Карта-схема розташування курганів на території Керченського півострова.
Керченський півострів часто називають «краєм золотих вершин». Цю територію було заселено ще в доісторичний період. Тут виявлено кургани доби бронзи (III-I тисячоліття до н.е.) з похованнями ямної, кемі-обинської, катакомбної та зрубної археологічних культур. Є кургани, що належать до Кизил-Кобинської культури (Х-V століття до н.е.), яка репрезентує ранню добу заліза. Найбільші з курганів Керченського півострова належать до періоду вершин розвитку Боспорського царства (IV-III століття до н.е.), коли до влади у царстві прийшла негрецька династія Спартокідів (437 рік до н.е.) Координати Царського кургану: 45°22'26"N, 36°31'33"E. Карта-схема расположения курганов на территории Керченского полуострова. Керченский полуостров часто называют «краем золотых вершин». Эта территория была заселена еще в доисторический период. Здесь обнаружены курганы эпохи бронзы (III-I тысячелетия до н.э.) с захоронениями ямной, кеми-обинской, катакомбной и срубной археологических культур. Есть курганы, которые относят к Кизил-Кобинской культуре (Х-V века до н.э.), представляющей раннюю эпоху железа. Самые большие из курганов Керченского полуострова принадлежат к периоду вершины развития Боспорского царства (IV-III века до н.э.), когда к власти в царстве пришла негреческая династия Спартокидов (437 год до н.э.) Координаты Царского кургана: 45°22'26"N, 36°31'33"E. |
|||||
|
|||||
Ззовні Царський курган є пагорбом, який підноситься над рівнем моря більш ніж на 65 м.
Насип має неправильні контури.
На поверхні насипу є лакуни з північного, східного та південного боків, що викривляють первісний вид кургану.
Вхід до похоронної камери влаштовано через дромос.
Вхідний отвір неправильної форми повторює профіль дромоса.
Великі блоки вапняку складено у вигляді уступчастих стінок, що з обох боків обрамляють прохід в курган.
Поверхню скосів укріплено каменем-вапняком невеликого розміру прямокутної форми.
Курган перекрито земляним насипом складної конструкції.
Кладку кургану зроблено насухо (без в’яжучого розчину), з гладко оброблених плит. Центральну частину деяких плит прикрашено рустами, до того ж, на кожній плиті руст (тобто нерівну поверхню) обрамлено (по периметру) гладкими смугами шириною близько 0,8-0,1 м. Але не всі плити стін дромоса мають русти. З наближенням уступчастих покриттів до стіни, де розташовано вхідний отвір у склеп, кладка плит з рустами замінюється гладкими плитами. З дромоса до поховальної камери веде отвір шириною 2 м, що завершувався уступчастим перекриттям, в якому з обох боків було по три уступи. Конструкція перекриття дромоса та похоронної камери є уступчастим склепінням. На стінах дромоса та в похоронній камері вирубано численні ранні християнські хрести, неглибокі, різноманітної форми і начертання. Ці символи становлять особливий науковий інтерес. Снаружи Царский курган представляет собой холм, который возвышается над уровнем моря более чем на 65 м. Насыпь имеет неправильные очертания. На поверхности насыпи имеются лакуны с северной, восточной и южной сторон, которые искажают первозданный вид кургана. Вход в погребальную камеру организован через дромос. Входной проем неправильной формы повторяет профиль дромоса. Крупные блоки известняка сложены в виде уступчатых стенок, с обеих сторон обрамляющих проход в курган. Поверхность скосов укреплена камнем-известняком небольшого размера прямоугольной формы. Курган перекрыт земляной насыпью сложной конструкции. Кладка кургана выполнена насухо (без вяжущего раствора), из гладко обработанных плит. Центральная часть некоторых плит украшена рустами, причем, на каждой плите руст (т.е. неровная поверхность) обрамлен (по периметру) гладкими полосами шириной около 0,8-0,1 м. Но не все плиты стен дромоса имеют русты. По мере приближения уступчатых покрытий к стене, где находится входной проем, ведущий в склеп, кладка плит с рустами заменяется гладкими плитами. Из дромоса в погребальную камеру ведет проем шириной 2 м, завершавшийся уступчатым перекрытием, в котором с обеих сторон было по три уступа. Конструкция перекрытия дромоса и погребальной камеры представляет собой уступчатый свод. На стенах дромоса и в погребальной камере вырублены многочисленные ранние христианские кресты, неглубокие, разнообразной формы и начертания. Эти символы представляют особый научный интерес. |
|||||
|
|||||
Дослідницькі роботи на кургані розпочав директор Керченського музею старовини
А. Б. Ашик у листопаді 1833 року.
Роботи просувалися дуже повільно і лише в лютому 1837 року вони увінчалися відкриттям гробниці.
У газеті «Одеський вісник» 6 лютого 1837 року (№ 11)
було надруковано таку кореспонденцію з Керчі:
«У великому кургані поблизу Нового Карантину, названому Царським,
розкопку якого було розпочато ще 1834 року,
відкрито Ашиком величезні, в сажень завтовшки, стіни з великих тесаних каменів, прикрашених рустиками...».
Висота кургану досягає 17 м, довжини окружності 260 м, діаметр 80 м. Поховання в усипальні не виявили: її було повністю пограбовано ще у давнину. Проте, судячи з її величини й імпозантності, вважають, що в ній було поховано представника династії Спартокідів - боспорських царів (звідси і назва кургану). Можливо, це був Левкон I (389-349 роки до н.е.), на правління якого припав економічний розквіт Боспору. Дослідження А. Б. Ашиком Царського кургану тривали до 1842 року. У березні 1865 року А. Є. Люценко провів невідкладні земляні роботи з очищення від завалів дромоса-галереї. У зв'язку з розчищенням дромоса А. Є. Люценко провів також розкопку «підошви» кургану напроти входу до дромоса, що залишалася нерозкритою. У рапорті від 30 листопада 1865 року А. Є. Люценко вже доповідав голові Археологічної комісії Строганову про «цілком задовільне закінчення анатолійським греком Костянтином Муратовим, ... реставрації верхньої частини склепіння галереї, що веде до гробниці Царського кургану». Відновлювально-охоронні роботи продовжувалися і 1866 року - ремонту та реконструкції піддали вхід у похоронну камеру. 1956 року В. Ф. Гайдукевич виконав обміри Царського кургану, що дозволило уточнити деякі дискусійні питання, пов'язані з особливостями спорудження кургану. Исследовательские работы на кургане начал директор Керченского музея древностей А. Б. Ашик в ноябре 1833 года. Работы продвигались очень медленно и лишь в феврале 1837 года они увенчались открытием гробницы. В газете «Одесский вестник» 6 февраля 1837 года (№ 11) была напечатана следующая корреспонденция из Керчи: «В большом кургане близ Нового Карантина, названном Царским, раскопка которого начата еще в 1834 году, открыты Ашиком огромные, в сажень толщины стены, из больших тесаных камней, украшенных рустиками...». Высота кургана достигает 17 м, длина окружности 260 м, диаметр 80 м. Захоронения в усыпальнице не оказалось: она была полностью разграблена еще в древности. Однако, судя по величине ее и импозантности, полагают, что в ней был погребен представитель династии Спартокидов - боспорских царей (отсюда и название кургана). Возможно, это был Левкон I (389-349 года до н.э.), на правление которого пришелся экономический расцвет Боспора. Исследования А. Б. Ашиком Царского кургана продолжались до 1842 года. В марте 1865 года А. Е. Люценко провел неотложные земляные работы по очистке от завалов дромоса-галереи. В связи с расчисткой дромоса А. Е. Люценко произвел также раскопку «подошвы» кургана напротив входа в дромос, остававшейся нераскрытой. В рапорте от 30 ноября 1865 года А. Е. Люценко уже докладывал председателю Археологической комиссии Строганову о «вполне удовлетворительном окончании анатолийским греком Константином Муратовым, ... реставрации верхней части свода галереи, ведущей в гробницу Царского кургана». Восстановительно-охранные работы продолжались в 1866 году - ремонту и реконструкции подвергся вход в погребальную камеру. В 1956 году В. Ф. Гайдукевичем были проведены обмеры Царского кургана, что позволило уточнить некоторые спорные вопросы, связанные с особенностями постройки кургана. |
|||||
|
|||||
З дромоса до поховальної камери веде отвір шириною 2 м,
що завершувався уступчастим перекриттям, в якому з обох боків було по три уступи.
Вхід до гробниці вражає ретельною підгонкою каменів, майстерною обробкою поверхні блоків, що дає багату світлотінь, та найперше - пропорціями та «прорисовкою» прорізів і склепінь. Все тут свідчить про високу будівельну культуру, про майстерність пантікапейських архітекторів і каменярів. Проріз здається звуженим у нижній частині та розширеним до середини. Його стрімко, за ледве вловимою кривою, загострено догори: наче полум'я прорізало кам'яний масив. Якщо дивитися з дромоса назовні, то схожість контурів отвору з полум'ям світильника є ще більш разючою. Світло, що ламається за контуром отвору, ковзає по відколам каменів, поблискує, грає відблисками при найменшому повороті голови. Здається, що це семиметрове «полум'я» іскриться та пульсує. Логічно припустити, що цей ефект не є випадковим і створене в камені полум'я може символізувати вічне життя в іншому світі. Боспорський архітектор, що поза сумнівом шукав виразну форму входу до гробниці, - адже форма у всі часи була предметом архітектурного пошуку, - знайшов образ, що лаконічно та повно виразив цю ідею. Чудові підкурганні гробниці Пантікапея є пам'ятниками світового значення. Їх монументальні форми, способи кладки й обробки каменя, вишукані та суворі пропорції свідчать про неабияку майстерність першокласних боспорських архітекторів. Из дромоса в погребальную камеру ведет проем шириной 2 м, завершавшийся уступчатым перекрытием, в котором с обеих сторон было по три уступа. Вход в гробницу поражает тщательной подгонкой камней, искусной обработкой поверхности блоков, дающей богатую светотень, но особенно - пропорциями и «прорисовкой» проемов и сводов. Все здесь свидетельствует о высокой строительной культуре, о мастерстве пантикапейских зодчих и каменотесов. Проем кажется зауженным в нижней части и расширенным к середине. Он стремительно, по еле уловимой кривой, заострен кверху: будто язык пламени прорезал каменный массив. Если смотреть из дромоса наружу, то сходство очертаний проема с пламенем светильника еще более разительно. Ломающийся по контуру проема свет скользит по сколам камня, поблескивает, играет бликами при малейшем повороте головы. Кажется, что это семиметровое «пламя» искрится и пульсирует. Логично предположить, что этот эффект не случаен и запечатленное в камне пламя может символизировать вечную жизнь в ином мире. Боспорский зодчий, несомненно искавший выразительную форму входа в гробницу, - ведь форма во все времена была предметом архитектурного поиска, - нашел образ, лаконично и полно выразивший эту идею. Замечательные подкурганные гробницы Пантикапея являются памятниками мирового значения. В их монументальных формах, в способах кладки и обработки камня, в изысканных и строгих пропорциях запечатлено незаурядное мастерство первоклассных боспорских зодчих. |
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «Архитектурные памятники Крыма», Е. Крикун, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. # Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|