У 1960 році відділ архітектури та будівництва виконкому
Львівської обласної ради
через міжобласні науково-реставраційні
виробничі майстерні за участю Львівської картинної галереї та обласної організації Українського товариства охорони
пам’ятників та культури розпочав відбудову Олеського замку (гол. архітектор - І. Р. Могитич).
Тут працювали досвідчені майстри Є. Марушка, М. Ковальчук, С. Собків та інші.
Замкові повертали вигляд, який він мав у XVII столітті,
а більш ранні інтер'єри нижнього поверху відтворювалися відповідно часу їх створення.
В 1960 году отдел архитектуры и строительства исполкома Львовского областного совета через межобластные научно-реставрационные производственные мастерские при участии Львовской картинной галереи и областной организации Украинского общества охраны памятников и культуры начал восстановление Олеского замка (гл. архитектор - И. Р. Могитич). Здесь работали опытные мастера Е. Марушка, М. Ковальчук, С. Собкив и другие. Замку возвращали вид, какой он имел в XVII веке, а более ранние интерьеры нижнего этажа воспроизводились в соответствии времени их создания. |
|||||
|
|||||
З 1969 по 1975 рік у відреставрованих приміщеннях колективом Львівської картинної галереї
монтувалася експозиція музею-заповідника.
Надбанням стали художні твори, які були виявлені шляхом численних експедиційних пошуків.
Після реставрації більшість експонованих творів вперше постала перед очима відвідувачів завдяки рукам реставраторів
В. Овсійчука, Л. Волкової, Л. Возницької, Є. Кормакова, В. Мокрія, Ю. Поповича, Д. Ганачівського.
21 грудня 1975 року в замку відчинив двері музей - відділ Львівської картинної галереї, де створено експозицію мистецтва та культури західноукраїнських земель XIV-XVIII століть, відновлено інтер'єри. С 1969 по 1975 г. в отреставрированных помещениях коллективом Львовской картинной галереи монтировалась экспозиция музея-заповедника. Достоянием стали художественные произведения, выявленные путем многочисленных экспедиционных поисков. После реставрации большинство экспонируемых произведений впервые предстало перед глазами посетителей благодаря рукам реставраторов В. Овсийчука, Л. Волковой, Л. Возницкой, Е. Кормакова, В. Мокрия, Ю. Поповича, Д. Ганачевского. 21 декабря 1975 г. в замке отворил двери музей - отдел Львовской картинной галереи, где создана экспозиция искусства и культуры западноукраинских земель XIV-XVIII веков, восстановлены интерьеры. |
|||||
|
|||||
Стіни однієї з кімнат прикрашають дві унікальні шпалери (розпис по тканині), "сестри" яких красуються в
Луврі.
У замку зберігається й дерев'яна скульптура деякого Пінзеля, який прибув до Львова інкогніто та назвався чужим ім'ям.
Наваявши безліч скульптур, у тому числі й для собору
собору св. Юра,
майстер відбув до Європи.
Із часом з'ясувалося, що роботи його виконані в стилі візантійської школи й нічого подібного в світі (!) немає.
За рівнем майстерності Пінзель - номер два в світі після Мікеланжело.
Зараз над загадкою творця та з'ясуванням його справжнього імені б'ється багато вчених у всьому світі.
Тут міститься й найбільше зібрання портретів XVI-XVII століть.
Всього ж в Україні таких полотен 250 (для порівняння: в Росії їх налічується лише три).
Стены одной из комнат украшают две уникальные шпалеры (роспись по ткани), "сестры" которых красуются в Лувре. В замке хранится и деревянная скульптура некоего Пинзеля, который прибыл во Львов инкогнито и назвался чужим именем. Наваяв множество скульптур, в том числе и для собора собора св. Юра, мастер отбыл в Европу. Со временем выяснилось, что работы его выполнены в стиле византийской школы и ничего подобного в мире (!) нет. По уровню мастерства Пинзель - номер два в мире после Микеланжело. Сейчас над загадкой ваятеля и выяснением его настоящего имени бьются многие ученые во всем мире. Здесь хранится и самое большое собрание портретов XVI-XVII веков. Всего же в Украине таких полотен 250 (для сравнения: в России их насчитывается только три). |
|||||
|
|||||
|
|||||
Одним з найбільш яскравих зразків монументально-декоративного мистецтва є іконостас - вівтарна перегорода,
яка існувала ще в стародавніх християнських храмах.
Еволюціонуючи протягом середньовіччя, вона в XVII столітті набула закінченої архітектонічно-конструктивної форми.
Іконостас складається з комплексу живописних творів, що об'єднані чіткою системою.
В експозиції - класичний приклад іконостасу, що вийшов зі львівської майстерні Федора Сеньковича (I третина XVII століття), яка виконала чимало замовлень для українських церков. Різна живописна манера, в якій виконані окремі ікони, змушує припустити руку кількох майстрів. Особливою професійністю відзначаються ікони "Христа" та "Богоматері", які Федір Сенькович створив за старими канонічними вимогами. Подих реалізму особливо відчутний у великій храмовій іконі "Введення в храм", в яку включені побутові деталі, місцеві костюми XVII століття, мотив світської, зокрема львівської, житлової архітектури. Під значним впливом львівської живописної школи розвивається ряд своєрідних художніх осередків. Відомим на галицьких землях художнім центром у XVII столітті було містечко Судова Вишня. Так, ікону "Успіння" підписує майстер Федір з Вишні, датуючи її 1605 роком. Вражає незвичайний колорит роботи: всю композицію об'єднує глибокий синій колір з насиченою позолотою. Ще одним мистецьким осередком був Білий Камінь - село поблизу Олеська. Пензлю бїлокамінського майстра належить ікона із зображенням св. Дмитра (1648 рік), що виступає як втілення досконалого легендарного воїна, готового до захисту рідної землі. Одним из наиболее ярких образцов монументально-декоративного искусства является иконостас - алтарная перегородка, которая существовала еще в древних христианских храмах. Эволюционируя в течение средневековья, она в XVII веке приобрела законченную архитектонически-конструктивную форму. Иконостас состоит из комплекса живописных произведений, которые объединены четкой системой. В экспозиции - классический пример иконостаса, вышедшего из львовской мастерской Федора Сеньковича (I треть XVII века), которая выполнила немало заказов для украинских церквей. Разная живописная манера, в которой выполнены отдельные иконы, заставляет предположить руку нескольких мастеров. Особенной профессиональностью отмечаются иконы "Христа" и "Богоматери", которые Федор Сенькович создал по старым каноническим требованиям. Дыхание реализма особенно ощутимо в большой храмной иконе "Введение в храм", в которую включены бытовые детали, местные костюмы XVII века, мотив светской, в частности львовской, жилищной архитектуры. Под значительным влиянием львовской живописной школы развивается ряд своеобразных художественных центров. Известным на галицких землях художественным центром в XVII веке был городок Судовая Вишня. Так, икону "Успения" подписывает мастер Федор из Вишни, датируя её 1605 годом. Поражает необычный колорит работы: всю композицию объединяет глубокий синий цвет с насыщенной позолотой. Ещё одним художественным центром был Белый Камень - село поблизости Олеска. Кисти белокаменского мастера принадлежит икона с изображением св. Дмитрия (1648 год), который выступает как воплощение совершенного легендарного воина, готового к защите родной земли. |
|||||
|
|||||
У залі розміщено два вівтарі (найдавніша форма споруди для поклоніння божеству).
Вівтар Богоматері (1689 рік) складається з декількох живописних ікон, сповнених глибокого ліризму,
зокрема зображення центральної ікони "Богоматері Одигїтрії з Христом", сцени "Зустрічі Марії та Єлизавети", "Спаса Нерукотворного".
Реалістичні нюанси відчуваються у композиції "Відпочинок по шляху у Єгипет".
Цей твір є синтезом іконописного живопису та вишуканої пізньо-ренесансної різьби, яку можна бачити у вигляді виноградної лози,
стилізованих акантових листків та, так званих, "вушних раковин" на крилах вівтаря.
У вівтарі, підписаному монограмою "МТ" (1608 рік), в єдиному стилістичному ключі об'єднуються архітектурна конструкція, кругла скульптура, високі і низькі рельєфи та живопис. У центральній частині вівтаря - рельєф "Свята родина", по боках, у нішах, вміщено фігури св. Станіслава і Войцеха, вище - алегоричні постаті, досконало виконані в круглій скульптурі. Розчленований ярусами вівтар, прикрашений голівками ангелів, розетками, колонами, гірляндами фруктів, перевитими виноградною лозою, має ренесансний характер із впливами маньєризму. У XVII столітті поширеним явищем було розписування стін сільських дерев'яних храмів. Імена авторів цих розписів найчастіше невідомі. Розписи відрізнялися специфічною технікою виконання та стилістично-образною системою, більш узагальненим характером зображень, зберігаючи при цьому безпосередність й емоційність народних творів станкового живопису ("Деісусний чин"). В зале размещены два алтаря (самая давняя форма сооружения для поклонения божеству). Алтарь Богоматери (1689 год) состоит из нескольких живописных икон, преисполненных глубокого лиризма, в частности изображение центральной иконы "Богоматери Одигитрии с Христом", сцены "Встречи Марии и Елизаветы", "Спаса Нерукотворного". Реалистичные нюансы чувствуются в композиции "Отдых по пути в Египет". Это произведение является синтезом иконописной живописи и изысканной поздне-ренессансной резьбы, которую можно видеть в виде виноградной лозы, стилизованных акантовых листков и, так называемых, "ушных раковин" на крыльях алтаря. В алтаре, подписанном монограммой "МТ" (1608 год), в едином стилистическом ключе соединяются архитектурная конструкция, круглая скульптура, высокие и низкие рельефы и живопись. В центральной части алтаря - рельеф "Святое семейство", по сторонам, в нишах, помещены фигуры св. Станислава и Войцеха, выше - аллегорические фигуры, в совершенстве выполненные в круглой скульптуре. Расчленённый ярусами алтарь, украшенный головками ангелов, розетками, колоннами, гирляндами фруктов, перевитыми виноградной лозой, имеет ренессансный характер с влияниями маньеризма. В XVII веке распространенным явлением была роспись стен сельских деревянных храмов. Имена авторов этих росписей зачастую неизвестны. Росписи отличались специфической техникой исполнения и стилистически-образной системой, более обобщенным характером изображений, храня при этом непосредственность и эмоциональность народных произведений станковой живописи ("Деисусный чин"). |
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2017 Сергій Клименко |
|
|
|
|