Запоріжжя (до 1921 року - Олександрівськ) - обласний центр, розташований на півдні України,
на віддаленні 568 км від
Києва.
Населення - понад 800 тисяч мешканців. Місто знаходиться на автомагістралі
Москва-Сімферополь,
перетині залізничних напрямів Москва-Сімферополь і Донбас-Крівбас.
Офіційною датою заснування міста вважається 26 серпня 1770 року, коли було розпочато будівництво
Олександрівської фортеці.
Проте багато вчених пропонують вести відлік віку міста з моменту спорудження фортеці на
Хортиці Байдою-Вишневецьким в 1554-1555 роках,
або від фортеці кінця XI століття, залишки якої було нещодавно розкопано.
Запорожье (до 1921 года - Александровск) - областной центр, расположенный на юге Украины, на удалении 568 км от Киева. Население - свыше 800 тысяч жителей. Город находится на автомагистрали Москва-Симферополь, пересечении железнодорожных направлений Москва-Симферополь и Донбасс-Кривбасс. Официальной датой основания города считается 26 августа 1770 года, когда было начато строительство Александровской крепости. Однако многие ученые предлагают вести отсчет возраста города с момента сооружения крепости на Хортице Байдой-Вишневецким в 1554-1555 годах, или от крепости конца XI века, остатки которой были недавно раскопаны. Zaporizhzhya. Regional centre located in the south of Ukraine, 568 km far from Kyiv. The population is above 800 thou. The city itself was founded in the 18th c., but even its name associated with Ukrainian Cossacks, because here, on the Island of Khortytsya the legendary Cossack capital-fortress Zaporozhian Sich was located. Besides this top-level sightseeing place, the city is known as one of the largest country`s industrial centres producing, first of all, steel and metal goods. Another interesting place is Dniprohes - Dnieper Hydro Power Station, one of the monuments of Soviet epoch. In the history of this land an important role was played by German colonists - Mennonites who settled here in the 18th c. and had to leave this land due to repressions at the beginning of the 20th c. |
|||||
|
|||||
На території
Запорізького краю
люди жили ще за сивої старовини.
У VII столітті до н.е. Північним Причорномор'ям володіли скіфи.
На берегах Дніпра вони заснували велике Кам'янське городище - столицю Скіфії.
У IV столітті н.е. ці землі захопили гуни, в VI столітті - авари, в VIII столітті - хазари.
Після розгрому Хазарського каганату в 966 році київським князем Святославом найнебезпечнішими тут стали печеніги.
Вважають, що саме тут в 972 році в нерівному бою із віроломними кочовиками поліг київський князь Святослав...
Із середини XI століття приазовські степи захопили половці. Об’єднавшись на острові Хортиця, на початку XII століття руські князі на річці Молочній розбили половців. Але незабаром давньоукраїнська держава зазнала монголо-татарської навали. Знову зібралися князі на Хортиці і відправилися в похід. 16 червня 1223 року на річці Калка їх війська були розбиті. Частину населення приазовських степів поневолили Золота Орда та Кримське ханство. Протягом XV-XVIII століть на землях, що за порогами Дніпра, повновладними господарями були запорізькі козаки - грізна озброєна сила в боротьбі проти татаро-турецьких загарбників і могутня опора українського народу в боротьбі проти всіляких поневолювачів. У нижній течії Дніпра козаки будували укріплені «засіки», від яких і пішла назва «Січ». Одним з осередків формування запорізького козацтва був острів Хортиця. На территории Запорожского края люди жили еще в седую старину. В VII веке до н.э. Северным Причерноморьем владели скифы. На берегах Днепра они основали большое Каменское городище - столицу Скифии. В IV веке н.э. эти земли захватили гунны, в VI веке - авары, в VIII веке - хазары. После разгрома Хазарского каганата в 966 году киевским князем Святославом опаснейшими здесь стали печенеги. Считают, что именно здесь в 972 году в неравном бою с вероломными кочевниками пал киевский князь Святослав... Со средины XI века приазовские степи захватили половцы. Объединившись на острове Хортица, в начале XII века князья русичей на речке Молочной разбили половцев. Но вскоре древнеукраинское государство испытало монголо-татарское нашествие. Вторично собрались князья на Хортице и отправились в поход. 16 июня 1223 года на речке Калке их войска были разбиты. Часть населения приазовских степей поработили Золотая Орда и Крымское ханство. На протяжении XV-XVIII веков на землях за порогами Днепра полновластными хозяевами были запорожские казаки - грозная вооруженная сила в борьбе против татаро-турецких захватчиков и могучая опора украинского народа в борьбе против всевозможных поработителей. В понизовье Днепра козаки строили укрепленные «засеки», от которых и образовалось название «Сечь». Одним из центров формирования запорожского казачества был остров Хортица. |
|||||
|
|||||
У зв'язку з будівництвом фортеці для захисту південно-західної частини України від нападів турків і кримських татар
виникло поселення, яке на честь командуючого 1-ю російською армією Олександра Голіцина
було названо Олександрівський форштадт.
Будівельники фортеці - батальйон солдатів і робітники-грабарі зі своїми родинами та обозом - стали першими поселенцями майбутнього міста.
Після знищення у 1775 році Катериною II Запорізької Січі тут осіло багато козаків-запорожців, заснувавши передмістя - Карантинку. Населення займалося скотарством, рибальством, полюванням, рільництвом та городництвом. Розвивалися ремесла і дрібна торгівля. Заможніші поселенці чумакували. Діяв примітивний завод з випалювання вапна на річці Кушугумі та гранітні кар'єри на річках Московці та Конці. Наприкінці XIX століття відбулася концентрація промислових підприємств Олександрівська. Місто стало одним із центрів сільськогосподарського машинобудування в Україні. В связи со строительством крепости для защиты юго-западной части Украины от нападений турков и крымских татар возникло поселение, которое в честь командующего 1-й российской армией Александра Голицина было названо Александровский форштадт. Строители крепости - батальон солдат и рабочие-грабари со своими семьями и обозом - стали первыми поселенцами будущего города. После уничтожения в 1775 году Екатериной II Запорожской Сечи тут осели многие казаки-запорожцы, учредив предместье - Карантинку. Население занималось скотоводством, рыбной ловлей, охотой, полеводством и огородничеством. Развивались ремесла и мелкая торговля. Более зажиточные поселенцы чумаковали. Действовал примитивный завод по выжиганию извести на реке Кушугуми и гранитные карьеры на реках Московце и Конке. В конце XIX века произошла концентрация промышленных предприятий Александровска. Город стал одним из центров сельскохозяйственного машиностроения в Украине. |
|||||
Запоріжжя: площа Фестивальна (колишня Жовтнева),
будівля Запорізької обласної Ради (просп. Соборний, 164).
Запорожье: площадь Фестивальная (бывшая Октябрьская), здание Запорожского областного Совета (просп. Соборный, 164). Zaporizhzhya city. Zaporizhia Oblast Administration building. |
|||||
У березні 1921 року Олександрівськ було перейменовано на Запоріжжя.
А 1927 року розпочалося будівництво ДніпроГЕС - найпотужнішої на той час в Європі гідроелектростанції.
Попри складні умови будівництва і практично повну відсутність механізації, через п'ять років,
1 травня 1932-го, дав струм перший генератор Дніпровської гідроелектростанції.
ДніпроГЕС став енергетичною основою розвитку всього промислового комплексу Запоріжжя.
На базі могутньої ГЕС виросли підприємства-гіганти: завод листової сталі (нині "Запоріжсталь") -
найкрупніше у той час металургійне підприємство країни, завод інструментальних сталей (нині "Дніпроспецсталь") -
первісток української металургії, "Комунар" - завод, що випустив перший в Радянському Союзі комбайн,
алюмінієвий - перший у країні завод з виробництва "крилатого" металу,
магнієвий - первісток вітчизняної магнієвої промисловості, феросплавний, коксохімічний, електродний...
Разом із заводами та фабриками росло і будувалося місто.
На початку 1939 року місто Запоріжжя стало обласним центром.
В марте 1921 года Александровск был переименован в Запорожье. А в 1927 году началось строительство ДнепроГЭС - самой мощной на то время в Европе гидроэлектростанции. Невзирая на сложные условия строительства и практически полное отсутствие механизации, через пять лет, 1 мая 1932-го, дал ток первый генератор Днепровской гидроэлектростанции. ДнепроГЭС стал энергетической основой развития всего промышленного комплекса Запорожья. На базе мощной ГЭС выросли предприятия-гиганты: завод листовой стали (ныне "Запорожсталь") - самое крупное в то время металлургическое предприятие страны, завод инструментальных сталей (ныне "Днепроспецсталь") - первенец украинской металлургии, "Коммунар" - завод, выпустивший первый в Советском Союзе комбайн, алюминиевый - первый в стране завод по производству "крылатого" металла, магниевый - первенец отечественной магниевой промышленности, ферросплавный, коксохимический, электродный... Вместе с заводами и фабриками рос и строился город. В начале 1939 года город Запорожье стал областным центром. |
|||||
Запоріжжя: площа Фестивальна (колишня Жовтнева) та проспект Соборний (колишній Леніна).
До теми готелів... У Запоріжжі кілька разів зупинявся в готелі "Україна" (просп. Соборний, 162а); готель тоді справив досить непогане враження (йдеться про номер "напівлюкс"). Запорожье: площадь Фестивальная (бывшая Октябрьская) и проспект Соборный (бывший Ленина). К теме гостиниц... В Запорожье несколько раз останавливался в гостинице "Украина" (просп. Соборный, 162а); гостиница оставила тогда достаточно неплохое впечатление (речь идет о номере "полулюкс"). The perspective of the Sobornyi Avenue (former Lenin street) in Zaporizhzhya city. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Запорізька область
приваблює туристів своїми пам'ятниками. Кілька сот курганів, які густо усіяли всю територію області,
сьогодні є найдивовижнішими пам'ятниками давньоукраїнської історії.
У басейнах річок Дніпра, Молочної та Берди знайдено понад 20 пам’ятників епохи неоліту.
Найвизначнішим серед них є унікальне святилище -
Кам’яна Могила
поблизу Мелітополя (30 км).
Серед степу височіє громада з брил піщанику площею понад три гектари, під якими, на стінах гротів,
вибито зображення чаклуна, биків, коней, оленя, риболовецькі сіті, ступні ніг й інші дивовижні малюнки.
Досліджено також пам'ятники черняхівської, сурсько-дніпровської, дніпро-донецької й азово-дніпровської культур,
понад 120 - епохи міді-бронзи.
Серед скіфських пам'ятників виділяються залишки Кам’янського городища поблизу
Кам’янки-Дніпровської і Великої Знам’янки, кургани Солоха і Гайманова могила.
У Мелітопольському районі чимало поховань сарматів.
Запорожская область привлекает туристов своими памятниками. Несколько сот курганов, которые густо усеяли всю территорию области, являются сегодня удивительнейшими памятниками древнеукраинской истории. В бассейнах речек Днепра, Молочной и Берды найдено свыше 20 памятников эпохи неолита. Виднейшим среди них есть уникальное святилище - Каменная Могила близ Мелитополя (30 км). Среди степи возвышается громада из песчаниковых глыб площадью свыше трех гектаров, под основаниями которых, на стенах гротов, выбиты изображения колдуна, быков, коней, оленя, рыболовецкие сети, ступни ног и прочие удивительные рисунки. Исследованы также памятники черняховской, сурско-днепровской, днепро-донецкой и азово-днепровской культур, свыше 120 - эпохи меди-бронзы. Среди скифских памятников выделяются остатки Каменского городища близ Каменки-Днепровской и Великой Знаменки, курганы Солоха и Гайманова могила. В Мелитопольском районе немало погребений сарматов. |
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «Запоріжжя - план міста», Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», Київ-2001.
# Сайт «Запорожье и города СНГ». # Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2019 Сергій Клименко |
|
|
|
|