Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець».
Місто над Смотрич-рікою знайоме за письмовими згадками географа ІІ століття н.е. Клавдія Птоломея, який зазначає (деякі історики стверджують), що Кам’янець - це древнє місто Клепідава (Петридава). Люди заселили ці землі ще в древні епохи. Трипільці жили тут ще у ІV-III тисячолітті до н.е. У ІІ-Х століттях на території міста жили слов’янські племена черняхівської культури тиверців, залишки якої виявлені в кількох місцях. У 1362 році литовський князь Ольгерд (Альгердас) розбив монголо-татар і передав землі Поділля братам Коріатовичам. Місто став центром Поділля. В Кам’янці будуються житлові та адміністративні будівлі, костьоли та церкви, в південно-західній частині розбудовується фортеця для захисту від монголо-татар. У 1434 році Поділля було приєднано до Польщі й утворилося Подільське воєводство з центром в м. Кам’янці. З 1672 року по 1699 рік османська Туреччина поширила свої володіння до Кам’янця. В 1795 році місто стало центром Подільської губернії в складі Російської Імперії. Для організації та здійснення пам’ятко-охоронної діяльності зі збереження національної культурної спадщини Старого міста Указом Президента України від 30.04.1998 року № 396/98 створено Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» на основі Державного історико-архітектурного заповідника, створеного відповідно до Постанови РМ УРСР від 18.05.1977 року №298.
Першоджерела:
# Інформаційні таблиці Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець».
|
|
|
|
|