На північному сході Гурзуфського
амфітеатру, перед «Артеком», метрів за триста від берега,
височіють скелі-острівці - Адалари. Здалеку вони нагадують два химерні казкові замки.
Це - пам'ятки природи, що здіймаються на висоту 35 м та 48 м над рівнем моря.
Такі гороутворення, що в давнину відкололися від Головної гряди та поволі сповзають у море,
називають "відторженцями". В далекому минулому Адалари були сполучені з берегом природною перемичкою,
та море її поступово зруйнувало, а самі Адалари за цей час "відійшли" ще далі від берега,
і тепер під водою можна знайти лише рештки цієї вапнякової гряди.
Назва Адалари походить від тюркських слів "ада" - острів і "лар" - закінчення множини. Таким чином, правильніше назва цих скель має звучати як "Адалар", оскільки "лар" і є закінченням множини. На деяких сучасних топографічних картах ці острівці позначено як скелі «Білі камені».
На початку XX століття на ближньому з Адалар був розташований екзотичний ресторан «Венеція», де до столу подавали морепродукти, здобуті з моря буквально на очах у відвідувачів. Клієнтів доставляли до ресторану на човнах. Були плани прокласти від скелі Дженевез-Кая до Адалар підвісну канатну дорогу. У товщі Дженевез-Кая було навіть вирубано тунель завдовжки близько 15 м. Цей тунель зберігся до наших днів; його отвір, закритий гратами, добре видно на скелі з боку моря. Згодом ресторан було зруйновано землетрусом. Існують легенди про внутрішні приміщення ресторану, що нібито збереглися незайманими і вхід до яких було завалено масивною скелею.
На северо-восточной оконечности Гурзуфского амфитеатра, перед «Артеком», в трехстах метрах от берега, высятся скалы-островки - Адалары. Издали они напоминают два причудливых сказочных замка. Это - памятники природы, поднимающиеся на высоту 35 м и 48 м над уровнем моря. Такие горообразования, в древности отколовшиеся от Главной гряды и медленно сползающие в море, носят название "отторженцы". В далеком прошлом Адалары были соединены с берегом естественной перемычкой, но море ее постепенно разрушило, а сами Адалары за это время "отошли" дальше от берега, и теперь под водой можно обнаружить лишь остатки этой известняковой гряды.
Название Адалары происходит от тюркских слов "ада" - остров и "лар" - окончание множественного числа. Таким образом, правильнее название этих скал должно звучать как "Адалар", поскольку "лар" это и есть окончание множественного числа. На некоторых современных топографических картах эти островки обозначены как скалы «Белые камни».
В начале XX века на ближнем из Адалар находился экзотический ресторан «Венеция», где к столу подавались морепродукты, добытые из моря буквально на глазах у посетителей. Клиентов доставляли в ресторан на лодках. Были планы проложить от скалы Дженевез-Кая на Адалары подвесную канатную дорогу. В толще Дженевез-Кая был даже вырублен тоннель длиной около 15 м. Этот тоннель сохранился до наших дней; его отверстие, закрытое решеткой, хорошо видно на скале со стороны моря. Впоследствии ресторан был разрушен землетрясением. Существуют легенды о якобы сохранившихся нетронутыми внутренних помещениях ресторана, вход в которые был завален массивной скалой.
Назва Адалари походить від тюркських слів "ада" - острів і "лар" - закінчення множини. Таким чином, правильніше назва цих скель має звучати як "Адалар", оскільки "лар" і є закінченням множини. На деяких сучасних топографічних картах ці острівці позначено як скелі «Білі камені».
На початку XX століття на ближньому з Адалар був розташований екзотичний ресторан «Венеція», де до столу подавали морепродукти, здобуті з моря буквально на очах у відвідувачів. Клієнтів доставляли до ресторану на човнах. Були плани прокласти від скелі Дженевез-Кая до Адалар підвісну канатну дорогу. У товщі Дженевез-Кая було навіть вирубано тунель завдовжки близько 15 м. Цей тунель зберігся до наших днів; його отвір, закритий гратами, добре видно на скелі з боку моря. Згодом ресторан було зруйновано землетрусом. Існують легенди про внутрішні приміщення ресторану, що нібито збереглися незайманими і вхід до яких було завалено масивною скелею.
На северо-восточной оконечности Гурзуфского амфитеатра, перед «Артеком», в трехстах метрах от берега, высятся скалы-островки - Адалары. Издали они напоминают два причудливых сказочных замка. Это - памятники природы, поднимающиеся на высоту 35 м и 48 м над уровнем моря. Такие горообразования, в древности отколовшиеся от Главной гряды и медленно сползающие в море, носят название "отторженцы". В далеком прошлом Адалары были соединены с берегом естественной перемычкой, но море ее постепенно разрушило, а сами Адалары за это время "отошли" дальше от берега, и теперь под водой можно обнаружить лишь остатки этой известняковой гряды.
Название Адалары происходит от тюркских слов "ада" - остров и "лар" - окончание множественного числа. Таким образом, правильнее название этих скал должно звучать как "Адалар", поскольку "лар" это и есть окончание множественного числа. На некоторых современных топографических картах эти островки обозначены как скалы «Белые камни».
В начале XX века на ближнем из Адалар находился экзотический ресторан «Венеция», где к столу подавались морепродукты, добытые из моря буквально на глазах у посетителей. Клиентов доставляли в ресторан на лодках. Были планы проложить от скалы Дженевез-Кая на Адалары подвесную канатную дорогу. В толще Дженевез-Кая был даже вырублен тоннель длиной около 15 м. Этот тоннель сохранился до наших дней; его отверстие, закрытое решеткой, хорошо видно на скале со стороны моря. Впоследствии ресторан был разрушен землетрясением. Существуют легенды о якобы сохранившихся нетронутыми внутренних помещениях ресторана, вход в которые был завален массивной скалой.
Скелі Адалари на фоні Аю-Даг («Ведмідь-гори»).
До Адалар можна добратися яхтою, човном на веслах або водним велосипедом. Будь-яка людина, що вміє плавати, може допливти до них від берега. Однак, слід остерігатися водно-моторних засобів, яких багато в акваторії. Я, проте, плив на Адалари "в своє задоволення" вздовж всієї Гурзуфської набережної (від пляжу будинку відпочинку «Гурзуф»). Стосово "внутрішніх приміщень ресторану" не знаю, та ззовні від нього залишилося дуже небагато. Скориставшись спочатку напівзруйнованими сходами, а потім – досить помітною стежкою, можна без особливих проблем підійнятися на саму вершину скелі та помилуватися чудовим краєвидом (ось коли пошкодував, що добирався до Адалар уплав: фотоапарат-то залишився на березі). На жаль, загальне враження дуже псують надзвичайний бруд навколо і... ціле "кладовище" порожніх пляшок у підніжжя скелі.
Скалы Адалары на фоне Аю-Даг («Медведь-горы»).
До Адалар можно добраться на яхте, весельной лодке или водном велосипеде. Практически любой человек, умеющий плавать, может доплыть до них от берега. При этом, однако, следует остерегаться водно-моторных средств, которых много в акватории. Я, тем не менее, плыл на Адалары "в охотку" вдоль всей Гурзуфской набережной (от пляжа дома отдыха «Гурзуф»). Не знаю насчет "внутренних помещений ресторана", но снаружи от него осталось очень немного. Воспользовавшись сначала полуразрушенной лестницей, а затем – достаточно заметной тропой, можно без особых проблем взобраться на самую вершину скалы и полюбоваться чудесной панорамой (вот когда пожалел, что добирался до Адалар вплавь: фотоаппарат-то остался на берегу). К сожалению, впечатление очень портит необычайная грязь вокруг и... целое "кладбище" пустых бутылок у основания острова.
The Adalary rocks and Ayu-Dag («Medved' Mountain» - «Bear Mountain») in the background.
До Адалар можна добратися яхтою, човном на веслах або водним велосипедом. Будь-яка людина, що вміє плавати, може допливти до них від берега. Однак, слід остерігатися водно-моторних засобів, яких багато в акваторії. Я, проте, плив на Адалари "в своє задоволення" вздовж всієї Гурзуфської набережної (від пляжу будинку відпочинку «Гурзуф»). Стосово "внутрішніх приміщень ресторану" не знаю, та ззовні від нього залишилося дуже небагато. Скориставшись спочатку напівзруйнованими сходами, а потім – досить помітною стежкою, можна без особливих проблем підійнятися на саму вершину скелі та помилуватися чудовим краєвидом (ось коли пошкодував, що добирався до Адалар уплав: фотоапарат-то залишився на березі). На жаль, загальне враження дуже псують надзвичайний бруд навколо і... ціле "кладовище" порожніх пляшок у підніжжя скелі.
Скалы Адалары на фоне Аю-Даг («Медведь-горы»).
До Адалар можно добраться на яхте, весельной лодке или водном велосипеде. Практически любой человек, умеющий плавать, может доплыть до них от берега. При этом, однако, следует остерегаться водно-моторных средств, которых много в акватории. Я, тем не менее, плыл на Адалары "в охотку" вдоль всей Гурзуфской набережной (от пляжа дома отдыха «Гурзуф»). Не знаю насчет "внутренних помещений ресторана", но снаружи от него осталось очень немного. Воспользовавшись сначала полуразрушенной лестницей, а затем – достаточно заметной тропой, можно без особых проблем взобраться на самую вершину скалы и полюбоваться чудесной панорамой (вот когда пожалел, что добирался до Адалар вплавь: фотоаппарат-то остался на берегу). К сожалению, впечатление очень портит необычайная грязь вокруг и... целое "кладбище" пустых бутылок у основания острова.
The Adalary rocks and Ayu-Dag («Medved' Mountain» - «Bear Mountain») in the background.
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Сайт «Наш край».
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва-1985.
# «Ласпи. Сезон 2005», каталог.
# Сайт «Наш край».
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"