|
Мапа маршруту Київ -> Жашків -> Буцький каньйон -> Руде Село -> Синява -> Бушеве -> Біла Церква.
Покриття магістральних автошляхів - більш-менш прийнятне (за пострадянськими критеріями). Місцеві автошляхи подекуди є відверто поганими. Схема маршрута Киев -> Жашков -> Букский каньон -> Рудое Село -> Синява -> Бушево -> Белая Церковь. Покрытие магистральных автодорог - более или менее приемлемое (по постсоветским меркам). Местные автодороги местами откровенно плохие.
|
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Старі гідротехнічні споруди на річці Гірський Тікич.
Посёлок Буки. Старые гидротехнические сооружения на речке Горный Тикич. Near Buky village (Cherkasy region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Гідротехнічні споруди на річці Гірський Тікич: міст і гребля колишньої ГЕС.
Посёлок Буки. Гидротехнические сооружения на речке Горный Тикич: мост и плотина бывшей ГЭС. Near Buky village (Cherkasy region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Верхів'я Буцького каньйону на річці Гірський Тікич.
Посёлок Буки. Верховья Букского каньона на речке Горный Тикич. Buky Canyon (Cherkasy region) on the Hirs'kyi Tikych river. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Водоспад-перекат «Вир» на річці Гірський Тікич.
Посёлок Буки. Водопад-перекат «Выр» («Водоворот») на речке Горный Тикич. Buky Canyon (Cherkasy region) on the Hirs'kyi Tikych river. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Старий водяний млин на річці Гірський Тікич.
Гірський Тікич разом з річками Гнилий Тікич і Ятрань належить до басейну Південного Буга. Перед входом до Букського каньйону води Гірського Тікича стрімко стікають з глиби граніту, що створює гучний двометровий водоспад-перекат «Вир». Біля нього ще в дев'ятнадцятому столітті побудували великий водяний млин. Посёлок Буки. Старая водяная мельница на речке Горный Тикич. Горный Тикич вместе с реками Гнилой Тикич и Ятрань входит в бассейн Южного Буга. Перед входом в Букский каньон воды Горного Тикича стремительно скатываются с глыбы гранита, создавая шумный двухметровый водопад-перекат «Выр» («Водоворот». Возле него ещё в девятнадцатом веке построили большую водяную мельницу. Former watermill in Buky village |
Фото травня 2015 року. |
Буцький каньйон на річці Гірський Тікич, вид згори (49°05'42.50"N, 30°23'51.17"E). Панорама ~200°.
Букский каньон на речке Горный Тикич, вид сверху (49°05'42.50"N, 30°23'51.17"E). Панорама ~200°. Buky Canyon (Cherkasy region) on the Hirs'kyi Tikych river. Panorama ~200°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич. Вид згори.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Вид сверху. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon (Cherkasy region) on the Hirs'kyi Tikych river. |
Фото травня 2015 року. |
Буцький каньйон на річці Гірський Тікич, вид згори (49°05'38.05"N, 30°23'50.70"E). Панорама ~180°.
Букский каньон на речке Горный Тикич, вид сверху (49°05'38.05"N, 30°23'50.70"E). Панорама ~180°. Buky Canyon (Cherkasy region) on the Hirs'kyi Tikych river. Panorama ~180°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Будівля машинної зали колишньої сільської гідроелектростанції на річці Гірський Тікич.
6 листопада 1929 року було введено в дію Буцьку сільську гідроелектростанцію ім. Г. І. Петровського, яку спорудили за планом ГОЕЛРО. Ця гідроелектростанція за своєю конструкцією була дериваційною. Посёлок Буки. Здание машинного зала бывшей сельской гидроэлектростанции на речке Горный Тикич. 6 ноября 1929 года была введена в строй Букская сельская гидроэлектростанция им. Г. И. Петровского, которую построили по плану ГОЭЛРО. Эта гидроэлектростанция по своей конструкции была деривацийной. Deserted generating unit (1929) in Buky village |
Фото травня 2015 року. |
Буцький каньйон на річці Гірський Тікич (49°05'27.30"N, 30°23'51.10"E). Панорама ~220°.
Букский каньон на речке Горный Тикич (49°05'27.30"N, 30°23'51.10"E). Панорама ~220°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич. Вид згори.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Вид сверху. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Вид згори. Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Вид сверху. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Фото травня 2015 року. |
Буцький каньйон на річці Гірський Тікич, вид згори (49°05'24.10"N, 30°23'56.00"E). Панорама ~220°.
Букский каньон на речке Горный Тикич, вид сверху (49°05'24.10"N, 30°23'56.00"E). Панорама ~220°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Селище Буки. Буцький каньйон на річці Гірський Тікич.
Надзвичайно мальовничі місця! Посёлок Буки. Букский каньон на речке Горный Тикич. Чрезвычайно живописные места! Buky Canyon. |
Руде Село - село (близько 1,1 тис. мешканців) у Володарському районі
Київської області.
На території Рудого Села ще в II-V століттях н.е. існувало поселення Черняхівської культури.
Про людську присутність на цих землях ще майже дві тисячі років тому свідчать знайдені в наші дні
на околицях Рудого Села римські монети-динарії, що датуються 160–180 роками н.е.
Перші писемні згадки про Руде Село зафіксовані в історичних документах 1616 і 1622 років.
Наприкінці XVI - на початку XVII століть Руде Село належало польському магнату Янушу Збаразькому. Його володіння тягнулися від Торчиці до Неморова та Погребища. 1608 року Януш Збаразький помер, а його маєтки та земельні володіння дісталися його синові Юрію. Оскільки Юрій Збаразький був бездітним, то після його смерті в 1631 році рід Збаразьких припинив своє існування. Землями заволодів Ярема Вишневецький, який у 1640 році передав їх своєму родичу Янушу Вишневецькому. 1796 року Руде Село увійшло до складу щойно утвореного Сквирського повіту Київської губернії. Тодішній власник села Станіслав Залєський був предводителем повітового дворянства.
Саме для нього в Рудому Селі на пагорбі над річкою Коса (притока Росі) наприкінці XVIII століття було збудовано палац, що відрізнявся дуже цікавою архітектурою.
Рудое Село - село (около 1,1 тыс. жителей) в Володарском районе Киевской области. На территории Рудого Села еще в II-V веках н.э. существовало поселение Черняховской культуры. О присутствии людей на этих землях еще почти две тысячи лет тому назад свидетельствуют найденные в наши дни на околицах Рудого Села римские монеты-динарии, которые датируются 160-180 годами н.э. Первые письменные упоминания о Рудом Селе зафиксированы в исторических документах 1616 и 1622 годов.
В конце XVI - начале XVII веков Рудое Село принадлежало польскому магнату Янушу Збаражскому. Его владения простирались от Торчицы до Немирова и Погребища. В 1608 году Януш Збаражский умер, а его имения и земельные владения достаись его сыну Юрию. Поскольку Юрий Збаражский был бездетным, то после его смерти в 1631 году род Збаражских прекратил свое существование. Землями завладел Ярема Вишневецкий, который в 1640 году передал их своему родственнику Янушу Вишневецкому. В 1796 году Рудое Село вошло в состав вновь образованного Сквирского уезда Киевской губернии. Тогдашний владелец села Станислав Залесский был предводителем уездного дворянства.
Именно для него в Рудом Селе на холме над рекой Коса (приток Роси) в конце XVIII века был построен дворец, который отличался очень интересной архитектурой.
Наприкінці XVI - на початку XVII століть Руде Село належало польському магнату Янушу Збаразькому. Його володіння тягнулися від Торчиці до Неморова та Погребища. 1608 року Януш Збаразький помер, а його маєтки та земельні володіння дісталися його синові Юрію. Оскільки Юрій Збаразький був бездітним, то після його смерті в 1631 році рід Збаразьких припинив своє існування. Землями заволодів Ярема Вишневецький, який у 1640 році передав їх своєму родичу Янушу Вишневецькому. 1796 року Руде Село увійшло до складу щойно утвореного Сквирського повіту Київської губернії. Тодішній власник села Станіслав Залєський був предводителем повітового дворянства.
Саме для нього в Рудому Селі на пагорбі над річкою Коса (притока Росі) наприкінці XVIII століття було збудовано палац, що відрізнявся дуже цікавою архітектурою.
Рудое Село - село (около 1,1 тыс. жителей) в Володарском районе Киевской области. На территории Рудого Села еще в II-V веках н.э. существовало поселение Черняховской культуры. О присутствии людей на этих землях еще почти две тысячи лет тому назад свидетельствуют найденные в наши дни на околицах Рудого Села римские монеты-динарии, которые датируются 160-180 годами н.э. Первые письменные упоминания о Рудом Селе зафиксированы в исторических документах 1616 и 1622 годов.
В конце XVI - начале XVII веков Рудое Село принадлежало польскому магнату Янушу Збаражскому. Его владения простирались от Торчицы до Немирова и Погребища. В 1608 году Януш Збаражский умер, а его имения и земельные владения достаись его сыну Юрию. Поскольку Юрий Збаражский был бездетным, то после его смерти в 1631 году род Збаражских прекратил свое существование. Землями завладел Ярема Вишневецкий, который в 1640 году передал их своему родственнику Янушу Вишневецкому. В 1796 году Рудое Село вошло в состав вновь образованного Сквирского уезда Киевской губернии. Тогдашний владелец села Станислав Залесский был предводителем уездного дворянства.
Именно для него в Рудом Селе на холме над рекой Коса (приток Роси) в конце XVIII века был построен дворец, который отличался очень интересной архитектурой.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Колишній палац Станіслава Залєського (49°30'00.30"N, 29°42'46.00"E).
Побудований наприкінці XVIII століття. Мурована з цегли двоповерхова будівля і зараз приваблює око своєю скромною класикою, попри те, що від палацу залишився тільки фасад. Рудое Село. Бывший дворец Станислава Залесского (49°30'00.30"N, 29°42'46.00"E). Построен в конце XVIII века. Сложенное из кирпича двухэтажное здание и ныне привлекает глаз своей скромной классикой, невзирая на то, что от дворца остался только фасад. Former Zaleski Palace in Rude Selo village (Kyiv region). |
Незвичне й унікальне для України розпланування палацу дуже схоже на роботи італійського архітектора Андреа Палладіо.
Бічні частини палацу виконано у формі лоджій з відкритими колонадами на висоту двох поверхів.
Перший поверх палацу рустований, рустованими були також кути лоджій.
Вікна центрального об'єму напівциркульні та прикрашені гірляндами.
У двоповерховій будівлі було близько 15 кімнат з бальною залою та їдальнею для челяді.
Цегляні стіни мали метрову товщину, підлога була вистелена паркетом.
Палацово-парковий ансамбль було доповнено флігелями, в'їзною брамою та парком.
У середині XIX століття панський палац було перебудовано.
Необычная и уникальная для Украины планировка дворца очень похожа на работы итальянского архитектора Андреа Палладио. Боковые части дворца выполнены в форме лоджий с открытыми колоннадами на высоту двух этажей. Первый этаж дворца рустованный, рустованными были также углы лоджий. Окна центрального объема полуциркульные и украшены гирляндами. В двухэтажном здании было около 15 комнат с бальным залом и столовой для челяди. Кирпичные стены имели метровую толщину, пол был устлан паркетом. Дворцово-парковый ансамбль дополнен флигелями, въездными воротами и парком. В середине XIX века барский дворец был перестроен.
Необычная и уникальная для Украины планировка дворца очень похожа на работы итальянского архитектора Андреа Палладио. Боковые части дворца выполнены в форме лоджий с открытыми колоннадами на высоту двух этажей. Первый этаж дворца рустованный, рустованными были также углы лоджий. Окна центрального объема полуциркульные и украшены гирляндами. В двухэтажном здании было около 15 комнат с бальным залом и столовой для челяди. Кирпичные стены имели метровую толщину, пол был устлан паркетом. Дворцово-парковый ансамбль дополнен флигелями, въездными воротами и парком. В середине XIX века барский дворец был перестроен.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Колишній палац Станіслава Залєського: головний фасад і трикутний фронтон фасаду.
На трикутному фронтоні центральної частини раніше були герби власника і його дружини, тепер лише барельєф із двох фігурок. За часів СРСР у палаці розміщувалася колгоспна контора. Потім будівля постраждала від пожежі та була покинута. З 1980-1990-их років палац взагалі не використовувався і поступово руйнувався. Збереглися руїни палацу із флігелем, льох, здичавілий парк і колони в'їзної брами. Парковий фасад палацу давно обвалився, залишився лише парадний. Рудое Село. Бывший дворец Станислава Залесского: главный фасад и треугольный фронтон фасада. На треугольном фронтоне центральной части раньше были гербы владельца и его жены, теперь лишь барельеф из двух фигурок. Во времена СССР во дворце располагалась колхозная контора. Потом здание пострадало от пожара и было покинуто. С 1980-1990-х годов дворец вообще не использовался и постепенно разрушался. Сохранились руины дворца с флигелем, погреб, одичавший парк и колонны въездных ворот. Парковый фасад дворца давно обвалился, остался лишь парадный. Former Zaleski Palace in Rude Selo village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Колишня садиба Станіслава Залєського.
Навколо маєтку на трьох гектарах саду росли три тисячі дерев і кущів. Від будинку розходилися вісім алей, кожну було обсаджено деревами певних порід (липами, кленами, каштанами, ясенами тощо). Рудое Село. Бывшая усадьба Станислава Залесского. Вокруг имения на трех гектарах сада росли три тысячи деревьев и кустов. От дома расходились восемь аллей, каждая была обсажена деревьями определенных пород (липами, кленами, каштанами, ясенями, и т.п.). Former Zaleski estate in Rude Selo village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Колишня садиба Станіслава Залєського. Головна брама з колонами.
Від головної брами з колонами до входу в палац вела дорога, під якою взимку по трубі переганяли гаряче повітря, тож дорога ніколи не замерзала. Цією дорогою від криниці біля річки до маєтку возив воду кінь без погонича (він сам знав шлях). Перед парадним входом дзюркотів фонтан. Рудое Село. Бывшая усадьба Станислава Залесского. Главные ворота с колоннами. От главных ворот с колоннами к входу во дворец вела дорога, под которой зимой по трубе перегоняли горячий воздух, поэтому дорога никогда не замерзала. Этой дорогой от колодца у реки к имению возил воду конь без погонщика (он сам знал путь). Перед парадным входом журчал фонтан. Former Zaleski estate (main gate) in Rude Selo village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Колишня садиба Станіслава Залєського.
Схили пагорба засипали спеціально привезеним грунтом, на них ярусами висаджували дерева та кущі, розплановували клумби. Рудое Село. Бывшая усадьба Станислава Залесского. Склоны холма засыпали специально привезенной почвой, на них ярусами взрывали деревья и кусты, разбивали клумбы. Former Zaleski estate in Rude Selo village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Руде Село. Свято-Троїцький храм з іконою Божої Матері.
Станіслав Залєсський, коли лікувався в Польщі, купив цю ікону і молився перед нею за своє зцілення. Незабаром він одужав і повернувся додому, а ікону залишив у Польщі. Та невдовзі ікона дивовижним чином з'явилася в його маєтку. Католик пан Залєсський був так вражений цим, що 1825 року почав будувати в селі православну церкву. Її будівництво закінчили лише 1841 року, вже після смерті Станілава Залєсського. Кілька разів ікону викрадали, та щоразу святиню повертали. Рудое Село. Свято-Троицкий храм с иконой Божьей Матери. Станислав Залесский, когда лечился в Польше, купил эту икону и молился перед ней за свое исцеление. Вскоре он выздоровел и вернулся домой, а икону оставил в Польше. Но вскоре икона удивительным чином появилась в его имении. Католик господин Залесский был так поражен этим, что в 1825 году начал строить в селе православную церковь. Её строительство закончили лишь в 1841 году, уже после смерти Станилава Залесского. Несколько раз икону похищали, и каждый раз святыню возвращали. |
Синява - село (близько 3,6 тис. мешканців) в Рокитнянському районі
Київської області.
Розташоване на березі річки Рось.
Перша офіційна згадка про Синяву датується 1550 роком, хоча за переказами на місці села колись існувало поселення Синелець або Стринява.
Навколо села залишилися рештки давнього городища із земляними валами та ровами.
1711 року Синяву було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти російської влади.
У селі збереглася одна з найстаріших дерев'яних церков Київської області - Миколаївська церква, збудована 1730 року. За деякими джерелами ця церква існувала ще в 1665 році, та її було знищено татарами і знову відбудовано в 1730 році.
Синява - село (около 3,6 тыс. жителей) в Ракитнянском районе Киевской области. Расположено на берегу речки Рось. Первое официальное упоминание о Синяве датируется 1550 годом, хотя по преданию на месте села когда-то существовало поселение Синелець или Стринява. Вокруг села сохранились остатки давнего городища с земляными валами и рвами. В 1711 году Синява была занята армией гетмана Филиппа Орлика, во время его похода на Правобережье против российской власти.
В селе сохранилась одна из старейших деревянных церквей Киевской области - Николаевская церковь, построенная в 1730 году. По некоторым источникам эта церковь существовала еще в 1665 году, но была уничтожена татарами и заново отстроена в 1730 году.
У селі збереглася одна з найстаріших дерев'яних церков Київської області - Миколаївська церква, збудована 1730 року. За деякими джерелами ця церква існувала ще в 1665 році, та її було знищено татарами і знову відбудовано в 1730 році.
Синява - село (около 3,6 тыс. жителей) в Ракитнянском районе Киевской области. Расположено на берегу речки Рось. Первое официальное упоминание о Синяве датируется 1550 годом, хотя по преданию на месте села когда-то существовало поселение Синелець или Стринява. Вокруг села сохранились остатки давнего городища с земляными валами и рвами. В 1711 году Синява была занята армией гетмана Филиппа Орлика, во время его похода на Правобережье против российской власти.
В селе сохранилась одна из старейших деревянных церквей Киевской области - Николаевская церковь, построенная в 1730 году. По некоторым источникам эта церковь существовала еще в 1665 году, но была уничтожена татарами и заново отстроена в 1730 году.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Село Синява. Миколаївська церква, збудована 1730 року.
Пам'ятка архітектури національного значення. П'ятиглаву церкву зведено у формі рівносторіннього хреста. Центральний, північний та південний зруби в плані мають вид восьмикутників, а західний та східний - шестикутників. У 1860-х роках до вівтаря було добудовано ризницю, а у 1878 році до церкви прибудовано дзвінницю та бабинець. Село Синява. Николаевская церковь, построенная в 1730 году. Памятник архитектуры национального значения. Пятиглавая церковь возведена в форме равноконечного креста. Центральный, северный и южный срубы в плане имеют вид восьмиугольников, а западный и восточный - шестиугольников. В 1860-х годах к алтарю была достроена ризница, а в 1878 году к церкви пристроены колокольня и бабинец. St. Nicholas Church in Syniava village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Село Синява. Колишній водяний млин (49°39'32.10"N, 30°29'06.60"E).
Ще однією пам'яткою архітектури Синяви є водяний млин, збудований на річці Рось на початку XIX століття і перебудований у 1904 році. Село Синява. Бывшая водяная мельница (49°39'32.10"N, 30°29'06.60"E). Еще одним памятником архитектуры Синявы является водяная мельница, построенная на реке Рось в начале XIX века и перестроенная в 1904 году. Former watermill in Syniava village (Kyiv region). |
Поблизу села Синява є місцевість Божа Гора.
Бож (Боз чи Бус) був вождем племінного союзу антів - східнослов’янських племен, які проживали на цих територіях в IV-VII століттях. За «Історією готів» Йордана, король остготів Вінітар «послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп'яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування». Описана війна відбувалася в пониззі Дніпра. За переказами, Божа було страчено саме біля села Синява - на Божій горі. З тих часів Божа Гора ототожнюється з непереборним прагненням народу до волі, свободи. Під Божою горою встановлено пам'ятний знак з метою вшанування антів та їхнього вождя Божа.
Поблизи села Синява есть местность Божа Гора.
Бож (Боз или Бус) был вождем племенного союза антов - восточнославянских племен, которые проживали на этих территориях в IV-VII веках. По «Истории готов» Иордана, король остготов Винитар «послал войско в пределы антов и, когда вступил туда, в первой битве был побежден, но в дальнейшем действовал решительнее и распял короля их Божа с сыновьями его и 70 старейшинами для запугивания». Описанная война происходила в низовье Днепра. По преданию, Бож был казнён именно около села Синява - на Божей горе. С тех времен Божа Гора отождествляется с непреодолимым стремлением народа к воле, свободе. Под Божей горой установлен памятный знак в честь антов и их вождя Божа.
Бож (Боз чи Бус) був вождем племінного союзу антів - східнослов’янських племен, які проживали на цих територіях в IV-VII століттях. За «Історією готів» Йордана, король остготів Вінітар «послав військо в межі антів і, коли вступив туди, у першій битві був переможений, але надалі діяв рішучіше й розіп'яв короля їхнього Божа з синами його і 70 старійшинами для залякування». Описана війна відбувалася в пониззі Дніпра. За переказами, Божа було страчено саме біля села Синява - на Божій горі. З тих часів Божа Гора ототожнюється з непереборним прагненням народу до волі, свободи. Під Божою горою встановлено пам'ятний знак з метою вшанування антів та їхнього вождя Божа.
Поблизи села Синява есть местность Божа Гора.
Бож (Боз или Бус) был вождем племенного союза антов - восточнославянских племен, которые проживали на этих территориях в IV-VII веках. По «Истории готов» Иордана, король остготов Винитар «послал войско в пределы антов и, когда вступил туда, в первой битве был побежден, но в дальнейшем действовал решительнее и распял короля их Божа с сыновьями его и 70 старейшинами для запугивания». Описанная война происходила в низовье Днепра. По преданию, Бож был казнён именно около села Синява - на Божей горе. С тех времен Божа Гора отождествляется с непреодолимым стремлением народа к воле, свободе. Под Божей горой установлен памятный знак в честь антов и их вождя Божа.
Фото травня 2015 року. |
Урочище Божа Гора неподалік села Синява (49°38'56.10"N, 30°31'52.30"E). Панорама ~120°.
Урочище Божа Гора возле села Синява (49°38'56.10"N, 30°31'52.30"E). Панорама ~120°. Bozh Hill Landscape near Syniava village (Kyiv region). Panorama ~120°. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Пам'ятник Божу й антам неподалік села Синява (49°38'58.70"N, 30°32'14.10"E).
На таблиці - напис: «Народу антів - предкам українців від жителів Рокитянщини. 1993». Памятник Божу и антам возле села Синява (49°38'58.70"N, 30°32'14.10"E). На плите - надпись: «Народу антов - предкам украинцев от жителей Ракитянщины. 1993». Monument to Antes people and Bozh, the king of the Antes, near Syniava village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Страусова ферма та зоопарк неподалік села Синява (49°38'60"N, 30°32'25"E).
Розташована майже поруч із пам'ятником Божу й антам. Страусиная ферма и зоопарк возле села Синява (49°38'60"N, 30°32'25"E). Находится почти рядом с памятником Божу и антам. Ostrich farm & zoo near Syniava village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Страусова ферма.
Африканські страуси (Struthio camelus). Страусиная ферма. Африканские страусы (Struthio camelus). Ostrich farm near Syniava village (Kyiv region). |
Африканський страус (Struthio camelus).
Царство: Тварини - Metazoa.
Тип: Хордові - Chordata.
Клас: Птахи - Aves.
Ряд: Страусоподібні - Struthioniformes.
Родина: Страусові - Struthionidae.
Рід: Страуси - Struthio.
Вид: Африканський страус - Struthio camelus.
Зріст: до 2,7 м. Вага: до 150 кг. Тривалість життя: до 50 років. Характерні ознаки: великий птах, що не літає, у якого повністю відсутній кіль; крила слабо розвинуті; самець має чорне оперення, самка - сріблясто-сіре. Харчування: їжа рослинна, інколи тваринна - дрібні пташки, ящірки, комахи. Розмноження: полігамна птиця; статева зрілість настає в 2-4-річному віці; самець має гарем з кількох самиць; гніздо - ямку в піску риє самець і всі самиці відкладають туди свої яйця (разом 10-24 кулястих яєць жовтуватого кольору вагою до 2 кг); висиджують яйця по черзі лише доминантна самка (вдень, чиє сіре оперення слабо помітне на тлі ландшафту) та самець (уночі, чиє чорне оперення не помітне вночі). Біотоп: посушливі степи із чагарниковою рослинністю. Спосіб життя: в період гніздування живуть сім'ями, в позагніздовий період групами. Мешкає: півострів Сомалі та північно-східна Кенія.
Африканский страус (Struthio camelus). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Страусообразные - Struthioniformes. Семейство: Страусовые - Struthionidae. Род: Страусы - Struthio. Вид: Африканский страус - Struthio camelus.
Рост: до 2,7 м. Вес: до 150 кг. Продолжительность жизни: до 50 лет. Характерные признаки: большая не летающая птица, у которой полностью отсутствует киль; крылья слабо развитые; самец имеет чёрное оперение, самка - серебристо-серое. Питание: еда растительна, иногда животная - мелкие птички, ящерицы, насекомые. Размножение: полигамная птица; половая зрелость наступает в 2-4-летнем возрасте; самец имеет гарем из нескольких самок; гнездо - ямку в песке роет самец и все самки откладывают туда свои яйца (вместе 10-24 шаровидных яиц желтоватого цвета весом до 2 кг); высиживают яйца по очереди только доминантная самка (днём, серое оперение которой мало заметно на фоне ландшафта) и самец (ночью, чёрное оперение которого не заметно ночью). Биотоп: засушливые степи с кустарниковой растительностью. Образ жизни: период гнездования живут семьями, во внегнездовой период группами. Живёт: полуостров Сомали и северо-восточная Кения.
Зріст: до 2,7 м. Вага: до 150 кг. Тривалість життя: до 50 років. Характерні ознаки: великий птах, що не літає, у якого повністю відсутній кіль; крила слабо розвинуті; самець має чорне оперення, самка - сріблясто-сіре. Харчування: їжа рослинна, інколи тваринна - дрібні пташки, ящірки, комахи. Розмноження: полігамна птиця; статева зрілість настає в 2-4-річному віці; самець має гарем з кількох самиць; гніздо - ямку в піску риє самець і всі самиці відкладають туди свої яйця (разом 10-24 кулястих яєць жовтуватого кольору вагою до 2 кг); висиджують яйця по черзі лише доминантна самка (вдень, чиє сіре оперення слабо помітне на тлі ландшафту) та самець (уночі, чиє чорне оперення не помітне вночі). Біотоп: посушливі степи із чагарниковою рослинністю. Спосіб життя: в період гніздування живуть сім'ями, в позагніздовий період групами. Мешкає: півострів Сомалі та північно-східна Кенія.
Африканский страус (Struthio camelus). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Страусообразные - Struthioniformes. Семейство: Страусовые - Struthionidae. Род: Страусы - Struthio. Вид: Африканский страус - Struthio camelus.
Рост: до 2,7 м. Вес: до 150 кг. Продолжительность жизни: до 50 лет. Характерные признаки: большая не летающая птица, у которой полностью отсутствует киль; крылья слабо развитые; самец имеет чёрное оперение, самка - серебристо-серое. Питание: еда растительна, иногда животная - мелкие птички, ящерицы, насекомые. Размножение: полигамная птица; половая зрелость наступает в 2-4-летнем возрасте; самец имеет гарем из нескольких самок; гнездо - ямку в песке роет самец и все самки откладывают туда свои яйца (вместе 10-24 шаровидных яиц желтоватого цвета весом до 2 кг); высиживают яйца по очереди только доминантная самка (днём, серое оперение которой мало заметно на фоне ландшафта) и самец (ночью, чёрное оперение которого не заметно ночью). Биотоп: засушливые степи с кустарниковой растительностью. Образ жизни: период гнездования живут семьями, во внегнездовой период группами. Живёт: полуостров Сомали и северо-восточная Кения.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Страусова ферма.
Африканські страуси (Struthio camelus). Страусиная ферма. Африканские страусы (Struthio camelus). Ostrich farm near Syniava village (Kyiv region). |
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Страусова ферма та зоопарк неподалік села Синява.
Золотий або Китайський фазан (Chrysolophus pictus). Страусиная ферма и зоопарк возле села Синява. Золотой фазан (Chrysolophus pictus). Ostrich farm & zoo near Syniava village (Kyiv region). Golden pheasant or Chinese pheasant (Chrysolophus pictus). |
Золотий або Китайський фазан (Chrysolophus pictus).
Царство: Тварини - Metazoa.
Тип: Хордові - Chordata.
Клас: Птахи - Aves.
Ряд: Куроподібні - Galliformes.
Родина: Фазанові - Phasianidae.
Рід: Комірні фазани - Chrysolophus. Phasianus
Вид: Золотий або Китайський фазан - Chrysolophus pictus.
Довжина самця: 100 см, хвіст 77-79 см. Довжина самиці: 64-67 см, хвіст 35-38 см. Характерні ознаки: самці відзначаються дуже гарним пір'ям, тому золотих фазанів як декоративних птахів тримають в зоопарках і на птахофермах. Самець золотого фазана має на голові густий чубок з яскраво-жовтого пір’я. Цей чубок прикриває верх коміра з віялоподібного жовтогарячо-червоного пір'я з бархатисто-чорною облямівкою кончіков, за рахунок яких на комірі утворюється малюнок з паралельних напівкруглих ліній. Передня частина спини золотисто-зелена з чорними облямівками, внаслідок чого утворюється лускатий малюнок. Решта спини та надхвістя помаранчево-жовті. Черевце яскраво-червоне. Махові пера сіро-бурі з іржавими облямівками. Дзьоб і ноги жовтуваті. Основне забарвлення самки іржаво-коричневе, черевце жовтувато-буре, горло світле. Шия, боки та низ хвоста з темно-бурими поперечними смужками і плямами. Харчування: на своїй батьківщині золоті фазани годуються переважно листям і пагонами різних чагарників, а також бамбука. Поїдають і квітки рододендронів. Нерідко скльовують дрібних жуків і павуків. Часто годуються на ланах, підбираючи зерна, що залишилися після жнив. Біотоп: бамбукові ліси на невисоких горах. Спосіб життя: тримаються невеликими зграями. Вдень годуються на землі, а вночі сплять високо на деревах. З настанням періоду гніздування зграї розпадаються і самці починають токувати. У цей період самець цілодобово видає гучні, пронизливі крики. Природний ареал: Центральний Китай. У Середній Європі є невеликі напівдикі популяції золотого фазана.
Золотой фазан (Chrysolophus pictus). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Курообразные - Galliformes. Семейство: Фазановые - Phasianidae. Род: Воротничковые фазаны - Chrysolophus. Вид: Золотой фазан - Chrysolophus pictus.
Длина самца: 100 см, хвост 77-79 см. Длина самки: 64-67 см, хвост 35-38 см. Характерные признаки: самцы отличаются очень красивым оперением и поэтому золотых фазанов в качестве декоративных птиц содержат в зоопарках и на птицефермах. Самец золотого фазана имеет на голове густой хохолок из ярко-жёлтых перьев. Этот хохолок прикрывает верх воротника из веерообразного оранжево-красного оперения с бархатисто-чёрным обрамлением кончиков, за счёт которых на воротнике образуется рисунок из параллельных полукруглых линий. Передняя часть спины золотисто-зелёная с чёрным обрамлением, в результате чего образуется чешуйчатый рисунок. Остальная часть спины и надхвостье оранжево-жёлтые. Брюшко ярко-красное. Маховые перья серо-бурые с ржавым обрамлением. Клюв и ноги жёлтоваты. Основная расцветка самки ржаво-коричневая, брюшко жёлтовато-бурое, горло светлое. Шея, бока и низ хвоста с темно бурыми поперечными полосками и пятнами. Питание: на своей родине золотые кормятся в основном листьями и побегами различных кустарников, а также бамбука. Поедают и цветки рододендронов. Нередко склёвуют мелких жуков и пауков. Часто кормятся на полях, подбирая оставшиеся после жатвы зерна. Биотоп: бамбуковые леса на невысоких горах. Образ жизни: держатся небольшими стаями. Днём кормятся на земле, а ночью спят высоко на деревьях. С наступлением периода гнездования стаи распадаются и самцы начинают токовать. В этот период самец круглосуточно издает громкие, пронзительные крики. Природный ареал: Центральный Китай. В Средней Европе существуют небольшие полудикие популяции золотого фазана.
Довжина самця: 100 см, хвіст 77-79 см. Довжина самиці: 64-67 см, хвіст 35-38 см. Характерні ознаки: самці відзначаються дуже гарним пір'ям, тому золотих фазанів як декоративних птахів тримають в зоопарках і на птахофермах. Самець золотого фазана має на голові густий чубок з яскраво-жовтого пір’я. Цей чубок прикриває верх коміра з віялоподібного жовтогарячо-червоного пір'я з бархатисто-чорною облямівкою кончіков, за рахунок яких на комірі утворюється малюнок з паралельних напівкруглих ліній. Передня частина спини золотисто-зелена з чорними облямівками, внаслідок чого утворюється лускатий малюнок. Решта спини та надхвістя помаранчево-жовті. Черевце яскраво-червоне. Махові пера сіро-бурі з іржавими облямівками. Дзьоб і ноги жовтуваті. Основне забарвлення самки іржаво-коричневе, черевце жовтувато-буре, горло світле. Шия, боки та низ хвоста з темно-бурими поперечними смужками і плямами. Харчування: на своїй батьківщині золоті фазани годуються переважно листям і пагонами різних чагарників, а також бамбука. Поїдають і квітки рододендронів. Нерідко скльовують дрібних жуків і павуків. Часто годуються на ланах, підбираючи зерна, що залишилися після жнив. Біотоп: бамбукові ліси на невисоких горах. Спосіб життя: тримаються невеликими зграями. Вдень годуються на землі, а вночі сплять високо на деревах. З настанням періоду гніздування зграї розпадаються і самці починають токувати. У цей період самець цілодобово видає гучні, пронизливі крики. Природний ареал: Центральний Китай. У Середній Європі є невеликі напівдикі популяції золотого фазана.
Золотой фазан (Chrysolophus pictus). Царство: Животные - Metazoa. Тип: Хордовые - Chordata. Класс: Птицы - Aves. Отряд: Курообразные - Galliformes. Семейство: Фазановые - Phasianidae. Род: Воротничковые фазаны - Chrysolophus. Вид: Золотой фазан - Chrysolophus pictus.
Длина самца: 100 см, хвост 77-79 см. Длина самки: 64-67 см, хвост 35-38 см. Характерные признаки: самцы отличаются очень красивым оперением и поэтому золотых фазанов в качестве декоративных птиц содержат в зоопарках и на птицефермах. Самец золотого фазана имеет на голове густой хохолок из ярко-жёлтых перьев. Этот хохолок прикрывает верх воротника из веерообразного оранжево-красного оперения с бархатисто-чёрным обрамлением кончиков, за счёт которых на воротнике образуется рисунок из параллельных полукруглых линий. Передняя часть спины золотисто-зелёная с чёрным обрамлением, в результате чего образуется чешуйчатый рисунок. Остальная часть спины и надхвостье оранжево-жёлтые. Брюшко ярко-красное. Маховые перья серо-бурые с ржавым обрамлением. Клюв и ноги жёлтоваты. Основная расцветка самки ржаво-коричневая, брюшко жёлтовато-бурое, горло светлое. Шея, бока и низ хвоста с темно бурыми поперечными полосками и пятнами. Питание: на своей родине золотые кормятся в основном листьями и побегами различных кустарников, а также бамбука. Поедают и цветки рододендронов. Нередко склёвуют мелких жуков и пауков. Часто кормятся на полях, подбирая оставшиеся после жатвы зерна. Биотоп: бамбуковые леса на невысоких горах. Образ жизни: держатся небольшими стаями. Днём кормятся на земле, а ночью спят высоко на деревьях. С наступлением периода гнездования стаи распадаются и самцы начинают токовать. В этот период самец круглосуточно издает громкие, пронзительные крики. Природный ареал: Центральный Китай. В Средней Европе существуют небольшие полудикие популяции золотого фазана.
Фото травня 2015 року. |
Фото травня 2015 року. |
Страусова ферма та зоопарк неподалік села Синява.
Дуже гарний півень і маленькі козенята. Страусиная ферма и зоопарк возле села Синява. Очень красивый петух и маленькие козлята. Ostrich farm & zoo near Syniava village (Kyiv region). |
Далі ми зробили зупинку в селі Бушеве (Рокитнянський район Київської області). Розповідь про Бушеве та Бушевське Городище - окремою сторінкою.
Того дня кінцевим пунктом нашого маршруту було місто Біла Церква. Це місто загальновідомо насамперед завдяки славнозвісному парку «Олександрія».
Далее мы сделали остановку в селе Бушево (Ракитнянский район Киевской области). Рассказ о Бушево и Бушевском Городище - отдельной страницей.
В тот день конечным пунктом нашего маршрута был город Белая Церковь. Этот город широко известен прежде всего благодаря знаменитому парку «Александрия».
Першоджерела:
# Вікіпедія.
Інші сторінки маршруту "На південь від Києва (травень 2015)":
До переліку фотосерій
