Клименко Сергій. Фото. Місто Калуш (Івано-Франківська область), 2024 рік

Калуш - місто (близько 68 тис. мешканців) і районний центр Івано-Франківської області. Територія міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка та Кропивник. Ймовірно, поселення на території сучасного Калуша існувало ще за часів Галицько-Волинського князівства, але в уцілілих писемних документах того часу про нього згадки немає, хоча картографи й фіксують його на мапах Галицько-Волинського князівства XII-XIII століть. Перша ж письмова згадка про Калуш виявлена в грамоті князя Свидригайла Ольгредовича, що була видана у перший день 1400 року в Галичі.
Починаючи з 1538 року (за іншими даними з 1527), Калуш згадується в актових документах вже як місто. 1549 року польський король Сигізмунд II Август уповноважив коронного гетьмана, белзького воєводу, галицького старосту Миколая Сенявського офіційно надати Калушу міські права. З того року поселення стає «вільним містом» на магдебурзькому праві з власним гербом, на якому три топки солі на червоному тлі свідчить про солеваріння як основний промисел тут. У липні 1594 року місто було дощенту зруйновано внаслідок татарського набігу.
На початку XVII століття Калуш було перебудувано. Процес перебудови Калуша тривав від 1616 до 1630 року, тоді місто набуло нового вигляду. Середмістя з бічними кварталами та вузькими вуличками входило до фортифікованої частини. У центрі було утворено прямокутну площу, посередині якої споруджено дерев'яну ратушу, яку в середині XVII століття було замінено на кам'яну. Ратушу зі всіх боків оточували крамнички, де продавали свої товари ремісники. За фортифікованим середмістям були розташовані калуські передмістя. Церковні споруди були як в середмісті так і в передмістях.
За час свого існування Калуш побував і під владою Польської корони, і під владою Австро-Угорщини. Під час Першої світової війни багато лиха зазнав Калуш від російських військ: демонтаж і вивезення всього обладнання підприємств, знищення близько 75 % міського житла, насильство, убивства, підпали тощо. 1918 року, після Листопадового Чину, в місті та повіті Калуш було встановлено владу Української держави - ЗУНР. У лавах УГА калушани боронили ЗУНР від польської агресії. 1919 року Калуш разом з усією Галичиною був окупований Польщею. Станом на 1 січня 1939 року в місті з 13 тисяч населення було 4350 українців, 3900 поляків, 4300 євреїв і 450 німців та інших національностей. 19 вересня 1939 року до міста прийшла радянська влада. 1 липня 1941 року калушани проголосили Акт відновлення Української Держави, а вже 2 липня до Калуша увійшли угорські частини, які згодом передали владу німецьким окупантам. 30 липня 1944 року Калуш був зайнятий радянськими військами та встановлений радянський режим. 1960-ті роки докорінно змінити індустріальне обличчя Калуша: будувались хімічні заводи, житлові будинки, зводились новобудови соціальної сфери. Проте одночасно нищилося довкілля, лютував войовничий атеїзм, руйнувались церкви та монастирі, примусово зросійщувалось місцеве населення. У перші ж місяці Відновлення державної незалежності України (1990-1991 роки) в Калуші почалися демократичні перетворення.
Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і вже на той час створили місту славу передового промислового центру. Нині це великий промисловий і культурний центр заходу України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області та близько 1 % промислової продукції України. Ряд унікальних видів продукції виробляється в Україні лише в місті Калуш.

Калуш - город (около 68 тыс. жителей) и районный центр Ивано-Франковской области. Территория города расчленена речками Ломница, Сивка, Млыновка и Кропивник. Вероятно, поселение на территории современного Калуша существовало еще при Галицко-Волынском княжестве, но в уцелевших письменных документах того времени об этом упоминания нет, хотя картографы и фиксируют его на картах Галицко-Волынского княжества XII-XIII веков. Первое же письменное упоминание о Калуше обнаружено в грамоте князя Свидригайла Ольгредовича, изданной в первый день 1400 года в Галиче.
Начиная с 1538 года (по другим данным с 1527), Калуш упоминается в актовых документах уже как город. В 1549 году польский король Сигизмунд II Август уполномочил коронного гетмана, белжского воеводу, галицкого старосту Николая Сенявского официально предоставить Калушу городские права. С того года поселение становится «свободным городом» на магдебургском праве с собственным гербом, где три топки соли на красном фоне свидетельствует о солеварении как основном промысле тут. В июле 1594 года город был полностью разрушен в результате татарского набега.
В начале XVII века Калуш был перестроен. Процесс перестройки Калуша длился с 1616 до 1630 года, тогда город приобрел новый вид. Средместье с боковыми кварталами и узкими улочками входило в фортифицированную часть. В центре была образована прямоугольная площадь, посреди которой построена деревянная ратуша, которая в середине XVII века была заменена каменной. Ратушу со всех сторон окружали лавочки, где продавали свои товары ремесленники. За фортифицированным центром были расположены калушские пригороды. Церковные постройки были как в центре города, так и в пригородах.
За время своего существования Калуш побывал и во власти Польской короны, и под властью Австро-Венгрии. Во время Первой мировой войны много бед потерпел Калуш от российских войск: демонтаж и вывоз всего оборудования предприятий, уничтожение около 75 % городского жилья, насилие, убийства, поджоги и т.д. В 1918 году, после Листопадового Чина, в городе и уезде Калуш была установлена ??власть Украинского государства - ЗУНР. В рядах УГА калушаны защищали ЗУНР от польской агрессии. В 1919 году Калуш вместе со всей Галицией был оккупирован Польшей. По состоянию на 1 января 1939 года в городе из 13 тысяч населения было 4350 украинцев, 3900 поляков, 4300 евреев и 450 немцев и других национальностей. 19 сентября 1939 года в город пришла советская власть. 1 июля 1941 года Калушане провозгласили Акт восстановления Украинского Государства, а уже 2 июля в Калуш вошли венгерские части, которые впоследствии передали власть немецким оккупантам. 30 июля 1944 года Калуш был занят советскими войсками и установлен советский режим. 1960-е годы коренным образом изменили индустриальное лицо Калуша: строились химические заводы, жилые дома, возводились новостройки социальной сферы. Однако одновременно уничтожалась окружающая среда, свирепствовал воинственный атеизм, разрушались церкви и монастыри, принудительно русифицировалось местное население. В первые же месяцы Восстановления государственной независимости Украины (1990-1991 годы) в Калуше начались демократические преобразования.
Современный Калуш благодарит развитие своих предков, которые положили начало добыче соли, пивоварению, литью колоколов и уже к тому времени создали городу славу передового промышленного центра. Ныне это крупный промышленный и культурный центр Запада Украины. Здесь производится треть всей промышленной продукции области и около 1 % промышленной продукции Украины. Ряд уникальных видов продукции производится только в городе Калуш.