Косів - невеличке місто (близько 8,2 тис. мешканців) і районний центр
Івано-Франківської області,
розташоване у міжгірній улоговині на берегах річки Рибниця.
Перша письмова згадка про Косів є в грамоті, згідно з якою литовський князь Свидригайло
в 1424 році подарував його разом з монастирем В. Драгосиновичу.
З початку XV століття село входить до складу Польщі, а 1565 року поряд із селом, ближче до соляних джерел,
снятинський староста Панчинський заснував містечко, що спочатку звалося Риків, а згодом перейняло назву села,
яке у свою чергу стало називатися Старим Косовом.
У середні віки в містечку функціонувала соляна шахта, що обрушилася в XVII столітті,
та основним заняттям місцевих жителів було сільське господарство і ремісництво.
Косов - небольшой город (около 8,2 тыс. жителей) и районный центр Ивано-Франковской области, расположенный в межгорной впадине на берегах реки Рыбница. Первое письменное упоминание о Косове есть в грамоте, согласно которой литовский князь Свидригайло в 1424 году подарил его вместе с монастырем В. Драгосиновичу. С начала XV века село входит в состав Польши, а в 1565 году рядом с селом, ближе к соляным источникам, снятинский староста Панчинский учредил местечко, которое сначала звалось Рыков, а впоследствии переняло название села, которое в свою очередь стало называться Старым Косовом. В средние века в местечке функционировала соляная шахта, которая обрушилась в XVII веке, но основным занятием местных жителей было сельское хозяйство и ремесленничество. |
||||
|
||||
Попри віддаленість Косова, турецько-татарські орди, що грабували край, добиралися і сюди, найсильніше пограбувавши місто в 1621-1624 роках.
Не менші лиха спіткали мешканців Косова через опришків - місцевий різновид розбійників, що займалися грабунками в Карпатах.
Народний поголос романтизував їхній образ за прикладом англійського Робін Гуда, а радянська пропаганда піднесла їх у ранг стихійних народних месників.
Наприкінці XIX століття в Косові було засновано нафтове товариство, та через незначні запаси нафти воно швидко розпалося.
У 1915-1918 роках російське, а потім радянське військо захоплювало місто.
1918 року було проголошено ЗУНР, по тому до 1939 року землі були окуповані спершу румунськими, а згодом польськими військами.
1939 року територія перейшла до складу Радянської України.
Невзирая на отдаленность Косова, турецко-татарские орды, которые грабили край, добирались и сюда, сильнее всего ограбив город в 1621-1624 годах. Еще большие беды постигли обитателей Косова через опришков - местную разновидность разбойников, которые промышляли грабежами в Карпатах. Народная молва романтизировала их образ по примеру английского Робин Гуда, а советская пропаганда вознесла их в ранг стихийных народных мстителей. В конце XIX века в Косове было основано нефтяное общество, но из-за незначительных запасов нефти оно быстро распалось. В 1915-1918 годах российское, а затем советское войско захватывало город. В 1918 году была провозглашена ЗУНР, после этого до 1939 года земли были оккупированы сначала румынскими, а впоследствии польскими войсками. В 1939 году территория перешла в состав Советской Украины. |
||||
|
||||
У повоєнний період пріоритетними галузями Косова стали народні художні промисли і місто так і залишилося
локальним ремісничо-торговельним центром, що славиться своїми багатолюдними ярмарками,
на яких можна придбати найрізноманітніші товари народних майстрів з усієї округи.
Тут працювала різьбярська артіль «Гуцульщина» й килимарські фабрики ім. Тараса Шевченка та ім. Івана Франка,
на базі яких 1968 року почали діяти виробничо-художнє об'єднання «Гуцульщина», художньо-виробничі майстерні Спілки художників.
Цілком закономірно в центральній частині Косова, над якою нависає Міська гора зі страхітливими сповзаючими схилом пісковиковими брилами,
знаходиться музей народного мистецтва і побуту.
Це - гуцульська філія
Коломийського
музею народного мистецтва краю.
В послевоенный период приоритетными отраслями Косова стали народные художественные промыслы и город так и остался локальным ремесленно-торговым центром, который славится своими многолюдными ярмарками, на которых можно приобрести самые разнообразные товары народных мастеров из всей округи. Здесь работала артель резчиков «Гуцульщина» и фабрики ковровщиков им. Тараса Шевченко и им. Ивана Франко, на базе которых в 1968 году начали действовать производственно-художественное объединение «Гуцульщина», художественно-производственные мастерские Союза художников. Целиком закономерно в центральной части Косова, над которой нависает Городская гора с ужасающими сползающими по склону глыбами песчаника, находится музей народного искусства и быта. Это - гуцульский филиал Коломыйского музея народного искусства края. |
||||
Косів. Будівля Школи мистецтв (вул. Тиха, 1-а).
У цій же будівлі діє Музей народної творчості з колекції Михайла Струтинського. Косов. Здание Школы искусств (ул. Тихая, 1-а). В этом же здании действует Музей народного творчества из коллекции Михаила Струтинского. |
||||
Ще за австрійської влади, до Першої світової війни, Косів почав здобувати популярність як низькогірський кліматичний курорт.
У радянські роки в Косові була побудована велика туристична база «Карпатські зорі», що працює впродовж усього року.
Найстаріша культова споруда Косова - дерев'яна Василівська церква із дзвіницею (1895 рік).
Серед пам'яток природи слід зазначити водоспад Гук. Його висота становить 2-2,5 метри, ширина русла - близько 5 метрів.
Еще при австрийской власти, до Первой мировой войны, Косов начал приобретать популярность как низкогорный климатический курорт. В советские годы в Косове была построена большая туристическая база «Карпатские зори», которая работает на протяжении всего года. Самое старое культовое сооружение Косова - деревянная Васильевская церковь с колокольней (1895 год). Среди достопримечательностей природы следует отметить водопад Гук. Его высота составляет 2-2,5 метра, ширина русла - около 5 метров. |
||||
Першоджерела:
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба; Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006. # Вікіпедія. |
||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|