Визначні пам'ятки Криму, 2005-2007 роки.
Гора Демерджі. «Долина Привидів».
Для збільшення зображення, що Вас зацікавило, натисніть на нього.
 В разі будь-якого використання матеріалів, що тут розміщено, гіперпосилання на цей сайт () є обов’язковим.

Достопримечательности Крыма, 2005-2007 годы.
Гора Демерджи. «Долина Привидений».
Для увеличения заинтересовавшего Вас изображения нажмите на него.
 При любом использовании размещенных здесь материалов, гиперссылка на этот сайт () является обязательной.




Лучисте - село Алуштинської міськради, розташоване на південному схилі Демерджі-Яйли. З VI століття тут існувало поселення, від якого збереглися руїни фортеці та напівзруйнована церква Святого Феодора Стратилата. До XIII століття укріплення носило актуальну і донині назву Фуна, що в перекладі з грецької означає «димне». Час од часу хмари, що чіпляються за вершини скель, створюють сповнені містикою пейзажі, підтверджуючи образну назву цієї місцевості – «Долина привидів». Офіційно ж розташоване на південно-західному схилі гори Південна Демерджі (висота 1239 м) заповідне урочище має ту ж назву, що і гора, і яйла.

Лучистое - село Алуштинского горсовета, расположенное на южном склоне Демерджи-яйлы. С VI века здесь существовало поселение, от которого сохранились руины крепости и полуразрушена церковь Святого Феодора Стратилата. До XIII века укрепление носило актуальное и доныне название Фуна, что в переводе с греческого означает «дымное». Время от времени тучи, которые цепляются за вершины скал, создают преисполненные мистикой пейзажи, подтверждая образное название этой местности – «Долина привидений». Официально же расположенное на юго-западном склоне горы Южная Демерджи (высота 1239 м) заповедное урочище имеет то же название, что и гора, и яйла.




Урочище Демерджі (від кримськотатарського слова «демірджі», що означає «коваль») - це 20-гектарна пам'ятка природи загальнодержавного значення (з 1981 року), де височіють фантастично мальовничі кам'яні стовпи, гриби, колони і вежі найвигадливіших форм. Їх майже сотня, а найвищий зі стовпів («Велетень») підноситься на висоту 25 м. Вода, вітер і сонце створили цю природну скульптурну галерею з юрських конгломератів, яким близько 145 млн. років. Біля підніжжя схилу безліч «відходів» природних скульпторів - грандіозний кам'яний хаос. Він утворився в результаті обвалів, викликаних землетрусами, що зрідка трапляються в Кримських горах. Один із них 1894 року поховав під собою частину села. Коли стовпи «Долини привидів» не закутані хмарами, з них відкривається захоплюючий краєвид на долину річки Демерджі, вкриту виноградниками, по-південному білокам'яну Алушту та яскраво-синє Чорне море.

Урочище Демерджи (от крымско-татарского слова «демирджи», что означает «кузнец») - это 20-гектарная достопримечательность природы общегосударственного значения (с 1981 года), где возвышаются фантастически живописные каменные столбы, грибы, колонны и башни самых причудливых форм. Их почти сотня, а наивысший из столбов («Великан») возвышается на высоту 25 м. Вода, ветер и солнце создали эту природную скульптурную галерею из юрских конгломератов, которым около 145 млн. лет. У подножия склона множество «отходов» природных скульпторов - грандиозный каменный хаос. Он образовался в результате обвалов, вызванных землетрясениями, которые изредка случаются в Крымских горах. Один из них в 1894 году похоронил под собой часть села. Когда столбы «Долины привидения» не укутаны тучами, с них открывается захватывающий вид на долину реки Демерджи, покрытую виноградниками, по-южному белокаменную Алушту и ярко-синее Черное море.


Гора Демерджі та село Лучисте.
Гора Демерджі - одна з найкрасивіших гір Криму, що овіяна легендами. Скільки годин має день, стільки разів гора змінює свій колір.

Гора Демерджи и село Лучистое.
Гора Демерджи - одна из самых красивых гор Крыма, овеянная легендами. Сколько часов имеет день, столько раз гора меняет свой цвет.

The Demerdzhy Mountain.


Величезна самотня скеля на південному схилі гори дуже нагадує жіноче погруддя... Деякі місцеві мешканці стверджують, що це - російська імператриця Катерина II, яка сидить на своєму троні та милується краєвидом Чорного моря. Проте із цією скелею пов'язані набагато давніші легенди...

Огромная одинокая скала на южном склоне горы очень напоминает женский бюст... Некоторые местные жители утверждают, что это - российская императрица Екатерина II, которая восседает на своем троне и любуется пейзажем Черного моря. Однако с этой скалой связаны значительно более древние легенды...

The Demerdzhy Mountain.


Демерджі - гора, овіяна легендами. Одна з них оповідає про те, що в далекі часи прийшли до Криму жорстокі завойовники, які обладнали на вершині Фуни гігантську кузню, де чорнобородий лютий коваль кував для свого війська чудову зброю. Вдень і вночі гора гриміла, далеко навколо розносився стукіт молотів, дзвін зброї. Гинули чоловіки, яких вороги зганяли з навколишніх місць на допомогу ковалеві, обезлюділи селища, вичерпувалися джерела, від нестерпимої жари гинули виноградники та сади. І тоді дівчина Марія з найближчого селища пробралася до кузні та стала благати жорстокого коваля не губити людей, покинути гору. Але коваль у відповідь лише злобно засміявся, схопив щойно викуваний кинджал - і бездиханна Марія пала до його ніг. Такого лиходійства не витримала навіть стародавня гора. Затремтіла вона, виплеснула вогонь і поглинула коваля-лиходія та всіх прибульців. З тих пір заспокоїлася Фуна, більше не видне вогню і диму над її вершиною, люди забули її стародавнє ім'я - Димна, але запам'ятали пережите і стали називати її інакше - Коваль-гора - Демерджі. Розкидані ж потворні фігури завойовників, що окам'яніли, видніються на схилах гори до цих пір. А на її вершині підноситься скеля, що контурами своїми нагадує безстрашну дівчину Марію - останню жертву жорстокого коваля...

Демерджи - гора, овеянная легендами. Одна из них повествует о том, что в далекие времена пришли в Крым жестокие завоеватели, оборудовавшие на вершине Фуны гигантскую кузницу, где чернобородый свирепый кузнец ковал для своего войска прекрасное оружие. Днем и ночью гора гремела, далеко вокруг разносился стук молотов, звон оружия. Гибли мужчины, которых вороги сгоняли из окрестных мест в помощь кузнецу, обезлюдели селения, иссякали источники, от нестерпимой жары гибли виноградники и сады. И тогда девушка Мария из ближайшего селения пробралась к кузнице и стала просить жестокого кузнеца не губить людей, покинуть гору. Но кузнец в ответ лишь злобно захохотал, схватил только что откованный кинжал - и бездыханная Мария пала к его ногам. Этого злодеяния не выдержала даже древняя гора. Задрожала она, выплеснула огонь и поглотила кузнеца-злодея и всех пришельцев. С тех пор успокоилась Фуна, не стало видно огня и дыма над ее вершиной, люди забыли ее древнее имя - Дымящая, но запомнили пережитое и стали называть ее по-иному - Кузнец-гора - Демерджи. Разбросанные же уродливые фигуры окаменевших завоевателей виднеются на склонах горы до сих пор. А на ее вершине возвышается скала, очертаниями своими напоминающая бесстрашную девушку Марию - последнюю жертву жестокого кузнеца...


Під горою Демерджі знаходиться Демерджійській кам'яний хаос - «Долина Привидів» (пам'ятник природи) - мальовниче скупчення геологічних утворень, які внаслідок вивітрювання набули химерних форм. Фантазія природи, що розігралася, розкидала по схилу Демерджі численні велетенські кам'яні статуї, що нагадують фантастичних чудовиськ, казкових птахів і звірів, чарівні замки, вежі, колони, гриби.

Под горой Демерджи находится Демерджийский каменный хаос - «Долина Привидений» (памятник природы) - живописное скопление геологических образований, которые в результате выветривания приобрели причудливую форму. Разыгравшаяся фантазия природы разбросала по склону Демерджи многочисленные исполинские каменные изваяния, напоминающие фантастических чудовищ, сказочных птиц и зверей, волшебные замки, башни, колонны, грибы.

The Demerdzhy Mountain. «The Valley of Ghosts».


До Демерджі можна дістатися дорогою, що веде від шосе Сімферополь-Алушта до села Лучисте. Ліворуч за мостом, що перекинутий через річку Демерджі, на скелястому пагорбі знаходяться залишки стародавньої фортеці Фуна (у перекладі із старогрецької - «Димна»). У давнину Фуною називалася і гора Демерджі. Поряд з фортецею в середні віки проходив торговий шлях, який вів з Горзувіта і Алустона до перевалу між кручею Пахкал-кая, що нагадує собою шолом, і західним схилом Північної Демерджі, і далі по яйлі - на Долгоруківський масив. Неподалік - розвалини селища, яке теж називалося Фуною. Фортеця в ХIII-ХIV століттях була форпостом князівства Феодоро на його східному кордоні. Біля підніжжя гори - нагромадження величезних каменів. Це результат потужних обвалів. Перший (з відомих) стався 1894 року, коли величезний уламок скелі накрив чотири будинки, в одному з яких була живцем похована жінка з дитиною, останній - 1966 року.
«Долина Привидів» на південно-західному схилі Демерджі усіяна численними фігурами вивітрювання, які нагадують фортечні башти та мури, фантастичні чудовиська, стовпи, гриби тощо. Дивовижне творіння природи - скульптора! Один із стовпів - «Велетень» - особливо примітний. Ця кам'яна громадина діаметром 5 м, навколо якої громадяться трохи менші стовпи та колони, здибилася вгору на 25 м. Стежка, піднімаючись, приведе до скелі, схожої, якщо дивитися з автостради, на силует жінки. Це і є легендарна Марія. Проте зблизька вас чекає розчарування: ви побачите не жіночий бюст, а звичайну форму вивітрювання висотою до 20 м.

К Демерджи можно добраться по дороге, ведущей от шоссе Симферополь-Алушта к селу Лучистое. Слева за мостом, переброшенным через реку Демерджи, на скалистом холме находятся остатки древней крепости Фуна (в переводе с древнегреческого - «Дымная»). В давние времена Фуной называлась и гора Демерджи. Рядом с крепостью в средние века проходил торговый путь, который вел из Горзувита и Алустона к перевалу между утесом Пахкал-Кая, напоминающим собой шлем, и западным склоном Северной Демерджи, и дальше по яйле - на Долгоруковский массив. Неподалеку - развалины селения, которое тоже называлось Фуной. Крепость в ХIII-ХIV веках была форпостом княжества Феодоро на его восточной границе. У подножия горы - нагромождение огромных камней. Это результат мощных обвалов. Первый (из известных) произошел в 1894 году, когда громадный обломок скалы накрыл четыре дома, в одном из которых была заживо похоронена женщина с ребенком, последний - в 1966 году.
«Долина Привидений» на юго-западном склоне Демерджи усеяна многочисленными фигурами выветривания, которые напоминают крепостные башни и стены, фантастические чудовища, столбы, грибы и т.п. Удивительное творение природы - скульптора! Один из столбов - «Великан» - особо примечателен. Эта каменная громадина диаметром в 5 м, вокруг которой громоздятся столбы и колонны поменьше, вздыбилась вверх на 25 м. Тропа, поднимаясь, приведет к скале, похожей, если смотреть с автострады, на силуэт женщины. Это и есть легендарная Мария. Однако вблизи вас ждет разочарование: вы увидите не женский бюст, а обычную форму выветривания высотой до 20 м.


Демерджі.

Демерджи.

Demerdzhy.


Демерджі
(панорама ~120°).

Демерджи
(панорама ~120°).

Demerdzhy
(panorama ~120°).


Демерджі, «Долина Привидів»
(панорама ~120°).

Демерджи, «Долина Привидений»
(панорама ~120°).

Demerdzhy.
«The Valley of Ghosts»
(panorama ~120°).


На Демерджі, «Долина Привидів».

На Демерджи, «Долина Привидений».

On the Demerdzhy Mountain.
«The Valley of Ghosts».


На Демерджі, «Долина Привидів».

На Демерджи, «Долина Привидений».

On the Demerdzhy Mountain. «The Valley of Ghosts».


На Демерджі. Вид на навколишню місцевість.

На Демерджи. Вид на окрестности.

On the Demerdzhy Mountain.


На Демерджі..

На Демерджи..

On the Demerdzhy Mountain.


Нагадую, що ця територія належить до природно-заповідного фонду України (Алуштинське державне лісогосподарське підприємство, заказник «Демерджі»). Отже, не дивуйтесь з того, що з вас можуть зажадати платню за відвідування Демерджі...
До речі, на крутому західному схилі Демерджі-Яйли розташований вхід до іншої природної визначної пам'ятки околиць села Лучисте. Тут у масивних юрських вапняках утворилася карстова печера, що складається із двох поверхів. Верхній являє собою 60-метровий канал, у середині якого нагромадження брил приховує внутрішню 30-метрову шахту, що відкривається в купол нижнього поверху. Загальна довжина печери ненабагато перевищує дві сотні метрів, у ній часто зустрічаються сталактити, сталагміти та каскадні напливи, характерні для більшості кримських карстових порожнин. Печеру, виявлену 1960 року, назвали «МАН» («Малої Академії наук»), тому що в її відкритті брали участь члени шкільної дослідницької організації міста Сімферополя.

Напоминаю, что эта территория относится к природному заповедному фонду Украины (Алуштинское государственное лесохозяйственное предприятие, заказник «Демерджи»). Следовательно, не удивляйтесь тому, что с вас могут потребовать плату за посещение Демерджи...
Кстати, на крутом западном склоне Демерджи-яйлы расположен вход в другую природную достопримечательность околиц села Лучистое. Здесь в массивных юрских известняках образовалась карстовая пещера, которая состоит из двух этажей. Верхний представляет собой 60-метровый канал, в середине которого нагромождения глыб скрывает внутреннюю 30-метровую шахту, которая открывается в купол нижнего этажа. Общая длина пещеры ненамного превышает две сотни метров, в ней часто встречаются сталактиты, сталагмиты и каскадные наплывы, характерные для большинства крымских карстовых полостей. Пещеру, обнаруженную в 1960 году, назвали «МАН» («Малой Академии наук»), поскольку в ее открытии принимали участие члены школьной исследовательской организации города Симферополя.



Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Путівник «Вся Україна», Андрій Івченко, ДНВП «Картографія», Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати», Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків, 2007р.





Усі права застережено. © 2003-2011 Сергій Клименко



Rambler's Top100