|
Мапа маршруту
Одеса -> Затока -> Білгород-Дністровський. Місцеві автошляхи на південний захід від Одеси здебільшого залишають бажати кращого. До того ж, тут часто-густо навіть на невеликій відстані можна натрапити на кілька "засідок" ДАІ. Схема маршрута Одеса -> Затока -> Белгород-Днестровский. Местные дороги на юго-запад от Одессы в большинстве своем оставляют желать много лучшего. К тому же, здесь с высокой степенью вероятности даже на небольшом отрезке пути можно встретить несколько "засад" ГАИ. |
Білгород-Дністровський - місто (50,7 тис. жителів) України обласного значення і районний центр,
розташоване на правому березі Дністровського лиману за 80 км від
Одеси.
Це - найстаріше місто України: його історія починається в VI столітті до нашої ери.
Саме тоді тут було засноване місто Тіра - одна з перших давньогрецьких колоній у Північному Причорномор'ї.
Руїни міста (IV ст. до н.е. - IV ст. н.е.), що вивчаються археологами понад сторіччя, найбільш широко представлені
(фундаменти і підвали будинків, вулиці і водостоки, численні залишки знарядь праці і древніх статуй, знахідки прикрас і монет)
і детально досліджені на березі лиману біля входу в середньовічну фортецю.
За довгі сторіччя свого існування Тіра знала злети і падіння, благодатні часи вигідної торгівлі і спустошливі руйнування, але життя тут ніколи не припинялося, завдяки чому її наступник Білгород-Дністровський внесений ЮНЕСКО до списку десяти найдавніших міст світу, що зберегли безперервне існування.
Легенди та багата історичними подіями доля міста приваблюють до себе вже не одне покоління численних шанувальників старовини. В різні часи це місто мало різні назви: Тіра, Аккерман, Офіусса, Тірас, Ак-Лібо, Четатя-Албе, Фегер-Вар, Білгород-Дністровський. Численні назви міста свідчать про часту зміну на цьому місці десятків різних народів, кожний з яких привносив щось своє в розвиток міста. Місто було важливим торгівельним центром, через який проходили основні торгівельні шляхи зі Східної до Західної Європи, до північних земель.
Белгород-Днестровский - город (50,7 тыс. жителей) Украины областного значення и районный центр, находится на правом берегу Днестровского лимана в 80 км от Одессы. Это - самый древний город Украины: его история начинается в VI веке до нашей эры. Именно тогда здесь был основан древнегреческий город Тира - одна из первых древнегреческих колоний в Северном Причерноморье. Руины города (IV в. до н.э. - IV ст. н.э.), которые изучаются археологами свыше столетия, наиболее широко представлены (фундаменты и подвалы домов, улицы и водостоки, многочисленные остатки орудий труда и древних статуй, находки украшений и монет) и детально исследованы на берегу лимана у входа в средневековую крепость. За долгие столетия своего существования Тира знала всплески и падения, благодатные времена выгодной торговли и опустошительные разрушения, но жизнь здесь никогда не прекращалась, благодаря чему ее преемник Белгород-Днестровский занесен ЮНЕСКО в список десяти самых древних городов мира, которые сохранили непрерывное существование.
Легенды и богатая историческими событиями судьба города привлекают к себе уже не одно поколение многочисленных поклонников древности. В разные времена этот город носил разные названия: Тира, Аккерман, Офиусса, Тирас, Ак-Либо, Четатя-Албэ, Фегер-Вар, Белгород-Днестровский. Многочисленные названия города свидетельствуют о частой смене на этом месте десятков различных народов, каждый из которых привносил свой вклад в развитие города. Город был важным торговым центром, через который проходили основные торговые пути из Восточной в Западную Европу, к северным землям.
Легенди та багата історичними подіями доля міста приваблюють до себе вже не одне покоління численних шанувальників старовини. В різні часи це місто мало різні назви: Тіра, Аккерман, Офіусса, Тірас, Ак-Лібо, Четатя-Албе, Фегер-Вар, Білгород-Дністровський. Численні назви міста свідчать про часту зміну на цьому місці десятків різних народів, кожний з яких привносив щось своє в розвиток міста. Місто було важливим торгівельним центром, через який проходили основні торгівельні шляхи зі Східної до Західної Європи, до північних земель.
Белгород-Днестровский - город (50,7 тыс. жителей) Украины областного значення и районный центр, находится на правом берегу Днестровского лимана в 80 км от Одессы. Это - самый древний город Украины: его история начинается в VI веке до нашей эры. Именно тогда здесь был основан древнегреческий город Тира - одна из первых древнегреческих колоний в Северном Причерноморье. Руины города (IV в. до н.э. - IV ст. н.э.), которые изучаются археологами свыше столетия, наиболее широко представлены (фундаменты и подвалы домов, улицы и водостоки, многочисленные остатки орудий труда и древних статуй, находки украшений и монет) и детально исследованы на берегу лимана у входа в средневековую крепость. За долгие столетия своего существования Тира знала всплески и падения, благодатные времена выгодной торговли и опустошительные разрушения, но жизнь здесь никогда не прекращалась, благодаря чему ее преемник Белгород-Днестровский занесен ЮНЕСКО в список десяти самых древних городов мира, которые сохранили непрерывное существование.
Легенды и богатая историческими событиями судьба города привлекают к себе уже не одно поколение многочисленных поклонников древности. В разные времена этот город носил разные названия: Тира, Аккерман, Офиусса, Тирас, Ак-Либо, Четатя-Албэ, Фегер-Вар, Белгород-Днестровский. Многочисленные названия города свидетельствуют о частой смене на этом месте десятков различных народов, каждый из которых привносил свой вклад в развитие города. Город был важным торговым центром, через который проходили основные торговые пути из Восточной в Западную Европу, к северным землям.
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський. Археологічні розкопки античного міста Тіра (V ст. до Р.Х.), загальний вид.
Белгород-Днестровский. Археологические раскопки античного города Тира (V в. до н.э.), общий вид. Bilgorod-Dniestrovsky. It is archeological excavations of the antique town Tira, 5th century B.C. |
Фото вересня 2004 року. |
Фото вересня 2004 року. |
Білгород-Дністровський. Археологічні розкопки античного міста Тіра (V ст. до Р.Х.), вид з мурів фортеці та фрагмент розкопок.
Белгород-Днестровский. Археологические раскопки античного города Тира (V в. до н.э.), вид со стен крепости и фрагмент раскопок. Bilgorod-Dniestrovsky. It is archeological excavations of the antique town Tira, 5th century B.C. |
Одну з чудових сторінок в історії міста становить історія Білгород-Дністровської (Акерманської) фортеці -
видатної пам'ятки середньовічної фортифікаційної архітектури, однієї з найбільших і наймогутніших споруд XIII-ХV століть на території України.
Історія її будівництва пов'язана з необхідністю захисту міста від безперервних нападів численних ворогів.
Про будівництво фортеці існують різні версії.
Одні вважають її турецькою, інші - молдавською, а замок-цитадель - генуезьким.
Як на той час, фортеця була досить могутньою військово-оборонною спорудою.
Її було закладено на високому скелястому березі Дністровського лиману на залишках античного міста Тіра і зводили її впродовж майже двох сторіч. Основою оборонної могутності фортеці була нависаюча над урвищем грізна цитадель, яку ще називають Генуезьким замком. Високі та міцні (завтовшки до 5 м) мури з вузькими бійницями, величезні вежі з шатровими черепичними покрівлями навіть через сторіччя справляють враження неприступних. Перед цитаделлю розташовано гарнізонний двір (де розташовувалися казарми, стайні та склади боєприпасів), відділений потужним муром від громадського двору, що призначався для захисту місцевого населення під час облоги. На території громадського двору збереглися залишки, мабуть, найстарішої культової споруди Акермана (Білий камінь, або Біла фортеця - так за часів турецького панування називали Білгород-Дністровський) - мінарету. Його приблизними однолітками вважаються храми великих міських громад - вірменської, молдавської та грецької: рідкісний зразок культової будівлі в Україні церква Успіння Пречистої Богородиці (вірменська, XIII-XIV століття), підземна церква Іоанна Сучавського (молдавська, XIV-XVII століття) і досить архаїчна за конструкцією церква Святого Іоанна Предтечі (грецька, XV століття).
Одну из замечательных страниц в истории города составляет история Белгород-Днестровской (Аккерманской) крепости - выдающегося памятника средневековой фортификационной архитектуры, одного из самых больших и мощных сооружений XIII-ХV веков на территории Украины. История ее строительства связана с необходимостью защиты города от беспрерывных нападений многочисленных врагов. О строительстве крепости существуют различные версии. Одни считают ее турецкой, другие - молдавской, а замок-цитадель - генуэзским. По тем временам крепость была достаточно мощным военно-оборонительным сооружением.
Она была заложена на высоком скалистом берегу Днестровского лимана на остатках античного города Тира, и возводили ее на протяжении почти двух столетий. Основой крепостной оборонной мощи была нависающая над обрывом грозная цитадель, которую еще называют Генуэзским замком. Высокие и крепкие (толщиной до 5 м) стены с узкими бойницами, огромные башни с шатровыми черепичными кровлями даже через века производят впечатление неприступных. Перед цитаделью расположен гарнизонный двор (где располагались казармы, конюшни и склады боеприпасов), отделенный мощной стеной от гражданского двора, который предназначался для защиты местного населения во время осады. На территории гражданского двора сохранились остатки, по-видимому, самого старого культового сооружения Акермана (Белый камень, или Белая крепость - так во времена турецкого господства называли Белгород-Днестровский) - минарета. Его приблизительными ровесниками считаются храмы больших городских общин - армянской, молдавской и греческой: редкий образец культового строения в Украине церковь Успения Пречистой Богородицы (армянская, XIII-XIV века), подземная церковь Иоанна Сучавского (молдавская, XIV-XVII века) и достаточно архаичная по конструкции церковь Святого Иоанна Предтечи (греческая, XV век).
Її було закладено на високому скелястому березі Дністровського лиману на залишках античного міста Тіра і зводили її впродовж майже двох сторіч. Основою оборонної могутності фортеці була нависаюча над урвищем грізна цитадель, яку ще називають Генуезьким замком. Високі та міцні (завтовшки до 5 м) мури з вузькими бійницями, величезні вежі з шатровими черепичними покрівлями навіть через сторіччя справляють враження неприступних. Перед цитаделлю розташовано гарнізонний двір (де розташовувалися казарми, стайні та склади боєприпасів), відділений потужним муром від громадського двору, що призначався для захисту місцевого населення під час облоги. На території громадського двору збереглися залишки, мабуть, найстарішої культової споруди Акермана (Білий камінь, або Біла фортеця - так за часів турецького панування називали Білгород-Дністровський) - мінарету. Його приблизними однолітками вважаються храми великих міських громад - вірменської, молдавської та грецької: рідкісний зразок культової будівлі в Україні церква Успіння Пречистої Богородиці (вірменська, XIII-XIV століття), підземна церква Іоанна Сучавського (молдавська, XIV-XVII століття) і досить архаїчна за конструкцією церква Святого Іоанна Предтечі (грецька, XV століття).
Одну из замечательных страниц в истории города составляет история Белгород-Днестровской (Аккерманской) крепости - выдающегося памятника средневековой фортификационной архитектуры, одного из самых больших и мощных сооружений XIII-ХV веков на территории Украины. История ее строительства связана с необходимостью защиты города от беспрерывных нападений многочисленных врагов. О строительстве крепости существуют различные версии. Одни считают ее турецкой, другие - молдавской, а замок-цитадель - генуэзским. По тем временам крепость была достаточно мощным военно-оборонительным сооружением.
Она была заложена на высоком скалистом берегу Днестровского лимана на остатках античного города Тира, и возводили ее на протяжении почти двух столетий. Основой крепостной оборонной мощи была нависающая над обрывом грозная цитадель, которую еще называют Генуэзским замком. Высокие и крепкие (толщиной до 5 м) стены с узкими бойницами, огромные башни с шатровыми черепичными кровлями даже через века производят впечатление неприступных. Перед цитаделью расположен гарнизонный двор (где располагались казармы, конюшни и склады боеприпасов), отделенный мощной стеной от гражданского двора, который предназначался для защиты местного населения во время осады. На территории гражданского двора сохранились остатки, по-видимому, самого старого культового сооружения Акермана (Белый камень, или Белая крепость - так во времена турецкого господства называли Белгород-Днестровский) - минарета. Его приблизительными ровесниками считаются храмы больших городских общин - армянской, молдавской и греческой: редкий образец культового строения в Украине церковь Успения Пречистой Богородицы (армянская, XIII-XIV века), подземная церковь Иоанна Сучавского (молдавская, XIV-XVII века) и достаточно архаичная по конструкции церковь Святого Иоанна Предтечи (греческая, XV век).
Фото вересня 2004 року.
Білгород-Дністровський, Одеська область. План фортеці XIII-XV ст.
План фортеці: I. Цивільний двір; II. Гарнізонний двір; III. Цитадель; IV. Карантинний (Господарський) двір; 1. Башта Великих воріт (Головного входу); 2. Башта Овідія (Дівоча); 3. Башта Сторожова; 4. Башта Пушкіна; 5. Мінарет; 6. Башта Комендантська; 7. Башта Темниця; 8. Башта Скарбниця; 9. Башта Придворна.
Белгород-Днестровский, Одесская область. План крепости XIII-XV вв.
План крепости: I. Гражданский двор; II. Гарнизонный двор; III. Цитадель; IV. Карантинный (Хозяйственный) двор; 1. Башня Великих ворот (Главного входа); 2. Башня Овидия (Девичья); 3. Башня Сторожевая; 4. Башня Пушкина; 5. Минарет; 6. Башня Комендантская; 7. Башня Темница; 8. Башня Сокровищница; 9. Башня Придворная.
Bilgorod-Dniestrovsky (Belgorod-Dnestrovsky), the Odessa region. The plan of the Fortress of 13th-15th centuries.
План фортеці: I. Цивільний двір; II. Гарнізонний двір; III. Цитадель; IV. Карантинний (Господарський) двір; 1. Башта Великих воріт (Головного входу); 2. Башта Овідія (Дівоча); 3. Башта Сторожова; 4. Башта Пушкіна; 5. Мінарет; 6. Башта Комендантська; 7. Башта Темниця; 8. Башта Скарбниця; 9. Башта Придворна.
Белгород-Днестровский, Одесская область. План крепости XIII-XV вв.
План крепости: I. Гражданский двор; II. Гарнизонный двор; III. Цитадель; IV. Карантинный (Хозяйственный) двор; 1. Башня Великих ворот (Главного входа); 2. Башня Овидия (Девичья); 3. Башня Сторожевая; 4. Башня Пушкина; 5. Минарет; 6. Башня Комендантская; 7. Башня Темница; 8. Башня Сокровищница; 9. Башня Придворная.
Bilgorod-Dniestrovsky (Belgorod-Dnestrovsky), the Odessa region. The plan of the Fortress of 13th-15th centuries.
Побудовано фортецю на високому скелястому березі Дністровського лиману з місцевого каменю-вапняку.
В плані фортеця є неправильним багатокутником площею трохи більше 9 га. Протяжність захисних мурів близько 2,5 км, висота мурів і башт від 5 до 15 м, товщина - від 1,5 до 5 м.
Фортецю з трьох сторін оточено ровом, який заповнювався водою, ширина його до 14 м, первинна глибина - 22 м. З півночі фортецю омивають води Дністровського лиману.
Внутрішніми оборонними мурами фортецю поділено на 4 двори.
Цивільний двір призначався для захисту місцевого населення під час облоги. На території двору збереглися залишки турецької мечеті - мінарет, і відкрито фундамент християнського храму XII-XIII ст.
Гарнізонний двір, - тут розташовувалися казарми, стайні та склади для боєприпасів.
Господарське подвір’я, - повністю зруйновано.
Цитадель (фортеця у фортеці), - найдавніша частина фортеці, споруда кінця XIII століття, тут ховалися урядовці, знаходилися військові штаби, жив комендант. Прямокутна в плані з кутовими циліндровими баштами, цитадель мала рівні можливості оборони з усіх боків.
Построена крепость на высоком скалистом берегу Днестровского лимана из местного камня-известняка. В плане крепость представляет собой неправильный многоугольник площадью чуть больше 9 га. Протяженность оборонительных стен около 2,5 км, высота стен и башен от 5 до 15 м, толщина - от 1,5 до 5 м. Крепость с трех сторон окружена рвом, который заполнялся водой, ширина его до 14 м, первоначальная глубина - 22 м. С севера крепость омывается водами Днестровского лимана. Внутренними оборонительными стенами крепость разделена на 4 двора.
Гражданский двор предназначался для защиты местного населения во время осады. На территории двора сохранились остатки турецкой мечети - минарет, и открыт фундамент христианского храма XII-XIII вв.
Гарнизонный двор, - здесь располагались казармы, конюшни и склады для боеприпасов.
Хозяйственный двор, - почти полностью разрушен.
Цитадель (крепость в крепости), - самая древняя часть крепости, постройка конца XIII века, здесь укрывались чиновники, находились военные штабы, жил комендант. Прямоугольная в плане с угловыми цилиндрическими башнями, цитадель имела равные возможности обороны со всех сторон.
Цивільний двір призначався для захисту місцевого населення під час облоги. На території двору збереглися залишки турецької мечеті - мінарет, і відкрито фундамент християнського храму XII-XIII ст.
Гарнізонний двір, - тут розташовувалися казарми, стайні та склади для боєприпасів.
Господарське подвір’я, - повністю зруйновано.
Цитадель (фортеця у фортеці), - найдавніша частина фортеці, споруда кінця XIII століття, тут ховалися урядовці, знаходилися військові штаби, жив комендант. Прямокутна в плані з кутовими циліндровими баштами, цитадель мала рівні можливості оборони з усіх боків.
Построена крепость на высоком скалистом берегу Днестровского лимана из местного камня-известняка. В плане крепость представляет собой неправильный многоугольник площадью чуть больше 9 га. Протяженность оборонительных стен около 2,5 км, высота стен и башен от 5 до 15 м, толщина - от 1,5 до 5 м. Крепость с трех сторон окружена рвом, который заполнялся водой, ширина его до 14 м, первоначальная глубина - 22 м. С севера крепость омывается водами Днестровского лимана. Внутренними оборонительными стенами крепость разделена на 4 двора.
Гражданский двор предназначался для защиты местного населения во время осады. На территории двора сохранились остатки турецкой мечети - минарет, и открыт фундамент христианского храма XII-XIII вв.
Гарнизонный двор, - здесь располагались казармы, конюшни и склады для боеприпасов.
Хозяйственный двор, - почти полностью разрушен.
Цитадель (крепость в крепости), - самая древняя часть крепости, постройка конца XIII века, здесь укрывались чиновники, находились военные штабы, жил комендант. Прямоугольная в плане с угловыми цилиндрическими башнями, цитадель имела равные возможности обороны со всех сторон.
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, вид ззовні (панорама ~120°).
Белгород-Днестровская крепость, вид снаружи (панорама ~120°).
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries), an outside view (panorama ~120°)
Мури фортеці було укріплено 34 баштами, багато з яких не збереглися. Кожна з башт мала своє призначення.
Башти круглі, прямокутні, восьмигранні в плані, триярусні з підвальними приміщеннями, шатрові дахи покрито черепицею.
Деякі з башт мають свої назви (Овідія, Пушкіна, Темниця, Комендантська), які пов'язані з стародавніми легендами та переказами.
Вхід до фортеці з міста здійснювався через Головні (Килійські) ворота - могутнью двоповерхову муровану споруду з підйомним мостом, двома стулковими воротами та двома шпилястими ґратами-герсами.
Протягом багатьох століть фортеця грала важливу роль в історії нашого держави, не раз захищала місто від нападу ворогів. В XV столітті Оттоманська імперія робить низку спроб захопити місто і фортецю. Найважча була в серпні 1484 року, коли 300-тисячна армія турецького султана Баязета II і 50-тисячне військо кримського хана Менглі-Гірея осадили фортецю з суші та лиману. Після 16-денної облоги захисники фортеці були вимушені здати її ворогу. На довгі 328 років було встановлено турецьке панування, місто отримало нову назву - Аккерман (Білий камінь) і ввійшло до складу турецьких земель.
Впродовж XVI-XVII століть до стін Аккерманської фортеці неодноразово здійснювали походи українські козаки під керівництвом гетьманів Г. Лободи, І. Сірко та полковника С. Палія. Війська Російської імперії, що в XVIII столітті увійшла до числа світових держав, упродовж трьох воєн з Туреччиною тричі (1770, 1779 та 1806 роки) захоплювали Акерманську фортецю. Але тільки 1812 року після підписання Бухарестського мирного договору місто Білгород-Дністровський і вся Бессарабія увійшли до складу Російської імперії.
Стены крепости были укреплены 34 башнями, многие из которых не сохранились. Каждая из башен имела свое назначение. Башни круглые, прямоугольные, восьмигранные в плане, трехъярусные с подвальными помещениями, шатровые крыши покрыты черепицей. Некоторые из башен имеют свои названия (Овидия, Пушкина, Темница, Комендантская), которые связаны с древними легендами и преданиями. Вход в крепость со стороны города осуществлялся через Главные (Килийские) ворота - мощное двухэтажное каменное сооружение с подъемным мостом, двумя створчатыми воротами и двумя остроконечными решетками-герсами.
На протяжении многих веков крепость играла важную роль в истории нашего государства, не раз защищала город от нападения врагов. В XV веке Оттоманская империя предпринимает ряд попыток захватить город и крепость. Самая тяжелая была в августе 1484 года, когда 300-тысячная армия турецкого султана Баязета II и 50-тысячное войско крымского хана Менгли-Гирея осадили крепость со стороны суши и лимана. После 16-дневной осады защитники крепости были вынуждены сдать ее врагу. На долгие 328 лет было установлено турецкое господство, город получил новое название - Аккерман (Белый камень) и вошел в состав турецких земель.
На протяжении XVI-XVII веков к стенам Аккерманской крепости неоднократно совершали походы украинские казаки под руководством гетманов Г. Лободы, И. Сирко и полковника С. Палия. Войска Российской империи, которая в XVIII веке вошла в число мировых государств, на протяжении трех войн с Турцией трижды (1770, 1779 и 1806 годы) захватывали Аккерманскую крепость. Но только в 1812 году после подписания Бухарестского мирного договора город Белгород-Днестровский и вся Бессарабия вошли в состав Российской империи.
Протягом багатьох століть фортеця грала важливу роль в історії нашого держави, не раз захищала місто від нападу ворогів. В XV столітті Оттоманська імперія робить низку спроб захопити місто і фортецю. Найважча була в серпні 1484 року, коли 300-тисячна армія турецького султана Баязета II і 50-тисячне військо кримського хана Менглі-Гірея осадили фортецю з суші та лиману. Після 16-денної облоги захисники фортеці були вимушені здати її ворогу. На довгі 328 років було встановлено турецьке панування, місто отримало нову назву - Аккерман (Білий камінь) і ввійшло до складу турецьких земель.
Впродовж XVI-XVII століть до стін Аккерманської фортеці неодноразово здійснювали походи українські козаки під керівництвом гетьманів Г. Лободи, І. Сірко та полковника С. Палія. Війська Російської імперії, що в XVIII столітті увійшла до числа світових держав, упродовж трьох воєн з Туреччиною тричі (1770, 1779 та 1806 роки) захоплювали Акерманську фортецю. Але тільки 1812 року після підписання Бухарестського мирного договору місто Білгород-Дністровський і вся Бессарабія увійшли до складу Російської імперії.
Стены крепости были укреплены 34 башнями, многие из которых не сохранились. Каждая из башен имела свое назначение. Башни круглые, прямоугольные, восьмигранные в плане, трехъярусные с подвальными помещениями, шатровые крыши покрыты черепицей. Некоторые из башен имеют свои названия (Овидия, Пушкина, Темница, Комендантская), которые связаны с древними легендами и преданиями. Вход в крепость со стороны города осуществлялся через Главные (Килийские) ворота - мощное двухэтажное каменное сооружение с подъемным мостом, двумя створчатыми воротами и двумя остроконечными решетками-герсами.
На протяжении многих веков крепость играла важную роль в истории нашего государства, не раз защищала город от нападения врагов. В XV веке Оттоманская империя предпринимает ряд попыток захватить город и крепость. Самая тяжелая была в августе 1484 года, когда 300-тысячная армия турецкого султана Баязета II и 50-тысячное войско крымского хана Менгли-Гирея осадили крепость со стороны суши и лимана. После 16-дневной осады защитники крепости были вынуждены сдать ее врагу. На долгие 328 лет было установлено турецкое господство, город получил новое название - Аккерман (Белый камень) и вошел в состав турецких земель.
На протяжении XVI-XVII веков к стенам Аккерманской крепости неоднократно совершали походы украинские казаки под руководством гетманов Г. Лободы, И. Сирко и полковника С. Палия. Войска Российской империи, которая в XVIII веке вошла в число мировых государств, на протяжении трех войн с Турцией трижды (1770, 1779 и 1806 годы) захватывали Аккерманскую крепость. Но только в 1812 году после подписания Бухарестского мирного договора город Белгород-Днестровский и вся Бессарабия вошли в состав Российской империи.
Фото вересня 2004 року. |
Білгород-Дністровський.
Фортеця XIII-XV століть, вид ззовні. Белгород-Днестровский. Крепость XIII-XV веков, вид снаружи. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries) outside panorama. |
1832 року Білгород-Дністровську фортецю було скасовано як військово-оборонну споруду,
а 1896 року її було оголошено історико-архітектурною пам'яткою.
З початку XX століття у фортеці ведуться реставраційні роботи. 2 серпня 1963 року Указом Ради Міністрів України було ухвалено рішення про охорону Білгород-Дністровської фортеці як архітектурного пам'ятника. Попри численні історичні події, ремонти і перебудови, фортеця зберегла свою первинну структуру і є одним із пам'ятників Середньовіччя, що найкраще збереглися.
Фортеця не має рівних в Україні, будучи найбільшою за розмірами пам'яткою Середньовіччя. Вона розташована на високому березі Дністровського лиману на фундаментах стародавнього міста Тіра (5-е століття до н.е). Разом із вірменською та грецькою церквами XIII-XIV століть і залишками давньогрецького міста Тіра, ця середньовічна фортеця складає славу Білгород-Дністровського, - стародавнього міста, заснованого 2500 років тому.
В 1832 году Белгород-Днестровская крепость была упразднена как военно-оборонительное сооружение, а в 1896 году была объявлена историко-архитектурным памятником.
С начала XX века в крепости ведутся реставрационные работы. 2 августа 1963 года Указом Совета Министров Украины было принято решение об охране Белгород-Днестровской крепости как архитектурного памятника. Несмотря на многочисленные исторические события, ремонты и перестройки, крепость сохранила свою первоначальную структуру и является одним из наиболее сохранившихся памятников Средневековья.
Крепость не имеет равных в Украине, будучи самым крупным по размерам памятником Средневековья. Она расположена на высоком берегу Днестровского лимана на фундаментах древнего города Тира (5-й век до н.э). Наряду с армянской и греческой церквями XIII-XIV веков и остатками древнегреческого города Тира, эта средневековая крепость делает знаменитым Белгород-Днестровский - древний город, основанный 2500 лет назад.
The fortress in Bilgorod-Dniestrovsky has no equal in Ukraine, being the most large monument of the Middle Ages. It is located on the high coast of the Dniester estuary on the foundations of the antique town of Tira (5-th c. B.C.). Alongside with other sites - Armenian and Greek churches of the 13th - 14th centuries, vestiges of the Greek ancient city of Tira, the medieval fortress adds to the fame of Bilgorod-Dniestrovsky, the ancient town, founded 2,500 years ago
З початку XX століття у фортеці ведуться реставраційні роботи. 2 серпня 1963 року Указом Ради Міністрів України було ухвалено рішення про охорону Білгород-Дністровської фортеці як архітектурного пам'ятника. Попри численні історичні події, ремонти і перебудови, фортеця зберегла свою первинну структуру і є одним із пам'ятників Середньовіччя, що найкраще збереглися.
Фортеця не має рівних в Україні, будучи найбільшою за розмірами пам'яткою Середньовіччя. Вона розташована на високому березі Дністровського лиману на фундаментах стародавнього міста Тіра (5-е століття до н.е). Разом із вірменською та грецькою церквами XIII-XIV століть і залишками давньогрецького міста Тіра, ця середньовічна фортеця складає славу Білгород-Дністровського, - стародавнього міста, заснованого 2500 років тому.
В 1832 году Белгород-Днестровская крепость была упразднена как военно-оборонительное сооружение, а в 1896 году была объявлена историко-архитектурным памятником.
С начала XX века в крепости ведутся реставрационные работы. 2 августа 1963 года Указом Совета Министров Украины было принято решение об охране Белгород-Днестровской крепости как архитектурного памятника. Несмотря на многочисленные исторические события, ремонты и перестройки, крепость сохранила свою первоначальную структуру и является одним из наиболее сохранившихся памятников Средневековья.
Крепость не имеет равных в Украине, будучи самым крупным по размерам памятником Средневековья. Она расположена на высоком берегу Днестровского лимана на фундаментах древнего города Тира (5-й век до н.э). Наряду с армянской и греческой церквями XIII-XIV веков и остатками древнегреческого города Тира, эта средневековая крепость делает знаменитым Белгород-Днестровский - древний город, основанный 2500 лет назад.
The fortress in Bilgorod-Dniestrovsky has no equal in Ukraine, being the most large monument of the Middle Ages. It is located on the high coast of the Dniester estuary on the foundations of the antique town of Tira (5-th c. B.C.). Alongside with other sites - Armenian and Greek churches of the 13th - 14th centuries, vestiges of the Greek ancient city of Tira, the medieval fortress adds to the fame of Bilgorod-Dniestrovsky, the ancient town, founded 2,500 years ago
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський. Фортеця XIII-XV століть, вид з узбережжя Дністровського лиману.
Белгород-Днестровский. Крепость XIII-XV веков, вид с берега Днестровского лимана. The fortress in Bilhorod-Dnistrovskyi (13th-15th centuries), view from coast of the Dniester estuary. |
Фото червня 2008 року. |
Фото вересня 2004 року. |
Білгород-Дністровський. Фортеця XIII-XV століть, вид з узбережжя Дністровського лиману.
Белгород-Днестровский. Крепость XIII-XV веков, вид с берега Днестровского лимана. The fortress in Bilhorod-Dnistrovskyi (13th-15th centuries), view from coast of the Dniester estuary. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський. Фортеця XIII-XV століть, вид з узбережжя Дністровського лиману.
Белгород-Днестровский. Крепость XIII-XV веков, вид с берега Днестровского лимана. The fortress in Bilhorod-Dnistrovskyi (13th-15th centuries), view from coast of the Dniester estuary. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, "Придвірна" башта. Вид від лиману.
Фортеця розташована на високому березі Дністровського лиману на фундаментах стародавнього міста Тіра (5-е століття до н.е). Белгород-Днестровская крепость, "Придворная" башня. Вид от лимана. Крепость расположена на высоком берегу Днестровского лимана на фундаментах древнего города Тира (5-й век до н.э). Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). The fortress is located on the high coast of the Dniester estuary on the foundations of the antique town of Tira (5-th c. B.C.). |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця.
Мури та башти понад сухим ровом. Стародавні башти зберігають старовинні легенди та перекази... Белгород-Днестровская крепость. Стены и башни над сухим рвом. Древние башни хранят старинные легенды и предания... Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото вересня 2004 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця. Одна з башт понад сухим ровом.
В стіни башти вмонтовано кам’яні ядра - символ неприступності фортеці. Белгород-Днестровская крепость. Одна из башен над сухим рвом. В стены башни вмонтированы каменные ядра - символ неприступности крепости. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). The big cannon-balls walled in to the tower symbolize the power of the fortress. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця. Башти понад сухим ровом.
Белгород-Днестровская крепость. Башни над сухим рвом. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото червня 2008 року. |
Фото вересня 2004 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, "Головна" ("Кілійська") брама.
З трьох боків фортецю було оточено ровами завширшки до 10 метрів, які шлюзами пов'язувалися з гирлом. Протягом століть стіни і вежі фортеці безперервно реконструювалися, аби гарантувати захист від різних озброєнь. Після 1812 фортеця залишалася форпостом на південному кордоні Російської імперії ще щонайменше 20 років. Белгород-Днестровская крепость, "Главные" ("Килийские") ворота. С трех сторон крепость была окружена рвами шириной до 10 метров, которые шлюзами связывались с устьем. В течение столетий стены и башни крепости непрерывно реконструировались, чтобы гарантировать защиту от различных вооружений. После 1812 года крепость оставалась форпостом на южной границе Российской империи еще по крайней мере 20 лет. Bilgorod-Dniestrovsky. The Main Gate of the fortress. From three sides the fortress was surrounded with moats 10 meters wide, which were linked by the locks with the estuary. Within centuries the walls and towers were continuously renovated to ensure the defense from different armaments. After 1812 the fortress continued to be the pillar of the south frontier defense system of the Russian empire at least 20 years onwards. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, "Головна" ("Кілійська") брама.
Вид з мурів фортеці.
Белгород-Днестровская крепость, "Главные" ("Килийские") ворота. Вид с крепостных стен. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото вересня 2004 року.
Білгород-Дністровська фортеця, "Цивільне" подвір’я. Пам’ятний знак на місці православної церкви XIII-XIV ст.
На другому плані - "Головна" ("Кілійська") брама.
Белгород-Днестровская крепость, "Гражданский" двор. Памятный знак на месте православной церкви XIII-XIV вв.
На втором плане - "Главные" ("Килийские") ворота.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
На другому плані - "Головна" ("Кілійська") брама.
Белгород-Днестровская крепость, "Гражданский" двор. Памятный знак на месте православной церкви XIII-XIV вв.
На втором плане - "Главные" ("Килийские") ворота.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Фото вересня 2004 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, залишки турецької мечеті - мінарет на "Цивільному" подвір’ї.
Белгород-Днестровская крепость, остатки турецкой мечети - минарет на "Гражданском" дворе. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). Ruins of the minaret (prayer tower). |
Фото вересня 2004 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, вид на мури "Гарнізонного" подвір’я та башту "Вартова" з "Цивільного" подвір’я.
Белгород-Днестровская крепость, вид на стены "Гарнизонного" двора и башню "Сторожевая" с "Гражданского" двора. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, вид на башту "Вартова" з "Цивільного" подвір’я
та вид всередині башти "Вартова".
Белгород-Днестровская крепость, вид на башню "Сторожевая" с "Гражданского" двора и вид внутри башни "Сторожевая". Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, вид "Гарнізонного" подвір’я від башти "Вартова" (панорама ~180°).
Белгород-Днестровская крепость, вид "Гарнизонного" двора от башни "Сторожевая" (панорама ~180°).
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Фото вересня 2004 року.
Білгород-Дністровська фортеця, вид "Гарнізонного" подвір’я з рогу мурів фортеці (панорама ~120°).
Белгород-Днестровская крепость, вид "Гарнизонного" двора с угла крепостных стен (панорама ~120°).
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, вид "Гарнізонного" подвір’я з мурів фортеці (панорама ~120°).
Белгород-Днестровская крепость, вид "Гарнизонного" двора с крепостных стен (панорама ~120°).
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Вид на цитадель з мурів фортеці.
В 1433-1454 стародавні фортифікації було реконструйовано з метою формування з круглих веж, що з'єднані високими мурами, «вкладеної» цитаделі та включення її в внутрішній двір. Вид на цитадель с крепостных стен. В 1433-1454 древние укрепления были реконструированы с целью формирования из круглых башен, соединенных высокими стенами, «вложенной» цитадели и включения ее во внутренний двор. The citadel of the fortress (13th-15th centuries). In 1433-1454 ancient fortifications have been renovated to include round towers connected with high ramparts to form enclosed citadel with inner courtyards. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, вид на цитадель з мурів фортеці.
Белгород-Днестровская крепость, вид на цитадель с крепостных стен. Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). |
Фото вересня 2004 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, вид на цитадель з "Гарнізонного" подвір’я (попереду - башта "Темниця").
Белгород-Днестровская крепость, вид на цитадель с "Гарнизонного" двора (впереди - башня "Темница"). Bilgorod-Dniestrovsky. The citadel of the fortress (13th-15th centuries). |
Фото червня 2008 року. |
Всередині цитаделі (панорама ~90°).
Внутри цитадели (панорама ~90°). Bilgorod-Dniestrovsky fortress. Inside of the citadel (panorama ~90°). |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Всередині цитаделі.
Внутри цитадели. Bilgorod-Dniestrovsky fortress. Inside of the citadel. |
Фото червня 2008 року. |
Фото вересня 2004 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, цитадель.
Всередині башти "Комендантська". Белгород-Днестровская крепость, цитадель. Внутри башни "Комендантская". Bilgorod-Dniestrovsky fortress (13th-15th centuries). Inside of the Commandant Tower of the citadel. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, види Дністровського лиману з мурів фортеці.
Белгород-Днестровская крепость, виды Днестровского лимана с крепостных стен. Bilgorod-Dniestrovsky fortress. A view of the Dniester estuary from fortified walls. |
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, вид Дністровського лиману з мурів фортеці (панорама ~180°).
Белгород-Днестровская крепость, вид Днестровского лимана с крепостных стен (панорама ~180°).
Bilgorod-Dniestrovsky fortress. A view of the Dniester estuary from fortified walls (panorama ~180°).
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, брама між "Гарнізонним" та "Цивільним" подвір’ями.
Вид з "Гарнізонного" подвір’я.
Белгород-Днестровская крепость, ворота между "Гарнизонным" и "Гражданским" дворами.
Вид с "Гарнизонного" двора.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Вид з "Гарнізонного" подвір’я.
Белгород-Днестровская крепость, ворота между "Гарнизонным" и "Гражданским" дворами.
Вид с "Гарнизонного" двора.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries).
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця, фортечні мури "Цивільного" подвір’я (панорама ~180°).
Белгород-Днестровская крепость, крепостная стена "Гражданского" двора (панорама ~180°).
Bilgorod-Dniestrovsky fortress (13th-15th centuries).
Усі фото - червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, башта Пушкіна.
Біля лиману, навпроти башти Овідія, височіє "башта Пушкіна". Вона по праву носить ім'я поета: Пушкін був у місті, фортеці. Оду "Вольность", як і інші волелюбні вірші, що пробуджували революційний протест, царський уряд не пробачив молодому поету. Покарання прослідувало негайно. Згідно указу його величності государя Олександра Павловича, 5 травня 1820 року Пушкін відправлений "за потребами" служби до головного опікуна колоністів Південного краю Росії, до генерал-лейтенанта Інзова. Майже 3 роки прожив поет у вигнанні в Кишиневі. Південне заслання закінчилося Одесою (там Пушкін перебував 13 місяців). Саме в Кишинівський період О. С. Пушкін відвідав Аккерман. Подробиці перебування Пушкіна в Аккермані зберегло для нас свідчення супутника поета - підполковника І. П. Ліпранді. 14 грудня 1821 року Ліпранді прямує до Аккерману для розслідування подій у Камчатському піхотному полку. З ним відправляється з Кишинева і Пушкін. Всього три дні: 14-16 грудня 1821 року провів поет у Аккермані 15 грудня комендант фортеці підполковник Кюрто, колишній вчитель фехтування юного ліцеїста Пушкіна, запросив поета до себе у фортецю на обід. Пушкін з фортеці повернувся за північ. Він був дуже схвильований. Адже ці місця нагадали йому про такого ж вигнанця, великого Овідія. Саме тут у фортеці у поета визрів задум створення знаменитих послань "К Овидию" і народилися рядки послань:
"Здесь, оживив тобой мечты воображенья, я повторил твои, Овидий песпопенья."
"К Овидию" Пушкін вважав кращими зі всіх ранніх творів.
Звертаючись до брата Льовиньки, він вигукував: «Каковы стихи "К Овидию", душа моя, и "Руслан" и "Пленник" и все дрянь, в сравнении с ними».
Белгород-Днестровская крепость, башня Пушкина. У лимана, напротив башни Овидия, возвышается "башня Пушкина". Она по праву носит имя поэта: Пушкин был в городе, крепости. Оду "Вольность", как и другие вольнолюбивые стихи, пробуждавшие революционный протест, царское правительство не простило молодому поэту. Наказание последовало незамедлительно. По указу его величества государя Александра Павловича, 5 мая 1820 года Пушкин отправлен "по надобностям" службы к главному попечителю колонистов Южного края России, к генерал-лейтенанту Инзову. Почти 3 года прожил поэт в изгнании в Кишиневе. Южная ссылка закончилась Одессой (там Пушкин был 13 месяцев). Именно в Кишиневский период А. С. Пушкин посетил Аккерман. Подробности пребывания Пушкина в Аккермане сохранило для нас свидетельство спутника поэта - подполковника И. П. Липранди. 14 декабря 1821 года Липранди направляется в Аккерман для расследования событий в Камчатском пехотном полку. С ним отправляется из Кишинева и Пушкин. Всего три дня: 14-16 декабря 1821 года провел поэт в Аккермане. 15 декабря комендант крепости подполковник Кюрто, бывший учитель фехтования юного лицеиста Пушкина, пригласил поэта к себе в крепость на обед. Пушкин из крепости вернулся за полночь. Он был очень взволнован. Ведь эти места напомнили ему о таком же изгнаннике, великом Овидии. Именно здесь в крепости у поэта созрел замысел создания знаменитых посланий "К Овидию" и родились строки посланий:
"Здесь, оживив тобой мечты воображенья, я повторил твои, Овидий песпопенья."
"К Овидию" Пушкин считал лучшими из всех ранних произведений.
Обращаясь к брату Левиньке, он восклицал: «Каковы стихи "К Овидию", душа моя, и "Руслан" и "Пленник" и все дрянь, в сравнении с ними».
|
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, "Цивільне" подвір’я.
Белгород-Днестровская крепость, "Гражданский" двор. Bilgorod-Dniestrovsky fortress (13th-15th centuries). |
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця. "Цивільне" подвір’я, вид з фортечних мурів (панорама ~120°).
Белгород-Днестровская крепость. "Гражданский" двор, вид с крепостных стен (панорама ~120°).
Bilgorod-Dniestrovsky fortress (13th-15th centuries).
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровська фортеця. Виставка стародавньої зброї на "Цивільному" подвір’ї фортеці..
Белгород-Днестровская крепость. Выставка древнего оружия на "Гражданском" дворе крепости.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). It is an exhibition of ancient weapons in the fortress courtyard.
Белгород-Днестровская крепость. Выставка древнего оружия на "Гражданском" дворе крепости.
Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries). It is an exhibition of ancient weapons in the fortress courtyard.
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, башта "Овідія" ("Дівоча").
Ліворуч від Головної брами фортеці височить "Дівоча" башта. Походження цієї назви пов'язане з давнім переказом... Белгород-Днестровская крепость, башня "Овидия" ("Девичья"). Слева от Главных ворот крепости возвышается "Девичья" башня. Происхождение ее названия связано с древним преданием... Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries), "Maidenly" tower. |
...У молдавського господаря Олександра Доброго ніби то була дочка принцеса Тамара, дівчина небувалої вроди.
Свавільна і жорстока, вона оточила себе розгульною челяддю і, користуючись відсутністю батька, що часто вирушав на чолі раті на битву з ворогами, грабувала навколишнє населення, розбишакувала на великій дорозі.
Одного разу, коли Олександр Добрий збирався в новий похід, Тамара попросила у нього гроші нібито на будівництво монастиря. Батько виконав прохання дочки.
Зі всього князівства зігнали людей. Але не будинок для божих слуг задумала будувати Тамара. Вона збудувала над лиманом могутню фортецю, в яку переселилася зі своїми прибічниками, оголосивши себе незалежною царицею.
Тепер розбійницькі набіги скоювалися з фортеці. Грабежі та пожежі обезлюдили навколишні міста та села. Чутка про жорстоку царицю-самозванку рознеслася далеко за Дунай і Дністер, навіть за Чорне море.
Але повернувся з походу Олександр Добрий. Замість монастиря він побачив фортецю. Дізнавшись про лиходійства дочки, господар бере фортецю з боєм, знищує розбійників, а улюблену дочку проклинає. Як тільки слова проклять батька торкнулися вух Тамари, вона негайно ж заснула. Сплячу дівчину понесли в башту і по велінню господаря живою замурували в її стінах. Відтоді башта зветься "Дівочою".
...У молдавского господаря Александра Доброго будто бы была дочь принцесса Тамара, красоты небывалой девица. Своевольная и жестокая, она окружила себя разгульной челядью и, пользуясь отсутствием отца, который часто уходил во главе рати на битву с врагами, грабила окрестное население, разбойничала на большой дороге. Однажды, когда Александр Добрый собирался в новый поход, Тамара попросила у него денег якобы на строительство монастыря. Отец исполнил просьбу дочери. Со всего княжества согнали людей. Но не дом для божьих слуг задумала строить Тамара. Она выстроила над лиманом мощную крепость, в которую переселилась со своими приспешниками, объявив себя независимой царицей.
Теперь разбойничьи набеги совершались из крепости. Грабежи и пожары обезлюдели окрестные города и села. Слух о жестокой царице-самозванке разнесся далеко за Дунай и Днестр, даже за Черное море.
Но вот вернулся из похода Александр Добрый. Вместо монастыря он увидел крепость. Узнав о злодеяниях дочери, господарь берет крепость с боем, уничтожает разбойников, а любимую дочь проклинает. Как только слова проклятий отца коснулись ушей Тамары, она тотчас же уснула. Спящую девушку унесли в башню и по велению господаря живой замуровали в ее стенах. С тех пор башня называется "Девичьей".
Тепер розбійницькі набіги скоювалися з фортеці. Грабежі та пожежі обезлюдили навколишні міста та села. Чутка про жорстоку царицю-самозванку рознеслася далеко за Дунай і Дністер, навіть за Чорне море.
Але повернувся з походу Олександр Добрий. Замість монастиря він побачив фортецю. Дізнавшись про лиходійства дочки, господар бере фортецю з боєм, знищує розбійників, а улюблену дочку проклинає. Як тільки слова проклять батька торкнулися вух Тамари, вона негайно ж заснула. Сплячу дівчину понесли в башту і по велінню господаря живою замурували в її стінах. Відтоді башта зветься "Дівочою".
...У молдавского господаря Александра Доброго будто бы была дочь принцесса Тамара, красоты небывалой девица. Своевольная и жестокая, она окружила себя разгульной челядью и, пользуясь отсутствием отца, который часто уходил во главе рати на битву с врагами, грабила окрестное население, разбойничала на большой дороге. Однажды, когда Александр Добрый собирался в новый поход, Тамара попросила у него денег якобы на строительство монастыря. Отец исполнил просьбу дочери. Со всего княжества согнали людей. Но не дом для божьих слуг задумала строить Тамара. Она выстроила над лиманом мощную крепость, в которую переселилась со своими приспешниками, объявив себя независимой царицей.
Теперь разбойничьи набеги совершались из крепости. Грабежи и пожары обезлюдели окрестные города и села. Слух о жестокой царице-самозванке разнесся далеко за Дунай и Днестр, даже за Черное море.
Но вот вернулся из похода Александр Добрый. Вместо монастыря он увидел крепость. Узнав о злодеяниях дочери, господарь берет крепость с боем, уничтожает разбойников, а любимую дочь проклинает. Как только слова проклятий отца коснулись ушей Тамары, она тотчас же уснула. Спящую девушку унесли в башню и по велению господаря живой замуровали в ее стенах. С тех пор башня называется "Девичьей".
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровська фортеця, башта "Овідія" ("Дівоча").
Інший переказ пов'язує цю башту з ім'ям римського поета Овідія, автора знаменитих "Метаморфоз" і "Науки про кохання". Саме "Наука про кохання" викликала страшенний гнів у божественного Августа, він вважав цей твір замахом на моральність римського суспільства... Белгород-Днестровская крепость, башня "Овидия" ("Девичья"). Другое предание связывает эту башню с именем римского поэта Овидия, автора знаменитых "Метаморфоз" и "Науки о любви". Именно "Наука о любви" вызвала страшный гнев у божественного Августа, он рассматривал это произведение как покушение на нравственность римского общества... Bilgorod-Dniestrovsky. The Fortress (13th-15th centuries), "Maidenly" tower. |
...На початку нашої ери, вже на схилі віку, придворний поет імператора Августа, Овідій Назон, був засланий у східну провінцію Риму, в Нижню Мезію в місто Томи (нині місто Констанца в Румунії).
Проте довгий час була жива легенда про те, що в 8 році н.е. опального поета ніби то поселила стародавня Тіра.
До наших днів зберігся переказ: у ті часи з Риму прибула сюди людина незвичайна, вона була невинна, наче дитя, добра, як батько, а коли він говорив, то вуста його виділяли мед.
На згадку про Овідія лиман називався Овідово озеро; на східному березі лиману, навпроти фортеці, лежить селище Овідіополь (“ополь” по-грецьки - місто), місто Овідія, і у фортеці з'явилася "башта Овідія".
...В начале нашей эры, уже на склоне лет, придворный поэт императора Августа, Овидий Назон, был сослан в восточную провинцию Рима, в Нижнюю Мезию в город Томы (ныне город Констанца в Румынии).
Однако долгое время была жива легенда о том, что в 8 году н.э. опального поэта будто бы приютила древняя Тира.
До наших дней сохранилось предание: в те времена из Рима прибыл сюда человек необыкновенный, он был невинен, как дитя, добр, как отец, а когда говорил, то уста его источали мед.
В память об Овидии лиман назывался Овидово озеро; на восточном берегу лимана, напротив крепости, лежит поселок Овидиополь (“ополь” по-гречески - город), город Овидия, и в крепости появилась "башня Овидия".
Проте довгий час була жива легенда про те, що в 8 році н.е. опального поета ніби то поселила стародавня Тіра.
До наших днів зберігся переказ: у ті часи з Риму прибула сюди людина незвичайна, вона була невинна, наче дитя, добра, як батько, а коли він говорив, то вуста його виділяли мед.
На згадку про Овідія лиман називався Овідово озеро; на східному березі лиману, навпроти фортеці, лежить селище Овідіополь (“ополь” по-грецьки - місто), місто Овідія, і у фортеці з'явилася "башта Овідія".
...В начале нашей эры, уже на склоне лет, придворный поэт императора Августа, Овидий Назон, был сослан в восточную провинцию Рима, в Нижнюю Мезию в город Томы (ныне город Констанца в Румынии).
Однако долгое время была жива легенда о том, что в 8 году н.э. опального поэта будто бы приютила древняя Тира.
До наших дней сохранилось предание: в те времена из Рима прибыл сюда человек необыкновенный, он был невинен, как дитя, добр, как отец, а когда говорил, то уста его источали мед.
В память об Овидии лиман назывался Овидово озеро; на восточном берегу лимана, напротив крепости, лежит поселок Овидиополь (“ополь” по-гречески - город), город Овидия, и в крепости появилась "башня Овидия".
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровський, грецька церква Святого Іоанна Предтечі
(пам'ятка архітектури XV століття).
Белгород-Днестровский, греческая церковь Святого Иоанна Предтечи
(памятник архитектуры XV века).
Bilgorod-Dniestrovsky. Saint John the Forerunner (John the Baptist) church /Greek/
(15th century).
(пам'ятка архітектури XV століття).
Белгород-Днестровский, греческая церковь Святого Иоанна Предтечи
(памятник архитектуры XV века).
Bilgorod-Dniestrovsky. Saint John the Forerunner (John the Baptist) church /Greek/
(15th century).
XIX століття додало до архітектурного обличчя міста ще три культові споруди:
найбільший в Акермані Свято-Вознесенський собор, болгарську Свято-Георгіївську церкву та Свято-Миколаївську церкву.
Серед споруд цивільного призначення другої половини ХІХ - початку XX століття у прилеглих до фортеці центральних кварталах міста збереглося кілька приватних особняків, будинок повітової земської управи, чоловічої гімназії та військових Олександрівських казарм.
Єдиний монумент, що дійшов до наших днів з дореволюційної пори (1912 рік), встановлений на честь героя В. Рябова і воїнів-уродженців Акермана та повіту, що загинули у російсько-японській війні 1904-1905 років.
В різні часи м. Білгород-Дністровський і фортецю відвідали О. Пушкін, Л. Українка, М. Коцюбинський, А. Горький, І. Нечуй-Левицький, М. Кропивницький, К. Паустовський, В. Катаєв, А. Міцкевич та інші. У кожного з них враження від візиту тією чи іншою мірою відбилися в наступній творчості.
XIX век прибавил к архитектурному лицу города еще три культовые сооружения: наибольший в Аккермане Свято-Ввознесенский собор, болгарскую Свято-Георгиевскую церковь и Свято-Николаевскую церковь. Среди сооружений гражданского назначения второй половины ХІХ - начала XX века в прилегающих к крепости центральных кварталах города сохранилось несколько частных особняков, дом уездной земской управы, мужской гимназии и военных Александровских казарм. Единственный монумент, который дошел до наших дней из дореволюционной поры (1912 год), установлен в честь героя В. Рябова и воинов-уроженцев Аккермана и уезда, погибших в российско-японской войне 1904-1905 годов.
В разное время г. Белгород-Днестровский и крепость посетили А. Пушкин, Л. Украинка, М. Коцюбинский, А. Горький, И. Нечуй-Левицкий, М. Кропивницкий, К. Паустовский, В. Катаев, А. Мицкевич и другие. У каждого из них впечатления от визита в той или другой степени отразились в последующем творчестве.
В різні часи м. Білгород-Дністровський і фортецю відвідали О. Пушкін, Л. Українка, М. Коцюбинський, А. Горький, І. Нечуй-Левицький, М. Кропивницький, К. Паустовський, В. Катаєв, А. Міцкевич та інші. У кожного з них враження від візиту тією чи іншою мірою відбилися в наступній творчості.
XIX век прибавил к архитектурному лицу города еще три культовые сооружения: наибольший в Аккермане Свято-Ввознесенский собор, болгарскую Свято-Георгиевскую церковь и Свято-Николаевскую церковь. Среди сооружений гражданского назначения второй половины ХІХ - начала XX века в прилегающих к крепости центральных кварталах города сохранилось несколько частных особняков, дом уездной земской управы, мужской гимназии и военных Александровских казарм. Единственный монумент, который дошел до наших дней из дореволюционной поры (1912 год), установлен в честь героя В. Рябова и воинов-уроженцев Аккермана и уезда, погибших в российско-японской войне 1904-1905 годов.
В разное время г. Белгород-Днестровский и крепость посетили А. Пушкин, Л. Украинка, М. Коцюбинский, А. Горький, И. Нечуй-Левицкий, М. Кропивницкий, К. Паустовский, В. Катаев, А. Мицкевич и другие. У каждого из них впечатления от визита в той или другой степени отразились в последующем творчестве.
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський, вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці (пам'ятка архітектури XIII-XIV століть).
Белгород-Днестровский, армянская церковь Успения Пресвятой Богородицы (памятник архитектуры XIII-XIV веков). Bilgorod-Dniestrovsky. It is Assumption of Virgin Mary church /Armenian/ (13th - 14th centuries). |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський, підземна церква святителя Іоанна Сучавського (пам'ятка архітектури XIV-XVII століть),
вул. Шабська 116.
Церкву збудовано над кам’яним колодязем, де 1330 року татари замордували молдавського купця Іоанна, який відмовився прийняти мусульманство. Белгород-Днестровский, подземная церковь святителя Иоанна Сучавского (памятник архитектуры XIV-XVII веков), ул. Шабская 116. Церковь построена над каменным колодцем, где в 1330 году татары замучили молдавского купца Иоанна, который отказался принять мусульманство. Bilgorod-Dniestrovsky. It is the underground prelate John Suchavsky church (14th - 17th centuries). |
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровський, Меморіал Слави.
Белгород-Днестровский, Мемориал Славы.
Bilgorod-Dniestrovsky. Glory Memorial.
Белгород-Днестровский, Мемориал Славы.
Bilgorod-Dniestrovsky. Glory Memorial.
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський, Свято-Вознесенський собор (пам'ятка архітектури XIX століття).
Дзвіниця чи завалилася, чи її тимчасово розібрали... Белгород-Днестровский, Свято-Вознесенский собор (памятник архитектуры XIX века). Колокольня или рухнула, или временно разобрана... Bilgorod-Dniestrovsky. Cathedral of the Ascension (of the Holy Thursday). |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський,
могила Волконських на території Свято-Вознесенського собору. Белгород-Днестровский, могила Волконских на территории Свято-Вознесенского собора. На каменной плите выбиты надписи:
«Свђтлђйшій князь
Григорій Петрович Волконской
Свђтлђйшая княгиня
Лидія Александровна Волконская
Жена Фельдмаршала
свђтлђйшая княгиня
Софія Григориевна Волконская» Bilgorod-Dniestrovsky. Cathedral of the Ascension (of the Holy Thursday). It is the grave of Volkonskies. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський, болгарська Свято-Георгіївська церква (пам'ятка архітектури XIX століття).
Белгород-Днестровский, болгарская Свято-Георгиевская церковь (памятник архитектуры XIX века). Bilgorod-Dniestrovsky. It is St. George church (Bulgarian). |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Білгород-Дністровський, на території болгарської Свято-Георгіївської церкви.
Белгород-Днестровский, на территории болгарской Свято-Георгиевской церкви. Bilgorod-Dniestrovsky. It is St. George church (Bulgarian). |
Фото червня 2008 року.
Білгород-Дністровський, церква Святого Миколая
(пам'ятка архітектури XIX століття).
Белгород-Днестровский, церковь Святого Николая
(памятник архитектуры XIX века).
Bilgorod-Dniestrovsky. Saint Nicholas church
(19th century).
(пам'ятка архітектури XIX століття).
Белгород-Днестровский, церковь Святого Николая
(памятник архитектуры XIX века).
Bilgorod-Dniestrovsky. Saint Nicholas church
(19th century).
За три кілометри від фортеці, біля самого берега Дністровського лиману, серед невеликих скель і самотніх чагарників розташована каплиця.
У цій каплиці, якраз посередині її, знаходиться джерело з холодною чистою водою. Джерело це відоме під різними назвами: "Парасковіїва криниця", "Криничка"...
Про походження цього джерела існує багато переказів.
Ось один з них: турки, захопивши край, вогнем і мечем насаджували серед місцевого християнського населення свою магометанську віру, але народ не бажав бути віровідступником. Одного разу турецькому паші донесли, що неподалік від фортеці на березі лиману живе юна красуня, дівчина-українка Парасковія. Попри свою молодість, вона користувалася любов'ю і пошаною у народу, часто за мудрою порадою йшли до неї навіть сивобороді люди похилого віку. Дізнавшись про популярність дівчини, турки вирішили схопити її і примусити прийняти мусульманство, розраховувавши, що народ за нею піде в їх віру. Так і зробили. Схопили яничари Парасковію, привели до володаря фортеці - паші. Розкрив перед дівчиною паша скрині з незчисленними скарбами, обіцяв їй багатого жениха, палац в Стамбулі. Парасковія була непохитна, вона не могла зрадити звичаям свого народу. Тоді Узун-паша заточив її в сиру холодну темницю. Багато днів і ночей просиділа вона там, стійко перенесла всі жалі та муки, але відступницею не стала. Набридло паші возитися з юною гординею, він вирішив розправитися з нею. Але не встиг паша переступити поріг темниці, як відбулося диво: окови раптом самі упали з рук і ніг дівчини, темниця розчинилася і Парасковія опинилася за мурами фортеці. Від такого дива паша остовпів, а дівчина не розгубилася: легкою ходою вона віддалялася від фортеці. Прийшовши до тями, паша крикнув яничарам: "Наздогнати втікачку!". Стражники кинулися в погоню. Вони бігли берегом лиману: здавалося, руки яничар ось-ось схоплять дівчину, але знову, о, диво! Дівчина немов розтанула в повітрі, а там, де востаннє ступила її нога, забило джерело чистої холодної води, на знак тілесної та душевної чистоти молодої християнки.
В 3-х километрах от крепости, у самого берега Днестровского лимана, среди небольших скал и одиноких кустарников расположена часовня. В этой часовне, как раз посередине ее, находится ключ с холодной чистой водой. Источник этот известен под различными названиями: "Парасковеева криница", "Криничка"... О происхождении этого источника существует много преданий.
Вот одно из них: турки, захватив край, огнем и мечом насаждали среди местного христианского населения свою магометанскую веру, но народ не желал быть вероотступником. Однажды турецкому паше донесли, что недалеко от крепости на берегу лимана живет юная красавица, девушка-украинка Парасковея. Несмотря на свою молодость, она пользовалась любовью и уважением у народа, часто за мудрым советом шли к ней даже седобородые старики. Узнав о популярности девушки, турки решили схватить ее и заставить принять мусульманство, рассчитывая, что народ за ней пойдет в их веру. Так и сделали. Схватили янычары Парасковею, привели к владыке крепости - паше. Раскрыл перед девушкой паша сундуки с несметными сокровищами, обещал ей богатого жениха, дворец в Стамбуле. Парасковея была непреклонна, она не могла изменить обычаям своего народа. Тогда Узун-паша заточил ее в сырую холодную темницу. Многие дни и ночи просидела она там, стойко перенесла все горести и мучения, но отступницей не стала. Надоело паше возиться с юной гордыней, он решил расправиться с ней. Но не успел паша переступить порог темницы, как чудо свершилось: оковы вдруг сами пали с рук и ног девушки, темница растворилась и Парасковея очутилась за крепостными стенами. От такого чуда паша остолбенел, а девушка не растерялась: легкой походкой она удалялась от крепостных стен. Опомнившись, паша крикнул янычарам: "Догнать беглянку!". Стражники бросились в погоню. Они бежали по берегу лимана: казалось, руки янычар вот-вот схватят девушку, но вновь, о, чудо! Девушка словно растаяла в воздухе, а там, где в последний раз ступила ее нога, забил родник чистой холодной воды, в знак телесной и душевной чистоты молодой христианки.
Ось один з них: турки, захопивши край, вогнем і мечем насаджували серед місцевого християнського населення свою магометанську віру, але народ не бажав бути віровідступником. Одного разу турецькому паші донесли, що неподалік від фортеці на березі лиману живе юна красуня, дівчина-українка Парасковія. Попри свою молодість, вона користувалася любов'ю і пошаною у народу, часто за мудрою порадою йшли до неї навіть сивобороді люди похилого віку. Дізнавшись про популярність дівчини, турки вирішили схопити її і примусити прийняти мусульманство, розраховувавши, що народ за нею піде в їх віру. Так і зробили. Схопили яничари Парасковію, привели до володаря фортеці - паші. Розкрив перед дівчиною паша скрині з незчисленними скарбами, обіцяв їй багатого жениха, палац в Стамбулі. Парасковія була непохитна, вона не могла зрадити звичаям свого народу. Тоді Узун-паша заточив її в сиру холодну темницю. Багато днів і ночей просиділа вона там, стійко перенесла всі жалі та муки, але відступницею не стала. Набридло паші возитися з юною гординею, він вирішив розправитися з нею. Але не встиг паша переступити поріг темниці, як відбулося диво: окови раптом самі упали з рук і ніг дівчини, темниця розчинилася і Парасковія опинилася за мурами фортеці. Від такого дива паша остовпів, а дівчина не розгубилася: легкою ходою вона віддалялася від фортеці. Прийшовши до тями, паша крикнув яничарам: "Наздогнати втікачку!". Стражники кинулися в погоню. Вони бігли берегом лиману: здавалося, руки яничар ось-ось схоплять дівчину, але знову, о, диво! Дівчина немов розтанула в повітрі, а там, де востаннє ступила її нога, забило джерело чистої холодної води, на знак тілесної та душевної чистоти молодої християнки.
В 3-х километрах от крепости, у самого берега Днестровского лимана, среди небольших скал и одиноких кустарников расположена часовня. В этой часовне, как раз посередине ее, находится ключ с холодной чистой водой. Источник этот известен под различными названиями: "Парасковеева криница", "Криничка"... О происхождении этого источника существует много преданий.
Вот одно из них: турки, захватив край, огнем и мечом насаждали среди местного христианского населения свою магометанскую веру, но народ не желал быть вероотступником. Однажды турецкому паше донесли, что недалеко от крепости на берегу лимана живет юная красавица, девушка-украинка Парасковея. Несмотря на свою молодость, она пользовалась любовью и уважением у народа, часто за мудрым советом шли к ней даже седобородые старики. Узнав о популярности девушки, турки решили схватить ее и заставить принять мусульманство, рассчитывая, что народ за ней пойдет в их веру. Так и сделали. Схватили янычары Парасковею, привели к владыке крепости - паше. Раскрыл перед девушкой паша сундуки с несметными сокровищами, обещал ей богатого жениха, дворец в Стамбуле. Парасковея была непреклонна, она не могла изменить обычаям своего народа. Тогда Узун-паша заточил ее в сырую холодную темницу. Многие дни и ночи просидела она там, стойко перенесла все горести и мучения, но отступницей не стала. Надоело паше возиться с юной гордыней, он решил расправиться с ней. Но не успел паша переступить порог темницы, как чудо свершилось: оковы вдруг сами пали с рук и ног девушки, темница растворилась и Парасковея очутилась за крепостными стенами. От такого чуда паша остолбенел, а девушка не растерялась: легкой походкой она удалялась от крепостных стен. Опомнившись, паша крикнул янычарам: "Догнать беглянку!". Стражники бросились в погоню. Они бежали по берегу лимана: казалось, руки янычар вот-вот схватят девушку, но вновь, о, чудо! Девушка словно растаяла в воздухе, а там, где в последний раз ступила ее нога, забил родник чистой холодной воды, в знак телесной и душевной чистоты молодой христианки.
Шабо - село на березі Дністровського лиману південніше за Білгород-Дністровський.
Заможну й квітучу колонію Шабо заснували у XIX столітті поблизу міста Білгород-Дністровський швейцарські переселенці щоб зайнятися улюбленою справою - елітним виноробством. Завезені шабськими колоністами швейцарські сорти винограду (а власне до Швейцарії шляхетні лози завіз сам «божественний Юлій», тобто Гай Юлій Цезар; це - не легенда, а історичний факт) чудово прижилися у Бессарабії. Навіть за радянських часів чиновникам не вдалося занапастити лозу в Шабо. І сьогодні шабські вина є гордістю українського виноробства.
Щодо походження назви одного з найкращих і найвідоміших Шабських вин - «Шабський рубін» (вино виноградне напівсолодке червоне) розповідають такий переказ:
Повертаючись до сучасності слід зауважити, що донедавна «шабські вина» вироблялися на заводі ТОВ «Винконцерн» (Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська) під торговою маркою «Винко». Однак, із придбанням донецьким «Олімп» виняткових прав на продаж продукції цієї торговоїю марки, їх якість різко погіршилася, після чого вони фактично зникли з полиць наших крамниць. На щастя, зараз чудові оригінальні шабські вина, наче фенікс, «воскресли з попелу» під торговою маркою «Шабо».
Шабо - село на берегу Днестровского лимана южнее Белгород-Днестровского.
Зажиточную и процветающую колонию Шабо основали в XIX веке невдалеке города Белгород-Днестровский швейцарские переселенцы, чтобы заняться любимым делом - элитным виноделием. Завезенные шабскими колонистами швейцарские сорта винограда (а собственно в Швейцарию благородные лозы завез сам «божественный Юлий», то есть Гай Юлий Цезарь; это - не легенда, а исторический факт) прекрасно прижились в Бессарабии. Даже в советское время чиновникам не удалось погубить лозу в Шабо. И сегодня шабские вина является гордостью украинского виноделия.
Относительно происхождения названия одного из самых лучших и известных Шабских вин - «Шабский рубин» (вино виноградное полусладкое красное) рассказывают такую историю:
Возвращаясь к современности следует заметить, что до недавнего времени «шабские вина» производились на заводе ООО «Винконцерн» (Белгород-Днестровский, ул. Кишиневская) под торговой маркой «Винко». Однако, с приобретением донецким «Олимп» исключительных прав на продажу вин этой торговой марки, их качество резко ухудшилось, после чего они фактически исчезли с полок наших магазинов. К счастью, ныне прекрасные оригинальные шабские вина, будто фенікс, «воскресли из пепла» под торговой маркой «Шабо».
Заможну й квітучу колонію Шабо заснували у XIX столітті поблизу міста Білгород-Дністровський швейцарські переселенці щоб зайнятися улюбленою справою - елітним виноробством. Завезені шабськими колоністами швейцарські сорти винограду (а власне до Швейцарії шляхетні лози завіз сам «божественний Юлій», тобто Гай Юлій Цезар; це - не легенда, а історичний факт) чудово прижилися у Бессарабії. Навіть за радянських часів чиновникам не вдалося занапастити лозу в Шабо. І сьогодні шабські вина є гордістю українського виноробства.
Щодо походження назви одного з найкращих і найвідоміших Шабських вин - «Шабський рубін» (вино виноградне напівсолодке червоне) розповідають такий переказ:
«Уранія, жінка Луї-Венсенн Тардана, за традицією опустила родовий перстень з рубіном у
дароване чоловіком на честь двадцятиріччя шлюбу чудове червоне вино:
"У цьому вині буде i моя любов до тебе, Луї!"
Диво, але колір напою та каменю зійшлись! На честь великого кохання подружжя це вино й одержало назву "Шабський рубін"»
У наступні після того два роки воно завоювало п'ять Гран-прі на різних винних ярмарках.
Диво, але колір напою та каменю зійшлись! На честь великого кохання подружжя це вино й одержало назву "Шабський рубін"»
Повертаючись до сучасності слід зауважити, що донедавна «шабські вина» вироблялися на заводі ТОВ «Винконцерн» (Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська) під торговою маркою «Винко». Однак, із придбанням донецьким «Олімп» виняткових прав на продаж продукції цієї торговоїю марки, їх якість різко погіршилася, після чого вони фактично зникли з полиць наших крамниць. На щастя, зараз чудові оригінальні шабські вина, наче фенікс, «воскресли з попелу» під торговою маркою «Шабо».
Шабо - село на берегу Днестровского лимана южнее Белгород-Днестровского.
Зажиточную и процветающую колонию Шабо основали в XIX веке невдалеке города Белгород-Днестровский швейцарские переселенцы, чтобы заняться любимым делом - элитным виноделием. Завезенные шабскими колонистами швейцарские сорта винограда (а собственно в Швейцарию благородные лозы завез сам «божественный Юлий», то есть Гай Юлий Цезарь; это - не легенда, а исторический факт) прекрасно прижились в Бессарабии. Даже в советское время чиновникам не удалось погубить лозу в Шабо. И сегодня шабские вина является гордостью украинского виноделия.
Относительно происхождения названия одного из самых лучших и известных Шабских вин - «Шабский рубин» (вино виноградное полусладкое красное) рассказывают такую историю:
«Урания, жена Луи-Венсенн Тардана, по традиции опустила родовой перстень с рубином в
подаренное супругом в честь двадцатилетия брака прекрасное красное вино: "В этом вине будет и моя любовь к тебе, Луи!"
Чудо, но цвета напитка и камня совпали! В честь великой любви супругов это вино и получило название "Шабский рубин".
В последующие за этим два года оно завоевало пять Гран-при на различных винных ярмарках.
Чудо, но цвета напитка и камня совпали! В честь великой любви супругов это вино и получило название "Шабский рубин".
Возвращаясь к современности следует заметить, что до недавнего времени «шабские вина» производились на заводе ООО «Винконцерн» (Белгород-Днестровский, ул. Кишиневская) под торговой маркой «Винко». Однако, с приобретением донецким «Олимп» исключительных прав на продажу вин этой торговой марки, их качество резко ухудшилось, после чего они фактически исчезли с полок наших магазинов. К счастью, ныне прекрасные оригинальные шабские вина, будто фенікс, «воскресли из пепла» под торговой маркой «Шабо».
Затока - курортне селище біля самого гирла Дністровського лиману...
...Одесити - у своєму репертуарі: курорт - не занадто "престижний", умови тут - здебільшого абиякі, море та пляж - так-сяк, та ціни правлять чималі...
Затока - курортный поселок у самого устья Днестровского лимана...
...Одесситы - в своем репертуаре: курорт - не слишком "престижный", условия здесь - преимущественно неважные, море и пляж - посредственные, а цены запрашивают немалые...
...Одесити - у своєму репертуарі: курорт - не занадто "престижний", умови тут - здебільшого абиякі, море та пляж - так-сяк, та ціни правлять чималі...
Затока - курортный поселок у самого устья Днестровского лимана...
...Одесситы - в своем репертуаре: курорт - не слишком "престижный", условия здесь - преимущественно неважные, море и пляж - посредственные, а цены запрашивают немалые...
Фото червня 2008 року. |
Затока, міст над гирлом Дністровського лиману
(Дністровсько-Цареградське гирло). Вид з боку моря. Затока, мост над устьем Днестровского лимана (Днестровско-Цареградское гирло). Вид со стороны моря. Zatoka. It is the bridge across Dniester mouth. |
Фото червня 2008 року.
Затока, вид на Дністровський лиман (панорама ~120°). Над лиманом заходить Сонце.
Затока, вид на Днестровский лиман (панорама ~120°). Закат Солнца над лиманом.
Zatoka. A view of the Dniester estuary (panorama ~120°). Sunset.
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Затока.
Над лиманом заходить Сонце. Затока. Закат Солнца над лиманом. Zatoka. Dniester estuary. Sunset. |
Фото червня 2008 року. |
Затока, морський пляж увечері.
Затока, морской пляж вечером. Zatoka. Evening beach. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Затока, на набережній увечері.
Затока, на набережной вечером. Zatoka. Evening embankment. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Фото червня 2008 року. |
Затока. Досить колоритна забудова селища.
Затока. Достаточно колоритная застройка поселка. Zatoka. |
Першоджерела:
# Буклет «Средневековая крепость XIII-XV веков. Белгород-Днестровский»; Т.Белая, И.Кравец, А.Здоровецкая.
# Буклет «Украина. Белгород-Днестровский, 2500 лет. Легенды Аккерманской крепости»; А.Гайдамаченко, А.Лебедева, С.Авраменко; тип. «Моряк», Одесса.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Автомобільна прогулянка Україною»; І.Лилько, Ю.Ференцева, А.Глазовий, І.Чеховський; «Балтія-Друк», Київ-2008.
# Буклет «Украина. Белгород-Днестровский, 2500 лет. Легенды Аккерманской крепости»; А.Гайдамаченко, А.Лебедева, С.Авраменко; тип. «Моряк», Одесса.
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# «500 чарівних куточків України, які варто відвідати»; Т.Лагунова, Ю.Кашуба;Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Харків-2007.
# Путівник «Автомобільна прогулянка Україною»; І.Лилько, Ю.Ференцева, А.Глазовий, І.Чеховський; «Балтія-Друк», Київ-2008.
До переліку фотосерій
