Керч - місто (близько 145 тис. жителів) республіканського значення,
розташоване на західному березі Керченської протоки, що з’єднує Чорне та Азовське моря.
Сучасна Керч майже на 40 кілометрів витягнулася вздовж узбережжя.
За час свого існування місто мало багато назв:
Пантікапей (VI ст. до н.е.),
Боспор (з VI ст. н.е.),
Крц, Крх, Крч, Керіш, Корчев, Воспро, Восперо, Аспро-Монте, Васпро, Черкіо тощо -
в епоху середньовіччя; з XVIII століття місто зветься Керч.
З 1774 року місто увійшло до складу Російської імперії, під час Кримської війни його ненадовго захопили (у 1855 році) англійці, а з розвитком капіталізму Керч поступово перетворилася на важливий торговельний і рибальський порт. Керчь - город (около 145 тыс. жителей) республиканского значения, расположенный на западном берегу Керченского пролива, соединяющего Чёрное и Азовское моря. Современная Керчь почти на 40 километров вытянулась вдоль побережья. За время своего существования город имел много названий: Пантикапей (VI ст. до н.э.), Боспор (с VI ст. н.э.), Крц, Крх, Крч, Кериш, Корчев, Воспро, Восперо, Аспро-Монте, Васпро, Черкио и тому подобное - в эпоху средневековья; с XVIII века город зовется Керчь. С 1774 года город вошел в состав Российской империи, во время Крымской войны его ненадолго захватили (в 1855 году) англичане, а с развитием капитализма Керчь постепенно превратилась в важный торговый и рыболовный порт. |
||||
В’їзд до Керчі з боку Феодосії.
Грифони, що оберігають в’їзд до міста (45°20'55"N, 36°26'09"E). Въезд к Керчи со стороны Феодосии. Грифоны, охраняющие въезд в город (45°20'55"N, 36°26'09"E). Crimea, Kerch, griffins. |
||||
У місті збереглося чимало пам’ятників радянського періоду, а в роки Незалежності на початку центральної вулиці,
перетвореної на пішохідну, встановили стилізовану під античну колону, що увінчана гербом Керчі.
Нині в місті працюють історико-археологічний і етнографічний музеї, картинна галерея,
що розташована в особняку початку XIX століття, а також іхтіологічний музей рибного господарства й океанографії.
В городе сохранились немало памятников советского периода, а в годы Независимости в начале центральной улицы, превращенной в пешеходную, установили стилизованную под античную колонну, которая увенчана гербом Керчи. В настоящее время в городе работают историко-археологический и этнографический музеи, картинная галерея, расположенная в особняке начала XIX века, а также ихтиологический музей рыбного хозяйства и океанографии. |
||||
|
||||
|
||||
|
||||
|
||||
Гора Мітридат, вид з центральної площі міста Керч.
Античне місто Пантікапей було засновано в VI столітті до н.е. вихідцями з Мілета. Місто займало підніжжя та схили гори Мітридат. На вершині цієї гори, куди ведуть Великі Мітридатські сходи, збереглися залишки античного акрополя. Інша знаменита пам'ятка античного Пантікапея розташована у селищі Аджимушкай, що нині входить у міську смугу. Це відкритий у першій половині XIX століття 17-метровий пагорб Царського кургану (IV століття до н.е.) Гора Митридат, вид с центральной площади города Керчь. Античный город Пантикапей был основан в VI веке до н.э. выходцами из Милета. Город занимал подножие и склоны горы Митридат. На вершине этой горы, куда ведёт Большая Митридатская лестница, сохранились остатки античного акрополя. Другой знаменитый памятник античного Пантикапея расположен в поселке Аджимушкай, который ныне входит в городскую черту. Это открытый в первой половине XIX века 17-метровый холм Царского кургана (IV век до н.э.) Crimea, Kerch. |
||||
У VI столітті містом володіли візантійці, які називали його Боспором, а через сторіччя його захопили хазари.
У X-XII століттях місто входило до складу Київської Русі та називалося Корчев.
Тоді біля підніжжя гори Мітридат було споруджено чудову
церкву,
що нині присвячено Пророку Іоанну Хрестителю та Предтечі Господня
(VIII-XIV століття, з прибудовами XIX століття).
1318 року місто знову змінило хазяїв і назву - воно стало генуезькою колонією Черкіо,
що проіснувала до 1475 року, коли була захоплена Туреччиною.
Про три сторіччя турецького панування тут нагадує побудована для стратегічного контролю над Керченською протокою
і жодного разу не використана як фортифікаційна споруда
фортеця Єні-Кале
(1703-1710 років).
В VI веке городом владели византийцы, которые называли его Боспором, а через столетие его захватили хазары. В X-XII веках город входил в состав Киевской Руси и назывался Корчев. Тогда у подножия горы Митридат была построена прекрасная церковь, ныне посвященная Пророку Иоанну Крестителю и Предтече Господнему (VIII-XIV века, с пристройками XIX века). В 1318 году город опять изменил хозяев и название - он стал генуэзской колонией Черкио, которая просуществовала до 1475 года, когда была захвачена Турцией. О трех столетиях турецкого господства здесь напоминает построенная для стратегического контроля над Керченским проливом и ни разу не использованная в качестве фортификационного сооружения крепость Ени-Кале (1703-1710 годов). |
||||
|
||||
|
||||
|
||||
|
||||
Вид на місто Керч і Керченську затоку з гори Мітридат (панорама ~180°).
Вид на город Керчь и Керченский залив с горы Митридат (панорама ~180°).
Crimea, Kerch. Panorama ~180° from Mithridat Mountain.
|
||||
Історико-культурний заповідник «Керченська фортеця».
Керченська фортеця є дивовижним пам'ятником російського військово-інженерного мистецтва третьої чверті XIX століття.
Нагадаємо, що в результаті поразки Російської імперії в Кримській війні 1853-1856 років,
відповідно до Паризького мирного договору (1856), Росія позбулася права мати на Чорному морі військовий флот і арсенали.
Турбуючись про захист у таких умовах морських меж Російської імперії, імператор Олександр II
видав указ про будівництво могутніх фортець Керч і Кронштадт.
Будівництво Керченської фортеці було розпочато 1857 року й активно тривало приблизно до 1876 року.
Камінь для фортеці здобували в Аджимушкаї та Старо-Карантинній каменярнях.
Споруджна на Ак-Бурунському та Павлівському мисах, у складках пагорбів, Керченська фортеця розташована так, що всі судна, що входили в Азовське море, неодмінно потрапляли під вогонь її гармат. Сухопутні укріплення складалися з центрального форту «Тотлебен», по сторонах якого розташовувалися ще два укріплення - Мінський і Віленський люнети - відкриті з одного (тильного) боку укріплення. На Ак-Бурунському мису розташоване додаткове укріплення, що сполучене з фасом Віленського люнету. Пересічена горбиста місцевість, на якій розташовані ці укріплення, змусила будівельників надати їм неправильних контурів. Рови, висічені в скелях, утворюють бастіонну та капонірну систему укріплень. Историко-культурный заповедник «Керченская крепость». Керченская крепость является удивительным памятником русского военно-инженерного искусства третьей четверти XIX века. Напомним, что в результате поражения Российской империи в Крымской войне 1853-1856 годов, в соответствии с Парижским мирным договором (1856), Россия лишилась права иметь на Чёрном море военный флот и арсеналы. Беспокоясь о защите в таких условиях морских границ Российской империи, император Александр II издал указ о строительстве мощных крепостей Керчь и Кронштадт. Строительство Керченской крепости было начато в 1857 году и активно продолжалось примерно до 1876 года. Камень для крепости добывали в Аджимушкае и Старо-Карантиной каменоломнях. Построенная на Ак-Бурунском и Павловском мысах, в складках высот, Керченская крепость расположена так, что все входящие в Азовское море суда непременно попадали под огонь её орудий. Сухопутные укрепления состояли из центрального форта «Тотлебен», по сторонам которого располагались ещё два укрепления - Минский и Виленский люнеты - открытые с одной (тыльной) стороны укрепления. На Ак-Бурунском мысу находилось дополнительное укрепление, соединенное с фасом Виленского люнета. Пересеченная холмистая местность, на которой расположены эти укрепления, заставила строителей придать им неправильные очертания. Рвы высеченные в скалах, образуют бастионную и капонирную систему укреплений. |
||||
Комплекс споруд Керченської фортеці, XIX століття. Рів центрального укріплення (форту «Тотлебен») і
казематована мортирна батарея у вихідного кута равеліну (45°18'27.50"N, 36°27'59.11"E).
На валу равеліну встановлено обеліск морякам Керченської військово-морської бази.
Панорама ~150°.
Комплекс сооружений Керченской крепости, XIX век. Ров центрального укрепления (форта «Тотлебен») и
казематированная мортирная батарея у исходящего угла равелина (45°18'27.50"N, 36°27'59.11"E).
На валу равелина установлен обелиск морякам Керченской военно-морской базы.
Панорама ~150°.
Crimea. Fortress Kerch, Fort Totleben (45°18'27.50"N, 36°27'59.11"E). Panorama ~150°.
|
||||
Керченська фортеця була однією з основних у Криму, та вже 1905-го року її перевели в розряд фортець-складів.
1 січня 1910 року гарнізон фортеці було розформовано, фортеця почала іменуватися «Керченськими укріпленнями»,
комендантом укріплення було призначено командира фортечної артилерійської роти.
Після жовтневого перевороту та жорстокостей громадянської війни,
більшовики використовували численні глибокі каземати фортеці як в'язницю для політв'язнів.
Керченская крепость была одной из основных в Крыму, но уже в 1905-м году её перевели в разряд крепостей-складов. 1 января 1910 года гарнизон крепости был расформирован, крепость стала именоваться «Керченскими укреплениями», комендантом укрепления был назначен командир крепостной артиллерийской роты. После октябрьского переворота и жестокостей гражданской войны, большевики использовали глубокие и многочисленные казематы крепости как тюрьму для политзаключенных. |
||||
Комплекс споруд Керченської фортеці, XIX століття.
Висічений в скелі рів у лівого фасу равеліну центрального укріплення (форту «Тотлебен»)
фланкувався вогнем з напівкапоніра №2, влаштованого в товщі валу цього укріплення
(45°18'28.28"N, 36°28'05.35"E). Панорама ~240°.
Комплекс сооружений Керченской крепости, XIX век.
Высеченный в скале ров у левого фаса равелина центрального укрепления (форта «Тотлебен»)
фланкировался огнем из полукапонира №2, устроенного в толще вала этого укрепления
(45°18'28.28"N, 36°28'05.35"E). Панорама ~240°.
Crimea. Fortress Kerch, Fort Totleben (45°18'28.28"N, 36°28'05.35"E). Panorama ~240°.
|
||||
Під час другої Світової війни Керченська фортеця стала одним з основних пунктів оборони Керчі.
Тоді в підземеллях глибоких казематів фортеці містився артилерійський склад Кримського фронту.
За роки війни Керченська фортеця чотири рази переходила від радянських військ до фашистських і назад.
Під час відступу радянських військ у травні 1942 року величезні запаси боєприпасів було підірвано.
При розчищенні саперами 1963 року завалів було виявлено два ящики штабних документів фронту.
Ці ящики було вилучено представниками КДБ, і подальші відомості про них відсутні.
З початку 1950-х років тут містилися військові склади, частини їх обслуговування та охорони.
2002-го року вся територія Керченської фортеці перейшла до міністерства культури і була перетворена на музей.
Во время второй Мировой войны Керченская крепость стала одним из основных пунктов обороны Керчи. Тогда в подземельях глубоких казематов крепости размещался артиллерийский склад Крымского фронта. За годы войны Керченская крепость четыре раза переходила от советских войск к фашистским и обратно. При отступлении советских войск в мае 1942 года огромные запасы боеприпасов были взорваны. При расчистке саперами в 1963 году завалов были обнаружены два ящика штабных документов фронта. Эти ящики были изъяты представителями КГБ, и дальнейшие сведения о них отсутствуют. С начала 1950-х годов здесь размещались воинские склады, части их обслуживания и охраны. В 2002-м году вся территория Керченской крепости перешла к министерству культуры и была превращена в музей. |
||||
Комплекс споруд Керченської фортеці, XIX століття.
Мінський люнет, Батарея №4 та Павловська бухта (45°18'24.95"N, 36°28'12.43"E). Панорама ~270°.
Комплекс сооружений Керченской крепости, XIX век.
Минский люнет, Батарея №4 и Павловская бухта (45°18'24.95"N, 36°28'12.43"E). Панорама ~270°.
Crimea. Fortress Kerch (45°18'24.95"N, 36°28'12.43"E). Panorama ~270°.
|
||||
У колишньому селищі Аджимушкай, що нині входить у міську смугу, неподалік від
Царського кургану
розташовано величний меморіальний ансамбль «Героям Аджимушкая»
(1982 рік, скульптори Є. Горбань, Б. Климушко, архітектори С. Миргородський, В. Сенцова).
Цей меморіал створено біля входу до підземного музею Аджимушкайських каменярень,
що стали пам'ятником мужності та стійкості в боротьбі з фашизмом.
В бывшем поселке Аджимушкай, который ныне в городскую черту, неподалеку от Царского кургана расположен величественный мемориальный ансамбль «Героям Аджимушкая» (1982 год, скульпторы Е. Горбун, Б. Климушко, архитекторы С. Миргородский, В. Сенцова). Этот мемориал создан у входа в подземный музей Аджимушкайских каменоломен, ставших памятником мужества и стойкости в борьбе с фашизмом. |
||||
|
||||
Аджимушкайські каменярні (катакомби) - штучні печери в районі селища Аджим-Ушкай.
Складаються з Малих і Великих (або ж Центральних) каменярень.
Виникли в результаті розробок протягом багатьох століть каменя-черепашника.
Під час Німецько-радянської війни Малі каменярні в листопаді-грудні 1941 року стали місцем базування партизанського загону. Від 15 травня до 31 жовтня 1942 у Великих і Малих каменярнях тримали оборону проти гітлерівців рештки частин розгромленого Кримського фронту, які не встигли евакуюватися на Таманський півострів - близько 15 тисяч людей. Там же сховалася частина місцевого населення. Героїчна оборона Аджимушкайських каменярень тривала 170 днів. Аджимушкайские каменоломни (катакомбы) - искусственные пещеры в районе поселка Аджим-Ушкай. Состоят из Малых и Больших (или Центральных) каменоломен. Возникли в результате разработок в течение многих веков камня-ракушечника. Во время Немецко-советской войны Малые каменоломни в ноябре-декабре 1941 года стали местом базирования партизанского отряда. С 15 мая до 31 октября 1942 в Больших и Малых каменоломнях держали оборону против гитлеровцев остатки частей разгромленного Крымского фронта, которые не успели эвакуироваться на Таманский полуостров - около 15 тысяч людей. Там же укрылась часть местного населения. Героическая оборона Аджимушкайских каменоломен длилась 170 дней. |
||||
|
||||
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія. # Сайт «Путешествия по Крыму». # Сайт «Моя домашняя страничка». |
||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|