|
|||||
Немішаєве - селище міського типу (близько 7 тис. мешканців)
у Бородянському районі Київської області.
Розташоване за 38 кілометрів на північний захід від
Києва.
Засноване у вересні 1900 року в зв`язку з будівництвом залізниці Київ-Ковель.
Населений пункт було названо на честь начальника Південно-Західних залізниць
Клавдія Семеновича Немішаєва, що посприяв виділенню на 39-й версті
залізничної гілки земельних ділянок для працівників залізниці.
Через селище проходить дорога міжнародного значення Е373 Київ-Варшава («Варшавка»).
Немешаево - поселок городского типа (около 7 тыс. жителей) в Бородянском районе Киевской области. Расположен в 38 километрах к северо-западу от Киева. Основан в сентябре 1900 года в связи со строительством железной дороги Киев-Ковель. Населенный пункт был назван в честь начальника Юго-Западных железных дорог Клавдия Семеновича Немишаева, который посодействовал выделению на 39-й версте железнодорожной ветви земельных участков для работников железной дороги. Через поселок проходит дорога международного значения Е373 Киев-Варшава («Варшавка»). |
|||||
|
|||||
Історія садиби, що належить до території сучасного смт. Немішаєве, починається за часів,
коли власником цих земель був дійсний таємний радник граф Карл Остен-Сакен (1724-1795).
Далі маєтність багаторазово міняла своїх власників.
За радянських часів графський палац було зараховано до території смт. Немішаєве.
Тут розташувався клуб Немішаївського біохімзаводу.
Десь у другій половині 1980-х років унаслідок пожежі, що охопила заводський клуб,
загинули не тільки старовинні меблі, що лишились ще з кінця XIX століття, а й уся будівля.
Після пожежі маєток не відбудовували і з плином часу він перетворився на руїни.
Нині ці руїни є власністю УПЦ.
История усадьбы, относящейся к территории современного пгт. Немишаево, начинается во времена, когда владельцем этих земель был действительный тайный советник граф Карл Остен-Сакен (1724-1795). Дальше поместье многократно меняло своих владельцев. В советское время графский дворец был отнесен к территорию пгт. Немишаево. Здесь разместился клуб Немишаевского биохимзавода. Где-то во второй половине 1980-х годов в результате пожара, который охватил заводской клуб, погибла не только старинная мебель, оставшаяся еще с конца XIX века, но и все здание. После пожара имение не отстраивали и с течением времени оно превратилось в руины. В настоящее время эти руины являются собственностью УПЦ. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Ворзель - селище міського типу (5,6 тис. мешканців) у Київської області.
Підпорядковано Ірпінській міськраді.
Розташоване за 28 кілометрів на північний захід від
Києва.
Наприкінці XVII століття Гостомельські землі, в тому числі й територія сучасного Ворзеля, належали фастівському полковнику Семену Палію. У XVIII столітті по річці Ірпінь проходив кордон між Росією та Польщею, встановлений після укладення між цими державами 26 квітня 1686 року «Вічного миру». Лівобережжя Ірпеня, де розташований сучасний Ворзель, відійшло до Польщі. На початку XX століття поблизу села Михайлівка (нині Михайлівка-Рубежівка) на 37 кілометрі залізниці Київ-Ковель за ініціативою місцевого поміщика Йосипа Пеховського почалося будівництво дачного селища. За переказами, аби залізниця проходила повз їхній ліс, Пеховський із сусідами навіть дали хабаря високопосадовцю з міністерства шляхів сполучення. Назва селища найімовірніше пов'язана з цегляним заводом фон Верзеля (Вьорзеля), що був розташований неподалік, і незадовго до будівництва селища був викуплений його співзасновником Пеховським. Назва сподобалася Пеховському ще й співзвучністю з французьким Версалем. Завдяки винятковим природно-кліматичним умовам Ворзель набув широкої популярності насамперед як оздоровча місцевість. Цьому значною мірою сприяли спостереження за позитивними результатами лікування осіб із захворюваннями серця та нервової системи, проведені академіками М.Д. Стражеском, Б.М. Маньковським та професором Ф.Г. Яновським. Вони називали Ворзель «українським Кисловодськом». Ворзель - поселок городского типа (5,6 тыс. жителей) в Киевской области. Подчинён Ирпенскому горсовету. Расположен в 28 километрах к северо-западу от Киева. В конце XVII века Гостомельские земли, в том числе и территория современного Ворзеля, принадлежали фастовскому полковнику Семену Палию. В XVIII веке по реке Ирпень проходила граница между Россией и Польшей, установленная после заключения между этими государствами 26 апреля 1686 года «Вечного мира». Левобережье Ирпеня, где расположен современный Ворзель, отошло к Польше. В начале XX века вблизи села Михайловка (в настоящее время Михайловка-Рубежовка) на 37 километре железной дороги Киев-Ковель по инициативе местного помещика Иосифа Пеховского началось строительство дачного поселка. По рассказам, чтобы железная дорога проходила мимо их леса, Пеховский с соседями даже дали взятку высокопоставленному должностному лицу из министерства путей сообщения. Название поселка вероятнее всего связано с кирпичным заводом фон Верзеля (Вёрзеля), который был расположен неподалеку, и незадолго до строительства поселка был выкуплен его сооснователем Пеховским. Название понравилось Пеховскому еще и созвучностью с французским Версалем. Благодаря исключительным природно-климатическим условиям Ворзель приобрел широкую популярность в первую очередь как оздоровительная местность. Этому в значительной мере способствовали наблюдения за позитивными результатами лечения лиц с заболеваниями сердца и нервной системы, проведенные академиками Н.Д. Стражеско, Б.Н. Маньковским и профессором Ф.Г. Яновским. Они называли Ворзель «украинским Кисловодском». |
|||||
Київська область, Ворзель. Ворзельський став
(50°33'05.13"N, 30°09'18.34"E).
Панорама ~150°.
Киевская область, Ворзель. Ворзельськое озеро
(50°33'05.13"N, 30°09'18.34"E).
Панорама ~150°.
Kyiv region, Vorzel. Vorzel lake
(50°33'05.13"N, 30°09'18.34"E).
Panorama ~150°.
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
Жили у Ворзелі та відвідували цей будинок один з перших авіаторів Росії,
перший командир першого в світі багатомоторного літака «Ілля Муромець Київський»
(побудованого за проектом геніального авіаконструктора українського походження І.І. Сікорського),
пізніше - командир першої в світі «Ескадри повітряних кораблів»,
командувач військової авіації Української Народної Республіки (у 1917-1918 роках)
та військової авіації Української Держави (у 1918 році),
полковник Георгій Георгійович Горшков,
та його дружина Катерина Андріївна Горшкова - перша жінка у Росії, яка піднялася в повітря на аероплані.
З 1921 року в цьому будинку працювала Ворзельська школа. У 1921-1923 роках тут вчителював видатний український письменник, жертва сталінських репресій Валер’ян Підмогильний. У Ворзельській залізничній середній школі №14, яка була розташована в цьому будинку, 35 років працював відмінник народної освіти, чудовий педагог і вихователь Находов Федір Венедиктович (1899-1981). У 1960-х роках у цьому будинку працював В.К. Іщенко - організатор понад 20 шкільних кінотеатрів у Києві та області. Ворзельський шкільний кінотеатр «Космос» у 1962 році посів перше місце в СРСР. Тут неодноразово бували кінорежисери О. Роу, С. Параджанов, артисти Г. Міллер, О. Хвиля, відбулися прем’єри фільмів «Морозко», «Казка про Мальчиша-Кибальчиша». Нині в будинку розташований «Ворзельський центр творчості». Жили в Ворзеле и посещали этот дом один из первых авиаторов России, первый командир первого в мире многомоторного самолета «Илья Муромец Киевский» (построенного по проекту гениального авиаконструктора украинского происхождения И.И. Сикорского), позже - командир первой в мире «Эскадры воздушных кораблей» командующий военной авиации Украинской Народной Республики (в 1917-1918 годах) но военной авиации Украинского Государства (в 1918 году) полковник Георгий Георгиевич Горшков, и его жена Екатерина Андреевна Горшкова - первая женщина в России, которая поднялась в воздух на аэроплане. С 1921 года в этом доме работала Ворзельская школа. В 1921-1923 годах тут учительствовал выдающийся украинский писатель, жертва сталинских репрессий Валерьян Подмогильный. В Ворзельской железнодорожной средней школе №14, которая была расположена в этом доме, 35 лет работал отличник народного образования, замечательный педагог и воспитатель Находов Федор Венедиктович (1899-1981). В 1960-х годах в этом доме работал В.К. Ищенко - организатор свыше 20 школьных кинотеатров в Киеве и области. Ворзельский школьный кинотеатр «Космос» в 1962 году занял первое место в СССР. Здесь неоднократно бывали кинорежиссеры А. Роу, С. Параджанов, артисты Г. Миллер, А. Хвыля, состоялись премьеры фильмов «Морозко», «Сказка о Мальчише-Кибальчише». Ныне в доме размещается «Ворзельский центр творчества». |
|||||
|
|||||
|
|||||
Першоджерела:
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Вікіпедія. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2012 Сергій Клименко |
|
|
|
|