Бучач - стародавнє місто (12,6 тис. жителів), розташоване на крутих схилах вузької долини річки Стрипа.
Районний центр Тернопільської області.
Перша згадка про Бучач датується 1397 роком, а 1515 року йому було надано Магдебурзьке право.
Над містом височіють руїни найдавнішої споруди Бучача - замку, зведеного в XIV столітті. Тоді містом володіли Бучацкі.
Згодом замок перебудували (XVI століття) і пізніше частково розібрали на будматеріали (XIX століття).
Найдавніші культові споруди міста - церква в урочищі Монастирок
(зразок подільської кам'яної архітектури XVI століття) і Миколаївська церква (псевдовізантійський стиль, 1610 рік).
У XVII столітті Бучач по черзі захоплювали козаки, татари та турки.
Останні, згідно з польсько-турецьким мирним договором (1672 рік) поділивши місто по річці на польську та турецьку частини
(про що дотепер нагадують прикордонні камені), залишалися тут довше за інших - одинадцять років.
Із середини XVI століття місто стає вотчиною Потоцьких.
У створенні розмаїтого архітектурного вигляду Бучача більше за інших домігся М. Потоцький.
Бучач - древний город (12,6 тыс. жителей), расположенный на крутых склонах узкой долины речки Стрыпа. Районный центр Тернопольской области. Первое упоминание о Бучаче датируется 1397 годом, а в 1515 году ему было предоставлено Магдебургское право. Над городом возвышаются руины самого давнего сооружения Бучача - замка, возведенного в XIV веке. Тогда городом владели Бучацкие. Впоследствии замок перестроили (XVI век) и позднее частично разобрали на стройматериалы (XIX век). Самые давние культовые сооружения города - церковь в урочище Монастырок (образец подольской каменной архитектуры XVI века) и Николаевская церковь (псевдовизантийский стиль, 1610 год). В XVII веке Бучач по очереди захватывали казаки, татары и турки. Последние, согласно польско-турецкому мирному договору (1672 год), разделив город по реке на польскую и турецкую части (о чем доныне напоминают пограничные камни), оставались здесь дольше других - одиннадцать лет. С середины XVI века город становится вотчиной Потоцких. В создании разнообразного архитектурного облика Бучача больше других добился М. Потоцкий.
Бучач - древний город (12,6 тыс. жителей), расположенный на крутых склонах узкой долины речки Стрыпа. Районный центр Тернопольской области. Первое упоминание о Бучаче датируется 1397 годом, а в 1515 году ему было предоставлено Магдебургское право. Над городом возвышаются руины самого давнего сооружения Бучача - замка, возведенного в XIV веке. Тогда городом владели Бучацкие. Впоследствии замок перестроили (XVI век) и позднее частично разобрали на стройматериалы (XIX век). Самые давние культовые сооружения города - церковь в урочище Монастырок (образец подольской каменной архитектуры XVI века) и Николаевская церковь (псевдовизантийский стиль, 1610 год). В XVII веке Бучач по очереди захватывали казаки, татары и турки. Последние, согласно польско-турецкому мирному договору (1672 год), разделив город по реке на польскую и турецкую части (о чем доныне напоминают пограничные камни), оставались здесь дольше других - одиннадцать лет. С середины XVI века город становится вотчиной Потоцких. В создании разнообразного архитектурного облика Бучача больше других добился М. Потоцкий.
Фото липня 2004 року. |
Фото вересня 2016 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач, Майдан Волі.
Ратуша (1750-1751 роки) є найбільш вражаючою й ефектною спорудою міста. Бучач, Майдан Воли. Ратуша (1750-1751 годы) является самым впечатляющим и эффектным сооружением города. |
Цю ратушу в Бучачі збудовано за проектом архітектора Б. Меретіна, прикрашено скульптурами незрівнянного Я. Пінзеля.
Висота - 35 м.
Відрізняється своїми скульптурними композиціями.
Є видатним твором цивільної архітектури XVIII століття.
Эта ратуша в Бучаче была построена по проекту архитектора Б. Меретина, украшена скульптурами несравненного Я. Пинзеля. Высота - 35 м. Отличается своими скульптурными композициями. Является выдающимся произведением гражданской архитектуры XVIII века.
Эта ратуша в Бучаче была построена по проекту архитектора Б. Меретина, украшена скульптурами несравненного Я. Пинзеля. Высота - 35 м. Отличается своими скульптурными композициями. Является выдающимся произведением гражданской архитектуры XVIII века.
Фото лютого 2025 року.
Бучач. Пам'ятник Тарасові Шевченку.
Встановлений 1994 року в центрі Бучача на Майдані Волі біля ратуші. Виготовлений з граніту, висота скульптури - 3,5 м, постамента - 0,6 м. Автори пам'ятника - скульптор Володимир Савчук та архітектор Микола Бевз.
Бучач. Памятник Тарасу Шевченко в центре Бучача на Майдане Воли у ратуши.
Установлен в 1994 году в центре Бучача на Майдане Воли возле ратуши. Изготовлен из гранита, высота скульптуры - 3,5 м, постамента - 0,6 м. Авторы памятника - скульптор Владимир Савчук и архитектор Николай Бевз.
Встановлений 1994 року в центрі Бучача на Майдані Волі біля ратуші. Виготовлений з граніту, висота скульптури - 3,5 м, постамента - 0,6 м. Автори пам'ятника - скульптор Володимир Савчук та архітектор Микола Бевз.
Бучач. Памятник Тарасу Шевченко в центре Бучача на Майдане Воли у ратуши.
Установлен в 1994 году в центре Бучача на Майдане Воли возле ратуши. Изготовлен из гранита, высота скульптуры - 3,5 м, постамента - 0,6 м. Авторы памятника - скульптор Владимир Савчук и архитектор Николай Бевз.
Фото липня 2004 року. |
Фото липня 2004 року. |
Бучач. Хрестовоздвиженська церква Василіянського монастиря, 1765-1771 роки.
Споруджено за проектом архітектора Готфріда Гофмана на місці знесеного костьолу св. Христа, в стилі пізнього бароко для Василіанського монастиря на кошти Миколи Потоцького. Монастирські келії було споруджено у XVII столітті. В інтер’єрі церкви збереглися розписи XVIII століття. Шість дерев'яних скульптур вирізував львівський скульптор Микола Фільовіч. Бучач. Крестовоздвиженская церковь Василианского монастыря, 1765-1771 годы. Сооружена по проекту архитектора Готфрида Гофмана на месте снесенного костела св. Христа, в стиле позднего барокко для Василианского монастыря на средства Николая Потоцкого. Монастырские кельи были построены в XVII веке. В интерьере церкви сохранились росписи XVIII века. Шесть деревянных скульптур вырезал львовский скульптор Николай Филевич. |
Фото червня 2008 року. |
Фото вересня 2016 року. |
Бучач. Види Василіянського монастиря та Хрестовоздвиженської церкви (1765-1771 роки).
Бучач. Виды Василианского монастыря и Крестовоздвиженской церкви (1765-1771 годы). |
Фото вересня 2016 року. |
Фото вересня 2016 року. |
Храм Успіння Пресвятої Богородиці - Успенський костьол
(Костел Успіння Діви Марії, Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Костел Матері Божої Святого Скапулярію в Бучачі, костел францисканців)
у стилі пізнього бароко, 1761-1763 роки.
Бучач. Храм Успения Пресвятой Богородицы - Успенский костёл в стиле позднего барокко, 1761-1763 годы. |
Фото липня 2004 року.
Бучач. Церква Св. Покрови - Покровська церква, 1764 рік.
Споруджена за проектом архітектора Бернарда Маретіна в стилі пізнього бароко. Скульптор Пінзель. Збереглося унікальне різьблення по дереву.
Бучач. Церковь Св. Покровы - Покровская церковь, 1764 год.
Сооружена по проекту архитектора Бернарда Маретина в стиле позднего барокко. Скульптор Пинзель. Сохранилась уникальная резьба по дереву.
Споруджена за проектом архітектора Бернарда Маретіна в стилі пізнього бароко. Скульптор Пінзель. Збереглося унікальне різьблення по дереву.
Бучач. Церковь Св. Покровы - Покровская церковь, 1764 год.
Сооружена по проекту архитектора Бернарда Маретина в стиле позднего барокко. Скульптор Пинзель. Сохранилась уникальная резьба по дереву.
Фото вересня 2016 року.
Бучач. Пам'ятник учасникам бойових дій в Афганістані у 1979-1989 роках.
У Бучачі також варто оглянути такі об'єкти:
Бучач. Памятник участникам боевых действий в Афганистане в 1979-1989 годах.
В Бучаче также стоит осмотреть следующие объекты:
У Бучачі також варто оглянути такі об'єкти:
Миколаївська церква (1610 рік) з дзвіницею XIX століття.
Було споруджено на кошти дружини Стефана Потоцкого - Марії.
В архітектурі споруди помітний вплив візантійського стилю.
Мала оборонний характер.
Церква Преображення Господнього в урочищі Монастирьок (XV–XVI століття) - одна з рідкісних пам'яток в Україні, пам'ятка архітектури національного значення. Мала оборонний характер і використовувалась як фортеця. Зразок подільської мурованої архітектури XVII століття.
Церква Преображення Господнього в урочищі Монастирьок (XV–XVI століття) - одна з рідкісних пам'яток в Україні, пам'ятка архітектури національного значення. Мала оборонний характер і використовувалась як фортеця. Зразок подільської мурованої архітектури XVII століття.
Бучач. Памятник участникам боевых действий в Афганистане в 1979-1989 годах.
В Бучаче также стоит осмотреть следующие объекты:
Николаевская церковь (1610 год) с колокольней XIX века.
Построена на средства жены Стефана Потоцкого - Марии.
В архитектуре сооружения заметно влияние византийского стиля.
Имела оборонительный характер.
Церковь Преображения Господня в урочище Монастырек (XV–XVI век) - один из редчайших памятников в Украине, памятник архитектуры национального значения. Имела оборонительный характер и служила крепостью. Образец подольской каменной архитектуры XVII век.
Церковь Преображения Господня в урочище Монастырек (XV–XVI век) - один из редчайших памятников в Украине, памятник архитектуры национального значения. Имела оборонительный характер и служила крепостью. Образец подольской каменной архитектуры XVII век.
Фото липня 2004 року. |
Фото вересня 2016 року. |
Бучач. Замок (XIV століття) над річкою Стрипа.
На скелі над річкою Стрипа збереглися рештки оборонних мурів. Замок споруджено в стилі ренесансу. Репрезентує оборонну архітектуру Поділля XIV-XVI століть. На початку XIX століття господарі замку дозволили розібрати його на будівельні матеріали, що призвело до остаточного його руйнування. Бучач. Замок (XIV век) над речкой Стрыпа. На скале над речкой Стрыпа сохранились остатки оборонительных стен. Замок сооружен в стиле ренессанса. Представляет оборонительную архитектуру Подолья XIV-XVI веков. В начале XIX века хозяева замка позволили разобрать его на строительные материалы, что привело к окончательному его разрушению. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач. Замок (XIV століття). Види іззовні.
Бучач. Замок (XIV век). Виды снаружи. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач. Замок (XIV століття). Види іззовні.
Бучач. Замок (XIV век). Виды снаружи. |
Фото лютого 2025 року.Панорама (~180°) внутрішньої території фортеці.
Замок в Бучачі є пам’яткою архітектури національного значення. У документах він відомий з 1373 року як резиденція магнатів Бучацьких гepба Абданк.
Збудований на місці городища ХІІІ століття на платоподібному підвищеному мисі правого берега Стрипи, що давало природній захист із трьох боків. У плані замок є викривленим овалом з трьома вежами. Найдавнішою є північна частина замку. Будувався він з місцевого каменю пісковика різних відтінків. Товщина мурів сягає 3,5 метрів. Мури в три яруси прорізані бійницями для вогнепальної зброї. В окремих місцях збереглись рештки кам'яних консолей, на яких розміщувались дерев'яні бойові галереї.
1501 року помер Яків Бучацький, останній чоловік з роду Бучацьких. Замок як посаг перейшов до його доньки Катерини, котра вийшла заміж за Яна Творовського. Для продовження роду Бучацьких, Ян Творовський взяв прізвище своєї дружини. Родина Творовських значно укріпила замок.
З XVII століття Бучацький замок перейшов у володіння родини Потоцьких. Південна частина твердині була значно розширена, товщина мурів становила 4 метри, а зі східного та західного боків добудували дві великі напівкруглі бастеї. Вздовж північної частини замку були розташовані господарські та житлові приміщення, двоповерховий палац у стилі ренесанс, який з боку подвір'я прикрашали галереї з аркадами.
Під час польсько-турецької війни у 1672 році татарська армія на чолі з султаном Магометом IV оточила Бучач. 18 жовтня 1672 року в Бучачі був підписаний Бучацький мирний договір між Османською імперією та Річчю Посполитою. Цей договір не був ратифікований сеймом. 1676 року турецько-татарська армія під проводом Ібрагіма Шишмана захопила бучацький замок. 1678 року польський король Ян Собеський відвідав Бучач і наказав власнику відбудувати замок.
На початку XVIII століття твердиню перебудували на палацовий комплекс. Бійниці в мурах і вежах перетворили на вікна. На початку ХІХ століття брати-близнюки Павло та Каєтан Потоцькі дозволили місцевим жителям розбирати оборонні мури замку для будівельних потреб.
Бучач. Замок (XIV век). Панорама (~180°) внутренней территории крепости.
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач. Замок (XIV століття). Види зсередини.
Бучач. Замок (XIV век). Виды изнутри. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач. Замок (XIV століття). Види зсередини.
Бучач. Замок (XIV век). Виды изнутри. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Бучач. Замок (XIV століття). Види зсередини.
Бучач. Замок (XIV век). Виды изнутри. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
Фото лютого 2025 року. |
|
Бучач. Замок (XIV століття). Види зсередини фортеці.
Бучач. Замок (XIV век). Виды изнутри крепости.
Першоджерела:
# Вікіпедія.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Замки та храми України».
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
# Сайт «Наш край».
# Сайт «Замки та храми України».
# Путівник «Вся Україна»; Андрій Івченко; ДНВП «Картографія»; Київ-2006.
# Інформаційні таблиці відповідних об’єктів.
До переліку фотосерій