На захід від
Байдарських воріт
здалеку видно велетня - Ільяс-Кая («скеля Іллі»).
З неї відкривається погляду гірський амфітеатр Ласпі. Він менше ялтинського та більш дикий і суворий.
Скелі Ласпі - вапняковий масив із оригінальними формами вивітрювання та розрідженими чагарниками
приморського південнобережного лісу.
Замикає гірський амфітеатр Ласпі найвищий із мисів Чорного моря -
Айя.
Від Ільяс-Кая трьома гігантськими ступенями
збігають первозданні «сходи» до мису Сарич, увінчаного шаховою турою маяка.
Це - найпівденніша точка Криму й України. Обривисті кручі прямовисно йдуть углиб моря ще на вісімдесят метрів.
За мисом Сарич - бухта Ласпі. Вона глибока та зручна для стоянки великих судів.
Проте в цій зоні буває так звана «штовханина» води, з якою важко впоратися паруснику.
От чому великий мариніст І. К. Айвазовський багато корабельних аварій написав саме на фоні
мису Айя.
Цей неприступний мис - межа Південного берегу Криму.
Байдарські ворота, що над Форосом (висота 527 метрів над рівнем моря), є рубежем, де,
за словами А. К. Толстого, «зубчатою стіною від півдня північ відокремлено».
Западнее Байдарских ворот издали виден исполин - Ильяс-Кая («скала Ильи»). С нее открывается взору горный амфитеатр Ласпи. Он меньше ялтинского и более дик и суров. Скалы Ласпи - известняковый массив с оригинальными формами выветривания и разреженными зарослями приморского южнобережного леса. Замыкает горный амфитеатр Ласпи высочайший из мысов Черного моря - Айя. Oт Ильяс-Кая тремя гигантскими ступенями сбегает первозданная «лестница» к мысу Сарыч, увенчанному шахматной турой маяка. Это - самая южная точка Крыма и Украины. Обрывистые утесы отвесно уходят вглубь моря еще на восемьдесят метров. За мысом Сарыч - бухта Ласпи. Она глубока и удобна для стоянки больших судов. Но в этой зоне бывает так называемая «толчея» воды, с которой трудно справиться паруснику. Вот почему многие кораблекрушения великий маринист И. К. Айвазовский написал именно на фоне мыса Айя. Этот неприступный мыс - граница Южного берега Крыма. Байдарские ворота, что над Форосом (высота 527 метров над уровнем моря), являются рубежом, где, по словам А. К. Толстого, «зубчатою стеной от юга север отделен».
Западнее Байдарских ворот издали виден исполин - Ильяс-Кая («скала Ильи»). С нее открывается взору горный амфитеатр Ласпи. Он меньше ялтинского и более дик и суров. Скалы Ласпи - известняковый массив с оригинальными формами выветривания и разреженными зарослями приморского южнобережного леса. Замыкает горный амфитеатр Ласпи высочайший из мысов Черного моря - Айя. Oт Ильяс-Кая тремя гигантскими ступенями сбегает первозданная «лестница» к мысу Сарыч, увенчанному шахматной турой маяка. Это - самая южная точка Крыма и Украины. Обрывистые утесы отвесно уходят вглубь моря еще на восемьдесят метров. За мысом Сарыч - бухта Ласпи. Она глубока и удобна для стоянки больших судов. Но в этой зоне бывает так называемая «толчея» воды, с которой трудно справиться паруснику. Вот почему многие кораблекрушения великий маринист И. К. Айвазовский написал именно на фоне мыса Айя. Этот неприступный мыс - граница Южного берега Крыма. Байдарские ворота, что над Форосом (высота 527 метров над уровнем моря), являются рубежом, где, по словам А. К. Толстого, «зубчатою стеной от юга север отделен».
|
Краєвид Ласпінської бухти та
мису Сарич (панорама ~120°). Пейзаж Ласпинской бухты и мыса Сарыч (панорама ~120°). |
Урочища Батилиман і Ласпі інколи називають кримською Африкою за сухість клімату,
спеку та захищеність від вітрів. Скельні нагромадження в воді виглядають досить небезпечними,
проте штормить тут дуже рідко, а вода між скель чистісінька та наповнена життям:
серед мальовничих водоростей ховаються мідії, снують краби та рибка.
На схили гір видираються вічнозелені дерева, вік багатьох із яких наближається до тисячі років.
Аромат деревовидного ялівцю та вібрації цикад заповнюють увесь цей «загублений світ»,
що відгороджений від цивілізації прямовисними скелями майже кілометрової висоти.
Із крупних курортних установ тут розташовані будинок відпочинку «Ласпі», колишній піонертабір Держплану УРСР «Ласпі», база відпочинку «Батилиман». На останній, до речі, я двічі відпочивав в юнацькі роки і на все життя у мене залишилися незабутні враження від цієї чарівної місцевості.
Урочища Батилиман и Ласпи иногда называют крымской Африкой за сухость климата, жару и защищенность от ветров. Скальные хаосы в воде выглядят достаточно опасными, но штормит здесь очень редко, а вода между скал чистейшая и наполнена жизнью: среди живописных водорослей прячутся мидии, снуют крабы и рыбешка. На склоны гор карабкаются вечнозеленые деревья, возраст многих из которых приближается к тысяче лет. Аромат древовидного можжевельника и вибрации цикад заполняют этот «затерянный мир», отгороженный от цивилизации отвесными скалами почти километровой высоты.
Из крупных курортных учреждений здесь расположены дом отдыха «Ласпи», бывший пионерлагерь Госплана УССР «Ласпи», база отдыха «Батилиман». На последней, кстати, я дважды отдыхал в юношеские годы и на всю жизнь у меня остались неизгладимые впечатления от этой очаровательной местности.
The natural boundaries Batylyman and Laspy are sometimes called “Crimean Africa” because of dryness of climate, heat and protected from winds. The rocky chaos in water the water appears enough dangerous, but here’re stormy very rarely, and the water between rocks is the cleanest and filled with life: among picturesque water-plants mussels are hidden, crabs and small fish scamper about. Evergreen trees clamber on the slopes of mountains, age of many of which approaches thousand years. The aroma of treelike juniper and vibration of cicadas fills this «forgotten world» which is shut off from civilization by sheer cliffs almost kilometre height.
Із крупних курортних установ тут розташовані будинок відпочинку «Ласпі», колишній піонертабір Держплану УРСР «Ласпі», база відпочинку «Батилиман». На останній, до речі, я двічі відпочивав в юнацькі роки і на все життя у мене залишилися незабутні враження від цієї чарівної місцевості.
Урочища Батилиман и Ласпи иногда называют крымской Африкой за сухость климата, жару и защищенность от ветров. Скальные хаосы в воде выглядят достаточно опасными, но штормит здесь очень редко, а вода между скал чистейшая и наполнена жизнью: среди живописных водорослей прячутся мидии, снуют крабы и рыбешка. На склоны гор карабкаются вечнозеленые деревья, возраст многих из которых приближается к тысяче лет. Аромат древовидного можжевельника и вибрации цикад заполняют этот «затерянный мир», отгороженный от цивилизации отвесными скалами почти километровой высоты.
Из крупных курортных учреждений здесь расположены дом отдыха «Ласпи», бывший пионерлагерь Госплана УССР «Ласпи», база отдыха «Батилиман». На последней, кстати, я дважды отдыхал в юношеские годы и на всю жизнь у меня остались неизгладимые впечатления от этой очаровательной местности.
The natural boundaries Batylyman and Laspy are sometimes called “Crimean Africa” because of dryness of climate, heat and protected from winds. The rocky chaos in water the water appears enough dangerous, but here’re stormy very rarely, and the water between rocks is the cleanest and filled with life: among picturesque water-plants mussels are hidden, crabs and small fish scamper about. Evergreen trees clamber on the slopes of mountains, age of many of which approaches thousand years. The aroma of treelike juniper and vibration of cicadas fills this «forgotten world» which is shut off from civilization by sheer cliffs almost kilometre height.
Ласпінський перевал, пам'ятник-барельєф Н. Г. Гаріну-Міхайловському.
Н. Г. Гарін-Михайловський (1852-1906) - відомий письменник, талановитий інженер-будівельник, що працював над проектом першої дороги Ялта-Севастополь.
Поруч встановлено дві меморіальні дошки (російською мовою), які нагадують, що:
Ласпинский перевал, памятник-барельеф Н. Г. Гарину-Михайловскому.
Н. Г. Гарин-Михайловский (1852-1906) - известный писатель, талантливый инженер-строитель, работавший над проектом первой дороги Ялта-Севастополь.
Рядом установлены две мемориальные доски, напоминающие, что:
Н. Г. Гарін-Михайловський (1852-1906) - відомий письменник, талановитий інженер-будівельник, що працював над проектом першої дороги Ялта-Севастополь.
Поруч встановлено дві меморіальні дошки (російською мовою), які нагадують, що:
«Дорогу Севастополь-Ялта було споруджено трестом "Південшляхбуд" Міншляхбуду УРСР за проектом
Київського філіалу Союзшляхпроект, будівництво завершено в 1972 році»
та
«При будівництві автомобільної дороги через Ласпінський перевал використовувалися дослідження,
які вперше в 1903-1904 рр. здійснив Н. Г. Гарін-Михайловський, інженер-будівельник,
відомий російський письменник»
Нова траса Ялта-Севастополь пройшла нижче Байдарських воріт.
Ласпинский перевал, памятник-барельеф Н. Г. Гарину-Михайловскому.
Н. Г. Гарин-Михайловский (1852-1906) - известный писатель, талантливый инженер-строитель, работавший над проектом первой дороги Ялта-Севастополь.
Рядом установлены две мемориальные доски, напоминающие, что:
«Дорога Севастополь-Ялта была построена трестом "Юждорстрой" Миндорстроя УССР по проекту
Киевского филиала Союздорпроект, строительство завершено в 1972 году»
и
«При строительстве автомобильной дороги через Ласпинский перевал использовались изыскания,
которые впервые в 1903-1904 гг. осуществил Н. Г. Гарин-Михайловский, инженер-строитель,
известный русский писатель»
Новая трасса Ялта-Севастополь прошла ниже Байдарских ворот.
|
|
Ласпінський перевал, храм-каплиця Різдва Христова.
Храм-каплиця Різдва Христова споруджено на честь 2000-річчя Різдва Христова. Храм було закладено в червні 1998 року, а будівництво його завершено в червні 2003 року. Головний архітектор проекту - Григорьянц Георгій Саркисович. Ласпинский перевал, храм-часовня Рождества Христова. Храм-часовня Рождества Христова построен в честь 2000-летия Рождества Христова. Храм был заложен в июне 1998 года, а строительство его завершено в июне 2003 года. Главный архитектор проекта - Григорьянц Георгий Саркисович. |
Ласпінський перевал, храм-каплиця Різдва Христова.
Всередині храму.
Ласпинский перевал, храм-часовня Рождества Христова.
Внутри храма.
Всередині храму.
Ласпинский перевал, храм-часовня Рождества Христова.
Внутри храма.
Першоджерела:
# «Крым. Туристская карта», видання «СВІТ», Сімферополь-2004.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва−1985.
# «Ялта. Очерк-путеводитель», Б. Петров, Н. Новиков, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
# «Крым. Туристская карта», Главное Управление Геодезии и Картографии при Совете Министров СССР, Москва−1985.
# «Ялта. Очерк-путеводитель», Б. Петров, Н. Новиков, издательство «Таврия», Симферополь-1977.
До розділу "Визначні пам'ятки Криму"