Мукачеве - друге за чисельністю місто (82,6 тис. мешканців)
Закарпаття,
розташоване на берегах річки Латориця.
Вважається, що в Х-ХІ століттях Мукачеве, як і все Закарпаття, входило до складу Київської Русі. Уже тоді на самотньому вулканічному пагорбі, що піднімається над лівим рівнинним берегом річки майже на 70 м, було невелике укріплення. Згодом воно перетворилося на замок, який нині є візитною карткою сучасного Мукачева.
Добре укріплений замок, розташований на перетині доріг, що ведуть із Карпатських гір в Закарпаття, споконвічно був приречений відігравати важливу політико-економічну роль. У письмових джерелах він вперше згадується в угорській хроніці «Геста Гунгарорум» в 1241 році, під час вторгнення на Закарпаття орд хана Батия. Потім його контролював галицько-волинський князь Лев Данилович (1281-1321 роки), згодом замок став вотчиною угорських королів, які передавали його різним хазяям.
У 1396-1414 роках замок належав подільському князеві Федору Корятовичу, який вимушено рятувався в Закарпатті від литовських князів. Доба Коріятовича благодатно позначилися і на розбудові Мукачева, яке вже в XV столітті стало одним із найрозвиненіших міст краю. Сприяло цьому також надзвичайно вигідне географічне розташування цього привілейованого королівського міста: воно знаходилось посеред рівнини, на перехресті важливих торгових і стратегічних шляхів тих часів, поблизу найбільшого родовища солі, в самому географічному центрі Європи.
Мукачево - второй по численности город (82,6 тыс. жителей) Закарпатья, расположен на берегах реки Латорица.
Считается, что в Х-ХІ веках Мукачево, как и все Закарпатье, входило в состав Киевской Руси. Уже тогда на одиноком вулканическом холме, поднимающемся над левым равнинным берегом реки почти на 70 м, было небольшое укрепление. Впоследствии оно превратилось в замок, который ныне является визитной карточкой современного Мукачево.
Хорошо укрепленный замок, расположенный на пересечении дорог, ведущих из Карпатских гор в Закарпатье, исконно был обречен играть важную политико-экономическую роль. В письменных источниках он впервые упоминается в венгерской хронике «Геста Гунгарорум» в 1241 году, во время вторжения на Закарпатье орд хана Батыя. Потом его контролировал галицко-волынский князь Лев Данилович (1281-1321 годы), впоследствии замок стал вотчиной венгерских королей, которые передавали его разным хозяевам.
В 1396-1414 годах замок принадлежал подольскому князю Федору Корятовичу, который вынужденно спасался в Закарпатье от литовских князей. Времена Кориатовича благодатно сказались и на развитии Мукачево, уже в XV веке ставшего одним из самых развитых городов края. Способствовало этому также чрезвычайно выгодное географическое положение этого привилегированного королевского города: он находился посреди равнины, на перекрестке важных торговых и стратегических дорог тех времен, вблизи самого большого месторождения соли, в самом географическом центре Европы.
Mukacheve (Mukachevo) is the town located 40 km far from Uzhorod on the Latorytsya is famous for the 14-17th centuries castle Palanok.
Вважається, що в Х-ХІ століттях Мукачеве, як і все Закарпаття, входило до складу Київської Русі. Уже тоді на самотньому вулканічному пагорбі, що піднімається над лівим рівнинним берегом річки майже на 70 м, було невелике укріплення. Згодом воно перетворилося на замок, який нині є візитною карткою сучасного Мукачева.
Добре укріплений замок, розташований на перетині доріг, що ведуть із Карпатських гір в Закарпаття, споконвічно був приречений відігравати важливу політико-економічну роль. У письмових джерелах він вперше згадується в угорській хроніці «Геста Гунгарорум» в 1241 році, під час вторгнення на Закарпаття орд хана Батия. Потім його контролював галицько-волинський князь Лев Данилович (1281-1321 роки), згодом замок став вотчиною угорських королів, які передавали його різним хазяям.
У 1396-1414 роках замок належав подільському князеві Федору Корятовичу, який вимушено рятувався в Закарпатті від литовських князів. Доба Коріятовича благодатно позначилися і на розбудові Мукачева, яке вже в XV столітті стало одним із найрозвиненіших міст краю. Сприяло цьому також надзвичайно вигідне географічне розташування цього привілейованого королівського міста: воно знаходилось посеред рівнини, на перехресті важливих торгових і стратегічних шляхів тих часів, поблизу найбільшого родовища солі, в самому географічному центрі Європи.
Мукачево - второй по численности город (82,6 тыс. жителей) Закарпатья, расположен на берегах реки Латорица.
Считается, что в Х-ХІ веках Мукачево, как и все Закарпатье, входило в состав Киевской Руси. Уже тогда на одиноком вулканическом холме, поднимающемся над левым равнинным берегом реки почти на 70 м, было небольшое укрепление. Впоследствии оно превратилось в замок, который ныне является визитной карточкой современного Мукачево.
Хорошо укрепленный замок, расположенный на пересечении дорог, ведущих из Карпатских гор в Закарпатье, исконно был обречен играть важную политико-экономическую роль. В письменных источниках он впервые упоминается в венгерской хронике «Геста Гунгарорум» в 1241 году, во время вторжения на Закарпатье орд хана Батыя. Потом его контролировал галицко-волынский князь Лев Данилович (1281-1321 годы), впоследствии замок стал вотчиной венгерских королей, которые передавали его разным хозяевам.
В 1396-1414 годах замок принадлежал подольскому князю Федору Корятовичу, который вынужденно спасался в Закарпатье от литовских князей. Времена Кориатовича благодатно сказались и на развитии Мукачево, уже в XV веке ставшего одним из самых развитых городов края. Способствовало этому также чрезвычайно выгодное географическое положение этого привилегированного королевского города: он находился посреди равнины, на перекрестке важных торговых и стратегических дорог тех времен, вблизи самого большого месторождения соли, в самом географическом центре Европы.
Mukacheve (Mukachevo) is the town located 40 km far from Uzhorod on the Latorytsya is famous for the 14-17th centuries castle Palanok.
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачівський замок «Паланок» (Palanok) на вулканічній горі.
Посеред Середньодунайської рівнини, на західній околиці міста Мукачеве, на горі вулканічного походження, трохи віддаленій від основного пасма Карпатських гір, було зведено грізний Мукачівський замок «Паланок» (Palanok). Мукачевский замок «Паланок» (Palanok) на вулканической горе. Посреди Среднедунайской равнины, на западной окраине города Мукачево, на горе вулканического происхождения, немного отдаленной от основой гряды Карпатских гор, был возведен грозный Мукачевский замок «Паланок» (Palanok). |
Фото червня 2012 року.
Мукачівський замок «Паланок» (Palanok). Схема та макет замку.
Замок є взірцем середньовічної фортифікаційної архітектури. Розташований він на висоті 188 м над рівнем моря, або на 68 м вище за Мукачеве. Гора простяглася з півдня на північ і в основі має найбільшу довжину 408 м, ширину - 266 м. Відповідно вгорі - 230 і 110 м.
Дослідники виділяють вісім ліній оборони замку: чотири зовнішні та чотири внутрішні.
Перша лінія оборони була традиційною: водяний рів, глибиною не менше 6 і шириною до 14 м. Рів оточував Замкову гору, віддаляючись від її підніжжя на 50 м північніше і до 400 м південніше, через канал наповнювався водою з річки Латориці.
Другу лінію - 8-метровий земляний вал - було насипано з внутрішнього боку рову. Поверх валу височів паркан із вкопаних важких дубових колод. Цей паркан називали «паланком», звідки й пішла назва Мукачівського замку.
Третьою лінією слугував так званий «Гусарський замок» - поселення кріпосної челяді, селян, що за мирних часів займалися звичайною працею, а в разі небезпеки зі зброєю в руках захищали замок.
Мукачевский замок «Паланок» (Palanok). Схема и макет замка.
Замок является образцом средневековой фортификационной архитектуры. Расположен он на высоте 188 м над уровнем моря, или на 68 м выше, чем город Мукачево. Гора протянулась с юга на север и в основании имеет наибольшую длину 408 м, ширину - 266 м. Соответственно вверху - 230 и 110 м.
Исследователи выделяют восемь линий обороны замка: четыре внешние и четыре внутренние.
Первая линия обороны была традиционной: водяной ров, глубиной не меньше 6 и шириной до 14 м. Ров окружал Замковую гору, отдаляясь от ее подножия на 50 м севернее и до 400 м южнее, через канал наполнялся водой из речки Латорицы.
Вторая линия - 8-метровый земляной вал - был насыпан с внутренней стороны рва. Сверху вала высился забор из вкопанных тяжелых дубовых колод. Этот забор называли «паланком», откуда и пошло название Мукачевского замка.
Третьей линией служил так называемый «Гусарский замок» - поселение крепостной челяди, крестьян, которые в мирные времена занимались обычным трудом, а в случае опасности с оружием в руках защищали замок.
Замок є взірцем середньовічної фортифікаційної архітектури. Розташований він на висоті 188 м над рівнем моря, або на 68 м вище за Мукачеве. Гора простяглася з півдня на північ і в основі має найбільшу довжину 408 м, ширину - 266 м. Відповідно вгорі - 230 і 110 м.
Дослідники виділяють вісім ліній оборони замку: чотири зовнішні та чотири внутрішні.
Перша лінія оборони була традиційною: водяний рів, глибиною не менше 6 і шириною до 14 м. Рів оточував Замкову гору, віддаляючись від її підніжжя на 50 м північніше і до 400 м південніше, через канал наповнювався водою з річки Латориці.
Другу лінію - 8-метровий земляний вал - було насипано з внутрішнього боку рову. Поверх валу височів паркан із вкопаних важких дубових колод. Цей паркан називали «паланком», звідки й пішла назва Мукачівського замку.
Третьою лінією слугував так званий «Гусарський замок» - поселення кріпосної челяді, селян, що за мирних часів займалися звичайною працею, а в разі небезпеки зі зброєю в руках захищали замок.
Мукачевский замок «Паланок» (Palanok). Схема и макет замка.
Замок является образцом средневековой фортификационной архитектуры. Расположен он на высоте 188 м над уровнем моря, или на 68 м выше, чем город Мукачево. Гора протянулась с юга на север и в основании имеет наибольшую длину 408 м, ширину - 266 м. Соответственно вверху - 230 и 110 м.
Исследователи выделяют восемь линий обороны замка: четыре внешние и четыре внутренние.
Первая линия обороны была традиционной: водяной ров, глубиной не меньше 6 и шириной до 14 м. Ров окружал Замковую гору, отдаляясь от ее подножия на 50 м севернее и до 400 м южнее, через канал наполнялся водой из речки Латорицы.
Вторая линия - 8-метровый земляной вал - был насыпан с внутренней стороны рва. Сверху вала высился забор из вкопанных тяжелых дубовых колод. Этот забор называли «паланком», откуда и пошло название Мукачевского замка.
Третьей линией служил так называемый «Гусарский замок» - поселение крепостной челяди, крестьян, которые в мирные времена занимались обычным трудом, а в случае опасности с оружием в руках защищали замок.
Фото липня 2003 року.
Четвертою лінією захисту був сам схил вулканічного конусу.
Спочатку схил мав нерівності, що могли слугувати прикриттям для ворогу.
Тому майже в усі часи селянам наказували підрівнювати та досипати його.
Схил завжди очищали від кущів, чагарників, косили траву тощо.
Звичайно, виносити камінь та інші будівельні матеріали на вершину гори,
а також досипати її схил було надзвичайно важкою справою.
Робилося це в страшних муках, і саме тому із словом «мука» пов`язують виникнення назви міста -
Мукачеве (Mukacheve; мадярсько-угорською - Munkacs;
чешсько-словацькою - Munkac; німецькою - Munkatsch).
Четвертой линией защиты был сам склон вулканического конуса. На первых порах склон имел неровности, которые могли служить прикрытиям для врага. Поэтому почти во все времена крестьянам приказывали подравнивать и досыпать его. Склон всегда очищали от кустов, косили траву и т.п. Конечно, выносить камень и другие строительные материалы на вершину горы, а также досыпать ее склон было чрезвычайно тяжелым делом. Делалось это в страшных мучениях, и именно поэтому со словом «мучение» связывают возникновение названия города - Мукачево (Mukachevo; на мадьярско-венгерском - Munkacs; на чешско-словацком - Munkac; на немецком - Munkatsch).
Четвертой линией защиты был сам склон вулканического конуса. На первых порах склон имел неровности, которые могли служить прикрытиям для врага. Поэтому почти во все времена крестьянам приказывали подравнивать и досыпать его. Склон всегда очищали от кустов, косили траву и т.п. Конечно, выносить камень и другие строительные материалы на вершину горы, а также досыпать ее склон было чрезвычайно тяжелым делом. Делалось это в страшных мучениях, и именно поэтому со словом «мучение» связывают возникновение названия города - Мукачево (Mukachevo; на мадьярско-венгерском - Munkacs; на чешско-словацком - Munkac; на немецком - Munkatsch).
Фото червня 2012 року. |
Передзамче («дебаркадер»).
Чотири внутрішні лінії оборони замку розташовані на чотирьох верхніх терасах Замкової гори. Найнижча з цих терас складала п`ятий рубіж оборони, котрий мав назву «дебаркадер», або «передзамче». На сьогоднішній день реставраторами тут вже відновлена зовнішня оборонна стіна, оздоблена її верхня частина, реконструйовано міст. Предзамчье («дебаркадер»). Четыре внутренние линии обороны замка расположены на четырех верхних террасах Замковой горы. Самая низкая из этих террас составляла пятый рубеж обороны, который носил название «дебаркадер», или «предзамчье». На сегодняшний день реставраторами здесь уже восстановлена внешняя оборонительная стена, оборудована ее верхняя часть, реконструирован мост. |
Фото червня 2012 року. |
Фото липня 2003 року. |
Передзамче («дебаркадер»). Міст до Нижнього замку, головний вхід.
Предзамчье («дебаркадер»). Мост к Нижнему замку, главный вход. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Передзамче («дебаркадер»).
Предзамчье («дебаркадер»). |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Нижнього замку: вид на браму Середнього замку.
На наступній терасі розташована ціла система будівель, яку можна вважати окремим замком. Це і є Нижній замок, або шоста лінія оборони: два кам`яні бастіони висотою 14 м з товщиною стін понад три метри. Перед бастіонами - рів із підйомним мостом. У Нижньому замку жила челядь, що обслуговувала чимале господарство замку, - служниці, ремісники, гончарі, ковалі... Двор Нижнего замку: вид на ворота Среднего замка. На следующей террасе расположена целая система зданий, которую можно считать отдельным замком. Это и есть Нижний замок, или шестая линия обороны: два каменных бастиона высотой 14 м с толщиной стен свыше трех метров. Перед бастионами - ров с подъемным мостом. В Нижнем замке жила челядь, которая обслуживала немалое хозяйство замка, - служанки, ремесленники, гончары, кузнецы... |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Вид на браму Середнього замку з подвір`я Нижнього замку.
Середній замок - сьомий рубіж оборони - ще одна ступінь-тераса. Тут було розміщено військовий гарнізон замку. Надбрамна будівля служила арсеналом. Вид на ворота Среднего замка со двора Нижнего замка. Средний замок - седьмой рубеж обороны - еще одна ступень-терраса. Здесь размещался военный гарнизон замка. Надвратное здание служило арсеналом. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок, вид з боку вхідної брами Середнього замку.
Верхний замок, вид со стороны входных ворот Среднего замка. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Середній замок. Західний (триповерховий) та східний (двоповерховий) корпуси.
Вид з боку вхідної брами Середнього замку. Средний замок. Западный (трёхэтажный) и восточный (двухэтажный) корпуса. Вид со стороны входных ворот Среднего замка. |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Середнього замку, вид з боку Верхнього замку.
Двор Среднего замка, вид со стороны Верхнего замка. |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Середнього замку, вид з боку Верхнього замку.
Величезна (понад 800 кв.м) площа Середнього замку - площа Ракоці - вимощена великим камінням - піщаником, здобутим із дна Латориці. Площа була місцем пишних церемоній. Так, 1649 року тут з великою помпою зустрічали депутацію гетьмана Богдана Хмельницького, а 1707 року - депутацію князя Корбе, що представляв інтереси російського царя Петра I. Двор Среднего замка, вид со стороны Верхнего замка. Огромная (свыше 800 кв.м) площадь Среднего замка - площадь Ракоци - вымощена большими камнями - песчаником, добытыми со дна Латорицы. Площадь была местом пышных церемоний. Так, в 1649 году здесь с большой помпой встречали депутацию гетмана Богдана Хмельницкого, а в 1707 году - депутацию князя Корбе, который представлял интересы российского царя Петра I. |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Середнього замку, вид з боку Верхнього замку.
Довгу будівлю зі східної сторони займали офіцери-дворяни. Західна триповерхова казарма служила житлом для заможних солдат; ті ж з них, хто був з бідних, жили в незчисленних підвальних приміщеннях замку. Усі будівлі Середнього замку чудово пристосовані для оборони, а його бастіони сягають у висоту 20 м і мають товщину стін майже 8 м. Перед цими бастіонами - ще один широкий сухий рів з підйомним мостом. Двор Среднего замка, вид со стороны Верхнего замка. Длинное здание с восточной стороны занимали офицеры-дворяне. Западная трехэтажная казарма служила жильем для зажиточных солдат; те же из них, кто был из бедных, жили в бесчисленных подвальных помещениях замка. Все здания Среднего замка прекрасно приспособлены для обороны, а его бастионы достигают высоты 20 м и имеют толщину стен почти 8 м. Перед этими бастионами - еще один широкий сухой ров с подъемным мостом. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок, вид з подвір`я Середнього замку.
У двір Середнього замку виходить високий напівкруглий бастіон Верхнього замку. А взагалі Верхній замок - останній, восьмий рубіж оборони - має аж п`ять кам`яних бастіонів. Верхний замок, вид со двора Среднего замка. Во двор Среднего замка выходит высокий полукруглый бастион Верхнего замка. Вообще же Верхний замок - последний, восьмой рубеж обороны - имеет аж пять каменных бастионов. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Бастіони Верхнього замку, вид з подвір`я Середнього замку.
Всі замкові споруди складали єдину струнку систему оборони: для того, щоб захопити Верхній замок, цитадель фортеці, загарбник неминуче вимушений був послідовно, одну за одною штурмувати всі попередні лінії оборони. Іншого шляху просто не існувало. Бастионы Верхнего замка, вид со двора Среднего замка. Все замковые сооружения составляли единую стройную систему обороны: для того, чтобы захватить Верхний замок, цитадель крепости, захватчик неизбежно вынужден был последовательно, одну за другой штурмовать все предыдущие линии обороны. Другого пути просто не существовало. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Сходи, що ведуть до подвір`я Верхнього замку та
вид на східний корпус та північний бастіон Верхнього замку зі східного бастіону. Лестница, ведущая во двор Верхнего замка и вид на восточный корпус и северный бастион Верхнего замка с восточного бастиона. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Двір Верхнього замку.
Замкова гора на західній околиці Мукачева мала надзвичайно вигідне розташування. За деякими відомостями, перше дерев`яно-земельне укріплення на цій горі побудували східнослов’янські племена - білі хорвати - ще в VII столітті. Двор Верхнего замка. Замковая гора на западной окраине Мукачево имела чрезвычайно выгодное положение. По некоторым сведениям, первое деревянно-земельное укрепление на этой горе построили восточнославянские племена - белые хорваты - еще в VII веке. Mukacheve Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Двір Верхнього замку.
Східний корпус та герб на стіні. Двор Верхнего замка. Восточный корпус и герб на стене. Mukacheve Castle. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Верхнього замку. Пам`ятник князеві Федіру Коріятовичу роботи скульптора В. Олашина.
Перший кам`яний замок почали зводити на Замковій горі з приходом до Мукачева подільського князя Федора Коріятовича, що виявився енергійним, діловим князем-реформатором. Літопис стверджує, що 1396 року князь Коріятович побудував замок і колодязь в ньому, проте відповіді на запитання скільки років будувався замок літопис не дає. Саме тоді Ф. Коріятовичем було видано указ тримати в замку напоготові 164 гармати, 60 бочок артилерійського пороху і зберігати в холодних підвалах замку великий запас провіанту. Двор Верхнего замка. Памятник князю Федору Корятовичу работы скульптора В. Олашина. Первый каменный замок начали возводить на Замковой горе с приходом в Мукачево подольского князя Федора Корятовича, который оказался энергичным, деловым князем-реформатором. Летопись утверждает, что в 1396 году князь Корятович построил замок и колодец в нем, однако ответа на вопрос сколько лет строился замок летопись не дает. Именно тогда Ф. Корятовичем был издан указ держать в замке наготове 164 пушки, 60 бочек артиллерийского пороха и хранить в холодных подвалах замка большой запас провианта. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Подвір`я Верхнього замку. Замковий колодязь XIV ст.
Під Старою баштою (донжоном) за наказом князя у вулканічній скелі пробили примітивними знаряддями праці та при отруйних підземних газах колодязь неправильної циліндричної форми глибиною вісімдесят шість метрів. Усі наведені вище фактори вже за часів Коріятовича перетворили Мукачівський замок на один з найнеприступніших у Центральній Європі. Двор Верхнего замка. Замковый колодец XIV века. Под Старой башней (донжоном) по приказу князя в вулканической скале пробили примитивными орудиями труда и при ядовитых подземных газах колодец неправильной цилиндрической формы глубиной восемьдесят шесть метров. Все приведенные выше факторы уже во времена Корятовича превратили Мукачевский замок в один из самых неприступных в Центральной Европе. |
Фото червня 2012 року.
Подвір`я Верхнього замку. Погруддя Шандора Петефі.
Шандор Петефі (1823-1849) - угорський поет, який у липні 1847 року відвідав Мукачівський замок.
Двор Верхнего замка. Бюст Шандора Петёфи.
Шандор Петёфи (1823-1849) - венгерский поэт, который в июле 1847 года посетил Мукачивский замок.
Шандор Петефі (1823-1849) - угорський поет, який у липні 1847 року відвідав Мукачівський замок.
Двор Верхнего замка. Бюст Шандора Петёфи.
Шандор Петёфи (1823-1849) - венгерский поэт, который в июле 1847 года посетил Мукачивский замок.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок. Прохід до північного бастіону та
вид на східний корпус та східний бастіон Верхнього замку з північного бастіону. Верхний замок. Проход на северный бастион и вид на восточный корпус и восточный бастион Верхнего замка с северного бастиона. |
Фото червня 2012 року.
Верхній замок. «Турул» - пам'ятник на честь тисячоліття переходу мадярів наприкінці IX століття
через Карпатські перевали у Тисо-Дунайську низовину.
Пам'ятник було відновлено у 2008 році.
Верхний замок. «Турул» - памятник в честь тысячелетия перехода венгров в конце IX века через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность. Памятник был восстановлен в 2008 году.
Mukacheve Castle. Monument «Turul».
Верхний замок. «Турул» - памятник в честь тысячелетия перехода венгров в конце IX века через Карпатские перевалы в Тисо-Дунайскую низменность. Памятник был восстановлен в 2008 году.
Mukacheve Castle. Monument «Turul».
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок.
Сходи на другий поверх західного корпусу та одна зі старовинних скульптур на галереї другого поверху. Верхний замок. Лестница на второй этаж западного корпуса и одна из старинных скульптур на галерее второго этажа. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок.
Види згори на замок. Верхний замок. Виды сверху на замок. |
Фото червня 2012 року.
Вихід на напівкруглий бастіон Верхнього замку, що виступає у двір Середнього замку.
Выход на полукруглый бастион Верхнего замка, выступающий во двор Среднего замка.
Выход на полукруглый бастион Верхнего замка, выступающий во двор Среднего замка.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Відновлена екуменічна церква Мукачівського замку «Паланок».
Освячена 23 вересня 2006 року.
Восстановленная экуменическая церковь Мукачевского замка «Паланок». Освящена 23 сентября 2006 года. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Верхній замок. Пам`ятник Ілоні Зріні та її синові Ференцу Ракоці II.
Встановлено на напівкруглому бастіоні Верхнього замку, що виходить у двір Середнього замку. Скульптор П. Є. Матл. Верхний замок. Памятник Илоне Зрини и её сыну Ференцу Ракоци II. Установлен на полукруглом бастионе Верхнего замка, выходящем во двор Среднего замка. Скульптор П. Е. Матл. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Види на замок із західного бастіону Верхнього замку.
Виды на замок с западного бастиона Верхнего замка. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Замок «Паланок» (Palanok). У музеї.
Замок «Паланок» (Palanok). В музее. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Замок «Паланок» (Palanok). У музеї.
Замок «Паланок» (Palanok). В музее. |
У 1445 році Мукачеве отримало Магдебурзьке право,
що сприяло розвитку ремесел, торгівлі та розростанню міста вгору за течією річки.
Був період (1633-1711 роки), коли Мукачеве належало трансільванським князям Ракоці
та під час антигабсбурзького повстання куруців (1703-1711 роки) було його центром.
Після перемоги Габсбургів місто знову стало їхньою вотчиною,
яку 1726 року було віддано імператором графові К. Шенборну.
При ньому почалося формування центральної частини Мукачева, що фрагментарно збереглася дотепер.
Чимало в Мукачеві культових споруд, що заслуговують на увагу: оточена щільним колом високих дерев греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIX століття); фарний костел (1904 рік), що пронизує небо своїми куполами, з каплицею Святого Мартіна (XIV століття) поряд; строгий костел кальвіністів (1795 рік) та інші. Знаковою культовою спорудою міста є Миколаївський монастир, заснований ще князем Ф. Корятовичем, що з 1690 року був мукачівською резиденцією греко-католицького митрополита.
Найефектнішим будинком сучасного Мукачева є чудова, пофарбована в зелений колір, ратуша (1906 рік), більше схожа на палац. Центральна частина міста з вимощеними дрібною бруківкою пішохідними вулицями, засіяними доглянутими магазинчиками, кафе та ресторанами, з поодинокими значними особняками, характерними для архітектури австро-угорського періоду, виглядає майже по-європейськи.
В 1445 году Мукачево получило Магдебургское право, что способствовало развитию ремесел, торговли и разрастанию города вверх по течению реки. Был период (1633-1711 годы), когда Мукачево принадлежало трансильванским князьям Ракоци и во время антигабсбурского восстания куруцев (1703-1711 годы) было его центром. После победы Габсбургов город опять стал их вотчиной, которая в 1726 году была отдана императором графу К. Шенборну. При нем началось формирование центральной части Мукачево, фрагментарно сохранившейся доныне.
Немало в Мукачево заслуживающих внимания культовых сооружений: окруженная плотным кольцом высоких деревьев греко-католическая церковь Успения Пресвятой Богородицы (XIX век); фарный костел (1904 год), пронизывающий небо своими куполами, с часовней Святого Мартина (XIV век) рядом; строгий костел кальвинистов (1795 год) и другие. Знаковым культовым сооружением города является Николаевский монастырь, основанный еще князем Ф. Корятовичем, который с 1690 года был мукачевской резиденцией греко-католического митрополита.
Самым эффектным зданием современного Мукачево является прекрасная, окрашенная в зеленый цвет, ратуша (1906 год), больше похожая на дворец. Центральная часть города с вымощенными мелкой брусчаткой пешеходными улицами, засеянными ухоженными магазинчиками, кафе и ресторанами, с одиночными внушительными особняками, характерными для архитектуры австро-венгерского периода, выглядит почти по-европейски.
Чимало в Мукачеві культових споруд, що заслуговують на увагу: оточена щільним колом високих дерев греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIX століття); фарний костел (1904 рік), що пронизує небо своїми куполами, з каплицею Святого Мартіна (XIV століття) поряд; строгий костел кальвіністів (1795 рік) та інші. Знаковою культовою спорудою міста є Миколаївський монастир, заснований ще князем Ф. Корятовичем, що з 1690 року був мукачівською резиденцією греко-католицького митрополита.
Найефектнішим будинком сучасного Мукачева є чудова, пофарбована в зелений колір, ратуша (1906 рік), більше схожа на палац. Центральна частина міста з вимощеними дрібною бруківкою пішохідними вулицями, засіяними доглянутими магазинчиками, кафе та ресторанами, з поодинокими значними особняками, характерними для архітектури австро-угорського періоду, виглядає майже по-європейськи.
В 1445 году Мукачево получило Магдебургское право, что способствовало развитию ремесел, торговли и разрастанию города вверх по течению реки. Был период (1633-1711 годы), когда Мукачево принадлежало трансильванским князьям Ракоци и во время антигабсбурского восстания куруцев (1703-1711 годы) было его центром. После победы Габсбургов город опять стал их вотчиной, которая в 1726 году была отдана императором графу К. Шенборну. При нем началось формирование центральной части Мукачево, фрагментарно сохранившейся доныне.
Немало в Мукачево заслуживающих внимания культовых сооружений: окруженная плотным кольцом высоких деревьев греко-католическая церковь Успения Пресвятой Богородицы (XIX век); фарный костел (1904 год), пронизывающий небо своими куполами, с часовней Святого Мартина (XIV век) рядом; строгий костел кальвинистов (1795 год) и другие. Знаковым культовым сооружением города является Николаевский монастырь, основанный еще князем Ф. Корятовичем, который с 1690 года был мукачевской резиденцией греко-католического митрополита.
Самым эффектным зданием современного Мукачево является прекрасная, окрашенная в зеленый цвет, ратуша (1906 год), больше похожая на дворец. Центральная часть города с вымощенными мелкой брусчаткой пешеходными улицами, засеянными ухоженными магазинчиками, кафе и ресторанами, с одиночными внушительными особняками, характерными для архитектуры австро-венгерского периода, выглядит почти по-европейски.
Фото липня 2003 року.
На розі вулиць Возз'єднання та Михайла Грушевського.
На углу улиц Воссоединения и Михаила Грушевского.
На углу улиц Воссоединения и Михаила Грушевского.
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Драматичний театр на розі вулиць Михайла Грушевського та Площа Миру.
Пам'ятна дошка М. С. Грушевському (1866-1934) на будівлі Драматичного театру. Драматический театр на углу улиц Михаила Грушевского и Площадь Мира. Мемориальная доска М. С. Грушевскому (1866-1934) на здании Драматического театра. Theater in Mukacheve. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Ратуша, зведена 1904 року.
Вулиця Пушкіна, вид з Площі Миру.
Ратуша, возведенная в 1904 году. Улица Пушкина, вид с Площади Мира. The Town Hall (1904) in Mukacheve. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Ратуша та фрагменти її оздоблення.
Ратуша и фрагменты её отделки. The Town Hall (1904) in Mukacheve. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Ратуша, зведена 1904 року.
Вулиця Пушкіна та готель «Star». Ратуша, возведенная в 1904 году. Улица Пушкина и гостиница «Star». |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Вулиця Пушкіна.
Мукачево. Улица Пушкина. Mukacheve. Pushkin Street. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Пам'ятник Олександрові Духновичу.
Олександр Духнович (1803-1865) - греко-католицький священик, україноруський письменник, педагог, поет, культурний діяч. Мукачево. Памятник Александру Духновичу. Александр Духнович (1803-1865) - греко-католический священник, украиноруський писатель, педагог, поэт, культурный деятель. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Площа Миру.
Мукачево. Площадь Мира. The Myr (Peace) Boulevard in Mukacheve. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Площа Миру.
Пам'ятник Кирилу і Мефодію, покровителям Європи, Святим Апостолам слов'ян. Скульптор І. Бровді, архітектор О. Андялоші. Відкрито 21.05.2000 року. Мукачево. Площадь Мира. Памятник Кириллу и Мефодию, покровителям Европы, Святым Апостолам славян. Скульптор И. Бровди, архитектор А. Андялоши. Открыт 21.05.2000 года. Mukacheve. The Myr (Peace) Boulevard with statue of Cyril and Method. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Площа Миру.
Пам'ятник сажотрусові з котом. Прототипом для цього пам'ятника став справжній сажотрус, котрий і зараз проживає та працює в Мукачеві. Пам'ятник встановлено 12 червня 2010 року за проектом І. Бровді. Мукачево. Площадь Мира. Памятник трубочисту c котом. Прототипом для этого памятника послужил настоящий трубочист, который и ныне проживает и работает в Мукачево. Памятник установлен 12 июня 2010 года по проекту И. Бровди. Mukacheve. The Myr (Peace) Boulevard. Statue of chimney sweep with a cat. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Кафедральний костьол Святого Мартина з Туру (ріг вулиць Миру та Духновича).
Костьол було зведено в 1904-1905 роках в еклектичному стилі будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктра Ціґлера. Освячено храм було на честь Св. Мартина, покровителя міста Мукачеве. Раніше на цьому місці стояв старий готичний храм. Від первісної споруди збереглася готична каплиця Св. Йосипа XIV століття з середньовічними розписами та надгробками. Вона виконувала роль вівтарної частини стародавнього храму, більшу частину якого довелося розібрати через ветхість. Особливий інтерес становлять різьблена кам'яна лиштва вікон з багатим орнаментом, який не повторюється, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичні склепінчасті перекриття. Кафедральный костел Святого Мартина из Тура (угол улиц Мира и Духновича). Костел был возведен в 1904-1905 годах в эклектическом стиле строителем Вагнер Мартином по проекту Виктра Циглера. Освящен храм был в честь Св. Мартина, покровителя города Мукачево. Раньше на этом месте стоял старый готический храм. От первоначальной постройки сохранилась готическая часовня Св. Иосифа XIV века со средневековыми росписями и надгробиями. Она выполняла роль алтарной части древнего храма, большую часть которого пришлось разобрать из-за ветхости. Особый интерес представляют резные каменные наличники окон с богатым и неповторяющимся орнаментом, цветные витражи, опоры (контрфорсы) стен, а также готические сводчатые перекрытия. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
На розі вулиць Ілони Зріні, Пушкіна та І. Федорова. Торговий дім «Меркурій».
На углу улиц Илоны Зрини, Пушкина и И. Фёдорова. Торговый дом «Меркурий». |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Храм Успіння Пресвятої Богородиці, 1753-1829-1894 роки (на розі вулиць Пушкіна та І. Федорова).
Конкафедральний собор Мукачівської греко-католицької єпархії.
Божа Матір перед Собором Успіння Пресвятої Богородиці. Храм Успения Пресвятой Богородицы, 1753-1829-1894 годы (на углу улиц Пушкина и И. Фёдорова). Конкафедральный собор Мукачевской греко-католической епархии. Богоматерь перед Собором Успения Пресвятой Богородицы. Mukacheve. The Greek Catholic Church of the Assumption Holy Virgin Mary. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Школа № 1 ім. О. С. Пушкіна на вул. Пушкіна.
Пам'ятна дошка Антонієві Маргіттай. Погруддя О. С. Пушкіна. Антоній Маргіттай - видатний ботанік, дослідник флори Карпат, з 1920 по 1939 рік працював професором гімназії в цьому будинку. Школа № 1 им. А. С. Пушкина на ул. Пушкина. Мемориальная доска Антонию Маргиттай. Бюст А. С. Пушкина. Антоний Маргиттай - выдающийся ботаник, исследователь флоры Карпат, с 1920 по 1939 год работал профессором гимназии в этом здании. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Кафедральний собор на честь Почаївської ікони Божої Матері.
Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в боях афганської війни 1979-1989 років. Кафедральный собор в честь Почаевской иконы Божьей Матери. Памятник воинам-интернационалистам, погибшим в боях афганской войны 1979-1989 годов. |
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Серія з п’яти барельєфів про історію Мукачева (1986 рік, скульптор Іван Бровді)
у провулку між колишнім палацом князiв Ракоцi та вулицею Ярослава Мудрого.
Фонтан в центральному сквері Мукачева, більше відомому як «Депеш-парк». Серия из пяти барельефов об истории Мукачево (1986 год, скульптор Иван Бровди) в переулке между бывшим дворцом князей Ракоци и улицей Ярослава Мудрого. Фонтан в центральном сквере Мукачево, больше известном как «Депеш-парк». . |
Фото липня 2003 року.
Фасад будівлі УМВС в Мукачевому (на розі вулиць Ярослава Мудрого та І. Федорова).
Фасад здания УМВД в Мукачево (на углу улиц Ярослава Мудрого и И. Фёдорова).
Фасад здания УМВД в Мукачево (на углу улиц Ярослава Мудрого и И. Фёдорова).
Фото липня 2003 року.
Мукачеве. Вулицею Духновича. Реформатська церква (1795 рік) - на розі з вулицею Возз'єднання.
Мукачево. По улице Духновича. Реформатская церковь (1795 год) - на углу с улицей Воссоединения.
Mukacheve. Dukhnovicha Street. Reformed Church (1795).
Мукачево. По улице Духновича. Реформатская церковь (1795 год) - на углу с улицей Воссоединения.
Mukacheve. Dukhnovicha Street. Reformed Church (1795).
Фото липня 2003 року.
Вулицею Достоєвського («Пассаж»).
По улице Достоєвського («Пассаж»).
По улице Достоєвського («Пассаж»).
Фото червня 2012 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Площа Миру.
Пам'ятник Мігаю Мункачі (1844-1900), угорському живописцеві, майстрові портретного, жанрового й історичного живопису. Встановлено 1995 року. Скульптор Михайло Белень, архітектор Олександр Андялоші. Мукачево. Площадь Мира. Памятник Михаю Мункачи (1844-1900), венгерскому художнику, мастеру портретной, жанровой и исторической живописи. Установлен в 1995 году. Скульптор Михаил Белень, архитектор Александр Андялоши. Mukacheve. The Myr (Peace) Boulevard with statue of Mihály Munkácsy. |
Фото липня 2003 року. |
Фото червня 2012 року. |
Мукачеве. Колишній палац князiв Ракоцi («Білий дім»), 1667-1748 роки (вул. Миру, 26).
Цей скромний за сучасними мірками палац, що нині загубився серед міської забудови, є найстарішим зразком громадської архітектури сучасного Мукачева. Найдавніша частина палацу відома під назвою «Білий дім», а також «Мукачевський замок». Мукачево. Бывший дворец князей Ракоци («Белый дом»), 1667-1748 годы (ул. Мира, 26). Этот скромный по современным меркам дворец, ныне потерявшийся среди городской застройки, является самым старым образцом гражданской архитектуры современного Мукачево. Наиболее древняя часть дворца известна под названием «Белый дом», а также «Мукачевский замок». |
Фото липня 2003 року.
Колишній палац князiв Ракоцi («Білий дім»), головний вхід.
Спочатку палац був одноповерховим, у плані близьким до квадрату, цегляним, з галереєю, у формах ренесансу. Його ансамбль доповнювали господарські споруди (частково збереглися в перебудованому вигляді) та великий сад. Комплекс було захищено цегляними мурами.
У 1746-1748 роках палац було суттєво перебудовано Шенборнами (архітектор Б. Нейман). До первинної споруди було добудовано новий Г-подібний корпус із цегли, галереї знищено. У XIX столітті на головному фасаді було зроблено портал із мармурової крихти та частково знищено службові й господарські споруди. Стародавня частина палацу увійшла до північно-західного крила нового П-подібного в плані палацу, що зберігся до наших днів. Зараз це - художня школа.
Бывший дворец князей Ракоци («Белый дом»), главный вход.
Первоначально дворец был одноэтажным, в плане близким к квадрату, кирпичным, с галереей, в формах ренессанса. Его ансамбль дополняли хозяйственные постройки (частично сохранились в перестроенном виде) и обширный сад. Комплекс был огражден кирпичными стенами.
В 1746-1748 годах дворец был значительно перестроен Шенборнами (архитектор Б. Нейман). К первоначальному сооружению был достроен новый Г-образный корпус из кирпича, галереи уничтожены. В XIX веке на основном фасаде был сделан портал из мраморной крошки и частично уничтожены служебные и хозяйственные постройки. Наиболее древняя часть дворца вошла в северо-западное крыло нового П-образного в плане дворца, сохранившегося до наших дней. Сейчас это - художественная школа.
Спочатку палац був одноповерховим, у плані близьким до квадрату, цегляним, з галереєю, у формах ренесансу. Його ансамбль доповнювали господарські споруди (частково збереглися в перебудованому вигляді) та великий сад. Комплекс було захищено цегляними мурами.
У 1746-1748 роках палац було суттєво перебудовано Шенборнами (архітектор Б. Нейман). До первинної споруди було добудовано новий Г-подібний корпус із цегли, галереї знищено. У XIX столітті на головному фасаді було зроблено портал із мармурової крихти та частково знищено службові й господарські споруди. Стародавня частина палацу увійшла до північно-західного крила нового П-подібного в плані палацу, що зберігся до наших днів. Зараз це - художня школа.
Бывший дворец князей Ракоци («Белый дом»), главный вход.
Первоначально дворец был одноэтажным, в плане близким к квадрату, кирпичным, с галереей, в формах ренессанса. Его ансамбль дополняли хозяйственные постройки (частично сохранились в перестроенном виде) и обширный сад. Комплекс был огражден кирпичными стенами.
В 1746-1748 годах дворец был значительно перестроен Шенборнами (архитектор Б. Нейман). К первоначальному сооружению был достроен новый Г-образный корпус из кирпича, галереи уничтожены. В XIX веке на основном фасаде был сделан портал из мраморной крошки и частично уничтожены служебные и хозяйственные постройки. Наиболее древняя часть дворца вошла в северо-западное крыло нового П-образного в плане дворца, сохранившегося до наших дней. Сейчас это - художественная школа.
Фото липня 2003 року.
Меморіал пам'яті жертв сталінських репресій та малолітніх в'язнів нацистських концтаборів
в сквері біля художньої школи (колишнього палацу князiв Ракоцi).
Мемориал памяти жертв сталинских репрессий и малолетних узников нацистских концлагерей в сквере возле художественной школы (бывшего дворца князей Ракоци).
Mukacheve. To victims of Political Repression.
Мемориал памяти жертв сталинских репрессий и малолетних узников нацистских концлагерей в сквере возле художественной школы (бывшего дворца князей Ракоци).
Mukacheve. To victims of Political Repression.
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; Державне науково-виробниче підприємство «Картографія»; Київ-2006.
# Сайт «Наш край».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Сайт «Наш край».
# «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР».
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій
