|
|
|
Мапа третього дня маршруту.
Того дня ми подорожували пішки неподалік від
Яблунова.
Схема третьего дня маршрута.
В тот день мы путешествовали пешком невдалеке от
Яблунова.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Вид на Яблунів з навколишніх погорбів.
Карпатские пейзажи.
Вид на Яблунов с окрестных возвышенностей.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди. Вид на Яблунів з навколишніх погорбів.
Карпатские пейзажи. Вид на Яблунов с окрестных возвышенностей.
|
|
|
|
|
Білий гриб (Boletus edulis).
Царство: Гриби - Fungi.
Відділ: Базидіомікотові гриби - Basidiomycota.
Клас: Базидіоміцети - Basidiomycetes.
Порядок: Болетальні - Boletales.
Родина: Болетові - Boletaceae.
Рід: Боровик - Boletus.
Вид: Білий гриб - Boletus edulis.
Белый гриб (Boletus edulis).
Царство: Грибы - Fungi.
Отдел: Базидиомикотовые грибы - Basidiomycota.
Класс: Базидиомицеты - Basidiomycetes.
Порядок: Болетальные - Boletales.
Семейство: Болетовые - Boletaceae.
Род: Боровик - Boletus.
Вид: Белый гриб - Boletus edulis.
|
|
|
|
Білий гриб, боровик (Boletus edulis Bull. ех Fr.; або Boletus bulbosus Schaeff. ех Schroet.) - цінний їстівний гриб родини болетових (Boletaceae).
Шапка 3-15 (25) см у діаметрі, напівсферична опукло-розпростерта, сірувато-, рудувато- або червонувато-коричнювата чи кольору горіха, тонкозморшкувата.
Шкірка не знімається. Пори світло-сіруваті, згодом жовтувато- або зеленувато-оливкуваті, оливкувато-коричнюваті.
Спори видовжено-веретеноподібні, жовтувато-оливкуваті, 15-18 x 4-5/7 мкм.
Ніжка 4-15(20) x 2-5(6) см, брудно-біла, сірувата, коричнювата, тонкозморшкувата, у верхній частині з тонкою білою сіткою.
М'якуш щільний, білий, при розрізуванні не змінюється, з приємним запахом і смаком.
Зустрічається по всій Україні: росте у листяних (під дубом, буком, грабом, березою, ліщиною) і хвойних (під сосною, ялиною) лісах; у червні - жовтні.
Найкращий з відомих їстівних грибів. Використовують свіжим, про запас сушать, солять, маринують. Заготовляють у Прикарпатті та на Поліссі.
За старих часів «грибами» називали переважно їстівні гриби, перш за все це слово стосувалося білого гриба як найбільш цінного.
Белый гриб, боровик (Boletus edulis) - ценный съедобный гриб семейства болетовых (Boletaceae).
Шапка 3-15 (25) см в диаметре, полусферическая выпукло-распростертая, серовато-, рыжевато- или красновато-коричневатая или цвета ореха, тонкоморщинистая.
Шкурка не снимается. Поры светло-сероваты, впоследствии желтовато- или зеленовато-оливковатые, оливковато-коричневатые.
Споры удлиненно-веретенообразные, желтовато-оливковатые, 15-18 x 4-5/7 мкм.
Ножка 4-15(20) x 2-5(6) см, грязно-белая, сероватая, коричневатая, тонкоморщинистая, в верхней части с тонкой белой сеткой.
Мякоть плотная, белая, при разрезании не изменяется, с приятным запахом и вкусом.
Встречается по всей Украине: растет в лиственных (под дубом, буком, грабом, березой, лещиной) и хвойных (под сосной, елью) лесах; в июне - октябре.
Наилучший из известных съедобных грибов. Используют свежим, впрок сушат, солят, маринуют. Заготовляют в Прикарпатье и на Полесье.
В старину «грибами» называли главным образом съедобные грибы, в наибольшей мере это слово относилось к белому грибу как наиболее ценному.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди. Соняшним днем у лісі влітку.
Карпатские пейзажи. Солнечный день в летнем лесу.
|
|
|
|
|
|
|
Карпати. Колись тут проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною. Прикордонні стовпчики у багатьох місцях ще збереглися.
Карпаты. Когда-то тут проходила государственная граница между Польшей иа Чехословакией. Пограничные столбики во многих местах еще сохранились.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
|
Перестріч гайовий (Melampyrum nemorosum).
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Губоцвіті - Lamiales.
Родина: Вовчкові - Orobanchaceae.
Рід: Перестріч - Melampyrum.
Вид: Перестріч гайовий - Melampyrum nemorosum.
Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum).
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Ясноткоцветные - Lamiales.
Семейство: Заразиховые - Orobanchaceae.
Род: Марьянник - Melampyrum.
Вид: Марьянник дубравный - Melampyrum nemorosum.
|
|
|
|
Перестріч гайовий, брат-і-сестра (Melampyrum nemorosum L.) -
однорічна трав'яниста рослина з зеленими листками з родини вовчкових, заввишки 15-60 см.
Квітки в пазухах великих приквітків, зібрані в колосовидних суцвіттях.
Всі квітки обернені в один бік.
Верхні приквітки яскраво-фіолетові (рідко малинові чи білі), яйцеподібно-ланцетні.
Листки супротивні з короткими черешками, яйцеподібно- чи подовжено-ланцетні, загострені, при основі часто стрілоподібні або з вушками.
Чашечка волосиста, дзвоникувата, чотиринадрізана.
Віночок 15-20 мм завдовжки, двогубий, золотисто-жовтий, з червонуватою зігнутою трубкою та пурпурною нижньою губою.
Плоди - довгасті коробочки з чорнуватим насінням.
Цвіте у травні-серпні, плоди дозрівають починаючи з червня.
Росте переважно в дубових лісах (інколи великими масивами), на узліссях, галявинах і по чагарниках.
Рослина вирізняється особливо яскравим контрастом приквітків синіх тонів і яскраво-жовтих віночків.
Квіти брат-і-сестри рясно виділяють нектар і цілком слушно вважаються добрим медоносом.
Марьянник дубравный, Иван-да-Марья (Melampyrum nemorosum L.) -
однолетнее травянистое растение с зелеными листками из семейства заразиховых, высотой 15-60 см.
Цветки собраны в верхушечноё редкоцветное соцветие - колосовидную кисть.
Все цветки обращены в одну сторону.
Верхние кроющие листья у цветков сине-фиолетовые (редко малиновые или белые), яйцевидно-ланцетные.
Листья супротивные с короткими черешками, яйцевидно- или продолговато-ланцетные, заострённые, в основании часто стреловидные или с ушками.
Чашечка волосистая, колокольчиковая, с четырьмя надрезами.
Венчик длиной 15-20 мм, двугубый, ярко желтый, с красноватой изогнутой трубкой и пурпурной нижней губой.
Плоды - продолговатые коробочки с черноватыми семенами.
Цветёт в мае-августе, плоды созревают начиная с июня.
Растёт преимущественно в дубовых лесах (иногда большими массивами), на опушках, полянах, в зарослях кустарников.
Растение выделяется особо ярким контрастом прицветников синих тонов и ярко-жёлтых венчиков.
Цветы Иван-да-марьи обильно выделяют нектар и вполне заслуженно считаются хорошим медоносом.
|
|
|
|
|
Джмелине гніздо.
Джміль (Bombus).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa).
Тип: Членистоногі - Arthropoda.
Клас: Комахи - Insecta.
Ряд: Перетинчастокрилі - Hymenoptera.
Надродина: Бджолині - Apoidea.
Родина: Справжні бджоли - Apidae.
Рід: Джміль - Bombus.
Гнездо шмелей.
Шмель, земляная пчела (Bombus).
Царство: Животные - Animalia (Metazoa).
Тип: Членистоногие - Arthropoda.
Класс: Насекомые - Insecta.
Отряд: Перепончатокрылые - Hymenoptera.
Надсемейство: Пчелиные - Apoidea.
Семейство: Настоящие пчёлы - Apidae.
Род: Шмель - Bombus.
|
|
|
|
Джміль (Bombus) -
рід перетинчастокрилих комах з сімейства справжніх бджіл (Apidae), за багатьма ознаками близький до медоносних бджіл.
Відрізняється мирним характером і не дуже болісним укусом.
Тільце у джмеля товстіше і волохатіше, ніж у бджіл.
Як і у бджіл, у джмелів народжуються самці, що не мають жала.
Є корисним запилювачем.
Запилює багато квіток, які не запилюють інші комахи.
Найбільше запилює конюшину та метеликові рослини.
Для запилення овочевих в теплицях використовують штучно розведених джмелів.
Джмелі - одні з найбільш холодостійких комах.
Вони здатні, швидко і часто скорочуючи м'язи грудей, прискорено розігріти своє тіло до необхідних 30°C.
Це дозволяє їм вилітати рано вранці та збирати перший нектар, коли повітря ще не достатньо прогрілося.
Таким чином джмелі мають певну конкурентну перевагу перед іншими видами комах.
Джмелі - суспільні комахи.
У них є розділення самок на більших плодючих маток і дрібних безплідних робочих, що виконують усі основні роботи у гнізді.
Зазвичай у великих джмелиних гніздах буває 100-200, рідше до 500 комах.
Налічується близько 300 видів джмелів, що мешкають в Північній Євразії, в Північній Америці та у горах.
Існує думка, що з погляду аеродинаміки джміль не може літати.
Шмели, земляные пчёлы (Bombus) -
род перепончатокрылых насекомых из семейства настоящих пчёл (Apidae), во многих отношениях близкий медоносным пчёлам.
Отличается мирным характером и не очень болезненным укусом.
Тельце у шмеля более толстое и мохнатое, чем у пчёл.
Как и у пчёл, у шмелей рождаются самцы, которые не имеют жала.
Является полезным опылителем.
Опыляет много цветков, которые не опыляют другие насекомые.
Особенно опыляет клевер и мотыльковые растения.
Для опыления овощных в теплицах используют искусственно разведенных шмелей.
Шмели - одни из самых холодостойких насекомых.
Они способны, быстро и часто сокращая мышцы груди, ускоренно разогреть своё тело до необходимых 30°C.
Это позволяет им вылетать рано утром и собирать первый нектар, когда воздух ещё не достаточно прогрелся.
Таким образом, шмели имеют определённое конкурентное преимущество перед другими видами насекомых.
Шмели - общественные насекомые.
У них имеется разделение самок на более крупных плодящих маток и мелких бесплодных рабочих, выполняющих все основные работы в гнезде.
Обычно в крупных шмелиных гнёздах бывает 100-200, реже до 500 особей.
Насчитывается около 300 видов шмелей, которые обитают в Северной Евразии, в Северной Америке и в горах.
Существует мнение, что с точки зрения аэродинамики шмель не может летать.
|
|
|
|
А тут масово і незаконно рубали ліс (неподалік Яблунова).
Жахливо!
А тут массово и незаконно рубили лес (неподалеку от Яблунова).
Ужасно!
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
«Полонина луни».
Попереду - хребет Карматура.
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
«Долина эхо».
Впереди - хребет Карматура.
|
|
|
|
|
|
Виноградний слимак (Helix pomatia).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa).
Тип: Молюски - Mollusca.
Клас: Черевоногі - Gastropoda.
Підклас: Легеневі - Pulmonata.
Ряд: Стебельчастоокі - Stylommatophora.
Родина: Слимакові - Helicidae.
Рід: Слимак - Helix.
Вид: Виноградний слимак - Helix pomatia.
Виноградная улитка (Helix pomatia).
Царство: Животные - Animalia (Metazoa).
Тип: Моллюски - Mollusca.
Класс: Брюхоногие - Gastropoda.
Подкласс: Лёгочные - Pulmonata.
Отряд: Стебельчатоглазые - Stylommatophora.
Семейство: Улитковые - Helicidae.
Род: Улитка - Helix.
Вид: Виноградная улитка - Helix pomatia.
|
|
|
|
Виноградний слимак (Helix pomatia) -
наземний черевоногий молюск ряду стебельчастооких.
Черепашка заввишки до 5 см, шириною близько 4,5 см.
В природі мешкає в Європі (окрім півночі).
Мешкає в чагарниках, на світлих лісових узліссях (але не в глибині лісу), в садах, парках.
Травоїдний, харчується як свіжими рослинами (зокрема листям винограду), так і мертвими залишками рослин, а для нарощування черепашки потребує солей кальцію.
Цей равлик перебуває в активному стані з весни до перших холодів, коли заривається в землю на глибину до 30 см і впадає у сплячку
(зимує, переважно, в тих самих укриттях).
Під час зимівлі отвір черепашки закривається вапняною пробкою, товщина якої залежить від суворості холодів.
У природі живе в середньому 7-8 років, може дожити до 20 років, якщо не буде з'їдений хижаками.
У Іспанії, Франції й Італії виноградного равлика споживають у їжу.
У Франції його називають Бургундський равлик, готують у черепашці в олії, приправленій петрушкою, вважається, що його смак перевершує смак інших їстівних равликів.
Виноградная улитка (Helix pomatia) -
наземный брюхоногий моллюск отряда стебельчатоглазых.
Раковина высотой до 5 см, шириной около 4,5 см.
Обитает в Европе (кроме севера).
Обитает в зарослях кустарника, на светлых лесных опушках (но не в глубине леса), в садах, парках.
Травоядная, питается как свежими растениями (в частности листьями виноградной лозы), так и остатками растений, а для наращивания раковины ей требуются соли кальция.
Эта улитка находится в активном состоянии с весны до первых холодов, когда зарывается в землю на глубину до 30 см и впадает в зимнюю спячку
(зимует, как правило, в одних и тех же убежищах).
Во время зимовки устье раковины закрывается известковой пробкой, толщина которой зависит от суровости холодов.
В природе она живет в среднем 7-8 лет, может дожить до 20 лет, если не будет съедена хищником.
В Испании, Франции и Италии виноградную улитку употребляют в пищу.
Во Франции она называется Бургундская улитка, готовится в раковине в масле, приправленном петрушкой, считается, что вкус ее превосходит вкус других съедобных улиток.
|
|
|
|
|
|
Ялиця біла (Abies alba)
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Хвойні - Pinophyta (Coniferophyta).
Клас: Хвойні - Pinopsida (Coniferopsida).
Ряд: Хвойні - Pinales (Coniferales).
Родина: Соснові - Pinaceae.
Рід: Ялиця - Abies.
Вид: Ялиця біла - Abies alba.
Пихта белая (Abies alba)
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Хвойные - Pinophyta (Coniferophyta).
Класс: Хвойные - Pinopsida (Coniferopsida).
Порядок: Хвойные - Pinales (Coniferales).
Семейство: Сосновые - Pinaceae.
Род: Пихта - Abies.
Вид: Пихта белая - Abies alba.
|
|
|
|
Ялиця біла, або Ялиця європейська (Abies alba) -
вічнозелене високе дерево (25-60 м) родини соснових (Pinaceae) з вузькоконічною загостреною кроною, що низько спущена до землі.
В густих лісостанах крона високо піднята, стовбур циліндричний з гладенькою тонкою темно-сірою корою.
Пагони довгі, гладенькі, сірі з дворядно розміщеною хвоєю.
Хвоя плоска (20-30 мм завдовжки, 1,5-1,8 мм завширшки), тупа, з двома білими смугами зісподу, тримається протягом трьох-п’яти років.
Чоловічі шишечки овальні (5-8 м завдовжки), поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів.
Жіночі шишечки зеленуваті, містять численні насінні і покривні луски, розміщені в нижній частині торішніх пагонів.
Стиглі шишки прямостоячі, циліндричні (10-15 см завдовжки і 2,5-4 см завширшки), бурі, покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка.
Після достигання шишки розсипаються, на пагонах залишаються лише їх стрижні.
Насіння (6-8 мм завдовжки) з довгим крилом, бальзамічним запахом.
Ялиця доживає до 300-400 років.
Одна з основних в Україні гірських лісоутворюючих порід, зрідка трапляється і на рівнині, утворює чисті й мішані лісостани з буком та іншими листяними породами.
Тіньовитривала, вибаглива до вологості повітря рослина. Запилюється у травні.
Поширена в Карпатах, зрідка на рівнині в південно-західних районах у вигляді острівних місцеположень.
Займає близько 1,4% державного лісового фонду України.
Пихта белая, или Пихта европейская (Abies alba) -
вечнозелёное высокое дерево (25-60 м) семьи сосновых (Pinaceae) с узкоконечной заостренной кроной, которая низко спущена к земле.
В густых лесных массивах крона высоко поднята, ствол цилиндрический с гладкой тонкой темно-серой корой.
Побеги длинные, гладкие, серые с двурядно расположенной хвоей.
Хвоя плоская (20-30 мм в длину, 1,5-1,8 мм в ширину), тупая, с двумя белыми полосами снизу, держится в течение трех-пяти лет.
Мужские шишечки овальные (5-8 м в длину), одиночные, размещены в верхней части прошлогодних побегов.
Женские шишечки зеленоватые, содержат многочисленные семенные и покровные чешуйки, размещены в нижней части прошлогодних побегов.
Спелые шишки прямостоячие, цилиндрические (10-15 см в длину и 2,5-4 см в ширину), бурые, покровные чешуйки их длиннее семенных и выступают в виде острия.
После созревания шишки рассыпаются, на побегах остаются лишь их сердцевины.
Семена (6-8 мм в длину) с длинным крылом, бальзамическим запахом.
Пихта доживает до 300-400 .
Одна из основных в Украине горных лесообразующих пород, изредка встречается и на равнине, образует чистые и смешанные лесные массивы с буком и другими лиственными породами.
Теневыносливое, прихотливое к влажности воздуха растение. Опыляется в мае.
Распространено в Карпатах, изредка на равнине в юго-западных районах в виде островных расположений.
Занимает около 1,4% государственного лесного фонда Украины.
|
|
|
|
|
|
Літнім соняшним днем
у Карпатському лісі.
Летним солнечным днем
в Карпатском лесу.
|
|
|
|
|
|
Звичайна ропуха, або ропуха сіра (Bufo bufo).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa).
Тип: Хордові - Chordata.
Клас: Земноводні - Amphibia.
Ряд: Безхвості земноводні - Anura.
Родина: Ропухові - Bufonidae.
Рід: Ропуха - Bufo.
Вид: Звичайна ропуха - Bufo bufo.
Серая жаба, или жаба обыкновенная (Bufo bufo).
Царство: Животные - Animalia (Metazoa).
Тип: Хордовые - Chordata.
Класс: Земноводные - Amphibia.
Отряд: Бесхвостые земноводные - Anura.
Семейство: Настоящие жабы - Bufonidae.
Род: Жабы - Bufo.
Вид: Серая жаба - Bufo bufo.
|
|
|
|
Звичайна ропуха, або ропуха сіра (Bufo bufo) -
вид земноводних роду ропух (Bufo).
Вид поширений по всій Європі, крім Ірландії та деяких островів Середземного моря.
На сході ареал досягає Іркутська, а на півдні охоплює окремі ділянки Північної Африки (включаючи північні гори Марокко, Алжиру та Тунісу).
Населяє ліси, сади, зустрічається на полях.
Це найбільша ропуха, що зустрічається Європі. Дорослі ропухи сягають 20 см.
Самки більші за самців. Тіло широке і приземкувате.
Очі помаранчевого кольору, зіниці горизонтальні. Шкіра грубозерниста.
Забарвлення залежить від статі та віку, а також часу року, буває не тільки сірим, а й оливковим, темно-коричневим, теракотовим, піщаним.
Полює зазвичай по ночах, і є найбільш активною у вологих погодних умовах. Вдень активна у дощову та похмуру погоду.
Живляться ропухи комахами та малорухомими наземними формами безхребетних. Поїдають гусінь, жуків, павуків, багатоніжок, дощових хробаків, молюсків.
Здобич хапає клейким язиком.
Ворогами ропухи є вужі, їжаки, щури, а також хижі птиці.
Для захисту від хижаків сіра ропуха виділяє токсичну речовину - буфагін.
Цього досить, щоб утримати багатьох хижаків на відстані, хоча деякі види змій і їжаки виробили проти цієї отрути імунітет.
Статевозрілими ропухи стають на 3-4 роках життя.
Попри те, що дорослі проводять більшу частину свого часу на землі, самки відкладають ікру у водоймах.
Самки відкладають ікру у вигляді довгих слизистих шнурів завдовжки до 10 м.
Самка здатна відкласти понад 6000 ікринок. Розвиток ікри триває 14-20 діб.
Після завершення метаморфозу ропухи мігрують далеко від водойм.
Серая жаба, обыкновенная жаба, или европейская жаба (Bufo bufo) -
вид земноводных рода жабы (Bufo).
Вид распространен по всей Европе, кроме Ирландии и некоторых островов Средиземного моря.
На востоке ареал достигает Иркутска, а на юге охватывает отдельные участки Северной Африки (включая северные горы Марокко, Алжира и Туниса).
Населяет леса, сады, встречается на полях.
Это самая крупная жаба, которая встречается Европе. Взрослые жабы достигают 20 см.
Самки больше самцов. Тело широкое и приземистое.
Глаза оранжевого цвета, зрачки горизонтальные. Кожа грубозернистая.
Окрас зависит от пола и возраста, а также времени года, бывает не только серый, но и оливковый, темно-коричневый, терракотовый, песчаный.
Охотится обычно по ночам, и является наиболее активной во влажных погодных условиях. Днем активна в дождливую и пасмурную погоду.
Питаются жабы насекомыми и малоподвижными наземными формами беспозвоночных. Поедают гусениц, жуков, пауков, многоножек, дождевых червей, моллюсков.
Добычу хватает клейким языком.
Врагами жабы являются ужи, ежи, крысы, а также хищные птицы.
Для защиты от хищников серая жаба выделяет токсичное вещество - буфагин.
Этого достаточно, чтобы удержать многих хищников на расстоянии, хотя некоторые виды змей и ежи выработали против этого яда иммунитет.
Половозрелыми жабы становятся на 3-4 годах жизни.
Невзирая на то, что взрослые проводят большую часть своего времени на земле, самки откладывают икру в водоемах.
Самки откладывают икру в виде длинных слизистых шнуров длиной до 10 м.
Самка способна отложить свыше 6000 икринок. Развитие икры длится 14-20 суток.
После завершения метаморфоза жабы мигрируют далеко от водоемов.
|
|
|
|
|
Карпати. Джерело у лісі.
Карпаты. Родник в лесу.
|
|
|
|
|
|
|
Карпати. Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra).
Карпаты. Огненная саламандра или пятнистая саламандра (Salamandra salamandra).
|
|
|
|
|
|
|
Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra).
Царство: Тварини - Animalia (Metazoa).
Тип: Хордові - Chordata.
Клас: Земноводні - Amphibia.
Ряд: Хвостаті земноводні - Caudata.
Родина: Справжні саламандри - Salamandridae.
Рід: Саламандра - Salamandra.
Вид: Саламандра плямиста - Salamandra salamandra.
Огненная саламандра или пятнистая саламандра (Salamandra salamandra).
Царство: Животные - Animalia (Metazoa).
Тип: Хордовые - Chordata.
Класс: Земноводные - Amphibia.
Отряд: Хвостатые земноводные - Caudata.
Семейство: Настоящие саламандры - Salamandridae.
Род: Саламандры - Salamandra.
Вид: Огненная саламандра - Salamandra salamandra.
|
|
|
|
Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra) -
тварина класу земноводних роду Саламандра (Salamandra).
Назва «плямиста саламандра» відноситься також і до іншого виду, Ambystoma maculatum,
як і родова назва посилається на велику групу саламандр - хвостатих земноводних із струнким тілом.
Саламандра плямиста живе в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також на північній частині Близького Сходу.
На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях,
де живе у букових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах.
Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.
Тіло саламандри незграбне, валькувате, завдовжки до 20 см.
Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий.
Паротиди крупні, випуклі. Самки крупніші за самців.
Після зимівлі саламандри з’являються у квітні-травні.
Протягом світлого часу перебувають у сховищах, проте після дощу можуть покидати сховища і вдень.
На зимівлю йдуть у вересні-листопаді.
Зимують групами в підземних сховищах, у порожнинах під коренями дерев, під камінням, у норах, льохах і підвалах.
Живляться слимаками, черепашковими молюсками, дощовими хробаками, павуками, багатоніжками, гусінню метеликів, жуками, личинками двокрилих, одноденками.
Природними ворогами для саламандр є змії (звичайний і водяний вужі), хижі риби, птахи та вепрі.
Статевозрілими саламандри стають на 3-4 роках життя.
Паруються у червні-липні у воді або на суші, можуть паруватися також у квітні-листопаді.
Яйця розвиваються в тілі самки 5-10 місяців.
Самка весною або на початку літа на другий рік після парування протягом 7-10 днів народжує у воду сформованих личинок завдовжки 25-30 мм,
або відкладає яйця з розвинутими личинками. Самка народжує 2-70 малюків, частіше 25-30.
Метаморфоз триває до кінця серпня - початку вересня.
Тривалість життя в природному середовищі до 14 років, деякі екземпляри в неволі доживали до 50 років.
Огненная саламандра или пятнистая саламандра, обыкновенная саламандра (Salamandra salamandra) -
животное класса земноводных рода Саламандра (Salamandra).
Название «пятнистая саламандра» относится также и к другому виду, Ambystoma maculatum,
как и родовое название ссылается на большую группу саламандр - хвостатых земноводных со стройным телом.
Саламандра пятнистая живет в лесах и холмистой местности большей части Восточной, Южной и Центральной Европы, а также на северной части Ближнего Востока.
На территории Украины вид встречается в Закарпатской, Ивано-Франковской, Черновицкой и Львовской областях,
где живет в буковых и еловых лесах Карпат, поднимается к верхней границе леса, населяет рощицы и горные долины, встречается на опушках и вырубках.
Предпочитает биотопы с толстым слоем лесной подстилки и мха.
Тело саламандры неуклюжее, бугристое, длиной до 20 см.
Расцветка тела черная (маскировочная и предупредительная) с ярко-желтыми пятнами неправильной формы (некоторые особи могут их не иметь), рисунок переменчив.
Приушные железы крупные, выпуклые. Самки крупнее самцов.
После зимовки саламандры появляются в апреле-мае.
В течение светлого времени находятся в укрытиях, однако после дождя могут покидать укрытия и днем.
На зимовку идут в сентябре-ноябре.
Зимуют группами в подземных укрытиях, в полостях под корнями деревьев, под камнями, в норах, погребах и подвалах.
Питаются слизнями, ракушковыми моллюсками, дождевыми червями, пауками, тысяченожками, гусеницами бабочек, жуками, личинками двукрылых, однодневками.
Естественными врагами в природе для саламандр являются змеи (обыкновенный и водяной уж), хищные рыбы, птицы и кабаны.
Представители вида достигают половой зрелости на 3-4 году жизни.
Спариваются в июне-июле в воде или на суше, могут спариваться также в апреле-ноябре.
Яйца развиваются в теле самки 5-10 месяцев.
Самка весной или в начале лета на второй год после спаривания в течение 7-10 дней рожает в воду сформированных личинок длиной 25-30 мм,
или откладывает яйца с развитыми личинками. Самка рожает 2-70 малышей, чаще 25-30.
Метаморфоз длится до конца августа - начала сентября.
Продолжительность жизни в естественной среде до 14 лет, некоторые экземпляры в неволе доживали до 50 лет.
|
|
|
|
|
|
Карпати. Вогняна або плямиста саламандра (Salamandra salamandra).
Карпаты. Огненная саламандра или пятнистая саламандра (Salamandra salamandra).
|
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди (неподалік Яблунова).
Карпатские пейзажи (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
|
|
У карпатському лісі (неподалік Яблунова).
В карпатском лесу (неподалеку от Яблунова).
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Озеро Лебедин (48°21'41"N, 24°56'15"E).
Карпатские пейзажи.
Озеро Лебедин (48°21'41"N, 24°56'15"E).
|
|
|
|
Озеро Лебедин - одна з
перлин Покутсько-Буковинських Карпат, є найцікавішою та найціннішою частиною однойменного унікального заповідного урочища "Лебедин",
яке міститься на території Шешорського природоохоронного науково-дослідного відділення Національного природного парку "Гуцульщина".
Озеро, імовірно карстового походження, розташоване у центрі улоговини на висоті 650 метрів над рівнем моря, має округло-овальну форму,
розміром приблизно 200х100 метрів, глибина його в окремих місцях сягає 28 метрів. Живлення озера атмосферне та підземне.
На південному березі є досить потужне і гарно оформлене джерело прісної питної води.
З озера витікає струмок, який впадає у потічок Коров’як - ліву притоку заповідної річки Пістиньки, яка, в свою чергу, є правою притокою Прута.
Більша частина озера має водне дзеркало.
Оскільки в озері немає риби, воно, на жаль, поступово заростає водоростями, і в ньому накопичується мул.
На ділянках, що заростають, зростає низка водних та болотних рослин, які в Карпатах є рідкісними.
Зокрема, з південного боку по берегах невеликі плави утворює водяна папороть (теліптерис болотний),
куртинами росте паслін солодко-гіркий, у північній частині широку смугу утворює рогіз широколистий, на поверхні води утворює куртини ряска мала та борозенчаста.
Озеро Лебедин звідусіль оточене корінним буковим лісом, за яким простягається смуга полонин.
На полонинах, особливо на південно-західному схилі часто зустрічаються заболочені місця, великі та малі болота.
Дуже цінним і розмаїтим є видовий склад рослин.
На приозерній ділянці зростає низка малопоширених видів, властивих Карпатським лісам, таких як первоцвіт весняний, вовчі ягоди звичайні,
цірцея середня (Circaea intermedia), папороті - багатоніжка звичайна, фегоптерис дубовий, букова папороть, пухирник ламкий.
Лучна рослинність представлена типовими для Карпатських полонин злаками: трясункою середньою, куцоніжкою пірчастою, кострицею червоною та багатим різнотрав’ям.
На заболочених місцях переважають пухівково-осоково-різнотравні угруповання.
На порівняно невеликій площі навколо озера зростає 16 видів рослин, які занесені до Червоної книги України:
арніка гірська, астранція велика, беладонна лікарська, шафран Гейфелів, пізньоцвіт осінній, різні види родини зозулинцевих (орхідних) -
билинець комариний, любка дволиста, булатка довголиста, коручка пурпурова, гніздівка звичайна та інші.
Цікавим і багатим є тваринний світ.
Неподалік озера можна зустріти карпатського оленя, косулю європейську, дикого кабана, саламандру плямисту.
Озеро, болота, полонини, ліс створюють неповторної краси комплекс, який має винятково важливе естетичне та науково-пізнавальне значення,
тому й належать до заповідної зони НПП "Гуцульщина".
Озеро Лебедин оспівано в піснях, легендах, переказах.
Одна з легенд пов’язана з татарськими навалами. Досягло воно і Шешор.
Чорним вихором наскочили якось зайди на обійстя заможного шешорського ґазди Подерейчука.
Загарбали все його багатство і наказали відвести їх на відпочинок у тихе місце, щоб ніхто не заважав.
Попрощався добрий ґазда зі своєю єдиною красунею-дочкою, але татари для більшої певності забрали також її. Боялися зради.
Довго блукав Подерейчук з навіженими бусурманами густими лісами та високими горами, аж поки не вивів їх на затишну рівну поляну.
Відпустили чужинці провідника, а його доньку залишили як заручницю.
Розіклали вони велике багаття і з’юрмилися біля нього, щоб хоч трохи зігрітися.
Старий гуцул стояв неподалік на горі, спостерігав за ними і зрошував обличчя гіркими сльозами.
Крига могутнього озера почала швидко топитися, під вагою людей і нав’ючених награбованим багатством коней розкололася на шматки і холодна вода вмить накрила усе своїми хвилями.
Над голубінню озера пролунало розпачливе "Тату!" і тут же раптом злетів над водою чудовий лебідь.
Він змахнув могутніми крилами над Подерейчуком і зник у далині неба.
Розгублений батько сподівався утримати доньку, простяг широко руки, але її вже ніде не було.
З туги він так і застиг над озером могутнім дубом.
З того часу більше не з’являлися в горах татари, але й ніколи не гніздилися на Лебедині царські птахи.
Озеро Лебедин - одна из
жемчужин Покутско-Буковинских Карпат, является наиболее интересной и самой ценной частью одноименного уникального заповедного урочища "Лебедин",
которое находится на территории Шешорского природоохранного научно-исследовательского отделения Национального природного парка "Гуцульщина".
Озеро, вероятно карстового происхождения, расположено в центре впадины на высоте 650 метров над уровнем моря, имеют округло-овальную форму,
размером приблизительно 200х100 метров, глубина его в отдельных местах достигает 28 метров. Питание озера атмосферное и подземное.
На южном берегу есть достаточно мощный и красиво оформленный источник пресной питьевой воды.
Из озера вытекает ручей, который впадает в поток Коровяк - левый приток заповедной речки Пистыньки, которая, в свою очередь, является правым притоком Прута.
Большая часть озера имеет водное зеркало.
Поскольку в озере нет рыбы, оно, к сожалению, постепенно зарастает водорослями, и в нем накапливается ил.
На участках, которые зарастают, растет ряд водных и болотных растений, которые для Карпат редкостны.
В частности, с южной стороны по берегам небольшие плави образует водяной папоротник (телиптерис болотный),
участками растет паслен сладко-горький, в северной части широкую полосу образует рогоз широколистый, на поверхности воды образует куртины ряска малая и трёхдольная.
Озеро Лебедин со всех сторон окружено коренным буковым лесом, за которым простирается полоса горных долин (полонин).
На полонинах, особенно на юго-западном склоне часто встречаются заболоченные места, большие и малые болота.
Очень ценным и разнообразным является видовой состав растений.
На приозерном участке растет ряд малораспространенных видов, свойственных Карпатским лесам, таких как первоцвет весенний, волчьи ягоды обычные,
цирцея средняя (Circaea intermedia), папоротники - многоножка обычная, фегоптерис дубовый, буковый папоротник, волдырь ломкий.
Луговая растительность представлена типичными для Карпатских полонин злаками: трясункой средней, коротконожкой перистой, кострицей красной и богатым разнотравьем.
На заболоченных местах преобладают пушице-осоково-разнотравные группировки.
На сравнительно небольшой площади вокруг озера растет 16 видов растений, которые занесены к Красную книгу Украины:
арника горная, астранция большая, беладонна врачебная, шафран Гейфеля, безвременник осенний, разные виды семейства ятрышниковых (орхидных) -
кокушник комариный, любка двулистная, булатка длиннолистая, коручка пурпуровая, гнездовка обыкновенная и другие.
Интересным и богатым является животный мир. Близ озера можно встретить карпатского оленя, косулю европейскую, дикого кабана, саламандра пятнистую.
Озеро, болота, горные долины, лес создают неповторимой красоты комплекс, который имеет исключительно важное эстетичное и научно-познавательное значение,
потому и принадлежат к заповедной зоне НПП "Гуцульщина".
Озеро Лебедин воспето в песнях, легендах, преданиях.
Одна из легенд связана с татарскими нашествиями. Достигло оно и Шешор.
Черным вихрем налетели как-то чужаки во двор зажиточного шешорского хозяина Подерейчука.
Захватили все его богатство и приказали отвести их на отдых в тихое место, чтобы никто не мешал.
Попрощался добрый хозяин со своей единственной красавицей-дочерью, но татары для большей уверенности забрали также ее. Боялись измены.
Долго блуждал Подерейчук с бешенными басурманами по густым лесам и высоким горам, пока не вывел их на уютную ровную поляну.
Отпустили чужаки проводника, а его дочку оставили как заложницу.
Разложили они большой костер и собрались около него, чтобы хоть немного согреться.
Старый гуцул стоял неподалеку на горе, наблюдал за ними и орошал лицо горькими слезами.
Лед могучего озера начал быстро топиться, под весом людей и навьюченных награбленным богатством коней раскололся на куски и холодная вода мгновенно накрыла все своими волнами.
Над голубизной озера прозвучало отчаянное "Папа!" и тут же вдруг взлетел над водой прекрасный лебедь.
Он взмахнул могучими крыльями над Подерейчуком и исчез в дали неба.
Растерянный отец надеялся удержать дочку, протянул широко руки, но ее уже нигде не было.
В горе он так и застыл над озером могучим дубом.
С того времени больше не появлялись в горах татары, но и никогда не гнездились на Лебедине царские птицы.
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Озеро Лебедин
(48°21'41"N, 24°56'15"E).
Карпатские пейзажи.
Озеро Лебедин
(48°21'41"N, 24°56'15"E).
|
|
|
|
|
|
Карпати. Джерело на озері Лебедин.
Карпаты. Источник на озере Лебедин.
|
|
|
|
|
|
Карпати. Крутий схил над озером Лебедин.
Карпаты. Крутой склон над озером Лебедин.
|
|
|
|
|
|
|
Карпати. Чорниця, афина, яфина (Vaccinium myrtillus L.)
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Вересоцвіті - Ericales.
Родина: Вересові - Ericaceae.
Рід: Брусничні - Vaccinium.
Вид: Чорниця - Vaccinium myrtillus.
Карпаты. Черника (Vaccinium myrtillus L.)
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Верескоцветные - Ericales.
Семейство: Вересковые - Ericaceae.
Род: Брусничные - Vaccinium.
Вид: Черника - Vaccinium myrtillus.
|
|
|
|
Чорниця (Vaccinium myrtillus L.), місцеві назви - черниця, борівка, чорні ягоди, чорничник, у Карпатах - афина й яфина.
Багаторічна чагарникова рослина заввишки 15-50 см з довгим повзучим кореневищем.
Стебла висхідні або прямостоячі, розгалужені, із зеленувато-коричневою корою.
Молоді гілочки зелені, гостроребристі.
Листки чергуються, на дуже коротких черешках, яйцеподібні (8-20 мм завдовжки, 5-16 мм завширшки),
з тупою або злегка загостреною верхівкою, дрібно-зарубчасто-пилчасті, світло-зелені, на зиму обпадають.
Квітки правильні, зрослопелюсткові, пониклі, на коротких квітконіжках, що виходять з пазух листків при основі молодих гілочок.
Оцвітина подвійна, чашечка (до 1 мм завдовжки) вузька, плівчаста.
Віночок (4-7 мм завдовжки) кулясто-глечикоподібний зеленувато-білий або зеленувато-рожевий з відігнутими чотирма-п’ятьма короткими трикутними зубчиками.
Тичинок 8-10, маточка одна, зав’язь нижня.
Плід - куляста, синьо-чорна ягода (6-13 мм у діаметрі) з сизуватим нальотом.
Насіння численне, у формі півмісяця.
М'якоть стиглої ягоди - пурпурова, кисло-солодка, дещо в'язка на смак, сильно фарбує губи та зуби при її споживанні.
Чорниця росте у хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина.
Цвіте у квітні-травні, плоди достигають у червні-липні.
В Україні поширена повсюдно, крім південних і степових районів.
Основні райони заготівель зосереджені у Волинській, Рівненській, Житомирській, Тернопільській,
Сумській, Львівській областях, на півночі Чернігівської та Київської областей, у Карпатах.
Збирають стиглі ягоди, а листки - під час цвітіння.
Чорниця - найпопулярніша народна лікарська рослина, особливо її ягоди, як сушені, так і свіжі, а також засипані цукром.
Застосовують при проносах, кровотечах, анемії, гастриті, гепатиті, набряках, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, ревматизмі, псоріазі, цукровому діабеті,
анемії, лейкозі, ангіні, бронхіті, циститі, уретриті, шлункових і кишкових коліках, захворюваннях очей (кератит, іридоцикліт).
Вживання ягід чорниці покращує кровообіг у сітчатці ока, загострює
зір в умовах сутінків, збільшує поле зору та зменшує втому очей, прискорює регенерацію тканини сітківки ока.
Листя чорниці звичайної мають протидіабетичні властивості завдяки наявності в ньому глікозидів.
Латинська видова назва myrtillus походить від слова myrtus - «мирта», через схожість рослини з маленькою миртою.
Наукова назва роду походить від латинського слова vacca - «корова», по придатності листя деяких видів на корм худобі.
Черника (Vaccinium myrtillus L.), местные названия - черница, боровка, черные ягоды, черничник, в Карпатах - афина и яфина.
Многолетнее кустарниковое растение высотой 15-50 см с длинным ползучим корневищем.
Стебли восходящие или прямостоячие, разветвленные, с зеленовато-коричневой корой.
Молодые веточки зеленые, остроребристые.
Листки чередуются, на очень коротких черешках, яйцеобразные (8-20 мм в длину, 5-16 мм в ширину),
с тупой или слегка заостренной верхушкой, мелко-зарубисто-пилообразные, светло-зеленые, на зиму опадают.
Цветки правильные, со сросшимися лепестками, свисающие, на коротких цветоножках, которые выходят из пазух листков при основании молодых веточек.
Околоцветник двойной, чашечка (до 1 мм длиной) узкая, пленочная.
Веночек (4-7 мм длиной) шаро-кувшинообразный зеленовато-белый или зеленовато-розовый с отогнутыми четырьмя-пятью короткими треугольными зубчиками.
Тычинок 8-10, пестик один, завязь нижняя.
Плод - шаровидная, сине-черная ягода (6-13 мм в диаметре) с сизоватым налетом.
Семена многочисленные, в форме полумесяца.
Мякоть спелой ягоды - пурпурная, кисло-сладкая, несколько вязкая на вкус, сильно красит губы и зубы при ее употреблении.
Черника растет в хвойных и смешанных лесах на опушках. Светолюбивое растение.
Цветет в апреле-мае, плоды созревают в июне-июле.
В Украине распространена повсеместно, кроме южных и степных районов.
Основные районы заготовок сосредоточены в Волынской, Ровенской, Житомирской, Тернопольской,
Сумской, Львовской областях, на севере Черниговской и Киевской областей, в Карпатах.
Собирают спелые ягоды, а листки - во время цветения.
Черника - самое популярное народное лекарственное растение, особенно ее ягоды, как сушеные, так и свежие, а также засыпанные сахаром.
Применяют при поносе, кровотечениях, анемии, гастрите, гепатите, отеках, гипертонической болезни, атеросклерозе, ревматизме, псориазе, сахарном диабете,
анемии, лейкозе, ангине, бронхите, цистите, уретрите, желудочных и кишечных коликах, заболеваниях глаз (кератит, иридоциклит).
Употребление ягод черники улучшает кровообращение в сетчатке глаза, обостряет
зрение в условиях сумерек, увеличивают поле зрения и уменьшают усталость глаз, ускоряют регенерацию ткани сетчатки глаза.
Листья черники обычной имеют противодиабетические свойства благодаря наличию в нем гликозидов.
Латинское видовое название myrtillus происходит от слова myrtus - «мирта», через всхожесть растения с маленькой миртой.
Научное название рода происходит от латинского слова vacca - «корова», по пригодности листьев некоторых видов на корм скоту.
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Озеро Лебедин (48°21'41"N, 24°56'15"E).
Карпатские пейзажи.
Озеро Лебедин (48°21'41"N, 24°56'15"E).
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди. Полонина Скільч.
Карпатские пейзажи. Горная долина Скильч.
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
|
|
Карпати. Дзвоник персиколистий (Campanula persicifolia L.)
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Айстроцвіті - Asterales.
Родина: Дзвоникові - Campanulaceae.
Рід: Дзвоник - Campanula.
Вид: Дзвоник персиколистий - Campanula persicifolia.
Карпаты. Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.)
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Астроцветные - Asterales.
Семейство: Колокольчиковые - Campanulaceae.
Род: Колокольчик - Campanula.
Вид: Колокольчик персиколистный - Campanula persicifolia.
|
|
|
|
Дзвоник персиколистий (Campanula persicifolia L.)
- багаторічна трависта рослина, сягає висоти 30-80 см і більше,
з повзучим кореневищем і прямостоячим стеблом, вкритим вузькими ланцетними і лінійними листками темно-зеленого кольору.
Великі (до 4 см у довжину) квітки - блакитного, синьо-фіалкового чи світло-бузкового кольору (рідко білого) -
зібрані у однобічне китицевидне суцвіття по 2-8 квіток.
Віночок 5-лопатевий, чашечка 6-роздільна.
Тичинок 5, маточка одна з 3-роздільною приймочкою.
Плід - 3-гнізда коробочка.
Цвіте у червні-липні.
Назва роду походить від латинського слова, що означає "дзвоник", і пов'язана з формою квіток.
Видова назва утворена від латинських слів, у перекладі - "персик" і "листок" (листки рослини подібні до листків персика).
Колокольчик персиколистный (Campanula persicifolia L.)
- многолетнее травянистое растение, достигает в высоту 30-80 см и более,
с ползучим корневищем и прямостоячим стеблем, покрытым узкими ланцетными и линейными листьями тёмно-зелёного цвета.
Большие (до 4 см в длину) цветки - голубого, сине-фиолетового или светло-лилового цвета (редко белого) -
собраны в однобокую верхушечную кисть из 2-8 цветков.
Венчик 5-лопастный, чашечка 6-раздельная.
Тычинок 5, пестик один с 3-раздельным рыльцем.
Плод - 3-гнездная коробочка.
Цветёт в июне-июле.
Название рода происходит от латинского слова, означающего "колокольчик", и связано с формой цветков.
Название вида образовано от латинских слов, в переводе - "персик" и "лист" (листья растения подобны листьям персика).
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди. Буковий ліс.
Карпатские пейзажи. Буковый лес.
|
|
|
|
Бук (Fagus L.) - рід листяних дерев родини Букові.
Висота дерев сягає до 30-40 м, товщина ствола до 2 м.
Ствол гладкий, покритий тонким шаром сріблисто-сірої кори.
Листи прості, цільнокрайні або з рідкими щербинами, овальні або овально-продовгуваті, 5-15 см завдовжки і 4-10 см завширшки. Обпадає на зиму.
Бруньки подовжені (часто більше 2,5 см), лускаті, з'являються ще взимку.
Квітне навесні, одночасно з розгортанням листя. Квітки одностатеві, зібрані в сережки, запилюються вітром.
У поодиноких дерев плодоносіння настає у віці 20-40 років, а в групах - у віці 60 років і пізніше.
Плоди жолудеподібні, тригранні, завдовжки 10-15 мм, з дерев'янистою оболонкою, зібрані попарно або по чотири штуки в 4-лопатевій оболонці, яку називають плюскою.
Плоди інколи називають «буковими горішками» - вони їстівні, хоча містять велику кількість гіркого на смак таніну
і можуть містити в собі отруйний алкалоїд фагин, що розкладається при підсмажуванні.
Буки ростуть повільно, але живуть до 400 років і більше.
Дерева тіньовитривалі, теплолюбиві, найкраще зростають на суглинному ґрунті.
Букові зазвичай розмножуються насінням, хоча неглибока та розгалужена коренева система інколи дає бічні пагони, від яких може вирости молоде дерево.
Букові ліси сприяють переведенню поверхневого стоку води у внутрішньоґрунтовий, забезпечують рівномірне надходження опадів в річки,
оберігають природні та штучні водоймища від замулювання.
Спостереження показали, що під покровом букового лісу навіть на крутих схилах поверхневий стік, отже і розмив ґрунту, є незначним.
Через коріння рослини виділяють в грунт різні органічні та неорганічні речовини, сприяючі підвищенню його родючості.
Деревину буку часто використовують для виготовлення різних виробів:
музичних інструментів, зокрема гітар, фанери, паркету, дерев'яної тари, гнутих меблів, ткацьких човників, рушничних прикладів, вимірювальних інструментів тощо.
Бук лісовий, європейський або звичайний (Fagus sylvatica L.) в Україні поширений у Карпатах,
де росте на висоті 250-1400 метрів над рівнем моря, а також острівцями в західному Лісостепу.
Бук східний (Fagus orientalis) в Україні поширений переважно на північних схилах Кримських гір.
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Підклас: Розиди - Rosids.
Порядок: Букоцвіті - Fagales.
Родина: Букові - Fagaceae.
Рід: Бук - Fagus.
Бук (Fagus L.) - род лиственных деревьев семейства Буковые.
Высота деревьев достигает 30-40 м, толщина ствола до 2 м.
Ствол гладкий, покрыт тонким слоем серебристо-серой коры.
Листья опадающие, простые, цельнокрайные либо с редкими зазубринами, овальные либо овально-продолговатые, 5-15 см длиной и 4-10 см шириной.
Почки удлинённые (часто более 2,5 см), чешуйчатые, появляются ещё зимой.
Цветет весной, одновременно с развёртыванием листьев. Цветки однополые, собраны в серёжки, опыляются ветром.
У одиночно стоящих деревьев плодоношение наступает в возрасте 20-40 лет, а в группах - в возрасте 60 лет и позднее.
Плоды желудевидные, трёхгранные, длиной 10-15 мм, с деревянистой оболочкой, собранные попарно либо по четыре штуки в 4-лопастной оболочке, называемой плюской.
Плоды иногда называют «буковыми орешками» - они съедобны, хотя содержат в себе большое количество горького на вкус таннина
и могут содержать в себе ядовитый алкалоид фагин, разлагающийся при поджаривании.
Буки растут медленно, но живут до 400 лет и более.
Деревья теневыносливы, теплолюбивы, лучше всего растут на суглинистой почве.
Буковые обычно размножаются семенами, хотя неглубокая и разветвлённая корневая система иногда даёт боковые побеги, от которых может вырасти молодое дерево.
Буковые леса способствуют переводу поверхностного стока воды во внутрипочвенный, обеспечивают равномерное поступление осадков в реки,
предохраняют естественные и искусственные водоемы от заиления.
Наблюдения показали, что под пологом букового леса даже на крутых склонах поверхностный сток, а значит и размыв почвы, невелик.
Через корни растения выделяют в почву различные органические и неорганические вещества, способствующие повышению ее плодородия.
Древесина бука часто используется для изготовления различных изделий:
музыкальных инструментов, в частности, гитар, фанеры, паркета, деревянной тары, гнутой мебели, ткацких челноков, ружейных прикладов, измерительных инструментов и т. д.
Бук лесной, европейский или обычный (Fagus sylvatica L.) в Украине распространен в Карпатах,
где растет на высоте 250-1400 метров над уровнем моря, а также островками в западной Лесостепи.
Бук восточный (Fagus orientalis) в Украине распространен преимущественно на северных склонах Крымских гор.
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Подкласс: Розиди - Rosids.
Порядок: Букоцветные - Fagales.
Семейство: Буковые - Fagaceae.
Род: Бук - Fagus.
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Карпатские пейзажи.
|
|
|
|
|
Карпати. Дзвоник рапунцель (Campanula rapunculus L.)
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Айстроцвіті - Asterales.
Родина: Дзвоникові - Campanulaceae.
Рід: Дзвоник - Campanula.
Вид: Дзвоник рапунцель - Campanula rapunculus.
Карпаты. Колокольчик рапунцель (Campanula rapunculus L.)
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Астроцветные - Asterales.
Семейство: Колокольчиковые - Campanulaceae.
Род: Колокольчик - Campanula.
Вид: Колокольчик рапунцель - Campanula rapunculus.
|
|
|
|
Дзвоник рапунцель (Campanula rapunculus L.)
- дворічна трав'яниста рослина родини сімейства Дзвоникові (Campanulaceae), переважно з ріпоподібно потовщеним коренем.
Квітки білуваті, в довгій китиці.
Росте по узліссях, лугах, краях полів, біля доріг.
Коріння його інколи використовують в їжу подібно до редису, молоде листя - як салат.
Колокольчик рапунцель, или Колокольчик репчатый (Campanula rapunculus L.)
- двулетнее травянистое растение семейства Колокольчиковые (Campanulaceae), большей частью с реповидно утолщённым корнем.
Цветки беловатые, в длинной кисти.
Растет по опушкам, лугам, краям полей, у дорог.
Корни его иногда используют в пищу подобно редису, молодые листья - как салат.
|
|
|
|
|
З гори Лебедин повертаємось старою австрійською дорогою.
С горы Лебедин возвращаемся по старой австрийской дороге.
|
|
|
|
|
|
Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare).
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Айстроцвіті - Asterales.
Родина: Айстрові - Asteraceae.
Рід: Королиця - Leucanthemum.
Вид: Королиця звичайна - Leucanthemum vulgare.
Нивяник обыкновенный, или поповник (Leucanthemum vulgare).
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Астроцветные - Asterales.
Семейство: Астровые - Asteraceae.
Род: Нивяник - Leucanthemum.
Вид: Нивяник обыкновенный - Leucanthemum vulgare.
|
|
|
|
Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare) -
дуже розповсюджена квіткова рослина з родини Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae).
Багаторічна рослина висотою 15-80 см, здебільшого з одним кошиком.
Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті.
Кошики великі, 3-6 см у діаметрі, розташовані поодинці на верхівці стебла або його відгалужень.
Крайові квітки білі, язичкові, серединні - жовті, трубчасті.
Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа.
Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні.
Часто цю рослину неправильно називають ромашкою,
від якої вона відрізняється цілісними листками (у ромашки листки перистоскладні).
Нивяник обыкновенный (Leucanthemum vulgare), или поповник -
очень распространенное цветковое растение семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Многолетнее растение высотой 15-80 см, преимущественно с одной корзинкой.
Листья простые, продолговатые, по краю городчатые или зубчатые.
Корзинки большие, 3-6 см в диаметре, расположенные поодиночке на верхушке стебля или его ответвлений.
Краевые цветки белые, язычковые, срединные - жёлтые, трубчатые.
Семянки без хохолка. Цветет с мая до конца лета.
Растет на лугах, склонах, опушках, вдоль дорог по всей Украине.
Часто это растение неправильно называют ромашкой (или луговой ромашкой).
Однако, от ромашки нивяник можно отличить по целостным листьям (у ромашки листья перисторассечённые).
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди.
Урочище Насарат та ставок Насарат.
Карпатские пейзажи.
Урочище Насарат и пруд Насарат.
|
|
|
|
|
|
|
Карпатські краєвиди. Ставок Насарат в урочищі Насарат, панорама ~180° (48°22'57"N, 24°56'32"E).
Карпатские пейзажи. Пруд Насарат в урочище Насарат, панорама ~180° (48°22'57"N, 24°56'32"E).
|
|
|
|
|
|
Модрина (Larix) -
рослина родини соснових з м'якою хвоєю, що на зиму опадає.
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Айстроцвіті - Asterales.
Родина: Айстрові - Asteraceae.
Рід: Ромен, Ромашка - Matricaria.
Лиственница (Larix)
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Астроцветные - Asterales.
Семейство: Астровые - Asteraceae.
Род: Ромашка - Matricaria.
|
|
|
|
Модрина (Larix L.) - рід дерев родини соснових (Pinaceae).
Стовбур вкритий товстою, глибокоборозенчастого, коричнево-бурою корою.
Хвоїнки (10-40 мм завдовжки і до 1 мм завширшки) світло-зелені, м'які, тримаються протягом одного вегетаційного періоду.
Рослина однодомна. Чоловічі шишечки жовті, округлі або овальні (5-10 мм завдовжки), розміщені по всій кроні.
Жіночі шишечки червонуваті, рідше рожеві або білуваті (до 10 мм завдовжки).
Модрина європейська в Україні поширена в західних Карпатах.
Солевитривала, морозостійка, швидкоросла, світлолюбна рослина. Запилюється у квітні.
Культивують у парках і лісництвах.
Лиственница (Larix L.) - род деревьев семейства сосновых (Pinaceae).
Ствол покрыт толстой, глубокобороздчатой, коричнево-бурой корой.
Хвоинки (10-40 мм длиной и до 1 мм в ширину) светло-зеленые, мягкие, держатся в течение одного вегетационного периода.
Растение однодомно. Мужские шишечки желтые, округлые или овальные (5-10 мм длиной), размещены по всей кроне.
Женские шишечки красноватые, реже розовые или белесоватые (до 10 мм длиной).
Лиственница европейская в Украине распространена в западных Карпатах.
Солевыносливое, морозостойкое, быстрорастущее, светолюбивое растение. Опыляется в апреле.
Культивируют в парках и лесничествах.
|
|
|
|
|
Яблунівське лісництво.
Хату оббито гонкою (румункою).
Яблуновское лесничество.
Хата оббита гонкой (румынкой).
|
|
|
|
|
|
Крем'яник гарний (Telekia speciosa).
Царство: Рослини - Plantae.
Відділ: Покритонасінні - Magnoliophyta (Angiospermae).
Клас: Дводольні - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Айстроцвіті - Asterales.
Родина: Айстрові - Asteraceae.
Рід: Крем'яник - Telekia.
Вид: Крем'яник гарний - Telekia speciosa.
Телекия красивая и прекрасная (Telekia speciosa).
Царство: Растения - Plantae.
Отдел: Покрытосеменные - Magnoliophyta (Angiospermae).
Класс: Двудольные - Magnoliopsida (Dicotyledones).
Порядок: Астроцветные - Asterales.
Семейство: Астровые - Asteraceae.
Род: Телекия - Telekia.
Вид: Телекия красивая (прекрасная) - Telekia speciosa.
|
|
|
|
Крем'яник гарний (Telekia speciosa) -
вид квіткових рослин з родини Айстрові (Asteraceae), чи Складноцвіті (Compositae).
Ростуть вертикально і зазвичай досягають у висоту близько 60 см,
хоча зустрічаються й екземпляри заввишки більше метра.
Завширшки можуть розростатися більш ніж на 90 см.
Латинська назва рослини була запозичена з грецької мови.
Рослина здатна переносити холодні зими до -30°C.
Листки крем'яника - запашні, базальні, зелені середнього розміру (довжиною близько 30 см),
мають ланцетоподібну чи лінійно-ланцетоподібну форму, можуть бути зубчатими або цілісними.
Квіти в діаметрі близько 9 см, мають жовтий відтінок
з тонкими широко розставленими пелюстками, що оточують темно-жовту середину.
Вони ростуть окремо на верхівці міцних, покритих листям стеблів упродовж усього літа.
Період цвітіння припадає на липень-серпень.
Телекия красивая и прекрасная (Telekia speciosa) -
вид цветковых растений из семейства Астровые (Asteraceae), или Сложноцветные (Compositae).
Растут вертикально и обычно достигают в высоту около 60 см,
хотя встречаются и экземпляры высотой более одного метра.
Разрастаться в ширину могут более чем на 90 см.
Латинское название растения было заимствовано из греческого языка.
Растение способно переносить холодные зимы до -30°C.
Листья телекии - благоухающие, базальные, зелёные среднего размера (длина около 30 см),
имеют ланцетовидную или линейно-ланцетовидную форму, могут быть зубчатыми или цельными.
Цветы в диаметре около 9 см, имеют жёлтый оттенок
с тонкими широко расставленными лепестками, окружающими тёмно-жёлтую середину.
Они растут по отдельности на верхушке крепких, покрытых листьями стеблях на протяжении всего лета.
Период цветения приходится на июль-август.
|
|
|
|
|
|
|
|
До інших сторінок маршруту "Карпати, червень 2008 року":
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|