец - через двухъярусную террасу, опирающуюся на колонны и нижний ярус, огражден балюстрадой, верхний - металлической решеткой художественной работы. По сторонам террасы на верхнем этаже - ниши со скульптурами Путти. Дворец является композиционным центром усадьбы, от которой сохранился «Круглый двор» и остатки парка.
В этом здании три летних месяца 1864 года жил и работал великий композитор Петр Ильич Чайковский, тогда студент Петербургской консерватории. Здесь он написал свое первое симфоническое произведение - увертюру «Гроза». Сейчас в этом здании (с противоположного фасада) размещается районный народный краеведческий и П. И. Чайковского музей.
У цьому будинку три літніх місяці 1864 року жив і працював великий композитор Петро Ілліч Чайковський, тоді студент Петербурзької консерваторії. Тут він написав свій перший симфонічний твір - увертюру «Гроза». Зараз у цій будівлі (з протилежного фасаду) розташовується районний народний краєзнавчий та П. І. Чайковського музей.
Во второй половине XIX века средняя часть здания была разобрана и выстроена заново, крылья-флигели сохранились в том виде, какими они были прежде. При перестройке в декор фасадов были включены элементы стиля барокко (криволинейные фронтоны, скульптура), изменена планировка, здание соединено с рядом стоящими флигелями. Главный вход устроен по продольной оси здания в лоджии, фланкированной колоннами, на верхнем этаже по ширине лоджии - терраса, по сторонам которой помещены барельефы. С противоположного фасада, со стороны парка, вход во дворец - через двухъярусную террасу, опирающуюся на колонны и нижний ярус, огражден балюстрадой, верхний - металлической решеткой художественной работы. По сторонам террасы на верхнем этаже - ниши со скульптурами Путти. Дворец является композиционным центром усадьбы, от которой сохранился «Круглый двор» и остатки парка.
В этом здании три летних месяца 1864 года жил и работал великий композитор Петр Ильич Чайковский, тогда студент Петербургской консерватории. Здесь он написал свое первое симфоническое произведение - увертюру «Гроза». Сейчас в этом здании (с противоположного фасада) размещается районный народный краеведческий и П. И. Чайковского музей.
|
|
Тростянець, Сумська область.
Дерев'яні скульптури вздовж «Алеї закоханих», що проходить перед палацом. Тростянец, Сумская область. Деревянные скульптуры вдоль «Аллеи влюблённых», проходящей перед дворцом. |
|
|
Тростянець, Сумська область.
Колонада, якою розпочинається «Алея закоханих». На камені накреслено слова з вірша Василя Симоненка:
«Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.
В. Симоненко»
Тростянец, Сумская область. Колоннада, которой начинается «Аллея влюблённых». На камне начертаны слова из стихотворения Василия Симоненко. |
|
|
Тростянець, Сумська область.
Відновлений «Круглий двір», 1749 рік. Розташований у центральній частині міста, належав до складу величезної садиби. Був споруджений для цирку, манежу та господарських потреб. Споруда - цегляна, потинькована, овальна в плані, в оформленні використані елементи готичного стилю. Усередині ще йдуть будівельні роботи. Тростянец, Сумская область. Восстановленный «Круглый двор», 1749 год. Расположен в центральной части города, входил в состав огромной усадьбы. Был построен для цирка, манежа и хозяйственных нужд. Сооружение - кирпичное, оштукатуренное, овальное в плане, в оформлении использованы элементы готического стиля. Внутри еще идут строительные работы. |
На вигляд «Круглий двір» нагадує середньовічну фортецю
з глухими високими мурами та чотирма круглими баштами по периметру.
На одній стороні короткої осі двору - в'їзні ворота у вигляді величезної стрілчастої арки з кілеподібним завершенням,
що увінчано флюгером, стіни зовні укріплені контрфорсами, карнизом розділені на два яруси.
Верхній ярус оформлений вузькими стрілчастими нішами, що схожі на бійниці, і завершений карнизом на кронштейнах.
Башти - триярусні зі стрілчастими вікнами, покриті шатровим дахом з невисоким шпилем і громовідводом.
У баштах колись жили актори кріпосного театру та цирку.
Усередині споруди уздовж стін розташовувалися ложі для глядачів, а в центрі просто неба була циркова арена,
навколо неї - манеж для коней. Споруда унікальна за своїм об'ємно-просторовим вирішенням і призначенням.
По виду «Круглый двор» напоминает средневековую крепость с глухими высокими стенами и четырьмя круглыми башнями по периметру. На одной стороне короткой оси двора - въездные ворота в виде огромной стрельчатой арки с килевидным завершением, увенчанным флюгером, стены снаружи укреплены контрфорсами, карнизом разделены на два яруса. Верхний ярус оформлен узкими стрельчатыми нишами, похожими на бойницы, и завершен карнизом на кронштейнах. Башни - трехъярусные со стрельчатыми окнами, покрыты шатровой крышей с невысоким шпилем и громоотводом. В башнях когда-то жили актеры крепостного театра и цирка. Внутри сооружения вдоль стен располагались ложи для зрителей, а в центре под открытым небом была цирковая арена, вокруг нее - манеж для лошадей. Сооружение уникально по своему объемно-пространственному решению и назначению.
По виду «Круглый двор» напоминает средневековую крепость с глухими высокими стенами и четырьмя круглыми башнями по периметру. На одной стороне короткой оси двора - въездные ворота в виде огромной стрельчатой арки с килевидным завершением, увенчанным флюгером, стены снаружи укреплены контрфорсами, карнизом разделены на два яруса. Верхний ярус оформлен узкими стрельчатыми нишами, похожими на бойницы, и завершен карнизом на кронштейнах. Башни - трехъярусные со стрельчатыми окнами, покрыты шатровой крышей с невысоким шпилем и громоотводом. В башнях когда-то жили актеры крепостного театра и цирка. Внутри сооружения вдоль стен располагались ложи для зрителей, а в центре под открытым небом была цирковая арена, вокруг нее - манеж для лошадей. Сооружение уникально по своему объемно-пространственному решению и назначению.
|
|
Вознесенська церква, 1744-1750 роки (вул. Червоноармійська 53).
Фасади прикрашено багатими рельєфами. 40-метрова дзвіниця вирізняється тонкою, художньою роботою майстрів-каменярів.
На хресті біля храму - таблиця з написом:
«Співвітчизникам-мирянам, загиблим від голодомору в 1932-1933 р.р.
Господи, Ти сам імена їх знаєш.
Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете,
таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. /Мф. 7. 1-2./» Вознесенская церковь, 1744-1750 годы (ул. Красноармейская 53). Фасады украшены богатыми рельефами. 40-метровая колокольня выделяется тонкой, художественной работой мастеров-каменотесов. На кресте около храма - табличка с надписью (на Украинском языке):
«Соотечественникам-мирянам, погибшим от голодомора в 1932-1933 г.г.
Господи, Ти сам имена их знаешь.
Не судите, да не судимы будете: Ибо каким судом судите,
таким будете судимы; и какою мерою мерите, такой и вам будут мерить. /Мф. 7. 1-2./» |
Тростянець, Сумська область.
Вознесенська церква, інтер'єр.
Підлога в храмі - з метласької плитки. Особливістю цієї споруди є розміщення різниці та дияконника центрального нефу за боковими апсидами.
Тростянец, Сумская область.
Вознесенская церковь, интерьер.
Полы в храме - из метлахской плитки. Особенностью сооружения является размещение ризницы и дьяконника центрального нефа за боковыми апсидами.
Вознесенська церква, інтер'єр.
Підлога в храмі - з метласької плитки. Особливістю цієї споруди є розміщення різниці та дияконника центрального нефу за боковими апсидами.
Тростянец, Сумская область.
Вознесенская церковь, интерьер.
Полы в храме - из метлахской плитки. Особенностью сооружения является размещение ризницы и дьяконника центрального нефа за боковыми апсидами.
Окрім сфотографованих пам'яток, у Тростянці значний інтерес становить
парк «Нескучне» («Ненудне») початку XIX століття.
Парк розташований у мальовничій лісистій місцевості на західній околиці міста.
Майстерно організований з використанням природного лісу навколо великих ставків.
У 1911 році біля входу до парку зведено в стилі модерну двоповерховий з баштою будинок управителя маєтку
та господарські споруди. Навколо будинку розбито партер із використанням різновидів туї.
Парк ландшафтного типу, його площа складає 253 га, з них 2 га зайнято під забудову і 15 га під водоймища.
Парк - одне із найстаріших насаджень дуба з супутніми породами до 250 років (ясена, липи, клена та інші).
Разом із ділянками насаджень у парку росте безліч штучних насаджень віком до 130 років,
зокрема, - таких цінних порід, як модрина, горіх, дуб червоний, оксамит, сосна чорна.
Парком серед могутніх дерев прокладено мальовничу дорогу, яка то спускається до берега ставка,
то вибігає вгору по схилу. Парк використовується Тростянецькою лісодослідною станцією.
У глибині парку розташований «грот Німф» (1809 рік), споруджений в пам'ять 100-річчя Полтавської битви.
Це - цегляна, куполоподібна споруда діаметром близько 10 м, до якої веде вхід у вигляді стрілчастої арки,
фланкованої неглибокими також стрілчастими гротами.
Гроти та вхід обличковані крупними блоками необробленого вапняку. Ззовні грот задерновано.
Помимо сфотографированных достопримечательностей, в Тростянце значительный интерес представляет парк «Нескучное» начала XIX века. Парк расположен в живописной лесистой местности на западной окраине города. Искусно организован с использованием существовавшего леса вокруг обширных прудов. В 1911 году у входа в парк возведен в стиле модерн двухэтажный с башней дом управляющего и хозяйственные постройки. Вокруг дома разбит партер с использованием разновидностей туи. Парк ландшафтного типа, площадь составляет 253 га, из них 2 га занято под застройку и 15 га под водоемы. Парк - одно из старейших насаждений дуба с сопутствующими породами до 250 лет (ясеня, липы, клена и другие). Наряду с участками насаждений в парке произрастает множество искусственных насаждений возрастом до 130 лет, в частности, - таких ценных пород, как лиственница, орех, дуб красный, бархат, сосна черная. По парку среди могучих деревьев проложена живописная дорога, которая то спускается к берегу пруда, то взбегает вверх по склону. Парк используется Тростянецкой лесоисследовательской станцией. В глубине парка расположен «грот Нимф» (1809 год), построенный в память 100-летия Полтавской битвы. Это - кирпичное, куполообразное сооружение диаметром около 10 м, в которое ведет вход в виде стрельчатой арки, фланкированной неглубокими также стрельчатыми гротами. Гроты и вход облицованы крупными блоками необработанного известняка. Снаружи грот задернован.
Помимо сфотографированных достопримечательностей, в Тростянце значительный интерес представляет парк «Нескучное» начала XIX века. Парк расположен в живописной лесистой местности на западной окраине города. Искусно организован с использованием существовавшего леса вокруг обширных прудов. В 1911 году у входа в парк возведен в стиле модерн двухэтажный с башней дом управляющего и хозяйственные постройки. Вокруг дома разбит партер с использованием разновидностей туи. Парк ландшафтного типа, площадь составляет 253 га, из них 2 га занято под застройку и 15 га под водоемы. Парк - одно из старейших насаждений дуба с сопутствующими породами до 250 лет (ясеня, липы, клена и другие). Наряду с участками насаждений в парке произрастает множество искусственных насаждений возрастом до 130 лет, в частности, - таких ценных пород, как лиственница, орех, дуб красный, бархат, сосна черная. По парку среди могучих деревьев проложена живописная дорога, которая то спускается к берегу пруда, то взбегает вверх по склону. Парк используется Тростянецкой лесоисследовательской станцией. В глубине парка расположен «грот Нимф» (1809 год), построенный в память 100-летия Полтавской битвы. Это - кирпичное, куполообразное сооружение диаметром около 10 м, в которое ведет вход в виде стрельчатой арки, фланкированной неглубокими также стрельчатыми гротами. Гроты и вход облицованы крупными блоками необработанного известняка. Снаружи грот задернован.
Місто Охтирка - районний центр Сумської області за 83 км від міста Суми, на березі річки Ворскла.
Забудова міста почалася на місці давньослов’янського городища
зі створення охоронного острогу (1654 рік) на лівому березі річки Охтирка, яка є притокою Ворскли.
У середині XVIII століття місто було важливим стратегічним пунктом на південно-східному кордоні Московської держави.
1718 року тут відкривається перша в Росії тютюнова мануфактура, їй було приписано 50 десятин землі та кілька сіл.
Проте мануфактура виявилася нерентабельною, і 1727 року її продали приватним особам.
У другій половині XVIII століття місто остаточно занепало.
Пам'ятки архітектури зосереджені переважно в центрі сучасного міста.
Город Ахтырка - районный центр Сумской области в 83 км от Сум, на берегу речки Ворскла. Застройка города началась на месте древнеславянского городища с создания сторожевого острог (1654 год) на левом берегу речки Ахтырка, притоки Ворсклы. К середине XVIII века город был важным стратегическим пунктом на юго-восточной границе Московского государства. В 1718 году здесь открывается первая в России табачная мануфактура, ей были приписаны 50 десятин земли и несколько сел. Однако мануфактура оказалась нерентабельной, и в 1727 году ее продали частным лицам. Во второй половине XVIII века город окончательно пришел в упадок.
Памятники архитектуры сосредоточены преимущественно в центре современного города.
Пам'ятки архітектури зосереджені переважно в центрі сучасного міста.
Город Ахтырка - районный центр Сумской области в 83 км от Сум, на берегу речки Ворскла. Застройка города началась на месте древнеславянского городища с создания сторожевого острог (1654 год) на левом берегу речки Ахтырка, притоки Ворсклы. К середине XVIII века город был важным стратегическим пунктом на юго-восточной границе Московского государства. В 1718 году здесь открывается первая в России табачная мануфактура, ей были приписаны 50 десятин земли и несколько сел. Однако мануфактура оказалась нерентабельной, и в 1727 году ее продали частным лицам. Во второй половине XVIII века город окончательно пришел в упадок.
Памятники архитектуры сосредоточены преимущественно в центре современного города.
|
Охтирка, Сумська область.
Ансамбль Покровського собору, 1753-1825 роки (вул. Пушкінська, 1). Проект розробляв відомий архітектор В. Растреллі. До складу ансамблю входять: Покровський собор (1753-1768 роки), Введенська церква-дзвіниця (1784 рік), Церква Різдва Христового (1825 рік). Ахтырка, Сумская область. Ансамбль Покровского собора, 1753-1825 годы (ул. Пушкинская, 1). Проект разрабатывал известный архитектор В. Растрелли. В состав ансамбля входят: Покровский собор (1753-1768 годы), Введенская церковь-колокольня (1784 год), Церковь Рождества Христового (1825 год). |
Охтирка, Сумська область.
Покровський собор, 1753-1768 роки.
Проект розробив архітектор В. Растреллі. Споруджувався собор за участю архітектора С. Дудинського. Споруда - цегляна, потинькована, двосвітна. Собор унікальний за своїм об'ємно-просторовим рішенням, не має аналогій в архітектурі українського бароко. У головний західний фасад врізана глибока арочна ніша, що розділена балконом на два яруси. У нижньому, фланкованому спареними колонами тосканського ордера, знаходиться головний вхід до храму, у верхньому - двері на хори. Балкон захищений металевими ґратами.
Ахтырка, Сумская область.
Покровский собор, 1753-1768 годы.
Проект разработал архитектор В. Растрелли. Сооружался собор с участием архитектора С. Дудинского. Сооружение - кирпичное, оштукатуренное, двухсветное. Собор уникален по своему объёмно-пространственному решению, не имеет аналогий в архитектуре украинского барокко. В главный западный фасад врезана глубокая арочная ниша, разделенная балконом на два яруса. В нижнем, фланкированном спаренными колоннами тосканского ордера, находится главный вход в храм, в верхнем - дверь на хоры. Балкон огражден металлической решеткой.
Покровський собор, 1753-1768 роки.
Проект розробив архітектор В. Растреллі. Споруджувався собор за участю архітектора С. Дудинського. Споруда - цегляна, потинькована, двосвітна. Собор унікальний за своїм об'ємно-просторовим рішенням, не має аналогій в архітектурі українського бароко. У головний західний фасад врізана глибока арочна ніша, що розділена балконом на два яруси. У нижньому, фланкованому спареними колонами тосканського ордера, знаходиться головний вхід до храму, у верхньому - двері на хори. Балкон захищений металевими ґратами.
Ахтырка, Сумская область.
Покровский собор, 1753-1768 годы.
Проект разработал архитектор В. Растрелли. Сооружался собор с участием архитектора С. Дудинского. Сооружение - кирпичное, оштукатуренное, двухсветное. Собор уникален по своему объёмно-пространственному решению, не имеет аналогий в архитектуре украинского барокко. В главный западный фасад врезана глубокая арочная ниша, разделенная балконом на два яруса. В нижнем, фланкированном спаренными колоннами тосканского ордера, находится главный вход в храм, в верхнем - дверь на хоры. Балкон огражден металлической решеткой.
Охтирка, Сумська область.
Покровський собор, інтер'єр.
Інтер'єр собору прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на парусах.
Собор зазнав руйнувань під час Другої світової війни; відреставрований у 1970-1972 роках. З храмом пов'язані імена діячів української культури, серед яких поет П. Грабовський (співав на криласі в юнацькі роки).
Ахтырка, Сумская область.
Покровский собор, интерьер.
Интерьер собора украшен пилястрами с капителями ионического ордера, лепкой растительного и рокайльного мотивов, живописью на парусах.
Собор пережил разрушения во Вторую мировую войну; реставрирован в 1970-1972 годах. С храмом связаны имена деятелей украинской культуры, среди которых поэт П. Грабовский (пел на клиросе в юношеские годы).
Покровський собор, інтер'єр.
Інтер'єр собору прикрашений пілястрами з капітелями іонічного ордера, ліпленням рослинного та рокайльного мотивів, живописом на парусах.
Собор зазнав руйнувань під час Другої світової війни; відреставрований у 1970-1972 роках. З храмом пов'язані імена діячів української культури, серед яких поет П. Грабовський (співав на криласі в юнацькі роки).
Ахтырка, Сумская область.
Покровский собор, интерьер.
Интерьер собора украшен пилястрами с капителями ионического ордера, лепкой растительного и рокайльного мотивов, живописью на парусах.
Собор пережил разрушения во Вторую мировую войну; реставрирован в 1970-1972 годах. С храмом связаны имена деятелей украинской культуры, среди которых поэт П. Грабовский (пел на клиросе в юношеские годы).
Охтирка, Сумська область.
Введенська церква, 1774-1784 роки.
Є дзвіницею Покровського собору і розташована біля головного входу в собор. Побудована за проектом харківського архітектора, уродженця міста Ахтирка, Петра Антоновича Ярославського (1750-1810). Споруда у стилі бароко з елементами класицизму, цегляне, обштукатурене, кругле в плані. Має центричну пірамідальну композицію і складається з трьох ярусів, встановлених на невисокому цоколі. Споруда надзвичайна гармонійне, відрізняється прекрасними пропорціями кожного ярусу та чіткістю силуету.
Ахтырка, Сумская область.
Введенская церковь, 1774-1784 годы.
Является колокольней Покровского собора и расположена возле главного входа в собор. Построена по проекту харьковского архитектора, уроженца города Ахтырка, Петра Антоновича Ярославского (1750-1810). Сооружение в стиле барокко с элементами классицизма, кирпичное, оштукатуренное, круглое в плане. Имеет центрическую пирамидальную композицию и складывается из трех ярусов, установленных на невысоком цоколе. Сооружение чрезвычайно гармоничное, отличается прекрасными пропорциями каждого яруса и четкостью силуэта.
Введенська церква, 1774-1784 роки.
Є дзвіницею Покровського собору і розташована біля головного входу в собор. Побудована за проектом харківського архітектора, уродженця міста Ахтирка, Петра Антоновича Ярославського (1750-1810). Споруда у стилі бароко з елементами класицизму, цегляне, обштукатурене, кругле в плані. Має центричну пірамідальну композицію і складається з трьох ярусів, встановлених на невисокому цоколі. Споруда надзвичайна гармонійне, відрізняється прекрасними пропорціями кожного ярусу та чіткістю силуету.
Ахтырка, Сумская область.
Введенская церковь, 1774-1784 годы.
Является колокольней Покровского собора и расположена возле главного входа в собор. Построена по проекту харьковского архитектора, уроженца города Ахтырка, Петра Антоновича Ярославского (1750-1810). Сооружение в стиле барокко с элементами классицизма, кирпичное, оштукатуренное, круглое в плане. Имеет центрическую пирамидальную композицию и складывается из трех ярусов, установленных на невысоком цоколе. Сооружение чрезвычайно гармоничное, отличается прекрасными пропорциями каждого яруса и четкостью силуэта.
Охтирка, Сумська область.
Церква Різдва Христового, 1825 рік.
Належить до ансамблю Покровського собору. Побудована в стилі класицизму, цегляна, потинькована. У плані має складну конфігурацію, симетричну за подовжньою віссю. Всі три входи до будівлі з сіньми. Головний - західний - прикрашено чотирьохколонним портиком тосканського ордера з відкритими галереями з боків. Колони тосканського ордера. Пам'ятник оригінальний за своїм об'ємно-просторовим і декоративним рішенням, більше схожий на палацову споруду, ніж на культову.
Ахтырка, Сумская область.
Церковь Рождества Христового, 1825 год.
Входит в ансамбль Покровского собора. Построена в стиле классицизма, кирпичная, оштукатуренная. В плане имеет сложную конфигурацию, симметричную по продольной оси. Все три входа в здание с сенями. Главный - западный - украшен четырехколонным портиком тосканского ордера с открытыми галереями по бокам. Колонны тосканского ордера. Памятник оригинален по своему объемно-пространственному и декоративному решению, больше похож на дворцовое сооружение, чем на культовое.
Церква Різдва Христового, 1825 рік.
Належить до ансамблю Покровського собору. Побудована в стилі класицизму, цегляна, потинькована. У плані має складну конфігурацію, симетричну за подовжньою віссю. Всі три входи до будівлі з сіньми. Головний - західний - прикрашено чотирьохколонним портиком тосканського ордера з відкритими галереями з боків. Колони тосканського ордера. Пам'ятник оригінальний за своїм об'ємно-просторовим і декоративним рішенням, більше схожий на палацову споруду, ніж на культову.
Ахтырка, Сумская область.
Церковь Рождества Христового, 1825 год.
Входит в ансамбль Покровского собора. Построена в стиле классицизма, кирпичная, оштукатуренная. В плане имеет сложную конфигурацию, симметричную по продольной оси. Все три входа в здание с сенями. Главный - западный - украшен четырехколонным портиком тосканского ордера с открытыми галереями по бокам. Колонны тосканского ордера. Памятник оригинален по своему объемно-пространственному и декоративному решению, больше похож на дворцовое сооружение, чем на культовое.
Охтирка, Сумська область.
Спасо-Преображенська церква, 1902-1905 роки (вул. Жовтнева).
Знаходиться на вулиці Жовтневій. Церква побудована у візантійському стилі за проектом архітектора В. Немкіна й освячена в 1905 році. У плані храм хрестоподібний з подовженим заказним притвором, над яким підносилася дзвіниця, нині втрачена. На другому ярусі дзвіниці розміщався дзвін вагою 5 тонн.
У 20-30-х роках XX століття за часів боротьби з релігією церкву закрили, а дзвіницю розібрали. Під час війни церкву відкрили, але на рубежі 50-60-х років XX століття церкву знову було закрито. До 1994 року вона використовувалася як дитяча спортивна школа та спортзал ПТУ. Зараз цю перлину архітектури міста повернули Українській Православній Церкві. Будівля усередині повністю відреставрована, встановлений іконостас, позолочений купол храму.
Ахтырка, Сумская область.
Спасо-Преображенская церковь, 1902-1905 годы (ул. Октябрьская).
Находится на улице Октябрьской. Церковь построена в византийском стиле по проекту архитектора В. Немкина и освящена в 1905 году. В плане храм крестообразный с удлиненным заказным притвором, над которым возвышалась ныне утраченная колокольня. На втором ярусе колокольни размещался колокол весом 5 тонн.
В 20-30-х годах XX века во времена борьбы с религией церковь закрыли, а колокольню разобрали. Во время войны церковь открыли, но на рубеже 50-60-х годов XX века церковь снова была закрыта. До 1994 года она использовалась как детская спортивная школа и спортзал ПТУ. Сейчас эта жемчужина архитектуры города возвращена Украинской Православной Церкви. Здание внутри полностью отреставрировано, установлен иконостас, позолочен купол храма.
Спасо-Преображенська церква, 1902-1905 роки (вул. Жовтнева).
Знаходиться на вулиці Жовтневій. Церква побудована у візантійському стилі за проектом архітектора В. Немкіна й освячена в 1905 році. У плані храм хрестоподібний з подовженим заказним притвором, над яким підносилася дзвіниця, нині втрачена. На другому ярусі дзвіниці розміщався дзвін вагою 5 тонн.
У 20-30-х роках XX століття за часів боротьби з релігією церкву закрили, а дзвіницю розібрали. Під час війни церкву відкрили, але на рубежі 50-60-х років XX століття церкву знову було закрито. До 1994 року вона використовувалася як дитяча спортивна школа та спортзал ПТУ. Зараз цю перлину архітектури міста повернули Українській Православній Церкві. Будівля усередині повністю відреставрована, встановлений іконостас, позолочений купол храму.
Ахтырка, Сумская область.
Спасо-Преображенская церковь, 1902-1905 годы (ул. Октябрьская).
Находится на улице Октябрьской. Церковь построена в византийском стиле по проекту архитектора В. Немкина и освящена в 1905 году. В плане храм крестообразный с удлиненным заказным притвором, над которым возвышалась ныне утраченная колокольня. На втором ярусе колокольни размещался колокол весом 5 тонн.
В 20-30-х годах XX века во времена борьбы с религией церковь закрыли, а колокольню разобрали. Во время войны церковь открыли, но на рубеже 50-60-х годов XX века церковь снова была закрыта. До 1994 года она использовалась как детская спортивная школа и спортзал ПТУ. Сейчас эта жемчужина архитектуры города возвращена Украинской Православной Церкви. Здание внутри полностью отреставрировано, установлен иконостас, позолочен купол храма.
|
|
Охтирка, Сумська область.
Архангела Михаїла церква ("Михайлівська"), 1884 рік (вул. Фрунзе). Автор невідомий. Унікальна в архітектурному сенсі споруда знаходиться на околиці Охтирки. Храм базилікального типу з елементами декору архітектури XVII століття. Будівлю споруджено з червоної цеглини, кладка рельєфна. Декоративні елементи запозичені з візантійської та романської архітектури і майстерно поєднані. Храм прямокутний у плані, зі зрізаними із зовнішнього боку кутами, з виступаючою за подовжньою віссю гранованою зовні та напівкруглою усередині апсидою. Арками роздільний на три нефи. Ахтырка, Сумская область. Архангела Михаила церковь ("Михайловская"), 1884 год (ул. Фрунзе). Автор неизвестен. Уникальное в архитектурном отношении сооружение находится на окраине Ахтырки. Храм базиликального типа с элементами декора архитектуры XVII века. Здание построено из красного кирпича, кладка рельефная. Декоративные элементы заимствованы из византийской и романской архитектур и мастерски соединены. Храм прямоугольный в плане, со срезанными с внешней стороны углами, с выступающей по продольной оси граненой снаружи и полукруглой внутри апсидой. Арками разделен на три нефа. |
|
|
Охтирка, Сумська область.
Архангела Михаїла церква ("Михайлівська").
Інтер'єр відрізняється широким простором; світло поступає з віконних отворів бічних нефів і особливо - з люнетів центрального нефу, розміщених як в подовжніх, так і в поперечних стінах. Особливістю декору інтер'єру є протягнутий під люнетами пояс глибоких напівциркульных ніш з творами станкового живопису. Конху покрито масляним тематичним розписом. Основний об'єм коротким переходом сполучено з триярусною дзвіницею. Споруда обличкована спеціальною цеглою, в архітектурних деталях застосовано лекальну цеглу широкої номенклатури. Храм відрізняється оригінальністю об'ємно-просторового рішення, чіткістю силуету. Ахтырка, Сумская область. Архангела Михаила церковь ("Михайловская"). Интерьер отличается широким простором; свет поступает из оконных проемов боковых нефов и особенно - из люнетов центрального нефа, размещенных как в продольных, так и в поперечных стенах. Особенностью декора интерьера является протянутый под люнетами пояс глубоких полуциркульных ниш с произведениями станковой живописи. Конха покрыта масляной тематической росписью. Основной объем коротким переходом соединен с трехъярусной колокольней. Сооружение облицовано специальным кирпичом, в архитектурных деталях применен лекальный кирпич широкой номенклатуры. Храм отличается оригинальностью объемно-пространственного решения, четкостью силуэта. |
|
|
Охтирка, Сумська область.
Архангела Михаїла церква ("Михайлівська"), 1884 рік (вул. Фрунзе). Ахтырка, Сумская область. Архангела Михаила церковь ("Михайловская"), 1884 год (ул. Фрунзе). |
Селище міського типу Шарівка, Богодухівський район Харківської області.
Розташоване на лівому березі річки Мерчик. Засноване 1700 року.
Протягом двох століть розташовувалося на протилежному березі річки поряд із великою садибою поміщика Л. Кеніга.
У 1903 році він примусив понад тисячу селян переселитися до Уфимської губернії.
Коли люди повернулися, то на місці спаленої Шарівки побачили ліс.
Нове село з тією самою назвою збудували вже на іншому березі Мерчика.
Маєток, XIX століття. Заснований разом із парком. Одна з найкращих садиб Східної України, комплекс якої зберігся до наших часів. Спочатку маєток належав родині Ольховських, потім Ольховський програв маєток у карти і його господарем став Християн Гебенштрейн. Він був ботаніком-аматором і створив у маєтку парк з екзотичними рослинами, саджанці яких купував у І. Н. Каразіна в акліматизаційному саду (Краснокутський дендропарк). Наприкінці XIX століття маєток купив відомий цукрозаводчик Леопольд Єгорович Кеніг - власник кількох цукрових і спиртних заводів і 14-ти економій.
На території маєтку збереглися: двоповерховий палац із колонами та баштами в стилі псевдоготики з елементами Ренесансу, парадний в'їзд у псевдоготичному стилі - парадна брама з прилеглим будинком сторожі, будівля господарчого двору та будинок лісника.
Шарівський парк, початок XIX століття - найкраща з пам'яток садово-паркової архітектури Харківської області. Закладався Ольховськими навколо палацу на зразок бачених ними у Франції. Розплановано на схилах та по долу великої лощини площею 70 га. Парк оформлено у вигляді терас, прикрашених квітниками, фонтаном, дубовими та липовими алеями. Вік деяких дубів сягає 200-500 років, між ними є велетень, що має вже понад 600 років.
Нині на території садиби функціонує туберкульозний санаторій...
Поселок городского типа Шаровка, Богодуховский район Харьковской области. Расположен на левом берегу реки Мерчик. Селение основано в 1700 году. В течение двух веков располагалось на противоположном берегу реки рядом с большой усадьбой помещика Л. Кенига. В 1903 году он заставил свыше тысячи крестьян переселиться в Уфимскую губернию. Когда люди вернулись, то на месте сожженной Шаровки увидели лес. Новое село с тем же названием построили уже на другом берегу Мерчика.
Усадьба, XIX век. Основана вместе с парком. Одна из лучших усадеб Восточной Украины, комплекс которой сохранился до наших дней. Сначала принадлежала семье Ольховских, затем Ольховский проиграл имение в карты и его хозяином стал Христиан Гебенштрейн. Он был ботаником-любителем и создал в имении парк с экзотическими растениями, саженцы которых покупал у И. Н. Каразина в акклиматизационном саду (Краснокутский дендропарк). В конце XIX века имение купил известный сахарозаводчик Леопольд Егорович Кениг - владелец нескольких сахарных и спиртовых заводов и 14-ти экономий.
На территории усадьбы сохранились: двухэтажный дворец с колоннами и башнями в стиле псевдоготики с элементами Ренессанса, парадный въезд в псевдоготическом стиле - парадные ворота с прилегающим домом сторожей, здание хозяйственного двора и дом лесничего.
Шаровский парк, начало XIX века - лучший памятник садово-парковой архитектуры Харьковской области. Закладывался Ольховскими вокруг дворца по образцу виденных ими во Франции. Разбит на склонах и в долине большой балки площадью 70 га. Парк оформлен в виде террас, украшенных цветниками, фонтаном, дубовыми и липовыми аллеями. Возраст некоторых дубов достигает 200-500 лет, среди них есть великан, возраст которого уже свыше 600 лет.
Ныне на территории усадьбы функционирует туберкулезный санаторий...
Маєток, XIX століття. Заснований разом із парком. Одна з найкращих садиб Східної України, комплекс якої зберігся до наших часів. Спочатку маєток належав родині Ольховських, потім Ольховський програв маєток у карти і його господарем став Християн Гебенштрейн. Він був ботаніком-аматором і створив у маєтку парк з екзотичними рослинами, саджанці яких купував у І. Н. Каразіна в акліматизаційному саду (Краснокутський дендропарк). Наприкінці XIX століття маєток купив відомий цукрозаводчик Леопольд Єгорович Кеніг - власник кількох цукрових і спиртних заводів і 14-ти економій.
На території маєтку збереглися: двоповерховий палац із колонами та баштами в стилі псевдоготики з елементами Ренесансу, парадний в'їзд у псевдоготичному стилі - парадна брама з прилеглим будинком сторожі, будівля господарчого двору та будинок лісника.
Шарівський парк, початок XIX століття - найкраща з пам'яток садово-паркової архітектури Харківської області. Закладався Ольховськими навколо палацу на зразок бачених ними у Франції. Розплановано на схилах та по долу великої лощини площею 70 га. Парк оформлено у вигляді терас, прикрашених квітниками, фонтаном, дубовими та липовими алеями. Вік деяких дубів сягає 200-500 років, між ними є велетень, що має вже понад 600 років.
Нині на території садиби функціонує туберкульозний санаторій...
Поселок городского типа Шаровка, Богодуховский район Харьковской области. Расположен на левом берегу реки Мерчик. Селение основано в 1700 году. В течение двух веков располагалось на противоположном берегу реки рядом с большой усадьбой помещика Л. Кенига. В 1903 году он заставил свыше тысячи крестьян переселиться в Уфимскую губернию. Когда люди вернулись, то на месте сожженной Шаровки увидели лес. Новое село с тем же названием построили уже на другом берегу Мерчика.
Усадьба, XIX век. Основана вместе с парком. Одна из лучших усадеб Восточной Украины, комплекс которой сохранился до наших дней. Сначала принадлежала семье Ольховских, затем Ольховский проиграл имение в карты и его хозяином стал Христиан Гебенштрейн. Он был ботаником-любителем и создал в имении парк с экзотическими растениями, саженцы которых покупал у И. Н. Каразина в акклиматизационном саду (Краснокутский дендропарк). В конце XIX века имение купил известный сахарозаводчик Леопольд Егорович Кениг - владелец нескольких сахарных и спиртовых заводов и 14-ти экономий.
На территории усадьбы сохранились: двухэтажный дворец с колоннами и башнями в стиле псевдоготики с элементами Ренессанса, парадный въезд в псевдоготическом стиле - парадные ворота с прилегающим домом сторожей, здание хозяйственного двора и дом лесничего.
Шаровский парк, начало XIX века - лучший памятник садово-парковой архитектуры Харьковской области. Закладывался Ольховскими вокруг дворца по образцу виденных ими во Франции. Разбит на склонах и в долине большой балки площадью 70 га. Парк оформлен в виде террас, украшенных цветниками, фонтаном, дубовыми и липовыми аллеями. Возраст некоторых дубов достигает 200-500 лет, среди них есть великан, возраст которого уже свыше 600 лет.
Ныне на территории усадьбы функционирует туберкулезный санаторий...
Шарівка, Харківська область. План маєтку.
На жаль, зовнішній вигляд цього показника цілком відвовідає сучасному стану одного з найкращих серед тих, що збереглися, садибних комплексів східних областей України...
Умовні позначення: 1. Палац; 2. Будинок сторожі; 3. Ворота; 4. Будинок садівника; 5. Оранжереї; 6. Фазанники; 7. Будинок лісника; 8. Будинок управляючого; 9. Каретний двір; 10. Електростанція; 11. Господарчий двір; 12. Гаражі; 13. Тераси; 14. Міст; 15. Альтанка; 16. Малий ставок; 17. Житлові будівлі; 18. Великий ставок.
Шаровка, Харьковская область. План усадьбы.
К сожалению, внешний вид этого указателя полностью соответствует современному состоянию одного из лучших среди сохранившихся усадебных комплексов восточных областей Украины...
Условные обозначения: 1. Дворец; 2. Дом стражи; 3. Ворота; 4. Дом садовника; 5. Оранжереи; 6. Фазанники; 7. Дом лесника; 8. Дом управляющего; 9. Каретный двор; 10. Электростанция; 11. Хозяйственный двор; 12. Гаражи; 13. Террасы; 14. Мост; 15. Беседка; 16. Малый пруд; 17. Жилые здания; 18. Большой пруд.
На жаль, зовнішній вигляд цього показника цілком відвовідає сучасному стану одного з найкращих серед тих, що збереглися, садибних комплексів східних областей України...
Умовні позначення: 1. Палац; 2. Будинок сторожі; 3. Ворота; 4. Будинок садівника; 5. Оранжереї; 6. Фазанники; 7. Будинок лісника; 8. Будинок управляючого; 9. Каретний двір; 10. Електростанція; 11. Господарчий двір; 12. Гаражі; 13. Тераси; 14. Міст; 15. Альтанка; 16. Малий ставок; 17. Житлові будівлі; 18. Великий ставок.
Шаровка, Харьковская область. План усадьбы.
К сожалению, внешний вид этого указателя полностью соответствует современному состоянию одного из лучших среди сохранившихся усадебных комплексов восточных областей Украины...
Условные обозначения: 1. Дворец; 2. Дом стражи; 3. Ворота; 4. Дом садовника; 5. Оранжереи; 6. Фазанники; 7. Дом лесника; 8. Дом управляющего; 9. Каретный двор; 10. Электростанция; 11. Хозяйственный двор; 12. Гаражи; 13. Террасы; 14. Мост; 15. Беседка; 16. Малый пруд; 17. Жилые здания; 18. Большой пруд.
Садибу було засновано одночасно з парком на початку XIX століття. Роботи з розширення та впорядкування садиби проводилися до 1912 року. Було значно збільшено об'єм палацу. За проектом відомого архітектора Якобі побудовано будинки для обслуги, оранжереї, стайні, манеж, гаражі та електростанцію. У 1910-1912 роках петербурзька будівельна фірма спорудила фазанник. Планувальна композиція садиби та парку створена по осьовій системі, що пов'язана з палацом. На схід від палацу знаходяться господарчий і каретний двори, оранжереї, на захід - фазанник.
Усадьба была основана одновременно с парком в начале XIX века. Работы по расширению и благоустройству усадьбы проводились до 1912 года. Был значительно увеличен объем дворца. По проекту известного архитектора Якоби построены дома для служащих, оранжереи, конюшни, манеж, гаражи и электростанция. В 1910-1912 годах петербургская строительная фирма построила фазанник. Планировочная композиция усадьбы и парка создана по осевой системе, увязанной с дворцом. К востоку от дворца находятся хозяйственный и каретный дворы, оранжереи, к западу - фазанник.
Усадьба была основана одновременно с парком в начале XIX века. Работы по расширению и благоустройству усадьбы проводились до 1912 года. Был значительно увеличен объем дворца. По проекту известного архитектора Якоби построены дома для служащих, оранжереи, конюшни, манеж, гаражи и электростанция. В 1910-1912 годах петербургская строительная фирма построила фазанник. Планировочная композиция усадьбы и парка создана по осевой системе, увязанной с дворцом. К востоку от дворца находятся хозяйственный и каретный дворы, оранжереи, к западу - фазанник.
|
|
Шарівка.
Парадні ворота садиби та
будинок варти, кінець XIX століття. Розташовані на узгір'ї неподалік від палацу. Однією стороною будівля прилягає до парадних воріт садиби, іншою - до високої кам'яної огорожі з металевими ґратами. Зведений для садибної варти; цегляний, потинькований. Шаровка. Парадные ворота усадьбы и дом стражи, конец XIX века. Расположены на косогоре недалеко от дворца. Одной стороной здание примыкает к парадным воротам усадьбы, другой - к высокой каменной ограде с металлическими решетками. Возведен для усадебной охраны; кирпичный, оштукатуренный. |
Будівля нагадує башту замку архітектури французького Відродження.
Складається з п'ятикутної, триповерхової із зубцями, баштової частини з високим дахом зі шпилем
і прямокутної частини, що прилягає до неї, з дахом із заломом.
Є головною домінантою в силуеті садиби при підйомі з боку господарського двору.
Строение напоминает башню замка архитектуры французского Возрождения. Складывается из пятиугольной, трехэтажной с зубцами, башенной части с высокой крышей со шпилем и примыкающей к ней прямоугольной части с крышей с заломом. Является главной доминантой в силуэте усадьбы при подъеме со стороны хозяйственного двора.
Строение напоминает башню замка архитектуры французского Возрождения. Складывается из пятиугольной, трехэтажной с зубцами, башенной части с высокой крышей со шпилем и примыкающей к ней прямоугольной части с крышей с заломом. Является главной доминантой в силуэте усадьбы при подъеме со стороны хозяйственного двора.
|
|
Шарівка.
Палац, головний (південний) фасад.
Шаровка. Дворец, главный (южный) фасад. Sharivka. The main (South) facade of palace. |
Палац є композиційним центром садиби. Будувався у чотири етапи. На початку XIX століття була зведена західна частина, наприкінці XIX століття - середня частина з двома баштами, потім у 1911 році в середній частині за баштами побудовано велику двосвітну залу, а в 1920-1924 роках до східного фасаду прибудовано двоповерхову засклену веранду. Архітектура палацу еклектична - в стилі вдаваної готики з елементами Ренесансу. Будівля цегляна, потинькована, витягнута зі сходу на захід, в плані складної конфігурації, двоповерхова з підвалом, башти восьмигранні, триповерхові, увінчані зубцями. Вікна стрілчасті. Палац декоровано гранованими башточками із зубцями, роги підкреслено широкими лопатками. Мармурові сходи ведуть до вестибюля, що оздоблений темними дубовими панелями, ліпленням і розписом. Передній лівий кут займає кахельна піч.
Дворец является композиционным центром усадьбы. Строился в четыре этапа. В начале XIX века была возведена западная часть, в конце XIX века - средняя часть с двумя башнями, затем в 1911 году в средней части за башнями построен большой двухсветный зал, а в 1920-1924 годах к восточному фасаду пристроена двухэтажная остекленная веранда. Архитектура дворца эклектична - в стиле ложной готики с элементами Ренессанса. Здание кирпичное, оштукатуренное, вытянуто с востока на запад, в плане сложной конфигурации, двухэтажное с подвалом, башни восьмигранные, трехэтажные, увенчанные зубцами. Окна стрельчатые. Дворец декорирован гранеными башенками с зубцами, углы подчеркнуты широкими лопатками. Мраморная лестница ведет в вестибюль, отделанный темными дубовыми панелями, лепкой и росписью. Передний левый угол занимает изразцовая печь.
Дворец является композиционным центром усадьбы. Строился в четыре этапа. В начале XIX века была возведена западная часть, в конце XIX века - средняя часть с двумя башнями, затем в 1911 году в средней части за башнями построен большой двухсветный зал, а в 1920-1924 годах к восточному фасаду пристроена двухэтажная остекленная веранда. Архитектура дворца эклектична - в стиле ложной готики с элементами Ренессанса. Здание кирпичное, оштукатуренное, вытянуто с востока на запад, в плане сложной конфигурации, двухэтажное с подвалом, башни восьмигранные, трехэтажные, увенчанные зубцами. Окна стрельчатые. Дворец декорирован гранеными башенками с зубцами, углы подчеркнуты широкими лопатками. Мраморная лестница ведет в вестибюль, отделанный темными дубовыми панелями, лепкой и росписью. Передний левый угол занимает изразцовая печь.
Шарівка.
Палац, північний фасад.
Шаровка.
Дворец, северный фасад.
Sharivka. The North facade of palace.
Палац, північний фасад.
Шаровка.
Дворец, северный фасад.
Sharivka. The North facade of palace.
Шарівка.
Палац, Блакитна зала.
У палаці - три зали, двадцять шість кімнат. У їх оздобленні використано темний дуб, різьблені дерев'яні прикраси, накладні стельові тяги та карнизи, тематичний і орнаментальний розпис. У всіх кімнатах і залах встановлено мармурові каміни, печі обличковані кольоровим кахлем художньої роботи. Дві зали розміщено на першому поверсі, найбільшу блакитну з хорами для оркестру - на другому. Верхня частина стін блакитної зали та стеля розписані, стіни розчленовані пілястрами з капітелями коринфського ордера.
Шаровка. Дворец, Голубой зал.
Во дворце - три зала, двадцать шесть комнат. В их отделке использованы темный дуб, резные деревянные украшения, накладные потолочные тяги и карнизы, тематическая и орнаментальная роспись. Во всех комнатах и залах установлены мраморные камины, печи облицованы цветным кафелем художественной работы. Два зала размещены на первом этаже, самый большой голубой с хорами для оркестра - на втором. Верхняя часть стен голубого зала и потолок расписаны, стены расчленены пилястрами с капителями коринфского ордера.
У палаці - три зали, двадцять шість кімнат. У їх оздобленні використано темний дуб, різьблені дерев'яні прикраси, накладні стельові тяги та карнизи, тематичний і орнаментальний розпис. У всіх кімнатах і залах встановлено мармурові каміни, печі обличковані кольоровим кахлем художньої роботи. Дві зали розміщено на першому поверсі, найбільшу блакитну з хорами для оркестру - на другому. Верхня частина стін блакитної зали та стеля розписані, стіни розчленовані пілястрами з капітелями коринфського ордера.
Шаровка. Дворец, Голубой зал.
Во дворце - три зала, двадцать шесть комнат. В их отделке использованы темный дуб, резные деревянные украшения, накладные потолочные тяги и карнизы, тематическая и орнаментальная роспись. Во всех комнатах и залах установлены мраморные камины, печи облицованы цветным кафелем художественной работы. Два зала размещены на первом этаже, самый большой голубой с хорами для оркестра - на втором. Верхняя часть стен голубого зала и потолок расписаны, стены расчленены пилястрами с капителями коринфского ордера.
|
|
Шарівка.
Палац, фрагменти інтер'єра. Шаровка. Дворец, фрагменты интерьера. |
Шарівка.
Парк, дуб-велетень.
Шарівський парк розташований на схилах і в долині великої лощини з системою ставків. Заснований на основі вікової діброви на початку XIX століття одночасно з садибою і був невеликим парковим комплексом, у пейзажній композиції якого переважали рослини, що існували раніше. В результаті подальших робіт впродовж XIX і початку XX століть площа парку досягла 70 га. Парк складається з регулярної частини навколо палацу і ландшафтної, створеної за проектом і під керівництвом відомого будівничого парків Куфальдта. Планувальну композицію здійснено з урахуванням рельєфу місцевості, пов'язано з палацом, що визначив головну вісь парка.
Шаровка. Парк, дуб-великан.
Шаровский парк расположен на склонах и в долине большой балки с системой прудов. Основан на базе вековой дубравы в начале XIX века одновременно с усадьбой и представлял собой небольшой парковый комплекс, в пейзажной композиции которого преобладали существовавшие ранее растения. В результате дальнейших работ на протяжении XIX и начала XX веков площадь парка достигла 70 га. Парк состоит из регулярной части вокруг дворца и ландшафтной, созданной по проекту и под руководством известного паркостроителя Куфальдта. Планировочная композиция осуществлена с учетом рельефа местности, увязана с дворцом, определившим главную ось парка.
Шарівський парк розташований на схилах і в долині великої лощини з системою ставків. Заснований на основі вікової діброви на початку XIX століття одночасно з садибою і був невеликим парковим комплексом, у пейзажній композиції якого переважали рослини, що існували раніше. В результаті подальших робіт впродовж XIX і початку XX століть площа парку досягла 70 га. Парк складається з регулярної частини навколо палацу і ландшафтної, створеної за проектом і під керівництвом відомого будівничого парків Куфальдта. Планувальну композицію здійснено з урахуванням рельєфу місцевості, пов'язано з палацом, що визначив головну вісь парка.
Шаровка. Парк, дуб-великан.
Шаровский парк расположен на склонах и в долине большой балки с системой прудов. Основан на базе вековой дубравы в начале XIX века одновременно с усадьбой и представлял собой небольшой парковый комплекс, в пейзажной композиции которого преобладали существовавшие ранее растения. В результате дальнейших работ на протяжении XIX и начала XX веков площадь парка достигла 70 га. Парк состоит из регулярной части вокруг дворца и ландшафтной, созданной по проекту и под руководством известного паркостроителя Куфальдта. Планировочная композиция осуществлена с учетом рельефа местности, увязана с дворцом, определившим главную ось парка.
Шарівка.
Парк, «Камінь кохання».
Як і кожен давній парк, що поважає себе, Шарівський парк має свій власний «Камінь кохання».
За місцевими легендами, Л. Є. Кеніг привіз цей камінь із Криму на волах і встановив на тому місці, де вперше освідчився в коханні своїй дружині.
До речі, ще одна місцева легенда розповідає, що одного разу влітку дружині цукрозаводчика захотілося покататися на санях. Коханий чоловік задовольнив це бажання. За його наказом гірки та пагорби засипали цукром і літом влаштували катання на санях.
Шаровка. Парк, «Камень любви».
Как и каждый уважающий себя старый парк, Шаровский парк имеет свой собственный «Камень любви».
Согласно местным легендам, Л. Е. Кениг привез этот камень из Крыма на волах и установил на том месте, где впервые признался в любви своей жене.
Кстати, еще одна местная легенда рассказывает, что однажды летом жене сахарозаводчика захотелось покататься на санях. Любящий муж удовлетворил это желание. По его приказу горки и холмы засыпали сахаром и летом устроили катание на санях.
Як і кожен давній парк, що поважає себе, Шарівський парк має свій власний «Камінь кохання».
За місцевими легендами, Л. Є. Кеніг привіз цей камінь із Криму на волах і встановив на тому місці, де вперше освідчився в коханні своїй дружині.
До речі, ще одна місцева легенда розповідає, що одного разу влітку дружині цукрозаводчика захотілося покататися на санях. Коханий чоловік задовольнив це бажання. За його наказом гірки та пагорби засипали цукром і літом влаштували катання на санях.
Шаровка. Парк, «Камень любви».
Как и каждый уважающий себя старый парк, Шаровский парк имеет свой собственный «Камень любви».
Согласно местным легендам, Л. Е. Кениг привез этот камень из Крыма на волах и установил на том месте, где впервые признался в любви своей жене.
Кстати, еще одна местная легенда рассказывает, что однажды летом жене сахарозаводчика захотелось покататься на санях. Любящий муж удовлетворил это желание. По его приказу горки и холмы засыпали сахаром и летом устроили катание на санях.
Шарівський парк, Альтанка.
Ансамбль пам’ятника доповнюється шестикутною в плані альтанкою.
Шаровский парк, Беседка.
Ансамбль памятника дополняется шестиугольной в плане каменной беседкой.
Ансамбль пам’ятника доповнюється шестикутною в плані альтанкою.
Шаровский парк, Беседка.
Ансамбль памятника дополняется шестиугольной в плане каменной беседкой.
|
|
Шарівка, регулярна частина парку.
Тераси з парадними сходами, що спускаються до ставка. Перед південним фасадом палацу – тераса з партером і великим круглим фонтаном; нижче по схилу лощини до невеликого ставка спускаються три широкі тераси з парадними сходами. Між нижньою терасою та ставком – короткі алеї з пірамідальних дубів. Шаровка, регулярная часть парка. Террасы с парадными лестницами, которые спускаются к пруду. Перед южным фасадом дворца - терраса с партером и большим круглым фонтаном; ниже по склону балки к небольшому пруду спускаются три широкие террасы с парадными лестницами. Между нижней террасой и прудом - короткие аллеи из пирамидальных дубов. |
|
Шарівка.
Парк. Малий ставок та міст.
Через ставок перекинутий одноарковий кам'яний міст. Тераси, сходи та міст облямовані кам'яною балюстрадою. За ставком по краю лощини йдуть дві прогулянкові дороги, що обсаджено підстриженими липами. Далі починається ландшафтна частина. Її відправна ланка - великий ставок, що живиться джерелами, площею 1,4 га, який є початком водної системи парка. Шаровка. Парк. Малый пруд и мост. Через пруд переброшен одноарочный каменный мост. Террасы, лестницы и мост окаймлены каменной балюстрадой. За прудом по краю балки идут две прогулочные дороги, обсаженные подстриженными липами. Дальше начинается ландшафтная часть. Ее отправное звено - большой пруд, питающийся родниками, площадью 1,4 га, который является началом водной системы парка. |
Система ландшафтних груп, куртин і полян утворює парковий масив. Тут уміло використано пересічний рельєф місцевості та природну діброву. Переважає вільне планування насаджень. Доріжки та стежини перетинають парк у різних напрямах, проходять навколо ставка. Прогулянкові доріжки прокладено з урахуванням рельєфу місцевості, розміщення живописних куточків, оглядових майданчиків. Лощина ділить парк на два схили: на правий - південний і лівий - північний. Обидва масиви пов'язано в єдиний парково-архітектурний ансамбль. У насадженнях масиву переважають хвойні породи. Ландшафтні групи поділено полянами з поодинокими деревами - колючими сизими ялинами, ялинами звичайними, ялицями, білими тополями, віргінським ялівцем. На північному схилі балки збереглися залишки лісу, в якому переважає черешчатий дуб. Видовий склад дерев і чагарників налічує близько 70 видів. Парк зливається з лісом, в якому збереглися 250-300-річні дуби.
Система ландшафтных групп, куртин и полян образует парковый массив. Здесь умело использован пересеченный рельеф местности и естественная дубрава. Преобладает свободная планировка посадок. Дорожки и тропинки пересекают парк в разных направлениях, проходят вокруг пруда. Прогулочные дорожки проложены с учетом рельефа местности, размещения живописных уголков, смотровых площадок. Балка делит парк на два склона: на правый - южный и левый - северный. Оба массива связаны в единый парково-архитектурный ансамбль. В насаждениях массива преобладают хвойные породы. Ландшафтные группы разделены полянами с одиночными деревьями - колючими сизыми елями, елями обыкновенными, пихтами, белыми тополями, виргинским можжевельником. На северном склоне балки сохранились остатки леса, в котором преобладает черешчатый дуб. Видовой состав деревьев и кустарников насчитывает около 70 видов. Парк сливается с лесом, в котором сохранились 250-300-летние дубы.
Система ландшафтных групп, куртин и полян образует парковый массив. Здесь умело использован пересеченный рельеф местности и естественная дубрава. Преобладает свободная планировка посадок. Дорожки и тропинки пересекают парк в разных направлениях, проходят вокруг пруда. Прогулочные дорожки проложены с учетом рельефа местности, размещения живописных уголков, смотровых площадок. Балка делит парк на два склона: на правый - южный и левый - северный. Оба массива связаны в единый парково-архитектурный ансамбль. В насаждениях массива преобладают хвойные породы. Ландшафтные группы разделены полянами с одиночными деревьями - колючими сизыми елями, елями обыкновенными, пихтами, белыми тополями, виргинским можжевельником. На северном склоне балки сохранились остатки леса, в котором преобладает черешчатый дуб. Видовой состав деревьев и кустарников насчитывает около 70 видов. Парк сливается с лесом, в котором сохранились 250-300-летние дубы.
Шарівка.
Ворота.
Шаровка.
Ворота.
Ворота.
Шаровка.
Ворота.
|
Шарівка.
Колишній каретний двір. Шаровка. Бывший каретный двор. |
Шарівка.
Будинок господарчого двору (будинок управляючого), кінець XIX століття.
Замикає південний бік господарського двору, прилягає північним фасадом до узгір'я. Будівля цегляна, потинькована, прямокутна в плані, двоповерхова, з боку торців її фланіровано квадратними в плані баштами. Нижній поверх - службовий, верхній - жилий, складається з двох секцій, до кожної з яких з боку торців веде напівкруглий у плані пандус. Башти двох'ярусні, квадратні в плані, з восьмигранним бельведером, що завершено шоломоподібною маківкою з невисоким шпилем. Пілони бельведерів круглі, отвори між ними засклені. Будівля вирізняється оригінальним об'ємно-просторовим вирішенням.
Шаровка. Здание хозяйственного двора (дом управляющего), конец XIX века.
Замыкает южную сторону хозяйственного двора, примыкая северным фасадом к косогору. Кирпичное, оштукатуренное, прямоугольное в плане, двухэтажное, со стороны торцов фланкировано квадратными в плане башнями. Нижний этаж - служебный, верхний - жилой, состоит из двух секций, к каждой из которых со стороны торцов ведет полукруглый в плане пандус. Башни двухъярусные, квадратные в плане, с восьмигранным бельведером, завершенным шлемовидной главой с невысоким шпилем. Пилоны бельведеров круглые, проемы между ними застеклены. Здание отличается оригинальным объемно-пространственным решением.
Замикає південний бік господарського двору, прилягає північним фасадом до узгір'я. Будівля цегляна, потинькована, прямокутна в плані, двоповерхова, з боку торців її фланіровано квадратними в плані баштами. Нижній поверх - службовий, верхній - жилий, складається з двох секцій, до кожної з яких з боку торців веде напівкруглий у плані пандус. Башти двох'ярусні, квадратні в плані, з восьмигранним бельведером, що завершено шоломоподібною маківкою з невисоким шпилем. Пілони бельведерів круглі, отвори між ними засклені. Будівля вирізняється оригінальним об'ємно-просторовим вирішенням.
Шаровка. Здание хозяйственного двора (дом управляющего), конец XIX века.
Замыкает южную сторону хозяйственного двора, примыкая северным фасадом к косогору. Кирпичное, оштукатуренное, прямоугольное в плане, двухэтажное, со стороны торцов фланкировано квадратными в плане башнями. Нижний этаж - служебный, верхний - жилой, состоит из двух секций, к каждой из которых со стороны торцов ведет полукруглый в плане пандус. Башни двухъярусные, квадратные в плане, с восьмигранным бельведером, завершенным шлемовидной главой с невысоким шпилем. Пилоны бельведеров круглые, проемы между ними застеклены. Здание отличается оригинальным объемно-пространственным решением.
Всього у Кеніга було два великі маєтки: Гутянське з чотирма заводами (Гутянський буряко-цукровий, Шарівський і Кленівський винокурні, лісопилка) і Тростянецьке (охоплювало буряко-цукровий і цукрово-рафінадний заводи, вальцювальний млин, винокурний, лісопильний і паркетний заводи). Крім того, цукрово-рафінадний завод працював у Петербурзі.
У маєтку Кеніга було 580 коней і 875 пар волів, молочна ферма на 200 голів корів, кінний завод на 60 маток і 5 плідників, свиноферма до 1200 голів.
По смерті Л. Є. Кеніга (17 грудня 1903 року) Гутянський маєток разом з іншими володіннями перейшов до синів Карла, Федора, Олександра та Юлія Леопольдовичів, що утворили з 1 січня 1905 року повне торгове товариство «Л. Є. Кеніг Спадкоємці». Разом підприємства фірми «Л. Є. Кеніг Спадкоємці» мали річний оборот у 40 млн. рублів. У грудні 1908 року помер Федір Леопольдович Кеніг, а з 1 січня 1913 року одноосібним власником фірми, за взаємною угодою з братами-співвласниками, став Юлій Леопольдович Кеніг, задовольнивши братів частками, що їм належали.
Всего у Кенига было два больших имения: Гутянское с четырьмя заводами (Гутянский свекло-сахарный, Шаровский и Кленовский винокурные, лесопильный) и Тростянецкое (включало свекло-сахарный и сахаро-рафинадный заводы, вальцовую мельницу, винокурный, лесопильный и паркетный заводы). Кроме того, сахаро-рафинадный завод работал в Петербурге.
В имении Кенига было 580 лошадей и 875 пар волов, молочная ферма на 200 голов коров, конный завод на 60 маток и 5 производителей, свиноферма до 1200 голов.
По смерти Л. Е. Кенига (17 декабря 1903 года) Гутянское имение в числе прочих владений перешло к сыновьям Карлу, Федору, Александру и Юлию Леопольдовичам, образовавшим с 1 января 1905 года полное торговое товарищество «Л. Е. Кениг Наследники». Все предприятия фирмы «Л. Е. Кениг Наследники» имели годичный оборот в 40 млн. рублей. В декабре 1908 года скончался Федор Леопольдович Кениг, а с 1 января 1913 года единоличным владельцем фирмы, по взаимному соглашению с братьями-совладельцами, стал Юлий Леопольдович Кениг, удовлетворив братьев причитавшимся им частями.
У маєтку Кеніга було 580 коней і 875 пар волів, молочна ферма на 200 голів корів, кінний завод на 60 маток і 5 плідників, свиноферма до 1200 голів.
По смерті Л. Є. Кеніга (17 грудня 1903 року) Гутянський маєток разом з іншими володіннями перейшов до синів Карла, Федора, Олександра та Юлія Леопольдовичів, що утворили з 1 січня 1905 року повне торгове товариство «Л. Є. Кеніг Спадкоємці». Разом підприємства фірми «Л. Є. Кеніг Спадкоємці» мали річний оборот у 40 млн. рублів. У грудні 1908 року помер Федір Леопольдович Кеніг, а з 1 січня 1913 року одноосібним власником фірми, за взаємною угодою з братами-співвласниками, став Юлій Леопольдович Кеніг, задовольнивши братів частками, що їм належали.
Всего у Кенига было два больших имения: Гутянское с четырьмя заводами (Гутянский свекло-сахарный, Шаровский и Кленовский винокурные, лесопильный) и Тростянецкое (включало свекло-сахарный и сахаро-рафинадный заводы, вальцовую мельницу, винокурный, лесопильный и паркетный заводы). Кроме того, сахаро-рафинадный завод работал в Петербурге.
В имении Кенига было 580 лошадей и 875 пар волов, молочная ферма на 200 голов коров, конный завод на 60 маток и 5 производителей, свиноферма до 1200 голов.
По смерти Л. Е. Кенига (17 декабря 1903 года) Гутянское имение в числе прочих владений перешло к сыновьям Карлу, Федору, Александру и Юлию Леопольдовичам, образовавшим с 1 января 1905 года полное торговое товарищество «Л. Е. Кениг Наследники». Все предприятия фирмы «Л. Е. Кениг Наследники» имели годичный оборот в 40 млн. рублей. В декабре 1908 года скончался Федор Леопольдович Кениг, а с 1 января 1913 года единоличным владельцем фирмы, по взаимному соглашению с братьями-совладельцами, стал Юлий Леопольдович Кениг, удовлетворив братьев причитавшимся им частями.
Того дня кінцевим пунктом нашого маршруту був Харків.
Розповідь про це цікаве місто - окремою сторінкою.
В тот день конечным пунктом нашего маршрута был Харьков.
Рассказ об этом интересном городе - отдельной страницей.
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України».
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
Інші сторінки маршруту "На північний схід від Києва (серпень 2007 року)":
До переліку фотосерій