Місто Жовква (13,3 тис. жителів) - районний центр
Львівської області,
розташований на берегах річки Свиня.
Перша згадка про давньоруське поселення під назвою Винники, що належало шляхтичеві Дервенте, датується 1368 роком.
Винники були розташовані на межі Звенигородського та Белзького князівств,
через територію яких пролягали торгові шляхи з
Галича та
Львова на Белз і Холм.
Таке розташування сприяло швидкому розвиткові поселення.
Після захоплення цих земель Польщею у середині XVI століття, Винники у 1588 році стали власністю белзького воєводи гетьмана Станіслава Жолкевського (1547-1620), який 1603 року одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста та право назвати його Жовквою (від прізвища власника).
Для здійснення будівничого задуму були запрошені найвидатніші зодчі Європи, відомі своїми львівськими та краківськими шедеврами: Павло, званий Щасливим (Паоло де Дукате Клеменсі), Павло, званий Римлянином (Паоло Домінічі), а пізніше також Амброзій, званий Прихильним (Амброзіо Нуткпаус). Ці архітектори принесли з собою найостанніші ідеї італійського Ренесансу. Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована ренесансна концепція «ідеального міста» за нерегулярною пропорційною схемою італійського теоретика й архітектора XVI століття П'єтро Катанео (розробка 1550-х років). З висоти пташиного польоту місто виглядає як сніжинка та нагадує тіло людини: голова - замок, серце - парафіяльний костел Св. Лаврентія, руки та ноги - чотири в'їзні брами. Концепція «ідеального міста» передбачала також ідеальну суспільну організацію, «де кожен мав добре виконувати те, що йому належало». При розплануванні міста одночасно закладалися етнічна та цехова схеми розселення.
Город Жолква (13,3 тыс. жителей) - районный центр Львовской области, расположенный на берегах реки Свинья. Первое упоминание о древнерусском поселении под названием Винники, принадлежавшем шляхтичу Дервенте, датируется 1368 годом. Винники были расположены на границе Звенигородского и Белзского княжеств, через территорию которых пролегали торговые пути из Галича и Львова на Белз и Холм. Такое расположение способствовало быстрому развитию поселения.
После захвата этих земель Польшей в середине XVI века, Винники в 1588 году стали собственностью белзского воеводы гетмана Станислава Жолкевского (1547-1620), который в 1603 году получил королевскую привилегию Зигмунта III на строительство нового города и право назвать его Жолквой (от фамилии владельца).
Для осуществления строительного замысла были приглашены самые выдающиеся зодчие Европы, известные своими львовскими и краковскими шедеврами: Павел, называемый Счастливым (Паоло де Дукате Клеменси), Павел, называемый Римлянином (Паоло Доминичи), а позже также Амброзий, называемый Благосклонным (Амброзио Нуткпаус). Эти архитекторы принесли с собой самые последние идеи итальянского Ренессанса. Для распланировки города-крепости с замком была применена ренессансная концепция «идеального города» по нерегулярной пропорциональной схеме итальянского теоретика и архитектора XVI века Пьетро Катанео (разработка 1550-х годов). С высоты птичьего полета город выглядит как снежинка и напоминает тело человека: голова - замок, сердце - приходской костел Св. Лаврентия, руки и ноги - четверо въездных ворот. Концепция «идеального города» предусматривала также идеальную общественную организацию, «где каждый должен был хорошо выполнять то, что ему надлежало». При распланировке города одновременно закладывались этническая и цеховая схемы расселения.
Zhovkva is a unique city for Ukraine. It had been planned to embody the picture of "ideal town", the European architectural utopia of the Renaissance period. The "perfection" was achieved through observance of several principles of harmony: the total symmetry of planning; the division of the town into proportional blocks in accordance with the living standard, religion, and professional activity. The streets which divided the blocks, converged in the city center like rays, where such parts of the town as its main square, the Rynok Square (now Vichova) and Zhovkva Castle were situated, being of approximately the same size and located symmetrically. The castle served as a center of the town life during wartime, and the square was the center of its peacetime life. From the castle fortification lines began and embraced the whole town. Of all ancient fortifications, Zvirynetska and Glynska town gates located on either side of the castle have only been preserved. The square is crowned by a town hall and the grandiose church of St Lawrence, with trading rows arranged all along the perimeter.
Żółkiew położona jest na pograniczu niezwykle malowniczego, porosłego lasami oraz pociętego wąwozami pagórkowatego pasma Roztocza i niegdyś bardzo zabagnionej równiny Małego Polesia. Tędy też przebiega ważny w Europie geologiczny i klimatyczny pas z bogatą florą i fauną oraz Główny Europejski Dział Wodny.
Właśnie tutaj, obok urwistego terenu Roztocza, góry Garaj (365m npm), wznoszącej się o 150 metrów nad przylegającą równiną, krzyżowały się dawne szlaki Rusi Czerwonej. Ze wschodu na zachód przez Dymoszyn (dzisiaj Kamianka Buska) i Szczekotyn (okolice wioski Hłyńsko - 5 km od Żółkwi) do Krakowa prowadził słynny Czarny Szlak. Z południa na północ ze stołecznego miasta Halicza przez Lwów, Bełz i Chełm prowadził szlak, zwany później Traktem Królewskim, ponieważ łączył Lwów i Zamość z Warszawą.
Na tym ruchliwym skrzyżowaniu szlaków od dawna istniała i rozwijała się wieś Winniki. Właśnie tutaj w 1594r. St.Zółkiewski postanowił założyć prywatne, warowne miasto-rezydencję. Sprzyjało temu obronne ukształtowanie terenu. Wyżynę od południa i zachodu otaczały błota, jezioro i staw, a od północy - głęboki wąwóz z potokiem.
Do realizacji swego zamierzenia sprowadził Żółkiewski ze Lwowa słynnych włoskich architektów: Pawła zwanego Szczęśliwym (Paolo de Dukato Klemensi), Pawła zwanego Rzymianinem (Paolo Dominici) i nieco później Ambrozego Przychylnego (Ambrozjo Nutkaus). Przynieśli oni na ziemie wschodniosłowiańskie najnowsze idee włoskiego Odrodzenia. Planowanie miasta zostało wzorowane na koncepcji „idealnego miasta" opracowanej w połowie XVIw. przez włoskiego teoretyka Petro Kataneo oraz wzorowali się na Zamościu powstałym o 15 lat wcześniej.
Після захоплення цих земель Польщею у середині XVI століття, Винники у 1588 році стали власністю белзького воєводи гетьмана Станіслава Жолкевського (1547-1620), який 1603 року одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста та право назвати його Жовквою (від прізвища власника).
Для здійснення будівничого задуму були запрошені найвидатніші зодчі Європи, відомі своїми львівськими та краківськими шедеврами: Павло, званий Щасливим (Паоло де Дукате Клеменсі), Павло, званий Римлянином (Паоло Домінічі), а пізніше також Амброзій, званий Прихильним (Амброзіо Нуткпаус). Ці архітектори принесли з собою найостанніші ідеї італійського Ренесансу. Для розпланування міста-фортеці з замком була застосована ренесансна концепція «ідеального міста» за нерегулярною пропорційною схемою італійського теоретика й архітектора XVI століття П'єтро Катанео (розробка 1550-х років). З висоти пташиного польоту місто виглядає як сніжинка та нагадує тіло людини: голова - замок, серце - парафіяльний костел Св. Лаврентія, руки та ноги - чотири в'їзні брами. Концепція «ідеального міста» передбачала також ідеальну суспільну організацію, «де кожен мав добре виконувати те, що йому належало». При розплануванні міста одночасно закладалися етнічна та цехова схеми розселення.
Город Жолква (13,3 тыс. жителей) - районный центр Львовской области, расположенный на берегах реки Свинья. Первое упоминание о древнерусском поселении под названием Винники, принадлежавшем шляхтичу Дервенте, датируется 1368 годом. Винники были расположены на границе Звенигородского и Белзского княжеств, через территорию которых пролегали торговые пути из Галича и Львова на Белз и Холм. Такое расположение способствовало быстрому развитию поселения.
После захвата этих земель Польшей в середине XVI века, Винники в 1588 году стали собственностью белзского воеводы гетмана Станислава Жолкевского (1547-1620), который в 1603 году получил королевскую привилегию Зигмунта III на строительство нового города и право назвать его Жолквой (от фамилии владельца).
Для осуществления строительного замысла были приглашены самые выдающиеся зодчие Европы, известные своими львовскими и краковскими шедеврами: Павел, называемый Счастливым (Паоло де Дукате Клеменси), Павел, называемый Римлянином (Паоло Доминичи), а позже также Амброзий, называемый Благосклонным (Амброзио Нуткпаус). Эти архитекторы принесли с собой самые последние идеи итальянского Ренессанса. Для распланировки города-крепости с замком была применена ренессансная концепция «идеального города» по нерегулярной пропорциональной схеме итальянского теоретика и архитектора XVI века Пьетро Катанео (разработка 1550-х годов). С высоты птичьего полета город выглядит как снежинка и напоминает тело человека: голова - замок, сердце - приходской костел Св. Лаврентия, руки и ноги - четверо въездных ворот. Концепция «идеального города» предусматривала также идеальную общественную организацию, «где каждый должен был хорошо выполнять то, что ему надлежало». При распланировке города одновременно закладывались этническая и цеховая схемы расселения.
Zhovkva is a unique city for Ukraine. It had been planned to embody the picture of "ideal town", the European architectural utopia of the Renaissance period. The "perfection" was achieved through observance of several principles of harmony: the total symmetry of planning; the division of the town into proportional blocks in accordance with the living standard, religion, and professional activity. The streets which divided the blocks, converged in the city center like rays, where such parts of the town as its main square, the Rynok Square (now Vichova) and Zhovkva Castle were situated, being of approximately the same size and located symmetrically. The castle served as a center of the town life during wartime, and the square was the center of its peacetime life. From the castle fortification lines began and embraced the whole town. Of all ancient fortifications, Zvirynetska and Glynska town gates located on either side of the castle have only been preserved. The square is crowned by a town hall and the grandiose church of St Lawrence, with trading rows arranged all along the perimeter.
Żółkiew położona jest na pograniczu niezwykle malowniczego, porosłego lasami oraz pociętego wąwozami pagórkowatego pasma Roztocza i niegdyś bardzo zabagnionej równiny Małego Polesia. Tędy też przebiega ważny w Europie geologiczny i klimatyczny pas z bogatą florą i fauną oraz Główny Europejski Dział Wodny.
Właśnie tutaj, obok urwistego terenu Roztocza, góry Garaj (365m npm), wznoszącej się o 150 metrów nad przylegającą równiną, krzyżowały się dawne szlaki Rusi Czerwonej. Ze wschodu na zachód przez Dymoszyn (dzisiaj Kamianka Buska) i Szczekotyn (okolice wioski Hłyńsko - 5 km od Żółkwi) do Krakowa prowadził słynny Czarny Szlak. Z południa na północ ze stołecznego miasta Halicza przez Lwów, Bełz i Chełm prowadził szlak, zwany później Traktem Królewskim, ponieważ łączył Lwów i Zamość z Warszawą.
Na tym ruchliwym skrzyżowaniu szlaków od dawna istniała i rozwijała się wieś Winniki. Właśnie tutaj w 1594r. St.Zółkiewski postanowił założyć prywatne, warowne miasto-rezydencję. Sprzyjało temu obronne ukształtowanie terenu. Wyżynę od południa i zachodu otaczały błota, jezioro i staw, a od północy - głęboki wąwóz z potokiem.
Do realizacji swego zamierzenia sprowadził Żółkiewski ze Lwowa słynnych włoskich architektów: Pawła zwanego Szczęśliwym (Paolo de Dukato Klemensi), Pawła zwanego Rzymianinem (Paolo Dominici) i nieco później Ambrozego Przychylnego (Ambrozjo Nutkaus). Przynieśli oni na ziemie wschodniosłowiańskie najnowsze idee włoskiego Odrodzenia. Planowanie miasta zostało wzorowane na koncepcji „idealnego miasta" opracowanej w połowie XVIw. przez włoskiego teoretyka Petro Kataneo oraz wzorowali się na Zamościu powstałym o 15 lat wcześniej.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві. План міста Жовква з позначенням розташування визначних пам'яток.
Основний заповідний об'єкт - ренесансне місто в мурах XVI-XVII століть.
Панорама міста Жовква, кінець XVII століття. Государственный историко-архитектурный заповедник в г. Жолква. План города Жолква с обозначением расположения достопримечательностей. Основной заповедный объект - ренессансный город в стенах XVI-XVII веков. Панорама города Жолква, конец XVII века. Historical and Architectural Prezerve in Zhovkva. The main protected object is the Renaissana town - fortess from the XVI-XVII centuries. |
Весною 1595 року розпочалося масштабне будівництво, яке тривало десять років.
У першу чергу споруджували замок, оборонні вежі та брами міста.
Прибулі городяни одночасно отримали парцелі та спорудили ряди багатих кам'яниць на Ринку і головних вулицях.
Тут працювали кращі архітектори, на запрошення приїхали відомі майстри, в тому числі з польського містечка Замостя,
яке збудували на 15 років раніше і яке було певним зразком для будівництва Жовкви.
Сам Жолкевський майже весь час був зайнятий війнами та державними справами,
тому грандіозним будівництвом керувала його дружина Реґіна з Ґербуртів (одного з найосвіченіших родів Європи).
Місто будували дуже швидко. У 1603 році Жовкві було надано Магдебурзьке право. А вже в 1605 році нове місто було повністю впорядковано та мало всі основні громадські будівлі.
Отже, у XVII столітті Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Перед оборонними мурами замку було розплановано ринкову площу з житловими будинками по краях. При забудові Жовкви використовувався поширений у середньовіччя містобудівний прийом, коли всі будинки мали не тільки однакову ширину і однакову кількість вікон (по три), а й подібну архітектуру фасадів. Після завершення будівництва замку й укріпленої частини міста, Жовква почала обростати культовими спорудами. У центрі ринкової площі було збудовано кафедральний костел Святого Лаврентія (1606-1618 роки), у якому збереглися надгробні пам'ятники родин Жолкевських і Собеських. Неподалік від центру в 1612 році було закладено Троїцьку церкву, яка належить до комплексу споруд Василіанського монастиря. Традиційно величними є споруди Домініканського монастиря (1653-1655 роки), чий костел використовуються нині Українською Греко-Католицькою Церквою.
Весной 1595 года началось масштабное строительство, которое длилось десять лет. В первую очередь сооружали замок, оборонные башни и ворота города. Прибывшие горожане одновременно получили парцеллы и построили ряды богатых зданий на Рынке и главных улицах. Здесь работали лучшие архитекторы, по приглашению приехали известные мастера, в том числе из польского местечка Замостье, которое построили на 15 лет ранее и которое было неким образцом для строительства Жолквы. Сам Жолкевский почти все время был занят войнами и государственными делами, потому грандиозным строительством руководила его жена Регина из Гербуртов (одного из самых образованных родов Европы). Город строили очень быстро. В 1603 году Жолкве было предоставлено Магдебургское право. А уже в 1605 году новый город был полностью упорядочен и имел все основные общественные здания.
Таким образом, в XVII веке Жолква превратилась в укрепленный город-крепость, окруженный валами и рвами. Перед оборонными стенами замка была распланирована рыночная площадь с жилыми домами по краям. При застройке Жолквы использовался распространенный в средневековье градостроительный прием, когда все дома имели не только одинаковую ширину и одинаковое количество окон (по три), но и подобную архитектуру фасадов. После завершения строительства замка и укрепленной части города, Жолква начала обрастать культовыми сооружениями. В центре рыночной площади был построен кафедральный костел Святого Лаврентия (1606-1618 годы), в котором сохранились надгробные памятники семей Жолкевских и Собеских. Неподалеку от центра в 1612 году была заложена Троицкая церковь, которая принадлежит к комплексу сооружений Василианского монастыря. Традиционно величественными являются сооружения Доминиканского монастыря (1653-1655 годы), костел которого в настоящее время используется Украинской Греко-Католической Церковью.
All the central part of Zhovkva with the castle is a single architectural ensemble, which has been given the status of historical and architectural reserve nowadays. The real embodiment of architectural imagination is the work of the Polish Hetman of Crown Stanislaw Zholkievskiy. He founded the city in 1597 on the site of the village of Vinnyky.
Wiosną 1595r. przystąpiono do budowy. Zwożono materiały, wypalano cegłę, zrobiono olbrzymie wykopy i nasypy. Setki robotników wznosiło kamienne mury. Najpierw powstał zamek, wieże obronne i bramy miasta, które zachowały się do końca stulecia. Jednocześnie, przybyli mieszczanie otrzymują parcele, budują wokół rynku i przy głównych ulicach bogate kamienice projektowane przez znanych architektów. Sam Żółkiewski, zajęty wojną i sprawami królestwa, budownictwem prawie się nie zajmował, poręczywszy cały zarząd swej małżonce Reginie z Herbutów -jednego z najbardziej wykształconych rodów Europy. W 1603r. miasto otrzymało akt lokalizacji na prawie magdeburskim.
Wiadomo, że już w 1605r. Żółkiew była całkowicie uporządkowana, posiadała wszystkie podstawowe miejskie budynki. Rok później ukończono budownictwo zaniku, po czym Żółkiewski przystąpił do budowy kościoła parafialnego, a przy nim zakłada szpital, szkołę i miejski przytułek dla polskiej biedoty. Za murami miasta powstaje duży zwierzyniec. W 1612r. finansuje przebudowę cerkwi Bożego Narodzenia i budowę przytułku dla Rusinów.
Місто будували дуже швидко. У 1603 році Жовкві було надано Магдебурзьке право. А вже в 1605 році нове місто було повністю впорядковано та мало всі основні громадські будівлі.
Отже, у XVII столітті Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Перед оборонними мурами замку було розплановано ринкову площу з житловими будинками по краях. При забудові Жовкви використовувався поширений у середньовіччя містобудівний прийом, коли всі будинки мали не тільки однакову ширину і однакову кількість вікон (по три), а й подібну архітектуру фасадів. Після завершення будівництва замку й укріпленої частини міста, Жовква почала обростати культовими спорудами. У центрі ринкової площі було збудовано кафедральний костел Святого Лаврентія (1606-1618 роки), у якому збереглися надгробні пам'ятники родин Жолкевських і Собеських. Неподалік від центру в 1612 році було закладено Троїцьку церкву, яка належить до комплексу споруд Василіанського монастиря. Традиційно величними є споруди Домініканського монастиря (1653-1655 роки), чий костел використовуються нині Українською Греко-Католицькою Церквою.
Весной 1595 года началось масштабное строительство, которое длилось десять лет. В первую очередь сооружали замок, оборонные башни и ворота города. Прибывшие горожане одновременно получили парцеллы и построили ряды богатых зданий на Рынке и главных улицах. Здесь работали лучшие архитекторы, по приглашению приехали известные мастера, в том числе из польского местечка Замостье, которое построили на 15 лет ранее и которое было неким образцом для строительства Жолквы. Сам Жолкевский почти все время был занят войнами и государственными делами, потому грандиозным строительством руководила его жена Регина из Гербуртов (одного из самых образованных родов Европы). Город строили очень быстро. В 1603 году Жолкве было предоставлено Магдебургское право. А уже в 1605 году новый город был полностью упорядочен и имел все основные общественные здания.
Таким образом, в XVII веке Жолква превратилась в укрепленный город-крепость, окруженный валами и рвами. Перед оборонными стенами замка была распланирована рыночная площадь с жилыми домами по краям. При застройке Жолквы использовался распространенный в средневековье градостроительный прием, когда все дома имели не только одинаковую ширину и одинаковое количество окон (по три), но и подобную архитектуру фасадов. После завершения строительства замка и укрепленной части города, Жолква начала обрастать культовыми сооружениями. В центре рыночной площади был построен кафедральный костел Святого Лаврентия (1606-1618 годы), в котором сохранились надгробные памятники семей Жолкевских и Собеских. Неподалеку от центра в 1612 году была заложена Троицкая церковь, которая принадлежит к комплексу сооружений Василианского монастыря. Традиционно величественными являются сооружения Доминиканского монастыря (1653-1655 годы), костел которого в настоящее время используется Украинской Греко-Католической Церковью.
All the central part of Zhovkva with the castle is a single architectural ensemble, which has been given the status of historical and architectural reserve nowadays. The real embodiment of architectural imagination is the work of the Polish Hetman of Crown Stanislaw Zholkievskiy. He founded the city in 1597 on the site of the village of Vinnyky.
Wiosną 1595r. przystąpiono do budowy. Zwożono materiały, wypalano cegłę, zrobiono olbrzymie wykopy i nasypy. Setki robotników wznosiło kamienne mury. Najpierw powstał zamek, wieże obronne i bramy miasta, które zachowały się do końca stulecia. Jednocześnie, przybyli mieszczanie otrzymują parcele, budują wokół rynku i przy głównych ulicach bogate kamienice projektowane przez znanych architektów. Sam Żółkiewski, zajęty wojną i sprawami królestwa, budownictwem prawie się nie zajmował, poręczywszy cały zarząd swej małżonce Reginie z Herbutów -jednego z najbardziej wykształconych rodów Europy. W 1603r. miasto otrzymało akt lokalizacji na prawie magdeburskim.
Wiadomo, że już w 1605r. Żółkiew była całkowicie uporządkowana, posiadała wszystkie podstawowe miejskie budynki. Rok później ukończono budownictwo zaniku, po czym Żółkiewski przystąpił do budowy kościoła parafialnego, a przy nim zakłada szpital, szkołę i miejski przytułek dla polskiej biedoty. Za murami miasta powstaje duży zwierzyniec. W 1612r. finansuje przebudowę cerkwi Bożego Narodzenia i budowę przytułku dla Rusinów.
Фото липня 2008 року.
Жовква. Вічева площа (колишня площа Ринок). Панорама (~210°).
Жолква. Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Панорама (~210°).
Zhovkva. The view of the Central Square (former "Market Square").
Żółkiew. Widok na Rynek.
З 1678 року жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собєського.
Наприкінці XVII століття відзначилися будівництвом своєї культової споруди євреї, запрошені в місто Жолкевським сторіччям раніше.
За якийсь час вони створили тут одну з найбільших своїх громад у Західній Україні.
Тут діяв один із найміцніших центрів гебрайського друкарства.
Побудована у 1692-1700 роках синагога була однією з найвідоміших іудейських святинь у країні.
Її було спалено під час Другої світової війни, але потім відновлено.
Впродовж визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького в Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо.
Під час Північної війни 1700-1721 років жовківський замок протягом року був резиденцією російського імператора Петра I.
Сюди також 1707 року приїздив гетьман України Іван Мазепа зі старшиною, який саме тут довідався про плани Петра I реформувати Гетьманщину,
через що і почав таємні переговори про союз з Карлом XII.
Наприкінці XVII - на початку XVIII століть Жовква була відома як місто ремісників, славилися тутешні художня школа та школа різьбярства.
С 1678 года жолковский замок стал королевской резиденцией Яна III Собеского. В конце XVII века отметились строительством своего культового сооружения евреи, приглашенные в город Жолкевским на столетие раньше. За некоторое время они создали здесь одну из наибольших своих общин в Западной Украине. Здесь действовал один из наиболее мощных центров гебраистского книгопечатания. Построенная в 1692-1700 годах синагога была одной из самых известных иудейских святынь в стране. Она была сожжена во время Второй мировой войны, но потом восстановлена. На протяжении освободительной борьбы под руководством Богдана Хмельницкого в Жолкве дважды побывало казацко-крестьянское войско. Во время Северной войны 1700-1721 годов жолковский замок на протяжении года был резиденцией русского императора Петра I. Сюда также в 1707 году приезжал гетман Украины Иван Мазепа со старшиной, который именно здесь узнал о планах Петра I реформировать Гетманщину, из-за чего и начал тайные переговоры о союзе с Карлом XII. В конце XVII - в начале XVIII веков Жолква была известна как город ремесленников, славились здешние художественная школа и школа резчиков.
Okres największego rozkwitu Żółkwi związany jest z Janem Sobieskim, który odziedziczył miasto po swej matce. W 1661r. Sobieski został hetmanem wielkim koronnym, a w 1674r. królem Polski. Żółkiew, położona w centrum olbrzymich posiadłości rodu, staje się prywatną rezydencją króla.
Miasto się rozbudowuje i pięknieje. Przy starym kościele św. Andrzeja wybudowano klasztor dla Dominikanek, które uciekły z Kamieńca Podolskiego zajętego przez Turków. Również dla sprowadzonych oo. Bazylianów przy cerkwi Bożego Narodzenia budują klasztor, w którym umieszczono relikwie św. Męczennika Jana z Suczawy. Pierwszym przeorem klasztoru został, zaproszony przez króla, suczawski metropolita Dosyfej słynny mołdawsko-rumuński pisarz. Czynny do dziś klasztor oo. Bazylianów i jego drukarnia na przełomie XIX i XX wieku odegrały bardzo ważną rolę w szerzeniu oświaty i kultury na całej Ukrainie Zachodniej.
Jan III Sobieski sprowadził bogatych Żydów, kupców i mistrzów-rzemieślników.
Żółkiew stopniowo nabierała cech prawdziwej stolicy europejskiej. Sława żółkiewskich malarzy i rzeźbiarzy rozchodziła się daleko za granicami królestwa.
С 1678 года жолковский замок стал королевской резиденцией Яна III Собеского. В конце XVII века отметились строительством своего культового сооружения евреи, приглашенные в город Жолкевским на столетие раньше. За некоторое время они создали здесь одну из наибольших своих общин в Западной Украине. Здесь действовал один из наиболее мощных центров гебраистского книгопечатания. Построенная в 1692-1700 годах синагога была одной из самых известных иудейских святынь в стране. Она была сожжена во время Второй мировой войны, но потом восстановлена. На протяжении освободительной борьбы под руководством Богдана Хмельницкого в Жолкве дважды побывало казацко-крестьянское войско. Во время Северной войны 1700-1721 годов жолковский замок на протяжении года был резиденцией русского императора Петра I. Сюда также в 1707 году приезжал гетман Украины Иван Мазепа со старшиной, который именно здесь узнал о планах Петра I реформировать Гетманщину, из-за чего и начал тайные переговоры о союзе с Карлом XII. В конце XVII - в начале XVIII веков Жолква была известна как город ремесленников, славились здешние художественная школа и школа резчиков.
Okres największego rozkwitu Żółkwi związany jest z Janem Sobieskim, który odziedziczył miasto po swej matce. W 1661r. Sobieski został hetmanem wielkim koronnym, a w 1674r. królem Polski. Żółkiew, położona w centrum olbrzymich posiadłości rodu, staje się prywatną rezydencją króla.
Miasto się rozbudowuje i pięknieje. Przy starym kościele św. Andrzeja wybudowano klasztor dla Dominikanek, które uciekły z Kamieńca Podolskiego zajętego przez Turków. Również dla sprowadzonych oo. Bazylianów przy cerkwi Bożego Narodzenia budują klasztor, w którym umieszczono relikwie św. Męczennika Jana z Suczawy. Pierwszym przeorem klasztoru został, zaproszony przez króla, suczawski metropolita Dosyfej słynny mołdawsko-rumuński pisarz. Czynny do dziś klasztor oo. Bazylianów i jego drukarnia na przełomie XIX i XX wieku odegrały bardzo ważną rolę w szerzeniu oświaty i kultury na całej Ukrainie Zachodniej.
Jan III Sobieski sprowadził bogatych Żydów, kupców i mistrzów-rzemieślników.
Żółkiew stopniowo nabierała cech prawdziwej stolicy europejskiej. Sława żółkiewskich malarzy i rzeźbiarzy rozchodziła się daleko za granicami królestwa.
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Жовква. Вічева площа (колишня площа Ринок).
Жолква. Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Zhovkva. The Central Square (former "Market Square"). Żółkiew. Rynek. |
Під час світових воєн сильно постраждали всі споруди Жовкви.
Замок, перебудований в 1740 році у стилі рококо, став руйнуватися та розбиратися на цеглу,
коли після першого поділу Польщі в 1772 році місто потрапило до складу Австрії.
Після Першої світової війни, коли ці землі знову відійшли до Польщі, його частково відбудували, звівши біля стін замку будинок ратуші (1926-1932 роки).
Під час Другої світової війни замок знову було зруйновано і тривалий час по війні тут розміщувалася військова частина.
Тільки в 1972-1976 роках було зроблено капітальну реконструкцію замкових мурів і веж.
На тлі цього здається майже неймовірним, що в Жовкві вціліли дві дерев'яні церкви, побудовані в першій половині XVIII століття.
Можливо, розташування на околиці міста вберегло церкви Різдва Богородиці (1705 рік) і Святої Трійці (1720 рік) від руйнування.
У церкві Св. Трійці зберігся один із найкращих іконостасів того часу.
У радянський період Жовкву перейменували (1951 рік) на Нестерів на честь знаного російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова, який у вересні 1914 року перший у світі виконав знамениту «мертву петлю» і загинув у бою неподалік від міста під час тарану з іншим літуном. Історичну назву місту на вимогу мешканців повернули 1991 року. Нині Жовква має найбільш повно збережений у Львівській області ансамбль історичних культово-громадських споруд.
Во время мировых войн сильно пострадали все строения Жолквы. Замок, перестроенный в 1740 году в стиле рококо, стал разрушаться и разбираться на кирпич, когда после первого раздела Польши в 1772 году город попал в состав Австрии. После Первой мировой войны, когда эти земли опять отошли к Польше, его частично отстроили, возведя возле стен замка здание ратуши (1926-1932 годы). Во время Второй мировой войны замок опять был разрушен и длительное время после войны здесь размещалась воинская часть. Только в 1972-1976 годах была произведена капитальная реконструкция замковых стен и башен. На фоне этого представляется почти невероятным, что в Жолкве уцелели две деревянных церкви, построенные в первой половине XVIII века. Возможно, расположение на околице города уберегло церкви Рождества Богородицы (1705 год) и Святой Троицы (1720 год) от разрушения. В церкви Св. Троицы сохранился один из лучших иконостасов того времени.
В советский период Жолкву переименовали (1951 год) в Нестеров в честь известного русского авиатора времен Первой мировой войны Петра Нестерова, который в сентябре 1914 года первый в мире выполнил знаменитую «мертвую петлю» и погиб в бою неподалеку от города во время тарана с другим летчиком. Историческое название городу по требованию жителей вернули в 1991 году. В настоящее время Жолква имеет наиболее полно сохраненный во Львовской области ансамбль исторических культово-общественных сооружений.
During the Northern War against Sweden (1706-1707), Zhovkva Castle was the residence of the Russian Emperor Petro I, his meetings with Hetman Mazepa took place here. It was here, where the famous Zhovkva operational plan was developed. Its essence was to avoid a large-scale battle until the chances of victory could be ensured.
Żółkiew była centrum wydarzeń europejskich. W czasie wojny północnej w 1. 1700-1721 tutaj przez kilka miesięcy kwaterował Piotr I, opracowując plany rozgromienia Szwedów. Stąd rządził Rosją, przyjmował posłów zagranicznych i kozackich podpułkowników. Bywał tu hetman ukraiński Iwan Mazepa, przygotowujący tajne układy z królem szwedzkim Karolem XII.
W czasie rządów synów króla Jana III Sobieskiego - Jakuba i Konstantego - osiemnastowieczna Żółkiew cieszyła się największym poszanowaniem wśród innych miast królestwa. Dbano o wysoki poziom rzemiosła i handlu. Na miejscu spalonych cerkwi królewicze ufundowali drewniane świątynie w Winnikach (p.w.Narodzenia NMP 1705) oraz na Lwowskim Przedmieściu (św.Trójcy 1720) i kościół św. Łazarza ze szpitalem dla ubogich (1735). W tym samym czasie rozpoczęto odbudowę kościoła i klasztoru Dominikanek.
Niestety, wielkie szkody wyrządziło trzęsienie ziemi 11 czerwca 1737r. W następnym roku spłonęła w śródmieściu część ulicy Lwowskiej i Kościół dominikański. Tragedii dopełniała epidemia z setkami ofiar.
Hetman litewski, książę Michał Radziwiłł, który odziedziczył Żółkiew, dołożył dużych starań by zaprowadzić ład w opuszczonym zamku i utrzymać porządek w mieście. W znacznym stopniu dokonał przebudowy wnętrz i zmienił wygląd zewnętrzny zamku. Odnowił miejskie budowle, a w 1747r. buduje fabrykę porcelany, kafli i nowy młyn.
W Żółkwi mieszkało i tworzyło wielu malarzy i rzeźbiarzy o sławie europejskiej. Andrzej Szluter, Stefan Szwaner, absolwenci Rzymskiej Akademii św. Łuki Jerzy Szymanowicz i Martino Altamonte. Znani malarze Iwan Rutkowicz, Iwo Kondzelewicz, Wasyl Petranowicz, Damian Rojewicz i wielu innych artystów, którzy stworzyli szkołę znaną w XVII-XVIIIw. jako Żółkiewską Szkołę Snycerstwa i Malarstwa.
Spuścizna malarska Żółkiewskiej Szkoły licznie przedstawiona w muzeach i drewnianych cerkwiach Ukrainy i wschodniej Polski. Rozpoczęte badania stawiają mało znane imiona obok mistrzów o sławie światowej.
Dawne czasy miasta są związane z licznymi wybitnymi osobowościami, wydarzeniami historycznymi, osiągnięciami w dziedzinie kultury. Żółkiew jako historyczne centrum architertury o wygodnym położeniu na skrzyżowaniu szlaków o znaczemiu międzynarodowym stwarza dobre warunki dla rozwoju turystyki.
У радянський період Жовкву перейменували (1951 рік) на Нестерів на честь знаного російського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова, який у вересні 1914 року перший у світі виконав знамениту «мертву петлю» і загинув у бою неподалік від міста під час тарану з іншим літуном. Історичну назву місту на вимогу мешканців повернули 1991 року. Нині Жовква має найбільш повно збережений у Львівській області ансамбль історичних культово-громадських споруд.
Во время мировых войн сильно пострадали все строения Жолквы. Замок, перестроенный в 1740 году в стиле рококо, стал разрушаться и разбираться на кирпич, когда после первого раздела Польши в 1772 году город попал в состав Австрии. После Первой мировой войны, когда эти земли опять отошли к Польше, его частично отстроили, возведя возле стен замка здание ратуши (1926-1932 годы). Во время Второй мировой войны замок опять был разрушен и длительное время после войны здесь размещалась воинская часть. Только в 1972-1976 годах была произведена капитальная реконструкция замковых стен и башен. На фоне этого представляется почти невероятным, что в Жолкве уцелели две деревянных церкви, построенные в первой половине XVIII века. Возможно, расположение на околице города уберегло церкви Рождества Богородицы (1705 год) и Святой Троицы (1720 год) от разрушения. В церкви Св. Троицы сохранился один из лучших иконостасов того времени.
В советский период Жолкву переименовали (1951 год) в Нестеров в честь известного русского авиатора времен Первой мировой войны Петра Нестерова, который в сентябре 1914 года первый в мире выполнил знаменитую «мертвую петлю» и погиб в бою неподалеку от города во время тарана с другим летчиком. Историческое название городу по требованию жителей вернули в 1991 году. В настоящее время Жолква имеет наиболее полно сохраненный во Львовской области ансамбль исторических культово-общественных сооружений.
During the Northern War against Sweden (1706-1707), Zhovkva Castle was the residence of the Russian Emperor Petro I, his meetings with Hetman Mazepa took place here. It was here, where the famous Zhovkva operational plan was developed. Its essence was to avoid a large-scale battle until the chances of victory could be ensured.
Żółkiew była centrum wydarzeń europejskich. W czasie wojny północnej w 1. 1700-1721 tutaj przez kilka miesięcy kwaterował Piotr I, opracowując plany rozgromienia Szwedów. Stąd rządził Rosją, przyjmował posłów zagranicznych i kozackich podpułkowników. Bywał tu hetman ukraiński Iwan Mazepa, przygotowujący tajne układy z królem szwedzkim Karolem XII.
W czasie rządów synów króla Jana III Sobieskiego - Jakuba i Konstantego - osiemnastowieczna Żółkiew cieszyła się największym poszanowaniem wśród innych miast królestwa. Dbano o wysoki poziom rzemiosła i handlu. Na miejscu spalonych cerkwi królewicze ufundowali drewniane świątynie w Winnikach (p.w.Narodzenia NMP 1705) oraz na Lwowskim Przedmieściu (św.Trójcy 1720) i kościół św. Łazarza ze szpitalem dla ubogich (1735). W tym samym czasie rozpoczęto odbudowę kościoła i klasztoru Dominikanek.
Niestety, wielkie szkody wyrządziło trzęsienie ziemi 11 czerwca 1737r. W następnym roku spłonęła w śródmieściu część ulicy Lwowskiej i Kościół dominikański. Tragedii dopełniała epidemia z setkami ofiar.
Hetman litewski, książę Michał Radziwiłł, który odziedziczył Żółkiew, dołożył dużych starań by zaprowadzić ład w opuszczonym zamku i utrzymać porządek w mieście. W znacznym stopniu dokonał przebudowy wnętrz i zmienił wygląd zewnętrzny zamku. Odnowił miejskie budowle, a w 1747r. buduje fabrykę porcelany, kafli i nowy młyn.
W Żółkwi mieszkało i tworzyło wielu malarzy i rzeźbiarzy o sławie europejskiej. Andrzej Szluter, Stefan Szwaner, absolwenci Rzymskiej Akademii św. Łuki Jerzy Szymanowicz i Martino Altamonte. Znani malarze Iwan Rutkowicz, Iwo Kondzelewicz, Wasyl Petranowicz, Damian Rojewicz i wielu innych artystów, którzy stworzyli szkołę znaną w XVII-XVIIIw. jako Żółkiewską Szkołę Snycerstwa i Malarstwa.
Spuścizna malarska Żółkiewskiej Szkoły licznie przedstawiona w muzeach i drewnianych cerkwiach Ukrainy i wschodniej Polski. Rozpoczęte badania stawiają mało znane imiona obok mistrzów o sławie światowej.
Dawne czasy miasta są związane z licznymi wybitnymi osobowościami, wydarzeniami historycznymi, osiągnięciami w dziedzinie kultury. Żółkiew jako historyczne centrum architertury o wygodnym położeniu na skrzyżowaniu szlaków o znaczemiu międzynarodowym stwarza dobre warunki dla rozwoju turystyki.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Жовква. Вічева площа (колишня площа Ринок).
Житлова забудова XVII століття з аркадою (ліворуч) і XVII-XIX століть (праворуч). Жолква. Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Жилая застройка XVII века с аркадой (слева) и XVII-XIX веков (справа). Zhovkva. The Central Square (former "Market Square"). Żółkiew. Rynek. Kamienice XVII w. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Жовква. Вічева площа (колишня площа Ринок).
Житлова забудова XVII століття з аркадою. Жолква. Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Жилая застройка XVII века с аркадой. |
Фото липня 2008 року.
Звіринецька брама, кінець XVI століття (пл. Вічева).
Отримала назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкевськими. Це - єдина з міських брам Жовкви, що дійшла до наших часів в автентичному стані. У верхньому її ярусі було влаштовано приміщення для варти.
Колись місто мало чотири брами - Львівську, Жидівську, Глинську та Звіринецьку. Перші дві з них розібрали наприкінці XVIII століття за наказом австрійської влади.
Зверинецкие ворота, конец XVI века (пл. Вечевая).
Получили название от зверинца, заложенного вблизи замка Жолкевскими. Это - единственные из городских ворот Жолквы, дошедшие до наших времен в подлиннике. В верхнем их ярусе было устроено помещение для стражи.
Когда-то город имел четверо ворот - Львовские, Жидовские, Глинские и Звиринецкие. Первые двое из них разобрали в конце XVIII века по приказу австрийских властей.
The view of Zvirynetska Gate.
Brama Zwierzyniecka, XVI-XVIIw.
Отримала назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкевськими. Це - єдина з міських брам Жовкви, що дійшла до наших часів в автентичному стані. У верхньому її ярусі було влаштовано приміщення для варти.
Колись місто мало чотири брами - Львівську, Жидівську, Глинську та Звіринецьку. Перші дві з них розібрали наприкінці XVIII століття за наказом австрійської влади.
Зверинецкие ворота, конец XVI века (пл. Вечевая).
Получили название от зверинца, заложенного вблизи замка Жолкевскими. Это - единственные из городских ворот Жолквы, дошедшие до наших времен в подлиннике. В верхнем их ярусе было устроено помещение для стражи.
Когда-то город имел четверо ворот - Львовские, Жидовские, Глинские и Звиринецкие. Первые двое из них разобрали в конце XVIII века по приказу австрийских властей.
The view of Zvirynetska Gate.
Brama Zwierzyniecka, XVI-XVIIw.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Східна наріжна вежа замку, оборонний міський мур і Звіринецька брама.
Вид з боку вулиці Степана Бандери. Восточная угловая башня замка, оборонительная городская стена и Зверинецкие ворота. Вид со стороны улицы Степана Бандеры. Zolkiew. Widok na Zamek i bramu Zwierzyniecku. |
Фото липня 2008 року. |
Замок (1594 рік) та Вічева площа (колишня площа Ринок).
Панорама (~90°) з оборонного міського муру. Ринкова площа, традиційний центр суспільно-торгівельного життя міста, прилягає до замку. Її оточено 2-поверховими житловими будинками XVII-XIX століть. Замок (1594 год) и Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Панорама (~90°) с оборонительной городской стены. Рыночная площадь, традиционный центр общественно торговой жизни города, прилегает к замку. Она окружена 2-этажными жилыми домами XVII-XIX веков. Zhovkva. The view of the Castle and the central square ("Market Square"). Żółkiew. Widok na Zamek i Rynek. |
Жовківський замок побудував архітектор Павло Щасливий на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського у 1594-1605 роках.
На початку свого існування замок знав родину гетьмана Богдана Хмельницького,
в другій половині XVII століття був резиденцією короля Яна III Собеського, пам'ятає послів і коронованих осіб з усієї Європи.
З цього замку 1610 року С. Жолкевський вирушив у похід на Москву і тут же утримували полоненого московського царя Василія Шуйського
(останнього з Рюриковичів на Московському престолі).
Пишність і багатство замкових зібрань ручної зброї, дорогоцінних предметів, карт, книг, творів живопису, графіки та скульптури породжували легенди.
Первісно споруджений з дуже високими, до рівня триярусних наріжних веж, мурами з бійницями, замок був потужним укріпленням. Став, рови з водою, потужні вали та бастіони неприступним кільцем оточували замок із усіх боків. А дві лінії міських оборонних мурів, що починаються від його наріжних веж, ніби обіймають місто, беручи його під свій захист. Замок у всі історичні часи був серцем Жовкви, відігравав важливу роль центру громадського, культурного та мистецького життя міста. Кілька разів твердиня зазнавала нападів ворогів. 1621 року під час татарського нападу оборонці використали оригінальну тактику. Вони почали кидати у ворогів вулики з бджолами. Покусані та засоромлені нападники відступили. 1648 року, попри те, що замок не виглядає потужною фортифікацією, козаки не наважились його штурмувати й обмежилися викупом.
Жолковский замок построил архитектор Павел Счастливый по заказу гетмана Станислава Жолкевского в 1594-1605 годах. В начале своего существования замок видел семью гетмана Богдана Хмельницкого, во второй половине XVII века был резиденцией короля Яна III Собеского, помнит послов и коронованных особ со всей Европы. Из этого замка в 1610 году С. Жолкевский отправился в поход на Москву и здесь же удерживали пленного московского царя Василия Шуйского (последнего из Рюриковичей на Московском престоле). Великолепие и богатство замковых собраний ручного оружия, драгоценных предметов, карт, книг, произведений живописи, графики и скульптуры, порождали легенды.
Изначально построенный с очень высокими, до уровня трехъярусных угловых башен, стенами с бойницами, замок был мощным укреплением. Пруд, рвы с водой, мощные валы и бастионы, неприступным кольцом окружали замок со всех сторон. А две линии городских оборонных стен, которые начинаются от его угловых башен, будто обнимают город, беря его под свою защиту. Замок во все исторические времена был сердцем Жолквы, играл важную роль центра общественной, культурной и художественной жизни города. Несколько раз твердыня подвергалась нападениям врагов. В 1621 году во время татарского нападения защитники применили оригинальную тактику. Они начали бросать во врагов ульи с пчелами. Покусанные и пристыженные нападающие отступили. В 1648 году, несмотря на то, что замок не выглядит мощной фортификацией, казаки не решились его штурмовать и ограничились выкупом.
Zhovkva Castle is situated in the town of Zhovkva (30 km north of Lviv) in Vichova Square.
Stanislaw Zholkievskiy was an outstanding commander. His military record includes the suppression of Severin Nalivayko's Cossack rebellion, and the victory over Sweden in Livonia. In 1610, during the Polish-Russian War Zholkievskiy captured Moscow, pressed for the election of the Polish king Vladislav to the Moscow throne, and returned home, having taken the unseated tsar Vasyl Shuiskiy. In 1620, at the age of 73, the hetman had to lead the Polish army in the campaign against the Turks and was killed at Tsetsora.
In the times of Stanislaw Zholkievskiy, Mykhailo Khmel, the father of Bohdan Khmelnytskiy, served in the Zhovkva Castle. Although there is no direct evidence, many historians believe that the future great hetman was born in Zhovkva Castle.
Będąc wówczas rezydencją hetmanów i królów polskich, zamek jest świadkiem licznych wydarzeń historycznych o znaczeniu europejskim i zajmuje ważne miejsce w historii Rzeczypospolitej.
Zamek został zbudowany w latach 1594-1605 przez hetmana wielkiego koronnego Stanisława Żółkiewskiego (architekt Paweł Szczęśliwy). W drugiej połowie XVIIw. staje się rezydencją króla Jana III Sobieskiego, w której przyjmowano posłów i osób koronowanych. Goszczono w zamku i rodzinę Bogdana Chmielnickiego, a na początku XVIIIw. hetmana Iwana Mazepę. Przepych i bogactwo komnat zamkowych, zbiór broni, księg wartościowych, malarstwa, grafiki i rzeźby przeszły do legendy.
Położony zamek w centrum miasta i z trzech stron otoczony wodą. Fasada wychodzi na plac centralny - Rynek. Zamek był dobrze umocniony wysokimi ścianami, sięgającymi do trzechpoziomowych wież narożnych i strzelnicami. Ze wszystkich stron zamek otaczały staw, fosy, potężne wały i bastiony. Dwie nitki miejskich murów obronnych wychodzące z jego wież narożnych jakby obejmują miasto. Zamek zawsze był sercem Żółkwi. Odgrywał ważną rolę w życiu społecznym, kulturalnym i artystycznym.
Первісно споруджений з дуже високими, до рівня триярусних наріжних веж, мурами з бійницями, замок був потужним укріпленням. Став, рови з водою, потужні вали та бастіони неприступним кільцем оточували замок із усіх боків. А дві лінії міських оборонних мурів, що починаються від його наріжних веж, ніби обіймають місто, беручи його під свій захист. Замок у всі історичні часи був серцем Жовкви, відігравав важливу роль центру громадського, культурного та мистецького життя міста. Кілька разів твердиня зазнавала нападів ворогів. 1621 року під час татарського нападу оборонці використали оригінальну тактику. Вони почали кидати у ворогів вулики з бджолами. Покусані та засоромлені нападники відступили. 1648 року, попри те, що замок не виглядає потужною фортифікацією, козаки не наважились його штурмувати й обмежилися викупом.
Жолковский замок построил архитектор Павел Счастливый по заказу гетмана Станислава Жолкевского в 1594-1605 годах. В начале своего существования замок видел семью гетмана Богдана Хмельницкого, во второй половине XVII века был резиденцией короля Яна III Собеского, помнит послов и коронованных особ со всей Европы. Из этого замка в 1610 году С. Жолкевский отправился в поход на Москву и здесь же удерживали пленного московского царя Василия Шуйского (последнего из Рюриковичей на Московском престоле). Великолепие и богатство замковых собраний ручного оружия, драгоценных предметов, карт, книг, произведений живописи, графики и скульптуры, порождали легенды.
Изначально построенный с очень высокими, до уровня трехъярусных угловых башен, стенами с бойницами, замок был мощным укреплением. Пруд, рвы с водой, мощные валы и бастионы, неприступным кольцом окружали замок со всех сторон. А две линии городских оборонных стен, которые начинаются от его угловых башен, будто обнимают город, беря его под свою защиту. Замок во все исторические времена был сердцем Жолквы, играл важную роль центра общественной, культурной и художественной жизни города. Несколько раз твердыня подвергалась нападениям врагов. В 1621 году во время татарского нападения защитники применили оригинальную тактику. Они начали бросать во врагов ульи с пчелами. Покусанные и пристыженные нападающие отступили. В 1648 году, несмотря на то, что замок не выглядит мощной фортификацией, казаки не решились его штурмовать и ограничились выкупом.
Zhovkva Castle is situated in the town of Zhovkva (30 km north of Lviv) in Vichova Square.
Stanislaw Zholkievskiy was an outstanding commander. His military record includes the suppression of Severin Nalivayko's Cossack rebellion, and the victory over Sweden in Livonia. In 1610, during the Polish-Russian War Zholkievskiy captured Moscow, pressed for the election of the Polish king Vladislav to the Moscow throne, and returned home, having taken the unseated tsar Vasyl Shuiskiy. In 1620, at the age of 73, the hetman had to lead the Polish army in the campaign against the Turks and was killed at Tsetsora.
In the times of Stanislaw Zholkievskiy, Mykhailo Khmel, the father of Bohdan Khmelnytskiy, served in the Zhovkva Castle. Although there is no direct evidence, many historians believe that the future great hetman was born in Zhovkva Castle.
Będąc wówczas rezydencją hetmanów i królów polskich, zamek jest świadkiem licznych wydarzeń historycznych o znaczeniu europejskim i zajmuje ważne miejsce w historii Rzeczypospolitej.
Zamek został zbudowany w latach 1594-1605 przez hetmana wielkiego koronnego Stanisława Żółkiewskiego (architekt Paweł Szczęśliwy). W drugiej połowie XVIIw. staje się rezydencją króla Jana III Sobieskiego, w której przyjmowano posłów i osób koronowanych. Goszczono w zamku i rodzinę Bogdana Chmielnickiego, a na początku XVIIIw. hetmana Iwana Mazepę. Przepych i bogactwo komnat zamkowych, zbiór broni, księg wartościowych, malarstwa, grafiki i rzeźby przeszły do legendy.
Położony zamek w centrum miasta i z trzech stron otoczony wodą. Fasada wychodzi na plac centralny - Rynek. Zamek był dobrze umocniony wysokimi ścianami, sięgającymi do trzechpoziomowych wież narożnych i strzelnicami. Ze wszystkich stron zamek otaczały staw, fosy, potężne wały i bastiony. Dwie nitki miejskich murów obronnych wychodzące z jego wież narożnych jakby obejmują miasto. Zamek zawsze był sercem Żółkwi. Odgrywał ważną rolę w życiu społecznym, kulturalnym i artystycznym.
Фото липня 2008 року. |
Замок (1594 рік) та Вічева площа (колишня площа Ринок).
Панорама (~120°) з муру. Замок (1594 год) и Вечевая площадь (бывшая площадь Рынок). Панорама (~120°) со стены. Zhovkva. The view of the Castle and the central square ("Market Square"). Żółkiew. Widok na Zamek i Rynek. |
Замок - найбільша споруда Жовкви.
Чотири триярусні наріжні фланкуючі вежі та чотири двоповерхові корпуси по периметру з'єднані між собою закритими бойовими галереями.
Усередині замку влаштовано велике внутрішнє подвір'я з фонтаном і криницею, а в торцях корпусів біля наріжних веж - малі дворики.
У глибині подвір'я, напроти в'їзду, розташовано палацовий корпус з двоярусною відкритою галереєю.
Два малих дворики при палацовому корпусі відділені від головного подвір'я високими стінами.
В'їзна брама з чотириярусною надбрамною вежею розташована по осі замку;
до неї від Ринку вела насипна гребля та дерев'яний міст через широкий мурований оборонний рів з водою.
Частина моста була звідною і нею закривали браму замку.
Замок - наибольшее сооружение Жолквы. Четыре трехъярусных угловых фланкирующих башни и четыре двухэтажных корпуса по периметру соединены между собой закрытыми боевыми галереями. Внутри замка устроен большой внутренний двор с фонтаном и колодцем, а в торцах корпусов около угловых башен - малые дворики. В глубине двора, против въезда, расположен дворцовый корпус с двухъярусной открытой галереей. Два малых дворика при дворцовом корпусе отделены от главного двора высокими стенами. Въездные ворота с четырехъярусной надвратной башней расположены по оси замка; к ней от Рынка вела насыпная дамба и деревянный мост через широкий каменный оборонный ров с водой. Часть моста была подъемной и ею закрывали ворота замка.
Zhovkva Castle was built in 1594-1606. It presents a square courtyard, surrounded by residential and household buildings. Corners of the castle are protected by towers, which stand out against the line of the walls. The entrance to the castle is through the gate tower, located in the center of the northern building, and facing the square. The archway is framed by a decorative portal in the style of mannerism. In the northern building, there were barracks for soldiers, stables, coach-houses, the arsenal with a forge, and cells for prisoners.
Zamek jest największą budowlą Żółkwi (100m. x 100m.). Cztery trzypoziomowe wieże narożne i cztery budowle połączone są w obwodzie dwu- i trzypoziomowymi krużgankami obronnymi. Na wewnętrznym podwórzu zamkowym znajduje się fontanna i studnia. W głębi podwórza naprzeciwko wjazdu zbudowano pałac, który niegdyś zawierał schody paradowe i galeryjkę. Dwa dziedzińca pałacowe są oddzielone od głównego podwórza wysokimi murami. Przez wyłożony kamieniem i napełniany wodą rów prowadził zwodzony most, którym zamykano bramę wjazdową.
Замок - наибольшее сооружение Жолквы. Четыре трехъярусных угловых фланкирующих башни и четыре двухэтажных корпуса по периметру соединены между собой закрытыми боевыми галереями. Внутри замка устроен большой внутренний двор с фонтаном и колодцем, а в торцах корпусов около угловых башен - малые дворики. В глубине двора, против въезда, расположен дворцовый корпус с двухъярусной открытой галереей. Два малых дворика при дворцовом корпусе отделены от главного двора высокими стенами. Въездные ворота с четырехъярусной надвратной башней расположены по оси замка; к ней от Рынка вела насыпная дамба и деревянный мост через широкий каменный оборонный ров с водой. Часть моста была подъемной и ею закрывали ворота замка.
Zhovkva Castle was built in 1594-1606. It presents a square courtyard, surrounded by residential and household buildings. Corners of the castle are protected by towers, which stand out against the line of the walls. The entrance to the castle is through the gate tower, located in the center of the northern building, and facing the square. The archway is framed by a decorative portal in the style of mannerism. In the northern building, there were barracks for soldiers, stables, coach-houses, the arsenal with a forge, and cells for prisoners.
Zamek jest największą budowlą Żółkwi (100m. x 100m.). Cztery trzypoziomowe wieże narożne i cztery budowle połączone są w obwodzie dwu- i trzypoziomowymi krużgankami obronnymi. Na wewnętrznym podwórzu zamkowym znajduje się fontanna i studnia. W głębi podwórza naprzeciwko wjazdu zbudowano pałac, który niegdyś zawierał schody paradowe i galeryjkę. Dwa dziedzińca pałacowe są oddzielone od głównego podwórza wysokimi murami. Przez wyłożony kamieniem i napełniany wodą rów prowadził zwodzony most, którym zamykano bramę wjazdową.
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік) та Вічева площа.
Панорама (~150°) з муру. Замок (1594 год) и Вечевая площадь. Панорама (~150°) со стены. Zhovkva. The view of the Castle and the central square. |
Спочатку замок мав досить суворі зовнішні форми.
Найбільшого розквіту замок досяг за панування Яна III Собеського, який 1674 року
перетворив замок на багату королівську резиденцію (архітектори П. Бебер, А. Лоцці).
Тут король приймав вітання з приводу перемоги над турками у битві під Віднем.
Чи не найбільшою прикрасою замку стали чудові паркові ансамблі, закладені молодим Яном Собеським.
На схід від замку було розплановано великий фруктовий сад з виноградниками, оранжереями, вольєрами для екзотичних звірів.
З південного боку замку над ставом на двох насипаних терасах було розплановано регулярний парк у французькому стилі, обнесений високими шпалерами
з тисового дерева, з «вишиваними» партерами, фонтаном, альтанками, підпірною стіною з балюстрадою, прикрашений античними скульптурами.
Центральна алея парку переходила в дерев'яну алею на дубових палях, яка через став і заплаву ріки пролягла до віддаленої майже на кілометр гори Гарай.
Посередині ставу при розширенні алеї з фонтаном з обох боків було побудовано великі королівські лазні, пишно оздоблені позолоченими ваннами та камінами.
На Гараї король заклав чудовий лісовий парк із багатьма алеями та літній палацик над великими винними пивницями в кам'яному масиві гори.
Сначала замок имел достаточно суровые внешние формы. Наивысшего расцвета замок достиг во времена Яна III Собеского, который в 1674 году превратил замок в богатую королевскую резиденцию (архитекторы П. Бебер, А. Лоцци). Здесь король принимал поздравления по поводу победы над турками в битве под Веной. Чуть ли не наибольшим украшением замка стали прекрасные парковые ансамбли, заложенные молодым Яном Собеским. К востоку от замка был распланирован большой фруктовый сад с виноградниками, оранжереями, вольерами для экзотичных зверей. С южной стороны замка над прудом на двух насыпанных террасах был распланирован регулярный парк в французском стиле, обнесенный высоким решетчатым забором из тисового дерева, с «вышитым» партером, фонтаном, беседками, подпорной стеной, с балюстрадой, украшенный античными скульптурами. Центральная аллея парка переходила в деревянную аллею на дубовых сваях, которая через пруд и заводь реки вела к отдаленной почти на километр горе Гарай. Посредине пруда при расширении аллеи с фонтаном с обеих сторон были построены большие королевские бани, пышно украшенные позолоченными ваннами и каминами. На Гарае король заложил прекрасный лесной парк с множеством аллей и летний маленький дворец над большими винными пивными в каменном массиве горы.
Początkowo zamek miał dość srogą formę. W drugiej połowie XVIIIw. Jan III Sobieski przebudował i ozdobił zamek, czyniąc go swoją rezydencją. Na wschód od zamku założono ogród z winnicami, cieplrniami, woliery dla zwierząt egzotycznych. Ze strony południowej założono park w stylu francuskim, ogrodzony szpalerami z cisu, z fontanną, altankami, ścianą podporową z balustradą ozdobioną rzeźbą. Na alei z fontannami z obu stron pośród stawu zbudowano łaźnie królewskie, ozdobione pozłoconymi wannami i kominkami.
Сначала замок имел достаточно суровые внешние формы. Наивысшего расцвета замок достиг во времена Яна III Собеского, который в 1674 году превратил замок в богатую королевскую резиденцию (архитекторы П. Бебер, А. Лоцци). Здесь король принимал поздравления по поводу победы над турками в битве под Веной. Чуть ли не наибольшим украшением замка стали прекрасные парковые ансамбли, заложенные молодым Яном Собеским. К востоку от замка был распланирован большой фруктовый сад с виноградниками, оранжереями, вольерами для экзотичных зверей. С южной стороны замка над прудом на двух насыпанных террасах был распланирован регулярный парк в французском стиле, обнесенный высоким решетчатым забором из тисового дерева, с «вышитым» партером, фонтаном, беседками, подпорной стеной, с балюстрадой, украшенный античными скульптурами. Центральная аллея парка переходила в деревянную аллею на дубовых сваях, которая через пруд и заводь реки вела к отдаленной почти на километр горе Гарай. Посредине пруда при расширении аллеи с фонтаном с обеих сторон были построены большие королевские бани, пышно украшенные позолоченными ваннами и каминами. На Гарае король заложил прекрасный лесной парк с множеством аллей и летний маленький дворец над большими винными пивными в каменном массиве горы.
Początkowo zamek miał dość srogą formę. W drugiej połowie XVIIIw. Jan III Sobieski przebudował i ozdobił zamek, czyniąc go swoją rezydencją. Na wschód od zamku założono ogród z winnicami, cieplrniami, woliery dla zwierząt egzotycznych. Ze strony południowej założono park w stylu francuskim, ogrodzony szpalerami z cisu, z fontanną, altankami, ścianą podporową z balustradą ozdobioną rzeźbą. Na alei z fontannami z obu stron pośród stawu zbudowano łaźnie królewskie, ozdobione pozłoconymi wannami i kominkami.
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік).
Вид з оборонного міського муру на головний фасад замку. Замок (1594 год). Вид с оборонительной городской стены на главный фасад замка. Zhovkva. The front of the Castle. Żółkiew. Fasada zamku. |
З 1740 року Жовква стала власністю родини магнатів Радзивіллів.
Замок було перебудовано і він втратив оборонний характер.
Занепад будівлі розпочався за австрійських часів, коли 1787 року його продали на аукціоні.
Останній власник Артур Глодовський довів будівлю до руйнації.
Тоді було розібрано на будівельний матеріал замкову каплицю, стіни західної вежі,
бічні крила галереї та портик парадних сходів палацового корпусу.
1890 року місто викупило споруду.
Під час Першої світової війни російські війська в 1915 році спалили залишки замку.
Упродовж 1923-1931 років коштом польського уряду замок було частково відбудовано та накрито новими дахами.
Після Другої світової війни приміщення пристосували для проживання людей.
У такому стані він дійшов до наших днів.
Наразі у замку ведуться реставраційні роботи, більшість мешканців уже відселено і замок перетворюється на музей.
С 1740 года Жолква стала собственностью семьи магнатов Радзивиллов. Замок был перестроен и потерял оборонный характер. Упадок здания начался в австрийские времена, когда в 1787 году его продали на аукционе. Последний владелец Артур Глодовский довел здание до состояния разрушения. Тогда были разобраны на строительные материалы замковая часовня, стены западной башни, боковые крылья галереи и портик парадной лестницы дворцового корпуса. В 1890 году город выкупил сооружение. Во время Первой мировой войны русские войска в 1915 году сожгли остатки замка. На протяжении 1923-1931 годов на средства польского правительства замок был частично отстроен и накрыт новыми крышами. После Второй мировой войны помещения приспособили для проживания людей. В таком состоянии он дошел до наших дней. Теперь в замке ведутся реставрационные работы, большинство жителей уже отселены и замок превращается в музей.
W drugiej połowie XIXw. zamek stopniowo zamienia się w ruinę. Zniknęła kaplica, zachodnia wieża, boczne skrzydła galerii, portyk paradowych schodów. Trzy skrzydła zamku przebudowano na mieszkania. W 1915r., w czasie I wojny światowej, zamek był całkowicie spalony przez wojska rosyjskie. W latach 1923-1931 zamek odnowiono kosztem rządu polskiego.
Наразі у замку ведуться реставраційні роботи, більшість мешканців уже відселено і замок перетворюється на музей.
С 1740 года Жолква стала собственностью семьи магнатов Радзивиллов. Замок был перестроен и потерял оборонный характер. Упадок здания начался в австрийские времена, когда в 1787 году его продали на аукционе. Последний владелец Артур Глодовский довел здание до состояния разрушения. Тогда были разобраны на строительные материалы замковая часовня, стены западной башни, боковые крылья галереи и портик парадной лестницы дворцового корпуса. В 1890 году город выкупил сооружение. Во время Первой мировой войны русские войска в 1915 году сожгли остатки замка. На протяжении 1923-1931 годов на средства польского правительства замок был частично отстроен и накрыт новыми крышами. После Второй мировой войны помещения приспособили для проживания людей. В таком состоянии он дошел до наших дней. Теперь в замке ведутся реставрационные работы, большинство жителей уже отселены и замок превращается в музей.
W drugiej połowie XIXw. zamek stopniowo zamienia się w ruinę. Zniknęła kaplica, zachodnia wieża, boczne skrzydła galerii, portyk paradowych schodów. Trzy skrzydła zamku przebudowano na mieszkania. W 1915r., w czasie I wojny światowej, zamek był całkowicie spalony przez wojska rosyjskie. W latach 1923-1931 zamek odnowiono kosztem rządu polskiego.
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік).
Головний фасад замку: пам’ятні дошки Гетьманам України Богдану Хмельницькому та Іванові Мазепі. Замок (1594 год). Главный фасад замка: мемориальные доски Гетманам Украины Богдану Хмельницкому и Ивану Мазепе. |
Жовква пишається видатним державним діячем і полководцем, керівником Визвольної війни українського народу 1648-1654 років,
засновником Української держави у XVII столітті, Гетьманом України Богданом Хмельницьким (6 січня 1596 - 6 серпня 1657).
Є певні підстави вважати, що Б. Хмельницький народився у Жовкві і тут пройшли його дитячі роки.
Ці твердження ґрунтуються на кількох історичних фактах про службу його батька Михайла Хмельницького
у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського протягом 1594-1605 років.
1605 року родина Хмельницьких виїхала з Жовкви до
Олеського замку
разом з дочкою Жолкевського Софією (після її шлюбу з воєводою Яном Даниловичем).
Сам Б. Хмельницький, який в юнацькі роки навчався в єзуїтській школі у Львові, неодноразово відвідував Жовкву,
а 1620 року брав участь в обороні Жовкви від татарського нападу.
Того ж року Б. Хмельницький разом з батьком брав участь в поході проти турків під проводом Жолкевського,
де в битві під Цецорою вони потрапили в турецький полон.
1648 року Б. Хмельницький проходив з козацьким військом через Жовкву на Замостя.
Жолква гордится выдающимся государственным деятелем и полководцем, руководителем Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов, основателем Украинского государства, в XVII веке, Гетманом Украины Богданом Хмельницким (6 января 1596 - 6 августа 1657). Есть определенные основания считать, что Б. Хмельницкий родился в Жолкве и здесь прошли его детские годы. Эти утверждения основываются на нескольких исторических фактах о службе его отца Михаила Хмельницкого у коронного гетмана Станислава Жолкевского на протяжении 1594-1605 годов. В 1605 году семья Хмельницких выехала из Жолквы в Олесковский замок вместе с дочерью Жолкевского Софией (после ее брака с воеводой Яном Даниловичем). Сам Б. Хмельницкий, который в юношеские годы учился в иезуитской школе во Львове, неоднократно посещал Жолкву, а в 1620 году принимал участие в обороне Жолквы от татарского нападения. В том же году Б. Хмельницкий вместе с отцом принимал участие в походе против турок под проводом Жолкевского, где в битве под Цецорой они попали в турецкий плен. В 1648 году Б. Хмельницкий проходил с казацким войском через Жолкву на Замостье.
Opposite the gate, in the other side of the court, there is the palace building where the town owners lived. Unfortunately this building has been damaged most. Once there was a two-storey gallery stretching along its spectacular, adorned with columns and statues of the castle owners. The entrance into the palace was located at the level of the second floor, with grand staircase leading to it, and over the stairs, there was an entrance with a portico. In the palace, there were private apartments of the palace owners, a treasury, and halls for official receptions.
The eastern building housed rooms for guests of the castle, and in the opposite western building there were household premises.
The grandson of Stanislaw Zholkievskiy, the Polish king Jan III Sobieskiy, made Zhovkva the royal residence. In 1683, the Polish army left from Zhovkva towards the victorious battle (the Battle of Vienna) with the Ottoman Empire, and soon ambassadors and members of royal families of Europe came to Zhovkva to celebrate the triumph.
Zdaniem niektórych ukraińskich historyków (I. Krypiaka i N. Połońskiej-Wasylenko) właśnie tu w 1595r. urodził się hetman Ukrainy, dowódzca Kozaków w latach 1648-1654 B. Chmielnicki. O urodzeniu Chmielnickiego w tej miejscowości i latach dziecinnych świadczą niektóre fakty z życia ojca hetmana Michała Chmielnickiego, w latach 1605-1620 służącego u wojewody Iwana Daniłowicza. Bogdan Chmielnicki uczęszczał do szkoły Jezuickiej we Lwowie, a w 1620r. uczestniczył w obronie Żółkwi przed najazdem Tatarów. W tym samym roku razem z ojcem wystąpił przeciw Turkom i w bitwie pod Cecora dostał się do niewoli. W 1648 roku Bogdan Chmielnicki z Kozakami przez Żółkiew pociągnęli na Zamość.
Жолква гордится выдающимся государственным деятелем и полководцем, руководителем Освободительной войны украинского народа 1648-1654 годов, основателем Украинского государства, в XVII веке, Гетманом Украины Богданом Хмельницким (6 января 1596 - 6 августа 1657). Есть определенные основания считать, что Б. Хмельницкий родился в Жолкве и здесь прошли его детские годы. Эти утверждения основываются на нескольких исторических фактах о службе его отца Михаила Хмельницкого у коронного гетмана Станислава Жолкевского на протяжении 1594-1605 годов. В 1605 году семья Хмельницких выехала из Жолквы в Олесковский замок вместе с дочерью Жолкевского Софией (после ее брака с воеводой Яном Даниловичем). Сам Б. Хмельницкий, который в юношеские годы учился в иезуитской школе во Львове, неоднократно посещал Жолкву, а в 1620 году принимал участие в обороне Жолквы от татарского нападения. В том же году Б. Хмельницкий вместе с отцом принимал участие в походе против турок под проводом Жолкевского, где в битве под Цецорой они попали в турецкий плен. В 1648 году Б. Хмельницкий проходил с казацким войском через Жолкву на Замостье.
Opposite the gate, in the other side of the court, there is the palace building where the town owners lived. Unfortunately this building has been damaged most. Once there was a two-storey gallery stretching along its spectacular, adorned with columns and statues of the castle owners. The entrance into the palace was located at the level of the second floor, with grand staircase leading to it, and over the stairs, there was an entrance with a portico. In the palace, there were private apartments of the palace owners, a treasury, and halls for official receptions.
The eastern building housed rooms for guests of the castle, and in the opposite western building there were household premises.
The grandson of Stanislaw Zholkievskiy, the Polish king Jan III Sobieskiy, made Zhovkva the royal residence. In 1683, the Polish army left from Zhovkva towards the victorious battle (the Battle of Vienna) with the Ottoman Empire, and soon ambassadors and members of royal families of Europe came to Zhovkva to celebrate the triumph.
Zdaniem niektórych ukraińskich historyków (I. Krypiaka i N. Połońskiej-Wasylenko) właśnie tu w 1595r. urodził się hetman Ukrainy, dowódzca Kozaków w latach 1648-1654 B. Chmielnicki. O urodzeniu Chmielnickiego w tej miejscowości i latach dziecinnych świadczą niektóre fakty z życia ojca hetmana Michała Chmielnickiego, w latach 1605-1620 służącego u wojewody Iwana Daniłowicza. Bogdan Chmielnicki uczęszczał do szkoły Jezuickiej we Lwowie, a w 1620r. uczestniczył w obronie Żółkwi przed najazdem Tatarów. W tym samym roku razem z ojcem wystąpił przeciw Turkom i w bitwie pod Cecora dostał się do niewoli. W 1648 roku Bogdan Chmielnicki z Kozakami przez Żółkiew pociągnęli na Zamość.
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Замок (1594 рік).
В’їздна брама з різьбленим білокам’яним порталом у стилі маньєризму та фрагмент фронтона з гербом Жолкевських (Любич). Замок (1594 год). Въездные ворота с резным белокаменным порталом в стиле маньеризма и фрагмент фронтона с гербом Жолкевских (Любич). Zhovkva. The Portal of the Main Gate of the Castle and Żółkiewski's coat of arms (Lubicz). Żółkiew. Brama zamku. Herb Żółkiewskich (Lubicz). |
Фото липня 2008 року.
Замок (1594 рік), внутрішнє подвір'я. Вид на головний (північно-східний) фасад. Панорама (~180°).
Провадяться реставраційні роботи.
Замок (1594 год), внутренний двор. Вид на главный (северо-восточный) фасад. Панорама (~180°).
Ведутся реставрационные работы.
Zhovkva. The panorama (~180°) of the Castle courtyard.
Zamek w Żółkwi, 1594r. Widok (~180°) na wewnętrzne podwórze.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік), внутрішнє подвір'я. Вид на головний (північно-східний) корпус і східну вежу.
Замок (1594 год), внутренний двор. Вид на главный (северо-восточный) корпус и восточную башню. Zhovkva. The view of the Castle courtyard. Zamek w Żółkwi. Widok na wewnętrzne podwórze. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік), внутрішнє подвір'я.
Вид на південно-східний корпус. Замок (1594 год), внутренний двор. Вид на юго-восточный корпус. Zhovkva. The view of the Castle courtyard. Zamek w Żółkwi. Widok na wewnętrzne podwórze. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік), внутрішнє подвір'я.
Вид на південну вежу та південно-західний корпус. Замок (1594 год), внутренний двор. Вид на южную башню и юго-западный корпус. Zhovkva. The view of the Castle courtyard. Zamek w Żółkwi. Widok na wewnętrzne podwórze. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Замок (1594 рік), головний фасад і північна вежа.
Вид від Вічевої площі (колишня площа Ринок). Замок (1594 год), главный фасад и северная башня. Вид с Вечевой площади (бывшая площадь Рынок). Zhovkva. The front of the Castle and North tower (Vicheva Sq., former Market-Place). Zamek w Żółkwi, fasada. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фонтан та мармурова статуя Божої Матері перед замком (Вічева площа, колишня площа Ринок).
Фонтан и мраморная статуя Божьей Матери перед замком (Вечевая площадь, бывшая площадь Рынок). Fountain and Statue of Virgin Mary (Vicheva Sq., former Market-Place). |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Пам'ятник-поховання жертв НКВД (площа Вічева, колишня площа Ринок).
Памятник-захоронение жертв НКВД (Вечевая площадь, бывшая площадь Рынок). |
На пам’ятних дошках викарбовано:
На мемориальных досках начертано:
«В 1939-1941 роках в Жовківському замку знаходився районний відділ НКВД - головний виконавець сталінських репресій на території району.
Ним було депортовано в Сибір сотні сімей українців і поляків, звинувачених у нелояльності до радянської влади, сотні жителів Жовківщини ув’язнено.
23-28 червня 1941 року, перед захопленням Жовкви німецькими військами, в стінах замку відбулися трагічні події. Садистами із НКВД без суду і слідства було закатовано і розстріляно більше трьох десятків ув’язнених напередодні мешканців Жовкви і навколишніх сіл.
Віднайдені в камерах і кількох прихованих ямах на території та за мурами замку понівечені тіла безвинних жертв 29 червня 1941 року похоронені в цій спільній могилі.
Із закатованих в замку мешканців Жовкви двоє поховані родичами на цвинтарях: Сало Марія - учителька в с. Боянець; Тільцер Едвард - начальник електростанції.
Частина в’язнів Жовківського відділу НКВД загинули в цей час у львівських тюрмах. Серед них: Бєсик Іван - зав. "Просвітою" із с. Согюшина; Галапац Тарас - робітник із м. Жовкви; Галапац Ярослав - робітник із м. Жовкви; Звір Михайло - адвокат із м. Жовкви; Малиновський Юрій - студент із м. Жовкви; Сачик Зеновій - робітник із м. Жовкви; Пеленський Мирон - інженер із м. Жовкви.
Світла пам’ять мучеників більшовицького тоталітаризму хай буде пересторогою для прийдешніх поколінь! Ми були, ми є, ми вічно будемо»
23-28 червня 1941 року, перед захопленням Жовкви німецькими військами, в стінах замку відбулися трагічні події. Садистами із НКВД без суду і слідства було закатовано і розстріляно більше трьох десятків ув’язнених напередодні мешканців Жовкви і навколишніх сіл.
Віднайдені в камерах і кількох прихованих ямах на території та за мурами замку понівечені тіла безвинних жертв 29 червня 1941 року похоронені в цій спільній могилі.
Із закатованих в замку мешканців Жовкви двоє поховані родичами на цвинтарях: Сало Марія - учителька в с. Боянець; Тільцер Едвард - начальник електростанції.
Частина в’язнів Жовківського відділу НКВД загинули в цей час у львівських тюрмах. Серед них: Бєсик Іван - зав. "Просвітою" із с. Согюшина; Галапац Тарас - робітник із м. Жовкви; Галапац Ярослав - робітник із м. Жовкви; Звір Михайло - адвокат із м. Жовкви; Малиновський Юрій - студент із м. Жовкви; Сачик Зеновій - робітник із м. Жовкви; Пеленський Мирон - інженер із м. Жовкви.
Світла пам’ять мучеників більшовицького тоталітаризму хай буде пересторогою для прийдешніх поколінь! Ми були, ми є, ми вічно будемо»
«Тут поховані жителі Жовкви та навколишніх сіл, закатовані в НКВД в червні 1941 року:
Бурачинський Йозеф - м’ясник, м. Жовква;
Гаргіль Григорій - селянин, с. Глинсько;
Грабовець Іван - селянин, с. Мацошин;
Грацюк Євген - протоігумен, с. Кунин;
Демчина Йосип - бухгалтер, с. Боброїди;
Завадка Олександр - робітник, м. Жовква;
Касперський Степан - м. Жовква;
Кіняєр - інженер-електрик, м. Жовква;
Кирик Григорій - селянин, с. Мацошин;
Когут Петро - швець, м. Жовква;
Кочут Дмитро - купець, м. Жовква;
Красіцький Степан - учитель, м. Жовква;
Маєвський В. - учитель, с. Поляни;
Миколаєвич Й. - директор школи, с. Крехів;
Мурмило Микола - с. Кунин;
Никифорова Софія - медсестра, м. Жовква;
Онишко Михайло - робітник, с. Фійна;
Рак Іван - шофер, с. Глинсько;
Рачинський - м’ясник, м. Жовква;
Сало Кирило - коваль, м. Жовква;
Світій Євген - купець, м. Жовква;
Сторожук Іван - службовець, м. Жовква;
Ступницький Василь - с. Мацошин;
Харко Іван - гончар, с. Глинсько;
Хилєр Теодозій - адвокат, с. Мервичі;
Хиляк Олександр - м. Жовква;
Хомин Володимир - робітник, м. Жовква;
Цяпало Павло - селянин, с. Крехів;
Чернюх Григорій - кравець, м. Жовква;
Чорний Н. - диригент хору, с. Крехів.
Вічна пам’ять загиблим»
На мемориальных досках начертано:
«В 1939-1941 годах в Жолковском замке находился районный отдел НКВД - главный исполнитель сталинских репрессий на территории района.
Им было депортировано в Сибирь сотни семей украинцев и поляков, обвиняемых в нелояльности к советской власти, сотни жителей Жолковщины были заключены в тюрьмы.
23-28 июня 1941 года, перед захватом Жолквы немецкими войсками, в стенах замка произошли трагические события. Садистами из НКВД без суда и следствия были замучены и расстреляны больше трех десятков заключенных накануне жителей Жолквы и окрестных сел.
Обнаруженные в камерах и нескольких прикрытых ямах на территории и за стенами замка изувечены тела безвинных жертв 29 июня 1941 года были похоронены в этой общей могиле.
* * *
Светлая память мучеников большевистского тоталитаризма пусть будет предостережением для грядущих поколений! Мы были, мы есть, мы вечно будем»
23-28 июня 1941 года, перед захватом Жолквы немецкими войсками, в стенах замка произошли трагические события. Садистами из НКВД без суда и следствия были замучены и расстреляны больше трех десятков заключенных накануне жителей Жолквы и окрестных сел.
Обнаруженные в камерах и нескольких прикрытых ямах на территории и за стенами замка изувечены тела безвинных жертв 29 июня 1941 года были похоронены в этой общей могиле.
* * *
Светлая память мучеников большевистского тоталитаризма пусть будет предостережением для грядущих поколений! Мы были, мы есть, мы вечно будем»
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Міська ратуша, XVII - початок XX століття (пл. Вічева, 1).
Ратушу було зведено поруч з замком на реконструйованих середньовічних казематах XVIII століття. Її побудовано за проектом Б. Віктора у 1926-1932 роках. Від казематів збереглися фундаменти, підвали, кам'яна кладка західної стіни з бійницями. Головний фасад ратуші акцентовано портиком на масивних стовпах. Годинникову вежу декоровано двома балконами і завершено бароковою банею. Городская ратуша, XVII - начало XX века (пл. Вечевая, 1). Ратуша была возведена рядом с замком на реконструированных средневековых казематах XVIII века. Она построена по проекту Б. Виктора в 1926-1932 годах. От казематов сохранились фундаменты, подвалы, каменная кладка западной стены с бойницами. Главный фасад ратуши акцентирован портиком на массивных столбах. Часовая башня декорирована двумя балконами и завершена барокковой баней. Zhovkva. Town Hall. Żółkiew. Ratusz, XVII-XXw. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Глинська брама (колись Краківська), кінець XVI століття.
У 1964 році цю браму було розібрано радянськими військами, оскільки вона заважала проїзду військової техніки. Споруду відновлено у 1990 році стараннями Товариства пам'яток культури. Браму завершено фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкєвського - «Любич», із сходу герб короля Яна III Собєського - «Яніна», та акротеріями у вигляді кам'яних погрудь лицарів у шоломах. Глинские ворота (ранее Краковские), конец XVI века. В 1964 году эти ворота были разобраны советскими войсками, поскольку они мешали проезду военной техники. Сооружение восстановлено в 1990 году стараниями Общества памятников культуры. Ворота завершены фронтонами, на которых изображен с запада герб Станислава Жолкевского - «Любич», с востока герб короля Яна III Собеского - «Янина», и акротериями в виде каменных бюстов рыцарей в шлемах. Brama Glinska, XVIw. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Восьмигранна вежа-дзвіниця парафіяльного костелу Св. Лаврентія.
Через свій нахил вона отримала назву-статус місцевої «малої Пізанської вежі». Восьмигранная башня-колокольня приходского костела Св. Лаврентия. Из-за своего наклона она получила название-статус местной «малой Пизанской башни». Obronna baszta-dzwonnica, XVIIw. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Восьмигранна вежа-дзвіниця парафіяльного костелу Св. Лаврентія.
Восьмигранная башня-колокольня приходского костела Св. Лаврентия. Obronna baszta-dzwonnica, XVIIw. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Костел Св. Лаврентія (1604 рік). Вид ззовні.
Костёл Св. Лаврентия (1604 год). Вид снаружи. Zhovkva. The Collegiate church. Żółkiew. Kolegiata p.w. Św. Wawrzyńca, 1604r. |
Колегіата Св. Вавжинця Мученика (парафіяльний костел Св. Лаврентія).
Жовківський парафіяльний костьол - пам'ятка доби Ренесансу світового значення, національна святиня поляків, найбагатша пам'ятка архітектури Жовкви. У 1606 році, на наступний рік після закінчення будівництва замку, на штучному пагорбі, насипаному полоненими мусульманами, поруч із площею Ринок, гетьман Станіслав Жолкевський розпочав будівництво розкішного головного костьолу міста. Це будівництво було закінчено 1618 року, а 1623 року львівський архієпископ Андрій Прохницький освятив костьол ім'ям Цариці Небесної, Святого Лаврентія мученика і Станіслава єпископа.
Колегиата Св. Вавжинца Мученика (приходской костел Св. Лаврентия).
Жолковский приходской костел - памятник времен Ренессанса мирового значения, национальная святыня поляков, самая богатая архитектурная достопримечательность Жолквы. В 1606 году, на следующий год после окончания строительства замка, на искусственном холме, насыпанном пленными мусульманами, рядом с площадью Рынок, гетман Станислав Жолкевский начал строительство роскошного главного костела города. Это строительство было закончено в 1618 году, а в 1623 году львовский архиепископ Андрей Прохницкий освятил костел именем Царицы Небесной, Святого Лаврентия мученика и Станислава епископа.
Жовківський парафіяльний костьол - пам'ятка доби Ренесансу світового значення, національна святиня поляків, найбагатша пам'ятка архітектури Жовкви. У 1606 році, на наступний рік після закінчення будівництва замку, на штучному пагорбі, насипаному полоненими мусульманами, поруч із площею Ринок, гетьман Станіслав Жолкевський розпочав будівництво розкішного головного костьолу міста. Це будівництво було закінчено 1618 року, а 1623 року львівський архієпископ Андрій Прохницький освятив костьол ім'ям Цариці Небесної, Святого Лаврентія мученика і Станіслава єпископа.
Колегиата Св. Вавжинца Мученика (приходской костел Св. Лаврентия).
Жолковский приходской костел - памятник времен Ренессанса мирового значения, национальная святыня поляков, самая богатая архитектурная достопримечательность Жолквы. В 1606 году, на следующий год после окончания строительства замка, на искусственном холме, насыпанном пленными мусульманами, рядом с площадью Рынок, гетман Станислав Жолкевский начал строительство роскошного главного костела города. Это строительство было закончено в 1618 году, а в 1623 году львовский архиепископ Андрей Прохницкий освятил костел именем Царицы Небесной, Святого Лаврентия мученика и Станислава епископа.
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Костел Св. Лаврентія (1604 рік). Вид ззовні.
Костел Св. Лаврентия (1604 год). Вид снаружи. Zhovkva. The Collegiate church. Żółkiew. Kolegiata p.w. Św. Wawrzyńca, 1604r. |
Після трагічної загибелі гетьмана Жолкевського в 1620 році, в крипті костьолу було поховано його тулуб,
а через рік і голову, викуплену його дружиною Реґіною у турків за неймовірно високий викуп
(король навіть дозволив відкрити в Жовкві монетний двір для чеканення золотих монет).
З подальшим переходом Жовкви у власність видатних родів Даниловичів і Собеських, храм став перетворюватися на пантеон лицарської слави.
Тому парафіяльний костьол в Жовкві має особливе значення для польської національної історії та культури.
За кількістю та значимістю поховань видатних державних мужів Речі Посполитої його називають «Малим Вавелем».
Окрім родини Жолкевських тут поховано родину Даниловичів і всю родину короля Яна III Собеського та його нащадків
(крім матері Софії Теофіли Даниловичівни Собеської та брата Марка, яких поховано в Домініканському костьолі),
державних секретарів, настоятелів і меценатів храму.
После трагической гибели гетмана Жолкевского в 1620 году, в крипте костела похоронили его туловище, а через год и голову, выкупленную его женой Региной у турок за невероятно высокий выкуп (король даже разрешил открыть в Жолкве монетный двор для чеканки золотых монет). С последующим переходом Жолквы в собственность выдающихся родов Даниловичей и Собеских, храм стал превращаться в пантеон рыцарской славы. Поэтому приходской костел в Жолкве имеет особое значение для польской национальной истории и культуры. По количеству и значимости захоронений выдающихся государственных мужей Речи Посполитой его называют «Малым Вавелем». Кроме семьи Жолкевских здесь похоронены семья Даниловичей и вся семья короля Яна III Собеского и его потомки (кроме матери Софии Теофилы Даниловичевны Собеской и брата Марка, которые похоронены в Доминиканском костеле), государственные секретари, настоятели и меценаты храма.
После трагической гибели гетмана Жолкевского в 1620 году, в крипте костела похоронили его туловище, а через год и голову, выкупленную его женой Региной у турок за невероятно высокий выкуп (король даже разрешил открыть в Жолкве монетный двор для чеканки золотых монет). С последующим переходом Жолквы в собственность выдающихся родов Даниловичей и Собеских, храм стал превращаться в пантеон рыцарской славы. Поэтому приходской костел в Жолкве имеет особое значение для польской национальной истории и культуры. По количеству и значимости захоронений выдающихся государственных мужей Речи Посполитой его называют «Малым Вавелем». Кроме семьи Жолкевских здесь похоронены семья Даниловичей и вся семья короля Яна III Собеского и его потомки (кроме матери Софии Теофилы Даниловичевны Собеской и брата Марка, которые похоронены в Доминиканском костеле), государственные секретари, настоятели и меценаты храма.
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія (1604 рік). Вид ззовні.
Приходской костел Св. Лаврентия (1604 год). Вид снаружи. Zhovkva. The Collegiate church. Żółkiew. Kolegiata p.w. Św. Wawrzyńca. |
Будівничими цього красивого храму були ті ж архітектори, що будували місто, а саме:
Павло Щасливий (перший війт міста, помер у 1610 році), Павло Римлянин і Амброзій Прихильний.
Головний вхід до костьолу оздоблено білокам'яним порталом. Це один із найкрасивіших ренесансних порталів на території України та Польщі.
Верхню частину стін костьолу прикрашено різьбленим білокам'яним фризом із зображенням гербів, орлів і лицарських атрибутів.
На фронтоні муру головного фасаду - динамічна скульптура Архангела Михаїла.
Строителями этого красивого храма были те же архитекторы, которые строили город, а именно: Павел Счастливый (первый войт города, умер в 1610 году), Павел Римлянин и Амброзий Благосклонный. Главный вход в костел украшен белокаменным порталом. Это один из самых красивых ренессансных порталов на территории Украины и Польши. Верхнюю часть стен костела украшает резной белокаменный фриз с изображением гербов, орлов и рыцарских атрибутов. На фронтоне стены главного фасада - динамичная скульптура Архангела Михаила.
Строителями этого красивого храма были те же архитекторы, которые строили город, а именно: Павел Счастливый (первый войт города, умер в 1610 году), Павел Римлянин и Амброзий Благосклонный. Главный вход в костел украшен белокаменным порталом. Это один из самых красивых ренессансных порталов на территории Украины и Польши. Верхнюю часть стен костела украшает резной белокаменный фриз с изображением гербов, орлов и рыцарских атрибутов. На фронтоне стены главного фасада - динамичная скульптура Архангела Михаила.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія (1604 рік). Фрагменти.
Приходской костел Св. Лаврентия (1604 год). Фрагменти. Zhovkva. The Collegiate church. Żółkiew. Kolegiata p.w. Św. Wawrzyńca. |
Інтер'єр костьолу також вражає своїм багатством і вишуканістю:
сім багатих вівтарів (чотири з них не збереглися), пишні почесні сидіння,
ряди різьблених лав, хори з органом, амвон, мармурові хрестильниця та кропильниця, надгробки та таблиці з епітафіями,
багата декорація стін, склепінь і купола, позолота, дорогі тканини.
Обабіч головного вівтаря розташовано надгробні пам'ятники родини Жолкевських.
Це високі багатоярусні споруди, виконані з червоного мармуру.
У центрах композицій у нішах встановлено скульптури Станіслава та Яна Жолкевських,
Реґіни (з Ґербуртів) Жолкевської та доньки Жолкевських - Софії Данилович.
Надгробні пам'ятники Якуба Собеського та Станіслава Даниловича також є у вівтарній частині костьолу.
В 1693 році їх створив відомий скульптор Анджей Шлютер.
Інтер'єр костьолу прикрашали чотири батальні полотна - «Битва під Клушино» (написана львівським художником Сімеоном Богушовичем на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського) та три картини написані на замовлення короля Яна III Собеського - «Битва під Хотином» (голландського художника Фердинанда ван Кеселя і польського художника Анджея Стаха) та дві картини італійського художника Мартіно Альтомонте - «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами».
За радянської влади 1946 року тут влаштували склад. Більшість цінних творів мистецтва (серед них картини пензля М. Альтамонте) вдалося перенести до музею в Олесько.
Интерьер костела также поражает своим богатством и изысканностью: семь богатых алтарей (четыре из них не сохранились), пышные почетные сидения, ряды резных лав, хоры с органом, амвон, мраморные купель и кропильница, надгробия и таблицы с эпитафиями, богатый декор стен, сводов и купола, позолота, дорогие ткани. С обеих сторон главного алтаря расположены надгробные памятники семьи Жолкевских. Это высокие многоярусные сооружения, выполненные из красного мрамора. В центрах композиций в нишах установлены скульптуры Станислава и Яна Жолкевских, Регины (из Гербуртов) Жолкевской и дочки Жолкевских - Софии Данилович. Надгробные памятники Якуба Собеского и Станислава Даниловича также есть в алтарной части костела. В 1693 году их создал известный скульптор Анджей Шлютер.
Интерьер костела украшали четыре батальных полотна - «Битва под Клушино» (написанная львовским художником Симеоном Богушовичем по заказу гетмана Станислава Жолкевского) и три картины, написанные по заказу короля Яна III Собеского - «Битва под Хотином» (голландского художника Фердинанда ван Кеселя и польского художника Анджея Стаха) и две картины итальянского художника Мартино Альтомонте - «Битва под Веной» и «Битва под Парканами».
При советской власти с 1946 года здесь устроили склад. Большинство ценных произведений искусства (среди них картины кисти М. Альтамонте) удалось перенести в музей в Олеско.
Інтер'єр костьолу прикрашали чотири батальні полотна - «Битва під Клушино» (написана львівським художником Сімеоном Богушовичем на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського) та три картини написані на замовлення короля Яна III Собеського - «Битва під Хотином» (голландського художника Фердинанда ван Кеселя і польського художника Анджея Стаха) та дві картини італійського художника Мартіно Альтомонте - «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами».
За радянської влади 1946 року тут влаштували склад. Більшість цінних творів мистецтва (серед них картини пензля М. Альтамонте) вдалося перенести до музею в Олесько.
Интерьер костела также поражает своим богатством и изысканностью: семь богатых алтарей (четыре из них не сохранились), пышные почетные сидения, ряды резных лав, хоры с органом, амвон, мраморные купель и кропильница, надгробия и таблицы с эпитафиями, богатый декор стен, сводов и купола, позолота, дорогие ткани. С обеих сторон главного алтаря расположены надгробные памятники семьи Жолкевских. Это высокие многоярусные сооружения, выполненные из красного мрамора. В центрах композиций в нишах установлены скульптуры Станислава и Яна Жолкевских, Регины (из Гербуртов) Жолкевской и дочки Жолкевских - Софии Данилович. Надгробные памятники Якуба Собеского и Станислава Даниловича также есть в алтарной части костела. В 1693 году их создал известный скульптор Анджей Шлютер.
Интерьер костела украшали четыре батальных полотна - «Битва под Клушино» (написанная львовским художником Симеоном Богушовичем по заказу гетмана Станислава Жолкевского) и три картины, написанные по заказу короля Яна III Собеского - «Битва под Хотином» (голландского художника Фердинанда ван Кеселя и польского художника Анджея Стаха) и две картины итальянского художника Мартино Альтомонте - «Битва под Веной» и «Битва под Парканами».
При советской власти с 1946 года здесь устроили склад. Большинство ценных произведений искусства (среди них картины кисти М. Альтамонте) удалось перенести в музей в Олеско.
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія (1604 рік) зсередини.
Загальний вид на головний вівтар і бічний вівтар Матері Божої. Приходской костел Св. Лаврентия (1604 год) изнутри. Общий вид на главный алтарь и боковой алтарь Богородицы. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія (1604 рік) зсередини.
Бічний вівтар Серця Ісусового та купол храму. Вертикальна панорама (~90°) зсередини. Приходской костел Св. Лаврентия (1604 год) изнутри. Боковой алтарь Сердца Иисусового и купол храма. Вертикальная панорама (~90°) изнутри. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. Kościół parafialny zbudowano w latach 1606-1618 kosztem późniejszego hetmana wielkiego koronnego i kanclerza Rzeczypospolitej Stanisława Żółkiewskiego jest zabytkiem renesansowym o znaczeniu światowym. W 1623r. biskup lwowski Andrzej Próchnicki dokonał poświęcenia świątyni p.w. Matki Bożej Królowej Niebios, św. Wawrzyńca męczennika i Stanisława biskupa. Budowla renesansowa opasana fryzem z przedstawieniami husarzy walczących za ojczyznę i wiarę katolicką z wojskami moskiewskimi i turecko-tatarskimi. Towarzyszą im symbole związane z tradycją rycerską, święci patronowie oraz posągi orłów nawiązujące do zwycięskich godeł rzymskich legionów. Przystępując do budowy świątyni Żółkiewski nie przeznaczył jej na miejsce swego pochówku, a życzył, by po śmierci pochowano go w katedrze lwowskiej w grobowcu rodzinnym. Zgodnie z testamentem Kościół parafialny miał być pomnikiem rycerstwa, w którym miano uroczyście obchodzić rocznice bitew. Hetman ustalił siedem dat - pamięć o jego zwycięstwach. Pierwotna funkcja świątyni uległa zmianie po tragicznej śmierci Żółkiewskiego pod Cecora w 1620r. W krypcie kościoła pochowano zwłoki kanclerza, ale bez głowy. Dopiero po roku wdowie udało się wykupić ją z rąk tureckich za niewiarygodnie wysoką cenę. By zebrać tę kwotę, za pozwoleniem króla, otworzono mennicę dla bicia złotych monet. W wyniku kultu, jakim rodzina otoczyła jego pamięć, fundacja Żółkiewskich stała się kościołem-mauzoleum z nagrobkami, portretami fundatorów i dobrodziejów. Pochowani tutaj zostali Daniłowicze i cała rodzina Sobieskich oprócz Teofilii Sobieskiej i brata Jana, których pochowano w kościele Dominikańskim. Ze względu na ilość pochowanych w Kościele parafialnym wysokiej rangi dostojników często nazywano go Małym Wawelem. Kościół murowany z cegły, otynkowany z użyciem kamienia do elementów dekoracyjnych. Główne wejście ozdobione doskonałym w formie renesansowym portalem białokamiennym. Obramiony on jest ornamentem cekinowym, wypełnionym muszlowymi niszami, w których na postumentach stoją posągi Św.Wawrzyńca, św.Stanisława bp, św.Piotra, św.Pawła oraz na archiwolcie czterech Ewangelistów. Jest to najpiękniejszy renesansowy portal na Ukrainie i w Polsce. Na ścianie frontowej budynku umieszczona jest dynamiczna rzeźba Michała Archanioła. Wnętrze kościoła też było bogato wyposażone: siedem ołtarzy (zachowało się trzy), wspaniałe kolatorskie miejsca, rzędy rzeźbionych ław, chór z organami, marmurowa chrzcielnica, wiele nagrobków i tablic epitafijnych. Bogato zdobione ściany, sklepienie i kopuła, mnóstwo złoceń i cennych tkanin. Obok głównego ołtarza są nagrobki rodziny Żółkiewskich, wykonane z czerwonego marmuru. W centrum kompozycji w niszach ustawione są rzeźby Stanisława i Jana Żółkiewskich, od północy żony - Reginy, a od południa córki - Zofii. Autorem tego dzieła powstałego w latach 1623-1636 jest Wojciech Życzliwy - jeden z najlepszych lwowskich rzeźbiarzy I poł. XVIIw. W prezbiterium znajdują się również nagrobki Jakuba Sobieskiego (ojca Jana) i Stanisława Daniłowicza, wykonane przez Andreasa Schlütera. Dzieła te uzupełniają rzeźby Wita Stwosza, Parysa Filippiego, Wiottiego oraz inne pamiątki rzeźby renesansowej i barokowej. Oprócz rzeźb, bogato reprezentowane jest tu malarstwo. Przede wszystkim są to dużych rozmiarów obrazy o tematyce batalistycznej upamiętniające zwycięstwa Żółkiewskiego i Sobieskiego: Kłuszyn (42 m), Chocim (42 m), Wiedeń (73 m), Parkany (85 m), autorstwa Szymona Boguszewicza, Martino Altomonte, Andreasa Stecha. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія зсередини.
Колись у храмі був дуже гарний орган. З приходом радянської влади у храмі влаштували склад добрив і на початку 1990-х виявилося, що орган кудись зник. Станом на 2008 рік в костелі була тільки його імітація та тривали роботи по відновленню. Приходской костел Св. Лаврентия изнутри. Когда-то в храме был очень хороший орган. С приходом советской власти в храме устроили склад удобрений и в начале 1990-х оказалось, что орган куда-то исчез. По состоянию на 2008 год в костёле была только его имитация и велись работы по восстановлению. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія зсередини.
Фрагменти інтер'єру. Приходской костел Св. Лаврентия изнутри. Фрагменты интерьера. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія зсередини.
Фрагменти інтер'єру.
Мідна таблиця сповіщає (на латині), що у храмі поховані:
Станіслав Жолкевський † 1620.
Ян Жолкевський † 1623. Реґіна (з Ґербуртів) Жолкевська † 1626. Софія (з Жолкевських) Данилович † 1634. Станіслав Данилович † 1636. Кшиштоф Жолкевський † 1640. Якуб Жолкевський † 1648. Приходской костел Св. Лаврентия изнутри. Фрагменты интерьера. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія зсередини.
Надгробки Якуба Собеського (фото ліворуч) та Станіслава Даниловича (фото праворуч). У 1693 році їх створив відомий скульптор Анджей Шлютер. Приходской костел Св. Лаврентия изнутри. Надгробия Якоба Собеского (левое фото) и Станислава Даниловича (правое фото). В 1693 году их создал известный скульптор Анджей Шлютер. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія зсередини.
Надгробний пам'ятник родини Жолкевських: скульптури Станіслава й Яна Жолкевських, XVII століття. Приходской костел Св. Лаврентия изнутри. Надгробный памятник семьи Жолкевских: скульптуры Станислава и Яна Жолкевских, XVII век. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Wewnątrz widok. |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія. Крипта.
Тумба саркофага Станіслава Жолкевського.
Приходской костел Св. Лаврентия. Крипта. Тумба саркофага Станислава Жолкевского. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. It is the sarcophagus of hetman Stanisław Żółkiewski. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Krypta Żółkiewskich w podziemiach kościoła farnego w Żółkwi. Sarkofag hetmana Stanisława Żółkiewskiego w krypcie kolegiaty w Żółkwi.
«Stanisława Żółkiewskiego szczątki śmiertelne.
Roku 1620 z Cecory do tego podziemia zwiezione, a potem środ nieszcześć ojczyzny sponiewierane. Pozna potomnośc wielkich czynów pamietna. W tym nowym grobowcu złoźyła R.P. 1908» |
Фото липня 2008 року. |
Парафіяльний костел Св. Лаврентія. Крипта.
Тумба саркофага родини Станіслава Жолкевського.
Приходской костел Св. Лаврентия. Крипта. Тумба саркофага семьи Станислава Жолкевского. Zhovkva. The interior of the Collegiate Church. It is the sarcophagus of the family of hetman Stanisław Żółkiewski. Żółkiew. Kościół farny Św. Wawrzyńca. Krypta Żółkiewskich w podziemiach kościoła farnego w Żółkwi. Sarkofag rodziny hetmana Stanisława Żółkiewskiego w krypcie kolegiaty w Żółkwi.
«Tu spoczywają zebrane szczątki
Jana Żółkiewskiego † 1623. Reginy z Herburtow Żółkiewskiej † 1626. Zofii z Żółkiewskich Daniłowiczowej † 1634. Stanisława Daniłowicza † 1636. Krzysztofa Żółkiewskiego † 1640. Jakóba Sobieskiego † 1648.» |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Василіянського монастиря з Храмом Серця Христового (вул. Василіянська, 4, 6, 8)
формувався протягом трьох століть.
Теперішній Храм Серця Христового закладено на початку XVII століття на місці першої дерев'яної церкви, що існувала тут з попередніх століть.
У XVIII столітті було збудовано вежу-дзвіницю із вхідною брамою.
В храмі з 1783 року перебувають мощі св. Партенія.
Після пожежі 1833 року церкву на початку XX століття було перебудовано за проектом Едгара Ковача, професора «Львівської політехніки».
Комплекс Василианского монастыря с Храмом Сердца Христового (ул. Василианская, 4, 6, 8) формировался на протяжении трех веков. Теперешний Храм Сердца Христового был заложен в начале XVII века на месте первой деревянной церкви, которая существовала здесь с предыдущих веков. В XVIII веке была построена башня-колокольня с входными воротами. В храме с 1783 года находятся мощи св. Партения. После пожара 1833 года церковь в начале XX века была перестроена по проекту Эдгара Ковача, профессора «Львовской, политехники». The Basilian convent and the Church of Holy Heart of Jesus (1612) in Zhovkva. Zespół klasztorny i Kościół (1612) oo. Bazylianów w Żółkwi. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Комплекс Василіянського монастиря з Храмом Серця Христового, 1612 рік (вул. Василіянська, 4, 6, 8).
Теперішній інтер'єр прикрашають стінописи Юліана Буцманюка в неовізантійському стилі, які було виконано у 30-х роках в дусі національного відродження. Приміром, на одній із фресок зображено козаків, які принесли дари новонародженому Ісусу, а на іншій - Акт Злуки із зображеннями відомих політичних та громадських постатей УНР та ЗУНР. Комплекс Василианского монастыря с Храмом Сердца Христового, 1612 год (ул. Василианская, 4, 6, 8). Нынешний интерьер украшают стенописи Юлиана Буцманюка в неовизантийском стиле, которые были выполнены в 30-х годах в духе национального возрождения. Например, на одной из фресок изображены казаки, которые принесли дары новорожденному Иисусу, а на другой - Акт Объединения с изображениями известных политических и общественных фигур УНР и ЗУНР. The Basilian convent and the Church of Holy Heart of Jesus (1612) in Zhovkva. Zespół klasztorny i Kościół (1612) oo. Bazylianów w Żółkwi. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Василіянського монастиря з Храмом Серця Христового, 1612 рік (вул. Василіянська, 4, 6, 8).
Види ззовні та з внутрішнього подвір'я. 1990 року монастир було повернено ордену Отців Василіян (УГКЦ). Комплекс Василианского монастыря с Храмом Сердца Христового, 1612 год (ул. Василианская, 4, 6, 8). Виды снаружи и с внутреннего двора. В 1990 году монастырь был возвращен ордену Отцов Василиан (УГКЦ). |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Комплекс Василіянського монастиря з Храмом Серця Христового, 1612 рік.
Вид з внутрішнього подвір'я. Комплекс Василианского монастыря с Храмом Сердца Христового, 1612 год. Вид с внутреннего двора. The Basilian convent and the Church of Holy Heart of Jesus (1612) in Zhovkva. Zespół klasztorny i Kościół (1612) oo. Bazylianów w Żółkwi. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Синагога, 1692 рік (вул. Запорізька, 8).
Вид зі сходу та з північного сходу. Синагога, 1692 год (ул. Запорожская, 8). Вид с востока и с северо-востока. Synagogue (1692) in Zhovkva. Synagoga (1692) w Żółkwi. |
Тривалий період у XVII-XIX століттях Жовква була відомим осередком єврейської філософської думки та книгодрукування.
З кінця XVII століття тут діяли три єврейські друкарні.
Єврейська громада Жовкви дала історії багатьох видатних діячів науки та культури.
Серед них філософ Н. Крохмаль, вчений С. Шорр, відомий письменник, доктор орієнталістики М. Леттеріс, вчений С. Блох,
письменник, галицький краєзнавець Є. Фавір.
Упродовж 1692-1700 років була збудована синагога за участю королівського архітектора П. Бебера. Частину коштів (800 зл.) на її спорудження виділив Ян III Собєський. Розташування синагоги поруч муру та міської брами зумовило її оборонний характер (товсті стіни, високо розташовані вікна, оборонні галереї та бійниці під дахом).
Длительный период в XVII-XIX веков Жолква была известным центром еврейской философской мысли и книгопечатания. С конца XVII века здесь действовали три еврейских типографии. Еврейская община Жолквы дала истории многих выдающихся деятелей науки и культуры. Среди них философ Н. Крохмаль, ученый С. Шорр, известный писатель, доктор ориенталистики М. Леттерис, ученый С. Блох, писатель, галицкий краевед, Е. Фавир.
На протяжении 1692-1700 годов была построена синагога при участии королевского архитектора П. Бебера. Часть средств (800 зл.) на ее сооружение выделил Ян III Собеский. Расположение синагоги рядом со стеной и городскими воротами обусловило ее оборонный характер (толстые стены, высоко расположенные окна, оборонные галереи и бойницы под крышей).
Synagogue was built in 1692-1698 by the royal architect Peter Beber. It belongs to the so-called Ostrog school of renaissance. Buildings of such type were only in the Poland's territory.
W wieku XVII-XIX Żółkiew była znanym ośrodkiem filozofii żydowskiej i drukarstwa. Otwarto trzy drukarnie żydowskie. Żółkiew jest ojczyzną filozofa Nachmana Krochmala, uczonego Sendera Szorra, znanego pisarza, doktora orientalistyki Majera Letterisa, uczonego Samsona Blocha, pisarza i galickiego krajoznawcy Jelizara Fawira.
W latach 1692-1700 obok murów i bramy miejskiej według projektu królewskiego architekta Piotra Bebera wzniesiono synagogę. Grube ściany, wysoko wybite okna, galeryjki obronne, strzelnice pod dachem - wszystko mówiło o jej znaczenniu obronnym.
Упродовж 1692-1700 років була збудована синагога за участю королівського архітектора П. Бебера. Частину коштів (800 зл.) на її спорудження виділив Ян III Собєський. Розташування синагоги поруч муру та міської брами зумовило її оборонний характер (товсті стіни, високо розташовані вікна, оборонні галереї та бійниці під дахом).
Длительный период в XVII-XIX веков Жолква была известным центром еврейской философской мысли и книгопечатания. С конца XVII века здесь действовали три еврейских типографии. Еврейская община Жолквы дала истории многих выдающихся деятелей науки и культуры. Среди них философ Н. Крохмаль, ученый С. Шорр, известный писатель, доктор ориенталистики М. Леттерис, ученый С. Блох, писатель, галицкий краевед, Е. Фавир.
На протяжении 1692-1700 годов была построена синагога при участии королевского архитектора П. Бебера. Часть средств (800 зл.) на ее сооружение выделил Ян III Собеский. Расположение синагоги рядом со стеной и городскими воротами обусловило ее оборонный характер (толстые стены, высоко расположенные окна, оборонные галереи и бойницы под крышей).
Synagogue was built in 1692-1698 by the royal architect Peter Beber. It belongs to the so-called Ostrog school of renaissance. Buildings of such type were only in the Poland's territory.
W wieku XVII-XIX Żółkiew była znanym ośrodkiem filozofii żydowskiej i drukarstwa. Otwarto trzy drukarnie żydowskie. Żółkiew jest ojczyzną filozofa Nachmana Krochmala, uczonego Sendera Szorra, znanego pisarza, doktora orientalistyki Majera Letterisa, uczonego Samsona Blocha, pisarza i galickiego krajoznawcy Jelizara Fawira.
W latach 1692-1700 obok murów i bramy miejskiej według projektu królewskiego architekta Piotra Bebera wzniesiono synagogę. Grube ściany, wysoko wybite okna, galeryjki obronne, strzelnice pod dachem - wszystko mówiło o jej znaczenniu obronnym.
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Синагога, 1692 рік (вул. Запорізька, 8).
Вид з південного заходу. Синагога, 1692 год (ул. Запорожская, 8). Вид с юго-запада. Synagogue (1692) in Zhovkva. Synagoga (1692) w Żółkwi. |
Жовківська синагога має високу художню цінність і поєднує в собі кращі риси сакральної, цивільної й оборонної архітектури пізнього ренесансу та бароко.
Синагога належить до числа найбільших синагог в Європі, вважається одним з найкрасивіших храмів, є видатною пам'яткою оборонного будівництва XVII століття.
Під час Другої світової війни жовківську синагогу було спалено нацистами.
У 1999 році її включено до переліку 100 світових пам'яток, що перебувають в загрозливому стані руйнації
(Програма фонду світових пам'яток, Нью-Йорк).
Наразі можна помітити часткові спроби її реставрації.
Жолковская синагога имеет высокую художественную ценность и совмещает в себе лучшие черты сакральной, гражданской и оборонной архитектуры позднего ренессанса и барокко. Синагога принадлежит к числу самых больших синагог Европы, считается одним из самых красивых храмов, является выдающейся памятником оборонного строительства XVII века. Во время Второй мировой войны жолковская синагога была сожжена нацистами. В 1999 году она включена в перечень 100 мировых достопримечательностей, которые находятся в состоянии, угрожающем разрушением (Программа фонда мировых достопримечательностей, Нью-Йорк). Ныне можно заметить частичные попытки ее реставрации.
The synagogue had bordered on the defensive walls. Thick walls and loop-holes in the attic completion made a fortress out of the sacred object. Initially there was built a basic square volume (one large prayer hall) in the renaissance style. Four powerful columns, which support high cross-shaped vaults, divide space of the prayer hall (20x20 m) into nine equal areas. An interior of the hall decorates an arch frieze and 12 small arches on every wall, with the original polychrome painting and inscriptions from Holy Writ (it partly is in a good condition). Rich sculptured decor of altar niche was saved on the east wall. The building burned during German occupation, whereupon only walls have remained. The synagogue in Zhovkva was included in 1999 into the List of 100 world sights, which are under threat of destruction. This sacred object is being restored from 2000.
Żółkiewska synagoga jest wysokoartystyczną budowlą, łączącą najlepsze renesansowe i barokowe wzory architektury sakralnej, społecznej i obronnej. Należy do Ostroskiej Szkoły epoki Odrodzenia o czym świadczy oryginalne planowanie wnętrza - sala jest podzielona na dziewięć części. Takie nabożnice były budowane przez Żydów tylko w Polsce. Nie jest znany taki plan ani w architekturze chrześcijańskiej, ani w muzulmańskiej.
Należy synagoga do największych w Europie, zaliczana do najpiękniejszych świątyń i jest niepowtarzalnym zabytkiem obronnego budownictwa XVIIw. W 1999r. Żółkiewską synagogę wniesiono na listę 100 zabytków o znaczeniu światowym, potrzebujących natychmiastowego odnowienia (Program Funduszu Zabytków o Znaczeniu Światowym, Nowy Jork).
Жолковская синагога имеет высокую художественную ценность и совмещает в себе лучшие черты сакральной, гражданской и оборонной архитектуры позднего ренессанса и барокко. Синагога принадлежит к числу самых больших синагог Европы, считается одним из самых красивых храмов, является выдающейся памятником оборонного строительства XVII века. Во время Второй мировой войны жолковская синагога была сожжена нацистами. В 1999 году она включена в перечень 100 мировых достопримечательностей, которые находятся в состоянии, угрожающем разрушением (Программа фонда мировых достопримечательностей, Нью-Йорк). Ныне можно заметить частичные попытки ее реставрации.
The synagogue had bordered on the defensive walls. Thick walls and loop-holes in the attic completion made a fortress out of the sacred object. Initially there was built a basic square volume (one large prayer hall) in the renaissance style. Four powerful columns, which support high cross-shaped vaults, divide space of the prayer hall (20x20 m) into nine equal areas. An interior of the hall decorates an arch frieze and 12 small arches on every wall, with the original polychrome painting and inscriptions from Holy Writ (it partly is in a good condition). Rich sculptured decor of altar niche was saved on the east wall. The building burned during German occupation, whereupon only walls have remained. The synagogue in Zhovkva was included in 1999 into the List of 100 world sights, which are under threat of destruction. This sacred object is being restored from 2000.
Żółkiewska synagoga jest wysokoartystyczną budowlą, łączącą najlepsze renesansowe i barokowe wzory architektury sakralnej, społecznej i obronnej. Należy do Ostroskiej Szkoły epoki Odrodzenia o czym świadczy oryginalne planowanie wnętrza - sala jest podzielona na dziewięć części. Takie nabożnice były budowane przez Żydów tylko w Polsce. Nie jest znany taki plan ani w architekturze chrześcijańskiej, ani w muzulmańskiej.
Należy synagoga do największych w Europie, zaliczana do najpiękniejszych świątyń i jest niepowtarzalnym zabytkiem obronnego budownictwa XVIIw. W 1999r. Żółkiewską synagogę wniesiono na listę 100 zabytków o znaczeniu światowym, potrzebujących natychmiastowego odnowienia (Program Funduszu Zabytków o Znaczeniu Światowym, Nowy Jork).
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Синагога, 1692 рік (вул. Запорізька, 8).
Вид з півночі та з півдня. Синагога, 1692 год (ул. Запорожская, 8). Вид с севера и с юга. Synagogue (1692) in Zhovkva. Synagoga (1692) w Żółkwi. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Пам’ятник Євгену Коновальцю (вул. Є. Коновальця).
«Героям Слава!» Памятник Евгению Коновальцу (ул. Е. Коновальца). «Героям Слава!» |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Вид з вулиці Львівська (південний фасад).
Вид с улицы Львовская (южный фасад). |
Жовква. Комплекс Домініканського монастиря з костелом (1653 рік) і келіями XVII століття (вул. Львівська, 7).
Жолква. Комплекс Доминиканского монастыря с костелом (1653 год) и кельями XVII века (ул. Львовская, 7).
Zhovkva. The former Dominican church (1653) in Zhovkva.
Kościół Dominikanów (1653) w Żółkwi.
Домініканський собор інтригує своїм видом та висотою кам'яного муру.
Мурований костел збудували на місці цвинтарної каплиці Діви Марії протягом 1653-1655 років
на кошти Теофіли Собеської як усипальницю для її сина Марка Собеського - брата польського короля Яна III Собеського.
Згодом тут було поховано і саму Софію Теофілу Даниловичівну Собеську.
Костел у плані хрестовий, тринавний.
Разом із костелом було закладено дерев'яний монастир оо. Домініканів.
Будівництво мурованого монастиря розпочалося 1751 року.
Монастир межував із оборонними мурами міста.
На його території збереглися залишки монастирського саду, фрагменти цоколя дзвіниці 1873 року,
а також найбільші фрагменти колишніх міських фортифікацій Жовкви.
У 1903-1927 роках інтер'єр костьолу було розписано малярем К. Політинським.
Перед Другою світовою війною в соборі перебувала чудотворна ікона Богородиці, яка нині зберігається у Варшаві.
Від давньої оздоби храму майже нічого не залишилось.
В інтер'єрі храму збереглися (сильно пошкоджені під час війни) надгробки Теофіли та Марка Собеських.
В часи розвалу СРСР монастир і напівзруйнований костел віддали українській греко-католицькій громаді.
Сьогодні це храм Святого великомученика Йосафата (Української Греко-Католицької Церкви),
а в монастирі міститься Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління УГКЦ.
Доминиканский собор интригует своим видом и высотой каменной стены. Каменный костел построили на месте кладбищенской часовни Девы Марии на протяжении 1653-1655 годов на средства Теофилы Собеской как усыпальницу для ее сына Марка Собеского - брата польского короля Яна III Собеского. Впоследствии здесь была похоронена и сама София Теофила Даниловичевна Собеская. Костел в плане крестообразный, трехнефный. Вместе с костелом был заложен деревянный монастырь оо. Доминиканцев. Строительство каменного монастыря началось в 1751 году. Монастырь граничил с оборонными стенами города. На его территории сохранились остатки монастырского сада, фрагменты цоколя колокольни 1873 года, а также наибольшие фрагменты прежних городских фортификаций Жолквы. В 1903-1927 годах интерьер костела был расписан художником К. Политинским. Перед Второй мировой войной в соборе находилась чудотворная икона Богородицы, которая ныне сохраняется в Варшаве. От прежней отделки храма почти ничего не осталось. В интерьере храма сохранились (сильно поврежденные во время войны) надгробия Теофилы та Марка Собеских. Во времена развала СССР монастырь и полуразрушенный костел отдали украинской греко-католической общине. Сегодня это храм Святого великомученика Йосафата (Украинской Греко-Католической Церкви), а в монастыре находится Жолковско-Сокальское епархиальное управление УГКЦ.
Доминиканский собор интригует своим видом и высотой каменной стены. Каменный костел построили на месте кладбищенской часовни Девы Марии на протяжении 1653-1655 годов на средства Теофилы Собеской как усыпальницу для ее сына Марка Собеского - брата польского короля Яна III Собеского. Впоследствии здесь была похоронена и сама София Теофила Даниловичевна Собеская. Костел в плане крестообразный, трехнефный. Вместе с костелом был заложен деревянный монастырь оо. Доминиканцев. Строительство каменного монастыря началось в 1751 году. Монастырь граничил с оборонными стенами города. На его территории сохранились остатки монастырского сада, фрагменты цоколя колокольни 1873 года, а также наибольшие фрагменты прежних городских фортификаций Жолквы. В 1903-1927 годах интерьер костела был расписан художником К. Политинским. Перед Второй мировой войной в соборе находилась чудотворная икона Богородицы, которая ныне сохраняется в Варшаве. От прежней отделки храма почти ничего не осталось. В интерьере храма сохранились (сильно поврежденные во время войны) надгробия Теофилы та Марка Собеских. Во времена развала СССР монастырь и полуразрушенный костел отдали украинской греко-католической общине. Сегодня это храм Святого великомученика Йосафата (Украинской Греко-Католической Церкви), а в монастыре находится Жолковско-Сокальское епархиальное управление УГКЦ.
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Домініканського монастиря.
Вид з боку площі Є. Коновальця (з північного заходу). Комплекс Доминиканского монастыря. Вид со стороны площади Е. Коновальца (с северо-запада). |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Домініканського монастиря:
- північно-східна вежа зовнішніх оборонних мурів; - північно-західний ріг келійного корпусу; - південна нава костелу (вид із заходу). Комплекс Доминиканского монастыря: - северо-восточная башня внешних оборонительных стен; - северо-западный угол келийного корпуса; - южный неф костела (вид с запада). |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Комплекс Домініканського монастиря.
Храм Святого великомученика Йосафата. Інтер'єр. Комплекс Доминиканского монастыря. Храм Святого великомученика Йосафата. Интерьер. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Домініканського монастиря з костелом (1653 рік) і келіями XVII століття (вул. Львівська, 7).
Портал південного входу та вид з внутрішнього подвір'я на східний фасад. Комплекс Доминиканского монастыря с костелом (1653 год) и кельями XVII века (ул. Львовская, 7). Портал южного входа и вид с внутреннего двора на восточный фасад. The former Dominican church (1653) in Zhovkva. Zespół klasztorny i Kościół (1653) oo. Dominikanów w Żółkwi. |
Фото липня 2008 року. |
Комплекс Домініканського монастиря.
Панорама (~120°) з північно-східного рогу монастирських мурів. Комплекс Доминиканского монастыря. Панорама (~120°) с северо-восточного угла монастырских стен. The former Dominican church (1653) in Zhovkva. Zespół klasztorny oo. Dominikanów (1653) w Żółkwi. |
Фото вересня 2013 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Вулицею Львівська (види від брами Домініканського монастиря).
По улице Львовская (види от ворот Доминиканского монастыря). > |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Храм Праведника Лазаря, 1627 рік (вул. Львівська, 21).
Українська Автокефальна Православна церква. Храм Праведника Лазаря, 1627 год (вул. Львовская, 21). Украинская Автокефальная Православная церковь. |
Фото липня 2008 року.
Храм Святих Апостолів Петра і Павла (1991-1993 роки).
Українська Православна церква.
Храм Святых Апостолов Петра и Павла (1991-1993 годы).
Украинская Православная церковь.
Українська Православна церква.
Храм Святых Апостолов Петра и Павла (1991-1993 годы).
Украинская Православная церковь.
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Церква Святої Трійці (1720 рік).
Церковь Святой Троицы (1720 год). The Church of St. Trinity, 1720. Cerkiew św. Trójcy, 1720r. |
Церква Святої Трійці була збудована на кошти парафіян та пожертви власника Жовкви
королевича Костянтина Собеського в 1720 році на місці згорілої церкви, відомої ще з 1601 року.
Церква дерев'яна, тризрубна, триверха з мурованою добудовою-ризницею.
Зруби перекриті трьома витягнутими шоломовидними банями на восьмериках, завершені сигнатурами і хрестами.
Пропорції будівлі гармонійні і ґрунтуються на ренесансних зразках, в неї вкладена вся майстерність місцевих теслярів.
Церква є цінною пам'яткою і належить до числа видатних творів галицької школи народної архітектури.
Усередині церкви стіни вівтаря прикрашені поліхромним живописом XVIII століття. У церкві збереглися дві лави XVIII століття невідомого автора, також в захристії зберігається дуже цінна деталь її інтер'єру - невеликий, оздоблений профілюванням, кутовий комин. У 1728 році в храмі встановили п'ятиярусний іконостас (біля 50 ікон) роботи жовківських майстрів кола найвидатнішого українського художника кінця XVII століття Івана Рутковича. Декоративну ажурну різьбу іконостаса, як припускають мистецтвознавці, виконав славетний жовківський різьбяр Ігнатій Стобенський.
Церковь Святой Троицы была построена на средства прихожан и пожертвования владельца Жолквы королевича Константина Собеского в 1720 году на месте сгоревшей церкви, известной еще с 1601 года. Церковь деревянная, трехсрубная, трехбанная с каменной достройкой-ризницей. Срубы перекрыты тремя вытянутыми шлемовидными банями на восьмериках, завершены сигнатурами и крестами. Пропорции здания гармоничны и основываются на ренессансных образцах, в нее вложено все мастерство местных плотников. Церковь является ценным памятником и принадлежит к числу выдающихся произведений галицкой школы народной архитектуры.
Внутри церкви стены алтаря украшены полихромной живописью XVIII века. В церкви сохранились две лавы XVIII века неизвестного автора, также в ризнице сохраняется очень ценная деталь ее интерьера - небольшой, украшенный профилировкой, угловой дымоход. В 1728 году в храме установили пятиярусный иконостас (около 50 икон) работы жолковских мастеров круга выдающегося украинского художника конца XVII века Ивана Рутковича. Декоративную ажурную резьбу иконостаса, как предполагают искусствоведы, выполнил славный жолковский резчик Игнатий Стобенский.
W 1720r. w miejscu spalonej cerkwi z 1610r. kosztem parafii oraz właściciela Żółkwi królewicza Konstantego Sobieskiego wzniesiono cerkiew p.w. św. Trójcy. Usytuowana świątynia na terenie historycznego przedmieścia Lwowskiego obok drogi na Lwów. Zbudowana cerkiew z drewna, później domurowano zakrystia. Zrąby pokryte trzema nieco wyciągniętymi kopułami na ośmiobokach, uwieńczone sygnaturami i krzyżami. Wzorowali się miejscowi cieśle na budownictwie renesansowym. Cerkiew jest jedynym zabytkiem należącym do Halickiej Szkoły Architektury Ludowej.
Wnętrze cerkwi ozdobiono wielobarwnym malarstwem z XVIIIw. Zachowały się tu i dwie ławy z XVIIIw. nieznanego autora, a w zakrystii narożny profilowany kominek. W 1728r. w cerkwi wstanowiono pięciopoziomowy ikonostas (ok. 50 ikon) dzieła żółkiewskich malarzy szkoły wybitnego ukraińskiego malarza XVIIw. Iwana Rutkowicza. Badacze twierdzą, że dekoracyjna rzeźba koronkowa ikonostasu należy do Ignacego Stobieńskiego, znanego wówczas żółkiewskiego rzeźbiarza.
Усередині церкви стіни вівтаря прикрашені поліхромним живописом XVIII століття. У церкві збереглися дві лави XVIII століття невідомого автора, також в захристії зберігається дуже цінна деталь її інтер'єру - невеликий, оздоблений профілюванням, кутовий комин. У 1728 році в храмі встановили п'ятиярусний іконостас (біля 50 ікон) роботи жовківських майстрів кола найвидатнішого українського художника кінця XVII століття Івана Рутковича. Декоративну ажурну різьбу іконостаса, як припускають мистецтвознавці, виконав славетний жовківський різьбяр Ігнатій Стобенський.
Церковь Святой Троицы была построена на средства прихожан и пожертвования владельца Жолквы королевича Константина Собеского в 1720 году на месте сгоревшей церкви, известной еще с 1601 года. Церковь деревянная, трехсрубная, трехбанная с каменной достройкой-ризницей. Срубы перекрыты тремя вытянутыми шлемовидными банями на восьмериках, завершены сигнатурами и крестами. Пропорции здания гармоничны и основываются на ренессансных образцах, в нее вложено все мастерство местных плотников. Церковь является ценным памятником и принадлежит к числу выдающихся произведений галицкой школы народной архитектуры.
Внутри церкви стены алтаря украшены полихромной живописью XVIII века. В церкви сохранились две лавы XVIII века неизвестного автора, также в ризнице сохраняется очень ценная деталь ее интерьера - небольшой, украшенный профилировкой, угловой дымоход. В 1728 году в храме установили пятиярусный иконостас (около 50 икон) работы жолковских мастеров круга выдающегося украинского художника конца XVII века Ивана Рутковича. Декоративную ажурную резьбу иконостаса, как предполагают искусствоведы, выполнил славный жолковский резчик Игнатий Стобенский.
W 1720r. w miejscu spalonej cerkwi z 1610r. kosztem parafii oraz właściciela Żółkwi królewicza Konstantego Sobieskiego wzniesiono cerkiew p.w. św. Trójcy. Usytuowana świątynia na terenie historycznego przedmieścia Lwowskiego obok drogi na Lwów. Zbudowana cerkiew z drewna, później domurowano zakrystia. Zrąby pokryte trzema nieco wyciągniętymi kopułami na ośmiobokach, uwieńczone sygnaturami i krzyżami. Wzorowali się miejscowi cieśle na budownictwie renesansowym. Cerkiew jest jedynym zabytkiem należącym do Halickiej Szkoły Architektury Ludowej.
Wnętrze cerkwi ozdobiono wielobarwnym malarstwem z XVIIIw. Zachowały się tu i dwie ławy z XVIIIw. nieznanego autora, a w zakrystii narożny profilowany kominek. W 1728r. w cerkwi wstanowiono pięciopoziomowy ikonostas (ok. 50 ikon) dzieła żółkiewskich malarzy szkoły wybitnego ukraińskiego malarza XVIIw. Iwana Rutkowicza. Badacze twierdzą, że dekoracyjna rzeźba koronkowa ikonostasu należy do Ignacego Stobieńskiego, znanego wówczas żółkiewskiego rzeźbiarza.
Фото вересня 2013 року. |
Фото вересня 2013 року. |
Глинська брама (колись Краківська) та
замок (1594 рік), вид ззовні міських мурів. Глинские ворота (ранее Краковские) и замок (1594 год), вид снаружи городских стен. Brama Glinska i Zamek. |
Фото липня 2008 року. |
Річка Свиня.
Під час Північної війни 1700-1721 років Жовківський замок з грудня 1706 року до квітня 1707 року був резиденцією російського імператора Петра I. Згідно легенди, місцева річка Свиня здобула свою назву після того, як туди впав російський імператор, що перед тим випив надто багато алкоголю. Речка Свинья. Во время Северной войны 1700-1721 годов Жолковский замок с декабря 1706 года по апрель 1707 года был резиденцией российского императора Петра I. Согласно легенде, местная речка Свинья получила свое название после того, как туда упал российский император, перед тем выпивший слишком много алкоголя. |
Фото липня 2008 року. |
Фото липня 2008 року. |
Церква Різдва Пресвятої Діви Марії (Церква Різдва Богородиці) у Винниках, 1705 рік (вул. Івана Франка).
Церковь Рождества Пресвятой Девы Марии (Церковь Рождества Богородицы) в Винниках, 1705 год (ул. Ивана Франко). |
Першоджерела:
# Путівник «Жовква. Державний історико-архітектурний заповідник», видавництво «Наш Світ», Тернопіль.
# Путівник «Жовківщина», туристичний інформаційний центр м. Жовква, 2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; Державне науково-виробниче підприємство «Картографія»; Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Автомобільна прогулянка Україною»; І.Лилько, Ю.Ференцева, А.Глазовий, І.Чеховський; «Балтія-Друк»; Київ-2008.
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Путівник «Жовківщина», туристичний інформаційний центр м. Жовква, 2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; Державне науково-виробниче підприємство «Картографія»; Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Автомобільна прогулянка Україною»; І.Лилько, Ю.Ференцева, А.Глазовий, І.Чеховський; «Балтія-Друк»; Київ-2008.
# Вікіпедія.
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій
