Межиріч - село у Рівненській області
зовсім поруч (4 км) із Острогом, біля злиття річок Вілії та Світеньки.
Перша писемна згадка про Межиріч зустрічається в грамоті Великого князя литовського Вітольда (Вітовта), що була видана князю Федору Острозькому 3 липня 1396 року. Цією грамотою було підтверджене право князя Ф. Острожського на Межіріч. На початку XV століття за наказом князя Василя Федоровича Острозького (Красного) на місці дерев'яного форпосту було споруджено муровані фортечні стіни півтораметрової товщини. У середині XV століття на місці спаленої татарами дерев'яної Троїцької церкви почали спорудження мурованої церкви, що збереглася до наших часів. Одночасно Межиріч укріпили високими земляними валами, сліди яких й досі помітні навколо комплексу. Всі документи кінця XVI століття вже називають Межиріч містом. У 1605 році клопотами Януша Острозького Межиріч отримав Магдебурзьке право.
Межирич - село в Ровненской области совсем рядом (4 км) с Острогом, возле слияния речек Вилии и Свитеньки.
Первое письменное упоминание о Межиричи встречается в грамоте Великого князя литовского Витольда (Витовта), выданной князю Федору Острожскому 3 июля 1396 года. Этой грамотой было подтверждено право князя Ф. Острожского на Межирич. В начале XV века по приказу князя Василия Федоровича Острожского (Красного) на месте деревянного форпоста были построены каменные крепостные стены полутораметровой толщины. В середине XV века на месте сожженной татарами деревянной Троицкой церкви начали сооружение каменной церкви, сохранившейся до наших времен. Одновременно Межирич укрепили высокими земляными валами, следы которых и до сих пор заметные вокруг комплекса. Все документы конца XVI века уже называют Межирич городом. В 1605 году хлопотами Януша Острожского Межирич получил Магдебуржское право.
Перша писемна згадка про Межиріч зустрічається в грамоті Великого князя литовського Вітольда (Вітовта), що була видана князю Федору Острозькому 3 липня 1396 року. Цією грамотою було підтверджене право князя Ф. Острожського на Межіріч. На початку XV століття за наказом князя Василя Федоровича Острозького (Красного) на місці дерев'яного форпосту було споруджено муровані фортечні стіни півтораметрової товщини. У середині XV століття на місці спаленої татарами дерев'яної Троїцької церкви почали спорудження мурованої церкви, що збереглася до наших часів. Одночасно Межиріч укріпили високими земляними валами, сліди яких й досі помітні навколо комплексу. Всі документи кінця XVI століття вже називають Межиріч містом. У 1605 році клопотами Януша Острозького Межиріч отримав Магдебурзьке право.
Межирич - село в Ровненской области совсем рядом (4 км) с Острогом, возле слияния речек Вилии и Свитеньки.
Первое письменное упоминание о Межиричи встречается в грамоте Великого князя литовского Витольда (Витовта), выданной князю Федору Острожскому 3 июля 1396 года. Этой грамотой было подтверждено право князя Ф. Острожского на Межирич. В начале XV века по приказу князя Василия Федоровича Острожского (Красного) на месте деревянного форпоста были построены каменные крепостные стены полутораметровой толщины. В середине XV века на месте сожженной татарами деревянной Троицкой церкви начали сооружение каменной церкви, сохранившейся до наших времен. Одновременно Межирич укрепили высокими земляными валами, следы которых и до сих пор заметные вокруг комплекса. Все документы конца XVI века уже называют Межирич городом. В 1605 году хлопотами Януша Острожского Межирич получил Магдебуржское право.
Фото квітня 2005 року. |
Межиріч. Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам`ятка архітектури XV-XVII ст. Панорама монастиря.
Це - один з найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні в XV-XVII ст. Межирич. Свято-Троицкий мужской монастырь-крепость, памятник архитектуры XV-XVII вв. Панорама монастыря. Это - один из самых выдающихся архитектурных ансамблей, сооруженных на Украине в XV-XVII вв. |
Фото травня 2024 року. |
Межиріч. Свято-Троїцький чоловічий монастир-фортеця, пам`ятка архітектури XV-XVII ст. Панорама монастиря.
У монастирі збереглися "чудотворні" ікони, серед яких найціннішою є ікона "Божої Матері Життєподательниці" (XVI століття), що була привезена князем Костянтин-Василем Острозьким як дарунок від Константинопольського патріарха. Користується популярністю також ікона Антонія Великого. Межирич. Свято-Троицкий мужской монастырь-крепость, памятник архитектуры XV-XVII вв. Панорама монастыря. В монастыре сохранились "чудотворные" иконы, среди которых самой ценной является икона "Божией Матери Жизнеподательницы" (XVI век), привезенная князем Константином-Василием Острожским как подарок от Константинопольского патриарха. Пользуется известностью также икона Антония Великого. |
Фото квітня 2005 року.
Межиріч. Свято-Троїцький храм, пам`ятка архітектури XV ст. Вид від в'їздної башти-дзвіниці.
Межирич. Свято-Троицкий храм, памятник архитектуры XV в. Вид от въездной башни-колокольни.
The Troyitskyi (Trinity) Monastery in the village of Mezhyrich.
Межирич. Свято-Троицкий храм, памятник архитектуры XV в. Вид от въездной башни-колокольни.
The Troyitskyi (Trinity) Monastery in the village of Mezhyrich.
Фото квітня 2005 року.
Межиріч. Свято-Троїцький храм, пам`ятка архітектури XV ст.
1612 року за наказом останнього представника роду Острозьких, Януша, краківського каштеляна, який прийняв католицизм, почалися роботи з перебудови замку та церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до церкви було прибудовано два двоповерхових корпуси з келіями. На їх зовнішніх кутах споруджено круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами. Ймовірно, що реконструкцію робили за проектом відомого архітектора Павла Гроздицького, який в той час будував у Львові королівський арсенал. Під час Визвольної війни 1648-54 років місто було майже вщент зруйновано. Пізніше Межиріч багаторазово переходив з рук в руки, поступово перетворюючись на пустку. 1866 року францисканський монастир реорганізували, а його костел знову перетворили на православну церкву.
Межирич. Свято-Троицкий храм, памятник архитектуры XV в.
В 1612 году по приказу последнего представителя рода Острожских, Януша, краковского кастеляна, который принял католицизм, начались работы по перестройке замка и церкви во францисканский монастырь. С севера и юга к церкви были пристроены два двухэтажных корпуса с кельями. В их внешних углах построены круглые трехъярусные башни с бойницами и конусообразными крышами. Вероятно, что реконструкцию проводили по проекту известного архитектора Павла Гроздицкого, который в то время строил во Львове королевский арсенал. Во время Освободительной войны 1648-54 годов город был почти полностью разрушен. Позже Межирич многократно переходил из рук в руки, постепенно превращаясь в пустошь. В 1866 году францисканский монастырь реорганизовали, а его костел опять превратили в православную церковь.
1612 року за наказом останнього представника роду Острозьких, Януша, краківського каштеляна, який прийняв католицизм, почалися роботи з перебудови замку та церкви на францисканський монастир. З півночі та півдня до церкви було прибудовано два двоповерхових корпуси з келіями. На їх зовнішніх кутах споруджено круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами. Ймовірно, що реконструкцію робили за проектом відомого архітектора Павла Гроздицького, який в той час будував у Львові королівський арсенал. Під час Визвольної війни 1648-54 років місто було майже вщент зруйновано. Пізніше Межиріч багаторазово переходив з рук в руки, поступово перетворюючись на пустку. 1866 року францисканський монастир реорганізували, а його костел знову перетворили на православну церкву.
Межирич. Свято-Троицкий храм, памятник архитектуры XV в.
В 1612 году по приказу последнего представителя рода Острожских, Януша, краковского кастеляна, который принял католицизм, начались работы по перестройке замка и церкви во францисканский монастырь. С севера и юга к церкви были пристроены два двухэтажных корпуса с кельями. В их внешних углах построены круглые трехъярусные башни с бойницами и конусообразными крышами. Вероятно, что реконструкцию проводили по проекту известного архитектора Павла Гроздицкого, который в то время строил во Львове королевский арсенал. Во время Освободительной войны 1648-54 годов город был почти полностью разрушен. Позже Межирич многократно переходил из рук в руки, постепенно превращаясь в пустошь. В 1866 году францисканский монастырь реорганизовали, а его костел опять превратили в православную церковь.
Фото квітня 2005 року.
Межиріч. Пам`ятна дошка Богдану Хмельницькому на стіні Свято-Троїцького храму.
На дошці - напис: "Тут у 1648 році перебував гетьман України Богдан Хмельницький".
Межирич. Памятная доска Богдану Хмельницкому на стене Свято-Троицкого храма.
На доске - надпись: "Здесь в 1648 году находился гетман Украины Богдан Хмельницкий".
На дошці - напис: "Тут у 1648 році перебував гетьман України Богдан Хмельницький".
Межирич. Памятная доска Богдану Хмельницкому на стене Свято-Троицкого храма.
На доске - надпись: "Здесь в 1648 году находился гетман Украины Богдан Хмельницкий".
Фото квітня 2005 року. |
Фото травня 2024 року. |
Фото травня 2024 року. |
Межиріч. Межиріцька піч на фоні Свято-Троїцького монастиря-фортеці.
Кажуть, що біля цієї старовинної печі колись грілась варта, що охороняла місто. Межирич. Межирецкая печь на фоне Свято-Троицкого монастыря-крепости. Говорят, что возле этой старинной печи когда-то грелась стража, которая охраняла город. |
Фото травня 2024 року. |
Фото квітня 2005 року. |
Межиріч. Рештки Заславської брами
(Заславль -
давня назва нинішнього Ізяслава
на Хмельниччині).
Види з півночі та північного заходу (зсередини фортеці). Межирич. Остатки Заславских ворот (Заславль - давнее название нынешнего Изяслава на Хмельниччине). Виды с севера и северо-запада (изнутри крепости). |
Фото травня 2024 року. |
Фото травня 2024 року. |
Інформаційні таблиці біля решток Заславської брами сповіщають, що Заславська брама є пам'яткою архітектури та містобудування XVI століття.
Заславська брама (міські ворота) містечка Межиріч була оборонною брамою-вежею, яка захищала в'їзд до Межиріча з боку
Заслава
(Ізяслава).
Вперше вона згадується 1596 року.
Тоді вона слугувала південним в'їздом до міста і була складовою частиною міських фортифікацій Межиріча.
У реєстрі міста за 1708 рік є опис Заславської брами.
Разом з валом, сімома вежами й Острозькою брамою, вона становила кільце оборонних укріплень колишнього міста.
Надбрамна вежа була двоярусною, до неї вів підйомний міст, перекинутий через рів.
В'їзд був розташований на висоті 2,5 м від сучасного рівня землі.
Зі втратою оборонного значення кладку вежі було розібрано, а рів засипано.
Товщина мурів коливається від 2,3 м до 2,46 м; висота руїн - від 3,35 м до 5,9 м.
Мури споруди збереглись по всьому периметру плану.
Усередині, у південно-східному куті Заславської брами залишилися сліди від пічки та димоходу.
У проєкті «Волинські барбакани» використані наявні брами та барбакани з території «Великої Волині», що включає Волинську, Рівненську, частково Львівську, Хмельницьку, Тернопільську та Житомирську області. Саме тому в проєкті використовуються надбрамні вежі в Луцьку (замкова брама), Олиці (Луцька брама міста Олика), Дубно (Луцька брама міста Дубно), Острозі (Луцька і Татарські брами міста Острог), с. Межиріч (Заславська брама), Старокостянтинові (замкова брама) та віртуально відтворена Острозька брама міста Рівне, яка ще в давнину стала гербом міста. |
Фото травня 2024 року. |
Фото травня 2024 року. |
Фото травня 2024 року. |
Фото травня 2024 року. |
Межиріч. Рештки Заславської брами
(Заславль -
давня назва нинішнього Ізяслава
на Хмельниччині).
Межирич. Остатки Заславских ворот (Заславль - давнее название нынешнего Изяслава на Хмельниччине). |
Першоджерела:
# «Перлина Волинського краю. Історичний нарис», Петро Камінський, комп'ютерно-видавничий центр «Пані», Дубно-2003.
# Стаття «За чудесами!», Ростислав Русанов, газета «Уикенд» від 05.08.2004.
# Сайт «Замки та храми України».
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Стаття «За чудесами!», Ростислав Русанов, газета «Уикенд» від 05.08.2004.
# Сайт «Замки та храми України».
# Вікіпедія.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій