Сколе - місто (6,2 тис. жителів) і районний центр
Львівської області,
розташоване на невеликій за площею терасі на лівому березі річки Опір.
Перша документальна згадка про Сколе датується 1397 роком,
але народна легенда оповідає, що поселення з’явилося значно раніше.
Тут 1015 року від руки рідного брата Святополка загинув князь Святослав,
син київського князя Володимира Великого, з донькою та дружинниками.
Нібито слова перемігшого Святополка, який вимагав добити подоланих ворогів,
викрикуючи: «Сколіть їх усіх!», дали назву поселенню - Сколе.
Могила князя Святослава
розташована в кількох кілометрах від міста.
Сколе - город (6,2 тыс. жителей) и районный центр
Львовской области,
расположенный на небольшой по площади террасе на левом берегу реки Опир.
Первое документальное упоминание о Сколе датируется 1397 годом,
но народная легенда повествует, что поселение появилось значительно раньше.
Здесь в 1015 году от руки родного брата Святополка погиб князь Святослав,
сын киевского князя Владимира Великого, с дочкой и дружинниками.
Якобы слова победившего Святополка, который требовал добить поверженных врагов,
выкрикивая: «Сколите их всех!», дали название поселению - Сколе.
Могила князя Святослава
расположена в нескольких километрах от города.
|
|||||
|
|||||
З другої половини XVI століття і до 1772 року територія Сколівщини,
як і всієї Галичини, була під владою Польщі.
Село, у якому сторіччями господарювала дрібна і середня шляхта, що потерпало від пожеж і повеней,
почало розвиватися тільки після першого поділу Польщі в 1772 році, коли ці землі відійшли до Австрії.
Запрошені місцевою поміщицею І. Любомирською німецькі колоністи-гірники
побудували в сусідньому селі Демня залізоплавильну піч,
що згодом почала працювати на виявленій на околицях залізній руді.
У XIX столітті великий вплив на розвиток господарства мала родина барона Ґроедля.
Було побудовано лісозавод, тартачний цех, каменярню, функціонували копальня,
залізна та скляна гути, де виробляли зелене й прозоре скло.
В обігу були грошові знаки-марки - як символ «держави» баронів Ґроедлів.
Їх карбували на монетному дворі Відня в Австрії.
1885 року в місті відкрили залізницю
Стрий-Сколе.
Со второй половины XVI века и до 1772 года территория Сколовщины,
как и всей Галичины, была под властью Польши.
Село, в котором столетиями хозяйничала мелкая и средняя шляхта, страдавшее от пожаров и наводнений,
начало развиваться только после первого раздела Польши в 1772 году, когда эти земли отошли к Австрии.
Приглашенные местной помещицей И. Любомирской немецкие колонисты-горняки
построили в соседнем селе Демня железоплавильную печь,
которая впоследствии начала работать на обнаруженной в околицах железной руде.
В XIX веке большое влияние на развитие хозяйства имела семья барона Гроедля.
Был построен лесозавод, лесопильный цех, каменоломня, функционировали рудник,
железный и стекольный заводы, где производили зеленое и прозрачное стекло.
В обращении были денежные знаки-марки - как символ «государства» баронов Гроедлей.
Их чеканили на монетном дворе Вены в Австрии.
В 1885 году в городе открыли железную дорогу
Стрый-Сколе.
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Наприкінці XIX сторіччя в районі Сколе відкрилися дві великі каменярні, розширилася сірникова фабрика,
і поступово селище, що розрослося, в 1912 році стало центром повіту та отримало статус міста.
В одному з кам’яних кар’єрів 1936 року польський геолог К. Смуликовський у пісковиках виявив
новий мінерал (мало-залізистий різновид глауконіту), названий на честь міста - сколітом.
У 1944 році кровопролитні бої за визволення Сколе тривали майже два місяці.
У Сколе зберігся чудовий зразок народного дерев’яного зодчества - церква Святої Параскеви (XVI століття)
і побудована пізніше дзвіниця (1760 рік, майстер С. Шлоковець).
У радянські часи у ній розміщувався краєзнавчий музей, а потім її було повернуто греко-католицькій громаді міста.
У 30-х роках XX століття на Сколівщині почав інтенсивно розвиватися туризм.
У цей період з’явилися туристичне інформбюро, трамплін, хокейне поле, ковзанка та перша в Карпатах санна траса.
Наразі Сколе і розташоване неподалік
Славське
є визнаними центрами зимового (гірськолижного) туризму на Львівщині.
В конце XIX столетия в районе Сколе были открыты две больших каменоломни, расширилась спичечная фабрика,
и постепенно разросшийся поселок в 1912 году стал центром уезда и получил статус города.
В одном из каменных карьеров в 1936 году польский геолог К. Смуликовский в песчаниках обнаружил
новый минерал (маложелезистая разновидность глауконита), названный в честь города - сколитом.
В 1944 году кровопролитные бои за освобождение Сколе длились почти два месяца.
В Сколе сохранился замечательный образец народного деревянного зодчества - церковь Святой Параскевьи (XVI век)
и построенная позже колокольня (1760 год, мастер С. Шлоковець).
В советские времена в ней размещался краеведческий музей, а затем она была возвращена греко-католической общине города.
В 30-х годах XX века на Сколовщине начал интенсивно развиваться туризм.
В этот период появились туристическое информбюро, трамплин, хоккейное поле, каток и первая в Карпатах санная трасса.
Теперь Сколе и расположенное неподалеку
Славское
являются признанными центрами зимнего (горнолыжного) туризма на Львовщине.
|
|||||
На Майдані Незалежності - центральній площі міста Сколе.
На Майдане Независимости - центральной площади города Сколе. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; А.С. Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. # Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2017 Сергій Клименко |
|
|
|
|