Клименко Сергій. Фото. Звягель (Житомирська область), 2008 і 2024 роки

Звягель (у 1795÷2022 - Новоград-Волинський) - місто (56 тис. мешканців) обласного значення Житомирської області та районний центр, розташоване на крутих скелястих берегах річки Случ. Вперше Звягель (перша назва) згадується в Іпатіївському літописі 1257 року як місто Галицько-Волинського князівства. Первісна назва поселення - Звягель (Взвягль) - була чинною до 1795 року.
З середини XIV століття, коли місто перебувало під владою Литви, ним володіли князі Звягельські. Після смерті звягельських князів Василя та Андрія Семеновичів 1502 року великий князь Литовський подарував Звягель князеві Костянтинові Острозькому, а за п'ять років на крутому лівому березі ріки розпочалося будівництво замку. Після утворення Речі Посполитої Звягель підпав під владу Польщі та задля насадження католицизму тут було побудовано костел (1600 рік). Під час Визвольної війни українського народу костел і замок було зруйновано в 1648 році загоном М. Кривоноса, а поляків вигнано з міста. Руїни Звягельського замку-фортеці збереглися на високому урвистому гранітному березі Случа, де встановлено пам'ятний знак. З 1658 року Звягель перейшов до роду Любомирських. Після приєднання Правобережної України до Російської імперії (1793 рік), царський уряд викупив у них Звягель, маючи намір перетворити його на адміністративний центр новоствореної Волинської губернії. Місто навіть в 1795 році перейменували відповідно до цього наміру на Новоград-Волинський, але з технічних причин (нестача будинків для адміністративних установ) губернським центром став Житомир. У 1806 році в Новограді-Волинському розміщувалася штаб-квартира М. Кутузова, і з тих часів довгі роки через близькість державного кордону, а в радянський час - за традицією, у місті квартирували військові підрозділи, що не могло не позначитися на його зовнішньому вигляді. Протягом 1823-1825 років Новоград-Волинський був одним із центрів руху декабристів.
У Новограді-Волинському народилася Лариса Косач-Квітка (1871-1913), відома за літературним псевдонімом Леся Українка - видатна українська поетеса та письменниця, перекладач, культурний діяч. Вона прожила в місті 8 років, доки батьки не переїхали до Колодяжного. Тут збереглося два будинки, де жили Косачі. В одному з них зараз розташований літературно-меморіальний музей Лесі Українки (вул. К. Маркса, 94).
2022 року місту було повернуто історичну назву Звягель.
У правобережній частині міста збереглася незвичайна геологічна пам'ятка - «Кам'яний гриб», що утворений вивітрюванням із двох величезних брил рожевого граніту.

Звягель (в 1795÷2022 - Новоград-Волынский) - город (56 тыс. жителей) областного значения Житомирской области и районный центр, расположен на крутых скалистых берегах реки Случ. Впервые Звягель (первое название) упоминается в Ипатьевской летописи под 1257 годом как город Галицко-Волынского княжества. Первичное название поселения - Звягель (Взвягль) - действовало до 1795 года.
С середины XIV века, когда город находился под властью Литвы, им владели князья Звягельские. После смерти звягельських князей Василия и Андрея Семеновичей в 1502 году великий князь Литовский подарил Звягель князю Константину Острожскому, а через пять лет на крутом левом берегу реки началось строительство замка. После образования Речи Посполитой Звягель подпал под власть Польши и для насаждения католицизма здесь был построен костел (1600 год). Во время Освободительной войны украинского народа костел и замок были разрушены в 1648 году отрядом М. Кривоноса, а поляки изгнаны из города. Руины Звягельского замка-крепости сохранились на высоком обрывистом гранитном берегу Случа, где установлен памятный знак. С 1658 года Звягель перешел роду Любомирских. После присоединения Правобережной Украины к Российской империи (1793 год), царское правительство выкупило у них Звягель, намереваясь превратить его в административный центр новосозданной Волынской губернии. Город даже в 1795 году переименовали в соответствии с этим намерением в Новоград-Волынский, но по техническим причинам (нехватка домов для административных учреждений) губернским центром стал Житомир. В 1806 году в Новограде-Волынском размещалась штаб-квартира М. Кутузова, и с тех времен долгие годы из-за близости государственной границы, а в советское время - по традиции, в городе квартировали воинские подразделения, что не могло не отразиться на его внешнем виде. В течение 1823-1825 годов Новоград-Волынский был одним из центров движения декабристов.
В Новограде-Волынском родилась Лариса Косач-Квитка (1871-1913), известная под литературным псевдонимом Леся Украинка - выдающаяся украинская поэтесса и писательница, переводчик, культурный деятель. Она прожила в городе 8 лет, пока родители не переехали в Колодяжное. Здесь сохранились два дома, где жили Косачи. В одном из них ныне расположен литературно-мемориальный музей Леси Украинки (ул. К. Маркса, 94).
В 2022 году городу было возвращено историческое название Звягель.
В правобережной части города сохранилась необычная геологическая достопримечательность - «Каменный гриб», образованный выветриванием из двух огромных глыб розового гранита.