Місто Дніпро (у 1926-2016 роках - Дніпропетровськ,
до 1926 року - Катеринослав,
з 1797 по 1802 - Новоросійськ, 1918 рік - Сечеслав).
Розташоване на річці Дніпро, за 592 км від
Києва.
Місто має вигідне географічне розташування в центрі України на закруті Дніпра, де в нього впадає р. Самара.
З першої половини XVI століття тут, у пониззі р. Самари, існувало торговельне козацьке містечко Самар (Самарь, Самара). 1635 року тут було споруджено польську фортецю Кодак (або Койдак), а після її руйнування виникли три козацькі селища. Вважається, що місто Катеринослав заснував князь Г. Потьомкін у 1787 році на місці Запорізької слободи Половиця і назвав його на честь Катерини ІІ (будівництво міста розпочалося трохи раніше - у 1776 році). Спершу Катеринослав було задумано Потьомкіним „у 50 верст у колі, із вулицями в 30 сажнів завширшки”, з розкішними будівлями, університетом. Імператриця Катерина II поклала перший камінь при закладенні міського Преображенського собору. За наказом Павла І місто було перейменовано на Новоросійськ (1796-1802 роки). З 1802 року стало губернським центром. Швидкий розвиток міста почався в 70-х роках XIX століття після спорудження залізниці, яка з'єднала Криворізький залізорудний і Донецький вугільний басейни. У період 1917-1920 років місто часто перебувало під контролем народної армії Нестора Махна. 1932 року, після утворення Дніпропетровської області, Дніпропетровськ отримав статус обласного центру.
19 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро. Територія м. Дніпро становить 397 кв. км., населення - понад 1 млн. 138 тис. мешканців.
Город Днепр (в 1926-2016 годах - Днепропетровск до 1926 года - Екатеринослав, с 1797 по 1802 - Новороссийск, 1918 год - Сечеслав). Расположен на реке Днепр, в 592 км от Киева. Город имеет выгодное географическое расположение в центре Украины на излучине Днепра, где в него впадает р. Самара.
С первой половины XVI века здесь, в низовьях р. Самары, существовал торговый казацкий городок Самар (Самара, Самара). В 1635 году тут была построена польская крепость Кодак (или Койдак), а после ее разрушения возникли три козацких селения. Считается, что город Екатеринослав основал князь Г. Потемкин в 1787 году на месте Запорожской слободы Половица и назвал его в честь Екатерины ІІ (строительство города началось несколько раньше - в 1776 году). Изначально Екатеринослав был задуман Потемкиным „в 50 верст в окружности, с улицами в 30 саженей шириной”, с роскошными зданиями, университетом. Императрица Екатерина II положила первый камень при закладке городского Преображенского собора. По приказу Павла І город был переименован на Новороссийск (1796-1802 годы). С 1802 года стал губернским центром. Быстрое развитие города началось в 70-х годах XIX века после постройки железной дороги, которая соединила Криворожский железорудный и Донецкий угольный бассейны. В период 1917-1920 годов город часто находился под контролем народной армии Нестора Махно. В 1932 году, после образования Днепропетровской области, Днепропетровск получил статус областного центра.
19 мая 2016 Верховная Рада Украины переименовала Днепропетровск на «Днипро». Территория г. Днепр составляет 397 кв. км., население - свыше 1 млн. 138 тыс. человек.
Dnipro (Dnipropetrovsk from 1926 until May 2016, in 1918 - Sicheslav; until 1926 - Katerynoslav) is a large industrial, scientific and cultural center located in the south-east of Ukraine. This city a regional centre. It is situated on both banks of the Dnipro River (592 km far from Kyiv), occupying a vast territory of nearly 40 thousand hectares. Its population amounts to about 1.2 mln. The city was founded by Prince H. Potyomkin in 1776 on the site of the Zaporozhian village of Polovytsya, and named in honor of Empress Catherine II. The intensive development of the city began in the 1870s when the railroad line was built linking the town with the Kryvy Rih and Donets Basin. In 1917-1920 the city was occupied several times by anarchist army of Nestor Makhno. The Preobrazhenskiy (Transfiguration) Cathedral, which was founded by the Russian empress, the Potyomkin palace and gardens, planted by Zaporizhian Cossack Lazar Globa, have been preserved to these days. Today the city on Dnipro is famous for its metallurgical tube-rolling plants.
З першої половини XVI століття тут, у пониззі р. Самари, існувало торговельне козацьке містечко Самар (Самарь, Самара). 1635 року тут було споруджено польську фортецю Кодак (або Койдак), а після її руйнування виникли три козацькі селища. Вважається, що місто Катеринослав заснував князь Г. Потьомкін у 1787 році на місці Запорізької слободи Половиця і назвав його на честь Катерини ІІ (будівництво міста розпочалося трохи раніше - у 1776 році). Спершу Катеринослав було задумано Потьомкіним „у 50 верст у колі, із вулицями в 30 сажнів завширшки”, з розкішними будівлями, університетом. Імператриця Катерина II поклала перший камінь при закладенні міського Преображенського собору. За наказом Павла І місто було перейменовано на Новоросійськ (1796-1802 роки). З 1802 року стало губернським центром. Швидкий розвиток міста почався в 70-х роках XIX століття після спорудження залізниці, яка з'єднала Криворізький залізорудний і Донецький вугільний басейни. У період 1917-1920 років місто часто перебувало під контролем народної армії Нестора Махна. 1932 року, після утворення Дніпропетровської області, Дніпропетровськ отримав статус обласного центру.
19 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро. Територія м. Дніпро становить 397 кв. км., населення - понад 1 млн. 138 тис. мешканців.
Город Днепр (в 1926-2016 годах - Днепропетровск до 1926 года - Екатеринослав, с 1797 по 1802 - Новороссийск, 1918 год - Сечеслав). Расположен на реке Днепр, в 592 км от Киева. Город имеет выгодное географическое расположение в центре Украины на излучине Днепра, где в него впадает р. Самара.
С первой половины XVI века здесь, в низовьях р. Самары, существовал торговый казацкий городок Самар (Самара, Самара). В 1635 году тут была построена польская крепость Кодак (или Койдак), а после ее разрушения возникли три козацких селения. Считается, что город Екатеринослав основал князь Г. Потемкин в 1787 году на месте Запорожской слободы Половица и назвал его в честь Екатерины ІІ (строительство города началось несколько раньше - в 1776 году). Изначально Екатеринослав был задуман Потемкиным „в 50 верст в окружности, с улицами в 30 саженей шириной”, с роскошными зданиями, университетом. Императрица Екатерина II положила первый камень при закладке городского Преображенского собора. По приказу Павла І город был переименован на Новороссийск (1796-1802 годы). С 1802 года стал губернским центром. Быстрое развитие города началось в 70-х годах XIX века после постройки железной дороги, которая соединила Криворожский железорудный и Донецкий угольный бассейны. В период 1917-1920 годов город часто находился под контролем народной армии Нестора Махно. В 1932 году, после образования Днепропетровской области, Днепропетровск получил статус областного центра.
19 мая 2016 Верховная Рада Украины переименовала Днепропетровск на «Днипро». Территория г. Днепр составляет 397 кв. км., население - свыше 1 млн. 138 тыс. человек.
Dnipro (Dnipropetrovsk from 1926 until May 2016, in 1918 - Sicheslav; until 1926 - Katerynoslav) is a large industrial, scientific and cultural center located in the south-east of Ukraine. This city a regional centre. It is situated on both banks of the Dnipro River (592 km far from Kyiv), occupying a vast territory of nearly 40 thousand hectares. Its population amounts to about 1.2 mln. The city was founded by Prince H. Potyomkin in 1776 on the site of the Zaporozhian village of Polovytsya, and named in honor of Empress Catherine II. The intensive development of the city began in the 1870s when the railroad line was built linking the town with the Kryvy Rih and Donets Basin. In 1917-1920 the city was occupied several times by anarchist army of Nestor Makhno. The Preobrazhenskiy (Transfiguration) Cathedral, which was founded by the Russian empress, the Potyomkin palace and gardens, planted by Zaporizhian Cossack Lazar Globa, have been preserved to these days. Today the city on Dnipro is famous for its metallurgical tube-rolling plants.
Фото вересня 2006 року. |
Дніпропетровськ, залізничний вокзал
(пл. Петровського). Днепропетровск, железнодорожный вокзал (пл. Петровского). Dnipropetrovsk, the railroad station. |
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, пам’ятник Г. І. Петровському (пл. Петровського).
Петровський Григорій Іванович (4.02.1878-8.01.1958) - радянський партійний і державний діяч. Народився у Харкові, працював на Брянському металургійному заводі в Катеринославі.
Тут почав свою революційну діяльність. У 1920-38 - член Політбюро ЦК КП(б)У.
У 1926 році на честь Г. І. Петровського місто Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ.
Днепропетровск, памятник Г. И. Петровскому (пл. Петровского).
Петровский Григорий Иванович (4.02.1878-8.01.1958) - советский партийный и государственный деятель. Родился в Харькове, работал на Брянском металлургическом заводе в Екатеринославе.
Здесь начал свою революционную деятельность. В 1920-38 - член Политбюро ЦК КП(б)У.
В 1926 году в честь Г. И. Петровского город Екатеринослав был переименован в Днепропетровск.
Петровський Григорій Іванович (4.02.1878-8.01.1958) - радянський партійний і державний діяч. Народився у Харкові, працював на Брянському металургійному заводі в Катеринославі.
Тут почав свою революційну діяльність. У 1920-38 - член Політбюро ЦК КП(б)У.
У 1926 році на честь Г. І. Петровського місто Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ.
Днепропетровск, памятник Г. И. Петровскому (пл. Петровского).
Петровский Григорий Иванович (4.02.1878-8.01.1958) - советский партийный и государственный деятель. Родился в Харькове, работал на Брянском металлургическом заводе в Екатеринославе.
Здесь начал свою революционную деятельность. В 1920-38 - член Политбюро ЦК КП(б)У.
В 1926 году в честь Г. И. Петровского город Екатеринослав был переименован в Днепропетровск.
Фото вересня 2006 року.
Будівля колишньої суконної фабрики, 1794 рік (просп. К. Маркса, 106).
Проект великої казенної мануфактури, що складається з двох фабрик - суконної та шовкопанчішної, було розроблено архітектором Ф. І. Волковим. За проектом було споруджено три великі цегляні корпуси і численні дерев'яні споруди. Шовкопанчішна фабрика проіснувала недовго. У 1836-37 роках закрили і суконну, передавши будівлю відомству армійських складів. У 80-х роках XIX століття цегляні корпуси пристосували для розміщення управління Катеринославської залізниці та провіантського складу. Будівля, споруджена на високому професійному і художньому рівні, являє рідкісний зразок промислового будівництва кінця XVIII століття, що зберігся до наших часів. Головний фасад, що виходить на центральну магістраль міста, збагачено десятиколонним греко-дорійським портиком.
Здание бывшей суконной фабрики, 1794 год (просп. К. Маркса, 106).
Проект большой казенной мануфактуры, состоящей из двух фабрик - суконной и шелкочулочной, разработан архитектором Ф. И. Волковым. По проекту были сооружены три больших кирпичных корпуса и многочисленные деревянные постройки. Шелкочулочная фабрика просуществовала недолго. В 1836-37 годах закрыли и суконную, передав здание ведомству армейских складов. В 80-х годах XIX века кирпичные корпуса приспособили для размещения управления Екатеринославской железной дороги и провиантского склада. Здание, построенное на высоком профессиональном и художественном уровне, представляет редкий образец промышленного строительства конца XVIII века, сохранившийся до наших дней. Главный фасад, обращенный на центральную магистраль города, обогащен десятиколонным греко-дорическим портиком.
Проект великої казенної мануфактури, що складається з двох фабрик - суконної та шовкопанчішної, було розроблено архітектором Ф. І. Волковим. За проектом було споруджено три великі цегляні корпуси і численні дерев'яні споруди. Шовкопанчішна фабрика проіснувала недовго. У 1836-37 роках закрили і суконну, передавши будівлю відомству армійських складів. У 80-х роках XIX століття цегляні корпуси пристосували для розміщення управління Катеринославської залізниці та провіантського складу. Будівля, споруджена на високому професійному і художньому рівні, являє рідкісний зразок промислового будівництва кінця XVIII століття, що зберігся до наших часів. Головний фасад, що виходить на центральну магістраль міста, збагачено десятиколонним греко-дорійським портиком.
Здание бывшей суконной фабрики, 1794 год (просп. К. Маркса, 106).
Проект большой казенной мануфактуры, состоящей из двух фабрик - суконной и шелкочулочной, разработан архитектором Ф. И. Волковым. По проекту были сооружены три больших кирпичных корпуса и многочисленные деревянные постройки. Шелкочулочная фабрика просуществовала недолго. В 1836-37 годах закрыли и суконную, передав здание ведомству армейских складов. В 80-х годах XIX века кирпичные корпуса приспособили для размещения управления Екатеринославской железной дороги и провиантского склада. Здание, построенное на высоком профессиональном и художественном уровне, представляет редкий образец промышленного строительства конца XVIII века, сохранившийся до наших дней. Главный фасад, обращенный на центральную магистраль города, обогащен десятиколонным греко-дорическим портиком.
Фото жовтня 2007 року.
Пам’ятник Валерію Павловичу Чкалову в парку імені Глоби (за радянських часів - парк імені Чкалова).
Чкалов Валерій Павлович (1904-1938) - радянський льотчик, Герой Радянського Союзу (1936), який у 1937 вперше здійснив безпосадочний переліт Москва - США через Північний полюс.
Памятник Валерию Павловичу Чкалову в парке имени Глобы (в советские времена - парк имени Чкалова).
Чкалов Валерий Павлович (1904-1938) - советский летчик, Герой Советского Союза (1936), который в 1937 впервые осуществил беспосадочный перелёт Москва - США через Северный полюс.
Чкалов Валерій Павлович (1904-1938) - радянський льотчик, Герой Радянського Союзу (1936), який у 1937 вперше здійснив безпосадочний переліт Москва - США через Північний полюс.
Памятник Валерию Павловичу Чкалову в парке имени Глобы (в советские времена - парк имени Чкалова).
Чкалов Валерий Павлович (1904-1938) - советский летчик, Герой Советского Союза (1936), который в 1937 впервые осуществил беспосадочный перелёт Москва - США через Северный полюс.
Фото жовтня 2007 року.
Дніпропетровська Дитяча залізниця в парку імені Глоби.
Днепропетровская Детская железная дорога в парке имени Глобы.
Днепропетровская Детская железная дорога в парке имени Глобы.
Фото жовтня 2007 року. |
Фото жовтня 2007 року. |
Дніпропетровськ, у парку імені Глоби.
Днепропетровск, в парке имени Глобы. The gardens named after Lazar Globa. |
Фото жовтня 2007 року. |
Фото жовтня 2007 року. |
Дніпропетровськ, у парку імені Глоби.
Ліворуч - Літній театр. Днепропетровск, в парке имени Глобы. Слева - Летний театр. The gardens named after Lazar Globa. |
Фото жовтня 2007 року.
Пам’ятник А. Н. Войцеховичу в парку імені Глоби.
На п'єдесталі - напис (російською мовою):
Памятник А. Н. Войцеховичу в парке имени Глобы.
На пьедестале - надпись:
На п'єдесталі - напис (російською мовою):
«А. Н. Войцехович
1877-1957
За турботу про дітей
від вдячних дніпропетровців»
1877-1957
За турботу про дітей
від вдячних дніпропетровців»
Памятник А. Н. Войцеховичу в парке имени Глобы.
На пьедестале - надпись:
«А.Н.Войцехович
1877-1957
За заботу о детях
от благодарных днепропетровцев»
1877-1957
За заботу о детях
от благодарных днепропетровцев»
Фото жовтня 2007 року.
Вулиця Виконкомівська, бізнес-центр "Босфор".
Це - перший торгово-офісний центр такого рівня в Дніпропетровську, що включає 7 бутиків, кафе, елітний ресторан, мультибрендовий магазин і офіси класу А.
Вулицю на цій ділянці було повністю реконструйовано і перетворено на пішохідну зону з фонтанами, літніми кафе, місцями відпочинку та зеленими насадженнями.
Улица Исполкомовская, бизнес-центр "Босфор".
Это - первый торгово-офисный центр подобного уровня в Днепропетровске, включающий в себя 7 бутиков, кафе, элитный ресторан, мультибрендовый магазин и офисы класса А.
Улица на этом участке была полностью реконструирована и превращена в пешеходную зону с фонтанами, летними кафе, местами отдыха и зелеными насаждениями.
Це - перший торгово-офісний центр такого рівня в Дніпропетровську, що включає 7 бутиків, кафе, елітний ресторан, мультибрендовий магазин і офіси класу А.
Вулицю на цій ділянці було повністю реконструйовано і перетворено на пішохідну зону з фонтанами, літніми кафе, місцями відпочинку та зеленими насадженнями.
Улица Исполкомовская, бизнес-центр "Босфор".
Это - первый торгово-офисный центр подобного уровня в Днепропетровске, включающий в себя 7 бутиков, кафе, элитный ресторан, мультибрендовый магазин и офисы класса А.
Улица на этом участке была полностью реконструирована и превращена в пешеходную зону с фонтанами, летними кафе, местами отдыха и зелеными насаждениями.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, пам’ятник М. В. Ломоносову.
Михайло Васильович Ломоносов /1711-1765/ - російський учений-натураліст, геохімік, поет, перший російський академічно освічений вчений.
Днепропетровск, памятник М. В. Ломоносову.
Михаил Васильевич Ломоносов /1711-1765/ - российский ученый-естествоиспытатель, геохимик, поэт, первый российский академически образованный ученый.
Михайло Васильович Ломоносов /1711-1765/ - російський учений-натураліст, геохімік, поет, перший російський академічно освічений вчений.
Днепропетровск, памятник М. В. Ломоносову.
Михаил Васильевич Ломоносов /1711-1765/ - российский ученый-естествоиспытатель, геохимик, поэт, первый российский академически образованный ученый.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, головний корпус Національного Гірничого Університету (ім. Артема), 1900-1903 рр.
12 жовтня 1899 року в Катеринославі було засновано вище гірське училище (з 1912 року - гірський інститут). У первинному проекті архітектор А. Н. Бекетов передбачав комплекс будівель, до якого входили головний корпус із аудиторіями, кабінетами і гірським музеєм, хімічний корпус, будинки для викладачів і підсобні приміщення. Через відсутність коштів будувалися лише хімічний корпус і частина головного. Будівництво велося повільно і, врешті, зовсім зупинилося, перерване першою світовою війною. Добудовано за радянських часів. Будівля була зруйнована під час другої Світової війни. Відновлення і надбудову головного корпусу здійснено на початку 1960-х років (архітектор В. Є. Горбоносов). Зараз гірський інститут є складним комплексом сполучених між собою будівель. У загальній композиції виділяється центральний шестиколонний портик з гірницькою емблемою на фронтоні. Нині Державна Гірнича Академія України.
Днепропетровск, главный корпус Национального Горного Университета (им. Артема), 1900-1903 годы.
12 октября 1899 года в Екатеринославе было основано высшее горное училище (с 1912 года - горный институт). В первоначальном проекте архитектор А. Н. Бекетов предусматривал комплекс зданий, в который входили главный корпус с аудиториями, кабинетами и горным музеем, химический корпус, дома для преподавателей и подсобные помещения. Из-за отсутствия средств строились лишь химический корпус и часть главного. Строительство велось медленно и, наконец, совсем остановилось, прерванное первой мировой войной. Достроено в советское время. Здание было разрушено во время второй Мировой войны. Восстановление и надстройка главного корпуса осуществлены в начале 1960-х годов (архитектор В. Е. Горбоносов). Сейчас горный институт представляет собой сложный комплекс соединенных между собой зданий. В общей композиции выделяется центральный шестиколонный портик с горняцкой эмблемой на фронтоне. В настоящее время Государственная Горная Академия Украины.
12 жовтня 1899 року в Катеринославі було засновано вище гірське училище (з 1912 року - гірський інститут). У первинному проекті архітектор А. Н. Бекетов передбачав комплекс будівель, до якого входили головний корпус із аудиторіями, кабінетами і гірським музеєм, хімічний корпус, будинки для викладачів і підсобні приміщення. Через відсутність коштів будувалися лише хімічний корпус і частина головного. Будівництво велося повільно і, врешті, зовсім зупинилося, перерване першою світовою війною. Добудовано за радянських часів. Будівля була зруйнована під час другої Світової війни. Відновлення і надбудову головного корпусу здійснено на початку 1960-х років (архітектор В. Є. Горбоносов). Зараз гірський інститут є складним комплексом сполучених між собою будівель. У загальній композиції виділяється центральний шестиколонний портик з гірницькою емблемою на фронтоні. Нині Державна Гірнича Академія України.
Днепропетровск, главный корпус Национального Горного Университета (им. Артема), 1900-1903 годы.
12 октября 1899 года в Екатеринославе было основано высшее горное училище (с 1912 года - горный институт). В первоначальном проекте архитектор А. Н. Бекетов предусматривал комплекс зданий, в который входили главный корпус с аудиториями, кабинетами и горным музеем, химический корпус, дома для преподавателей и подсобные помещения. Из-за отсутствия средств строились лишь химический корпус и часть главного. Строительство велось медленно и, наконец, совсем остановилось, прерванное первой мировой войной. Достроено в советское время. Здание было разрушено во время второй Мировой войны. Восстановление и надстройка главного корпуса осуществлены в начале 1960-х годов (архитектор В. Е. Горбоносов). Сейчас горный институт представляет собой сложный комплекс соединенных между собой зданий. В общей композиции выделяется центральный шестиколонный портик с горняцкой эмблемой на фронтоне. В настоящее время Государственная Горная Академия Украины.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, будинок за адресою проспект К. Маркса, 18.
У цьому будинку за розпорядженням міськвиконкому в 1988 році отримала два поверхи Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. Після ремонту сюди переїхали відділи: літератури з питань мистецтва, іноземними мовами, патентно-технічної документації, механізації та автоматизації бібліотечних процесів.
Днепропетровск, здание по адресу проспект К. Маркса, 18.
В этом доме по распоряжению горисполкома в 1988 году получила два этажа Днепропетровская областная научная библиотека. После ремонта сюда переехали отделы: литературы по вопросам искусства, иностранными языками, патентно-технической документации, механизации и автоматизации библиотечных процессов.
У цьому будинку за розпорядженням міськвиконкому в 1988 році отримала два поверхи Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. Після ремонту сюди переїхали відділи: літератури з питань мистецтва, іноземними мовами, патентно-технічної документації, механізації та автоматизації бібліотечних процесів.
Днепропетровск, здание по адресу проспект К. Маркса, 18.
В этом доме по распоряжению горисполкома в 1988 году получила два этажа Днепропетровская областная научная библиотека. После ремонта сюда переехали отделы: литературы по вопросам искусства, иностранными языками, патентно-технической документации, механизации и автоматизации библиотечных процессов.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, Історичний музей, 1903 рік (просп. К. Маркса, 16).
Музей старовини Катеринославської губернії було засновано в 1849 році.
Спочатку він розміщувався в одній з кімнат потьомкінського палацу, пізніше за ініціативою
Катеринославського наукового товариства почалося будівництво спеціальної будівлі.
Проект розроблено архітектором Г. І. Панафутіним у модернізованому класицистичному стилі.
Стара будівля музею одноповерхова. Будівлю та інтер'єри оброблено ліпленням. Стара частина сполучена з новою
двоповерховою будівлею, в якій розміщено експозицію, і з будівлею діорами "Битва за Дніпро".
Біля музею встановлено колекцію скіфських баб. У 1968-77 роках було проведено роботи з реконструкції будівлі
(архітектор В. А. Зуєв): прибудовано нове приміщення, в якому розмістилися діорама "Битва за Дніпро"
і експозиція історичного музею ім. Д. І. Яворницького з виставковим залом.
Днепропетровск, Исторический музей, 1903 год (просп. К. Маркса, 16).
Музей древностей Екатеринославской губернии был основан в 1849 году. Вначале он размещался в одной из комнат потемкинского дворца, позднее по инициативе Екатеринославского научного общества началось строительство специального здания. Проект разработан архитектором Г. И. Панафутиным в модернизированном классицистическом стиле. Старое здание музея одноэтажное. Здание и интерьеры отделаны лепкой. Старая часть соединена с новым двухэтажным зданием, в котором размещена экспозиция, и зданием диорамы "Битва за Днепр". Возле музея установлена коллекция скифских баб. В 1968-77 годах проведены работы по реконструкции здания (архитектор В. А. Зуев): пристроено новое помещение, в котором разместились диорама "Битва за Днепр" и экспозиция исторического музея им. Д. И. Яворницкого с выставочным залом.
The Dnepropetrovsk state historical museum named after D. I. Yavornytskyy.
Днепропетровск, Исторический музей, 1903 год (просп. К. Маркса, 16).
Музей древностей Екатеринославской губернии был основан в 1849 году. Вначале он размещался в одной из комнат потемкинского дворца, позднее по инициативе Екатеринославского научного общества началось строительство специального здания. Проект разработан архитектором Г. И. Панафутиным в модернизированном классицистическом стиле. Старое здание музея одноэтажное. Здание и интерьеры отделаны лепкой. Старая часть соединена с новым двухэтажным зданием, в котором размещена экспозиция, и зданием диорамы "Битва за Днепр". Возле музея установлена коллекция скифских баб. В 1968-77 годах проведены работы по реконструкции здания (архитектор В. А. Зуев): пристроено новое помещение, в котором разместились диорама "Битва за Днепр" и экспозиция исторического музея им. Д. И. Яворницкого с выставочным залом.
The Dnepropetrovsk state historical museum named after D. I. Yavornytskyy.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, колекція скіфських баб біля Історичного музею (просп. К. Маркса, 16).
Днепропетровск, коллекция скифских баб возле Исторического музея (просп. К. Маркса, 16).
Днепропетровск, коллекция скифских баб возле Исторического музея (просп. К. Маркса, 16).
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, танк - пам’ятник генералу Пушкіну Юхиму Григоровичу.
Днепропетровск, танк - памятник генералу Пушкину Ефиму Григорьевичу.
Днепропетровск, танк - памятник генералу Пушкину Ефиму Григорьевичу.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, Свято-Преображенський собор, 1830-35 роки.
Споруджений за проектом архітектора О. Захарова. Пам'ятник має високу архітектурно - художню цінність
як споруда, в якій відобразилися традиції і прийоми російської класичної школи періоду її розквіту.
Його було закладено 22 травня 1830 року. Після землетрусу 1888 року в стінах було виявлено тріщини,
та будівля встояла. Вона постраждала під час другої Світової війни, згоріла верхня частина дзвіниці.
Був реставрований у 1975 році.
Днепропетровск, Свято-Преображенский собор, 1830-35 годы. Сооружен по проекту архитектора О. Захарова. Памятник имеет высокую архитектурно - художественную ценность как сооружение, в котором отразились традиции и приемы русской классической школы периода ее расцвета. Он был заложен 22 мая 1830 года. После землетрясения 1888 года в стенах были обнаружены трещины, но здание устояло. Оно пострадало во время второй Мировой войны, сгорела верхняя часть колокольни. Реставрирован в 1975 году.
The Preobrazhenskiy (Transfiguration) Cathedral, which was founded by the Russian empress.
Днепропетровск, Свято-Преображенский собор, 1830-35 годы. Сооружен по проекту архитектора О. Захарова. Памятник имеет высокую архитектурно - художественную ценность как сооружение, в котором отразились традиции и приемы русской классической школы периода ее расцвета. Он был заложен 22 мая 1830 года. После землетрясения 1888 года в стенах были обнаружены трещины, но здание устояло. Оно пострадало во время второй Мировой войны, сгорела верхняя часть колокольни. Реставрирован в 1975 году.
The Preobrazhenskiy (Transfiguration) Cathedral, which was founded by the Russian empress.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, Меморіальний будинок-музей академіка Д. І. Яворницького.
У цьому будинку з 1905 по 1940 рік жив і працював академік АН УРСР Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940).
Днепропетровск, Мемориальный дом-музей академика Д. И. Яворницкого.
В этом доме с 1905 по 1940 год жил и работал академик АН УССР Дмитрий Иванович Яворницкий (1855-1940).
D. I. Yavornytskyy memorial house-museum.
У цьому будинку з 1905 по 1940 рік жив і працював академік АН УРСР Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940).
Днепропетровск, Мемориальный дом-музей академика Д. И. Яворницкого.
В этом доме с 1905 по 1940 год жил и работал академик АН УССР Дмитрий Иванович Яворницкий (1855-1940).
D. I. Yavornytskyy memorial house-museum.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, вхід до парку ім. Т. Шевченко - дугоподібна в плані колонада.
Днепропетровск, вход в парк им. Т. Шевченко - дугообразная в плане колоннада.
The gardens named after Taras Shevchenko.
Днепропетровск, вход в парк им. Т. Шевченко - дугообразная в плане колоннада.
The gardens named after Taras Shevchenko.
Фото вересня 2006 року. |
Фото вересня 2006 року. |
Дніпропетровськ, колишній палац Г. Потьомкіна -
піденний фасад, 1786 рік (парк ім. Т. Шевченко). Одна з перших найзначніших будівель Дніпропетровська. Споруда зберегла своє значення попри численні перебудови. Авторство проекту палацу приписується видатному архітектору І. Є. Старову. Днепропетровск, бывший дворец Г. Потемкина - южный фасад, 1786 год (парк им. Т. Шевченко). Одно из первых наиболее значительных зданий Днепропетровска. Строение сохранило свое значение, несмотря на многочисленные перестройки. Авторство проекта дворца приписывается выдающемуся зодчему И. Е. Старову. The Potyomkin palace and gardens. |
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, колишній палац Г. Потьомкіна - північний фасад, 1786 рік (парк ім. Т. Шевченко).
За первинним проектом центральний корпус з'єднувався лоджіями-галереями з невеликими бічними флігелями. Головний корпус мав ряд парадних приміщень, зокрема величезну двохсвітну залу в центральній частині, виділену із загальної маси будівлі. На початок XX століття палац прийшов в запустіння. При відновленні будівлі змінився його первинний вигляд, двохсвітну залу було перегороджено стіною. Після революції 1917 року палац перетворено на будинок відпочинку трудящих міста. Під час другої Світової війни будівля була зруйнована. У 1952 році реконструйована архітекторами А. Баранським, С. Глушковим й інженером А. Мучником і стала палацом культури студентів (з 1961 року - імені Ю. А. Гагаріна). До нової композиції органічно включено, хоч і в перетвореному вигляді, елементи первинного проекту і проекту В. П. Стасова. Загальна площа будівлі 5632 кв. м. Тут є концертна зала на 600 місць, лекторій на 150 місць, кімнати для студійних занять, танцювальна зала, кінотеатр, кафе.
Днепропетровск, бывший дворец Г. Потемкина - северный фасад, 1786 год (парк им. Т. Шевченко).
По первоначальному проекту центральный корпус соединялся лоджиями-галереями с небольшими боковыми флигелями. Главный корпус вмещал ряд парадных помещений, в том числе огромный двусветный зал в центральной части, выделенный из общей массы здания. К началу XX века дворец пришел в запустение. При восстановлении здания изменился его первоначальный облик, двусветный зал был перегорожен стеной. После революции 1917 года дворец превращен в дом отдыха трудящихся города. Во время второй Мировой войны здание было разрушено. В 1952 году реконструировано архитекторами А. Баранским, С. Глушковым и инженером А. Мучником и стал дворцом культуры студентов (с 1961 года - имени Ю. А. Гагарина). В новую композицию органически включены, хотя и в преобразованном виде, элементы первоначального проекта и проекта В. П. Стасова. Общая площадь здания 5632 кв. м. Здесь есть концертный зал на 600 мест, лекторий на 150 мест, комнаты для студийных занятий, танцевальный зал, кинотеатр, кафе.
За первинним проектом центральний корпус з'єднувався лоджіями-галереями з невеликими бічними флігелями. Головний корпус мав ряд парадних приміщень, зокрема величезну двохсвітну залу в центральній частині, виділену із загальної маси будівлі. На початок XX століття палац прийшов в запустіння. При відновленні будівлі змінився його первинний вигляд, двохсвітну залу було перегороджено стіною. Після революції 1917 року палац перетворено на будинок відпочинку трудящих міста. Під час другої Світової війни будівля була зруйнована. У 1952 році реконструйована архітекторами А. Баранським, С. Глушковим й інженером А. Мучником і стала палацом культури студентів (з 1961 року - імені Ю. А. Гагаріна). До нової композиції органічно включено, хоч і в перетвореному вигляді, елементи первинного проекту і проекту В. П. Стасова. Загальна площа будівлі 5632 кв. м. Тут є концертна зала на 600 місць, лекторій на 150 місць, кімнати для студійних занять, танцювальна зала, кінотеатр, кафе.
Днепропетровск, бывший дворец Г. Потемкина - северный фасад, 1786 год (парк им. Т. Шевченко).
По первоначальному проекту центральный корпус соединялся лоджиями-галереями с небольшими боковыми флигелями. Главный корпус вмещал ряд парадных помещений, в том числе огромный двусветный зал в центральной части, выделенный из общей массы здания. К началу XX века дворец пришел в запустение. При восстановлении здания изменился его первоначальный облик, двусветный зал был перегорожен стеной. После революции 1917 года дворец превращен в дом отдыха трудящихся города. Во время второй Мировой войны здание было разрушено. В 1952 году реконструировано архитекторами А. Баранским, С. Глушковым и инженером А. Мучником и стал дворцом культуры студентов (с 1961 года - имени Ю. А. Гагарина). В новую композицию органически включены, хотя и в преобразованном виде, элементы первоначального проекта и проекта В. П. Стасова. Общая площадь здания 5632 кв. м. Здесь есть концертный зал на 600 мест, лекторий на 150 мест, комнаты для студийных занятий, танцевальный зал, кинотеатр, кафе.
Фото вересня 2006 року.
Дніпропетровськ, вид на р. Дніпро та о. Монастирський (вид "проти течії").
Днепропетровск, вид на р. Днепр и о. Монастырский (вид "против течения").
Фото вересня 2006 року. |
Дніпропетровськ, вид на р. Дніпро та о. Монастирський
(вид "за течією"). Днепропетровск, вид на р. Днепр и о. Монастырский (вид "по течению"). |
Перші поселення в Дніпропетровській області відомі з часів раннього палеоліту.
Виявлені поселення і курганні поховання ямноі (ІІІ тис. до н.е.),
катакомбної (ІІ тис. до н.е.), зрубової (І тис. до н.е.), культур періоду міді-бронзи.
Досліджені пам'ятники скіфської (Чортомлицькій курган), сарматської та черняхівської культур.
У VI-VIII століттях виникають перші поселення слов'ян.
За часів Київської Русі по р. Ориль проходив кордон із землями кочовиків, Половецьким степом.
Монголо-татарська навала спустошила Придніпров'я, яке з того часу набуло назву "Дике поле".
У XV столітті ці землі заселяли козаки, які в 40-х роках XVI століття заснували по низов’ях Дніпра
укріплення - Запорізьку Січ,
яка після неодноразових руйнувань кілька разів міняла своє розташування,
а відповідно і назву. Звідси, у відповідь на грабіжницькі напади турок і татар,
запорожці здійснювали морські та сухопутні походи на
Крим і Туреччину.
Значну роль відіграло козацтво у визвольній війні українського народу проти Польщі в XVII столітті.
У 1709 році Петро І наказав ліквідовувати Запорізьку Січ (Стару або Чортомлицьку).
У 1734 році після тривалих клопотань запорожцям було дозволено заснувати на р. Підпільній
(неподалік сучасного с. Покровського Нікопольського району) Нову Січ.
Територія її ділилася на паланки (округи). Загони козаків брали активну участь в селянському русі -
Коліївщині (1768 рік) під керівництвом М. Залізняка. У 1775 році царські війська за наказом
Катерини ІІ захопили і поруйнували Січ. Її землі увійшли до складу Азовської та Новоросійської губерній,
що в 1783 році були об'єднані в Катеринославське намісництво,
а в 1802 році була утворена Катеринославська губернія.
Первые поселения в Днепропетровской области известны со времен раннего палеолита. Обнаружены поселения и курганные погребения ямной (ІІІ тыс. до н.э.), катакомбной (ІІ тыс. до н.э.), срубной (І тыс. до н.э.), культур периода меди-бронзы. Исследованы памятники скифской (Чортомлицкий курган), сарматской и черняховской культур. В VI-VIII веках возникают первые поселения славян. Во время Киевской Руси по р. Ориль проходила граница с землями кочевников, Половецкой степью. Монголо-татарское нашествие опустошило Приднепровье, которое с того времени получило название "Дикого поля". В XV веке эти земли заселяли козаки, которые в 40-х годах XVI века основали в понизовье Днепра укрепление - Запорожскую Сечь, которая после неоднократных разрушений несколько раз меняла свое расположение, а соответственно и название. Отсюда, в ответ на грабительские нападения турок и татар, запорожцы осуществляли морские и сухопутные походы на Крым и Турцию. Значительную роль сыграло козачество в освободительной войне украинского народа против Польши в XVII веке. В 1709 году Петр І приказал ликвидировать (Старую или Чортомлицкую) Запорожскую Сечь. В 1734 году после продолжительных ходатайств запорожцам было разрешено основать на г. Подпольной (близ современного с. Покровского Никопольского района) Новую Сечь. Территория ее делилась на паланки (округа). Отряды козаков активно участвовали в крестьянском движении - Колиивщине (1768 год) под руководством М. Железняка. В 1775 году царские войска по приказу Екатерины ІІ захватили и разрушили Сечь. Ее земли вошли в состав Азовской и Новороссийской губерний, объединенных в 1783 году в Екатеринославское наместничество, а в 1802 году была образована Екатеринославская губерния.
Первые поселения в Днепропетровской области известны со времен раннего палеолита. Обнаружены поселения и курганные погребения ямной (ІІІ тыс. до н.э.), катакомбной (ІІ тыс. до н.э.), срубной (І тыс. до н.э.), культур периода меди-бронзы. Исследованы памятники скифской (Чортомлицкий курган), сарматской и черняховской культур. В VI-VIII веках возникают первые поселения славян. Во время Киевской Руси по р. Ориль проходила граница с землями кочевников, Половецкой степью. Монголо-татарское нашествие опустошило Приднепровье, которое с того времени получило название "Дикого поля". В XV веке эти земли заселяли козаки, которые в 40-х годах XVI века основали в понизовье Днепра укрепление - Запорожскую Сечь, которая после неоднократных разрушений несколько раз меняла свое расположение, а соответственно и название. Отсюда, в ответ на грабительские нападения турок и татар, запорожцы осуществляли морские и сухопутные походы на Крым и Турцию. Значительную роль сыграло козачество в освободительной войне украинского народа против Польши в XVII веке. В 1709 году Петр І приказал ликвидировать (Старую или Чортомлицкую) Запорожскую Сечь. В 1734 году после продолжительных ходатайств запорожцам было разрешено основать на г. Подпольной (близ современного с. Покровского Никопольского района) Новую Сечь. Территория ее делилась на паланки (округа). Отряды козаков активно участвовали в крестьянском движении - Колиивщине (1768 год) под руководством М. Железняка. В 1775 году царские войска по приказу Екатерины ІІ захватили и разрушили Сечь. Ее земли вошли в состав Азовской и Новороссийской губерний, объединенных в 1783 году в Екатеринославское наместничество, а в 1802 году была образована Екатеринославская губерния.
Першоджерела:
# «Днепропетровск, план-схема», Киевская военно-картографическая фабрика, Киев-2000.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України»
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Асоціація міст України»
До переліку фотосерій
