Летичів - велике селище міського типу (близько 10,6 тис. мешканців) і центр району
Хмельницької області.
Розташоване на правому березі річки Південний Буг при впаданні в нього річки Вовк.
У XII-XIII століттях ця територія входила до складу Болоховської землі.
Вважається, що Летичів було засновано після захоплення цих земель в 1362 році Великим князівством Литовським.
Перша документальна згадка про місцеву фортецю датується 1411 роком, а 1429 року поселення зарахували до категорії міст.
Після захоплення краю Польщею в 1434 році Летичів став королівським містом і 1466 року одержав Магдебурзьке право.
У XV-XVI століттях місто багаторазово зазнавало спустошливих набігів кримських татар і турків.
1598 року кам'янецький староста Я. Потоцький за вказівкою королівського уряду замінив дерев'яну фортецю Летичева кам'яною.
Від неї дотепер збереглися фрагменти стін і ефектна Кругла вежа.
У роки Визвольної війни 1648-1654 років місто було у районі активних бойових дій. Населення також брало участь у селянсько-гайдамацькому повстанні 1734 року. Летичев - большой поселок городского типа (около 10,6 тыс. жителей) и центр района Хмельницкой области. Расположен на правом берегу реки Южный Буг при впадении в него речки Волк. В XII-XIII веках эта территория входила в состав Болоховской земли. Считается, что Летичев был основан после захвата этих земель в 1362 году Великим княжеством Литовским. Первое документальное упоминание о местной крепости датируется 1411 годом, а в 1429 году поселение причислили к категории городов. После захвата края Польшей в 1434 году Летичев стал королевским городом и в 1466 году получил Магдебургское право. В XV-XVI веках город многократно испытывал опустошительные набеги крымских татар и турок. В 1598 году каменецкий староста Я. Потоцкий по указанию королевского правительства заменил деревянную крепость Летичева на каменную. От нее доныне сохранились фрагменты стен и эффектная Круглая башня. В годы Освободительной войны 1648-1654 годов город был в районе активных боевых действий. Население также принимало участие в крестьянско-гайдамацком восстании 1734 года. |
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
По сусідству із залишками фортеці розташований комплекс споруд заснованого Я. Потоцьким домініканського монастиря.
Костел Успіння (1606-1638 роки) невдовзі після спорудження було зруйновано козаками Б. Хмельницького (1648 рік)
і згодом відновлено (1688, 1724 роки).
Цей костел знаменитий своєю іконою летичівської Божої Матері - покровительки Волині та Поділля.
Під час Визвольної війни українського народу її відвезли до Львова, та 1772 року повернули в Летичів,
а з приходом радянської влади ікону евакуювали до Любліна.
По соседству с остатками крепости расположен комплекс сооружений основанного Я. Потоцким доминиканского монастыря. Костел Успения (1606-1638 годы) вскоре после постройки был разрушен казаками Б. Хмельницкого (1648 год) и впоследствии восстановлен (1688, 1724 года). Этот костел знаменит своей иконой летичевской Божьей Матери - покровительницы Волыни и Подолья. Во время Освободительной войны украинского народа её отвезли во Львов, но в 1772 году вернули в Летичев, а с приходом советской власти икону эвакуировали в Люблин. |
|||||
|
|||||
Хмельницька область. Летичів.
Михайлівська церква, XVII століття. В 1836 році церкву було перебудовано. Є характерним зразком церковної захисної споруди. Хмельницкая область. Летичев. Михайловская церковь, XVII век. В 1836 году церковь была перестроена. Является характерным образцом церковного оборонительного сооружения. |
|||||
Хмельницька область. Летичів.
У центрі селища. Хмельницкая область. Летичев. В центре посёлка. |
|||||
Першоджерела:
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Вікіпедія. # Інформаційні таблиці відповідних об’єктів. |
|||||
Усі права застережено. © 2003-2013 Сергій Клименко |
|
|
|
|